Поняття електробезпеки

2

Реферат

ПОНЯТТЯ ЕЛЕКТРОБЕЗПЕКА

План

1. Особливості дії електричного струму на організм людини і сільськогосподарських тварин

2. Небезпека ураження людини електричним струмом

3. Основні засоби захисту від ураження електричним струмом при дотиканні до струмопровідних частин електрообладнання

4. Захист від ураження електричним струмом при пошкодженні електрообладнання

1. Особливості дії електричного струму на організм людини і сільськогосподарських тварин

Електричний струм, протікаючи через живий організм, спричиняє термічну, механічну, електролітичну і біологічну дії. Термічна дія електричного струму характеризується нагріванням тканин і виникненням опіків. Електролітична дія струму призводить до розкладу рідин, включаючи і кров. Результатом механічної дії електричного струму певних параметрів є механічне пошкодження (розриви) тканин організму. Біологічна дія проявляється в порушенні біологічних процесів у живому організмі.

Розрізняють два види ураження організму людини електричним струмом: електричні травми і електричні удари.

Е л е кт р от р а в м а-- це травма, викликана дією електричного струму або електричної дуги у вигляді місцевих пошкоджень тканин і органів: електричні опіки, електричні знаки і електроме-талізація шкіри, механічні пошкодження в результаті довільних судорожних скорочень м'язів при протіканні струму (пориви шкіри, кровоносних судин і нервів, вивихи суглобів, переломи кісток), а також електроофтальмія -- запалення очей в результаті дії ультрафіолетових променів електричної дуги.

За характером подразнюючої дії розрізняють струми: невідчутні, відпускаючі, невідпуекаючі, струми, що .викликають фібриляцію, а також глибокі опіки.

Ураження людей електричним струмом має свої специфічні особливості, оскільки організм людини не здатний на відстані виявляти електричну напругу. Електричний струм, що протікає через організм людини, діє не тільки у місці контакту і на шляху протікання через організм, але він здатний викликати порушення нормальної діяльності окремих органів (серцево-судинної системи, системи дихання). Людина може одержати електричну травму без безпосереднього контакту із струмопровідними частинами (при переміщенні по землі поблизу пошкодженої електричної установки, ураження через електричну дугу). У більшості випадків піддаються розслідуванню, обліку і аналізу лише електротравми з важкими і смертельними наслідками.

Характер дії електричного струму при випадковому проходженні його через організм людини залежить від багатьох факторів. Одним з них є електричний опір шкірного покриву людини, який у різних місцях тіла має різні значення і приблизно коливається в діапазоні 800--100000 Ом. Електричний опір шкіри різних людей не однаковий. Він може змінюватися залежно від артеріального тиску, стану шкіри, інтенсивності потовиділення тощо. Електричний струм напругою 12--36 В не проходить через суху, здорову і чисту шкіру рук, але пошкоджена шкіра струмові такої напруги не чинить відповідного опору. Струм напругою 127-- 220 В практично проходить через усі ділянки шкірного покриву людини.

Електрична напруга створює умови для проходження електричного струму через тіло людини, а різні наслідки дії його на організм залежать від сили струму.

Мінімальна сила струму, що відчувається людиною (тремтіння пальців, подразнення шкіри в місці дотику), становить 0,6--1,5 мА.

Електричний струм, який при проходженні через організм людини спричиняє відчутні подразнення, називається відчутним. При збільшенні сили струму до 3--5 мА подразнююча неприємна дія його відчувається по всій кисті руки. Струм силою 8--10 мА викликає сильне подразнення чутливих нервів (відчувається сильний біль у пальцях) і довільне скорочення м'язів, а при силі струму понад 15 мА скорочення м'язів стає настільки сильним, що людина самостійно вже не може розтиснути пальці, які охоплюють струмопровідний елемент обладнання або електричного провідника.

Електричний струм, що викликає при проходженні через людину неподоланні судорожні скорочення м'язів рук, у яких затиснутий провідник (струмопровідний елемент обладнання), називається невідпу екаючим, а найменше його значення -- пороговим невідпускаючим струмом. У таких випадках слід негайно вимкнути електричний струм, а якщо зробити це швидко неможливо, то потерпілого треба відірвати від провідника чи об'єкта, що перебуває під напругою. При цьому необхідно чітко дотримувати вимог електробезпеки.

Якщо потерпілий продовжує знаходитись під дією електричного струму, то внаслідок зниження опору в місці дотику руки до провідника зросте сила струму, що проходить через організм потерпілого. Якщо вона досягне 25--50 мА, призведе до різкого утруднення дихання або до його зупинки. При цьому різко утруднюється також робота серця внаслідок звуження судин і зростання артеріального тиску. При силі струму 50--80 мА настає параліч дихання, а при 100 мА -- фібриляція серця (швидкі хаотичні й різночасні скорочення окремих волокон серцевого м'язу), параліч дихання і зупинка серця. Зупинка кровообігу спричиняє смерть. Якщо потерпілому через 4--5 хв після зупинки дихання не надати необхідної допомоги, в організмі починають виникати фізіологічні процеси (зміни), внаслідок яких потерпілого важко буде повернути до життя.

На відміну від змінного струму, людина відчуває дію постійного струму при 4--5 мА, а при 20--25 мА виникають скорочення м'язів рук. При більших значеннях сили постійного струму дія його аналогічна дії змінного.

На характер дії струму впливає маса людини, її фізичний стан, стан нервової системи і всього організму. При збудженні нервової системи, депресії, захворюванні, сп'янінні люди більш чутливі до електричного струму.

Електричний удар -- це збудження живих тканин організму електричним струмом, що проходить через нього, і виникнення довільних судорожних скорочень м'язів. При електричних ударах можуть бути різні наслідки: від легкого скорочення м'язів пальців до зупинки роботи серця або легенів (смертельного ураження) .

На ураження людини електричним струмом певною мірою впливає також і шлях проходження його через організм. Найбільш небезпечними вважаються шляхи: рука -- рука, рука -- нога (ноги), і навпаки. Бувають випадки втрати свідомості людиною при контакті ніг, рук чи тулуба з джерелом струму без проходження струму через усе тіло. Це можна пояснити ураженням центральної нервової системи.

Небезпечну дію електричного струму на людей можуть зменшувати так звані додаткові опори, що послідовно розміщені відносно до опору людини в електричному колі. При зниженні цих опорів небезпека ураження людини збільшується.

При загальній схожості в дії електричного струму на організм людини і тварини є суттєві відмінності. Дослідним шляхом встановлено, що небезпечна дія струму тим менша, чим більша маса тварини, але опір тіла великої рогатої худоби, коней та інших тварин значно менший ніж у людини, і при однаковій напрузі через організм тварини проходить більший струм* ніж через тіло людини. Тому допустимі сили струмів для великої рогатої худоби більші ніж для людини, але напруги менші. Для коня, наприклад, напруга всього у кілька вольт вже небезпечна.

2. Небезпека ураження людини електричним струмом

Безпека людей і сільськогосподарських тварин значною мірою залежить від вологості й температури повітря,, ступеня електропровідності, підлоги і стін, наявності в повітрі приміщень хімічних речовин і електропровідного пилу, а також металевих конструкцій, з'єднаних із землею (еквівалент землі).

Відповідно до правил улаштування електроустановок усі виробничі приміщення за рівнем електробезпеки поділяються на три класи:

Приміщення без підвищеної небезпеки. До них належать:сухі приміщення з вологістю повітря, що не перевищує 60 %; вологі, в яких відносна вологість не перевищує 75%; приміщення зі струмонепровідним пилом; нежаркі з температурою повітря+ 30 °С; без можливості одночасного дотику до корпуса електричної установки і металевих елементів, що з'єднані із землею.

Приміщення з підвищеною небезпекою. До цієї категорії відносять приміщення, які мають одну з таких умов: відносна вологість повітря понад 75 %, наявність електропровідного пилу електропровідна підлога, металеві предмети, з'єднані із землею, температура повітря вище +30 °С, існує можливість одночасного дотикання до обладнання, з'єднаного із землею і корпусом електричної установки.

Особливо небезпечні приміщення. До них належать приміщення, що мають одну з таких ознак: особлива вологість (відносна вологість наближається до 100 %, стеля, стіни, підлога і предмети, вкриті вологою); хімічно активне середовище (у приміщенні знаходяться пари речовин, що руйнують ізоляцію і струмопровідні елементи електрообладнання); одночасно існує дві або більше умов, характерних для приміщень з підвищеною небезпекою.

За безпекою ураження електричним струмом усі електроустановки поділяються на дві категорії; напругою до 1000 В і понад 1000 В.

За режимом роботи нейтралі трансформаторів або генераторів електроустановки поділяються на: електроустановки з ізольованою нейтраллю і з нейтраллю, що наглухо з'єднана із землею (глухо-заземлена нейтраль).

Дія електричного струму на людину спостерігається в тому випадку, коли вона випадково стала елементом електричної мережі (кола), тобто дотикається одночасно до двох точок електричної мережі, між якими існує різниця потенціалів, Такі явища можливі при дотиканні до струмопровідних частин електроустановок, що знаходяться під напругою, металевих струмонепровідних частин, на яких з'явилась напруга через несправність електричної ізоляції, при потраплянні під напругу кроку.

Майже 60 % нещасних випадків (серед електротравм) трапляється від безпосереднього дотикання до відкритих струмопровідних частин обладнання, 25'% -- при дотиканні до металевих частин обладнання, що нормально не знаходяться під напругою, але вона на них з'являється внаслідок аварій і різних несправностей.

Небезпека такого дотикання визначається силою струму, який при цьому протікає через тіло людини. Типовими є два випадки: перший -- людина одночасно дотикається до двох фаз електроустановки, що знаходиться під напругою (рис. 1 а), другий -- людина дотикається лише до однієї фази електричної установки (рис. 1, б, в)

Двофазне дотикання є найнебезпечнішим. У цьому випадку по тілу людини пройде електричний струм (А),

При двофазному дотиканні струм, що протікає через тіло людини, практично не залежить від режиму нейтралі електроустановки. Він також не залежить від того, ізольована людина від підлоги, на якій вона стоїть, чи ні. Такі випадки трапляються досить рідко. Значно частіше виникають однофазні дотикання.

Небезпека однофазного дотикання залежить від напруги мережі, режиму нейтралі джерела живлення, опору ізоляції і ємності фаз відносно землі.

У мережі із заземленою нейтраллю (рис. 1,6) при дотику людини до однієї фази замкнуте електричне коло складається з послідовно включених опорів фазного провідника (/?ф), внутрішнього опору трансформатора (/?т), опору тіла людини (/?л), взуття /?в, підлоги /?п і заземлюючого пристрою /?0. По цьому колу протікає електричний струм. Фактичні значення наведених опорів досить різні. Так, опір фазного проводу, трансформатора і заземлюючого пристрою в сумі дорівнює 1 Ом, а опір взуття і підлоги більший у десятки і сотні тисяч разів. Опір людини /?л = = 1000 Ом.

Якщо при певних умовах взуття і підлога стануть електропровідними, то струм, що проходить по Тілу людини, значно зросте:

Якщо знехтувати опором заземлення нейтралі, то струм, що пройде по тілу людини, можна обчислити за спрощеною формулою:

Із наведених розрахунків можна зробити висновок, що для безпеки людей (в указаному випадку дотику) виняткове значення мають струмонепровідне взуття і підлога.

У мережах з ізольованою нейтраллю при дотиканні людини до фазного провідника шлях струму пройде по певному колу. Джерелом струму, як і в мережі із заземленою нейтраллю, є фазна напруга тієї фази, до якої дотикнулася людина.

Елементами електричної мережі в цьому випадку будуть: внутрішній опір трансформатора (десяті частки Ом), опір фазного провідника (десяті частки Ом на 1 км), опір тіла людини (Кл =1000 Ом), опір взуття (десятки тисяч Ом), опір підлоги, на якій стоїть людина (сотні тисяч Ом) і опір ізоляції фазних провідників відносно землі =0,5 кОм.

З розрахунків можна зробити висновок, що в мережах з ізольованою нейтраллю умови безпеки прямо залежать від опору ізоляції струмоведучих провідників відносно землі. Чим менший опір ізоляції, тим більший струм протікає по тілу людини.

В особливо розгалужених електричних мережах (сільські) опори ізоляції фаз відносно землі ввімкнені паралельно, то і загальний їх опір може різко зменшуватися. У таких мережах з ізольованою нейтраллю однофазний дотик навіть при справній ізоляції небезпечний. При значних розгалуженнях і довжині електричної мережі ємність провідників відносно землі може досягати значної величини. При збільшенні ємності ізоляції зменшується її ємнісний опір. За умови, що опори ізоляції всіх фаз відносно землі і ємнісні опори однакові, силу струму, що може пройти через тіло людини, визначають з формули:

У мережах із глухим заземленням нейтралі роль ізоляції як захисного фактора практично втрачається. У мережах з ізольованою нейтраллю, як і в мережах з глухозаземленою нейтраллю, при однофазному дотиканні людини до струмоведучої частини електроустановки, струм, що проходить по тілу людини, обмежується опором взуття і підлоги. Цей висновок справедливий лише для нормального режиму роботи мереж. При аварійних режимах, наприклад, обриві однієї з фаз і падінні провідника на землю, мережа з ізольованою нейтраллю може стати більш небезпечною, ніж мережа з глухим заземленням нейтралі.

Випадкове дотикання до струмопровідних частин електричних установок є однією з причин нещасних випадків ураження струмом. Такі дотикання можуть виникнути в результаті помилкових дій при виконанні робіт поблизу електрообладнання, несправності діелектричних засобів захисту тощо.

При використанні електричних установок та в інших випадках застосування електричного струму загроза ураження працюючих електричним струмом може трапитися від дії так званої напруги дотику і напруги кроку.

Напруга дотику -- це різниця потенціалів (напруги) між двома точками кола струму замикання на землю (на корпус), до яких одночасно дотикається людина'.

При несправності однієї з електричних установок (рис. 1) на її корпусі і на корпусах інших електричних установок, що з'єднані між собою заземлюючим провідником (контуром), з'явиться електричний потенціал. При цьому електричний струм буде стікати в землю через заземлювач. Одночасно певний потенціал виникне і на поверхні землі. Його значення в місці встановлення заземлювача буде максимальним, а з віддаленням від цієї точки він поступово знижується до 0 (крива 1, рис. 2). При обслуговуванні електричних установок людина може перебувати в точках а, б, в. Якщо людина знаходиться в точці, а, то напруга дотику буде дорівнювати. О, бо потенціали на корпусі пошкодженої електроустановки і на заземлювачі будуть однаковими. З віддаленням людини від заземлювача (точка б) потенціал землі знижується, а при незмінному потенціалі на корпусі зростає напруга дотику (крива 2). У точці в потенціал землі дорівнює нулю, а напруга дотику досягає максимального значення і може загрожувати людині. Для запобігання ураженню людей у таких випадках застосовують додаткові заземлюючі пристрої або вирівнювання потенціалів.

Внаслідок аварії повітряних ліній електропередач електричний провідник може впасти на землю. При цьому навкруги точки дотику провідника із землею виникає зона, що перебуває під напругою. З віддаленням від цієї точки до периферії у будь-якому напрямі напруга в місці дотику знижується за криволінійною залежністю (рис. 3). Людина, що випадково перебуває в такій зоні і наближається до точки дотику провідника із землею, може потрапити під дію напруги кроку.

Напруга кроку -- різниця потенціалів між двома точками кола струму, що знаходиться одна від одної на віддалі кроку (0,8 м), на яких одночасно стоїть (яких дотикається) людина.

Дія напруги кроку може виникати в зонах розміщення заземлювачів електричних установок при їх несправностях або біля об'єкту, по якому ударила блискавка. Значну небезпеку створюють аварії ліній електропередач і для сільськогосподарських тварин, які внаслідок значно нижчих, порівняно з людиною опорів, мають підвищену схильність до ураження електричним струмом.

3. Основні засоби захисту від ураження електричним струмом при дотиканні до струмопровідних частин електрообладнання

Відповідно до правил влаштування електроустановок від ураження струмом людей і сільськогосподарських тварин при дотиканні до струмопровідних частин електроустановки необхідно захищати надійною електричною ізоляцією струмопровідних частин, недоступністю для випадкового дотику до них, автоматичною сигналізацією про небезпеку дотику до струмопровідних частин або наближення до них на недопустиму віддаль, попереджуючою сигналізацією, написами і плакатами, захисними засобами і пристроями.

Жодний з наведених засобів не може окремо гарантувати безпеки при дотиканні, тому в кожному конкретному випадку для створення безпечних умов експлуатації електроустановок застосовують відповідний комплекс таких засобів.

Небезпека дотикання до струмопровідних частин, у першу чергу, досягається надійною електричною ізоляцією і підтриманням її у справному стані. Основна функція ізоляції струмопровідних частин -- запобігати проходженню струму небажаними шляхами. Стан ізоляції в електроустановках повинен відповідати вимогам ПВЕ. Цими правилами передбачене періодичне випробування ізоляції та її зовнішній огляд. Так, ізоляція електроустановок, що працюють у вологих і особливо вологих приміщеннях, пожежо-та вибухонебезпечних і приміщеннях з хімічноактивним середовищем щорічно перевіряють і вимірюють опір струмопровідних частин між собою, між ними і землею. Ізоляцію електроустановок у приміщеннях з нормальним середовищем, перевіряють один раз на 2 роки.

Недоступність струмопровідних частин обладнання досягається спеціальними огородженнями струмопровідних частин, встановленням їх на недоступній для людей висоті і застосуванням блокувальних пристроїв. Сигнальні пристрої сповіщають людину про наближення до електричної установки напругою 380 В на відстань 1 м. Виготовлені у вигляді малогабаритних приладів сигналізатори прикріплюють до спецодягу або монтуються на захисному шоломі.

Електрозахисні засоби -- це пристрої, що служать для захисту людей від ураження електричним струмом, дії електричної дуги і електромагнітного поля.

За призначенням усі захисні засоби поділяються на чотири групи: ізолюючі (рис. 80), додаткові від дії світлового випромінювання і електричної дуги та інші, запобіжні від падіння з висоти і огороджуючі. Ізолюючі засоби поділяються на основні і додаткові.

До основних захисних засобів належать ті, ізоляція яких надійно захищає від робочої напруги мережі і за допомогою яких можна дотикатися до струмопровідних частин, що перебувають під напругою, без небезпеки ураження електричним струмом (інструмент з ізольованими ручками, ізолюючі струмовимірювальні кліщі, діелектричні рукавички).

Додаткові захисні засоби не мають достатньої ізоляції для захисту персоналу від дотикання до струмопровідних частин. Вони додаються до основних захисних засобів і служать для захисту від дії електричної дуги і продуктів її горіння (діелектричні рукавички, боти, килимки й ізолюючі підставки).

У процесі експлуатації захисні засоби періодично випробовуються.

Ізолюючі захисні засоби

1, 3 -- Ізолюючі штанги; 2 -- ізолюючі кліщі; 4 -- діелектричні рукавички; 5 -- діелектричні боти; 6-- діелектричні калоші; 7 -- гумові килимки; 8 -- ізолюючі підставки; 9 -- інструмент з ізольованими рукавичками; 10 -- струмовимірювальні кліщі; 11 --покажчик напруги.

Строк служби захисного засобу і напруга використання зазначені на спеціальному клеймі захисного засобу. Правила випробування захисних засобів вказані в спеціальних Правилах.

4. Захист від ураження електричним струмом при пошкодженні електрообладнання

У результаті пошкодження ізоляції електроустановок на їх металевих конструкціях може з'явитися напруга, що створить небезпеку ураження людей електричним струмом. Для запобігання елек-тротравматизму при пошкодженні електрообладнання застосовують захисне заземлення; захисне замулення; відмикання; захисне розділення електричних мереж; малу напругу; подвійну ізоляцію; захист від переходу вищої напруги на сторону нижчої; вирівнювання потенціалів й ізолюючі вставки.

Оскільки застосування будь-якого з перелічених засобів і способів не може гарантувати повної безпеки, то на практиці поєднують два і більше, залежно від конкретних умов.

Захисне заземлення -- навмисне електричне з'єднання із землею або її еквівалентом металевих струмонепровідних частин, на яких може з'явитися напруга.

Електричне з'єднання із землею необхідно розуміти як з'єднання корпусів електроустановок із заземлюючим пристроєм.

Заземлюючий пристрій -- це сукупність заземлювача і заземлюючого провідника.

Заземлювач -- металевий провідник або група провідників, що безпосередньо дотикаються до землі.

Заземлюючі провідники -- металеві провідники, що з'єднують заземлюючі частини електрообладнання із заземлювачем.

Основне призначення захисного заземлення -- запобігти ураженню струмом при дотиканні до корпуса та інших струмонепровідних частин електроустановки, на яких з'явилася напруга (рис. 5).

Захисне заземлення переважно застосовується в трифазних мережах напругою до 1000 В, що працюють з ізольованою нейтрал-лю джерел живлення, і більш як 1000 В з будь-яким режимом нейтралі.

Заземляють усі металеві струмонепровідні частини електрообладнання, на яких внаслідок несправностей ізоляції може з'явитися напруга і до яких можливе дотикання людей або сільськогосподарських тварин. При цьому в приміщеннях з підвищеною небезпекою, особливо небезпечних, а також в електроустановках, що працюють на відкритому повітрі, заземлення є обов'язковим при напрузі понад 42В змінного і 110В постійного струму, а в приміщеннях без підвищеної небезпеки -- при напрузі 380 В і вище для змінного та 440 В і вище для постійного струму.

Принцип дії захисного заземлення пояснюється зниженням напруги між корпусом, на якому вона з'явилася, і землею до безпечного рівня.

Для ефективності заземлюючого пристрою персонал повинен постійно стежити за тим, щоб опір чзаземлюючого пристрою не перевищував значень, встановлених спеціальними Правилами.

Заземлювачі, що застосовуються для заземлення електроустановок, бувають штучні (виключно для заземлення) і природні (металеві предмети, що знаходяться в землі і мають інше призначення). Для штучних заземлювачів застосовують вертикальні і горизонтальні електроди. Вертикальні електроди (стержні) виготовляють із стальних прутків діаметром 10--12 мм, кутової сталі розміром від 40X40 до 60x60 мм і стальних труб діаметром ЗО-- 50 мм,- довжиною 2,5--3 м. Вертикальні електроди з'єднують між собою стальною штабою розмірами 4ХІ2 мм або круглою -- діаметром не менше як 6 мм, яку застосовують також як самостійний заземлювач. Опір заземлюючого пристрою не повинен перевищувати 4--10 Ом залежно від характеру заземлення і конструкції електричних установок. З'єднання заземлюючих провідників виконують за допомогою зварювання.

Для збереження захисних властивостей заземлюючих пристроїв спеціальними Правилами передбачена періодичність їх перевірки. На об'єктах споживачів опір і стан заземлюючих пристроїв перевіряють щорічно.

Захисне занулення є основним заходом захисту від ураження електричним струмом в електроустановках напругою до 1000 В з глухозаземленою нейтраллю джерела живлення при дотиканні до металевих частин електрообладнання, на яких з'явилась напруга внаслідок руйнування ізоляції.

Захисне занулення--навмисне електричне з'єднання.з нульовим захисним провідником металевих струмонепровідних частин, на яких може з'явитися напруга.

Нульовий захисний провідник з'єднує корпус установки з глухозаземленою нейтральною точкою обмотки джерела струму (генератора) або його еквівалента (трансформатора) (рис. 6). Таке з'єднання корпуса електроустановки з нульовою точкою джерела струму при пробиванні ізоляції на корпус призводить до виникнення електричного кола однофазного короткого замикання з малим опором. Оскільки" сила струму короткого замикання при цьому буде значною, він призведе до вимикання пошкодженого обладнання (розплавлення плавких запобіжників або спрацювання автоматичних вимикачів).

Захисне занулення застосовують у трифазних чотирьохпровід-никових мережах напругою до 1000 В з глухозаземленою нейтраллю джерела живлення. Це мережі напругою 660/380, 380/220 І 220/127 В. '

Зануляються всі ті металеві конструкції і струмонепровідні частини електрообладнання, які підлягають захисному заземленню.

Нульовий робочий провідник служить для живлення струмом електроприймачів і з'єднаний із глухозаземленою нейтральною точкою обмотки джерела струму або її еквівалентом.

Застосування металоконструкції будівель, трубопроводів і обладнання для утворення нульового робочого провідника заборонено. Для зменшення небезпеки ураження людей при обриві захисного нульового провідника і замиканні фази на корпус за місцем обриву в мережах з глухим заземленням нульового провідника застосовують повторне заземлення. Повторне заземлення повітряних ліній електропередач виконують через кожних 200 м, а також у кінці ліній і розгалужень. Нульовий провідник обов'язково заземлюють при вводі його в будинок.

За конструкцією заземлюючі пристрої можуть бути простими (один стержень або одна штаба) і складними (кілька стержнів, з'єднаних між собою за допомогою металевої штаби).

Розрахунок складного заземлювача. При заміні заземлюючих пристроїв, що вийшли з ладу, а також при їх проектуванні разом з розробкою проектів реконструкції ремонтних майстерень, кормоцехів, пунктів технічного обслуговування сільськогосподарської техніки та в інших випадках інженер-механік повинен бути досконало обізнаний як з методикою розрахунку заземлюючих пристроїв, так і тими питаннями, що стосуються замовлення і придбання необхідних для цього матеріалів.

Основним параметром, що характеризує заземлюючий пристрій, е його опір розтіканню струму, який залежить від опору землі. Опір розтіканню штучних заземлювачів залежить від грунту, в якому вони прокладені, їх довжини, глибини закладання, форми і ступеня прилягання заземлювача до землі. Наявність у грунті солей і кислот знижує опір розтіканню. При промерзанні і висиханні грунту такий опір зростає.

Після визначення опору складного заземлювача його порівнюють з опором, регламентованим вимогами спеціальних Правил. Якщо розрахований опір складного заземлювача вищий, розрахунки коригують, збільшуючи кількість стержнів.

Захисне відмикання також е одним із засобів захисту людей і тварин від ураження електричним струмом.

Захисне відмикання -- це швидкодіючий захист, що забезпечує автоматичне відмикання електричної установки при виникненні в ній небезпеки ураження людей електричним струмом.

Відмикаючі пристрої повинні самі або в сукупності здійснювати захист при глухих або неповних замиканнях на землю або корпус, появі небезпечних струмів витікання, переході вищої напруги на сторону нижчої, попередній контроль опору ізоляції перед кожним пуском електроустановки, автоматичний контроль кола захисного заземлення або замулення, автоматичний або періодичний ручний контроль справності самого відмикаючого пристрою.

За конструкцією відмикаючі пристрої можуть реагувати на напругу корпуса відносно землі, на струм замикання на землю тощо. Вони повинні бути чутливими з часом відмикання не більше 0,2 с, селективними, надійними і мати засоби для самоконтролю.

На рис. 85 зображена схема захисного відмикаючого пристрою, що працює на струмі від замикання на. землю. Якщо внаслідок несправності електричної установки на її корпусі з'явиться напруга, то відповідний струм пройде на землю через котушку реле, магнітне поле якої розімкне його контакти. При цьому струм у колі магнітного пускача зникне і пусковий пристрій установки відімкне її від мережі. За допомогою кнопки К здійснюється контроль роботи відмикаючого пристрою.

Захисне розділення мереж--це розділення електричної мережі на окремі електричко не з'єднані між собою ділянки за допомогою розділяючого трансформатора. Розділяючий трансформатор призначений для відокремлення приймача енергії від первинної електричної мережі і мережі заземлення (рис. 86).

Від розділяючих трансформаторів може живитись тільки один струмоприймач (електричний ручний дриль, ручний рубанок та інші ручні машини). Захисна дія розділяючого трансформатора полягає в тому, що вторинна обмотка, до якої приєднується струмоприймач і якої може торкнутися людина, відділяє її від заземленої електроустановки і утворює коротку вторинну мережу з ізольованою нейтраллю, яка при хорошій ізоляції створює відповідний захист.

Мала напруга -- це напруга, номінальне значення якої не перевищує 42 В і яка застосовується з метою зниження небезпеки ураження електричним струмом. Малою напругою, як правило, живляться такі струмоприймачі: переносний електроінструмент, місцеве освітлення, переносні лампи тощо. Корпуси електроустановок малої напруги не заземлюють за винятком тих, що працюють у вибухонебезпечних приміщеннях.

Джерелами малої напруги можуть бути батареї гальванічних елементів, акумулятори, випрямлячі, перетворюючі установки і знижувальні трансформатори. Використовувати як джерело малої напруги автотрансформатори заборонено, бо мережа малої напруги в цьому випадку з'єднана з мережею вищої, що небезпечно.

Подвійна ізоляція складається з робочої і додаткової. Додаткова ізоляція доповнює роботу з метою захисту від ураження електричним струмом при її пошкодженні, оскільки в одному струмоприймачі існують два незалежних один від одного ступеня ізоляції, кожний з яких розрахований на номінальну напругу. Подвійна ізоляція, як правило, позначається на інструменті у-вигляді символу, що зображає два квадрати різних розмірів, розміщених один в одному (рис.). Застосовують подвійну ізоляцію в електрообладнанні малої потужності, у побутових приладах, переносних електроінструментах і електричних лампах.

Вирівнювання потенціалів -- це метод зниження напруги дотику і кроку між точками електричного кола, до яких можливе одночасне дотикання хабо на яких одночасно може стояти людина. Вирівнювання потенціалів застосовують не як самостійний захід, а додатково до інших засобів захисту (наприклад, до заземлення або занулення).

Вирівнювання потенціалів можна досягти приєднанням ванни до водопровідної труби (рис. а) або за допомогою спеціальних провідників, змонтованих у бетоні вздовж фронту розміщення тварин у тваринницькому приміщенні.

Схеми вимірювання потенціалів

а __ за допомогою приєднання ванни до водопровідної труби; І -- водостічна труба; 2 -- водопровідна груба; 3-- необхідне з'єднання б -- за допомогою спеціальних провідників, змонтованих у бетоні вздовж фронту розміщення тварин; І -- провідники вирівнювання електричних потенціалів; 2 -- дерев'яний настил; 3 -- металеві конструкції.

Враховуючи високу чутливість сільськогосподарських тварин до дії електричного струму вирівнювання електричних потенціалів (ВЕП) повинно бути влаштоване так, щоб напруга дотику в нормальному режимі не перевищувала 0,5 В, ВЕП влаштовують між ділянками підлоги, де знаходяться тварини, і всіма доступними для дотику тварин металоконструкціями (автонапувалками, трубопроводами, конструкціями транспортерів, годівниць, металевих ае-талей системи прив'язування тварин тощо), на яких може з'явитися електричний потенціал.

Для захисту людей і тварин від ураження електричним струмом на сільськогосподарських підприємствах застосовують ізолюючі вставки, їх монтують у розріз металевих труб (рис.) трубопроводів, щоб запобігти появі на автонапувалках, доїльних установках небезпечних потенціалів, які можуть виникнути при пошкодженні Ізоляції* електроспоживачів. При застосуванні ізолюючим вставок як засобу захисту від ураження електричним струмом заборонено з'єднувати металеві частини за вставкою з нульовим провідником електромережі, оскільки при цьому на металевих елементах може виникнути небезпечний для життя тварин і людей електричний потенціал.

Література

1. Довідник з охорони парці в с.-г.:3апитання і відповіді / С.Д. Лехман та ін. К.:Урожай, 1990.-399с.

2. Беликов А.С., Касьянов А.И., Дмитрюк С.П., Устимович Л.Д., Б Годяєв С.Г., Голендер В.А. Основы охраны труда: Учебник для студентов высших учебных заведений Украины III-IV уровня аккредитации. / Под ред., д.т.н., профессора А.С.Беликова. - Днепропетровск: «Журфонд», 2007. - 494с.

3. Гандзюк М. П., Желібо Є. П., Халімовський М.О. Основи охорони праці. - К.: Каравела, 2005. 392с.

4. Луковников А.В. й др. Практикум по охране труда. М.Агропромиздат, 1988.-288с.

5. Правила безпеки в сільському господарстві. 2002 ДНОАП К,. Держстандарт, 2001.

6. Правила охорони праці у сільськогосподарському виробництві. К.: Форт, 2001. - 384с.

7. Ярошевська В.М., Чабан В.Й. Охорона праці в галузі: Навчальний посібник. - К.: ВД „Професіонал”, 2004. - 288 с.

8. Гажаман В.І. Електробезпека на виробництві. - К., 1998. - 272 с.