27

РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:

«НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ ПРИРОДНОГО ХАРАКТЕРУ»

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЛІТОСФЕРНІ СТИХІЙНІ ЛИХА

1. 1 Виверження вулканів

1. 2 Землетруси

1. 3 Зсуви

1. 4 Селі

РОЗДІЛ 2. ГІДРОСФЕРНІ СТИХІЙНІ ЛИХА

2. 1 Повені

2. 2 Снігові лавини

РОЗДІЛ 3. АТМОСФЕРНІ СТИХІЙНІ ЛИХА

3. 1 Ураган

3. 2 Пожежі

3. 3 Смерч

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Вступ

В історії землі екологічні кризи неодноразово були наслідком виникнення різних надзвичайних природних ситуацій, тобто раптових швидких змін умов існування, різних змін фізичних, хімічних чи біологічних факторів, як окремих так і разом узятих, що викликало або погіршення стану, або загибель окремих живих істот чи навіть цілих екосистем. Такі надзвичайно кризові ситуації називаються катастрофами.

Катастрофи поділяються на природні і антропогенні, а в залежності від сили заподіяної шкоди та об'єму негативних наслідків, тобто від масштабів скоєного лиха - на катастрофи регіонального чи глобального значення. Як природні так і антропогенні катастрофи поділяються на космічні, тектонічні, хімічні, фізичні та ін.

Значну частину з усіх надзвичайних ситуацій займають стихійні лиха.

Стихійні лиха -- це природні явища, які мають надзвичайний характер та призводять до порушення нормальної діяльності населення, загибелі людей, руйнування і нищення матеріальних цінностей.

Найбільші збитки з усіх стихійних лих спричиняють повені (40%), на другому місці тропічні циклони (20%), на третьому і четвертому місцях (по 15%) -- землетруси та посухи.

За місцем локалізації стихійні лиха поділяють на:

- літосферні (виверження вулканів, землетруси, зсуви, селі);

- гідросферні (повені, снігові лавини, шторми);

- атмосферні (урагани, зливи, ожеледі, блискавки).

Іноді в учбовій літературі використовується поділ стихійних лих на: тектонічні, топологічні та метеорологічні.

Розділ 1. Літосферні стихійні лиха

1.1 Виверження вулканів

За руйнівною дією та кількістю енергії, яка виділяється при виверженні вулкана, саме це стихійне лихо належить до найнебезпечніших для життєдіяльності людства. Під попелом та лавою гинули цілі міста.

Найбільш відоме виверження вулкану -- це виверження Везувія. Поряд з Везувіем процвітали такі стародавні міста, як Помпея, Геркуланум та Стабія. Протягом сторіч Везувій мовчав. 24 серпня 79 р. раптово в голубе небо над Неаполітанською затокою злетів лавовий корок, який тисячоліттями щільно закупорював жерло кратера Везувію. Високо в гору на декілька кілометрів злетіли уламки гірських порід, зі страшним гуркотом розверзлась вершина гори. Чорна хмара попелу затьмарила сонце й три дні висіла над місцем катастрофи. Тільки 27 серпня, через три доби після початку виверження, вперше проглянуло сонце, яке освітило три мертвих міста.

На земній кулі налічується приблизно 600 активних вулканів, тобто таких вулканів, які після більш-менш тривалої перерви можуть знову ожити. Більшість з них розташована на стиках тих ділянок земної кори, які називаються тектонічними плитами.

За теорією Вегенера, земна кора складається приблизно з 20 малих та великих пластів, які називаються плитами, або платформами, вони постійно змінюють своє місце розташування. Ці рухливі тектонічні плити земної кори мають товщину від 60 до 100 км й плавають на поверхні в'язкої магми.

Навколо Індонезії, яка знаходиться на одному з таких стиків тектонічних плит, більше сотні вулканів; на західному узбережжі Американського континенту, де стикаються Північноамериканська й Тихоокеанська плити, розташовано десяток вулканів. Ці райони, а також східне узбережжя Тихого океану, Камчатка, Курили, Японія -- найбільш активні вулканічні зони нашої планети.

Як утворюються вулкани? Надра земної кулі діляться на чотири зони: в центрі -- внутрішнє ядро, його оточує зовнішнє ядро, потім мантія та земна кора. Радіус Землі 6371 км, тверда оболонка земної кори -- від 35 до 70 км, а на дні океану товщина твердої оболонки -- всього 7-13 км. Товща земної мантії сягає 2900 км. В'язким, розплавленим є тільки зовнішнє ядро завтовшки від 2950 до 5100 км. Діаметр внутрішнього ядра -- невеликий, але його температура сягає 6000 градусів. Однак внутрішнє ядро тверде через величезний тиск на нього вищих шарів. Магмою називається розплавлена маса, яка виділяється при виверженні вулканів. Геологи вважають, що вона утворюється в нижній частині земної кори та в верхній частині мантії на глибині від 30 до 90 км. Гірська порода на цій глибині так розпечена, що повинна бути рідкою, але вона залишається твердою, її робить більш щільною величезний тиск верхніх пластів. Цей тиск зазвичай однаковий по всій поверхні магми; лише там, де дві плити труться одна об одну і зсуваються, він може послабшати. В цих місцях порода переходить з твердого стану в рідкий, розширюється, тисне на верхні шари та з надзвичайною силою виривається на поверхню. Відбувається виверження вулкана.

Незважаючи на великий історичний досвід, людство не знайшло надійного засобу зменшити катастрофічні наслідки виверження вулканів.

Шляхом спостережень вдалося з'ясувати розміри зон небезпечного впливу вулканів. Лавовий потік при великих виверженнях розповсюджується до 30 км, деколи досягає 100 км. Розпечені гази становлять небезпеку в радіусі декількох кілометрів.

До 400-500 км розповсюджується зона випадіння кислотних дощів, які викликають опіки у людей, отруєння рослинності, ґрунту. Селеві потоки, які виникають на вершинах вулканів під час раптового танення снігу та льоду в період виверження, мають довжину від декількох десятків кілометрів до 100-300 км.

Розроблені та застосовуються заходи захисту та зменшення негативного впливу вулканічної діяльності. Наприклад, для запобігання негативному впливу потоку лави використовується метод відведення його в бік від населених пунктів шляхом створення штучного русла (відведення лавового потоку з гори Мауна-Лоа 1942 р. , який загрожував місту Хало, за допомогою вибухівки, котру кидали з літака); можливе будівництво дамб, охолодження лавових потоків водою. В Ісландії 1973р. застосовувалось охолодження лави при виверженні вулкана на острові Хеймей морською водою до температури нижче 100ОС.

1.2 Землетруси

Щорічно вчені фіксують близько 1 млн. сейсмічних і мікросейсмічних коливань, 100 тис. з яких відчуваються людьми та 1000 завдають значних збитків. Ті місця, в яких стикаються між собою тектонічні плити (з них складається земна кора), є сейсмічно небезпечними зонами, а рух плит уздовж їхніх границь супроводжується землетрусами. Землетруси з особливо важкими наслідками відбуваються там, де дві тектонічні плити не просто труться одна об одну, а зіштовхуються. Це причина найбільш руйнівних землетрусів. Вчені-геофізики виділили два головних сейсмопояси: Середземноморський, що охоплює південь Євразії від Португалії до Малайського архіпелагу, та Тихоокеанський, що оперезує береги Тихого океану. Вони включають молоді гірські пояси: Альпи, Апенніни, Карпати, Кавказ, Гімалаї, Крим, Кордильєри, Анди, а також рухомі зони підводних океанів материків.

Землетрус -- це сильні коливання земної кори, викликані тектонічними причинами, які призводять до руйнування споруд, пожеж та людських жертв.

Гіпоцентр, або осередок землетрусу, місце, де зсуваються гірські породи. Епіцентр -- точка на поверхні землі, що знаходиться прямо над гіпоцентром.

Основними характеристиками землетрусів є:

1. глибина осередку;

2. магнітуда;

3. інтенсивність енергії на поверхні землі.

Глибина осередку землетрусу зазвичай перебуває в межах від 10 до 30 км, в деяких випадках вона може бути значно більша.

Магнітуда характеризує загальну енергію землетрусу і є логарифмом максимальної амплітуди зміщення ґрунту в мікронах, яка вимірюється за сейсмограмою на відстані 100 км від епіцентру. Магнітуда за Ріхтером вимірюється від 0 до 9 (найсильніший землетрус).

Інтенсивність - це показник наслідків землетрусів, який характеризує розмір збитків, кількість жертв та характер сприйняття людьми психогенного впливу.

Коливання земної кори передається сейсмічними хвилями. Найсильніші вони в гіпоцентрі. З віддаленням від нього хвилі слабшають.

Для реєстрації землетрусів зроблено дві шкали.

До 30-х років XX ст. сила землетрусу вимірювалась спричиненими збитками -- за так званою шкалою Меркаллі. Зараз для визначення сили землетрусу користуються більш досконалим засобом, що був винайденим 1935 р. американський сейсмолог Ч. Ріхтер. Він запропонував визначати силу землетрусу за 12-бальною шкалою. Нульова позначка на сейсмографі означає абсолютний спокій ґрунту, один бал вказує на слабкий підземний поштовх, кожний наступний бал позначає поштовх в 10 разів сильніший за попередній. Так, 9-бальний землетрус в 10 разів сильніший за 8-бальний, в 100 разів перевищує 7-бальний і, нарешті, в 100 мільйонів разів сильніший за коливання земної кори силою в один бал:

Таблиця 1. Схематизована сейсмічна шкала

Бал	Загальна характеристика	Зовнішні ефекти
1	Непомітний	Коливання ґрунту реєструється тільки приладами, людьми не відчувається
2	Дуже слабкий	Слабкі поштовхи, ледь відчутні людьми на поверхнях
3	Слабкий	Коливання відчуваються багатьма людьми, висячі предмети злегка розгойдуються. Поштовхи помітні людьми.
4	Помірний	Відчутні для людей поштовхи, розгойдуються підвищенні предмети, дзеленчать шибки.
5	Досить сильний	Вночі люди прокидаються, гойдаються предмети, непокояться тварини. Незначні пошкодження будівель.
6	Сильний	Легкі пошкодження будинків, утворюються тріщини у стінах у штукатурці, зсуваються з місця легкі меблі, падає посуд.
7	Дуже сильний	У будинках з являються пошкодження, тріщини, окремі будівлі руйнуються. Невеликі гірські обвали. Зсуви на берегах річок.
8	Руйнівний	Руйнація і пошкодження будівель, людям важко встояти на ногах. Тріщини у ґрунті. Гірські обвали.
9	Спустошувальний	Руйнування будівель, викривлення залізничних колій. Тріщини в ґрунтах завширшки 10см. Зсуви, великі обвали.
10	Знищувальний	Руйнування будівель, пам'ятників. Тріщини у ґрунті до 1м. шириною, великі зсуви та обвали.
11	Катастрофа	Повсюдне руйнування будівель, насипів, доріг, грабель. Вертикальне переміщення. Великі обвали, змінюється рівень ґрунтових вод.
12	Велика катастрофа	Повсюдне руйнування будівель і споруд. Масова загибель тварин. Значні зміни рельєфу місцевості.

Землетруси переважно бувають у вигляді серії поштовхів, головний з яких має найбільшу магнітуду. Сила, число та тривалість поштовхів суто індивідуальні для кожного землетрусу. Тривалість поштовхів переважно досягає декількох секунд.

Помітний струс поверхні землі від головного поштовху триває від ЗО до 60 с, або навіть до 3-4 хв. Більш слабкі поштовхи можуть тривати з інтервалами в декілька діб, тижнів, місяців та навіть років.

На сьогодні відсутні надійні методи прогнозування землетрусів та їх наслідків. Однак за зміною характерних властивостей ґрунту, незвичайною поведінкою живих організмів перед землетрусом ученим досить часто вдається складати прогнози.

Провісниками землетрусів є такі явища як:

1. швидке зростання частоти слабких поштовхів (форшоків);

2. деформація земної кори, яка визначається спостереженнями із супутників або зйомкою на поверхні землі за допомогою лазерних джерел світла;

3. зміна відношення швидкостей розповсюдження поздовжніх і поперечних хвиль напередодні землетрусу;

4. зміна рівня ґрунтових вод у свердловинах;

5. вміст радону у воді.

Ознаки близького землетрусу:

- запах газу, де раніше цього не відзначалось

- тривога птахів та домашніх тварин

- іскри між близько розташованими електричними дротами

- голубе освітлення внутрішньої поверхні будинків

Найсильніші землетруси описані в історії за останні 100 років

Ш Каліфорнія, США, 18 квітня 1906 року. Епіцентр -- біля Сан-Франциско, інтенсивність 10 балів. Основні збитки міста -- через пожежу, яку не вдавалося загасити три дні. Загинуло 700 осіб.

Ш Японія, 1 вересня 1923 року. Опівдні землетрусом зруйновані Токіо і Йокогама. Знищені сотні тисяч будинків, зруйновані мости й тунелі, страшні пожежі. Загинуло близько 150 тис. осіб.

Ш СРСР, Ашгабат, 6 жовтня 1948 року. О 1 год. 12 хв. без попередніх поштовхів зруйновано більшість будівель у місті. Ушкоджена залізниця. Сила поштовху в епіцентрі -- 9-10 балів. Загинуло 110 тис. осіб.

Ш СРСР, Спітак, Ленінакан, 7 грудня 1988 року. Сила землетрусу 8 балів. Ушкоджені дороги, залізниця. Спітак зруйнований вщент, Ленінакан -- на 80%. Загинуло понад 25 тис. осіб.

Ш Гілян, північ Ірану, 21 червня 1990 року. Сила землетрусу -- 8 балів. Загинуло понад 50 тис. осіб.

Ш Туреччина, вересень 1999 року. Сила землетрусу 7, 4 бала. Загинуло 17 тисяч осіб.

В Україні сейсмічно небезпечними районами є Карпати та гірський Крим. У минулому тут відбувалися руйнівні землетруси силою 6-8 балів (наприклад, Ялтинський землетрус 1927 р. ). Центральні райони України належать до сейсмічно спокійних, хоча й тут інколи реєструються підземні поштовхи, що докочуються з районів Карпат і гір Вранча (Румунія). Так, 1977 р. під час землетрусу у східній частині Карпат (епіцентр знаходився в Румунії), сейсмічні хвилі досягли Львова, Рівного, Києва і навіть Москви.

Деякі рекомендації щодо правил поведінки в умовах небезпеки землетрусу:

§ При землетрусі ґрунт відчутно коливається відносно недовгий час, тільки декілька секунд, найдовше -- хвилину при дуже сильному землетрусі. Ці коливання неприємні, можуть викликати переляк. Тому дуже важливо зберігати спокій. Якщо відчувається здригання ґрунту чи будинку, слід реагувати негайно, пам'ятаючи, що найбільш небезпечними є предмети, які падають.

§ Перебуваючи у приміщенні, слід негайно зайняти безпечне місце. Це отвори капітальних внутрішніх стін (наприклад, відчинити двері з квартири), кути, утворені ними. Можна заховатись під балками каркасу, під несучими колонами, біля внутрішньої капітальної стіни, під ліжком чи столом. Слід пам'ятати, що найчастіше завалюються зовнішні стіни будинків. Необхідно триматися подалі від вікон та важких предметів, які можуть перекинутися чи зрушити з місця.

§ Не слід вибігати з будинку, оскільки уламки, які падають здовж стін, є серйозною небезпекою. Безпечніше перечекати поштовх там, де він вас застав, і, лише дочекавшись його закінчення, перейти у безпечне місце.

§ Перебуваючи всередині багатоповерхового будинку, не поспішайте до ліфтів чи сходів. Сходові прольоти та ліфти часто обвалюються під час землетрусу.

§ Після припинення поштовхів потрібно терміново вийти на вулицю, відійти від будівель на відкрите місце, щоб уникнути ударів уламків, які падають.

§ Перебуваючи в автомобілі, що рухається, слід повільно загальмувати подалі від високих будинків, мостів чи естакад. Необхідно залишатись в машині до припинення поштовхів.

§ Опинившись у завалі, слід спокійно оцінити становище, надати собі першу допомогу, якщо

§ вона потрібна. Необхідно надати допомогу тим, хто її потребує. Важливо подбати про

§ встановлення зв'язку з тими, хто перебуває зовні завалу (голосом, стуком). Людина може зберігати життєздатність (без води і їжі, ) понад два тижні.

1.3 Зсуви

Зсуви можуть виникнути на всіх схилах з нахилом в 200 і більше в будь-яку пору року. За швидкістю зміщення порід зсуви поділяють на:

Зсуви -- це ковзкі зміщення мас гірських порід вниз по схилу, які виникають через порушення рівноваги. Зсуви виникають через ослаблення міцності гірських порід внаслідок вивітрювання, вимивання опадами та підземними водами, систематичних поштовхів, нерозважливої господарської діяльності людини тощо.

Тільки швидкі зсуви можуть спричиняти катастрофи з людськими жертвами. Об'єм порід, які зміщуються при зсувах, перебуває в межа від декількох сот до багатьох мільйонів кубічних метрів.

Найзначніші осередки зсувів на території України зафіксовані на правобережжі Дніпра, на Чорноморському узбережжі, в Закарпатті та Чернівецькій області.

Зсуви руйнують будівлі, знищують сільськогосподарські угіддя створюють небезпеку при добуванні корисних копалин, викликають ушкодження комунікацій, водогосподарських споруд, головним чином гребель.

Найбільш дійовими заходами для запобігання зсувів є відведення поверхневих вод, штучне перетворення рельєфу (зменшення навантаження на схили), фіксація схилу за допомогою підпорів.

27

1.4 Селі

Виникають селі в басейнах невеликих гірських річок внаслідок злив, інтенсивного танення снігів, проривів завальних озер, обвалів, зсувів, землетрусів.

Селі -- це паводки з великою концентрацією ґрунту, мінеральних часток, каміння, уламків гірських порід (від 10-15 до 75% об'єму потоку).

«Сель» (сайль) -- слово арабське і в перекладі означає бурхливий потік, тобто за зовнішнім виглядом селевий потік -- це шалено вируюча хвиля висотою з п'ятиповерховий будинок, яка мчить ущелиною з великою швидкістю.

Селі трапляються в багатьох країнах в деяких областях Індії та Китаю, Туреччини та Ірану, в гірських районах Північної та Південної Америки. Від селевих потоків страждає населення Кавказу, Середньої Азії та Казахстану. В Україні селеві потоки трапляються в Карпатах та Криму.

За складом твердого матеріалу, який переносить селевий потік, їх можна поділити на:

- грязьові (суміш води з ґрунтом при незначній концентрації каміння, об'ємна вага складає 1, 5-2 т/куб. м);

- грязево-кам'яні (суміш води, гравію, невеликого каміння, об'ємна вага -- 2, 1-2, 5 т/куб. м);

-водо-кам'яні (суміш води з переважно великим камінням, об'ємна вага -- 1, 1-1, 5 т/куб. м).

У Карпатах найчастіше трапляються водо-кам'яні селеві потоки невеликої потужності, у Середній Азії -- грязьові потоки.

Швидкість селевого потоку звичайно становить 2, 5-4, 5 м/с, але під час прориву заторів вона може досягати 8-10 м/с і більше.

Небезпека селів не тільки в їх руйнівній силі, а й у раптовості їх появи. Засобів прогнозування селів на сьогодні не існує, оскільки наука точно не знає, що саме провокує початок сходження потоку. Однак відомо, що необхідні дві основні передумови -- достатня кількість уламків гірських порід і вода. Разом з тим для деяких селевих районів встановлені певні критерії, які дозволяють оцінити вірогідність виникнення селів.

Засоби боротьби з селевими потоками досить різноманітні:будівництво гребель, каскаду, запруд для руйнації селевого потоку, стінок для закріплення відкосів тощо.

Деякі рекомендації щодо правил поведінки при зсувах, снігових лавинах та селях

· У випадку попередження про селевий потік або зсув, які насуваються, слід якомога швидше залишити приміщення і вийти в безпечне місце;

· Надавати допомогу людям, які потрапили в селевий потік, використовуючи дошки, палки, мотузки та інші засоби; виводити людей з потоку в напрямку його руху, поступово наближаючись до краю;

· При захопленні сніговою лавиною необхідно зробити все, щоб опинитись на її поверхні; якщо це не вдається, то потрібно намагатися закрити обличчя курткою, щоб створити повітряну подушку;

· Вирушаючи в гори, необхідно мати при собі лавинні мотузки яскравого кольору; мотузку намагатися викинути на поверхню, щоб завдяки мотузці людину, яка потрапила в снігову лавину, могли знайти.

Розділ 2. Гідросферні стихійні лиха

2.1 Повені

За даними ЮНЕСКО, від повеней у XX ст. загинуло 9 млн. осіб. Недарма в народі кажуть, що найстрашніші для людини це вода і вогонь. Повені завдають і великих матеріальних збитків -- в деяких країнах до 50% їх національного прибутку. Тільки за рік збитки у всьому світі становлять мільярди доларів. Збитки від повеней зростають. Суттєвим фактором, який сприяє зростанню збитків від повеней є техногенний вплив на природне середовище. Йдеться, передусім, про вирубку лісів. Після рубок інфільтраційні властивості ґрунту знижуються в 3, 5 рази, а інтенсивність його змиву збільшується в 5 разів. У тропічних лісах суцільні рубки призводять до збільшення стоку в 2-2, 5 рази. Кількість повеней зростає також зі збільшенням кількості міст.

Повінь -- це значне затоплення місцевості внаслідок підйому рівня води в річці, озері, водосховищі, спричинене зливами, весняним таненням снігу, вітровим нагоном води, руйнуванням дамб, гребель тощо. Повені завдають великої матеріальної шкоди та призводять до людських жертв. Повені відбуваються на морських узбережжях, в тому числі і в помірних широтах. Зазвичай вони пов'язані з циклонами, штормовими вітрами, рідше з вулканічною діяльністю землетрусами та цунамі. Найчастіше затоплення узбереж спостерігається в країнах північно-західної Європи (Англія, Бельгія, Голландія, Німеччина). Руйнування спричинені не тільки морськими хвилями які сягають 3-4 і більше метрів заввишки, але й значними повенями, пов'язаними з виходом рік з берегів. Території затоплення досягають декількох десятків кілометрів завширшки й сотень завдовжки. Під час повені 1962р. на узбережжі поблизу міста Гамбург (Німеччина) води проникли до 100 км в глибину країни. При цьому загинуло 540 осіб.

Значного лиха завдають людству Цунамі -- велетенські хвалі, які викликають підводні землетруси. Висота цих хвиль досягає 20 м. Хвилі все знищують на своєму шляху й затоплюють великі території. До небезпечних районів, які потерпають від цунамі, належать Японія, Філіппіни, острови Індонезії (узбережжя островів Ява, Суматра).

Тією чи іншою мірою повені періодично спостерігаються на більшості великих річок України. Серед них Дніпро, Дністер, Прип'ять, Західний Буг, Тиса та інші. Повені бувають також на невеликих річках та в районах, де взагалі немає визначених русел. У цих районах повені формуються за рахунок зливових опадів.

Катастрофічний паводок наприкінці 1988 та впродовж 1999 р. в Закарпатті за своїми наслідками, жертвами і залученням сил став найбільшою після Чорнобиля надзвичайною ситуацією. Буквально за 12 год. у 269 населених пунктах було зруйновано 2695 житлових будинків, понад 12 тис. -- серйозно пошкоджено. 10680 осіб опинилися просто неба. Значних руйнувань зазнали водозахисні споруди, водопровідне і каналізаційне господарство, мости, автошляхи, енергетичні лінії, і зв'язок, відчутних втрат зазнав агропромисловий комплекс.

Повені, викликані нагоном води, виникають переважно при сильних вітрах на пологих ділянках узбережжя Азовського та Чорного морів. Ці повені небезпечні передусім своєю раптовістю, інтенсивністю, висотою хвилі та високим підйомом води.

Наслідки повеней:

· затоплення шаром води значної площі землі;

· ушкодження та руйнування будівель та споруд;

· ушкодження автомобільних шляхів та залізниць;

· руйнування обладнання та комунікацій, меліоративних систем;

· загибель свійських тварин та знищення врожаю сільськогосподарських культур;

· вимивання родючого шару ґрунту;

· псування та нищення сировини, палива, продуктів харчування, добрив тощо;

· загроза інфекційних захворювань (епідемії)

· погіршення якості питної води;

· загибель людей.

Повені відрізняються від інших стихійних лих тим, що деякою мірою прогнозуються. Але прогнозувати ймовірність повені набагато легше, ніж передбачити момент її початку. Точність прогнозу зростає при отриманні надійної інформації про кількість та інтенсивність опадів, рівні води в річці, запаси води в сніговому покрові, зміни температури повітря, довгострокові прогнози погоди тощо.

Від надійного та завчасного прогнозування повені залежить ефективність профілактичних заходів і зниження збитків. Завчасний прогноз повеней може коливатися від декількох хвилин до декількох діб та більше.

Основний напрям боротьби з повенями полягає в зменшенні максимальних витрат води в річці завдяки перерозподілу стоку в часі (насадження лісозахисних смуг, оранка ґрунту поперек схилу, збереження узбережних смуг рослинності, терасування схилів тощо). Для середніх та великих річок досить дійовим засобом є регулювання паводкового стоку за

допомогою водосховищ. Окрім того, для захисту від повеней широко застосовується давно відомий спосіб -- влаштування дамб.

Для ліквідації небезпеки утворення заторів проводиться розчищення та заглиблення окремих ділянок русла ріки, а також руйнування криги вибухами за 10-15 днів до початку льодоходу. Ще один досить важливий шлях регулювання стоку й запобігання повеней -- ландшафтно-меліоративні заходи.

Деякі рекомендації щодо правил поведінки при повені:

· отримавши попередження про затоплення, необхідно терміново вийти в безпечне місце -- на височину (попередньо відключивши воду, газ, електроприлади);

· якщо повінь розвивається повільно, необхідно перенести майно в безпечне місце, а самому зайняти верхні поверхи (горища), дахи будівель;

· для того щоб залишити місця затоплення, можна скористатися човнами, катерами та всім тим, що здатне утримати людину на воді (колоди, бочки, автомобільні камери тощо);

· коли людина опинилася у воді, їй необхідно скинути важкий одяг та взуття, скористатись плаваючими поблизу засобами й чекати допомоги.

2.2 Снігові лавини

Снігові лавини виникають так само, як і інші зсувні зміщення. Сили зчеплення снігу переходять певну межу, і гравітація викликає зміщення снігових мас вздовж схилу.

Великі лавини виникають на схилах 25-600 через перевантаження схилу після значного випадіння снігу, частіше під час відлиги, внаслідок формування в нижніх частинах снігової товщі горизонту розхилень.

В історії людства відомо багато лавинних катастроф. В Альпах відома страшна трагедія, яка сталася під час першої світової війни. На австро-італійському фронті, який проходив засніженими гірськими перевалами, стихія забрала життя близько 10 тис. солдат. Найбільш лавинонебезпечною країною вважається Швейцарія, де протягом року сходить приблизно до 10 тис. лавин. На території України снігові лавини поширені в гірських районах Карпат та Криму.

Причини сходження снігових лавин

- перенапруження снігового покрову;

- різкий порив вітру;

- звукова хвиля;

- різка зміна метеорологічних умов.

Що ж можуть зробити снігові лавини, які несуть з собою десятки і сотні тисяч тонн?

Рухаючись зі швидкістю майже 200 км/год., лавина спустошує все на своєму шляху.

Небезпека руйнівної сили лавини полягає ще в тому, що сніговий вал жене поперед себе повітряну хвалю, а повітряний таран більш небезпечний, ніж удар снігової маси -- перевертає будинки, ламає дерева, контузить і душить людей. Така хвиля повітря відрізняється від викликаної вибухом великої бомби.

Існує пасивний та активний захист від лавин. При пасивному захисті уникають використання лавинонебезпечних схилів або ставлять на них загороджувальні щити. При активному захисті проводять обстріл лавинонебезпечних схилів, що викликає сходження невеликих, безпечних лавин, запобігаючи таким чином накопиченню критичних мас снігу.

Розділ 3. Атмосферні стихійні лиха

3.1 Ураган

Ми живемо на дні великого повітряного океану, який розташований навколо земної кулі. Глибина цього океану 1000 км, називається він атмосферою.

Вітри -- це так звані прилади-змішувачі, вони забезпечують обмін між забрудненим повітрям міст та чистим, насиченим киснем полів і лісів, теплим екваторіальним та холодним повітрям полярних областей, розганяють хмари і приносять дощові хмари на поля, на яких без них нічого б не росло.

Таким чином, вітер -- це один з найважливіших компонентів життя. Але він може бути і руйнівним, набагато небезпечнішим від багатьох стихій.

Англійський адмірал Ф. Бофорт ще 1806 р. запропонував 12-бальну шкалу для вимірювання вітрів (див. табл. ). Він розподілив вітри залежно від швидкості переміщення повітряних мас. Вітер силою в 9 балів, коли швидкість становить від 20 до 24 м/с, руйнує старі будівлі, зриває дахи будівель. Цей вітер називається шторм.

Шторми найнебезпечніші на морських узбережжях та в гирлах великих річок, шторм жене величезні хвилі висотою понад 10 м. Ці хвилі заливають узбережжя і руйнують все, що не зруйнував вітер.

Таблиця 2. Шкала вітрів за Бофортом

Бали	Вітер	Швидкість вітру, м/с	Ознаки дії вітру
0	Штиль	0. 05	Листя на деревах на деревах не ворушиться. дим із димарів підіймається вертикально.
1	Тихий	0. 5-1. 7	Листя на деревах на деревах не ворушиться, дим підіймається вертикально.
2	Легкий	1. 7-3. 3	Дим трохи відхиляєтьсяється, вітер майже не відчутний.
3	Слабкий	3. 3-5. 2	Вітер гойдає тонкі гілля дерев.
4	Помірний	5. 2-7. 4	Вітер здіймає куряву, гойдає гілля середньої товщини.
5	Чималий	7. 5-9. 8	Хитаються тонкі стовбури дерев, на воді з являються хвилі
6	Сильний	9. 8-12. 4	Хитаються товсті стовбури дерев, гудять телеграфні дроти.
7	Дуже сильний	12. 4-15. 2	Хитаються великі дерева, важко іти проти вітру.
8	Надзвичайно сильний	15. 2-18. 2	Вітер зносить легкі будівлі, паркани.
9	Шторм	18. 2-21	Вітер зносить будівлі вириває дерева з корінням.
10	Ураган	21-32	Вітер приносить значні збитки.

Якщо швидкість вітру досягає 32 м/с, то це -- ураган. Ураганами називають також тропічні циклони, які виникають в Тихому океані Інгі і поблизу узбережжя Центральної Америки. На далекому Сході і в районах Індійського океану урагани (циклони) мають назву тайфунів. У центрі кожного тропічного циклону утворюється область дуже низького тиску з високою температурою. Це і є око тайфуну. Його діаметр 10-30 км. Швидкість вітру в тропічному циклоні до 400 км/год.

Суть усіх явищ одна. Ураган, тайфун, тропічний циклон -- це ' велетенські віхоли нашої планети. Американські вчені підрахували, що Сергії урагану вистачило б, щоб на цілих п'ять місяців забезпечити всю Західну Європу електроенергією. Щорічно на земній кулі виникає та повністю розвивається не менше 70 тропічних циклонів зі штормовими та ураганними вітрами.

Тропічні урагани найчастіше виникають влітку над Атлантикою або Тихим океаном, коли нагріта сонцем вода віддає своє тепло повітрю. Діаметр такого урагану може досягати 900 км, а швидкість обертання повітряних мас доходить до 500 км/год., в цьому і полягає його руйнівна сила. Коли ураган наближається до узбережжя, він жене, поперед себе величезні маси води. Штормовий вал, який супроводжується зазвичай зливами і смерчами, шалено налітає на узбережжя і нищить усе живе.

Одне з найстрашніших стихійних лих, яке трапилось на нашій планеті приніс тропічний ураган, який розігрався у листопаді 1970 р. в Бенгальській затоці. Тайфун, який там виник, рушив на північ, в гирло Гангу. Води "великої священної" ріки Індії, затопили 800Р00 кв. км узбережжя. Ураган мав швидкість вітру 200-250 м/с, морські хвилі висотою 10 м. В цій катастрофі загинуло близько 400 тис. осіб.

На сьогодні існують сучасні методи прогнозування ураганів. Кожне підозріле скупчення хмар, де б воно не виникало, фотографується метеорологічними супутниками з космосу, літаки метеослужби летять до "ока тайфуну", щоб отримати точні дані. Ця інформація закладається в комп'ютери, щоб розрахувати шлях і тривалість урагану та заздалегідь сповістити населення про небезпеку

Деякі рекомендації щодо правил поведінки при ураганах

· отримавши повідомлення про ураган, необхідно щільно зачинити двері, вікна;

· з дахів та балконів забрати предмети, які при падінні можуть травмувати людину;

· в будівлях необхідно триматися подалі від вікон, щоб не отримати травми від осколків скла;

· найбезпечнішими місцями під час урагану є підвали, сховища, метро та внутрішні приміщення (коли ураган застав людину на відкритій місцевості, найкраще знайти укриття в западині (ямі, яру, канаві));

· не стояти під окремими деревами, не підходити до електропередач

3.2 Пожежі

Причинами виникнення пожеж є недбала поведінка людей з вогнем, порушення правил пожежної безпеки, природні явища (блискавка, посуха). Відомо, що 90% пожеж виникає з вини людини і тільки 7-8% спричинені блискавками. Пожежі -- це неконтрольований процес горіння, який викликає загибель людей та нищення матеріальних цінностей. Основними видами пожеж як стихійних лих, які охоплюють великі території (сотні, тисячі, мільйони гектарів)є ландшафтні пожежі -- лісові і степові. Лісові низові пожежі характеризуються горінням сухого трав'яного покрову, лісової підстилки і підліску без захоплення крон дерев. Швидкість руху фронту низової пожежі становить від 0, 3-1 м/хв. (слабка пожежа) до 16 м/хв. (сильна пожежа), висота полум'я -- 1-2 м, максимальна температура на кромці пожежі досягає 9000 С. Лісові верхові пожежі розвиваються, як правило, з низових і характеризуються горінням крон дерев. При швидкій верховій пожежі, полум'я розповсюджується з крони на крону з великою швидкістю, яка досягає 8-25 км/год., залишаючи деколи цілі ділянки незайманого вогнем лісу. При стійкій верховій пожежі вогнем охоплені не тільки крони, а й стовбури дерев. Полум'я розповсюджується зі швидкістю 5-8 км/год., охоплює весь ліс від ґрунтового шару до верхівок дерев.

Підземні пожежі виникають як продовження низових або верхових лісових пожеж і розповсюджуються по шару торфу, який знаходиться на глибині 50 см. Горіння йде повільно, майже без доступу повітря, зі швидкістю 0, 1-0, 5 м/хв., виділяється велика кількість диму і утворюються прогари. Тому підходити до осередку підземної пожежі треба обережно. Горіння може тривати довго, навіть взимку під шаром ґрунту.

Степові (польові) пожежі виникають на відкритій місцевості, де є суха пожухла трава або збіжжя, яке дозріло. Вони мають сезонний характер і частіше бувають влітку, рідше навесні й практично відсутні взимку. Швидкість їх розповсюдження може досягати 20-30 км/год.

Основними заходами боротьби з лісовими низовими пожежами є:

1. засипання вогню землею;

2. заливання водою (хімікатами);

3. створення мінералізованих протипожежних смуг;

4. пуск зустрічного вогню.

Гасити лісову верхову пожежу складніше. її гасять шляхом створення протипожежних смуг, застосовують воду і пускають зустрічний вогонь. Степові (польові) пожежі гасять тими ж засобами, що і лісові.

Гасіння підземних пожеж здійснюється в більшості випадків двома заходами. При першому заході навколо торф'яної пожежі на відстані 8м від її краю копають траншею глибиною до мінералізованого шару ґрунту або до рівня ґрунтових вод і заповнюють її водою. При другому заході влаштовують навколо пожежі смугу, яка насичена розчинами хімікатів. Спроби заливати підземну пожежу водою успіху не мали. О при гасінні лісових пожеж використовуйте гілля листяних дерев (берези, ліщини), лопати тощо; гілками слід захльостувати край пожежі, за допомогою лопат засипати його ґрунтом.

3.3 Смерч

Досить небезпечне явище -- смерчі, вони трапляються частіше, ніж урагани й тайфуни. Щорічно в Америці спостерігається близько 900 смерчів, які там називають торнадо. Найчастіше це стихійне лихо трапляється на території штатів Техас і Огайо, де від нього гине в середньому 114 осіб на рік.

Смерчі утворюються тоді, коли стикаються дві великі повітряні маси різної температури і вологості, до того ж в нижніх шарах повітря тепле, а в верхніх -- холодне. Тепле повітря, звичайно, піднімається вгору й охолоджується, а водяна пара, яка міститься в ньому, випадає дощем. Але коли збоку починає дути вітер, котрий відхиляє вбік потік теплого повітря, який піднімається вгору, то виникає вихор, швидкість якого досягає 450 км/год.

Смерч спричиняє:

· нищення будівель;

· пожежі;

· руйнування різноманітної техніки;

· вихрові рухи повітряних потоків смерчу здатні піднімати машини, потяги, мости.

І водночас смерчі здатні на дивні речі. В одному місці вихор підняв у повітря будинок з трьома його мешканцями, повернув його на 3600 і опустив на землю без жодного ушкодження. Лісові пожежі поділяють на низові, верхові, підземні. За інтенсивністю горіння лісові пожежі поділяються на слабкі, середні, сильні.

ВиновКИ

Раніше переважали катастрофи природного походження. В наш час кількість їх фактично не змінилась. Але викликали людською діяльністю значне збільшення катастроф стала відігравати все значнішу роль у житті екосистеми, окремих ландшафтів, регіонів, континентів і біосфери в цілому. Катастрофи викликаються екзогенними і ендогенними факторами тобто зовнішніми і внутрішніми сигналами землі, пов'язані з процесами в земних надрах. Зовнішні і внутрішні сили тісно взаємопов'язані між собою, розвиток одних часто зумовлює появу інших. До зовнішніх сил природи, здатних викликати катастрофічні зміни в екосистемах належать зміни магнітного, електричного та гравітаційного полів Землі, викликані явища в космічному середовищі, падіння на землю великих метеоритів, урагани повені, цунамі, сильні засухи, пожежі або страшні зливи. Ще до них також відносять зсуви, обвали осипи, селі.

Наслідком найбільших катастроф були регіональні або глобальні кліматичні зміни, загибель великої кількості живих істот, зміни розвитку ряду видів, популяцій і родів, мутації організмів.

Різні кліматичні зміни, а також катастрофічні зміни характеру геофізичних полів на землі, можуть бути обумовлені такими явищами, як спалахи наднових зірок. В нашій Галактиці.

Остання така подія була зафіксована стародавніми китайськими астрономами, які описали 1054 році "зірки - гості". Вона була настільки яскравою, що її можна було спостерігати, навіть у день, й була яскравіша за Венеру. Через кілька місяців зірка поступово згасла. На місці "зірки - гості" астрономи часто спостерігають кубовидну туманність - світну газову оболонку.

Встановлено, що вибух наднової зірки супроводжується дуже великими потоками ультрафіолетового випромінювання й пентгенського випромінювання, згубним для всього живого. На щастя спалах зірки 1054 року відбувся дуже далеко від Землі - на відстані понад 1 тис. Парсеків, тому це явище не вплинуло на Земне життя.

Російські вчені В. Красовський і И. Шкловський підрахували, що спалахи зірок у нашій Галактиці мають місце 1 раз на 100 років. Від далекого минулого й до наших часів на поверхні Землі періодично трапляються грандіозні катастрофи, що викликаються падінням космічних тіл. Вважається, що більшість космічних тіл падало в Світовий Океан, що теж викликало значні катастрофи. Інші катастрофічні події природнього характеру - землетруси, виверження вулканів, тайфуни тощо мають локальний характер і вплинути на біосферу в цілому не можуть.

Список використаних джерел

1. Джигирей В.С. , Житецький В.Ц. Безпека життєдіяльності. Навч. посібник-вид. 3-є, доповнене - Львів: Афіша, 2000. -- 256 с.

2. Желібо Є.П. , Заверуха Н.М. , Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності: навч. посібник для студ. ВНЗ, 3-тє вид. / за ред. Є.П. Желібо. -К. : Каравела, 2004. -- 328 с.

3. Бедрія Я.І. Безпека життєдіяльності -- Львів, 2000.

4. Яремко З.М. Безпека життєдіяльності: навч. посібник - Київ: Центр навчальної літератури, 2005. -- 320 с.

5. Основи безпеки життєдіяльності. Підручник. - К. , 2001.

6. Корсак К.В. , Плахоттк О.В. Основи екології. -- 2-ге вид. -- К. . МАУП, 2000.

7. Проблеми техноприродних аварій І катастроф у зв'язку з розвитком небезпечних геологічних процесів // Матер, наук. -техн. конф. -- К. , 1997.

Хижняк М.І. , Нагарна А.М. Здоров'я людини та екологія. -- К. . Здоров'я, 1995.