Невідкладна медична допомога постраждалим

РЕФЕРАТ

З дисципліни «Безпека життєдіяльності»

З теми : «Невідкладна медична допомога постраждалим»

2010 р.

План

1. Законодавчі та нормативні акти, що регламентують безпеку людини в Україні

2. Організація невідкладної допомоги потерпілим. Види медичної допомоги

3. Причини та види кровотеч. Перша допомога

4. Рани: ознаки, види. Перша медична допомога

5. Види, ознаки, перша медична допомога при переломах, вивихах, розтягненнях

6. Перша допомога при харчових отруєннях

7. Порядок проведення реанімаційних заходів у випадках клінічної смерті

8. Послідовність та правильність виконання штучного дихання та непрямого масажу серця

1. Завдання Закону України "Про дорожній рух"

Закон регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади та об'єднань).

Служба безпеки України

Служба безпеки України - державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України. Служба безпеки України підпорядкована Президенту України і підконтрольна Верховній Раді України.

Завдання Служби безпеки України

На Службу безпеки України покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб.

До завдань Служби безпеки України також входить попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління і економіки та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.

Забезпечення пожежної безпеки

Забезпечення пожежної безпеки є складовою частиною виробничої та іншої діяльності посадових осіб, працівників підприємств, установ, організацій та підприємців. Це повинно бути відображено у трудових договорах (контрактах) та статутах підприємств, установ та організацій.

Забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ та організацій покладається на їх керівників і уповноважених ними осіб, якщо інше не передбачено відповідним договором.

Забезпечення пожежної безпеки при проектуванні та забудові населених пунктів, будівництві, розширенні, реконструкції та технічному переоснащенні підприємств, будівель і споруд покладається на органи архітектури, замовників, забудовників, проектні та будівельні організації.

Забезпечення пожежної безпеки в жилих приміщеннях державного, громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів покладається на квартиронаймачів і власників, а в жилих будинках приватного житлового фонду та інших спорудах, на дачах і садових ділянках - на їх власників або наймачів, якщо це обумовлено договором найму.

Про основи національної безпеки України / ЗАКОН УКРАЇНИ

Цей Закон відповідно до пункту 17 частини першої статті 92 Конституції України визначає основні засади державної політики, спрямованої на захист національних інтересів і гарантування в Україні безпеки особи, суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз в усіх сферах життєдіяльності.

Правову основу у сфері національної безпеки України становлять Конституція, цей та інші закони України, міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також видані на виконання законів інші нормативно-правові акти.

Відповідно до цього Закону розробляються і затверджуються Президентом України Стратегія національної безпеки України і Воєнна доктрина України, доктрини, концепції, стратегії і програми, якими визначаються цільові настанови та керівні принципи воєнного будівництва, а також напрями діяльності органів державної влади в конкретній обстановці з метою своєчасного виявлення, відвернення і нейтралізації реальних і потенційних загроз національним інтересам України. Стратегія національної безпеки України і Воєнна доктрина України є документами, обов'язковими для виконання, і основою для розробки конкретних програм за складовими державної політики національної безпеки.

ЗАКОН УКРАЇНИ: Про якiсть та безпеку харчових продуктiв i продовольчої сировини

Основними засадами державної полiтики щодо забезпечення якостi та безпеки харчових продуктiв i продовольчої сировини є:

· прiоритетнiсть збереження i змiцнення здоров'я людини та визнання її права на якiсть та безпеку харчових продуктiв i продовольчої сировини;

· створення гарантiй безпеки для здоров'я людини пiд час виготовлення, ввезення, транспортування, зберiгання, реалiзацiї, використання, споживання, утилiзацiї або знищення харчових продуктiв i продовольчої сировини;

· державний контроль i нагляд за їх виробництвом, переробкою, транспортуванням, зберiганням, реалiзацiєю, використанням, утилiзацiєю або знищенням, якi забезпечують збереження довкiлля, ввезенням в Україну;

· стимулювання впровадження нових безпечних науково обгрунтованих технологiй виготовлення (обробки, переробки) харчових продуктiв, продовольчої сировини i супутнiх матерiалiв, розробки та виробництва нових видiв спецiальних та екологiчно чистих харчових продуктiв, продовольчої сировини i супутнiх матерiалiв;

· пiдтримка контролю якостi харчових продуктiв з боку громадських органiзацiй;

· координацiя дiй органiв виконавчої влади при розробцi i реалiзацiї полiтики щодо забезпечення якостi та безпеки харчових продуктiв i продовольчої сировини;

· встановлення вiдповiдальностi виробникiв, продавцiв (постачальникiв) харчових продуктiв, продовольчої сировини i супутнiх матерiалiв за забезпечення їх якостi та безпеки для здоров'я людини пiд час виготовлення, транспортування, зберiгання та реалiзацiї, а також за реалiзацiю цiєї продукцiї у разi її невiдповiдностi стандартам, санiтарним, ветеринарним та фiтосанiтарним нормам.

Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» (ст. 50) визначає екологічну безпеку як стан навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров'я людей, що гарантується здійсненням широкого комплексу взаємопов'язаних екологічних, політичних, економічних, технічних, організаційних, державно-правових та інших заходів.

2 Невідкладна медична допомога може бути різною; у залежності від того, хто її надає, розрізняють:

· першу медичну некваліфіковану допомогу, яка здійснюється немедичним працівником, який часто не має необхідних засобів та медикаментів;

· першу медичну кваліфіковану (долікарську) допомогу, яка здійснюється медичним працівником, який пройшов спеціальну підготовку по наданню першої допомоги (фельдшер, медична сестра, лаборант, зубний технік і т.д.);

· першу лікарську медичну допомогу, яка здійснюється лікарем, який має у своєму розпорядженні необхідні інструменти, апарати, медикаменти, кров та кровозамінники та інше).

Перша медична (долікарська) допомога включає наступні три групи заходів:

1. Негайне припинення впливу зовнішніх ушкоджуючих факторів (електричний струм, висока або низька температура, здавлення вагою) та видалення постраждалого з несприятливих умов, в які він потрапив (витягання з води, з палаючого приміщення, приміщення, де накопичились отруйні гази, тощо).

2. Надання першої медичної допомоги постраждалому у залежності від характеру та виду травми, нещасного випадку або раптового захворювання (зупинка кровотечі, накладання пов'язки на рану, штучне дихання, масаж серця, введення протиотрути та ін.).

3. Організація негайної доставки (транспортування) хворого або постраждалого у лікувальний заклад.

Велике значення у комплексі заходів першої невідкладної медичної допомоги має найшвидша доставка постраждалого у лікувальний заклад. Транспортувати хворого слід правильно, тобто у положенні, найбільш безпечному для хворого у відповідності з характером захворювання або видом травми, наприклад, у положенні на боці - у непритомному стані або при можливому блюванні, при зламаних кістках після створення нерухомості ушкодженому органу і т.д. Найкраще для перевезення постраждалого користуватися спеціалізованим транспортом (санітарна автомашина, санітарний літак). За його відсутності транспортування повинне бути здійснене за допомогою будь-яких доступних у конкретних обставинах засобів пересування. У найбільш несприятливих умовах доставка проводиться шляхом перенесення постраждалого на руках, на спеціальних або імпровізованих ношах, брезенті і т.п. Транспортування може тривати від декількох хвилин до декількох годин. Медичний працівник повинен забезпечити правильне перенесення хворого, перекладання його з одного транспортного засобу до іншого, надавати медичну допомогу по дорозі до закладу та проводити заходи по попередженню ускладнень, які можуть розвинутись при блюванні, порушенні транспортної іммобілізації, переохолодженні, трясці та з інших причин.

3. Кровотеча -- це виливання через пошкоджену тканину лімфи та крові

У залежності від того, куди виливається кров, кровотечі бувають зовнішними або внутрішніми.

За походженням кровотечі бувають травматичними, викликаними пошкодженням судин, та нетравматичними, пов'язаними з їхнім руйнуванням яким-небудь патологічним процесом або підвищеною проникністю судинної стінки.

У залежності від того, які судини були пошкоджені, та способа їхньої зупинки, кровотечі поділяють на:

ь артеріальну (Ознаки артеріальної кровотечі: кров яскраво-червоного кольору, витікає пульсуючим струменем, товчками, одночасно із повштохами серця. Притискання артерії вище місця пошкодження зупиняє кровотечу.)

ь венозну (При венозній кровотечі кров темніша, витікає безперервно, явного струменя не спостерігається. При піднятті кінцівки догори кровотеча зменшується або зупиняється.)

ь капілярну (Капілярна кровотеча виникає внаслідок пошкодження дрібних судин шкіри, підшкірної клітковини і м'язів. У цьому випадку кровоточить уся раньова поверхня. Колір темно-червоний.)

ь паренхіматозну (При пораненні паренхіматозних органів (печінки, селезінки, нирок, легень) одночасно пошкоджуються дрібні артерії, вени та капіляри, тому кровотеча носить змішаний характер. Судини паренхіматозних органів не можуть повністю скоротитися, тому що тісно пов'язані з паренхімою, тому така кровотеча зазвичай тривала та її важко зупинити. Доцільно застосовувати засоби, які збільшують здатність крові згортатися: в/в 5-10 мл 10% розчину хлорида кальція по 1-й столовій ложці 3-4 рази в день; п/ш або в/м 20-40 мл сироватки (протидифтерійної, протиправцевої); переливання невеликої кількості крові або плазми; вітамін К. Для остаточної зупинки часто доводиться робити операцію.)

ь шлунково-кишкову (Спостерігається з розширених вен стравоходу, при виразках шлунку та дванадцятипалої кишки, ракових пухлинах, черевному тифі, туберкульозі та інших захворюваннях шлунково-кишкового тракту.

При виразці шлунку та дванадцятипалої кишки іноді бувають профузні кровотечі, коли кров у великій кількості виділяється через рот (блювота «кофейною гущею»). Але частіше спостерігається прихована кровотеча, при якій кров виявляється тільки при мікроскопічному дослідженні калових мас. При кровотечі з верхніх відділів кишкового тракту кров визначається мікроскопічно у вигляді дьогтьоподібного стулу або за явищами недокрів'я: загальна слабкість, запаморочення, блідість шкірних покривів, сильна спрага, ослаблені та часті пульс, дихання, падіння АТ. Лікування: Повний спокій. Застосування засобів, що підвищують здатність крові згортатися. Екстрене транспортування до лікувального закладу. Часто доводиться робити оперативне втручання.)

4. Рана-- це наслідок травми з порушенням цілісності покровів з або без пошкодження прилягаючих тканин

Класифікація

Рани за умовами виникнення розрізняються за такими видами:

ь різана рана;

ь колота рана;

ь рвана рана;

ь укушена рана;

ь рублена рана;

ь роздавлена рана;

ь вогнестрільна рана;

ь скальпована рана;

Вогнестрільна рана -- різновид травматичної хвороби. Поділяються на такі типи за причиною:

ѕ кульові: 1) кулями невеликої швидкості (<700 м\с); 2) кулями великої швидкості (>700 м\с);

ѕ відламкові (осколочні);

ѕ стрілоподібними елементами;

ѕ кульками;

ѕ вторинними відламками (при попаданні кулі в тверді тканини - кістки);

ѕ мінно-вибуховими пристроями;

Множинні пошкодження -- це поранення двох або кількох органів які знаходяться в одній порожнині або кілька травм.

Політравма -- сукупність всіх пошкоджень оганізму при умові, що якась одна є загрозливою ядл життя.

5. Основними ознаками перелому є: сильний біль, набряк, синець, крипітація кісток, неправдивий суглоб, деформація кістки (кінцівки), порушення функцій кістки (кінцівки).

Класифікація переломів:

1)Класифікація в залежності від пошкодження зовнішніх покривів тіла: відкритий перелом та закритий перелом.

2) Класифікація в залежності від форми кісткових уламків: поперечні, косі, гвинтоподібні, осколчасті,роздроблені.

3)Класифікація в залежності від порушення цілісності кістки: повні та неповні.

4) Класифікація в залежності від зміщення:зміщені, незміщені.

5) Класифікація в залежності від кількості переломів: одиночні, множині.

Перша допомога при переломах

При всіх видах переломів повинна бути накладена транспортна іммобілізація.При переломах та вивихах, ушкоджене місце треба тримати у спокої. Якщо зламана рука треба накласти шину на неї та перебінтувати широким бінтом,і вже потім звернутися до лікаря. Перед тим як накладати шину,також можна прикласти холодне до місця травми, щоб зменшити біль.

2. Вивих -- різновид травм, що характеризується порушення конфігурації суглобових поверхонь.

Класифікація вивихів

· вроджені вивихи, які виникають внаслідок порушення розвитку суглоба;

· травматичний вивих (виникає внаслідок травми при ушкодженні елементів суглоба: капсули, зв'язок, суглобових поверхонь);

· патологічні -- внаслідок руйнування елементів чи складових суглоба запальним процесом: туберкульозом, остеомієлітом, артритом, пухлинами;

· звичні вивихи, які часто повторюються при звичайних рухах без травми.

За часом: свіжі -- до 3-х діб після травми; несвіжі -- від 3-х діб до 3-х тижнів; застарілі -- більше 3-х тижнів.

Особливі види вивихів

Звичний вивих -- це багаторазові вивихи без надмірних фізичних зусиль.

Невправний вивих -- це, як правило, свіжий вивих, який через різні причини не вдається усунути. Причиною може бути інтерпозиція капсули, зв'язок, сухожилків.

Надання першої допомоги при вивихах

При наявності кровотечі із судин -- зупинка кровотечі джгутом чи імпровізованими джгутами (закрутка, перетягання ременем, шнурком тощо), накладання тиснучої пов'язки.

Знеболювальна терапія (введення наркотичних анальгетиків, 50 % розчину анальгіна, при можливості введення 2 % розчину новокаїну, лідокаїну в ділянку суглобу (10-20 мл).

При відкритому вивиху накладання первинної пов'язки з метою профілактики вторинного мікробного забруднення.

Транспортна іммобілізація: аутоіммобілізація, підручними засобами, табельними транспортними шинами (драбинчастою шиною Крамера, диктовою, шиною Дітеріхса).

При необхідності введення серцевих препаратів: кофеїну, кордіаміну.

При шоці, колапсі трансфузії реополіглюкіну, лактасолю, фізрозчину, 5 % розчину глюкози.

3. Розтягнення -- це обмежене ушкодження звязувального апарату суглоба, при якому під дією зовнішньої сили підбувається надмірне розтягення зв'язок суглобу, при цьому, зазвичай, частина волокон рветься. Розтягнення або частковий розрив зв'язок суглобів відбувається при надмірно сильних, не властивих даному суглобу рухах. Найчастіше зустрічається розтягнення зв'язок гомілковоступневого суглоба. Розтягнення відбувається головним чином при підкрученні стопи на нерівностях ґрунту або при падінні убік, якщо стопа фіксована і не може обернутися услід за гомілкою (наприклад, у лижників).

Симптоми розтягнення суглобів: у момент травми з'являється сильний біль в області суглоба. Рухи в суглобі різко обмежені із-за посилення болю. При огляді спостерігаються припухлість і згладження контурів суглоба. Рухи в суглобі можливі, але болючі.

Способи лікування:

При розтягуваннях і вивихах робити аплікації з сирої картоплі.

Ще краще змішати сиру картоплю із свіжою або соленою капустою та тертою з цукром цибулею, вимішати в глині і зробити аплікацію на ніч. Глину розвести кислим молоком або уриною.

Очистити 1 цибулину середніх розмірів і перемішати з 2 чайними ложками цукрового піску. Накласти компрес з цією сумішшю на травмоване місце.

Прокип'ятити на слабкому вогні в тваринному жирі часник, розтертий в кашку, і свіже подрібнене листя евкаліпта, процідити цю масу і втирати в шкіру для усунення запалення.

Просочити марлю, складену в декілька шарів, або махровий рушник прохолодним настоєм часнику, віджати на марлю сік 1 лимона і прикласти до хворого суглоба. Тримати компрес, поки він не нагріється до температури тіла. Потім повторити процедуру зі свіжим холодним настоєм, поки не наступить полегшення.

Кашку, приготовану з 7--10 зубчиків часнику, залити 0,5 л яблучного або винного оцту і 100 мл горілки, настоювати в темному холодному місці 2 тижні, періодично струшуючи вміст, процідити, додати 15--20 крапель евкаліптового масла, добре перемішати. Накладати на хворий суглоб у вигляді компресу.

У літній час можна робити компреси з потовченого сирого листя бузини. Замінювати пов'язку 3 рази на день.

Взяти льняну або бавовняну серветку, скласти її вчетверо і покласти на рівну поверхню. Рукою або дерев'яною лопаткою дістати глину з посудини і рівним шаром нанести на полотно. Шар глини має бути ширшим, ніж хворе місце, а товщина -- приблизно 2--3 см. По консистенції глиняна маса має бути як молочний кисіль. Шар глини має бути досить щільним.

Взяти 0,5 склянки готової до вживання глини і розвести її 1 л води. Потім в посудину з вже отриманою глиняною водою додати 5 столових ложок яблучного оцту (в крайньому випадку можна замінити його столовим оцтом). Якщо розтягнення ускладнене подряпинами і синцями, можна додати 2 зубчики часнику, подрібненого на дрібній терці. Суміш як слід розмішати. Потім взяти серветку і намочити її в розчині, злегка віджати і накласти на хворе місце. Прикладати примочку треба в такій послідовності: протерти хворе місце мокрою серветкою. Приготований компрес накласти безпосередньо на хворе місце, прослідкувати, щоб він прилягав щільно. Обв'язати компрес бинтом так, щоб він не зміщувався і постійно був у контакті з хворим місцем. Зверху укрити шерстяною матерією. Зазвичай компрес з глини слід залишати на 2--3 години. Як тільки хворий відчує, що компрес став сухим і гарячішим, його слід замінити на новий. Після закінчення процедури треба розбинтувати пов'язку і одним рухом зняти компрес, стараючись не залишати на тілі шматочків глини. Промити хворе місце теплою водою. Використану глину більше застосовувати не можна. Серветку відразу прати, заздалегідь зануривши у воду на деякий час. Зазвичай при розтягуванні м'язів ставлять 2--3 компреси.

6. Отруєння-- порушення функцій чи ушкодження органів внаслідок дії отрут чи токсинів, що проникли в організм чи утворилися в ньому

ОТРУЄННЯ ТОКСИЧНИМИ РЕЧОВИНАМИ. Ознаки: затьмаренасвідомість, запаморочення, головний біль, галюцинації, нудота, блювота, порушення координації рухів, блідість шкіри, у тяжких випадках - знепритомнення.

Перша допомога: дати понюхати нашатирний спирт на ваті (ні в якому разі не з пляшки!), дати багато питва, промити шлунок,

НАРКОТИЧНЕ ОТРУЄННЯ. Ознаки: сонливість. запаморочення, шум у вухах, нудота, блювота, запаморочення або втрата свідомості, судоми. слабкий, уповільнений пульс.

Перша допомога: промити шлунок, приймати проносне; гарячі ванничергувати з холодним обливанням; не давати спати (!). стежити за диханням. При зупинці дихання зробити штучну вентиляцію легенів, розітерти і зігріти тіло.

ОТРУЄННЯ АЛКОГОЛЕМ. Ознаки: сп'яніння, специфічний запах із рота, нудота, блювота, порушення координації рухів, безладна мова, збудження, яке переходить у пригнічення, почервоніння обличчя, що змінюється блідістю, втрата свідомості.

Перша допомога: дати понюхати нашатирний спирт, промити шлунок, давати пити воду, додаючи в склянку по 3--5 крапель нашатирного спирту, напоїти гарячою кавою.

ОТРУЄННЯ НІКОТИНОМ. Ознаки: сильна слинотеча, нудота, прискорений пульс, шум у вухах, запаморочення, почуття страху, слабкість; тремтіння рук, спазми гортані, стравоходу, шлунка; блювота, порушення свідомості, звуження зіниць, збліднення шкіри, посилена пітливість. Може настати параліч дихального центру.

Перша допомога: винести потерпілого на свіже повітря, дати понюхати нашатирний спирт, промити шлунок, при необхідності провести штучну вентиляцію легенів, дати серцеві засоби.

ХАРЧОВЕ ОТРУЄННЯ. Ознаки: через 2-3 години після споживання неякісних продуктів з'являється нудота, блювота, періодично повторюється сильний біль у животі, частий пронос, загальна слабкість, блідість шкіри, спостерігається підвищення температури тіла, ослаблення пульсу, похолодання кінцівок, судоми м'язів гомілок.

Перша допомога: негайно промити шлунок, очистити кишечник (сольове проносне або рицинова олія). Ні в якому разі не приймати алкоголю (який спричиняє додаткову інтоксикацію) давати багато пити рідини, поєднуючи з тепловими процедура­ми.

І ніколи не залишайте потерпілого без нагляду! Бо можна пропустити зупинку дихання і серцевої діяльності.

7. Клінімчна смерть -- це стан організму, в якому він перебуває перші 8--10 хвилин після зупинки дихання і кровообігу

Після зупинки дихання серце може працювати 1 хвилину. Стан клінічної смерті може тривати довше в умовах охолодження. Клінічна смерть має дві фази:

перші 4--6 хвилин після зупинки дихання і кровообігу -- фаза повністю зворотніх змін в організмі;

після 6--10 хвилин -- фаза частково зворотних змін в організмі (духовна смерть, соціальна смерть, декортикація). Це фаза протягом якої має місце відмирання клітин кори головного мозку: людину в цей період можна повернути але свідомість не відновлюється.

За цих обставин пропонується розпочати заходи реанімації, якщо відсутні трупні ознаки (ранні і явні).

Лечебные мероприятия.

После того, как сомнений в диагностики клинической смерти нет, приступают к реанимационным мероприятиям, которые включают в себя удар в область сердца, ИВЛ и непрямой массаж сердца.

Удар в область сердца.

В ряде случаев короткий и резкий удар сжатым кулаком в области средней трети грудины приводит к восстановлению сердечной деятельности. Эффективность этого приема можно увеличить, приподняв ноги пострадавшего под углом 15 - 30 гр. (выполняет помощник). Если эффект от этого приема отсутствует, то приступают к следующему этапу, включающему в себя сочетание непрямого массажа сердца (НМС) и искусственной вентиляции легких (ИВЛ).

8. Искусственная вентиляция легких (ИВЛ) "рот ко рту".

Для того чтобы приступить к ИВЛ, необходимо обеспечить проходимость верхних дыхательных путей. Это достигается:

1) разгибанием головы в шейно-затылочном соединении, при этом одна из рук реанимируемого лежит ладонью на лобно-теменной области, другая - под нижней челюстью, манипуляция осуществляется быстро, но осторожно;

2) выведением вверх и вперед нижней челюсти одной или двумя руками, причем выведение осуществляется за верхнюю ветвь нижней челюсти с обеих сторон;

3) открыванием рта. Затем после глубокого вдоха, проводят очень быстрый выдох в рот пострадавшего (через какую-либо ткань, например носовой платок и т.д.), при этом грудная клетка его должна приподняться, как при естественном вдохе (это служит признаком эффективности ИВЛ).

Во время проведения ИВЛ одна рука реаниматора поддерживает нижнюю челюсть, другая закрывает нос (для увеличения эффективности вдоха). Первые 1 - 2 вдоха - "диагностические", при их неэффективности вновь проводят приемы по восстановлению проходимости верхних дыхательных путей. Частота "дыханий" - 16 - 20 в минуту.

8. Непрямой массаж сердца (НМС)

Для эффективного проведения НМС необходимо уложить пострадавшего на твердую поверхность. Положение оказывающего помощь - сбоку стоя или на коленях (в зависимости от высоты положения пострадавшего). Одна рука основанием максимально разогнутой ладони накладывается на область грудины между ее средней и нижней третями, другая рука также основанием максимально разогнутой ладони накладывается на первую руку. Пальцы при этом не должны прикасаться к груди пострадавшего. Важно, чтобы руки были максимально выпрямлены в локтях. Для эффективного приложения силы, плечевой пояс реаниматора должен располагаться над грудиной пострадавшего. Надавливание на грудину проводиться строго вертикально. Первые массажные движения осторожные, сила последующих подбирается в зависимости от степени податливости грудной клетки пострадавшего. Эффективность НМС подтверждается появлением пульсовой волны на сонных артериях (определяет помощник). Слабый массаж грудной клетки неэффективен, сильный же может привести к повреждениям ребер, грудины. Частота массажных движений - 60 - 80 в минуту.

Сочетание МВЛ и НМС.

На одно вдувание приходиться 5 - 6 массажных движений, можно на два вдувания проводить 10 массажных движений.

Контроль эффективности.

При правильном проведении реанимационных мероприятий изменяется цвет кожных покровов (приближается к нормальному), сужается зрачок, могут появиться самостоятельные дыхательные движения и пульс, у пострадавшего может восстановиться сознание.

Длительность проведения реанимации.

Реанимацию необходимо проводить до приезда "Скорой помощи", так как имеющиеся у бригады медикаменты и аппаратура позволят увеличить ее эффективность, что подтверждается практикой.

Когда начинать реанимацию?

Считается, что через 5 - 6 минут после остановки сердца в организме пострадавшего начинают происходить необратимые изменения и реанимация не принесет эффекта. Однако, из практики известны случаи, когда начатая после этих сроков реанимация была эффективной.

Овладение реанимационными навыками является непростым делом. Но, как показывает опыт ряда стран, обученные парамедицинские группы могут успешно проводить неотложные мероприятия при клинической смерти до приезда бригад интенсивной терапии.