Охорона праці, відповідальність за порушення законодавства
Відповідальність адміністрації за порушення вимог охорони праці. Явища, що виникають при стіканні електричного струму на землі. Параметри, нормування, дія на людину вібрації, зниження вібрації в джерелах виникнень. Поняття про процеси горіння та вибуху.
| Рубрика | Безопасность жизнедеятельности и охрана труда |
| Вид | реферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 26.01.2010 |
| Размер файла | 99,8 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Обов'язкове домашнє завдання
з дисципліни:
«Охорона праці»
Зміст
1. Відповідальність адміністрації за порушення вимог охорони праці
2. Явища, що виникають при стіканні електричного струму на землі
3. Параметри, нормування, дія на людину вібрації
4. Поняття про процеси горіння та вибуху
1. Відповідальність адміністрації за порушення вимог охорони праці
У сучасних умовах ринкових відносин в Україні створюється, реконструюється і функціонує велика кількість малих, середніх і великих підприємств виробничого, будівельного, сільськогосподарського, транспортного призначення, підприємств громадського харчування, сфери послуг та ін. Роботодавці таких підприємств несуть повну відповідальність за створення безпечних і здорових умов праці для робітників і службовців, попередження випадків травматизму, профзахворювань, аварій і пожеж. Закон України про охорону праці встановив основні принципи державної політики в галузі охорони праці: пріоритет життя і здоров'я працівників по відношенню до результатів виробничої діяльності, повної відповідальності роботодавця за створення безпечних і здорових умов праці, комплексного розв'язання завдань охорони праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування збитків особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань, використання економічних методів управління, виконання нормативів охорони праці незалежно від форм власності і видів діяльності підприємства.
Згідно Закону України від 14.10.92 р. № 44 ст. 669 «Про охорону праці» передбачена відповідальність за порушення законодавства про охорону праці.
Стаття 43. Штрафні санкції до юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, посадових осіб та працівників. За порушення законодавства про охорону праці, невиконання
розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці юридичні та фізичні особи, які відповідно до законодавства використовують найману працю, притягаються органами державного нагляду за охороною праці до сплати штрафу у порядку, встановленому законом. Максимальний розмір штрафу не може перевищувати п'яти відсотків місячного фонду заробітної плати юридичної чи фізичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю. Несплата юридичними чи фізичними особами, які відповідно до законодавства використовують найману працю, штрафу тягне за собою нарахування на суму штрафу пені у розмірі двох відсотків за кожний день прострочення.
Застосування штрафних санкцій до посадових осіб і працівників за порушення законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці здійснюється відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення ( 80731-10, 80732-10 ). Особи, на яких накладено штраф, вносять його в касу підприємства за місцем роботи. Рішення про стягнення штрафу може бути оскаржено в місячний строк у судовому порядку. Кошти від застосування штрафних санкцій до юридичних чи фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, посадових осіб і працівників, визначених цією статтею, зараховуються до Державного бюджету України.
Стаття 44. Відповідальність за порушення вимог щодо охорони праці
За порушення законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці, створення перешкод у діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці, а також представників профспілок, їх організацій та об'єднань винні особи притягаються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, кримінальної відповідальності згідно із законом.
2. Явления, которые возникают при протекании электрического тока на земле
Электрическим замыканием на землю называется случайное электрическое соединение находящихся под напряжением частей электроустановки непосредственно с землей или с металлическими нетоковедущими частями, не изолированными от земли. Замыкание на землю может произойти вследствие появления контакта между токоведущими частями и заземленными корпусом или конструктивными частями оборудования, при падении на землю оборванного провода, при пробое изоляции оборудования высокого напряжения и т. п. Во всех этих случаях ток от частей, находящихся под напряжением, проходит в землю через электрод, который осуществляет контакт с грунтом. Специальный металлический электрод принято называть заземлителем. Размеры электрода могут быть различными (от нескольких сантиметров до десятков и сотен метров), форма может быть очень сложной, и закон распределения потенциалов в электрическом поле электрода определяется сложной зависимостью. Состав, а значит, и электрические свойства грунта неоднородны, особенно, если учесть слоистое строение грунта.
С целью упростить картину электрического поля и его анализ сделаем допущение, что ток стекает в землю через одиночный заземлитель полусферической формы, погруженный в однородный и изотропный грунт с удельным сопротивлением р, во много раз превышающим удельное сопротивление материала заземлителя (рис. 26). Плотность тока в точке А на поверхности грунта па расстоянии х от заземлителя определяется как отношение тока замыкания на землю к площади поверхности полушария радиусом х:
Эта поверхность является эквипотенциальной поверхностью. Для определения потенциала точки А, лежащей на поверхности с радиусом х, выделим элементарный слой толщиной dx. Падение напряжения в этом слое dU = Edx. Потенциал точки А (или напряжение этой точки относительно земли) равен суммарному падению W напряжения от точки А до земли, то есть бесконечно удаленной точки с нулевым потенциалом:
Рис. 3.1. Растекание тока в грунте через полусферический заземлитель (потенциалы точек грунта в поле растекания изменяются по гиперболическому закону)
Напряженность электрического поля в точке А определяется из закона Ома, выраженного в дифференциальной форме:
Подставив это значение, получим
где то есть A=UA=k/x.
Это выражение является уравнением гиперболы, а это значит, что потенциалы точек грунта в поле растекания изменяются по гиперболическому закону (рис. 3.1), уменьшаясь от своего максимального значения у электрода до нуля по мере удаления от электрода (заземлителя). Такое распределение потенциалов объясняется формой проводника-грунта, поперечное сечение которого возрастает пропорционально квадрату расстояния от центра заземлителя х2.
В объеме земли, где проходит ток, возникает так называемое поле растекания тока. Теоретически оно простирается до бесконечности. Однако в действительных условиях уже на расстоянии 20 м от заземлителя речение слоя земли, через который проходит ток, оказывается столь большим, что плотность тока здесь практически равна нулю, то есть поле растекания тока можно считать ограниченным объемом сферы радиусом примерно 20м. В цепи замыкания на землю наибольшим потенциалом обладает заземлитель. Точки, лежащие на поверхности грунта, имеют тем меньший потенциал, чем дальше они находятся от заземлителя.
Область поверхности грунта, потенциал которой равен нулю, называется электротехнической землей (практически она начинается с расстояния х == 10 ... 20 м от заземлителя). Область грунта, лежащая вблизи заземлителя, где потенциалы не равны нулю, называется полем растекания тока. Сопротивление заземлителя растеканию тока (сопротивление растеканию) может быть определено как суммарное сопротивление грунта от заземлителя до любой точки с нулевым потенциалом (земли). Таким образом, сопротивление току замыкания на землю оказывает грунт, находящийся в поле растекания. За пределами поля растекания грунт представляет собой проводник с бесконечно большим поперечным сечением и не оказывает сопротивления.
Человек, находящийся в поле растекания заземлителя, оказывается под напряжением, если его ноги находятся в точках с разными потенциалами. На рис. 3.2 показано распределение потенциалов в поле растекания одиночного заземлителя. Напряжение шага определяется как разность потенциалов между точками А и Б:
Так как точка А удалена от заземлителя на расстояние х, потенциал ее при полусферическом заземлителе
Точка Б отстоит от заземлителя на х + а, где а -- расстояние шага человека, то есть ее потенциал
Тогда
Рис. 3.2. Распределение потенциалов в поле растекания одиночного заземлителя: а, б -- напряжения шага и прикосновения: в -- растекание тока в грунте с опорной поверхности ног человека, попавшего под напряжение шага; г--то же, под напряжением прикосновения
где 1, -- коэффициент напряжения шага, учитывающий форму потенциальной кривой (для полу сферического заземлителя
;
для заземлителей другой формы значения 1 приведены в справочных таблицах).
Напряжение шага зависит от сопротивления опорной поверхности ног Rн = s/хн, где s -- удельное сопротивление поверхностного слоя грунта и хн = 7 см -- эквивалентный радиус опорной поверхности ног. Влияние этого сопротивления учитывается коэффициентом
где Rh--сопротивление тела человека, Ом; Rch полное сопротивление цепи человека, Ом; Rоб сопротивление обуви, Ом.
Опасность представляет и напряжение прикосновения -- разность потенциалов между двумя точками цепи тока, которых одновременно касается человек. В этом случае для человека, который стоит на грунте и касается оказавшегося под напряжением заземленного корпуса, напряжение прикосновения может быть определено из выражения
Так как человек касается корпуса, потенциал руки р есть потенциал корпуса или напряжение относительно земли:
Ноги человека находятся в точке А и потенциал ног равен
На рис. 3.2, б показано несколько корпусов потребителей (электродвигателей), присоединенных к заземлителю Rз. Потенциалы на поверхности грунта при замыкании на корпус любого потребителя распределяются по кривой I. Потенциалы всех корпусов одинаковы, так как корпуса электрически связаны между собой заземляющим проводом, падением напряжения в котором можно пренебречь. Чтобы получить напряжения прикосновения корпуса, нужно из напряжения относительно земли вычесть потенциал точки грунта, на которой стоит человек. Для человека, стоящего над заземлителем, напряжение прикосновения равно нулю, так как потенциалы рук и ног одинаковы и равны потенциалу корпусов. По мере удаления от заземлителя напряжение прикосновения возрастает и у последнего (третьего) корпуса оно равно напряжению относительно земли, так как человек стоит на земле и потенциал его ног равен нулю. В общем случае напряжение прикосновения есть часть напряжения относительно земли и в поле растекания заземлителей любой конфигурации:
где 1 -- коэффициент напряжения прикосновения (принимается по таблице в зависимости от формы заземлителя). Напряжение прикосновения с учетом дополнительных сопротивлений в цепи человека
Где
С некоторым приближением выражение для определения Rн можно использовать и для учета сопротивления пола, на котором стоит человек.
3. Параметри, нормування, дія на людину вібрації
Переміщення точки або механічної системи при якому відбувається почергове зростання й убування в часу значень хоча б однієї координати.
Причиною порушення вібрації є виникаючі при роботі машин неурівноважені силові впливи: ударні навантаження; зворотно-поступальні переміщення; дисбаланс. Причиною дисбалансу є: неоднорідність матеріалу; розбіжність центрів мас і осей обертання; деформація.
Параметри вібрації
1. Частота, Гц. Людина є замкнутою системою з частотою коливань 5-9 Гц. Якщо підвести зовнішні коливання з тієї ж частотою - резонанс: повне припинення роботи серця.
2. Амплітуда А, м.
3. Середнє квадратичное значення віброскорості Vt, м/с.
4. Середнє квадратичное віброприскорення wt, м/с.
5. Відносний показник віброскорості Lv, Дб.
6. Відносний показник віброприскорення Lw, Дб.
Нормування вібрацій
Нормативними характеристиками, що служать для оцінки впливу вібрацій на людину є:
Середньоквадратичні значення віброскорості і виброприскорения та їхні показники. Понад 10 Гц - нормуються Vt і wt. Менше 10 - Lw Lv.
По способу передачі на людину вібрація вимірюється в 3 ортогональних осях: x, y, z. Нормування здійснюється в різних інтервалах частот:
Для загальної вібрації - 2, 4, 8, 16, 31.5, 63 Гц
Для локальної - 8, 16, 31.5, 63, 125, 250, 500, 1000 Гц.
Біологічний вплив вібрації
Вібрація - загальнобіологічний шкідливий чинник, що призводить до фахових захворювань - віброзахворюваннь, лікування котрих можливо тільки на ранніх стадіях. Хвороба супроводжується стійкими порушеннями в організмі людини (опорно-руховий апарат, необоротні зміни в кістках і суглобах, зсуви в черевній порожнині, нервово-психічній сфері). Людина частково або цілком утрачає працездатність. По способі передачі на людину вібрація підрозділяється на загальну і локальну. Загальна - діє через опорні поверхні ніг на весь організм у цілому. Локальна - на окремі ділянки тіла. Загальну поділяють по характері передачі на: транспортну (при прямуванні машин); транспортно-технологічну (при виконанні роботи машиною прямування: кран, бульдозер); технологічну (при роботі механізмів і людина знаходиться поруч)
Міри боротьби
У автоматичних виробництвах мірою боротьби є дистанційне керування (виключає контакт). У неавтоматических виробництвах:
Зниження вібрації в джерелах їхніх виникнень: підвищення точності опрацювання деталей; оптимізація технологічного процесу; поліпшення балансування.
Відстройка від режимів резонансу (збільшення жорсткості системи); вибродемпфірування (пружинні віброізолятори).
Поліпшення організації праці вібронебезпечних процесів: загальна кількість часу в контакті з віброобладнанням не повинно перевищувати зміни; одноразову дію не повинно перевищувати для локальної - 20 хвилин, для загальної - 40 хвилин.
4. Поняття про процеси горіння та вибуху
Горіння - це процес окислення який супроводжується інтенсивним виділенням тепла і променевої енергії.
Горіння виникає коли є горюча речовина ,окислювач та джерело запалювання. Окислювачами можуть бути кисень повітря, бертолетова сіль, пероксид натрію, азотна кислота, хлор, фтор, бром, окисли азоту, тощо .
Горіння може бути повним і неповним.
Повне - при достатній або надлишковій кількості окислювача і при такому горінні виділяються нетоксичні речовини.
Неповне - відбувається при недостатній кількості окислювача. При неповному горінні утворюються продукти неповного згорання, серед яких є токсичні речовини (чадний газ, водень).
При горінні однорідних горючих сумішей виникає кінетичне горіння, швидкість поширення якого залежить від швидкості передавання теплової енергії в суміші і може досягати сотень метрів на секунду і супроводжується вибухом.
Вибух - швидке перетворення речовин (вибухове горіння), яке супроводжується виділенням енергії і утворенням ударної хвилі. Ударна хвиля поширюється перед фронтом полум'я із швидкістю звуку 330 м/с.
Пожежо-вибухонебезпечність виробництв визначається агрегатним станом речовин та матеріалів та їх показниками пожежо-вибухонебезпечності. Показники пожежо-вибухонебезпечності: група спалимості, температура займання, температура спалаху, температура самозаймання, нижня та верхня концентраційні межі запалення, умови теплового самозаймання та ін.
Спалимість - це здатність речовини або матеріалу до горіння. Займання - це початок горіння під дією джерела запалювання. За спалимістю речовини і матеріали поділяються на три групи:
Спалимі - речовини і матеріали здатні самозайматися, або займатися від джерел запалювання і самостійно горіти або тліти після його віддалення. До них відносяться всі органічні речовини.
Неспалимі - речовини і матеріали, які не здатні до горіння у повітрі, від джерел запалювання не займаються, не тліють і не обвуглюються. Це неорганічні матеріали, метали та ін.
Важкоспалимі - речовини і матеріали, які горять від джерела запалювання, але не здатні горіти після його видалення. Це матеріали, які містять спалимі та неспалимі складові.
Температура займання - це найнижча температура речовини, при якій вона виділяє пари з такою швидкістю, що після займання їх від джерела запалювання виникає стійке горіння.
Температура спалаху - це найнижча (в умовах спеціального дослідження) температура речовини , при якій над її поверхнею утворюються пари, які здатні спалахнути у повітрі від джерела запалювання, але швидкість утворення парів недостатня для подальшого горіння.
Спалимі рідини більш пожежонебезпечні , ніж тверді матеріали і речовини , тому що вони легко займаються , інтенсивніше горять та утворюють з повітрям вибухо- та пожежонебезпечні суміші і характеризуються температурою спалаху, нижньою і верхньою межею поширення полум'я нижньою і верхньою межею поширення полум'я.
За температурою спалаху розрізняють рідини:
Легкозаймисті (ЛЗР) - це рідини з температурою спалаху до 61С (в закритому тиглі) або до 66С (у відкритому тиглі).
Спалимі рідини (СР) - це рідини з температурою спалаху понад 61С (в закритому тиглі) або понад 66С (у відкритому тиглі).
Ступінь пожежовибухонебезпечності спалимих газів визначається також концентраційними межами поширення полум'я.
Нижня концентраційна межа поширення полум'я - це мінімальний вміст палива в середовищі , при якому можливе поширення полум'я по суміші на будь - яку відстань від джерела запалення.
Верхня концентраційна межа поширення полум'я визначається максимальним вмістом палива в середовищі, вище якого суміш стає нездатною до поширення полум'я.
Всередині цих меж суміш спалима, а поза ними суміш не горить.
Пожежо- і вибухо- небезпечний пил.
Залежно від значення нижньої межі поширення полум'я пил поділяють на вибухо- і пожежонебезпечний. Пил, який складається з найменших частинок спалимих речовин, що перебувають у зваженому стані (аерозоль) в межах від нижньої до верхньої концентраційної межі поширення полум'я є вибухонебезпечним. За ступенем вибухо- і пожежонебезпесності пил поділяють на дві групи і чотири класи.
Вибухонебезпечний пил (група А) - пил з нижньою межею поширення полум'я до 65 г/м3.
Найбільш вибухонебезпечний пил (І клас) - пил з нижньою межею поширення полум'я до 15 г/м3 (пил сірки, каніфолі, нафталіну, сухого молока, торфу)
Вибухонебезпечний пил (ІІ клас) - пил з нижньою концентраційною межею поширення полум'я від 15 г/м3 до 65 г/м3 (пил кави, чаю, борошна, вугілля, сіна, гороху).
Пожежонебезпечний пил (група Б) - пил з нижньою межею поширення полум'я більше 65 г/м3..
Найбільш пожежонебезпечний пил (ІІІ клас) - пил з температурою самозаймання до 250С (пил тютюну)
Пожежонебезпечний пил (ІІІ клас) - пил з температурою самозаймається більше 250С (деревний та вугільний пил).
Самозаймання речовин
Самозаймання - явище різкого збільшення швидкості екзотермічних реакцій, які приводять до виникнення горіння речовини при відсутності запалювання. Залежності від причин самозаймання буває хімічним, тепловим, мікробіологічним.
Хімічне самозаймання виникає в результаті дії на речовину кисню повітря, води або взаємодії речовин. Наприклад, самозаймання забрудненого оливою ганчір'я, через окислення олив повітрям з виділенням тепла, або під дією води на лужні метали займається водень.
Теплове - це самозаймання виникає внаслідок самонагрівання, яке виникло під дією зовнішнього нагріву речовини вище температури самонагрівання.
Мікробіологічне самозаймання виникає в органічних речовинах. При певній вологості і температурі в органічних речовинах, торфі, ініціюється життєдіяльність мікроорганізмів і утворюється павутинний гліт (грибок). При цьому підвищується температура і міняються форми мікроорганізмів, а при температурі 75С гинуть. Але при 60-70 проходить окислення і обвуглення деяких легкозаймистих органічних сполук з утворенням дрібнопористого вугілля. Адсорбуючи кисень повітря це вугілля нагрівається до температури розпаду і активного окислення органічних речовин, що і призводить до займання.
Вогнестійкість - здатність будівельних конструкцій чинити опір дії високої температури, утворенню наскрізних тріщин та поширенню вогню в умовах пожежі і виконувати при цьому свої звичайні експлуатаційні функції. Вогнестійкість конструкцій будівель характеризується межею вогнестійкості.
Межа вогнестійкості - це час, на протязі якого конструкція може витримати дію вогню, а потім вже починається деформація.
Список використаної літератури
1. Денисенко А.Ф. Методические указания к выполнению контрльной работы по курсу «Основы охраны труда» для студентов экономических специальностей заочной формы обучения.
2. Охрана труда в машиностроении: Учебник для машиностроительных вузов/ Е.Я. Юдин, С.В. Белов, С.К. Баланцев и др.; Под ред. Е.Я. Юдина, С.В. Белова - 2-е изд., перераб и доп. - М.: Машиностроение, 1983, 432 с., ил.
3. Кнорринг Г.М. Справочная книга для проектирования электрического освещения. - М.: Энергия, 1976.
4. Охрана труда в электроустановках / Под ред. В.А. Князевского. - М.: Энергоатомиздат, 1983. - 336с.
5. Правила пожежної безпеки в Україні. - К.: Укрархбудінформ, 1996.
6. Лехман С.Д. Охорона праці і пожежна безпека. - К.: Вища школа, 1983.
7. Конституція України.
Подобные документы
Державний нагляд, відомчий, громадянський та регіональний контроль за охороною праці. Відповідальність за порушення законодавства та нормативних актів. Фактори, що визначають небезпечність ураження електрострумом. Методи захисту від шуму та вібрації.
контрольная работа [55,0 K], добавлен 30.05.2009Штрафні санкції органів держнагляду за порушення вимог охорони праці. Безпека праці під час зварювання. Вибухо-пожежонебезпечність, фізико-хімічні основи процесів горіння та вибуху. Безпечні умови праці при експлуатації будівельних машин та механізмів.
контрольная работа [72,3 K], добавлен 17.12.2010Органи державного контролю та нагляду за охороною праці, їх компетенція, повноваження і планування роботи. Методи аналізу та основні причини виробничого травматизму і профзахворюваності. Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці.
реферат [26,4 K], добавлен 13.10.2010Аналіз законодавчих актів та основних положень законодавства України про працю і охорону праці: охорона праці жінок, неповнолітніх, інвалідів. Положення про медичний огляд працівників. Види відповідальності за порушення законодавства з охорони праці.
реферат [27,8 K], добавлен 28.06.2010Правила з техніки безпеки і виробничої санітарії за сферою дії. Органи, які здійснюють нагляд і контроль дотримання законодавства про правила з охорони праці. Історія розвитку наукових основ охорони праці. Основні законодавчі акти з питань охорони праці.
контрольная работа [18,4 K], добавлен 21.02.2010Поняття про виробничу вібрацію, її дія на організм людини та продуктивність праці. Нормування та засоби оцінки вібрацій. Характеристика методів для захисту від вібрації. Заходи з підвищення захисних властивостей організму та трудової активності.
реферат [36,3 K], добавлен 12.08.2011Економічне та соціальне значення охорони праці. Небезпека дії на організм людини електричного струму в залежності від його параметрів. Збереження трудових ресурсів, підвищення професійної активності працюючих. Створення сприятливих і безпечних умов праці.
контрольная работа [34,8 K], добавлен 08.11.2016Особливості навчання, перевірки знань, видів інструктажу з охорони праці. Обов'язки і відповідальність роботодавця щодо дотримання діючих нормативів по навчанню працюючих з охорони праці. Державний нагляд і методи громадського контролю за охороною праці.
реферат [26,8 K], добавлен 28.06.2010Стаття присвячена дослідженню охорони праці як важливого елемента трудових правовідносин. Розглянуто теоретичне визначення поняття "охорона праці" та основні аспекти його реформування. Характеристика процесу реформування трудового законодавства.
статья [20,0 K], добавлен 19.09.2017Дослідження дії шуму (поєднання різноманітних небажаних звуків) на організм людини. Основні поняття і їх фізичні параметри. Нормування, вимірювання шуму і вібрації та методи боротьби із ними. Захист від дії ультразвуку, інфразвуку, лазерних випромінювань.
реферат [849,4 K], добавлен 08.03.2011
