Охорона праці в будівництві

Охорона праці в будівництві

1. Організація будівельного майданчика

Організація будівельного майданчика, ділянок робіт та робочих місць повинна забезпечувати безпеку праці працюючих на всіх етапах виконання робіт. При організації будівельного майданчика, розташуванні ділянок робіт, робочих місць, проїздів будівельних машин і транспортних засобів, проходів для людей слід встановити небезпечні для людей зони, в межах яких постійно діють або потенційно можуть діяти небезпечні виробничі фактори.

До зон постійно діючих небезпечний виробничих факторів слід віднести зони:

поблизу від неізольованих струмоведучих частин електроустановок;

поблизу від неогороджених перепадів по висоті на 1,3м і більше;

в місцях, де містяться шкідливі речовини в концентраціях вище гранично допустимих або впливає шум інтенсивністю вище гранично припустимої.

До зон потенційно діючих небезпечних виробничих факторів слід віднести:

ділянки території поблизу споруди що будується;

зони переміщення машин, обладнання або їх частин, робочих органів; місця, над якими відбувається переміщення вантажів вантажопідйомними кранами.

Зони постійно діючих небезпечних виробничих факторів, щоб уникнути доступу сторонніх осіб, повинні мати захисні огородження, що задовольняють вимогам ГОСТ 12.4.059-89*.

Границі небезпечних зон в місцях, над якими відбувається переміщення вантажів вантажопідйомними кранами, а також поблизу споруд, що будуються, встановлюємо згідно таблиці 1(СНіП ІІІ-4-80*): при висоті можливого падіння предмету до 10м границі небезпечної зони в місцях, над якими відбувається переміщення вантажів кранами (від горизонтальної проекції траєкторії переміщення максимальних габаритів вантажу у випадку його падіння) до 4м, а поблизу споруд, що будуються (від її зовнішнього периметру) 1,53,5м.

Границі небезпечних зон, в межах яких діє небезпечність ураження електричним струмом, встановлюються згідно таблиці 2 (СНіП ІІІ-4-80*).

Границі небезпечних зон поблизу частин, що рухаються, і робочих органів машин визначаємо відстанню в межах 5м.

Пожежну безпеку на будівельному майданчику, ділянках робіт і робочих місцях слід забезпечити згідно Правил пожежної безпеки при виконанні будівельно-монтажних робіт.

Будівельний майданчик, ділянки робіт, робочі місця, проїзди і проходи до них в темний час доби повинні бути освітлені згідно ГОСТ 12.1.046-85. Освітленість повинна бути рівномірною, без осліплюючої дії освітлювальних пристроїв на працюючих. Виробництво робіт в неосвітлених місцях не допускається.

Шурфи в місцях можливого доступу людей повинні бути огородженими. В темний час доби огородження повинні бути позначені електричними сигнальними лампами напругою не більше 42В.

Швидкість руху автотранспортних засобів поблизу місць виробництва робіт не повинна перевищувати 10км/год на прямих ділянках і 5км/год на поворотах. Проїзди, проходи і робочі місця необхідно регулярно очищувати, не загромаджувати.

Подавати матеріали, будівельні конструкції та вузли обладнання на робочі місця слід в технологічній послідовності, яка забезпечує безпеку робіт. Складувати матеріали і обладнання на робочих місцях слід так, щоб вони не створювали небезпеку при виконанні робіт і не стискували проходи.

Не допускається користуватися відкритим вогнем в радіусі менше 50м від місця застосування і складування матеріалів, які містять легкозаймисті або вибухонебезпечні речовини.

2. Заходи безпеки при виконанні земляних робіт

При виконанні земляних робіт передбачаємо слідуючи заходи безпеки.

Котловани і траншеї, які розробляються на вулицях, проїздах, а також місцях, де відбувається рух людей або транспорту, повинні бути огороджені захисною огорожею з врахуванням вимог ГОСТ 23407-78. На огорожі необхідно встановлювати попереджувальні надписи і знаки, а в нічний час сигнальне освітлення. Місця проходження людей через траншеї повинні бути обладнані перехідними містками, які освітлюватимуться в нічний час.

ґрунт, вилучений із котловану, слід розміщувати на відстані не менше 0,5м від бровки виїмки.

Розробляти ґрунт в котлованах і траншеях “підкопом” не допускається.

Валуни і камені, а також відшарування ґрунту, виявлені на укосах, повинні бути видалені.

Риття котлованів і траншей із вертикальними стінками без кріплень вище рівня ґрунтових вод у суглинках припускається на глибину не більш 1,5м.

Риття котлованів і траншей з відкосами без кріплень в нескельних ґрунтах вище рівня ґрунтових вод (з урахуванням капілярного підняття) або в ґрунтах, осушених за допомогою штучного водозниження, допускається при глибині виїмки і крутизні відкосів згідно табл.4 СНіП ІІІ-4-80*.

Крутизна відкосів виїмок глибиною більше 5м у всіх випадках встановлюється проектом.

При встановленні кріплень верхня частина їх повинна виступати над бровкою виїмки не менше ніж на 15см.

Перед допуском працівників в котловани або траншеї глибиною більше 1,3м повинна бути перевірена стійкість відкосів або кріплення стін.

Навантаження автосамосвалів ґрунтом повинно виконуватись з боку заднього або бокового борту.

3. Розрахунок відстані встановлення автомобільного крану від бровки котловану

Згідно СНіП ІІІ-4-80, переміщення, встановлення та робота машин поблизу котлованів з незакріпленими відкосами дозволяються тільки на відстані за межами призми обрушення на відстані, яка встановлена проектом виробництва робіт. При відсутності ППР найменша допустима відстань по горизонталі від основи відкосу до найближчих опор машин регламентовано СНіП ІІІ-4-80 (табл.IV.6, рис.IV.2).

При глибині котловану 5м для суглинистого ґрунту маємо найменшу допустиму відстань 4,75м. Адже в нашому випадку маємо глибину котловану більшу за 5м. Тому рішення питання про безпечне встановлення машини повинно спиратися на виявлення поверхні ковзання, яка визначить призму обрушення ґрунту в заданих умовах. Поверхню ковзання і призму обрушення визначаємо по методиці рівностійкого відкосу.

Найменшу допустиму відстань від колеса автомобільного крану до основи відкосу визначаємо за формулою:

L_n = 1,2аh + 1

де h глибина котловану, м;

a коефіцієнт закладення укосу, який приймаємо а=0,5.

L_n = 1,2аh + 1= 1,20,55,08 + 1 = 4,48м

Приймаємо в проекті L_n = 7,1м, враховуючи тривалу можливу роботу крана в даному місці як важливу додаткову умову. (Див. Рис.7.1)

4. Пожежна безпека в межах будівельного майданчика

Пожежна безпека по всім питанням службової діяльності підпорядковується керівнику будівництва споруди. Забезпечення фінансуванням, обмундируванням, бойовим одягом, пожежною технікою та службовими приміщеннями виконується за рахунок об'єкта, який охороняється. Пожежна безпека на будівельному майданчику визначається насамперед розміщенням будівельних об'єктів, виробничих та підсобних підприємств з додержанням вимог пожежної безпеки. Протипожежні розриви між закритими складами, допоміжними будівлями встановлюються в залежності від ступеню вогнестійкості категорій виробництв по пожежній небезпеці і приймаються по відповідним главам СНіП. При будівництві та експлуатації складів матеріалів і речовин, які мають небезпечні якості, адміністрація будівництва повинна слідкувати за дотриманням наступних умов та основних вимог:

а) небезпечні речовини, які реагують один з одним, зберігати роздільно у відсіках по однорідності загоряння і по признакам вогнегасильних речовин;

б) забезпечувати необхідну вогнестійкість будівель;

в) дотримуватись безпечних розривів;

г) не перевищувати допустиму ємність складів;

д) склади постачати засобами пожежегасіння і в необхідних випадках обладнати захистом від впливу атмосферної електрики.

5. Електрозварювальні роботи

Джерелами запалювання під час проведення електрозварювальних робіт можуть бути:

- електрична дуга, яка здатна запалити будь-які горючі матеріали;

- розігрітий метал, який варять, та залишки електродів;

- іскри, що розлітаються;

- нагріті до високої температури поверхні зварювального обладнання, якщо воно має несправності.

У тимчасових місцях зварювання треба застосувати механічно стійкі шлангові кабелі. Прокладати оголені чи погано ізольовані проводи, застосовувати саморобні електрозапобіжники і проводи, що не забезпечують проходження номінального зварювального струму, забороняється. З'єднування проводів слід робити тільки встановленими ПУЕ способами: обтисканням, опресуванням, зварюванням, паянням або за допомогою спеціальних затискачів. Підімкнення проводів до електродержака зварюваного виробу та зварювального апарата слід робити мідними кабельними наконечниками, скріпленими болтами з шайбами. Забороняється використовувати як зворотний провідник мережі заземлення, нульові проводи, металеві конструкції будівель, комунікацій, технологічного обладнання, внутрішні виробничі залізничні колії. При проведенні електрозварю-вальних робіт у пожеженебезпечних приміщеннях зворотний провід від зварюваного виробу до джерела струму має бути ізольований і за якістю ізоляції не поступатися прямому провідникові, приєднувальному до електродержака.

Зварювальні електроди повинні бути заводського виготовлення і відповідати номінальній величині зварювального струму (табл. 1).

Таблиця 1

Залишки (недогарки) електродів слід складати у спеціальний металевий ящик, який встановлюється біля місця зварювальних робіт.

Електрозварювальна установка на весь час роботи має бути надійно заземлена, температура нагрівання її окремих частин не повинна перевищувати.

6. Газозварювальні роботи

Джерелом теплової енергії у газозварювальних роботах є полум'я, яке утворюється під час горіння горючого газу (ацетилен, водень, природний газ) у суміші з чистим киснем. Температура такого полум'я досягає великих значень, наприклад, у разі використання ацетилену 3150 °С. Ацетилен найчастіше використовується для проведення газозварювальних робіт. Він може утворювати вибухонебезпечні суміші з повітрям (у межах: 2,2-81% за об'ємом) і з чистим киснем (2,3-93%). Як бачимо, ацетилен здатний вибухати у широких концентраційних межах. Суміші ацетилену з повітрям і киснем можуть вибухати від інтенсивного нагрівання або іскри. Температура самозаймання ацетилену лежить у межах 240-630 °С.

Гази, які використовуються для газозварювання, в більшості випадків містяться у балонах, але нерідко ацетилен отримують шляхом взаємодії карбіду кальцію з водою у спеціальних пристроях, що мають назву ацетиленових генераторів. Це значно підвищує пожежну небезпеку такого виду робіт. В результаті реакції утворюється ацетилен та виділяється значна кількість тепла:

У складських приміщеннях та на місцях роботи карбід кальцію зберігають у спеціальних металевих барабанах. Розкривати такі барабани необхідно спеціальним латунним ножем або латунним зубилом. Це запобігає іскроутворенню, бо під час розкриття за рахунок вологи у повітрі може утворюватись вибухонебезпечна ацетилено-повітряна суміш.

Ацетиленові генератори встановлюються на відкритих майданчиках. Дозволяється також їх тимчасова робота в добре провітрюваних приміщеннях. Генератор має бути огородженим і розміщеним на відстані не ближче 10 м від місця проведення зварювальних робіт, відкритого вогню, нагрітих предметів, місць примусового забору повітря та на відстані не менше 5 м від балонів з киснем та горючими газами. У місцях установлення ацетиленових генераторів слід вивішувати помітні здаля таблички (плакати) з написами: «Стороннім вхід заборонений: вогненебезпечно!», «Не проходити з вогнем!».

Кисень, що застосовується у газозварювальних роботах, отримують з атмосферного повітря шляхом глибокого охолодження та ректифікації. В разі контакту стисненого газоподібного кисню з органічними речовинами, мастилами, жирами, вугільним пилом, горючими пластмасами може статися їхнє самозаймання або навіть вибух. Тому слід запобігати зіткненню кисню з такими речовинами, а також ретельно знежирювати усю кисневу апаратуру, кисневопроводи та балони. Треба пам'ятати і про здатність кисню утворювати суміші з горючими газами, парами легкозаймистих рідин, що може призвести до їх вибуху за наявності вогню або навіть іскри.

Відкривати та закривати вентилі кисневих балонів можна тільки вручну, без застосування інструментів, а вентилі ацетиленових балонів - за допомогою спеціального ключа. Балони з киснем мають бути пофарбовані у блакитний колір, а напис на них виконується чорною фарбою; для ацетиленових балонів використовуються відповідно біла та червона фарби, для водневих -темно-зелена і червона; для балонів з пропаном - червона та біла.

Причинами вибуху балонів з киснем можуть бути:

- потрапляння на вентиль мастил або жиру;

- удар чи падіння;

- нагрівання балону, внаслідок чого тиск газу може стати вищим за допустимий.

Балони з газами повинні бути постійно захищені від впливу сонячного проміння та інших джерел тепла. Якщо балони встановлюються у приміщеннях, їх треба розміщувати на відстані не менше 1 м від приладів опалення і не менше 5 м від джерел тепла з відкритим вогнем. Відстань від пальників до групових установок балонів повинна бути не менше 10 м, а до окремих балонів з газами, що використовуються для зварювальних робіт, - не менше 5 м.

Транспортувати балони можна тільки на ресорних транспортних засобах, а також на спеціальних ручних візках або ношах. Перевозити кисневі та ацетиленові балони у вертикальному положенні дозволяється тільки у спеціальних контейнерах. Забороняється транспортувати разом кисневі та ацетиленові балони.