Система управління в охороні праці. Гігієнічна класифікація праці

20

Міністерство освіти та науки України

Херсонський національний технічний університет

Контрольна робота

з дисципліни « Охорона праці в промисловості»

Виконав: студент гр. 5зТ

О.Ю.Тютюнджю

Херсон 2009

Зміст:

1. Система керування в охороні праці. Основні завдання та функції

2. Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпеки факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу

3. Безпечна робота на комп'ютері

4. Нове в пожежогасінні

Список використаної літератури та web-сторінок

1. Система керування в охороні праці. Основні завдання та функції

Створення цілком безпечних та здорових умов праці є одним з найважливіших завдань, що стоять перед державою. Виконання цього завдання нерозривно пов'язано з удосконаленням методів управління охороною праці на виробництві.

В умовах ринку в роботі підприємств з охорони праці великого значення набувають такі фактори:

*економічна зацікавленість власника (керівника) в одержанні максимального прибутку, зменшенні витрат на штрафні санкції, ремонт пошкодженого устаткування, відшкодування шкоди потерпілим;

*необхідність постійного підвищення якості і конкурентоспроможності продукції, що можливо лише за сприятливих і безпечних умов праці;

*моральна і юридична відповідальність власника за нещасні випадки і відшкодування збитків потерпілим та їхнім сім'ям;

*моральна відповідальність власника перед трудовим колективом за створення гуманних умов праці;

*необхідність зміцнювати позиції підприємства на ринку серед вітчизняних і зарубіжних конкурентів;

*необхідність підносити продуктивність праці й віддачу кожної затраченої людино-години, збільшувати відсоток прибутку по відношенню до вкладених інвестицій, підвищувати ефективність використання людських, матеріальних і фінансових ресурсів;

*забезпечення досягнення перспективних цілей підприємства, що неможливо без підвищення рівня охорони праці.

Названі фактори чинять певний моральний і матеріальний тиск на власника підприємства, що змушує його постійно і систематично займатися питанням охорони праці. Однак цей тиск, як і приписи державних інспекцій та численні нормативні акти, самі по собі не дадуть ефекту, якщо власник не буде озброєний механізмом зменшення рівня виробничого ризику, тобто науково-обґрунтованою системою управління охороною праці (СУОП) на підприємстві.

Управління охороною праці на підприємстві є складовою частиною, підсистемою загальної системи управління підприємства, бо лише за високого рівня охорони праці може бути забезпечене ефективне виконання завдань, що стоять перед підприємством, і досягнення високих економічних результатів.

Управління являє собою сукупність дій, спрямованих на підтримання та поліпшення функціонування об'єкта відповідно до існуючої програми чи мети функціонування.

В процесі управління орган управління отримує певну інформацію про стан об'єкта управління та стан навколишнього середовища, в якому він перебуває. На основі цієї інформації виробляється рішення, за яким здійснюється вплив на об'єкт управління.

Метою управління охороною праці є забезпечення безпеки, збереження здоров'я та працездатності людини під час трудової діяльності. Мета управління може бути досягнута шляхом виконання певних функцій управління. Функція управління -- це комплекс взаємопов'язаних видів діяльності, що здійснюються суб'єктом управління при цілеспрямованому впливі на об'єкт управління. Управління охороною праці забезпечує виконання таких функцій:

1. Організація і координація робіт з охорони праці;

2. Аналіз і оцінка стану умов праці;

3. Планування робіт з охорони праці;

4. Стимулювання забезпечення високого рівня охорони праці;

5. Контроль стану охорони праці.

Потрібно зазначити, що управління охороною праці має включати виконання таких основних завдань:

- навчання працівників безпеці праці та пропаганда питань охорони праці;

- забезпечення безпеки виробничого обладнання;

- забезпечення безпеки виробничих процесів;

- забезпечення безпеки будівель та споруд;

- нормалізація санітарно-гігієнічних умов праці;

- забезпечення працівників засобами індивідуального захисту;

- забезпечення оптимальних режимів праці та відпочинку працівників;

- організація лікувально-профілактичного обслуговування працівників;

- санітарно-побутове обслуговування працівників;

- професійний відбір працівників за певними спеціальностями.

При виконанні зазначених завдань власник (уповноважений ним орган) має керуватися такими статтями як 153, 160, 161, 163--168 Кодексу Законів про працю України, Законом України «Про охорону праці», а також нормативними актами з перелічених питань, розробленими, затвердженими відповідними органами та зареєстрованими в установленому порядку в Державному Реєстрі міжгалузевих та галузевих нормативних актів про охорону праці, ствердженому наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 6 лютого 1995 року № 12.

Кафедрою охорони праці державного університету «Львівська політехніка» розроблено наукове обґрунтування побудови СУОП на підприємствах для сучасних умов господарювання. Розробка її проводилася на базі системного підходу шляхом послідовного визначення цілей, завдань, органів і критеріїв ефективності управління охороною праці, функцій, складу системи та організаційної структури управління, розробки та вибору механізмів, методів, технічних засобів і технології управління. Це забезпечує перехід від проведення розрізнених ситуаційних заходів з охорони праці до єдиної цілісної СУОП.

З методологічних позицій системного підходу визначається перелік і склад спеціальних функцій (завдань) управління охороною праці в їх безпосередньому зв'язку з функціональними підсистемами управління підприємством зі встановленням локальних цілей роботи, органів і критеріїв ефективності управління за кожною спеціальною функцією.

Особливу увагу слід звернути на принципи організації та функціонування системи управління охороною праці на підприємстві.

Система управління охороною праці (СУОП) конкретного підприємства повинна розроблятися з урахуванням особливостей його виробничої діяльності і вписуватися в існуючу структуру та схему управління підприємством в цілому, де органи (суб'єкти) управління діяльністю підприємства одночасно є й органами (суб'єктами) управління охороною праці. Зокрема, суб'єктами управління є відповідні служби, відділи, посадові особи; об'єктами управління -- діяльність функціональних служб і структурних підрозділів щодо забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на робочих місцях, виробничих ділянках, у цехах і на підприємстві в цілому.

СУОП може бути побудована за ієрархічною трирівневою схемою, при цьому управління здійснюється на всіх рівнях і стадіях виробничого циклу (трудової діяльності працівників): на стадії підготовки -- в ході виробництва -- після його завершення в умовах нормального функціонування та непланових нестандартних (надзвичайних) ситуацій.

В основу СУОП підприємства повинна бути закладена економіко-цільова спрямованість функціонування та комплексний підхід до розв'язання проблем охорони праці. Це виражається в чіткому формулюванні цільових завдань як бажаного результату діяльності та в розробці економічного механізму як способу, що забезпечує досягнення поставленої мети.

Управління охороною праці включає виконання ряду основних завдань і певних функцій. Основне цільове завдання роботи підприємства в галузі охорони праці може бути сформульоване як необхідність створення передумов для формування на виробничій території професійно безпечного та екологічно чистого простору.

Комплексний підхід до розв'язання проблем у галузі охорони праці реалізується на основі принципів:

- спрямованості системи управління на реалізацію цільових завдань;

- безумовного пріоритету професійної та екологічної безпеки щодо інших категорій господарської діяльності, підкріпленої фінансовими та матеріальними ресурсами;

- партисипативності управління, тобто масової участі всіх працівників підприємства в заходах із забезпечення професійної та екологічної безпеки, а також реалізації заходів працеохоронного характеру та управлінських впливів на всіх рівнях і стадіях виробничих і трудових процесів;

- принципу ненульового ризику, тобто усвідомлення необхідності підготовки виробництва й організації дій на випадок нестандартної (надзвичайної) ситуації;

- соціальної та економіко-цільової оцінки наслідків припустимих дій та рішень, які приймаються на основі прогнозування ризику й усунення джерел потенційної небезпеки;

- достовірності, повноти й оперативності зовнішньої та внутрішньої інформації, доведення її до кінцевої ланки всього управлінського ланцюга по вертикалі та горизонталі;

- експрес-реагування на інформацію, яка надходить: оперативна оцінка й аналіз ситуації, вироблення, прийняття та виконання управлінських рішень, спрямованих на усунення професійної та екологічної небезпеки, причин її виникнення;

- безперервності функціонування системи навчання, яка забезпечує достатню професійну компетентність менеджерів і працівників у галузі охорони праці та інженерної екології;

- безперервності контролю (нагляду) за дотриманням нормативних вимог на виробничих ділянках та робочих місцях;

- економічної мотивації й обопільної відповідальності всіх працівників (адміністрації, посадових осіб і робітників) -- учасників трудових процесів на підприємстві -- за створення й дотримання нормативних умов, забезпечення професійної та екологічної безпеки.

Контроль за рівнем охорони праці та станом об'єктів управління здійснюється на основі принципу «безперервності» за допомогою «методу відхилень», згідно з яким управлінські рішення приймаються за наявності і залежно від ступеня відхилень контрольованих критеріїв і показників від нормативних (допустимих) значень.

З цією метою проводиться збір інформації про фактичні значення рівнів виробничих факторів і показників (критеріїв) безпеки праці; порівняння їх з установленими нормами та вимогами; оцінка величин і аналіз причин відхилень фактичних значень виробничих чинників і показників від тих, що необхідні; прийняття, реалізація оперативних рішень, спрямованих на ліквідацію відхилень фактичних значень від тих, що необхідні, й досягнення поставленої мети.

Серед основних найважливіших функцій СУОП на підприємстві потрібно виділити такі:

* організація та координація роботи в галузі охорони праці;

* планування роботи та прогнозування виробничого ризику (ступеня небезпеки);

* кадрове та професійне забезпечення;

* проектно-конструкторське забезпечення;

* технологічне забезпечення;

* технічне забезпечення;

* енергетичне забезпечення;

*забезпечення безпечної експлуатації гідротехнічних та інженерних споруд;

* матеріально-технічне забезпечення;

* метрологічне забезпечення;

*нормалізація санітарно-гігієнічних умов праці, лікувально-профілактичне та соціальне забезпечення;

* правове забезпечення;

* інформаційне, нормативно-методичне та довідкове забезпечення;

*економіко-цільове регулювання та мотивація безпечної роботи;

* контроль за станом охорони праці;

*облік, аналіз й оцінка показників стану охорони праці та функціонування СУОП.

Реалізацію всіх цих функцій повинні здійснювати відповідні служби і підрозділи.

Аналіз ефективності функціонування СУОП на підприємствах проводиться за такою методикою:

- наявність цільових програм щодо запобігання виробничому травматизму та професійним захворюванням, усунення небезпечних і шкідливих виробничих факторів;

-цілеспрямованість щорічних комплексних заходів та інших планів роботи щодо зменшення рівня виробничого травматизму і профзахворювань, підвищення рівня охорони праці. Виконання планів, заходів, приписів, пропозицій з охорони праці;

- наявність посадових інструкцій з охорони праці та врахування в них усіх завдань і функцій управління охороною праці;

- створення мотивації роботи з охорони праці на підприємстві;

- контроль, облік і аналіз роботи з охорони праці;

- виконання завдань з охорони праці. За результатами перевірки визначається середній коефіцієнт виконання завдань і функцій управління охороною праці на підприємстві та надаються пропозиції щодо поліпшення функціонування СУОП.

З метою систематизації роботи з охорони праці бажаним є розроблення технологічної схеми управління цією діяльністю на підприємствах. Користуючись схемою як алгоритмом, керівник підприємства (підрозділу, служби охорони праці) послідовно перевіряє виконання завдань і функцій управління охороною праці. Це дає можливість системно та комплексно вирішувати всі питання охорони праці, підвищувати її ефективність, зменшувати виробничий ризик.

Управлінська технологія -- це комплекс методів, засобів і процедур, які забезпечують прийняття і реалізацію раціональних управлінських рішень. На підставі посадових інструкцій з охорони праці для виконання типових завдань (контроль, інструктаж, навчання тощо) повинні бути розроблені і детально відпрацьовані стандартні процедури, алгоритми, формати, комп'ютерні програми, інструкції з прийняття і реалізації управлінських рішень у подібних стандартних ситуаціях.

Організація роботи в царині охорони праці полягає у виборі і формуванні такої структури управління охороною праці на підприємстві, яка б як найкраще відповідала меті створення безпечних та сприятливих умов праці.

Об'єктом управління охороною праці є діяльність функціональних служб та структурних підрозділів підприємства, спрямована на забезпечення безпечних та здорових умов праці на робочих місцях, виробничих ділянках, у цехах та підприємстві в цілому.

Організація та координація робіт у галузі охорони праці має передбачати формування органів управління охороною праці, встановлення обов'язків та порядку взаємодії осіб, які беруть участь в управлінні, а також прийнятті і реалізації управлінських рішень.

Управління охороною праці на підприємстві здійснює керівник підприємства, а в структурних підрозділах управління здійснюють відповідні керівники підрозділів.

Слід знати обов'язки та права посадових осіб щодо питань охорони праці.

Зобов'язання, права та відповідальність посадових осіб за виконання покладених на них функцій щодо питань охорони праці мають розглядатися в посадових інструкціях, форма яких розроблена Держнаглядохоронпраці та узгоджена з Державним комітетом по стандартизації, метрології та сертифікації та Головним архівним управлінням при Кабінеті Міністрів України.

Слід звернути увагу на те, що згідно зі статтею 17 Закону України «Про охорону праці», власник зобов'язаний створити в кожному структурному підрозділі і на робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативних актів, а також забезпечити додержання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці.

З цією метою власник забезпечує функціонування системи управління охороною праці, для чого:

- створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують функціонування системи охорони праці;

- розробляє за участі профспілок і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів з охорони праці, впроваджує прогресивні досягнення з охорони праці;

- забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, і виконання профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;

- організовує проведення лабораторних досліджень умов праці, атестації робочих місць на відповідність нормативним актам про охорону праці;

- розробляє і затверджує положення, інструкції, інші нормативні акти про охорону праці, що діють у межах підприємства;

- здійснює постійний контроль за додержанням працівниками технологічних процесів, правил та вимог щодо охорони праці;

- організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з фахівцями галузі охорони праці.

В разі відсутності в нормативних актах про охорону праці вимог, які необхідно виконати для забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на певних роботах, власник зобов'язаний вжити заходів, що забезпечать безпеку працівників.

У разі виникнення на підприємстві надзвичайних ситуацій і нещасних випадків, власник зобов'язаний вжити термінових заходів для допомоги потерпілим, залучити при необхідності професійні аварійно-рятувальні формування.

У колективному договорі (угоді, трудовому договорі) сторони передбачають забезпечення працівникам соціальних гарантій у галузі охорони праці на рівні, не нижчому за передбачений законодавством, їхні обов'язки, а також комплексні заходи з досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму, професійним захворюванням і аваріям.

Власник зобов'язаний за свої кошти організувати проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників:

-- зайнятих на важких роботах;

-- роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці, або роботах, де є потреба у професійному доборі;

-- щорічного обов'язкового медичного огляду осіб віком до 21 року.

Здійснення медичних оглядів покладається на медичні заклади, працівники яких несуть відповідальність згідно з законодавством за невідповідність медичного висновку фактичному стану здоров'я працівника. Перелік професій, працівники яких підлягають медичному огляду, термін і порядок його проведення встановлюються Міністерством охорони здоров'я України за погодженням з Департаментом державного нагляду за додержанням законодавства про працю.

Власник має право притягнути працівника, який ухиляється від проходження обов'язкового медичного огляду, до дисциплінарної відповідальності і зобов'язаний відсторонити його від роботи без збереження заробітної плати.

Власник на прохання працівника або за своєю ініціативою організовує позачерговий медичний огляд, якщо працівник вважає, що погіршення стану його здоров'я пов'язане з умовами праці.

За час проходження медичного огляду за працівником зберігається місце роботи (посада) і середній заробіток.

Власник повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій.

Розслідування проводиться за участю представника профспілкової організації, членом якої є потерпілий, а у випадках, передбачених законодавством, також за участю представників органів державного нагляду, управління охороною праці та профспілок.

За підсумками розслідування нещасливого випадку чи професійного захворювання, власник складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов'язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування.

У разі відмови власника скласти акт про нещасний випадок або професійне захворювання чи незгоди потерпілого або іншої заінтересованої особи зі змістом акта питання вирішується в порядку, передбаченому законодавством про розгляд трудових спорів. Органи з розгляду трудових спорів за необхідності одержують відповідний висновок представника органу державного нагляду, або органу державного управління охороною праці, або профспілкового органу.

Власник зобов'язаний надавати інформацію та звітність про стан охорони праці, інформувати працівників про стан охорони праці, причини аварій, нещасних випадків і професійних захворювань та про заходи, яких вжито для їх усунення та для забезпечення на підприємстві умов і безпеки праці на рівні нормативних вимог.

Слід знати також обов'язки працівника щодо виконання нормативних актів про охорону праці.

В свою чергу працівник зобов'язаний:

- знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;

- додержувати зобов'язань щодо охорони праці, передбачених колективним договором (угодою, трудовим договором) та правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства;

- проходити у встановленому порядку попередні та періодичні медичні огляди;

- співробітничати з власником у справі організації безпечних і нешкідливих умов праці, особисто вживати посильних заходів з усунення будь-якої виробничої ситуації, яка створює загрозу його життю чи здоров'ю людей, які його оточують, і навколишньому природному середовищу, повідомляти про небезпеку своєму безпосередньому керівникові чи іншій посадовій особі.

Усі працівники при прийнятті на роботу і в процесі роботи проходять на підприємстві інструктаж (навчання) з питань охорони праці, надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків, про правила поведінки при виникненні аварій згідно з типовим положенням, затвердженим Державним комітетом України по нагляду за охороною праці.

Працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі, мають проходити попереднє спеціальне навчання і один раз на рік перевірку знань відповідних нормативних актів про охорону праці.

Перелік таких робіт затверджується Департаментом державного нагляду за додержанням законодавства про працю.

Посадові особи згідно з переліком, затвердженим Департаментом до початку виконання своїх обов'язків і періодично один раз на три роки проходять у встановленому порядку навчання, а також перевірку знань з охорони праці в органах галузевого або регіонального управління охороною праці з участю представників органу державного нагляду та профспілок.

Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці, забороняється.

У разі незадовільних знань з питань охорони праці працівники повинні пройти повторне навчання.

На прохання працівника проводиться додатковий інструктаж з питань охорони праці.

2. Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпеки факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу

1. Галузь застосування та загальні положення

1.1. Документ розроблений у відповідності до законів України "Про охорону праці", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" та "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку".

1.2. Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу (далі - Гігієнічна класифікація) призначена для:

- гігієнічної оцінки існуючих умов та характеру праці на робочих місцях;

- атестації робочих місць;

- санітарно-гігієнічної експертизи виробничих об'єктів;

- санітарно-гігієнічної паспортизації стану виробничих підприємств;

- встановлення пріоритетності в проведенні оздоровчих заходів;

- розробки рекомендацій для профвідбору, профпридатності;

- створення банку даних про умови праці на рівні підприємства, району, міста, регіону, країни.

1.3. Застосування Гігієнічної класифікації з іншою метою можливо виключно за погодженням з Міністерством охорони здоров'я України.

1.4. Гігієнічна класифікація заснована на принципі диференціації умов праці в залежності від фактично визнаних рівнів факторів виробничого середовища і трудового процесу в порівнянні з санітарними нормами, правилами, гігієнічними нормативами (далі - гігієнічні нормативи), а також можливим впливом їх на стан здоров'я працюючих.

1.5. Робота зі збудниками інфекційних захворювань, з речовинами, для яких повинно бути виключеним вдихання та потрапляння на шкіру (протипухлинні лікарські засоби, гормони-естрогени, наркотичні анальгетики), дає право віднесення умов праці до певного класу шкідливості за потенційну небезпечність.

1.6. Гігієнічна класифікація умов праці за радіаційним фактором (іонізуючі випромінювання) поширюється виключно на роботи з індустріальними джерелами іонізуючих випромінювань. На роботи, що виконуються на територіях, забруднених радіоактивними викидами ЧАЕС, поширюються положення Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (1991 р.) з подальшими змінами та доповненнями.

1.7. Робота в умовах перевищення гігієнічних нормативів можлива при застосуванні засобів колективного та індивідуального захисту і скороченні часу дії шкідливих виробничих факторів (захист часом).

2. Основні поняття, що застосовуються в Гігієнічній класифікації

2.1. УМОВИ ПРАЦІ - сукупність факторів виробничого середовища та трудового процесу, які впливають на здоров'я та працездатність людини в процесі її професійної діяльності.

2.2. ШКІДЛИВИЙ ВИРОБНИЧИЙ ФАКТОР - чинник трудового процесу та виробничого середовища, вплив якого на організм людини за умови недотримання гігієнічних нормативів може стати причиною зниження працездатності та погіршення здоров'я аж до появи професійного захворювання.

2.3. НЕБЕЗПЕЧНИЙ ВИРОБНИЧИЙ ФАКТОР - чинник трудового процесу та виробничого середовища, вплив якого на організм людини в певних умовах може призвести до травми або іншого раптового погіршення здоров'я.

2.4. ВАЖКІСТЬ (ТЯЖКІСТЬ) ПРАЦІ - характеристика трудової діяльності людини, яка визначає ступінь залучення до роботи м'язів і відображає фізіологічні витрати внаслідок фізичного навантаження.

2.5. НАПРУЖЕНІСТЬ ПРАЦІ - характеристика трудового процесу, що відображає переважне навантаження на центральну нервову систему.

2.6. БЕЗПЕЧНІ УМОВИ ПРАЦІ - умови праці, за яких вплив шкідливих і небезпечних виробничих факторів на працюючих виключений або їх рівні не перевищують гігієнічні нормативи.

3. Класи умов праці за ступенем шкідливості та небезпечності

Виходячи з принципів Гігієнічної класифікації, умови праці розподіляються на 4 класи:

1 клас - ОПТИМАЛЬНІ умови праці - такі умови, при яких зберігається не лише здоров'я працюючих, а створюються передумови для підтримування високого рівня працездатності.

Оптимальні гігієнічні нормативи виробничих факторів встановлені для мікрокліматичних параметрів і факторів трудового процесу. Для інших факторів за оптимальні умовно приймаються такі умови праці, за яких несприятливі фактори виробничого середовища не перевищують рівнів, прийнятих за безпечні для населення.

2 клас - ДОПУСТИМІ умови праці - характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів для робочих місць, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни та не чинять несприятливого впливу на стан здоров'я працюючих і їх потомство в найближчому та віддаленому періоді.

3 клас - ШКІДЛИВІ умови праці - характеризуються наявністю шкідливих виробничих факторів, що перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого та/або його потомство.

Шкідливі умови праці за ступенем перевищення гігієнічних нормативів та вираженості змін в організмі працюючих поділяються на 4 ступені:

1 ступінь - умови праці, що характеризуються такими відхиленнями від гігієнічних нормативів, які, як правило, викликають функціональні зміни, що виходять за межі фізіологічних коливань та найчастіше сприяють зростанню захворюваності з тимчасовою втратою працездатності;

2 ступінь - умови праці, що характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища і трудового процесу, які здатні викликати стійкі функціональні порушення, призводять у більшості випадків до зростання захворюваності з тимчасовою втратою працездатності, підвищення частоти загальної захворюваності, появи окремих ознак професійної патології (передпатології);

3 ступінь - умови праці, що характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які призводять до підвищення рівнів захворюваності з тимчасовою втратою працездатності та розвитку, як правило, початкових стадій професійних захворювань;

4 ступінь - умови праці, що характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища, які здатні призводити до розвитку виражених форм професійних захворювань, значного зростання хронічної патології та рівнів захворюваності з тимчасовою втратою працездатності.

4 клас - НЕБЕЗПЕЧНІ (ЕКСТРЕМАЛЬНІ) - умови праці, що характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища, вплив яких протягом робочої зміни (або ж її частини) створює високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень, отруєнь, каліцтв, загрозу для життя.

3. Безпечна робота на комп'ютері

Операторами ЕОМ можуть працювати особи не молодші 18 років, які здали відповідні екзамени по правилам техніки експлуатації електроустаткування споживачів та правила техніки безпеки при їх експлуатації та пройшли інструктаж на робочому місці, відповідний медичний огляд і засвоїли безпечні методи виконання робіт за спеціальністю.

До роботи з пристроями обчислювальної техніки допускаються особи, що пройшли інструктаж по техніці безпеки та вивчили документацію на пристрій та здали залік. Робота на ЕОМ, а також периферійних пристроях, що входять до складу ЕОМ, пов'язана з можливістю виникнення шкідливих та небезпечних факторів:

- Поява підвищеної напруги в колі електричного струму, замикання якого може пройти через тіло людини, у випадку дотику до відкритих струмоведучих частин або електроустаткування та електропроводу з порушеною ізоляцією.

- Наявність обертаючих частин, що охолоджують машину, вентиляційні та інші пристрої ЕОМ.

- Запалення легкозаймистих рідин при порушенні правил поводження з ними під час зберігання або виконання робіт.

- Виникнення підвищеного шуму в приміщеннях обчислювального центру, в особливості на робочих місцях машинного залу.

- Перенапруження зору при роботі з екранними пристроями, в особливості при нераціональному освітленні робочих поверхонь в зоні дисплеїв та нераціональне розташування екрану відносно очей.

При роботі оператору ЕОМ необхідно:

*бути уважним, не відволікатися на інші страви і не відволікати інших, про всі помічені несправності терміново повідомляти керівнику, а в аварійних випадках негайно закінчувати роботу;

* дотримуватися правил особистої гігієни, прймати їжу лише в спеціально об лаштованих для цього місцях, зберігати одяг у відведних місцях приміщення.

Вимоги техніки безпеки перед початком роботи

- Не вмикати пристрій в електромережу при несправній розетці, вілці, або пошкодженні проводу живлення;

- При вмиканні пристрою не допускати торкання кінчиками палців кінців штепсельних вилок та розеток;

- Зовні впевнитися, що всі клавіші знаходяться у початковому стані, а вимикачі в положенні “Вимкнуто”.

Вимоги по техніці безпеки під час роботи

1) Не допускати доторкання рухомих, обертаючих та струмопровідних частин пристроїв;

2) При вмиканні в електромережу забороняється:

2.1 Приєднувати або від'єднувати роз'єми додаткових пристроїв;

2.2 Торкатися руками пошкоджених провідників;

2.3 Самостійно ремонтувати несправності;

3) При виникненні несправностей пристроїв або аварійних ситуаціях негайно вимикати пристрій та повідомляти про це обслуговуючому персоналу.

Вимоги по техніці безпеки по закінченню роботи

* Всі клавіші необхідно повернути в початкове положення;

* Вимикачі пристрою поставити в положення “Вимкнено”;

* Відключити пристрій від електромережі;

* Привести в порядок робоче місце.

* Відрегулювати сидіння стільця на оптимально зручну висоту, розташувати елементи робочого місця так, щоб кут зору на екран монітора складав15, а відстань до екрану 450 мм, прийняти міри, щоб при нормальному освітленні пряме світло не падало на екран.

4. Нове в пожежогасінні

Для успішного виконання всього комплексу завдань, що стоять перед протипожежними службами й подолання негативних тенденцій збільшення кількості пожеж і матеріального збитку від них, необхідне переозброєння підрозділів ДПС і оснащення об'єктів економіки й житлового фонду сучасними високоефективними технічними засобами пожежогасіння, що використовують принципово нові технології. У зв'язку з наростаючою погрозою терористичних і диверсійних акцій це завдання здобуває найважливіше державне значення.

На думку фахівців найбільш перспективними на сьогоднішній день є технології пожежогасіння тонкорозпильною водою й тонкороспильними вогнегасними речовинами.

Науково-дослідний центр нових технологій Московського авіаційного інституту протягом останніх 10 років успішно веде науково-дослідні й дослідно-конструкторські роботи зі створення новітніх технічних засобів пожежогасіння тонкорозпильною водою.

Центр має у своєму розпорядженні штат висококваліфікованих фахівців, що мають досвід роботи в області ракетно-космічної техніки, гідродинаміки, теплообміну, проектування складних технічних систем та їх експериментальному відпрацьовуванню.

На основі передових досягнень аерокосмічної техніки були створені, відпрацьовані й впроваджені новітні технології пожежогасіння тонкорозпильною водою. Уперше у світовій і вітчизняній практиці створена технологія, що дозволяє генерувати стійкі струмені тонкорозпильної (середній розмір краплі 100-150 мкм) рідини при порівняно низьких, порядку 10 атм., робочих тисках.

Необхідно відзначити, що створення нових технологій базувалося на глибоких теоретичних і експериментальних дослідженнях з використанням чисельного моделювання з наступної експериментальною верифікацією розроблених розрахункових кодів і проведенням спеціальних експериментів для одержання необхідних емпіричних коефіцієнтів.

Створений спеціальний комплекс експериментальних стендів зі сучасним апаратурним забезпеченням для проведення самих складних вимірів:

1. Стенд гідродинамічних випробувань, оснащений унікальним приладовим комплексом Malvern для визначення розмірів часток рідини в діапазоні від 5 до 1000 мкм, електромагнітним витратоміром, приладами для визначення реактивної сили струменя.

2. Теплофізичний стенд для дослідження процесів теплообміну при гасінні вогнищ загорянь тонкорозпильною водою, оснащений унікальним теплопоказником і системою лазерних датчиків.

3. Стенд для випробувань на електробезпечність, що дозволяє визначити розмір струму витоку по напряму вогнегасної речовини при напрузі до 36 кВ.

4. Стенд для проведення вогневих випробувань спринклерних та дренчерних систем пожежогасіння, оснащений сучасним вимірювальним комплексом і системою автоматичного виявлення вогнищ загорянь і запуску установок пожежогасіння.

На основі розробленої технології генерації імпульсних струменів рідини і її експериментального відпрацьовування створений модельний ряд діючих установок пожежогасіння тонкорозпильною водою, що володіють високою ефективністю пожежогасіння, і успішно зарекомендували себе при експлуатації.

1. Ранцева установка пожежогасіння РУПТ -1-0,4

Статистичні дані по розмірах площі пожежі до моменту прибуття пожежних розрахунків показують, що майже 80% усіх пожеж становлять вогнища площею до 30 кв. метрів. Такі пожежі можуть бути успішно ліквідовані за допомогою ранцевої установки РУПТ -1.-0,4, технічні характеристики якої дозволяють швидко й ефективно здійснити гасіння пожежі на початковій стадії при мінімальних витратах вогнегасної рідини (до 10 л.).

Ранцеві установки мають винятково високу ефективність гасіння пожеж усіх класів (А,В,Е). У ході сертифікаційних випробувань при використанні спеціального вогнегасного складу "темперо- 01" було погашено модельне вогнище рангу 15А, що відповідає площі горіння 67 кв. метрів. Вогнище було загашено всього 10 літрами вогнегасної речовини. Установка дозволяє ефективно гасити розливи будь-яких горючих рідин площею порядку 30 кв. метрів, а також електроустановки під напругою, електрокабелі та кабельні траси.

Основні технічні характеристики установки

Найменування характеристики Значення характеристики

вогнегасна здатність:

Тверді горючі речовини

Легкозаймисті й горючі рідини

Електроустановки під напругою

модельне вогнище рангу до 15А 233 В до 1000 В

Запас води або вогнегасної рідини 9 - 12 л

Максимальна дальність струменя до 12 м

Інтенсивність подачі рідини 0,4 л/c

Маса в спорядженому стані з дихальною системою до 26 кг

Установка проста в обслуговуванні, після проведення інструктажу з техніки й тактиці застосування, установкою можуть успішно користуватися співробітники охорони й персонал об'єктів. Установка має всі сертифікаційні документи.

2. Пересувні установки пожежогасіння

Для оперативного гасіння пожеж площею більш 100 кв. метрів розроблена установка пожежогасіння тонкорозпильною водою із запасом води до 50 літрів, яка переміщається на колесах. Застосування такого обладнання дозволяє не тільки оперативно гасити пожежі класів А,У и Е, але й використовувати його в комбінації з переносним дихальним апаратом АИР, який дозволяє пробути не менш години у вогнищі загоряння.

3. Пожежний об'єктовий мікроавтомобіль МАП -2.-1.0

Для оперативного прибуття до вогнища загоряння на промислових об'єктах, складах, терміналах, великих торговельних комплексах створений спеціальний об'єктовий автомобіль на базі мотоколяски " Кінешма-Крос", який здатний доставити до вогнища пожежі зі швидкістю 55 км/годин двох пожежників. У комплект автомобіля входить установка пожежогасіння тонкорозпильною водою із запасом води ,або водою з піноутворюючими добавками в кількості 100 літрів, що дозволяє оперативно загасити вогнище загоряння твердих речовин площею до 300 кв. метрів або легкозаймистої рідини площею до 40 -50 кв. метрів.

4. Пожежний автомобіль першої допомоги

Автомобіль створений на базі шасі "газель" і являє собою високомобільний малогабаритний комплекс для гасіння найбільш часто виникаючих пожеж. Автомобіль оснащений переносним монітором і ручними стовбурами для подачі вогнегасної рідини, ранцевими установками РУПТ, допоміжним і рятувальним устаткуванням. Запас води або вогнегасної рідини становить 350 л., стовбури забезпечують подачу вогнегаснювального складу з витратою до 2 л/c з дальністю до 30 м. Мотопомпа дозволяє здійснювати забір води із зовнішнього джерела. Бойовий розрахунки -5 людей, робочий відділ автомобіля обігрівається спеціальним обігрівачем.

5. Пожежний автомобіль середнього класу

Автомобіль створений на базі шасі "зил" вантажопідйомністю 4-5 тонн і являє собою високомобільний комплекс для гасіння пожеж середньої категорії складності. Автомобіль оснащений переносним монітором і ручними стовбурами для подачі вогнегасної рідини, ранцевими установками РУПТ, допоміжним і рятувальним устаткуванням. Запас води або вогнегасної рідини становить до 2 тонн. Виносний лафетний стовбур дозволяє здійснити подачу вогнегаснювального складу з витратою до 5 л/c з дальністю до 47 м. Ручні стовбури забезпечують подачу вогнегаснювального складу з витратою до 2 л/c . Мотопомпа дозволяє здійснювати забір води із зовнішнього джерела. Бойовий розрахунки -5 людей, робочий відділ автомобіля обігрівається спеціальним обігрівачем.

6. Установка пожежогасіння на базі вертольота Ка-32

У зв'язку з відсутністю технічних засобів пожежогасіння висотних будинків і споруджень розроблена спеціальна вертолітна система для гасіння пожеж на висотних об'єктах на базі вертольота Ка-32А, сертифікованого для проведення протипожежних робіт у міських умовах. Дальність дії водяного струменя порядку 40 - 60 метрів, що дає можливість вертольоту безпечно наблизитися до вогнища пожежі на будь-якій висоті будинку або спорудження, а запасу води ( 700 літрів) досить для гасіння вогнища пожежі площею кілька сотень кв. метрів.

7. Перспективні установки високої потужності, призначені для гасіння особливо великих та катастрофічних пожеж.

Установки такого класу необхідні, у першу чергу для захисту об'єктів енергетики, великих потенційно небезпечних підприємств нафтопереробної, нафтохімічної й хімічної промисловості, нафтоналивних терміналів, сховищ нафти, газу й нафтопродуктів, а також для придушення пожеж у висотних будинках і спорудженнях.

У цей час проробляється варіант установки на базі авіаційного газотурбінного двигуна ГТД-350, який пускає в хід компактний високооборотний шнековідцентрованний насос продуктивністю 100 літрів у секунду.

Попередні дослідження й конструкторські пророблення показали, що на базі досягнень ракетно-космічної техніки можливо створити малогабаритний насосний агрегат продуктивністю порядку 6000 л/хв. і тиском до 1,5 Мпа при частоті обертання робочого колеса 6000 про/хв. Суха вага такого насоса складатиме 70- 75 кг (суха вага насоса НЦПН 100/100, що випускається промисловістю, витрата 100 л/сек, тиск 1,0 Мпа, становить більш 400 кг). Насосний агрегат буде виконаний з нержавіючої сталі, що дозволить використовувати будь-які вогнегаснювального складу, у тому числі морську воду.

Установка оснащується спеціальними пожежними стовбурами, що дозволяють досягтися дальності струменя вогнегасної речовини порядку 120- 130 метрів. Дослідні зразки таких стовбурів, що генерують імпульсні струмені надвисокої дальності, випробувані й показали проектні параметри в ході випробувань.

Необхідно відзначити, що використання газотурбінного двигуна значно зменшує массогабаритні характеристики установки. Суха вага двигуна ГТД-350 становить порядку 150 кг (аналогічний по потужності серійний дизельний двигун має вагу порядку 1500 кг).

Модульне компонування й невеликі масогабаритні характеристики (сумарна вага установки з монітором і стовбуром складе близько 500 кг) дозволить установити такий модуль на шасі автомобіля КАМАЗ, на автопричепах, або оснащувати ними спеціальні пожежні судна й пожежні поїзди які застосовуються для гасіння великих пожеж вищої категорії складності.

Поряд з розробкою професійний технічних засобів пожежогасіння виконаний значний обсяг НИР і НИОКР і створений модельний ряд вогнегасників нового покоління , а також побутові системи пожежогасіння, що використовують технології генерації імпульсивних струменів рідини.

8. Високоефективний повітряно-емульсійний вогнегасник ОВЭ-01

Створений універсальний високоефективний вогнегасник, що генерує струмінь імпульсивної рідини дальністю до 7- 8 м., що дозволяє гасити вогнища загорянь твердих речовин рангу до 6А (у тому числі при тліючому горінні), що відповідає площі вогнища порядку 27 кв. метрів, ЛВЖ рангу до 183В (183 літра бензину або будь-який ЛВЖ) і електроапаратуру під напругою до 1 кВ. Вага вогнегасника в повністю спорядженім стані 9 кг, обсяг вогнегасної речовини 6 літрів. Робочий діапазон температур вогнегасника від мінус 30 до плюс 50 град. Вогнегасник безпечний для людей, що підтверджується відповідним гігієнічним сертифікатом. Вогнегасник не має аналогів по вогнегаснїй здатності й температурному діапазону.

9. Системи внутрішньо квартирного пожежогасіння низького тиску .

Для підвищення протипожежного захисту житлового фонду розроблене спеціальне обладнання внутрішньо квартирного пожежогасіння, що генерує струмінь імпульсної води дальністю 3- 8 м, з подачею води від звичайного водопроводу. Обладнання дозволяє ефективно придушити вогнище загоряння будь-яких горючих матеріалів, використовуваних у побуті, повністю виключити збиток від затоки надлишковою кількістю води, оскільки на гасіння 9 кв. метрів палаючої поверхні потрібно всього 6 л. води.

Обладнання не наносить збитку об'єктам гасіння за рахунок малої маси водяних крапель і забезпечує осадження шкідливих газоподібних продуктів горіння й очищення атмосфери.

Унікальні наукові розробки й технічні розв'язки в області пожежогасіння, виконані на базі досягнень аерокосмічної техніки, запатентовані в більшості промислово розвинених країн світу - США, Японії, Австралії, ПАР, Гонконзі, практично у всіх країнах Європейського Союзу.

Успішний розвиток розробок зі створення нових високоефективних технічних засобів пожежогасіння на базі вітчизняних високих технологій і їх впровадження дозволить переозброїти підрозділи пожежної охорони новітньою технікою, зменшити ризик виникнення й розвитку великих пожеж, особливо на потенційно небезпечних підприємствах і об'єктах, підвищити протипожежний захист об'єктів підземної інфраструктури й систем життєзабезпечення мегаполісів.

Список використаної літератури та web-сторінок:

1. Безопасность. Учебное пособие. -- М., 1995.

2. Безопасность жизнедеятельности. Учебное пособие / Под ред. Э. А. Арустамова. -- М.: Маркетинг, 1999.

3. Васильчук М. В., Вінокурова Л. Е., Тесленко М. Я. Основи охорони праці. -- К.: Просвіта, 1997.

4. Жидецький В. Ц., Джигирей В. С., Мельников О. В. Основи охорони праці. -- Львів: Афіша, 1999.

5. Керб Л. П. Производственная санитария и охрана труда. -- К., 1985.

6. Количественные оценки тяжести труда. Межотраслевые методические рекомендации. -- М.: Экономика, 1988.

7. Крушельницька Я. В. Фізіологія і психологія праці. -- К., 2000.

8. http://www.tempero.ru/articles/aerospace-technologies/

9.www.uazakon.com