Методи контролю охорони праці на виробництві

1. Види інструктажів та навчання робітників безпечним методам праці. Порядок проведення інструктажів

2. Класифікація підємно-транспортних машин

3. Надати характеристику методам контролю охорони праці на виробництві

Список використаної літератури

1. Види інструктажів та навчання робітників безпечним методам праці. Порядок проведення інструктажів

За характером і часом проведення інструктажів з питань охорони праці поділяються на вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий.

Вступний інструктаж проводиться:

- з усіма працівниками, яких приймають на постійну та тимчасову роботу, незалежно від освіти, стажу роботи, та посади;

- з працівниками інших організацій, які прибули на підприємство і беруть безпосередню участь у виробничому процесі або виконують інші роботи для підприємства;

- з учнями та студентами, які прибули на підприємство для проходження виробничої практики;

- у разі екскурсії на підприємство;

- з усіма вихованцями, учнями, студентами та іншими особами, які навчаються в середніх, позашкільних, професійно-технічних, вищих закладах освіти при оформленні або зарахуванні до закладу освіти.

Первинний інструктаж проводиться до початку роботи безпосередньо на робочому місці з працівником:

- новоприйнятим (постійно чи тимчасово) на підприємство;

- який переводиться з одного цеху виробництва до іншого;

- який буде виконувати нову для нього роботу;

- з відрядженим працівником, який бере безпосередню участь у виробничому процесі на підприємстві.

Проводиться з вихованцями, учнями та студентами середніх, позашкільних, професійно-технічних, вищих закладів освіти:

- на початку занять у кожному кабінеті, лабораторії, де навчальний процес пов'язаний з небезпечними або хімічними, фізичними, біологічними факторами, у гуртках, перед уроками трудового навчання, фізкультури, перед спортивними змаганнями, вправами на спортивних снарядах, при проведення заходів за межами території закладів освіти;

- перед виконанням кожного навчального завдання, пов'язаного з використанням різних механізмів, інструментів, матеріалів;

- на початку вивчення кожного нового предмета (розділу, теми) навчального плану (програми) - із загальних вимог безпеки, пов'язаних з тематикою і особливостями інших занять.

Повторний інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці в терміни визначені відповідними чинними галузевими нормативними актами або керівником підприємства з урахуванням конкретних умов праці, але не рідше:

- на роботах з підвищеною небезпекою - один раз на 3 місяці;

- для решти робіт - один раз на 6 місяців.

Позаплановий інструктаж проводиться:

з працівниками на робочому місці або в кабінеті охорони праці:

- при введенні в дію нових або переглянутих нормативних актів про охорону праці, а також при внесенні змін та доповнень до них;

- при зміни технологічного процесу, заміні або модернізації устаткування, приладів та інструментів, вихідної сировини, матеріалів та інших факторів, що впливають на стан охорони праці;

- при порушеннях працівниками вимог нормативних актів про охорону праці, що можуть призвести або призвели до травм, аварій, пожеж;

- при виявленні особами, які здійснюють державний нагляд і контроль за охороною праці, незнання вимог безпеки стосовно робіт, що виконуються працівниками;

- при перерві в роботі виконавця робіт більш ніж за 30 календарних днів - для робіт з підвищеною небезпекою, а для решти робіт - понад 60 днів;

з вихованцями учнями, студентами - в кабінетах, лабораторіях, майстернях при порушеннях ними вимог нормативних актів про охорону праці, що можуть призвести, або призвели до травм, аварій, пожеж.

Цільовий інструктаж проводиться з працівниками:

- при виконанні разових робіт не передбачених трудовою угодою;

- при ліквідації аварії, стихійного лиха;

- при проведенні робіт на якій оформляються наряд-допуск, розпорядження або інші документи

Проводиться з вихованцями, учнями, студентами закладу освіти в разі організації масових заходів (екскурсій, походи, спортивні заходи).

Порядок проведення інструктажів для працівників

Усі працівники, яких приймають на постійну чи тимчасову роботу і при подальшій роботі, повинні проходити на підприємстві навчання в формі інструктажів з питань охорони праці, надання першої допомоги потерпілим від нещасних випадків, а також з правил поведінки та дій при виникненні аварійних ситуацій, пожеж і стихійних лих.

Вступний інструктаж проводиться спеціалістом служби охорони праці, а в разі відсутності на підприємстві такої служби - іншим фахівцем на якого наказом (розпорядженням) по підприємству покладено обов'язки і який у встановленому Типовим положенням порядку пройшов навчання і перевірку знань з питань охорони праці.

Вступний інструктаж проводиться в кабінеті охорони праці або приміщенні, що спеціально для цього обладнане з використанням сучасних технічних засобів, навчальних та наочних посібників з програмою розробленої службою охорони праці з врахуванням особливостей виробництва. Програма та тривалість інструктажу затверджується керівником підприємства. Орієнтований перелік питань для складання програми вступного інструктажу визначений Типовим положення.

Запис про проведення вступного інструктажу робиться в журналі реєстрації вступного інструктажу, який зберігається в службі охорони праці або в працівника, що відповідає за проведення вступного інструктажу, а також у документі про прийняття працівника на роботу.

Первинний інструктаж проводиться індивідуально або з групою осіб одного фаху за діючими на підприємстві інструкціями з охорони праці відповідної до виконуємих робіт, а також з урахуванням вимог орієнтованого переліку питань первинного інструктажу.

Повторний інструктаж проводиться індивідуально з окремим працівником або з групою працівників, які виконують однотипні роботи, за змістом і переліком питань первинного інструктажу.

Позаплановий інструктаж проводиться індивідуально з окремим працівником або з групою працівників одного фаху. Обсяг і зміст визначаються в кожному окремому випадку залежно від причин і обставин, що спричинили потребу його проведення.

Цільовий інструктаж проводиться індивідуально з окремим працівником або з групою працівників. Обсяг і зміст визначаються залежно від виду робіт, що виконуватимуться.

Первинний, повторний, позаплановий і цільовий інструктажі проводить безпосередній керівник робіт (начальник виробництва, цеху, дільниці, майстер) і завершуються вони перевіркою знань у вигляді усного опитування або за допомогою технічних засобів, а також перевіркою набутих навичок безпечних методів праці. Знання перевіряє особа, яка проводила інструктаж.

При незадовільних результатах перевірки знань, умінь і навичок, щодо безпечного виконання робіт після первинного, повторного чи позапланового інструктажів для працівника протягом 10 днів додатково проводиться інструктаж і повторна перевірка знань. При незадовільних результатах при повторній перевірки знань питання щодо працевлаштування працівника вирішується згідно з чинним законодавством.

При незадовільних результатах перевірки знань після цільового інструктажу допуск до виконання робіт не надається. Повторна перевірка знань при цьому не дозволяється.

Працівники, які суміщають професію (в тому числі працівники комплексних бригад) проходять інструктажі, як з основної професії та і за сумісництвом.

Про проведення первинного, повторного, позапланового та цільового інструктажів та про допуск до роботи особою, якою проводиться інструктаж вноситься запис до журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці. При цьому обов'язкові підписи як того, кого інструктували, так і того хто інструктував. Сторінки журналу реєстрації інструктажів повинні бути пронумеровані, журнали прошнуровані та скріплені печаткою.

У разі виконання робіт, що потребують оформлення наряду-допуску цільовий інструктаж реєструється в цьому наряді-допуску, а в журналі реєстрації інструктажів - не обов'язково.

Перелік професій та посад працівників, які звільняються від первинного, повторного та позапланового інструктажів, затверджується керівником підприємства за погодженням з державним інспектором по нагляду за охороною праці.

До цього переліку можуть бути зараховані працівники, участь у виробничому процесі яких непов'язана з безпосереднім обслуговуванням обладнання, застосуванням приладів та інструментів, збереженням або переробкою сировини, матеріалів.

2. Класифікація підіймально-транспортних машин

Усі підіймально-транспортні машини в залежності від свого призначення можна поділити на дві групи

- транспортувальні;

- вантажопідіймальні машини.

До транспортувальних машин можна віднести елеватори, конвеєри та інше.

Вантажопідіймальні машини можна класифікувати як підіймачі та крани.

Серед підіймачів найбільш поширені - ліфти, електро та автонавантажувачі.

Серед вантажопідіймальних кранів широко використовуються:

- баштові крани;

- козлові крани;

- мостові крани;

- кран-балки

- електроталі.

Аналіз травматизму при експлуатації підіймально-транспортних машин в різних галузях промисловості показує, що більшість нещасних випадків, а серед них - з важким наслідком, - припадає на роботи при виконанні котрих використовуються вантажопідіймальні машини.

Робоча зона вантажопідіймальних машин є небезпечною зоною. Вона є джерелом виробничої небезпеки для обслуговуючого персоналу та сторонніх осіб, котрі можуть опинитися тут. Робота біля вантажопідіймальних та транспортних машин є джерелом підвищеної небезпеки, тому що виконувати роботи за допомогою цих машин можна лише знаходячись в середині зони їхньої дії.

Небезпеки, з котрими стикаються люди, пов'язані переважно з ненавмисним контактом з рухомими частинами обладнання та можливими ударами від предметів, що подають, а також при висипанні частини вантажу і з падінням самого обладнання. Це стосується і самохідного обладнання, котре нерідко переміщується з великою швидкістю. В цьому випадку додається наїзд та удар при зіткненні.

Особливістю підіймально-транспортних машин є переміщення цих машин та вантажів, котрі ними переміщуються. Конструкція підіймально-транспортних машин містить велику кількість рухомих частин. Це зумовлює їх потенційну травмонебезпечність.

Під час роботи вантажопідіймальних кранів велика імовірність динамічного впливу на елементи будівельних конструкцій. Внаслідок обриву канатів та ланцюгів, за котрі підіймається вантаж, можливі важкі наслідки: руйнування крана при перевантажені або втраті стійкості, «набігання» вантажу на елементи конструкції крана або його зісковзування з вантажо-захоплювального пристрою.

До вантажопідіймальних кранів ставляться підвищені вимоги щодо міцності та надійності їх кінематичних ланок, а також їх стійкості. Оскільки керування більшістю кранів здійснюється з кабін, розташованих на них, та необхідно дотримуватись вимог щодо профілактики травматизму і загорань під час їх експлуатації. Актуальною є проблема забезпечення відповідних умов праці, зокрема оптимальних або допустимих або допустимих значень параметрів мікроклімату, чистоти повітря робочої зони, освітлення, зниження вібрацій та шуму.

Вантажопідіймальні крани повинні бути обладнані наступними запобіжними пристроями:

- сигналізацією;

- кінцевими вимикачами для автоматичної зупинки механізмів пересування крану;

- обмежувачем вантажопідйомності;

- обмежувачем та вказівником висоти підіймання стріли;

- обмежувачем висоти підіймання гака;

- обмежувачем повороту башти;

- обмежувачем пересування крана;

- протиугінними пристроями;

- показником нахилу (нахиломір);

- анемометрами;

- звуковим сигналізатором небезпеки наближення до ЛЕП.

3. Надати характеристику методам контролю охорони праці на виробництві

Контроль охорони праці поділяється на державний нагляд та громадський контроль

Відповідно до Закону України «Про охорону праці» (стаття 44) державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці здійснюють:

- Державний комітет України з ядерної та радіаційної безпеки;

- Органи державного пожежного нагляду управління пожежної охорони Міністерства внутрішніх справ України;

- Органи та заклади санітарно-епідемічної служби Міністерства охорони здоров'я України.

Вищий нагляд за додержанням та правильним застосуванням законів здійснюється Генеральним прокурором України та підпорядкованими йому прокуратурами.

Органи державного нагляду за охороною праці не залежать від будь-яких господарських органів, об'єднань громадян, політичних формувань, місцевих державних адміністрацій і Рад народних депутатів і діють відповідно до положень, що затверджують Кабінетом Міністрів України.

Посадови особи органів державного нагляду за охороною праці (державні інспектори) мають право:

- безперешкодно у будь-якій час відвідувати підконтрольні підприємства для перевірки підтримання законодавства про охорону праці, одержувати від власника необхідні пояснення, матеріали та інформацію з даних питань;

- надсилати керівникам підприємств, а також їх посадовим особам керівникам структурних підрозділів Ради Міністрів Республіки Крим, місцевих Рад народних депутатів, міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади, обов'язкові для виконання розпорядження про усунення порушень і недоліків в галузі охорони праці;

- зупиняти експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць і обладнання до усунення порушень вимог щодо охорони праці, які створюють загрозу життю або здоров'ю працюючих;

- притягати до адміністративної відповідальності працівників, винних у порушенні законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці;

- надсилати власникам, керівникам підприємств подання про невідповідність окремих посадових осіб займаній посаді, передавати в необхідних випадках матеріали органам прокуратури для притягнення їх до кримінальної відповідальності.

Органи державного нагляду за охороною праці встановлюють порядок опрацювання і затвердження власниками положень, інструкцій та їх актів про охорону праці, що діють на підприємстві, розробляють типові документи з цих питань.

Власник повинен безплатно створити необхідні умови для роботи представників органів державного нагляду за охороною праці.

Посадові особи органів державного нагляду за охороною праці несуть відповідальність за виконання покладених на них обов'язків згідно законодавством.

Відповідно до Закону України «Про охорону праці» (стаття 46) громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснюють: трудові колективи через обраних ними уповноважених; професійні спілки - в особі своїх виробничих органів і представників.

Інститут уповноважених трудових колективів з питань охорони праці створюється на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності, видів їх діяльності та чисельності працюючих для здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про охорону праці. Діяльність уповноважених проводиться на підставі Положення про роботу уповноважених трудових колективів з питань охорони праці, яке розробляється відповідно до Типового положення і затверджується загальними зборами (конференцією) трудового колективу підприємства.

Уповноважені з питань охорони праці обираються на загальних зборах (конференції) колективи підприємства або цеху, дільниць з числа досвідчених та ініціативних працівників на строк повноважень органу самоврядування трудового колективу. Працівник, який згідно з посадовими обов'язками відповідає за організацію безпечних та нешкідливих умов праці, не може бути уповноваженим з питань охорони праці. Чисельність останніх визначаєтьсь рішенням загальних зборів трудового колективу залежно від конкретних умов виробництва та необхідності забезпечення безперервного громадського контролю за станом безпеки та умов праці в кожному виробничому підрозділі. Уповноважені в місячній термін після обрання, за рахунок власника проходять навчання з питань охорони праці відповідно до програми розробленої службою охорони праці підприємства, погоджені з органом самоврядування трудового колективу та профспілкою і затвердженої керівником підприємства.

Свої обов'язки уповноважені з питань охорони праці виконують, як правило, в процесі виробництва, безпосередньо на своїй дільниці, зміні, бригади. Уповноважені з питань охорони праці не рідше одного разу на рік звітують про свою роботу на загальних зборах трудового колективу, котрим вони обрані.

Законодавством України «Про охорону праці» на профспілки покладено чимало повноважень в галузі охорони праці, виконання яких вони здійснюють через виборні органи та представників. Головною метою і завданням профспілок є захист прав та законних інтересів працівників в сфері охорони праці, надання їм практичної допомоги у вирішені цих питань.

Відповідно до Закону України «Про охорону праці» представники профспілок беруть участь у вирішені таких основних питань:

- в опрацюванні національної, галузевих і регіональних програм покращення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовищ, а також відповідних угод з питань покращення умов і безпеки праці;

- в опрацюванні державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці;

- в опрацюванні власником комплексних заходів для досягнення встановлення нормативів з охорони праці;

- у розслідуванні нещасних випадків і профзахворювань, у числі спеціальних розслідуваннях за участю фахівців з охорони праці вищих профорганів у розробці заходів щодо їх попередження;

- у підготовці разом з власником подання про визначення трудовим колективом порядок оплати та розмір одноразової допомоги працівникам, які потерпіли на виробництві, а також про порядок зменшення цієї допомоги за наявності в працівника у нещасному випадку;

- у розробці пропозицій для включення їх в угоду з питань охорони праці колективного договору;

- в організації соціального страхування від нещасних випадків, професійних захворювань у порядку і на умовах, що визначаються законодавством і колективним договором (угодою, трудовим договором);

- у визначенні Кабінету Міністрів України порядку перегляду та збільшення тарифів на соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань залежно від виробничого травматизму і ступеня шкідливості умов праці;

- у роботі комісії з питань охорони праці підприємства, з атестації посадових осіб на знання ними нормативних актів про охорону праці, приймання в експлуатацію нових і реконструйованих об'єктів виробничого признання на відповідність їх вимогам нормативних актів про охорону праці, з атестацією робочих місць за умовою праці.

Безпосередніми виконавцями функції профспілок на підприємствах, згідно з Законом України « Про охорону праці», є профспілковий комітет, його комісія з питань охорони праці, цехові комітети, профгрупи і громадські інспектори з охорони праці. Функції і обов'язки цих громадських формувань їх права викладені у відповідних положеннях, затверджених президією Федерації профспілок України від 20 вересня 1994 року.

Список використаної літератури

1. Закон України «Про охорону праці» від 21.11.2002 року.

2. В.Ц. Жадецький, В.С. Джегерей, О.В. Мельников «Основи охорони праці».

3. «Основи охорони праці», Гадюк М.П., Купчик М.П. Видавництво «Основа». 2000 р.

4. Гаврик Є.О. «Охорона праці». Львів. 2000 р.

5. Конспект лекцій.