18

~17~

МІНІСТЕРСТВО ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ПІДГОТОВКИ КАДРІВ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ЗАЙНЯТОСТІ УКРАЇНИ

Кафедра психології

Контрольна робота

з навчальної дисципліни Цивільна оборона

Студентки І курсу, групи ПБ1-09з

Факультет соціальних комунікацій

спеціальність психологія

Махник Анни

Перевірив:

Вісловух Андрій Митрофанович

Київ 2010

План

І Надзвичайні ситуації природного характеру. Причини виникнення, уражені чинники, захист

1. Сильна спека

2. Сильний вітер

3. Смерч

4. Пилова буря

5. Град

6. Злива

7. Ожеледь

8. Хуртовина

9. Мороз

10. Висновок

ІІ Особливості організації та проведення рятувальних та інших невідкладних робіт при аварії на хімічно-небезпечних об'єктах з викидом небезпечних хімічних речовин

1. Сильно діючі отруйні речовини

2. Характеристика вогнищ, утворених СДОР

3. Екстрені заходи щодо ліквідації аварії на хімічно небезпечних об'єктах

Джерела інформації

І Надзвичайні ситуації природного характеру. Причини виникнення, уражені чинники, захист

Протягом останнього десятиріччя в Україні зафіксовано близько 240 випадків виникнення катастрофічних природних явищ метеорологічного походження зі значними матеріальними збитками.

Внаслідок лише одного смерчу на Волині в 1997 році загинуло 4 і дістало поранення 17 чоловік, зруйновано близько 200 будинків, знищено та пошкоджено 60 тис. Га посівів. Для ліквідації наслідків смерчу залучалося 1700 чоловік, то 100 одиниць спеціальної техніки у складі підрозділів та формувань цивільної оборони, підрозділів інших міністерств та відомств.

У 1998 році зареєстровано 115 метеорологічних явищ, в наслідок яких загинуло 8 та постраждало 33 чоловіка.

Небезпечні метеорологічні явища, що мають місце в Україні: сильні зливи (Карпатські та Кримські гори); град (на всій території України), сильна спека (степова зона); суховії, посухи (степова та східна лісостепова зона); урагани, шквали, смерчі, пилові бурі (південний схід степової зони); сильні тумани (південний схід степової зони); сильні заметілі, заноси (Карпати); значні ожеледі (степова зона); сильний мороз (північ полісся та схід лісостепової зони); крім того вздовж узбережжя та в акваторії Чорного і Азовського морів мають місце шторми, ураганні вітри, смерчі, зливи, обмерзання споруд та суден, сильні тумани, заметілі, ожеледі.

Найбільш потерпає від впливу стихійних метеорологічних явищ степова зона (де розташована територія Одеської області), де помічені явища притаманні як для теплого (сильна спека, пилові бурі, суховії, лісові пожежі), так і холодного (сильні морози, сильна ожеледь) періоду року.

1. Сильна спека

Сильна спека - підвищення температури повітря до плюс 35°С і вище в деякі роки вона перевищує 40°С.

Суховії - це вітри з високою температурою і низькою відносною вологістю повітря. Під час суховії в посилюється випаровування, що при нестачі вологи у ґрунті часто призводить до в'янення та загибелі рослин.

Посухи - значна та тривала нестача опадів, при підвищеній температурі та низькій вологості повітря, що викликає зниження запасів вологи у ґрунті і як наслідок, погіршення росту, а іноді і загибель рослин.

2. Сильний вітер

Вітер - це рух повітря відносно земної поверхні, який виникає в результаті нерівномірного розподілу тепла (атмосферного тиску) і направлений з зони високого тиску в зону низького.

Причиною виникнення сильних вітрів (бур, ураганів) є утворення тропічних циклонів.

Циклон - зона зниженого атмосферного тиску.

Тропічний циклон - це атмосферні вихорі значної інтенсивності і малого діаметра, які виникають на океанами в тропічних широтах і викликають сильні хвилі на морі та значні руйнування на суші.

У випадку отримання штормового попередження завжди слід вжити заходів власної безпеки. В дома слід відключити газ, електроенергію, надійно зачинити вікна і кватирки. З балконів і лоджій слід прибрати всі предмети, які можуть бути скинуті вітром. Не слід знаходитись у неміцних спорудах. На подвір'ї слід закріпити всі господарчі предмети щоб їх не зірвало поривами вітру. Особливо це стосується будівельних матеріалів, які мають малу вагу і велику площу поверхні: довгі дошки, листи фанери, шиферу тощо. Такі предмети плануючи з вітром, здатні спричинити серйозні пошкодження спорудам і людям. Подібні предмети потрібно зв'язати разом, притиснути дошками до землі, і міцно прив'язати до глибоко вбитих кілків.

Дуже небезпечно під час урагану знаходитись на вулиці, бо існує висока ймовірність поранення предметами, які підняті вітром у повітря, зірваними з дахів листами. Небезпечно знаходитись поруч з старими деревами, які можуть впасти, а також стовпів електропроводів, бо можливий обрив проводу.

Якщо поруч немає споруди, де можна було б заховатися від бурі, треба заховатись у кюветі, будь-якому іншому заглибленні, накрити голову хоча б руками.

Якщо ураган застав у лісі, то треба ховатись у тих місцях де ліс густий, та вибрати місце де дерева приблизно однакової висоти, щоб не опинитися під вагою зламаного дерева, чи гілки.

Коли ураган застав у полі, слід залишити підвищені рельєфу, відійти від дерев, які стоять окремо і можуть бути повалені, швидко знайти будь-яке заглиблення на землі - яр, рів, яму, дорожній кювет тощо.

3. Смерч

Смерч - сильний мало масштабний атмосферний вихор (діаметр до 1000м.), в якому повітря обертається зі швидкістю до 100 м/с. Повітря в смерчі обертається проти годинникової стрілки і одночасно підіймається по спіралі, втягуючи із землі пил, воду, і різні предмети.

Існують смерчі не довго, від декількох секунд до декількох годин і проходять при цьому шлях від сотень метрів до десятків кілометрів. Смерчі бувають в усіх районах землі, його майже завжди добре видно, при його підході чути сильне гудіння. Середня швидкість переміщення приблизно дорівнює 50-60 км/год.

Найбільшу небезпеку при смерчі являють собою підняті у повітря, розкручені до великої швидкості різні предмети, які розлітаються навкруги. На відміну від бурь і ураганів смерч іде вузькою смугою. Тому є можливість уникнути зустрічі з ним. Треба визначити напрямок і швидкість руху смерчу і втікати в протилежний бік.

При попаданні в епіцентр смерчу слід згрупуватися, міцно схопитися за будь-який нерухомий закріплений на землі предмет, по можливості закрити обличчя і особливо очі будь-якою щільною тканиною або рукою. Від одягу з великою парусністю треба завчасно позбавитися.

4. Пилова буря

Пилова буря - тривалий перенос великої кількості пилу та піску вітром зі швидкістю більше 15 м/с.

Пилові бурі виникають в пустелях напівпустелях і степових районах, там де є невкритий трав'яним покривом ґрунт. Пилові бурі здатні переносити мільйони тон пилу на сотні і навіть тисячі кілометрів. Руйнівна дія пилової бурі виникає додатково через дію частинок ґрунту, який рухається з великою швидкістю.

Пилові бурі виникають звичайно в літку, іноді навесні або взимку, коли нема снігу. В степовій зоні вони виникають також при нераціональній оранці землі.

Людині, яка потрапила в пилову бурю, необхідно лягти з підвітряної сторони за будь-який високий предмет, який міцно тримається на землі - камінь, густий кущ тощо. Дихальні шляхи треба захистити тканинною пов'язкою від піску та пилу. Пору з собою, під руку покласти закриту ємкість з запасом води.

5. Град

Град - атмосферні опади у вигляді частинок льоду діаметром від 5 до 55 мм. Іноді випадає град розміром до 130 мм. Маса градини іноді досягає 1 кг.

Утворюється град в переохолоджених хмарах при замерзанні водяних крапель. Випадає в теплу пору року, супроводжується зливами, грозою. Град завдає великої шкоди сільському господарству.

Існують методи боротьби з градом, які полягають в тому, що в переохолоджені хмари (з літаків, ракет, наземних установок) вносять йодисте срібло, тверду вуглекислоту та інші реагенти, які зумовлюють зміни фазового стану хмар і запобігають випаденню граду.

Величина градин більша за 1 см небезпечна для людини, тому під час граду треба уникати перебування на вулиці.

6. Злива

Злива - випадання інтенсивного, короткочасного дощу.

Під час зливи вода не встигає просочуватися у землю, в результаті чого утворюються її потоки. Стрімкий зливовий потік вириває з землі яри, може підмивати дороги та фундаменти споруд. Внаслідок переповнення водойм зливовими опадами можуть виникати гідродинамічні аварії: прорив дамб, гребель.

7. Ожеледь

Ожеледь виникає тоді, коли біля землі температура повітря дещо нижча від нуля градусів. Якщо в цей час іде дощ або мокрий сніг, то біля землі вода замерзає і на її поверхні утворюється шар льоду. Під дією ожеледиці ламаються дерева, обриваються лінії електропередач, паралізується рух транспорту на дорогах.

Опинившись в таку пору на вулиці, треба пам'ятати ряд правил:

Найнебезпечніше пересуватись в ожеледицю, максимально знизивши центр тяжіння власного тіла, рухатись на дещо зігнутих ногах. При цьому зменшується ймовірність падіння на спину, що супроводжується найбільшими травмами. Руки слід тримати вільно, дещо розведеними, так ними легше балансувати, сприяє більшій стійкості. Рухатись в ожеледицю значно безпечніше у взутті без каблуків з підошвою на м'якій основі, вдвох, взявши один одного під руки.

Великі неприємності приносить ожеледь автомобілістам. Вберегтись в ожеледь допоможе спеціальна шипова гума. Швидкість руху в ожеледь повинна бути зменшена практично до пішохідної. Друге правило дотримання дистанції. Третє - завчасне плавне гальмування. Не можна допускати рух автомобіля юзом.

8. Хуртовина

Хуртовина - сильний вітер, який сприяє взимку перенесенню в повітрі великих мас снігу.

Тривалість хуртовин складає від декількох годин до декількох діб.

Хуртовини в нашій країні часто досягають великої сили на великих площах. Вони призводять до припинення руху транспорту, загибелі сільськогосподарських тварин і навіть людей. Людина може збитися з дороги із за сильного вітру та поганого бачення або зовсім замерзнути.

Для попередження снігових заносів на залізницях і автошляхах пускають патрульні снігоочищення автомобільними і залізничними снігоочищувальними пристроями. У випадку великих снігових заносів використовуються трактори а іноді і танки.

9. Мороз

Мороз - це зниження температури повітря нижче нуля градусів.

Трапляються випадки, коли людина замерзає при сильному холоді, особливо якщо вона стомлена, перезбуджень, голодна чи нервово виснажена.

Симптоми замерзання. Людину спочатку морозить, температура тіла падає до +30-32°С. Утруднюється дихання, посилюється серцебиття, підвищується артеріальний тиск. При подальшому охолоджені з'являється сонливість; оскільки розширюються судини шкіри, виникає оманливе відчуття тепла, а за цим глибокий сон, під час якого поступово згасає серцева діяльність, дихання...

Перша допомога полягає в тому, щоб швидко зігріти людину, відновити дихання і кровообіг. Замерзлого переносять у тепле приміщення, зігрівають грілками, розтирають руки і ноги спиртом, але ні в якому разі не снігом! Потерпілого треба напоїти гарячим чаєм, або кавою, а потім посадити у теплу ванну (температура води +37-38°С).

Після першої допомоги потерпілого слід якнайшвидше відвезти до лікарні. Тому що можуть розвинутися запалення, ушкодження легень, набряк мозку, порушення кровообігу.

10. Висновок

Таким чином, у зв'язку з наявністю в Україні досить значної загрози з боку природних чинників, захист населення, навколишнього природного середовища, промислових споруд, об'єктів від стихійного лиха, поруч із захистом від надзвичайних ситуацій техногенного характеру, є важливим державним завданням.

ІІ Особливості організації та проведення рятувальних та інших невідкладних робіт при аварії на хімічно-небезпечних об'єктах з викидом небезпечних хімічних речовин

1. Сильнодіючі отруйні речовини

Згідно з міжнародним Реєстром, в сучасному світі використовується в промисловості, сільському господарстві і для побутових цілей до 6 млн. токсичних речовин, 60 тис. із них виробляється в великих кількостях, в тому числі 500 речовин, які відносяться до групи сильно діючих отруйних речовин (СДОР) - найбільш токсичні для людини.

Крім цього, кожен рік в світі спалюють до 10 млрд. т копального палива (кам'яне вугілля, сланці, нафта та газ), внаслідок чого в атмосферу поступає 100 млн. т сажі, 150 млн. т сірчаного ангідриду, 50 млн. т оксидів азоту, а всього - до 700 різноманітних речовин. Внаслідок такого хімічного впливу на зовнішнє середовище створилась надзвичайно несприятлива екологічна ситуація, в тому числі і в Україні.

На території України існує більш ніж 110 промислових підприємств, які виробляють, зберігають та використовують більше 280 тис т різноманітних СДОР. В зонах цих об'єктів проживає приблизно 22 млн. людей.

При великих хімічних аваріях, катастрофах, пожежах та стихійних лихах можуть виникати руйнування виробничих будівель, сховищ, ємностей, технологічних ліній, трубопроводів тощо. Внаслідок цього великі кількості СДОР можуть потрапити в зовнішнє середовище - на поверхню ґрунту, різних об'єктів, в атмосферу, і в подальшому розповсюдитись на територію населених пунктів, що може бути причиною масових отруєнь працівників виробництва та населення.

До об'єктів, які мають, використовують та транспортують СДОР, відносять:

1. Підприємства хімічної, нафтопереробної, нафтоперегінної та інших видів подібної промисловості;

2. Підприємства, оснащені холодильними установками, водопровідні станції та очисні споруди, які використовують аміак та хлор;

3. Залізничні станції, які мають місця для відстою рухомих ешелонів із СДОР;

4. Склади та бази з запасами отрутохімікатів, які використовуються в сільському господарстві;

5. Склади та бази з запасом речовин для дезінфекції, дезінсекції та дератизації сховищ з зерном та продуктами його переробки.

На хімічному підприємстві зберігається в середньому 3-15 добовий запас цих сполук. На складах СДОР можуть зберігатися: в резервуарах під високим тиском (до 100 АТС.), в ізотермічних сховищах при тиску, близькому до атмосферного, в закритих ємностях та температурі навколишнього середовища.

При всіх засобах зберігання можливо руйнування ємностей та вихід СДОР (розлив та перехід в газ) в навколишнє середовище - на поверхню землі, в джерела води та атмосферу.

Розлив СДОР веде до помірного або надзвичайно швидкого випаровування речовин. Останні більш небезпечні для людей, які знаходились в зоні зараження. Можна виділити 3 варіанти випаровування розлитої отруйної речовини:

1. Буйне, майже моментальне випаровування всього розлитого СДОР. За короткий час (до 10 хвилин) випаровується основна кількість СДОР (аміак, хлор), внаслідок чого утворюється хмара з високою концентрацією отруйних речовин. При цьому виникають смертельні концентрації їх пару або аерозолю. Така отруйна хмара розміщується в приземному прошарку повітря на висоту від поверхні землі до 20,00 м. Межа хмари спочатку (2-3 хв.) чітко окреслена, радіус її складає 0,5-1 км, потім хмара розповсюджується з повітрям, і розміри її збільшуються (від декількох метрів до 50-70 км);

2. Нестійке випаровування СДОР. При цьому випаровування розлитих речовин проходить більш повільніше - в основному внаслідок тепла ґрунту та теплого повітря. В перші хвилини інтенсивність випаровування невелика, але з часом вона зростає. Такий процес сприяє довгому зараженню атмосфери;

3. Рівномірне по часу випаровування СДОР. Час випаровування по 2-му та 3-му варіантах може складати години, доби та більш довгий час. При цьому кількість СДОР, які переходять в повітря, не перевищує 3-5 % (пік при температурі 25 ос). збереження уражуючої дії СДОР залежить від властивостей повітря - його вологості, швидкості вітру, вертикальної стійкості, а також від фізико-хімічних властивостей самого СДОР.

Токсична дія СДОР на організм визначається кількома факторами:

1. Фізичні властивості СДОР. Головними властивостями, які здатні впливати на організм людини, є:

- агрегатний стан (рідина, аерозоль тощо);

- розчинність в воді, жирах, ліпідах;

- швидкість гідролізу;

- щільність випаровування відносно щільності повітря, леткість;

- температура кипіння, затвердіння, теплоємність та теплота випаровування;

- в`язкість, корозійна активність;

- температура спалаху (займання).

2. Хімічні властивості СДОР. При контакті отрути з клітинами тканин організму можливі декілька видів їх хімічного впливу:

- дія на рецептори - холінергічні, адренергічні, дофамінові, серотонінові, гістамінові, пуринові, оплатні, ГАМК та ін.;

- мембранотоксична дія - первинна зміна фізико-хімічних властивостей ліпідного прошарку біомембран;

- порушення метаболізму в клітинах, в тому числі їх регуляторних систем;

- генотоксична дія та пошкодження системи білкового синтезу.

Всі вказані види дії отрути призводять до дезінтеграції різних систем клітини, порушують її діяльність, а підчас викликають її загибель.

Облік хімічного потенціалу здібностей потрібен при оцінці можливостей знезараження токсичної речовини іншою речовиною-дегазатором. Ряд хімічних реакцій використовується для розпізнавання (індикації) СДОР в зовнішньому середовищі. Деякі хімічні реакції використовують при наданні медичної допомоги та лікуванні отруєних.

3. Шляхи надходження СДОР в організм. Від шляхів надходжень залежить в багатьох випадках швидкість розвитку симптомів отруєння, важкість стану, а також симптоми місцевої дії отрути та деяка різниця в загальній клінічній картині отруєння. Основні шляхи надходження - інгаляційний, через шкірні покриви та кон`юнктиву ока, стравохід, а також через опікові поверхні та рани. При будь-якому шляху надходження СДОР в організм людини можливі три види дії - рефлекторна, місцева та загальнорезорбтивна.

4. Токсична концентрація СДОР в повітрі та їх доза в воді, продуктах харчування та інших середовищах:

- гранично допустимі концентрації (дози) - найменша кількість токсичної речовини, при якій симптоми отруєна не наступають;

- порогові концентрації (дози) - найменша кількість токсичної речовини в об`ємі повітря (1 л/м3) або речовини (1 мг/кг), яка викликає початкові симптоми отруєння;

- середньо смертельні (дози), які викликають 50 % уражених;

- абсолютно смертельні концентрації (дози), котрі приводять до загибелі 100 % уражених.

По хімічній структурі виділяють 22 класи СДОР. Основні із них:

1. Мінеральні та органічні кислоти (сірчана, хлористоводнева, фосфорна, оцтова та ін.);

2. Луги (їдкий натр, їдкий калій, натронне вапно, розчини аміаку);

3. Спирти (метиловий, бутило вий та ін.) та альдегіди кислот;

4. Органічні та неорганічні нітрати, аміносполуки (анілін, нітробензол, нітротолуол);

5. Феноли, крезоли та їх похідні;

6. Гетероциклічні сполуки;

7. Пестициди (ФОС - хлорофос, карбофос, метилнітрофос), карбонати (севин, карбоніон), хлорорганічні сполуки (ДДТ, гексахлоран);

8. Ртутьорганічні сполуки (метилртуть та ін.);

9. Похідні фенолооцтової кислоти.

За клінічною картиною цраження виділяють 7 груп СДОР, які викликають масові отруєння людей при аваріях, що супроводжуються їх викидом (протіканням) в навколишнє середовище:

1. Речовини переважно задушливої дії:

А) з вираженою припікаючою дією (хлор, трихлористий фосфор);

Б) зі слабкою припікаючою дією (фосген, хлорпікрин, хлорид сірки);

2. Речовини переважно загальноотруйної дії: оксид вуглецю, синильна кислота, дінітрофенол, етилен хлорид та ін.;

3. Речовини, які мають задушливу та загальноотруйну дію:

А) з вираженою припікаючою дією (акрилонітрил);

Б) зі слабкою припікаючою дією (сірководень, оксид азоту, сірчистий антідрид);

4. Нервові отрути, тобто речовини, які порушують функцію ЦНС та периферичної нервової системи (ФОС);

5. Речовини, котрі володіють задушливою те нейротропною дією (аміак);

6. Речовини, які порушують обиін речовин та структуру клітин (діоксин);

7. Метаболічні отрути (етимноксид, диметилсульфат).

2. Характеристика вогнищ, утворених СДОР

Ситуація виникнення аварії визначається характером хімічно-небезпечного об`єкта (назва та засіб зберігання СДОР, його кількість, час аварії (день, ніч), пора року (зима, літо), метеоумовами (напрям та швидкість вітру, опади, вологість повітря та ін.), а також ступенем зараження території об`єкту рідкими СДОР.

Внаслідок надходження у навколишнє середовище СДОР на території аварійного об`єкту утворюється зона хімічного зараження, всередині якої виникають вогнища хімічного ураження. В зону хімічного ураження включають також територію, над якою розповсюдилась заражена СДОР хмара, яка утримує їх уражуючі концентрації.

Вогнище хімічного ураження - це територія, в межах якої виникли масові ураження СДОР. В зоні зараження може були одне або кілька вогнищ хімічного ураження. Вогнища хімічного ураження характеризуються стійкістю СДОР та швидкістю їх дії на організм.

В залежності від того, в якій кількості діє речовина, вона може бути або індиферентна для організму, або ліками, або отрутою. При значних перевищеннях доз конкретна лікарська речовина може бути, як і інші хімічні сполуки, отрутою. Будь-який “раптовий хімічний удар” великої інтенсивності небезпечний для організму. При цьому різко скорочується час для спрацьовування компенсаторних механізмів - виникає гостре отруєння різного ступеня важкості. У випадку повільного (повторного) надходження отрути в невеликих дозах компенсаторні механізми хоч би частково встигають спрацювати, і тоді розвивається підгостре чи хронічне отруєння. При цьому проявляються різні фази адаптації або компенсації з частковим або повним одужанням.

В розвитку гострого отруєння виділяють дві фази - токсигенну та соматогенну. Перша відображає специфічну дію отрути на організм. Друга фаза наступає в подальшому часі і характеризується формуванням основних симптомів (синдромів) отруєння.

Основні синдроми, які виникають при гострих отруєннях СДОР - порушення дихання, кровообігу, судоми, ураження печінки та нирок, психічні порушення та ін. Практично всі синдроми виникають на фоні гіпоксії тканин, порушень водно-електролітного балансу та кислотно-лужної рівноваги.

Стратегія невідкладної медичної допомоги отруєним при хімічних аваріях будується на базі 4-ох основних принципів:

- запобігання подальшому надходженню отрути в організм та прискорення виведення її із органів та тканин;

- застосування протиотрут (антидотів);

- патогенетична та симптоматична терапія;

- попередження ускладнень.

Запобігання подальшому надходженню отрути в організм може бути здійснено за допомогою протигазу (підручних засобів), омивання уражених ділянок шкіри водою з милом, порошком, або з застосуванням дегазуючих розчинів чи рецептур. При надходженні отрути в шлунок необхідно викликати штучне блювання, при можливості найшвидше провести промивання шлунку з застосуванням блювотних засобів, а в подальшому - звільнення кишок від вмісту, форсування діурезу, проведення різних видів діалізу.

Застосування антидотів є найбільш радикальним засобом, але вони ефективні лише на початковій стадії гострого отруєння. Як відомо, тривалість отруєння найменша (декілька годин, хвилин) при впливі високотоксичних та швидкометаболюючих сполук (ФОС, ціаніди, хлоровані вуглеводи та спирти), а при отруєнні солями важких металів складає декілька діб (8-12 діб).

Патогенетична та симптоматична терапія при гострих отруєннях включає як традиційні фармакологічні засоби впливу (посиндромне лікування), так і методи дезінтоксикації організму, розроблені та впроваджені в практику охорони здоров`я в останні роки. Серед традиційних засобів, які найчастіше використовуються, насамперед, серцево-судинні та протисудомні препарати, введення глюкози - в звичайних дозах.

З методів штучної детоксикації організму найбільше розповсюдження одержали:

- розведення та заміщення крові та лімфи. При цьому використовують інфузійні засоби, плазмозаміщуючі розчини, тощо;

- діаліз та фільтрація крові (лімфи), перитонеальний діаліз, кишечний діаліз та ін.;

- сорбція та фізіо-, гемотерапія.

Для попередження ускладнень (4-ий принцип) використовують антибіотики широкого спектру дії, сульфаніламідні препарати, введення розчинів глюкози, а також вітамінів групи В та аскорбінової кислоти, гідрокарбонату натрію тощо.

3. Екстрені заходи щодо ліквідації аварії на хімічно небезпечних об'єктах

1-ий період (негайно): повідомлення про аварію; надання невідкладної (першої медичної) допомоги та евакуація постраждалих в лікувальні заклади; оцінка масштабів аварії, визначення площі зараження рідкими СДОР, глибини та ширини розповсюдження зараженого повітря; уточнення числа людей в об`єкті та зоні розповсюдження зараженого повітря, проведення екстрених заходів по захисту населення з використанням індивідуальних та колективних засобів, негайна евакуація населення (при необхідності); організація невідкладних аварійно-рятівних та дегазаційних робіт; приведення в готовність сил та засобів ТМД, амбулаторно-профілактичних та лікувальних закладів району (міста); визначення стійкості СДОР; уточнення швидкості та направлення вітру, інших метеоумов (температура, вологість тощо).

2-ий період (1-3-тя години): ведення постійного хімічного спостереження, уточнення зони зараження СДОР; виявлення постраждалих людей, надання їм невідкладної (першої лікарської) допомоги в медсанчастинах, найближчих лікувально-профілактичних закладах та евакуація їх в спеціалізовані лікувальні заклади; санітарна обробка учасників ліквідації аварії, дегазація аварійного об`єкту, місця розливу СДОР та заражених об`єктів зовнішнього середовища; заборона перебування на повітрі людей без індивідуальних засобів захисту, вживання води та продуктів харчування до проведення хімічного контролю.

3-й період (4 година і далі): уточнення і оцінка хімічної обстановки та її прогнозування; медичне обстеження (огляд) населення, яке знаходиться в зоні зараження СДОР та проведення лікувально-профілактичних заходів; розширення хімічного контролю за об`єктами зовнішнього середовища, продуктами харчування та джерелами водопостачання, санітарний нагляд за обмежувальними заходами; санітарна обробка людей та дегазація об`єктів зовнішнього середовища (при необхідності, тобто в результатах оцінки хімічної обстановки); надання медичної допомоги і лікування постраждалих в спеціалізованих лікувальних закладах.

Джерела інформації

1. Актуальные проблемы теоретической и прикладной токсикологии: Сб. Науч. Тр. /Под ред. М.И. Михеева. -М. :МНИИГ, 1988-179с.

2. Александров В.Н. , Емельянов В.И. Отравляющие вещества. /Под ред. Г.А.Сокольского . -М. :Воениздат, 1990. -271с.

3. Голиков С.Н. , Саноцкий И.В. , Тиунов Л.А. Общие механизмы токсического действия. -Л. :Медицина, 1986-278с.4.

4. Дубицький А.Е. , Семенов И.А. , Чепкий Л.П. Медицина катастроф. - К. :Здоров`я, 1993-462с, с. 55-85с.

5. Ершов Ю.А. , Плетенова Т.В. Механизмы токсического действия неорганических соединений. -М. : Медицина, 1989. -271с.

6. Лечение острых отравлений /Под ред. Проф. М.Л. Тараховского. - К.: Здоров`я, 1982-231с.

7. Лужников Е.А. , Костомарова Л. Г. Острые отравления:Руководство для врачей . -М. : Медицина, 1989. -431с.

8. Скакун М.П. , Охримович Л.М. Невідкладна допомога при гострих отруєннях: Учбовий посібник. -Тернопіль, 1993. -112с.

9. Фосфорорганические инсектициды: общее введение / Совместн. Изд. Прогр. ООН по окружающей среде. -М. : Медицина, 1990. -168с.

10. Шефтель В.О. , Дышиневич Н.Е. , Сова А.Е. Токсикология полимерных материалов. -К. :Здоров`я, 1988. -210с.