Атестація робочих місць за умовами праці

Атестація робочих місць за умовами праці - це комплексна оцінка всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу, супутніх соціально-економічних факторів, які впливають на здоров'я і працездатність працівників в процесі трудової діяльності.

Атестація робочих місць спрямована на:

* виявлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці;

* санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, визначення ступеня важкості і напруженості трудового процесу на робочому місці;

* комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці та відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам;

* установлення ступеня шкідливості і небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією;

* обґрунтування віднесення робочого місця до категорії із шкідливими (особливо шкідливими) умовами праці;

* визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення;

* аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

1. Атестація робочих місць як процес удосконалення організації праці

Атестація проводиться згідно із Порядком та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці (надалі - рекомендації) затвердженими Міністерствами праці та охорони здоров'я України.

Відповідно до пункту 6 Порядку, атестація робочих місць передбачає:

установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці;

санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості і напруженості трудового процесу на робочому місці;

комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандарту безпеки праці будівельним та санітарним нормам і правилам;

установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією;

обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими) важкими (особливо важкими) умовами праці;

визначення (підтвердження) права працівників, професій та посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників;

вивчення відповідності умов праці рівню розвитку техніки і технології, удосконалення порядку та умов установлення пільг і компенсацій;

аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни характеру і безпеки праці.

Власник може за свої кошти додатково встановлювати за колективним договором (угодою, трудовим договором) працівникам пільги і компенсації, не передбачені чинним законодавством.

Статтею 13 цього Закону визначені обов'язки власника підприємства щодо управлінням охороною праці. Зокрема власник організовує проведення лабораторних досліджень умов праці, атестації робочих місць на відповідність нормативним актам про охорону праці в порядку і строки, що встановлюються законодавством, вживає за їх підсумками заходи щодо усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я виробничих факторів. Якщо небезпечні та шкідливі для здоров'я виробничі фактори неможливо усунути в зв'язку з технологічним процесом власник повинен забезпечити працівників засобами індивідуального захисту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року №442 "Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці" затверджено Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці (далі - Порядок); установлено, що відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії за віком на пільгових умовах за списками № 1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затвердженими КМУ, а також ,пенсії, що можуть встановлюватися підприємствами й організаціями за рахунок власних коштів працівників інших виробництв та посад, залежно від умов праці, призначаються за результатами атестації робочих місць.

Результати атестації використовуються підприємствами й організаціями незалежно від форм власності й господарювання також для здійснення заходів щодо поліпшення умов праці, встановлення пільг та компенсацій, передбачених чинним законодавством.

Періодичність атестації установлюється самим підприємством у колективному договорі, але не рідше 1 разу на 5 років. Позачергова атестація проводиться у разі докорінної зміни умов праці з ініціативи власника або уповноваженого ним органу профспілкового комітету, трудового колективу або його виборного органу.

Санітарно-гігієнічні дослідження факторів виробничого середовища і трудового процесу проводиться санітарними лабораторіями підприємства і організацій, атестованих органами Державного стандарту України і Міністерства охорони здоров'я України за списками, що узгоджуються з органами Державної експертизи умов праці, а також на договірній основі лабораторіями територіальних санітарно-епідеміологічних станцій.

Для організації роботи по атестації робочих місць на підприємстві, керівник видає наказ, в якому:

* зазначається основа і завдання атестації;

* затверджується склад, голова і секретар постійно діючої атестаційної комісії, визначаються її повноваження, у разі необхідності визначається склад структурних атестаційних комісій;

* установлюються терміни і графіки проведення підготовчих робіт у структурних підрозділах підприємства;

* визначається взаємодія із зацікавленими державними органами і громадськими організаціями (експертизою умов праці, санітарно-епідеміологічною службою);

* визначаються проектні, науково-дослідні установи для науково-технічної оцінки умов праці і участі в розробці заходів щодо усунення шкідливих виробничих факторів.

Атестаційна комісія:

* здійснює організаційне, методичне керівництво і контроль за ходом проведення роботи на всіх етапах;

* формує необхідну правову і нормативно-довідкову базу і організує її вивчення;

* визначає й залучає в установленому порядку необхідні організації для виконання спеціальних робіт;

* організує виготовлення планів розташування обладнання по кожному підрозділу з їх експлікацією, визначає межу ро'бочих місць (робочих зон) та надає їм відповідний номер;

складає перелік робочих місць, що підлягають атестації;

* порівнює застосовуваний технологічний процес, склад обладнання, використовувані сировину і матеріали з передбаченими в проектах;

* визначає обсяг необхідних досліджень шкідливих і безпечних факторів виробничого середовища та організує їх дослідження;

* прогнозує та виявляє створення шкідливих і небезпечних факторів на робочих місцях;

* установлює на основі Єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника (ЄТКД) відповідність найменування професій і посад, зайнятих на цих робочих місцях, характеру фактично виконуваних робіт. У разі відхилення професія (посада) приводиться у відповідність до ЄТКД по фактично виконуваній роботі;

* складає "Карту умов праці" на кожне враховане робоче місце або групу аналогічних місць

* уточнює діючі і вносить пропозиції на встановлення пільг і компенсацій залежно від умов праці, визначає витрати на ці цілі;

* організує розробку заходів щодо поліпшення умов праці і оздоровлення працівників;

* виконує свої функції до призначення нового складу нового складу комісії при позачерговій атестації.

Гігієнічна оцінка умов праці передбачає:

* оцінку результатів лабораторних досліджень, інструментальних вимірів, яка проводиться шляхом порівняння фактично визначеного значення з нормативним;

* ступінь шкідливості і небезпечності кожного фактора виробничого середовища і трудового процесу тільки III класу визначається за критеріями, встановленими Гігієнічною класифікацією праці №4137-86;

На основі комплексної оцінки робочі місця відносяться до одного із видів умов праці:

із особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці;

зі шкідливими і важкими умовами праці;

зі шкідливими умовами праці.

Право на пенсію на пільгових умовах визначається за показниками, які наведені в додатку №1, інші пільги і компенсації залежно від умов праці за діючими нині законодавчими актами.

За оцінку умов праці керівників та спеціалістів приймається оцінка умов праці керівних працівників, якщо вони зайняті виконанням робіт в умовах, передбачених Списками №1 і №2 для їх підлеглих протягом повного робочого дня.

Під повним робочим днем слід розуміти виконання робіт, передбачених Списками, не менше 80 процентів робочого часу, що має підтверджуватись відповідними документами.

За результатами атестації визначаються невідкладні заходи щодо поліпшення умов і безпеки праці, які не потребують для їх розробки і впровадження залучення сторонніх організацій і фахівців. '

З результатами атестації ознайомлюють працівників, які зайняті на робочому місці, атестується. Карту підписують голова і члени комісії.

комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандарту безпеки праці будівельним та санітарним нормам і правилам;

установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією;

обгрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими) важкими (особливо важкими) умовами праці;

визначення (підтвердження) права працівників, професій та посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників;

вивчення відповідності умов праці рівню розвитку техніки і технології, удосконалення порядку та умов установлення пільг і компенсацій;

аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни характеру і безпеки праці.

Періодичність атестації установлюється самим підприємством у колективному договорі, але не рідше 1 разу на 5 років. Позачергова атестація проводиться у разі докорінної зміни умов праці з ініціативи власника або уповноваженого ним органу профспілкового комітету, трудового колективу або його виборного органу.

Санітарно-гігієнічні дослідження факторів виробничого середовища і трудового процесу проводиться санітарними лабораторіями підприємства і організацій, атестованих органами Державного стандарту України і Міністерства охорони здоров'я України за списками, що узгоджуються з органами Державної експертизи умов праці, а також на договірній основі лабораторіями територіальних санітарно-епідеміологічних станцій.

У разі порушень санітарно-гігієнічних норм і правил, передбачених законодавством, визначається дисциплінарна, адміністративна чи кримінальна відповідальність.

Дисциплінарна відповідальність щодо осіб, які допустили порушення санітарного законодавства, може застосовуватися керівником підприємства, установи, організації за поданням головного державного санітарного лікаря чи його заступника. До дисциплінарних стягнень відносяться:

* догана;

* сувора догана;

* відсторонення від роботи;

* переведення на роботу з меншою платнею.

Кримінальна відповідальність настає у випадку санітарних правопорушень, які викликали чи могли викликати масові захворювання, отруєння та смерть людей. При цьому застосовують різні види позбавлення волі, виправні роботи без позбавлення волі, позбавлення права займати певні посади, конфіскація майна.

Адміністративна відповідальність передбачає винесення попередження чи накладення штрафу на посадових осіб і громадян, винних у порушеннях санітарного законодавства чи невиконанні постанов, розпоряджень, приписів, висновків посадових осіб органів, установ і закладів державної санепідслужби.

Перелік порушень у галузі охорони праці та здоров'я населення та охорони природи визначений Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Визначається також економічна відповідальність за порушення санітарного законодавства. Крім штрафів, які накладаються на підприємства та організації при порушеннях санітарного законодавства, останні мають відшкодувати витрати ЛПЗ і санітарно-профілактичних закладів на надання медичної допомоги хворим, на проведення санітарно-протиепідемічних заходів.

З метою припинення порушень санітарного законодавства головні державні санітарні лікарі відповідно до статті 42 можуть застосовувати такі заходи:

а) обмеження, тимчасова заборона чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій, об'єктів будь-якого призначення, технологічних ліній, машин і механізмів, виконання окремих технологічних операцій, користування плаваючими засобами, рухомим складом і літаками в разі невідповідності їх вимогам санітарних норм;

б) обмеження, тимчасова заборона чи припинення будівництва, реконструкції та розширення об'єктів за проектами, що не мають позитивного висновку за результатами державної санітарно-гігієнічної експертизи та в разі відступу від затвердженого проекту;

в) тимчасова заборона виробництва, заборона використання та реалізації хімічних речовин, продуктів харчування, технологічного устаткування, будівельних матеріалів, біологічних засобів, товарів народного споживання, джерел іонізуючих випромінювань у разі відсутності їх гігієнічної регламентації та державної реєстрації, а також якщо вони визнані шкідливими для здоров'я людей;

г) обмеження, зупинення чи заборона викидів (скидів) забруднюючих речовин за умови порушення санітарних норм;

д) зупинення чи припинення інвестиційної діяльності у випадках, установлених законодавством;

є) внесення власникам підприємств, установ, організацій або уповноваженим ними органам подання про відсторонення від роботи чи іншої діяльності осіб, зазначених у пункті п'ятому статті 7 цього Закону;

є) вилучення з реалізації (конфіскація) небезпечних для здоров'я продуктів харчування, хімічних і радіоактивних речовин, біологічних матеріалів у порядку, що встановлюється законодавством.

За вимогою посадових осіб органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби виконання заходів для припинення порушень санітарного законодавства в необхідних випадках здійснюється із залученням працівників органів внутрішніх справ.

При здійсненні санепіднагляду органи та заклади санепідслужби складають документи дозвільного та розпорядчого характеру, а також документи адміністративного примусу. Вони є адміністративно-правовими чи індивідуальними актами управління.

Ознайомлення з матеріалами 42 статті Закону про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя призводить до висновку, що для припинення порушень санітарного законодавства застосовують різні адміністративно-запобіжні заходи: обмеження; тимчасова заборона; заборона; припинення; зупинення.

Порядок застосування державною санепідслужбою України адміністративно-запобіжних заходів визначений відповідною інструкцією (наказ МОЗ України № 67 від 14.04.95 р., який зареєстровано в Міністерстві Юстиції України).

Передбачені законодавством заходи проводяться на підставі винесення відповідних постанов.

Постанова зобов'язує посадову особу чи громадянина, котрому її надіслано, виконати в установлений термін вимоги, викладені в цьому документі. В постанові обов'язково вказуються: обставини, внаслідок яких виноситься постанова; нормативний акт, який передбачає винесення постанови; конкретна дія, яку особа повинна здійснити чи від якої повинна утримуватися; термін виконання постанови; порядок оскарження; попередження про відповідальність за невиконання постанови.

Постанова складається в трьох примірниках за встановленою формою. її вручають під розписку громадянину чи посадовій особі. У випадку їх відмови від підпису робиться відповідний запис. Інформація про це надсилається в тридобовий термін місцевим органам виконавчої влади. Один примірник постанови зберігається в справах посадової особи, яка її винесла.

Виконання постанови може бути забезпечено шляхом опечатування чи опломбуванням джерел енергії, сировини, приміщень, агрегатів, механізмів, засобів транспортування тощо. Про цю дію сповіщають власника (керівника) об'єкта. Адміністрації об'єкта пропонується припинити чи зупинити відповідні технологічні процеси, при необхідності вивести людей з приміщень. Після накладення пломби (печатки) складається відповідний акт в двох примірниках, один з яких передається на об'єкт, а другий залишається в посадової особи держсанепідслужби.

Крім обмеження, заборони чи припинення дії об'єкта (технологічного процесу), передбачено вилучення з реалізації (конфіскація) небезпечних для здоров'я продуктів харчування, хімічних і радіоактивних речовин, біологічних матеріалів.

Порядок здійснення цього заходу регламентується відповідною інструкцією (Наказ МОЗ України № 68 від 14.04.95 р.), узгодженою з Верховним судом України, Міністерством фінансів і Міністерством охорони навколишнього середовища України.

Постанова про вилучення з реалізації (конфіскацію) зобов'язує посадову особу, громадянина в установлений термін знищити або направити на переробку чи здати на зберігання предмети, небезпечні для здоров'я.

Підставою для її складання можуть бути акти, доповідні записки, протоколи лабораторно-інструментальних досліджень, результати державної санітарно-гігієнічної експертизи.

Постанову складають у двох примірниках за встановленою формою. В ній вказують:

опис предметів, що підлягають вилученню (конфіскації);

обставини, внаслідок яких предмети підлягають вилученню (конфіскації);

нормативний акт, який передбачає правочинність винесення постанови;

конкретну дію (засіб переробки, знищення, місце зберігання тощо), яку треба здійснити, та при необхідності вимоги щодо обов'язкової присутності при виконанні постанови представника держсанепідслужби;

термін виконання постанови;

порядок оскарження;

нормативний акт, який передбачає відповідальність за невиконання постанови (визначається, виходячи з небезпеки для здоров'я предметів, що підлягають вилученню (конфіскації), та з урахуванням умов реальної можливості її виконання).

Копію постанови вручають під розписку посадовій особі чи громадянину, які відповідають за її виконання. Постанова зберігається в справах посадової особи, яка її винесла.

Вилучені предмети здаються власником на переробку (обробку) з метою наступної реалізації або безоплатно передаються для певних потреб, що не створюють небезпеки для здоров'я людини, чи передаються на тимчасове зберігання до вирішення питання про спосіб виконання постанови.

Суми, отримані від реалізації вилучених предметів, залишаються попередньому власнику.

Квитанції про здачу (передачу) предметів, що підлягають вилученню, подаються особою, відповідальною за виконання постановою, посадовій особі, яка винесла постанову.

Предмети, стосовно яких винесено постанову про конфіскацію, підлягають знищенню термічним, хімічним, механічним чи іншим шляхом.

Знищення повинно виконуватися з дотриманням вимог техніки безпеки, санітарного законодавства України та законодавства України про охорону навколишнього природного середовища.

Про фактичне знищення предмета складається акт у двох примірниках, один з яких надається для контролю посадовій особі, що винесла постанову.

Присутність представника держсанепідслужби при знищенні предметів є обов'язковою.

Постанова про застосування адміністративно-запобіжних заходів у місячний термін може бути оскаржена:

- головного державного санітарного лікаря України - до Кабінету Міністрів України чи до суду;

- головних державних санітарних лікарів інших Міністерств, відомств - головному державному санітарному лікарю України чи суду;

- інших головних державних санітарних лікарів і посадових осіб держсанепідслужби - вищому головному державному санітарному лікарю чи суду.

Оскарження постанови не припиняє її дії.

Одним із видів адміністративної відповідальності за порушення санітарного законодавства є накладання штрафів.

У разі встановлення такого порушення або невиконання розпоряджень посадових осіб державної санепідслужби відповідно до статті 46 Законом України про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя може бути накладено штраф у таких розмірах:

- на посадових осіб - від шести до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- на громадян - від однієї до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Для організації роботи по атестації робочих місць на підприємстві, керівник видає наказ, в якому:

* зазначається основа і завдання атестації;

* затверджується склад, голова і секретар постійно діючої атестаційної комісії, визначаються її повноваження, у разі необхідності визначається склад структурних атестаційних комісій;

* установлюються терміни і графіки проведення підготовчих робіт у структурних підрозділах підприємства;

* визначається взаємодія із зацікавленими державними органами і громадськими організаціями (експертизою умов праці, санітарно-епідеміологічною службою);

* визначаються проектні, науково-дослідні установи для науково-технічної оцінки умов праці і участі в розробці заходів щодо усунення шкідливих виробничих факторів.

Атестаційна комісія:

* здійснює організаційне, методичне керівництво і контроль за ходом проведення роботи на всіх етапах;

* формує необхідну правову і нормативно-довідкову базу і організує її вивчення;

* визначає й залучає в установленому порядку необхідні організації для виконання спеціальних робіт;

* організує виготовлення планів розташування обладнання по кожному підрозділу з їх експлікацією, визначає межу робочих місць (робочих зон) та надає їм відповідний номер;

За результатами атестації складаються переліки:

* робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких підтверджене право на пільги і компенсації, передбачені законодавством;

* робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких пропонується встановити пільги і компенсації за рахунок коштів підприємства згідно зі ст. 26 Закону України „Про підприємства" і ст. 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення";

* робочих місць з несприятливими умовами праці, на яких необхідно здійснити першочергові заходи щодо їх покращення.

Перелік робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких підтверджене право на пільги і компенсації, в т.ч. на пільгове пенсійне забезпечення, передбачене законодавством, підписується головою комісії, погоджується з профспілковим комітетом і затверджується наказом по підприємству (дивись зразок), організації та зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії і посади яких внесені до переліку.

2. Заходи та структура відповідальностей в процесі проведення атестації робочих місць на підприємствах

Атестація робочих місць проводиться з періодичністю приблизно одного разу на 5 років. Проведення атестації оформляється наказом керівника підприємства, у якому вказується склад атестаційної комісії, строки проведення атестації, порядок проведення досліджень робочих місць і т. д.

В процесі організації атестації робочих місць користуються: "Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.09.1992р. №442; "Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці", затвердженими постановою Міністерства праці від 01.09.1992р. №41.

Під час проведення атестації робочих місць обов'язки членів комісії розподілено наступним чином:

Голові комісії відповідає за:

1. Створення та вивчення правової, нормативної і методичної бази про проведення атестації робочих місць.

2. Складення переліку робочих місць, що підлягають атестації за умовами праці.

3. Організацію і проведення лабораторних та інструментальних досліджень шкідливих виробничих факторів.

Начальник відділу кадрів і керівникам структурних підрозділів:

1. Визначення робіт, професій і посад, яким за списками №1 і №2 передбачається пільгове пенсійне забезпечення у зв*язку з несприятлтвими умовами праці.

2. Перевірка відповідальності найменувань професій і посад фактично виконуваній роботі, посадовими інструкціями, функціональним обов'язкам, характеристикам єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника.

Завідуючим:

1. Надати фотографії робочого часу атестуємого робочого місця, довідку про кількість проведених досліджень за певний період (півроку), та методику проведення цього випробування.

2. Надати для проведення атестації посадові інструкції і функціональні обов'язки працівника.

Згідно наказу керівника складають План заходів по проведенню атестації робочих місць за умовами праці, в тому числі для підтвердження права працівників на пільгове пенсійне забезпечення.

План заходів та структура відповідальностей щодо їх виконання наведено у табл. 1.

Таблиця 1 - Приблизний план заходів по проведенню атестації робочих місць (на прикладі ТОВ «АПТЕКА ФАРМАКО»)

У процесі атестації комісія заповнює Карту умов праці за кожним робочим місцем. Така карта підписується головою та членами атестаційної комісії.

У результаті атестації оформляють такі документи:

1. Перелік робочих місць, за якими підтверджено пільги і компенсації у зв'язку із ШІН умовами праці. Такий перелік підписується головою комісії та затверджується наказом керівника. Причому за кожним працівником, чия посада або робота внесені до цього переліку, підприємство повинне зробити витяг з наказу і додати до його трудової книжки.

2. Перелік робочих місць з несприятливими умовами праці, на яких необхідно здійснити першочергові заходи щодо поліпшення.

3. Якщо підприємство планує добровільно за свій рахунок виплачувати будь-які компенсації працівникам на умовах колективного договору або виплачувати за свій рахунок пенсію на умовах ч. 3 ст. 13 Закону № 504, - тоді за наслідками атестації складається перелік робочих місць таких працівників. Цей перелік і буде підставою для передбачених колдоговором виплат.

Наприкінці складають протокол засідання постійно діючої комісії щодо результатів атестації робочих місць.

Висновки

Робоче місце менеджера - це просторова зона, яка устаткована необхідними матеріальними засобами і технікою і певним чином організована, у якій здійснюється трудова діяльність менеджера (тобто, це місце, де виконується робота менеджера).

Планування робочого місця менеджера передбачає раціональне відповідно до функціональних, гігієнічних, психофізіологічних і естетичних вимог розміщення в кабінеті або іншому службовому приміщенні меблів, обладнання і технічних засобів.

Крім того, воно повинно виключати витрати часу, пов'язані з недоцільним переміщенням, забезпечувати умови для раціонального виконання менеджером своїх функцій і економне використання площі службового приміщення.

Роботодавці в кожному робочому місці вбачають об'єкт витрачання значних коштів. Для керівників робочі місця підлеглих є предметом постійної уваги і турботи, оскільки не так, як слід організовані робочі місця замість вигоди можуть спричинити збитки підприємству. Від того, яким чином організоване робоче місце, багато в чому залежить ефективність праці менеджерів усіх категорій незалежно від тієї посади, яку вони займають. Завдання раціональної організації робочих місць менеджерів включає в себе не тільки устаткування його усім необхідним відповідно до змісту та характеру роботи, яка ним виконується, але й раціональне його розміщення, створення комфортних умов праці.

Робоче місце за умовами праці оцінюється з урахуванням впливу всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу на працюючих.

Проведення атестації робочих місць має на меті:

Сформувати необхідну правову та нормативно-довідкову базу проведення атестації робочих місць за умовами праці, організувати її вивчення членами комісії та виконавцями.

Перевірити правильність записів найменувань професій в трудових книжках працівників, відповідності їх класифікатору професій ДК 0003-95, визначити коди професій.

Організувати проведення замірів шкідливих виробничих факторів лабораторією, що атестована і акредитована органами Міністерства охорони здоров'я і Держстандарту України.

Підготувати технологічні характеристики робочих місць, які підлягають атестації (перелік використовуваного обладнання, сировини, матеріалів, інструментів і т.д.)

З метою визначення тривалості дії шкідливих факторів у відсотках до тривалості зміни скласти листи спостереження (фотографія робочого дня).

Скласти карти умов праці відповідно до вимог Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за результатами лабораторних досліджень та власних розрахунків.

За результатами атестації скласти переліки робочих місць працівникам яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення і інші пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Здійснювати організаційне керівництво і контроль за ходом проведення роботи на всіх етапах.

Організувати розробку заходів щодо покращення умов праці і оздоровлення працівників.