Забезпечення пожежної безпеки борошномельного цеху ЗАТ "Миргородський елеватор" м. Миргогрод

Міністерство з питань надзвичайних ситуацій України

Академія цивільного захисту України

Кафедра пожежної тактики та аварійно-рятувальних робіт

ВИПУСКНА БАКАЛАВРСЬКА РОБОТА

Зі спеціальності 7.092107 „Пожежна безпека”

За темою:

Забезпечення пожежної безпеки борошномельного цеху ЗАТ „Миргородський елеватор” м. Миргогрод

Керівник

полковник внутрішньої служби

В.Г. Аветісян

Випускник: мол. сержант

внутрішньої служби

В.В. Півторацький

м. Харків



ЗМІСТ

Вступ

1. Характеристика об'єкта

1.1 Об'ємно-планувальні та конструктивні рішення

1.2 Характеристика обладнання

1.3 Вибухопожежна небезпека борошна

1.4 Пожежна небезпека складів борошна

2. Організація державного пожежного нагляду за об'єктом

3. Методика проведення ПТО та перевірок об'єкта

4. Визначення категорії приміщень та будівель за вибухопожежною та пожежною небезпекою

5. Відповідність будівельних конструкцій протипожежним

6. Запропонування й обґрунтування заходів з протипожежного захисту

7. Розрахунок сил та засобів для гасіння пожежі

7.1 Розрахунок сил та засобів для гасіння пожежі борошномельного цеху

7.2 Евакуація матеріальних цінностей

7.3 Рекомендації КГП

7.4 Рекомендації начальнику оперативного штабу

7.5 Рекомендації НБД

7.6 Рекомендації начальнику тила

7.7 Рекомендації представнику адміністрації

7.8 Рекомендації по безпеці праці

8. Екологічна безпека, охорона праці та безпека життєдіяльності

Висновки

Додатки

Література



Вступ

Вирощування зернових культур є одним з найголовніших напрямків діяльності агропромислового комплексу України. Збирання зернових культур, їх заготівля та зберігання є основними виробничими операціями цього напрямку. Достатньо велика пожежонебезпечність цих процесів та важливість досягнення високих показників збирання врожаю для агропромислового комплексу безпосередньо та економіки України взагалі вимагає посиленої уваги до забезпечення сприятливих умов для досягнення цих показників, в тому числі забезпечення належного протипожежного режиму при реалізації всіх виробничих процесів вирощування зернових. Заготівля та зберігання зерна - один з найважливіших процесів, так як прямо пропорційно впливає на кількість засіву, його якість, а, отже, на врожай зернових взагалі. В таких умовах достатньої ваги набувають підприємства, призначені для заготівлі та зберігання зернових - елеватори. Їх важливість та достатньо висока пожежовибухонебезпечність стали основними причинами приділення подібним об'єктам посиленої уваги з боку пожежної охорони. Таким чином актуальність цієї бакалаврської роботи достатньо обґрунтована і не повинна викликати особливих сумнівів. Також достатньо вагомими доказами актуальності вибору даної теми являються непоодинокі, на жаль, випадки виникнення надзвичайних ситуацій на подібних об'єктах та особливі тяжкі наслідки від них. Так в Харківській області, в смт. Двурічне 1981 року стався вибух, спричинений несправністю норії, загинув 1 чоловік; в Херсонській області 1982 року відбувся вибух, спричинений коротким замиканням електрокабеля, загинуло 9 чоловік; в Куйбишевській області 1988 - вибух, спричинений самозайманням зернових відходів, загинуло 2 чоловіки; с. Савинці Харківської області в 1992 році в результаті вибуху були знищені тисячі тон зернопродуктів, зруйнована монолітна залізобетонна споруда елеватора та загинуло 11 чоловік із 24-х, які знаходились на зміні; а в 2001 році через пробуксовку транспортної лінії згоріла транспортна галерея припортового елеватора в м. Херсон.

Мета бакалаврської роботи полягає у аналізі протипожежного режиму подібних підприємств, зокрема ЗАТ „ Миргородський елеватор”, його оцінці та запропонуванню заходів, що можуть реально покращити його рівень. Відповідно до поставленої мети випливають задачі бакалаврської роботи, що полягають у:

- проведенні пожежно-технічного обстеження об'єкта;

- уточненню категорій його приміщень та будівель за вибухопожежною та пожежною небезпекою та порівнянню його з існуючими даними;

- встановленні відповідності ступені вогнестійкості будівельних конструкцій протипожежним вимогам;

- розрахункові сил та засобів при гасінні умовної пожежі на найпожежовибухонебезпечному виробництві підприємства;

- розробці заходів по забезпеченню екологічної безпеки, охорони праці та безпеки життєдіяльності під час виникнення надзвичайної ситуації.



1. Характеристика об'єкта

1.1 Об'ємно-планувальні та конструктивні рішення

ЗАТ «Миргородський елеватор», розташований в південній частині міста Миргорода по вулиці Петрівській 15 і займає площу 12 га. ЗАТ«Миргородський елеватор» створено 1983 році внаслідок розукрупнення Миргородського комбінату хлібопродуктів. Підприємство має основні види діяльності: промислову і заготівельну. Промислова діяльність полягає у виробництві комбікорму, крупи та борошна. Заготівельна діяльність полягає у прийманні, сушки та очистки і відвантаження зернових.

ЗАТ «Миргородський елеватор» розташований на двох територіях, до складу якого входять: комбікормовий завод потужністю 1000 т/доб., елеватор місткістю 25,6 тис. тон, цех по виробництву крупи пшеничної потужністю 60 т/доб., цех по виробництву муки пшеничної потужністю 15 т/доб пшениці.

На даний час комбікормовий завод не працює в зв'язку відсутності сировини. Асортимент продукції комбінату: крупа пшенична №1,2,3; крупа ячнєва №1,2,3; мука вищого і першого сорту. При переробці зерна, крім крупи і муки, одержується наступна продукція: мучка, висівки, зерновідходи. Зерновідходи частково використовуються для годівлі тварин на підсобному господарстві.

На території ЗАТ розташовано п'ять висотних корпусів силосного типу, робоча вежа, дев'ять одноповерхових складів. В'їзд на територію через проїзну зі сторони комбікормового заводу, також є два в'їзди для залізничного транспорту. Ємність елеватора - 95 тис. тон, будівлі блочні, перекриття панельні, висотою 38 метрів; корпуса силосного типу мають з'єднувальні переходи. Кожний корпус має по два входи та пожежну драбину. Опалення - централізоване, вентиляція - приточно-витяжна примусового та аспіраційного типу, освітлення - електричне, будівлі телефонізовані, влаштовано внутрішній телефонний зв'язок, гучномовець, пожежна сигналізація та блискавкозахист.

На території є два пожежних водоймища по 250 мі та два по 300 м,і шість пожежних гідрантів Ш 200 мм, для подачі води на верхні поверхи є насосна станція. Всередині виробничого корпуса розташовані два вертикальні стояки Ш 75 мм, від яких іде розгалуження системи пожежних трубопроводів по всім поверхам будівлі. На всіх поверхах знаходиться по 4 ПК. Вся система пожежних трубопроводів будівель з'єднана з насосною станцією, якої забезпечує подачу води на верхні поверхи з тиском 4 атм.

Найбільш пожежовибухонебезпечним виробництвом на підприємстві являється виробничий процес борошномельного цеху, який є складовою частиною виробничого корпусу, що містить 4 цехи з загальним 7-м поверхом, розділені протипожежними розривами в 2 м. Цех має три поверхи: 1-й, 2-й та 7-й. На першому поверсі (висота поверху 6 м) розташовані обладнання млина, тимчасові склади борошна та висівок, на другому (висота поверху - 4,5 м) до механізму переробки млина, на сьомому поверсі знаходяться механізми забору зерна від транспортної тари і подачі його до силосних банок. Між 2-м та 7-м поверхами знаходяться 64 силосні банки, що мають квадратне поперечне січення розмірами 3х3 та висоту 22 м.

1.2 Характеристика обладнання

Цех обладнаний агрегатним вальцевим млином марки Р6-АВМ-15, що призначений для переробки зерна в борошно вищого і першого ґатунків та використовується для потреб сільського господарства.

Млин має наступні основні технічні дані і характеристики:

Технічна продуктивність млина при розмелі зерна двох ґатунків базових кондицій з загальним виходом:

борошна 72 %, т/доб 15;

в тому числі: борошна вищого ґатунку, % не менше 50;

борошна першого ґатунку, % на менше 22;

довжина вальцової лінії, см 150;

просіювальна поверхня, мІ 21,2;

транспортування зерна і продуктів розмелу - пневматичне;

напруга живлення електричної мережі, В 380+-38;

привід індивідуальний та груповий:

кількість двигунів, шт. 11;

установлена потужність кожного із 11 електродвигунів в межах, кВт..1,1ч11;

обслуговуючий персонал, чол. 2;

габаритні розміри в змонтованому стані, мм не більше:

довжина 7000;

ширина 3400;

висота 5000;

маса млина, кг не більше 7500.

Млин представляє собою комплекс малогабаритного зерноочисного, розмельного, просіювального і транспортного обладнання, а також необхідного допоміжного і електрообладнання, змонтованого на збірній металічній станині в два поверхи.

Млин складається із чотирьох відділень: зерноочисного, розмельного, просіювального та вибойного. Всі відділення укомплектовані технологічним обладнанням та транспортними системами, взаємозв'язок обладнання і продуктів здійснюється у відповідності до технологічної схеми.

Принцип роботи млина полягає в послідовному очищенні і переробці зерна на машинах зерноочисного, розмельного, просіювального і вибойного відділень, пов'язаних між собою комунікаціями пневматичного та самоточного транспорту.

Подача зерна на машини зерноочисного обладнання проводиться за допомогою пневматичної системи, що включає в себе три пневмосепаратори, циклон, вентилятор, а також необхідна кількість труб. Пневматичний сепаратор СП призначений для очистки зерна від домішок, що відрізняється від нього аеродинамічними властивостями. Пневмосепаратор представляє собою зварну коробку, що розділена перегородками на ряд камер.

Зерно із прийомного бункера через прийомний патрубок разом з повітрям, що його транспортує, попадає в осадову камеру пневматичного сепаратора. Під дією власної ваги зерно відкриває заслінку і просипається тонким шаром в пневмосепаруючий канал, де продувається повітрям. В результаті цього від нього відділяються легкі домішки, які виносяться повітряним потоком в циклон Ц-400. Тут проходить їх осадження і вивід за допомогою шлюзового затвору. Швидкість повітря і регулювання інтенсивності продувки зерна регулюються рухливою стінкою, що дозволяє змінювати поперечний переріз каналу. Очищене зерно видаляється з пневмосепаратора шлюзовим затвором і направляється в зерноочисний агрегат.

Зерноочисний агрегат ЗОА складається із зернового сепаратора, що має індивідуальний провід, циліндричного трієра-куколевідбірника та жорсткої обойки, що змонтовані на металічній станині і мають привід від одного електродвигуна.

Зерновий сепаратор призначений для відділення від зерна домішок, що відрізняються від нього товщиною та шириною. Для цієї мети сепаратор обладнаний 3-ма решетами з продовгуватими отворами 1,7х20 мм і 4,25х25 мм, 35 мм. Решета розташовані похило і здійснюють коливання. Очищене зерно через магнітний сепаратор попадає на зерновий трієр-куколевідбірник.

Циліндричний трієр-куколевідбірник призначений для відділення від зерна куколя і січки. Трієр складається із циліндра, на внутрішній поверхні якого маються чарунки, і шнека, що розташований в жолобі. Жолоб можна встановлювати і фіксувати у визначеному положенні. Коли циліндр трієра обертається, в чарунки попадають окремі зернини, які при повороті циліндра на деякий кут випадають. Зернини куколя і січки укладаються в чарунки глибше, чим зернини пшениці. Тому куколь і січка при обертанні циліндра випадають пізніше, попадають в жолоб і видаляються з машини шнеком. Очищене зерно виводиться з циліндра через вікна, що маються в ньому, і поступає на жорстку обойку.

Жорстка обойка призначена для очистки поверхні зерна від пилу, що пристав, руйнування частинок землі, відділення борідки і часткового зняття верхніх плодових оболонок. Жорстка обойка представляє собою циліндр, в якому обертається лопасний вал. Зерно відсмоктується із обойки через випускний отвір. Кількість повітря, що поступає, регулюється заслінкою, яка розташована зі сторони привідного шківа. Зерно, що пройшло обробку в зерноочисному агрегаті, поступає в другий пневматичний сепаратор, де повторно очищається від легких домішок. Очищене зерно попадає на зволоження.

Вузол зволоження зерна УЗ призначений для змочування зерна водою. Змочене зерно перемішується шнеком гвинтового транспортера. Кількість води, що подається, регулюється краном. Відволоження зерна перед розмелом здійснюється у відлежних закромах на протязі 6-10 годин в залежності від типу пшениці у відповідності до «Правил організації ведення технологічного процесу на млинах». Після відволоження зерно нижнім гвинтовим транспортером подається через магнітний сепаратор в м'яку зернову обойку.

Зернова обойка м'яка ЗОМ призначена для тонкої очистки зерна після зволоження і представляє собою барабан, в якому обертається бичевий вал. В результаті тертя зернин з бичами, а також взаємного тертя очищаються покрови зерна. Після обробки в м'якій обойці зерно поступає в третій пневматичний сепаратор, де ще раз очищається від легких домішок, і поступає в розмельний відділ на вальцовий верстат .

Розмельне обладнання. В розмельному відділенні млина встановлені два блоки вальцових верстатів по три верстати в кожному, з приводом від одного електродвигуна. Зерно і проміжні продукти розмелу переробляються на трьох драних і трьох розмельних системах.

Вальцовий верстат Р6-ВС 185х250 призначений для змільчення зерна в борошно при гатункових і обойних помелах пшениці, жита. Верстат має одну пару вальців, що розташовані горизонтально. В якості опор вальців використовуються підшипникові вузли. Станина верстата має горизонтальний розґєм для демонтажу вальців. Верстат обладнаний ручним механізмом привалу мелючих вальців і ввімкнення механізму живлення.

Просіювальне обладнання. Самобалансовний 6-ти прийомний розсів веретенного типу використовується для просівання і сортування розмелу. Розсів складається з головної рами, на якій розташований балансовий механізм, двох кузовів з решетовими рамками, верхнього приводного механізму, що знаходиться на перекритті другого поверху млина. Обертання від привода на балансовий механізм передається на веретено. Розсів кріпиться на тросах до станини млина.

Основною функціональною частиною розсіву являються два кузова, що складаються із зложених один на одну дерев'яних рам з натягнутими на них горизонтальними решетами. Решетові кузова здійснюють в горизонтальній площині коливальні рухи. Продукти змільчення, рухаючись по решетам розсіву, переходять зверху вниз з рами на раму і поступово просіюються, розділяючись на борошно вищого та першого ґатунків, а також проміжні фракції. Через транспортні коробки розсіву борошно і висівки в бункери вибойного відділення млина, а проміжні фракції повертаються на помел.

Транспортне обладнання. Для переміщення зерна і продуктів переробки в процесі підготовки до розмолу і під час розмолу використані 2 пневмотранспортні установки, 2 гвинтових транспортери і системи самоточних труб, а також вентилятор ЦП-30 №6.

Пневмоустановка зерноочисного відділення складається із 3-х продуктопроводів з прийомником, трьох пневмосепараторів СП в якості розвантажувачів, системи повітроводів, циклона Ц-400 для очистки повітря.

Пневмоустановки розмельного, просіювального і вибойного відділення складаються із 8-ми продуктопроводів з 8-ма центробіжними розвантажувачами СРП, системи повітрепроводів, двох циклонів Ц-400.

Вивід продуктів із пневмосепаратора, центробіжних розвантажувачів і циклонів здійснюється шлюзовими затворами. Верхній транспортер ТВ крім транспортування здійснює також перемішування зволоженого зерна. Гвинтові транспортери встановлені на відлежними закромами і під ними. Нижній транспортер подає зерно із відлежних закромів в зернову обойку м'яку.

Електрообладнання. Для приводу машин на млині встановлено 11 двигунів зальною потужністю 38 кВт. Електродвигуни об'єднані в групу у відповідності з технологічним взаємозв'язок машин. Управління млином здійснюється з пульта управління.

На млині передбачений індивідуальний тепловий захист всіх електродвигунів, забезпечене взаємне блокування технологічно пов'язаних машин і передбачена неможливість ввімкнення млина без попередньої подачі звукового сигналу. У випадку необхідності млин може бути зупинена повністю, для чого на кожному блоці вальцевих верстатів на пульті встановлені стоп-кнопки. Електроживлення млина може бути здійснено від будь-якої електросилової установки потужністю не нижче 60 кВт при напрузі 380 В.Електрообладнання млина відповідає вимогам ПУЕ і має захист не нижче ІР 54.

Згідно до вказівок мір безпеки млин повинен відповідати « Правилам техніки безпеки, пожежної та виробничої санітарії на підприємствах». Персонал, що обслуговує млин, повинен пройти спеціальну підготовку по вивченню обладнання млина, ознайомитися з правилами експлуатації і піклування за млином, пройти інструктаж по безпечним методам роботи, а також попередній і періодичний медичні огляди і не мати протипоказань до роботи. Електрообладнання повинно бути надійно заземлено. При відсутності заземлення вмикати електрообладнання заборонено. Заземлення обладнання млина повинно бути виконано не менше, ніж в двох місцях, мідним цільним без ізоляції проводом з поперечним перерізом не менше 15 ммІ. Будівля млина повинна бути обладнана засобами пожежогасіння згідно норм, вказаних в додатку 3 «Правил пожежної безпеки в Україні» з відповідними покажчиками їх місця знаходження. Будівля, де встановлюється млин, повинна відповідати категорії Б, класу П-ІІ по вибухонебезпечності середовища. При виконанні робіт біля виробу і на виробі необхідно використовувати інструмент, виготовлений з іскробезпечних матеріалів або у відповідному вибухобезпечному виконанні. Дерев'яні перекриття млина повинні піддаватися вогнезахисній обробці у заказника перед пуском в експлуатацію, про що складається акт з участю місцевих органів пожежної охорони. В приміщеннях, де експлуатується млин, повинна бути вивішена інструкція по пожежній безпеці. При монтажі, наладці та інших роботах, як з виробом, так і в місцях установки виробу, необхідно керуватися «Правилами пожежної безпеки в Україні». Всі робітники при прийомі на роботу повинні пройти інструктаж із здачею заліків по пожежній безпеці. Для прибирання пилу рекомендується використовувати установки централізованого прибирання пневматичним або механічним способом, що відповідає вимогам роботи у вибухонебезпечних приміщеннях.

1.3 Вибухопожежна небезпека борошна

Борошно - це горюча порошкоподібна речовина. Взвішений в повітрі борошняний пил (аерозоль) - вибухонебезпечний. Ступінь пожежонебезпечності пилу характеризується температурою його самоспалахування. Чим нижче ця температура, тим пил більш пожежонебезпечний. Ступінь вибухонебезпеки залежить від величини нижньої межі вибуху пилу. Чим менша нижня концентраційна межа вибуху для даного пилу, тим частіше і швидше можуть виникати вибухонебезпечні концентрації. За ступенем пожежо- і вибухонебезпеки пил можна класифікувати на:

1-й клас - найбільш вибухонебезпечний, з нижньою концентраційною межею вибуху до 15 г/мі (млиновий сірий пил висівок);

2-й клас - вибухонебезпечний, з нижньою концентраційною межею вибуху від 16 до 65 г/мі (борошняний пил, пшенична січка);

3-й клас - найбільш пожежонебезпечний, з температурою самоспалахування до 250?С (пил зерноочисних відділень);

4-й клас - пожежонебезпечний, з температурою самоспалахування вище 250?С (елеваторна).

Вибух пилу представляє собою хімічну реакцію згоряння взвішеного в повітрі пилу, що надзвичайно швидко протікає і поширюється. Він супроводжується утворенням великого об'єму газоподібних продуктів горіння і підвищення тиску, в результаті чого можуть бути зруйновані стекла вікон або навіть стіни приміщення. Причиною такого швидкого згоряння являється величезна питома поверхня взаємодії з повітрям. Володіючи такою питомою поверхнею, пил набуває деяких властивостей, що слабо проявляються у твердих речовин в компактному стані. Так, пил здатний своєю поверхнею поглинати велику кількість газів і парів. При знаходженні в повітрі він поглинає кисень, в зв'язку з чим реакція протікає з більшою швидкістю. Крім того, маючи велику поверхню, пил при русі здатний заряджатися статичною електрикою. Величина заряду статичної електрики залежить від швидкості руху пилу, величини її поверхні, вологості, концентрації і властивостей речовини пилу. При розряді статичної електрики виникають іскри, що здатні підпалити пил.

Вибухонебезпечні властивості аерозолю борошна залежать від ступеню дисперсності ( крупноти помолу), вологості, зольності і щільності. Аерозолі за спалахуванням і горінням дуже подібні до газових сумішей. Пожежонебезпечними властивостями борошна являються наступні показники: максимальний тиск вибуху 760 кПа (7,6 кгс/смІ), мінімальна енергія запалення біля 50 мДж, швидкість нарощування тиску більше 25000 кПа ( 250 кгс/смІ*с).

Пил у стані аерогелю (та, що осіла на обладнані, будівельних конструкціях, в повітроводах і ін.) пожежонебезпечний, має температуру спалахування 250-360 єС.

Як правило, горіння аерогелю виникає на її поверхні, але аерогелі борошна здатні до тління і поширенню його всередині своєї маси, а також поглинання продуктів горіння, що створює особливу небезпеку виникнення пожежі від самозаймання. При цьому у випадку переходу аерогелю в стан аерозолю під дією яких-небудь процесів (в машинах, апаратах, при обваленні шарів з конструктивних елементів будівель та ін.) складається загроза вибуху, тому потрібно добиватися того, щоб виключити або максимально зменшити пилоутворення на всіх стадіях процесу. Як відомо, не всі концентрації пилу вибухонебезпечні, а тільки ті , які знаходяться між нижньою і верхньою межею вибуху. Нижня межа вибуху аерозолю характеризується мінімальною місткістю взвішеного пилу в визначеному об'ємі повітря, нижче якого горіння і вибух пилу не виникають. По мірі збільшення концентрації взвішеного пилу вище нижньої межі наступає верхня межа вибуху, вище якої вибух і горіння також не виникають. Характеристику вибухонебезпечності пилу на елеваторах, млинах і круп'яних заводах наведемо у таблиці 1.

Таблиця 1.

Види пилу (фракція подрібненого продукту з розміром частинок не менше 70 мікрон)	Дані аналізу	Показники пожежовибухонебезпечності аерозолю
	Вологість в %	Зольність в %	Температура самоспалахування в ?С	Нижня межа вибуху в г/мі
Лузга вівсяна	-	-	666	22,7
Млиновий пил сірий	8,1	16,5	800	17,6
Борошно пшеничне.	11,1	1,5	825	35,3
Мучка пшенична..	8,9	4,0	700	15,1
Борошно житнє	10,3	1,9	875	27,7
Борошно вівсяне	10,9	3,3	775	30,2
Мучка вівсяна	9,7	3,0	880	25,2
Відходи зерна і пшениці	9,9	9,1	700	20,2
Висівки пшеничні	9,4	4,3	825	17,6
Висівки ржані	10,2	5,7	800	52,9
Пил очищення мішкотари	13,6	8,8	600	15,0
Елеваторний пил зерна ржи	5,5	10,5	800	227,0
Елеваторний пил зерна пшениці				50,0

Із таблиці видно, що мінімальна нижня межа вибуху борошняного пилу рівна 10 г/мі, а зернової - приблизно 40 г/мі. Крім нижньої межі вибуху існує верхня , Але для пилових сумішей вона у більшості випадків невідома, так як практично таких концентрацій пилу не буває. Тиск, що розвивається при вибуху пилоповітряних сумішей, залежить від концентрації в них пилу. Найменший тиск виникає в тому випадку, коли концентрація пилу рівна нижній межі вибуху. Тиск буде тим більший, чим вище нижньої межі вибуху концентрація пилу. По мірі наближення концентрації суміші до верхньої межі вибуху тиск знову зменшується. Крім концентрації пилу, вибуховий тиск залежить також від величини пилових частинок джерела запалювання. Тиск чим більше, чим менший розмір пилових частинок і більша величина або температура запалення. Крім визначеної концентрації пилу і наявності джерела запалення, для горіння і вибуху необхідна ще і достатня кількість кисню в повітрі. Зерновий і борошняний пил, наприклад, при пониженні кількості кисню в повітрі до 11-13% не спалаху. Пил вибухає при наступних умовах:

Якщо в повітрі виробничих приміщень концентрація пилу не менше нижньої межі вибуху; при наявності джерела запалення з температурою не нижчою температури самоспалахування; при наявності достатньої кількості кисню повітря

Наявність пилу з концентрацією від 7 г/мі і більше мається в повітроводах і машинах всіх елеваторів, млинів і крупозаводів і уникнути її в цих місцях майже неможливо. Але абсолютно недопустимо, щоб подібна концентрація пилу створювалася в результаті виходу пилу з машин або за рахунок звихрення пилу, що осіла на стінах, стелях, конструкціях і поверхнях машин.

Основними причинами утворення в виробничих приміщеннях високих концентраціях пилу є:

неправильна і недостатня робота аспіраційних установок, а також вимкнення їх під час роботи технологічного обладнання;

при залишенні відкритими під час роботи люків машин і апаратів і допущення завалів, при випущенні продукції на підлогу, що часто виникає навіть внаслідок виробничої необхідності;

при поганому прибиранні приміщень, недостатньому і несвоєчасному прибиранні пилу з обладнання, стін, стель і конструкцій.

Дуже часто аерозоль спалахує при:

використанні відкритого полум'я в виробничих приміщеннях (ліхтарів з гасовими лампами або свічками, паяльних ламп, зварочних та інших апаратів, куріння і запалювання сірників);

несправності електропроводки, апаратури і електрообладнання (патронів, рубильників, запобіжників, розеток, двигунів);

використанні електроламп великої потужності (100 вт і більше), ковпаків, що допускають осадження пилу на поверхні ламп;

накопиченню статичної електрики на передачах, що швидко обертаються;

попаданні в робочі органи машин металічних домішок.

1.4 Пожежна небезпека складів борошна

Пожежна небезпека процесу зберігання борошна залежить від її властивостей та умов зберігання.

При загоранні мішків з борошном вогонь поширюється інтенсивно по їхній поверхні. Температура розвивається до 800?С і більше. Мішки прогорають, борошно висипається і виникає її обвугленння і тління. Поширенню пожежі, що виникла за якою-небудь причиною, будуть сприяти незахищені технологічні і дверні отвори, які слугують шляхами поширення пожежі із одного приміщення в інше, з одного поверху на інший. Дерев'яні конструкції в будівлях, що пристосовані під склади, також будуть сприяти розвитку пожежі.

Гасіння пожежі в тарному борошняному складі - трудоємкий процес, так як приходиться евакуацію і захист мішків від води в умовах сильного задимлення. При гасінні не уникнути псування борошна водою.

Мішки укладують тльки у відповідності до габаритних розмірів штабелей, без загромадження чи звуження проходів. Проходи доречно позначити яскравими фарбованими полосами чи металічними плівками, прибитими до підлоги.

Ширину проходів між штабелями залишають 0,8 м через 10 м. При ширині будівлі більше 14 м роблять центральний прохід шириною не менше 1,5 м. Висота штабелю не повинна перевищувати висоту 12 рядів. З обмеженням висоти штабелю зменшується навантаження горючих матеріалів на 1 мІ площі складу.

В складах повинен бути постійний контроль за справністю електрообладнання, який здійснюється спеціально призначеною особою. Після закінчення роботи необхідно знеструмлювати елктрообладнання складу. Загальний рубильник повинен розташовуватися поза приміщенням складу в шафі з дверцятами, що зачиняються.

Велика пожежна небезпека безтарних складів зберігання борошна, яка обумовлена його властивостями, можливістю виникнення вибухонебезпечних пилоповітряних сумішей.

Процес безтарного зберігання борошна за ступенем пожежної небезпеки відноситься до виробництва категорії «Б». В повітрі приміщення складу може знаходитись борошняний пил у взвішеному стані, а також в осівшому стані на технологічному обладнанні та конструкціях.

Велику небезпеку представляє процес зачистки борошняних силосів та бункерів. В них можливе виникнення вибухонебезпечних сумішей борошна з повітрям внаслідок обсипки борошна.

При русі борошна по самоточним трубам, шнекам, трубам аерозольного транспорту, повітреводам вентиляції виникаєстатична електрика. При неправильному улаштуванні або несправності приладів заземлення для зняття і відводу статичної електрики можливі іскрові розряди, достатні за потужністю для спалахування пилоповітряної суміші.

В складах безтарного зберігання борошна викорстовуються електропривід, електромережі і можливі теплові прояви електричного струму.

Недотримання правил пожежної безпеки при проведенні вогневих робіт може призвести до вибуху чи пожежі.

Враховуючи небезпеку не тільки пожежі, але і вибуху, при експлуатації складів безтарного зберігання борошна слід строго дотримуватися правил пожежної безпеки.

Для запобігання вибуху борошняного пилу і пожежі необхідно:

забезпечувати герметичність технологічного обладнання, місць з'єднання трубопроводів, ємностей (силосів, бункерів), дозаторів, фільтрів та ін.;

проводити прибирання від пилу всього обладнання, трубопроводів, приладів опалення, освітлювальної арматури, електричних двигунів, виступаючих конструкцій будівлі, враховуючи, що від первинного вибуху підніметься осівший пил і може виникнути ще більший вибух в приміщенні складу борошна.

Повітряне середовище виробничих приміщень складу потрібно перевіряти на величину концентрації пилу в повітрі не рідше одного разу на рік.



2. Організація державного пожежного нагляду за об'єктом

Нагляд за об'єктом організовується відповідно до вимог загальної та відомчої нормативної документації. Нормативна база, відповідно до якої здійснюється нагляд за об'єктом включає: «Правила пожежної безпеки в Україні», затверджені наказом МНС України №126 від 19 жовтня 2004 року; ДБН А. 2.2 - 12 - 2003 «Будинки і споруди. Будівлі і споруди для зберігання і переробки сільськогосподарської продукції»; СНиП 2.04.05.- 91 «Опалення, вентиляція і кондиціювання» від 1 січня 1992 року; ДБН В. 2.5 - 13 - 98 «Пожежна автоматика будинків і споруд. Інженерне обладнання будинків і споруд», наказ від 28.10.1998 р. №247; СНиП 2.09.03 - 85* «Споруди промислових підприємств» від 01.01.1987 р. та ін.

Відповідно до настанови з організації роботи органів державного пожежного нагляду затвердженої наказом МВС України від 15 січня 2001 р. всі об'єкти діляться на об'єкти I - ї та II -ї групи. Перелік об'єктів I групи затверджується начальниками головних управлінь МНС України в областях. Зокрема ЗАТ «Миргородський елеватор» відноситься до об'єктів I групи. У відповідності до настанови з організації роботи ОДПН пожежно-технічні обстеження таких об'єктів здійснюється щорічно. Бригадним чи груповим методом з представником обласного управління ДПН пожежно-технічне обстеження таких об'єктів здійснюється раз на 5 років.

Згідно з п. 4.2.1 настанови з організації роботи ОДПН ПТО проводиться з метою здійснення контролю за виконання вимог пожежної безпеки, встановлених законодавчими та іншими нормативними актами, стандартами, нормами, правилами та інструкціями.

ПТО бувають:

1. детальне пожежно-технічне обстеження (ДПТО). Проводиться у відповідності до відношення об'єкту до однієї з груп. За результатами ДПТО складається приписи не менше як у двох примірниках (один з яких вручається представнику адміністрації об'єкта, а інший підшивається до наглядової справи, яка заводиться на кожній із об'єктів);

2. контрольне пожежно-технічне обстеження (КПТО). Проводиться після ДПТО по мірі виходу строків виконання заходів вказаних у приписі складеному за результатами ДПТО. Результати КПТО оформляються відмітками про виконання у приписі, складеному при ДПТО та адміністративними матеріалами у випадку виявлених порушень ППБ або невиконання пунктів припису вказаний термін;

3. оперативне пожежно-технічне обстеження (ОПТО). Такого виду ПТО здійснюються у відповідності до вказівок, вимог керівництва перед святами або іншими заходами, які потребують оперативної інформації про протипожежний стан об'єктів певної групи (перевіряються об'єкти міністерства освіти, торгівлі та ін.). Результати оперативного ПТО можуть оформлятися у вигляді припису, довідки, доповідної записки, інформації та ін., а також адміністративними матеріалами у випадку виявлення порушень ППБ;

4. цільова пожежно-технічна перевірка (ЦПТП). Такий вид перевірки здійснюється, як правило, у сільських населених пунктах, комплексно і охоплює всі об'єкти розташовані на території даного населеного пункту.



3. Методика проведення ПТО та перевірок об'єкта

Так як, ЗАТ «Миргородський елеватор» відноситься до об'єктів I групи, то ДПТО здійснюється щорічно, а КПТО здійснюється по мірі виходу строків, які заплановані на виконання заходів, вказаних у приписі складеному при ДПТО. Зокрема 23 січня 2006 року старшим інспектором сектору ВП НПД Миргородського міського управління головного управління МНС України в Полтавській області капітаном внутрішньої служби Вільховим О.Д. та мною було проведено ДПТО ЗАТ «Миргородський елеватор», за результатами якого були виявлені такі основні недоліки:

- приміщення млина не обладнане автоматичною пожежної сигналізацією (п.6.1.2 „Правил пожежної безпеки в Україні”);

- приміщення млина не в повній мірі забезпечене первинними засобами пожежогасіння згідно норм належності (п.6.4.8 „Правил пожежної безпеки в Україні”);

- приміщення млина не забезпечене знаками пожежної безпеки згідно ГОСТ 12.4.026-76* (п.3.8 „Правил пожежної безпеки в Україні”);

- пожежні щити не забезпечені необхідним пожежним інвентарем, згідно норм належності (п.6.4.11 „Правил пожежної безпеки в Україні”);

- не встановлені покажчики пожежних гідрантів та водойм (п.6.3.1.11 „Правил пожежної безпеки в Україні”);

- не працює автоматична пожежна сигналізація та не виведена на пульт централізованого пожежного спостереження (п.6.1.28 „Правил пожежної безпеки в Україні”);

- з'єднувальні елементи пожежних рукавів та сухотрубу не однотипні (п.6.3.2.3 „Правил пожежної безпеки в Україні”);

- приміщення елеватору не доукомплектовано первинними засобами пожежогасіння згідно норм належності (п.6.4.8 „Правил пожежної безпеки в Україні”).

Всі ці та інші недоліки, виявлені в результаті перевірки, вказані в приписі ОДПН. «Найболючіше питання» полягає у обладнанні приміщення млина пожежною сигналізацією, якою воно повинно обладнуватись відповідно до вимог ДБН В.2.5-13-98 «Пожежна автоматика будівель та споруд», а також у ремонті існуючої вже пожежної сигналізації приміщень елеватора та приведення її стану до відповідності з вимогами вище вказаного ДБН, «Правил пожежної безпеки в Україні», а також інших нормативних актів з пожежної безпеки.

Пожежно-технічне обстеження проводиться з метою здійснення контролю за виконанням вимог пожежної безпеки, встановлених законодавчими та іншими нормативно правовими актами. Обстеженням та перевіркам підлягають населені пункти, підприємства, установи, організації, суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від їх організаційно правових форм та форм власності. Об'єкти незалежно від організаційно форм власності відповідно до рівня пожежної безпеки поділяються на об'єкти I та II групи.

Зокрема до об'єктів I групи належать промислові та складські об'єкти категорії «А» і «Б» за вибухопожежною небезпекою, об'єкти з масовим перебуванням людей, житлові будинки підвищеної поверховості та інші об'єкти, що визначені Переліком об'єктів та промислових підприємств з підвищеним рівнем вибухопожежної небезпеки, затвердженим наказом МВС України від 05.09.98 р. №65.

ПТО цих об'єктів проводиться щорічно. Найбільш важливі пожежонебезпечні об'єкти, перелік та термін проведення яких затверджується керівником територіального органу ДПН, можуть обстежувати ся бригадним чи груповим методом.

З метою контролю за виконанням рішень (приписів, постанов) уповноважених осіб ОДПН, а також з урахуванням сезонності, особливостей об'єктів обстановки з пожежами вибіркової перевірки працездатності автоматичних систем виявлення та гасіння пожеж можуть проводиться контрольні (цільові) перевірки.

Пожежно-технічні обстеження та перевірки об'єктів проводяться за участю керівників підприємств, установ, організацій або виділених ними представників, які повинні бути завчасно повідомлені про дату його проведення. Перед проведенням пожежно-технічного обстеження державний інспектор повинен ознайомитися з технічною документацією і довідковою літературою, яка характеризує пожежну небезпеку об'єкта, з матеріалами про пожежі і приписами за попередніми обстеженнями та матеріалами контрольних перевірок, відповідними правилами пожежної безпеки, які мають відношення до даного об'єкту. Керівник органу ДПН зобов'язаний періодично перевіряти підготовленість державних інспекторів до проведення пожежно-технічного обстеження. Під час перевірок та обстежень перевіряється протипожежний стан об'єкту та ступінь виконання раніше запропонованих заходів. За всіма не виконаними зауваженням припису працівник ДПН повинен вжити заходів щодо притягнення винних осіб до відповідальності згідно з діючим законодавством. При ПТО огляду підлягають територія об'єкту, будинки, споруди та установки, в тому числі й ті, що знаходяться в стадії будівництва та реконструкції, стан під'їзних шляхів, забезпеченість і технічних стан пожежної техніки, наявність і працездатність автоматичних установок пожежогасіння і пожежної сигналізації, засобів зв'язку, стан і надійність функціонування зовнішнього і внутрішнього протипожежного водопостачання.

Під час пожежно-технічних обстежень перевіряються:

діяльність адміністрації щодо забезпечення пожежної безпеки об'єкта: наявність наказів, розпоряджень ат інструкції з питань пожежної безпеки; виділення асигнувань на протипожежні заходи та придбання протипожежного обладнання; включення протипожежних заходів у виробно-фінансові плани; дотримання правил проведення вогневих робіт; організація роботи пожежно-технічної комісії; боєздатність відомчої пожежної охорони і добровільної пожежної дружини та якість профілактичної роботи, яка ними проводиться; порядок організації і якість проведення протипожежного інструктажу та занять за програмою пожежно-технічного мінімуму з робітниками і службовцями; знання робітниками об'єкта з питань пожежної безпеки, обов'язків на випадок виникнення пожежі; організація навчання і перевірки знань з питань пожежної безпеки посадових осіб; наявність обліку пожеж і реагування на них адміністрації об'єкта тощо.

Заходи з усунення недоліків у діяльності адміністрації щодо забезпечення пожежної безпеки об'єктів, що перевіряються, відображаються в приписі.

При необхідності, складається довідка у двох примірниках, один з яких вручається керівнику об'єкта, другий - зберігається в наглядовій справі.

За наслідками ПТО керівникам та власникам підприємств, установ, організацій і громадянам даються письмові приписи на усунення порушень вимог пожежної безпеки (додаток 3 настанови з організації роботи ОДПН). Запропоновані приписами заходи повинні обґрунтовуватись вимогами нормативних актів.

Припис складається не менш як в двох примірниках: перший - не пізніше 5 робочих днів після закінчення обстеження вручається керівнику об'єкта для виконання, а другий, з підписом керівника щодо погоджених термінів та одержання залишається у органі ДПН для здійснення контролю. Припис ДПН підписують державні інспектори які проводили обстеження. Він зберігається в наглядовій справі до часу повного його виконання, але не менше 5 років. Приписи можуть бути оскаржені до вищого органу чи посадової особи ДПН в десятиденний термін з дня їх вручення.

По кожному підприємству, установі, організації ведеться окрема наглядова справа (додаток 5 настанови з організації роботи ОДПН), в якій зберігаються документи та матеріали переписки з питань пожежної безпеки, в тому числі матеріали перевірок орендарів та підприємців, які розміщуються на об'єкті Керівник органу ДПН зобов'язаний не менше одного разу на рік переглядати наглядові справи і робити письмові відмітки щодо її ведення та якості нагляду.

4. Визначення категорії приміщень та будівель за вибухопожежною та пожежною небезпекою

Визначення категорії приміщення та будівлі за вибухопожежною та пожежною небезпекою виконаємо у відповідності до ОНТП - 24 - 86 та за допомогою методичних вказівок до виконання контрольної роботи №2 з дисципліни « Пожежна профілактика в технологічних процесах виробництв», які розроблені згідно до ОНТП - 24 - 86.

1) Характеристика виробничого приміщення:

- довжина - l = 15.8 м;

- ширина - b = 12.7 м;

- висота - h = 6 м;

- коефіцієнт вільного об'єму приміщення Кв = 80%;

- температура повітря в приміщенні tп = 20 єС.

2) Характеристика речовини:

- найменування - борошняний пил;

- дисперсність - менше 100 мкм;

- теплота згоряння - Q = 16807 кДж/кг.

3) Характеристика технологічного блока:

- маса горючого пилу в апараті - mа = 20 кг;

- подача пилу в апарат - q = 0.1 кг;

- тривалість відключення засувок - tз = 15 с.

4) Характеристика надходження пилу у виробниче приміщення:

інтенсивність відкладення пилу на доступних поверхнях:

jп.д. = 1,98?10^-6 кг/ (с?мІ)

інтенсивність відкладення пилу на важкодоступних поверхнях:

jп.в. = 0,7?10^-6 кг/ (с?мІ)

- площа доступної поверхні при прибиранні пилу - Fд = 140 мІ;

- площа важкодоступної поверхні при прибиранні пилу - Fв = 15 мІ.

- тривалість одного циклу пило виділення (зміни) - tр = 8 год

- кількість циклів роботи обладнання між поточними прибираннями на доступних поверхнях - nд = 8.

- кількість циклів роботи обладнання між генеральними прибираннями на важкодоступних поверхнях - nв = 21.

- коефіцієнт ефективності пило прибирання Кг = 0,9 ; Ку = 0,7;

Розрахунок:

Розрахуємо максимально можливу кількість пилу, що відклався до моменту можливої аварії.

mп.о. = 3600 ? ( jп.д ? Fд ? nд + jп.в ? Fв ? nв) ? tр ? (Кг/ Ку); (4.1)

mп.о = 3600 ? (1,98?10^-6 ?140 ? 8 + 0,7 ? 10^-6 ?15 ? 21) ? 8 ? (0,9/0,7) = 91 кг

Розрахуємо масу пилу, що поступив до приміщення в результаті розгерметизації технологічного блока:

m бл. = (mа + q ? tз) ? Кп; (4.2)

m бл = ( 20 + 0,1 ? 15 ) ? 1 = 21,5 кг.

Розрахуємо масу пилу в обємі приміщення у стані аерозолю, що утворився в результаті аварійної ситуації

m* = m бл + mп.о ? Квз; (4.3)

m* =21,5 + 91 ? 0,9 = 103,4 кг

Розрахуємо масу пилу, який бере участь в утворенні реальних зон вибухонебезпечних концентрацій:



m = m* ? Z ; (4.4)

m = 103,4 ? 0,5 = 51,7 кг

де Z - коефіцієнт участі горючої речовини у вибуху (для горючого пилу Z = 0,5)

Розрахуємо вільний об'єм приміщення:

Vв = (Кв/100) ? l ? h ? b ; (5.5)

Vв = (80/100) ? 15,8 ? 12,7 ? 6 = 963,4 мі

Розрахуємо густину повітря до вибуху:

(4.6)

1,201 кг/ мі

Розрахуємо надлишковий тиск вибуху:

? (4.7)

?

Ср - теплоємність повітря, значення якої дозволяється приймати рівним 1,01 кДж/кг?К

Висновок: В технологічному процесі обертається вибухопожежонебезпечний пил, який при виникненні аварії може вибухнути, створивши надлишковий тиск більше 5 кПа. Тому дане приміщення за вибухопожежною та пожежною небезпекою відноситься до категорії «Б». А, враховуючи, що площа приміщення більше 200 мІ, то і вся будівля відноситься до категорії «Б».



5. Відповідність будівельних конструкцій протипожежним вимогам

Відповідність будівельних конструкцій протипожежним вимогам перевіримо за допомогою СНиП 2.09.02 - 85* «Промислові будівлі і споруди», «Пособия по определению пределов огнестойкости конструкций, пределов распространения огня по конструкциям и групп возгораемости материалов», ДБН В.1.1 - 7- 2002

«Пожежна об'єктів будівництва».

За таблицею 1 СНиП 2.09.02 - 85* визначаємо вимагаєму ступінь вогнестійкості для будівель подібного типу, яка рівна II.

Складемо таблицю порівняння вимагаємої та фактичної ступені вогнестійкості будівлі і визначимо їх відповідність.

Характеристика будівельних конструкцій:

Стіни - залізобетонні із тяжкого бетону, tс = 120 мм - товщина стіни; a = 15мм - відстань до осі арматури.

Перегородки - залізобетонні із тяжкого бетону товщиною 30 мм.

Перекриття (балки) - залізобетонні шириною 100 мм, відстань до осі арматури 40 мм, мінімальна ширина ребра 80 мм.

Перекриття (плити) - залізобетонні товщиною 80 мм, відстань до осі арматури 25 мм

Покриття - залізобетонні з важкого бетону, несучі конструкції покриття при опиранні плит і настилів з негорючих матеріалів по верхньому поясу, заповнені азбестоцементно перлітовими плитами.

Колони - залізобетонні з важкого бетону шириною 300 мм, відстань до осі арматури 40 мм.

Таким чином будівля має II-й ступінь вогнестійкості, враховуючи найгіршу СВ будівельних конструкцій будівлі, а це означає, що фактична ступінь вогнестійкості будівлі відповідає вимагаємій, що і потрібно було довести.



6. Запропонування й обґрунтування заходів з протипожежного захисту

Академік А.І. Опарін ще в 30-х роках ХХ сторіччя зауважив, що «...Так называемые потери материалов, происходящие при хранении, являются по существу налогом на наше невежество, на наше незнание внутренних биологических процессов, происходящих в клетках зерна... Теперь, когда мы допускаем при хранении излишние потери, нам трудно ссылаться на незнание процессов, протекающих в зерновых продуктах. Все, сделано наукой, должно быть использовано практикой ».

Зауваження академіка, на жаль, зберегло свою актуальність і сьогодні, оскільки до четвертої частини врожаю зернових, бобових і маслинних культур безповоротно втрачається при їх транспортуванні, зберіганні та переробці. Однією з причин такого стану являються порушення вимог пожежної безпеки. Що стосується безпосередньо ЗАТ «Миргородський елеватор», то застарілість систем автоматичного захисту від пожежі це ще не найголовніша проблема, адже, навіть, та система, яка на даний час існує, знаходиться в непрацездатному стані, а функціонування елеватору припинити достатньо економічно невигідно. Хоча всі прекрасно розуміють на чому економлять, але не достатньо, мабуть, розуміють еквіваленти економії або й просто не хочуть розуміти. При чому, навіть, ті системи автоматичного протипожежного захисту, які функціонують на даний час, не дають бажаного відсотку безпеки.

Потенційно в будь-якому насипу органічної речовини (яким і являється насип рослинної сировини) виникає ризик виникнення процесів самонагрівання та самозаймання. Нехтування процесів термічної активності призводить до аварій з тяжкими руйнівними наслідками. Розташовані в містах і крупних населених пунктах підприємства по зберіганню і переробці рослинної продукції представляють загрозу при розвитку пожежонебезпечної ситуації і переході її у вибухонебезпечну. Достатньо згадати аварію в с. Савинці Харківської області (1992р.): в результаті вибуху знищені тисячі тон зернопродуктів, зруйнована монолітна залізобетонна споруда елеватора і, найстрашніше, загинуло 11 чоловік з 24-х, які знаходились на зміні.

В такому випадку на перший план виступає задача раннього виявлення процесів термічної активності рослинної сировини, що дозволить своєчасно провести заходи по їх ліквідації і попередити аварію.

Не менш руйнівні наслідки мають аварії, пов'язані з відсутністю контролю параметрів роботи обладнання, зокрема контролю руху транспортної стрічки транспортерів. В 2001 році через пробуксовку транспортної стрічки згоріла транспортна галерея припортового елеватора в м. Херсон. Зокрема, на сьогоднішній день єдиний вітчизняний прилад контролю руху транспортної стрічки УКС не в повній мірі задовольняє вимоги експлуатації в галузі зернопродуктів. На сьогоднішній день тільки в одному випадку, уже при займанні продукту, поступив сигнал системи (ДТК).

Ефективність методу може бути підвищена за рахунок просторово-центрованого розміщення температурних датчиків, але їх кількість в даному випадку може досягати декілька тисяч на один склад. Тому в такому випадку необхідно знайти нові методи щодо виявлення процесів термічної активності на ранній стадії. Спеціалісти НДВ-1 УкрНДІПБ МНС України бачать майбутнє за методами виявлення, що засновані на контролі складу газоповітряного середовища у вільному об'ємі складу.

На реєстрації в об'ємі надсилосного простору зміни концентрації СО₂ заснований розроблений в НДВ-1 метод раннього виявлення процесу самонагрівання. Він вигідно відрізняється від методу термометрування: метод має високу ефективність, так як дозволяє реєструвати процес незалежно від місця розташування осередку нагріву (контроль всього об'єму продукту, що зберігається ); він може бути реалізований на вітчизняних приладах газового контролю, які апробовані в лабораторних умовах; метод простий, надійний і не потребує реконструкції складів. До недоліків методу необхідно віднести складність його автоматизації.

Вільним від вказаного недоліку (зі збереженням переваг) являється метод, заснований на реєстрації в вільному об'ємі складу мікроконцентрації СО. Метод дозволяє зафіксувати процес самозаймання при локальному підвищенні температури в рослинній сировині до величини на 15-30% нижче температури самозаймання. Таким чином система сигналізації на його основі буде виконувати функції не тільки пожежної, але і попереджувальної, що дозволить на практиці реалізувати вимоги ДБН В.2.2.-8-98 «Підприємства, будівлі та споруди по зберіганню та переробці зерна» про оснащення складів системами автоматичної пожежної сигналізації .

Помилковою являється думка, що лінійні термопідвіски, що являються засобом технологічного контролю, можуть також виконувати функції пожежної сигналізації. Об'єм зернопродуктів, що захищається за їх допомогою, навіть на діаметрі 3 м складає 30%, при 6 м - не перевищує 9%, а при площах сучасних складів бункерного типу їх ефективність буде дорівнювати долям відсотків. Підтвердженням цьому являється статистичні дані по способам виявлення самозаймання рослинної сировини, що привели до крупних пожеж та вибухів. Всі підприємства були оснащені системами дистанційного температурного контролю (ДТК), але в жодному випадку процес самонагрівання не був зафіксований, і тільки в одному випадку, уже при займанні продукту, поступив сигнал системи (ДТК).

Ефективність методу може бути підвищена за рахунок просторово-центрованого розміщення температурних датчиків, але їх кількість в даному випадку може досягати декілька тисяч на один склад. Тому в такому випадку необхідно знайти нові методи щодо виявлення процесів термічної активності на ранній стадії. Спеціалісти НДВ-1 УкрНДІПБ МНС України бачать майбутнє за методами виявлення, що засновані на контролі складу газоповітряного середовища у вільному об'ємі складу.

На реєстрації в об'ємі надсилосного простору зміни концентрації СО₂ заснований розроблений в НДВ-1 метод раннього виявлення процесу самонагрівання. Він вигідно відрізняється від методу термометрування: метод має високу ефективність, так як дозволяє реєструвати процес незалежно від місця розташування осередку нагріву (контроль всього об'єму продукту, що зберігається); він може бути реалізований на вітчизняних приладах газового контролю, які апробовані в лабораторних умовах; метод простий, надійний і не потребує реконструкції складів. До недоліків методу необхідно віднести складність його автоматизації.