Охорона праці в будівництві

11

1 Охорона праці на будівельному майданчику

Згідно з СниП ІІІ-4-80* і ДБНА 3,1-5-96 -будівництво об'кту повинно бути забезпечено документацією по організації будівництва та виробництву робіт, без яких будьякі роботи забороняються.

В проекті організації будівництва (ПОБ), розробляються питання охорони праці що стосуються санітарного обслуговування всіх робочих, організації будівельного майданчика і його штучного освітлення, безпечного розташування автотранспорту та будівельних машин і механізмів, влаштування тимчасових і постійних комунікацій, комірок та внутрішньо-будівельних шляхів, визначення меж та позначення зон постійно та потенційно діючих небезпечних виробничих факторів і ін..

В проекті виробництва робіт (ПВР) охорона праці конкретизується і детально пропрацьовується до рівня інженерних рішень розрахункового, проектно-конструктивного та організаційного характеру. Вцілому інженерні рішення з охороні праці за своїм характером поділяються на три групи:

- загально-майданчикові;

- технологічні;

- спеціальні.

Загально-майданчикові інженерні рішення відібражаються на будівельних генеральних планах та в пояснюючих записках.

В процессі розробки ПОБ та ПВР питання охорони праці узгоджуються з групою спеціалістів будівельно-монтажних організацій (головний механік, головний енергетик, головний технолог, керівник виробничо-технічного то планового відділів, старший інженер з охорони праці). Старший інженер з охорони праці кординує розробку питань охорони праці в проектній документації, контролює своєчасність та якість рішень,що приймаються.

Найважливішим питанням з охорони праці на будівельних генеральних планах та технологічних картах є визначення зон, які можуть бути постійно чи потенційно діючими небезпечними виробничими факторами.

Зони з постійно діючими небезпечними виробничими факторами для виключення доступу до них сторонніх осіб повинні бути огородженні згідно з ГОСТ 23407-78 захисними огородженнями. При влаштуванні будівельно-монтажних робіт в цих зонах необхідно здійснюватиорганізаційно-технічні заходи, які забезпечують безпеку робітників.

Зони з потенційно діючими небезпечними виробничими факторами (зони переміщення автотранспорту, обладнання чи їх частини робочих органів, місця над якими здійснюється переміщення вантажопідйомними кранами вантажів, ділянки території поблизу будівлі що будується, поверхи бадівель і споруд в одному захваті, над якими відбувається монтаж чи переміщення вантажів,) огороджуються сигнальними огородженнями.

Для безпечного виконання транспортних, навантажувально-розвантожувальних робіт будівельний майданчик влаштовується в повній відповідності з будівельним генеральним планом, в якому пердбачаються внутрішньо будівельні шляхи з твердим покриттям кільцевої системи необхідної ширени з поширенними майданчиками для навантаження -розвантаження та розвороту транспорту, складські майданчики поблизу шляхів і підйомно-транспортних засобів, вирівняні (зпохилом ? 5є) та утрамбовані, зимою очищені від снігу та криги; сигнальні та обмежувальні надписи і знаки для транспортних засобів та пішоходів; раціональні та безпечні перетини шляхів руху автотранспорту з іншими видами транспорту та технологічними комунікаціями.

Ширина проїзджої частини шляху повинна бути 3.5м - при русі транспорту в одному напрямку та 6.0м - при русі в двох напрямках. Радіуси заокруглень тимчасових шляхів приймаємо не менше 10м, а при русі панеле возів та інших крупно габаритних шляхів - не менше 12м.

При влаштуванні внутрішньо-будівельних шляхів необхідно дотримуватись мінімальних відстаней між:

- шляхом і складом - 0.5 ... 1.0м; шляхом і задізничними коліями - 6.5...12.5м (в залежності від вильоту стріли ктана і його розташування);

- дорогою та огорожею, яка огороджує будівельний майданчик ? 1.5м;

- шляхом і бруківкою траншеї для суглинистих грунтів - 0.5 ... 0.75м, для

піщаних - 1.0 ... 1.5м.

Для безпечного проведення проведення будівельних операцій на будівельному майдончику повинні бути встановленні знаки дозволяючого, забороняючого, попереджуючого, нагадуючого характеру з чіткими надписами , вказують в'їзди та виїзди транспорту, напрямки руху розвертання і розїзду, стоянці при навантажувально-розвантажувальних роботах, швидкість руху, межі небезпечних зон, ділянки руху пішоходів і т.п.

Навантажувально-розвантажувальні роботи повинні виконуватись, як правило, механізованим способом завантаження автотранспорту матеріалами та конструкціями відбувається згідно з його вантажопідйомністю, та також діючими вимогами по габаритам вантажів що перевозяться. При цьому важливо забезпечити стійке положення вантажів при їх транспортуванні.

Відстані між автомобілями, які знаходяться одночасно під навантаженням, чи які стоять одне за одним, повинна бути не менше 1.0м, а між розташованими по фронту робіт - не менше 1.5м. Наближення автомобіля до елементів споруди - не ближче ніж 0.5м. Відстань між автомобілями та штабелем вантажу - 1.0м.

Постійні та тимчасові навантажувально-розвантажувальні майданчики і приоб'ктні комірки обладнуються механізованими то напівмеханізованими пристроями, а при незначних об'ємах робіт - засобами малої механізації. Механізований спосіб навантажувально-розвантажувальних робіт є обов'язковим для вантажів вагою більше ніж 50кг.

Перенесення вантажів в ручну дозволяється по рівній та горизонтальній поверхні: для чоловік старших 18 років - не більше 50кг, для жінок старших 18 років - не більше ніж 20кг. Навантаження та розвантаження в ручну допускається тільки при невеликому об'ємі робіт.

При проектуванні санітарно-побутового забезпечення працюючих на будівельних майданчиках керуємось ГОСТ 22853-86, нормативними вимогами по проектуванню допоміжних приміщень промислових підприємств, рекомендацією по проектуванню типових будівель і приміщень будівельно-монтажних організацій, а також гігієнічними вимогами до влаштування санітарно-побутових приміщень для робітників будівельних та будівельно-монтажних організацій.

Приміщення санітарно-побутового призначення можуть розташовуватись:

- в типових інвентарних будівлях;

- в адміністративних будівлях та в комплексах на будівництві великих промислових об'ктів;

- в стаціонарно побутових приміщеннях призначених для робітників об'єкту що будується;

- в побутових окремих будівлях чи в спеціально виділених приміщеннях.

2 Заходи безпеки при виконанні земельних робіт

Основною причиною нещасних випадків при виконанні земляних робіт є завалення стінок котлованів і траншей при перевищенні допустимої глибини вертикальних стінок, нестійкості укосів, недостатньої міцності кріплення. Причинами завалення можуть бути: зміна режиму ґрунтових вод, температури, вібрація та струси від працюючих машин, неоднорідність грунту тощо.

У технологічних картах і схемах на виконання земляних робіт передбачені заходи по запобіганню завалень, забезпеченню стійкості грунту та безпеці виконання робіт, для чого передбачається горизонтальне кріплення траншей дошками або щитами, стояками та розпірками.

З метою запобігання травматизму при виконанні робіт у виїмках, розрахунок кріплення потрібен при глибині виїмки більше 1,5м.

СНиП ІІІ-4-80* передбачає розробку виїмок з вертикальними стінками без кріплень у нескельних та розмерзлих грунтах, вище рівня ґрунтових вод на глибині не більше:

- 1,00м - у незв'язних грунтах;

- 1,25м - у супісках;

- 1,50м - у суглинках та глинах.

При наявності ґрунтових вод у цих умовах кріплення обов'язкові.

Згідно з вимогами СНіП ІІІ-4-80* виробництво земельних робіт по виїмці котловану виконується при дотриманні наступних положень:

- котловани і траншеї, що розробляються у місцях, де відбувається рух людей чи транспорту обладнуються захисним огородженням згідно ГОСТ 23407-78 з попереджувальними знаками та сигнальним освітленням вночі;

- облаштувуються перехідні містки з освітленням вночі;

- грунт виїмки розташовується не ближче 0,5м від бровки виїмки;

- не дозволяється розробка котлованів і траншей методом “підкопу”;

- валуни та каміння на укосах повинно видалятися;

- при неможливості застосування інвентарного кріплення стінок котлованів і траншей потрібно застосовувати кріплення, що виготовляються за індивідуальними проектами;

- верхня частина кріплення повинна виступати над бровкою не менше ніж 15см;

- встановлювати кріплення потрібно зверху вниз по мірі розробки виїмки з глибиною захваток не більше 0,5м;

- розробка роторними та траншейними екскаваторами у зв'язних грунтах допускається без кріплення на глибину не більше 3,0м;

- перед допуском робочих у котлован чи траншею глибиною більше 1,3м перевіряється стійкість укосів та кріплення стінок;

- при необхідності електропідігріву грунту виконуються вимоги ГОСТ 12.1.013-78 “Строительство. Електробезопасность. Общие требования”;

- при розробці грунту баддями над робочими місцями землекопів та над проходами встановлюються захисні козирки;

- навантаження грунту на самоскиди здійснюється зі сторони заднього чи бокового борту;

- не дозволяється створення козирків з грунту;

- при розробці, транспортуванні чи ущільненні грунту двома і більше самохідними або причіпними машинами, що ідуть одна за одною, відстань між ними має бути не менше 10,0м.

3 Техніка безпеки при виконанні залізобетонних робіт

Вибрана конструкція опалубки повинна давати змогу максимально механізувати опалубні роботи і знизити до мінімуму трудомісткість її встановлення та розбирання.

Тип опалубки для бетонних і залізобетонних споруд і конструкцій призначається відповідно до СниП 3.03.01-87 “Несущие и ограждающие конструкции”.

Розбірно-переставна опалубка, риштовання і кріплення, що її підтримують, повинні задовольняти таким вимогам:

- конструкція опалубки має забезпечувати можливість зняття її вертикальних елементів (бокових щитів, балок, стін і колон) та елементів опалубки плит незалежно від видалення днищ коробок, балок, прогонів і підтримуючих конструкцій;

- конструкції, що застосовуються для підтримки опалубки конструктивних елементів багатоярусних будівель і споруд, мають допускати поярусну перестановку в міру бетонування і твердіння бетону;

- кріплення опалубних щитів має виконуватися переважно за допомогою пристроїв, що включають необхідність обрізання скрутнів і тяжів у період розпалублення.

- Опалубка, якщо вона не типова, розраховується на міцність і стійкість.

- Кріпильні матеріали, для опалубки і риштовань, а також конструкції й деталі,до яких здійснюється кріплення, необхідно обов'язково розраховувати на міцність і стійкість.

- При перевезенні опалубки автотранспортом висота вантажу має бути не більша 3,8м від поверхні дороги до найвищої точки вантажу, ширина вантажу - не більша 2,5м, а на автомобіль з причепом (тягач з напівпричепом) - 20м.

- Армування залізобетонних конструкцій треба здійснювати укрупненими зварними арматурними каркасами і сітками заводського виготовлення. Виготовлення арматурних сіток і каркасів безпосередньо на будівельному майданчику і армування штучними стержнями допускається для добірних частин арматури або ділянок зв'язку між сітками (каркасами).

- Установлювати арматуру прогонів і балок окремими стержнями або плоскими каркасами за відсутності опалубки треба із суцільного настилу шириною не меншою 0,7м, обгородженою поручнями.

- У місцях загального проходу по арматурі необхідно передбачати влаштування мостів шириною не меншою 0,6м.

- Торцеві частини стержнів арматури в місцях загального переходу мають бути закріплені щитами чи аналогічними пристроями.

- Транспортування бетонної суміші від місця її приготування до місця укладання має здійснюватися з додержанням таких вимог:

- Тара для перевезення бетонної суміші має забезпечувати зручність розвантаження суміші, поступовість спорожнення, зручність очищення і промивання;

- Вантажопідйомність транспортних засобів для перевезення бетонної суміші має бути підібрана залежно від об'єму одного замісу бетономішалки. Співвідношення маси одного замісу бетономішалки і вантажопідйомності транспортних засобів повинна виражатися в цілих одиницях.

- У випадку влаштування в тілі бетонної споруди опор естакад для автотранспорту, транспортерів, бетоновозів та інших допоміжних конструкцій, необхідних для подавання бетонної суміші, розміщення опор, їх конструкція, матеріал і спосіб закріплення, а також можливість залишення опор у бетоні мають бути передбачені в проекті.

- При будь-якому виді подавання бетонної суміші в армовані конструкції висота вільного скидання не повинна перевищувати 2м, а при подаванні на перекриття - 1м.

- Допустима висота скидання бетонної суміші в опалубку колон має бути не більша 5м.

- Допустима висота скидання бетонної суміші в опалубку неармованих конструкцій має не перевищувати 6м.

- При висоті скидання понад 10м спуск бетонної суміші має здійснюватися ланковими віброхоботами, які обладнані проміжними погашувачами швидкості подання суміші. Вярхня ланка віброхобота виконується у вигляді лійки, поперечник якої має бути в 1,5 раза більше від ширини шару бетонної суміші, що надходить у лійку.

Якщо бетонна суміш подається бетононасосами і пневмонагнітачами, треба передбачати:

- обгодження майданчика навколо бетононасоса і пневмонагнітача із залишенням проходу не вужчого 1,2м;

- надійне закріплення бетононасосів;

- освітлення бетонопроводів по всій трасі не менш як 5Лк;

- під час укладання суміші в конструкцію, яка має ухил понад 30, робітникам необхідно користуватися запобіжними поясами;

- на період масових бетонних робіт мають бути влаштовані безпечні вертикальні і горизонтальні шляхи сполучення в споруджуваних блоках, що мають велику різницю в рівнях.

4 Пожежна безпека на будівельному майданчику

Забезпечення пожежної безпеки на будівельному майданчику - це підтримання такого стану, при якому виключається можливість пожежі, а у випадку його виникнення попередити його небезпечний вплив на людей і забезпечити захист матеріальних цінностей.

Пожежна безпека забезпечується системою попередження пожежі і пожежним захистом.

До основних причин виникнення пожежі відносять слідуючі обставини:

- не передбачені протипожежні міроприємства: на об'єкті відсутній блискавкозахист і захист від статичної електрики, горючі рідини транспортуються у відкритих ємкостях, проходить самовозгоряння кінців і тряпок, які просочені маслом або рідким паливом;

- необережне поводження з вогнем, куріння, розпалювання печей легкоспалахуючими рідинами, підігрів двигунів внутрішнього згоряння відкритим вогнем;

- перевантаження і неполадки електричних мереж та електродвигунів, протікання газів на стиках трубопроводів.

Пожежна безпека на будівельному майданчику перш за все визначається розмірами вимог пожежної безпеки, які розташовані з урахуванням характеру паливно-мастильних матеріалів у напрямку вітрів, які переважають, які відповідають транспортній мережі, наявність зв'язку і засобів пожежегасіння, пожежної організації надзору і контролю, оснащенної необхідними технічними засобами.

З самого початку будівництво забезпечується дорогами шириною не міньше 6 м при зустрічному транспорті, які мають місце для безперешкодного роз'їзду і розвороту пожежних автомобілів.

При цьому транспортні шляхи виконуються з найменьшим числом перетенів із забезпеченням під'їзду пожежних автомобілів до об'єктів не менше ніж з двох сторін.

Зведення котловану під будівлю ГЕС ведеться будівельними машинами і механізмами. При їх експлуатації виникнення пожежі можливо в основному із-за спалаху паливної суміші, яка лишилась с середині двигуна внутрішнього згоряння; із-за невірного розташування баків з паливно-мастильними матеріалами; із-за невірного розташування масло- і паливопроводів по відношенню до трубопроводів вихлопних газів і глушників; із-за застосування відкритого вогню для запуску двигунів при низьких температурах; по причині самоспалоху рідних масла і палива під картером двигуна; при відсутності іскрогасника на випускних трубах; із-за паління цигарок при заправці автомобіля паливом.

Пожежі виникають також і у випадках протікання палива із паливопроводів, утікання відпрацьованих газів у вихлопних трубах, несправності кранів, перекривають паливопроводи, несправність карбюраторів і самоспалахування обтирочних матеріалів. Тому потрібно по всякому попереджувати виникнення пожеж, ліквідувати і тримати під постійним контролем причини виникнення пожеж.

При експлуатації будівельних і автотранспортних засобів проводимо регулярну пожежну профілактику.

Будівельні машини обладнуємо вуглекислотними вогнегасниками у яких вогнегасяча рідина не являється електропровідною. При зберіганні будівельних машин під відкритим небом двигуни внутрішнього згоряння необхідно підігрівати паром із спеціальної установки.

Машини заправляються паливом при заглушеному двигуні і вимкнутому запалюванні.

Санітарно - побутові приміщення розташовані на території будівельного майданчика в більшості випадків - в більшості випадків це дерев'яні конструкції, обладнані низькою вогнестійкістю. Вони можуть стати причиною виникнення пожежі з великою кількістю теплоти.

Для підвищення рівня опору вогню їх просочують вогнезахисною фарбою або обмазкою, штукатуркою, листами з гіпсу або асбесто - цементу.

Обов'язковими є протипожежні вимоги до приміщень.

В будівельних умовах часті випадки застосування тимчасових печей, які виготовляються із покрівельної сталі або чугуна. Це може виявитись джерелом виникнення пожежі.

Щоб уникнути пожежі такі печі необхідно влаштовувати на ніжках або на шарі ущільненої глини товщиною 0.25 м. Металеві печі ставимо від стіни на віддалі не менш ніж на 1 м. Труби в місцях їх проходу крізь стінку ізолюємо.

Температура поверхні нагрітих приладів пічного опалення 900-3000 С.

Всі приміщення обладнують блискавкозахистом згідно РД 34.21.122-87.

• 5 Розрахунок висоти окремостоячого блискавковідводу для захисту від прямого потрапляння блискавки будівлі складу ПММ
• Блискавковідвід захищає будівлі і споруди від прямого попадання. Він складається з блискавкоприймача, який безпосередньо сприймає удар блискавки, струмопровідника (спуску), що з'єднує струмопровідник з заземлювачем, заземлювача, через який струм блискавки стікає в землю.
• Будівля складу ПММ має розміри:
• - Довжина ;
• - Ширина ;
• - Висота .
• При розрахунках використовуємо рекомендації СН 305-77.
• Розрахунок здійснюємо у наступному порядку:
• 1. Визначаємо за класифікацією ПУЕ клас вибухопожежонебезпечної зони для складу ПММ. Утворення вибухонебезпечної суміші в приміщенні складу можливе за умови порушення герметичності. Тобто, склад ПММ за класифікацією ПУЕ відноситься до класу Б-Іа.
• 2. Визначаємо відповідна категорія захисту складу ПММ від впливу атмосферної електрики. За табл. 1 Інструкції склад віднесено до ІІ категорії і повинен бути захищений від усіх чотирьох небезпечних факторів атмосферної електрики;
• 3. Визначаємо потрібний тип зони захисту для складу ПММ.
• За картою середньорічної тривалості гроз по регіонах (СН 305-77) інтенсивність грозової діяльності складає 2040 год. на рік. За табл. 2 Інструкції цій інтенсивності відповідає середньорічне число ударів блискавки, що припадає на 1км² площі, дорівнює . Очікувана кількість уражень складу ПММ блискавкою на протязі року при відсутності відводу блискавки визначається за залежністю:
• (10.1)
• Так як , приймаємо зону захисту типу “Б”.
• 4. Визначаємо геометричні розміри зони типу “Б” (рис. 7.1):
• ; (10.2)
• ; (10.3)
• , (10.4)
• де - висота конуса зони захисту;
• - висота стержневого блискавковідводу;
• - радіус зони захисту на рівні землі;
• - радіус зони захисту на висоті об'єкту, що захищається;
• - висота об'єкту, що захищається.
• 5. Визначаємо радіус зони захисту на висоті об'єкта графічним методом. Для цього наносимо у вибраному масштабі план складу ПММ (вид зверху). Вибираємо та наносимо на схему точку встановлення блискавковідводу (для об'єктів ІІ категорії відстань між блискавковідводом та об'єктом захисту не нормується). Рахуючи цю точку за центр, описується коло таким радіусом, щоб об'єкт (склад ПММ) був у нього вписаний. Зі схеми визначається значення .
• 6. Визначаємо висоту блискавковідводу:
• . (10.5)
• Визначаємо інші розміри зони захисту:
• ;
• .
• Будуємо на схемі зону захисту (вигляд з боку) та перевіряємо графічно чи вписується об'єкт складу в зону захисту за висотою. Розрахункова схема стержневого блискавковідводу зображена на рис. 10.1.
• Рис. 1. Розрахункова схема стержневого блискавковідводу 1 - об'єкт, що захищається; 2 - місце встановлення блискавковідводу