РЕФЕРАТ

на тему:

“Сучасні засоби захисту органів дихання.

Правила їх використання”

Під час організації захисту населення в НС необхідно керуватися такими принципами, як:

1.Завчасна підготовка та здійснення захисних заходів

Цей принцип передбачає завчасне придбання, накопичення та _; підтримування в постійній готовності засобів захисту, підготовку формувань та їх оснащення, навчання населення способам захисту та самозахисту, діям у надзвичайних ситуаціях, надання самота взаємодопомоги.

2.Диференційний підхід до визначення характеру, обсягу та термінів проведення захисних заходів.

Визначається залежно від конкретних умов (ймовірність землетрусів, повеней, наявність хімічно-, пожежо-і вибухонебезпечних об'єктів тощо).

3.Комплексність проведення захисних заходів під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій Перевага повинна надаватися розумному поєднанню таких засобів захисту, які найповніше будуть відповідати обставинам, що склалися.

Основними способами захисту населення є:

використання: засобів індивідуального та медичного захисту;

укриття населення у захисних спорудах;

евакуація та тимчасове переселення населення під час природних катастроф, аварій на АЕС, ХНО тощо.

Засоби індивідуального захисту (ЗІЗ) поділяються на три основні групи:

засоби захисту органів дихання;

засоби захисту шкіри;

засоби медичного захисту.

Для захисту життя та здоров'я людини ЗІЗ мають винятково важливе значення насамперед унаслідок можливості швидкого їх застосування у випадку необхідності. Тому ЗІЗ повинні бути у постійній готовності .(особливо на ХНО), а в разі виникнення аварії -- негайно застосовуватися.

Мають достатньо високі захисні якості й забезпечують захист органів дихання та очей людини від впливу отруйних речовин (ОР), СДОР у вигляді пари, туману, газу, диму, в крапельно-рідинному стані, радіоактивних речовин (РР), що знаходяться у повітрі, а також від бактеріальних та токсичних аерозолей.

Розрізняють протигази фільтрувальні та ізолювальні. Будова фільтрувальних протигазів грунтується на принципі очищення зараженого повітря у внутрішніх шарах фільтрувально-поглинальної коробки, де міститься активоване вугілля, насичене каталізатором, та протиаерозольний (протидимний) фільтр.

Фільтрувальний протигаз складається з фільтрувально-поглинальної коробки та лицьової маски.

Для дорослого населення випускаються протигази типу ГП-5, ГП-5М та ГП-7, для дітей -- ДП-6М, ДП-6, ПДФ-7, ПДФ-Д та ПДФ-Ш. Крім того, для захисту дітей віком до одного року випускається дитяча захисна камера КЗД-6.

Протигази ГП-5 та ГП-5М мають фільтрувально-поглинальну коробку малого габариту, яка без сполучної трубки приєднується безпосередньо до лицьової частини протигазу (шолом-маски). У шолом-маску протигазу ГП-5М вмонтована мембранна коробка (переговорний пристрій).

Шолом-маски виготовляються 5 розмірів (з мембранною коробкою -- 4). Зріст позначається на підборідній частиш шолом-маски.

Для підбору протигазу типу ГП-5 виміряють голову по замкнутій лінії, яка проходить через маківку, щоки, підборіддя. Результат закругляють до 0,5 см.

Нульовий зріст -- величина виміру 63 см (з мембранною коробкою -- 61 см), 1-й зріст -- 63,5--65 см

(61,5--64 см), 2-й зріст -- 65,5--68 см (64,5--67 см), 3-й зріст -- 68,5--70,5 см (67,5 см та більше), 4-й зріст -- 71 см та більше.

Протигаз ГП-7 випускається у двох модифікаціях з різними лицьовими частинами. ГП-7 комплектується лицьовою частиною з переговорним пристроєм. ГП-7В -- з переговорним пристроєм та пристосуванням для пиття із штатної армійської фляги. Підбір лицьової частини протигазу ГП-7 та ГП-7В проводиться шляхом вимірювання горизонтального та вертикального обхвату голови. Горизонтальне вимірювання проводиться по замкнутій лінії: надбрівна дуга, збоку на 2--3 см вище від краю вушної раковини та ззаду через точку голови, що найбільш виступає. Вертикальний обхват визначається шляхом виміру по замкнутій лінії маківка -- щоки -- підборіддя.

Сума обох вимірів визначає зріст маски: 1-й зріст -- 118,5--121 см, 2-й зріст -- 121,5--126 см, 3-й зріст -- 126,5 см та більше.

Дитячі протигази мають деякі конструктивні особливості. Протигази ДП-6М призначені для дітей молодшого віку (понад 1,5 року). Вони комплектуються полегшеними фільтрувально-поглинальними коробками та масками МД-1 чотирьох зростів.

Протигази ДП-6 призначені для дітей старшого віку. Маска МД-1 -- першого-п'ятого зростів.

Протигази ПДФ-7 призначені для дітей молодшого та старшого віку. Вони мають фільтрувально-поглинальну коробку (як у протигазі ГП-5 для дорослих) та маску МД-1 усіх 5 зростів. Протигази ПДФ-Д призначені для дітей віком від 1,5 до 7 років. Комплектуються фільтрувально-поглинальною коробкою типу ГП-5 та маскою МДЗ--4 зростів. Протигази ПДФ-Ш призначені для дітей віком від 7 до 17 років. Мають коробку типу ГП-5, а для лицьової частини -- маски МД-3 2 зростів (З--4) та шолом-маски 4 зростів (нульового, 1, 2, 3-го).

Для захисту органів дихання від окису вуглецю використовується комплект додаткового патрона КДП з лицьовою частиною протигазу ГП-5. Комплект застосовується за наявності підвищеного вмісту окису вуглецю в атмосферному повітрі з інтервалом температури від --40°С до +40°С. При цьому об'ємний вміст кисню у повітрі повинен бути не менше ніж 18%.

Для захисту від окису вуглецю може використовуватися гопкалітовий патрон (ДП-1), який на відміну від КДП меже використовуватися тільки за умови; позитивних температур (від +5°С до + 40°С), у разі негативних температур патрон не функціонує.

Правила користування гопкалітовим патроном:

1) підготувати гопкалітовий патрон та вийняти з сумки протигазову коробку;

2) затримати дихання, відгвинтити з'єднувальну трубку від протигазової коробки та нагвинтити накидну гайку трубки на горловину гопкалітового патрона;

3) пригвинтити протигазову коробку до гопкалітового патрона і покласти назад у сумку;

4) зробити сильний видих та відновити дихання.

Для захисту органів дихання тільки від окису вуглецю гопкалітовий патрон можна приєднати безпосередньо до лицьової частини протигазу без протигазової коробки.

Промислові фільтрувальні протигази

Є засобами індивідуального користування для захисту органів дихання, очей та шкіри обличчя від впливу шкідливих речовин, що містяться в повітрі у вигляді газів, пари та аерозолей, пилу, диму. Протигаз складається з лицьової частини та протигазової коробки. Коробка приєднується до лицьової частини за допомогою гофрованої трубки. Лицьова частина захищає обличчя і очі від впливу шкідливих компонентів .повітряного середовища і забезпечує надходження очищеного повітря до органів дихання. Вона являє собою шолом-маску, виготовлену з еластичної гуми. У шолом-маску вмонтовані окуляри та клапанний прилад з клапанами вдиху та видиху. Шолом-маска виготовляється п'яти розмірів (нульового, 1, 2, 3, 4-го). Розмір шолом-маски позначено цифрою на підборідній частині. Фільтрувальна протигазова коробка призначена для очищення повітря, що вдихається, від отруйних речовин, які містяться у ньому.

Фільтрувальні коробки виготовляються двох типів: для захисту від газів та пари без аерозольного фільтра;

для захисту від газів, пари, диму з аерозольним; фільтром; така коробка крім забарвлення має вертикальну білу смугу.

Коробка протигазу спеціалізована за своїм призначенням та повинна застосовуватися тільки від вказаних отруйних речовин, яким відповідає марка коробки та її розпізнавальнег забарвлення (табл. 28).

Таблиця 281

Протигазові коробки, їх розпізнавальне забарвлення та призначення

Застосування фільтрувальних протигазів можливе в атмосфері, що містить не менше ніж 16 об'ємних відсотків вільного кисню та не більше ніж 0,5 об'ємних відсотків ОР. Протигази марок «СО» та «М» використовуються у разі вмісту вільного кисню в повітрі не менше ніж 18 об'ємних відсотків.

Забороняється застосовувати протигаз для захисту органів дихання від газів і пари невідомого складу та в умовах можливої нестачі вільного кисню (наприклад, в ємкостях, цистернах, колодязях).

Сучасним виробництвом випускаються промислові протигази ППФМ-92 (промисловий фільтрувальний протигаз модульного типу) та ПФМГ-96 (протигаз . фільтрувальний малого габариту). Вони використовуються з шолом-маскою ШМП-1 (ШМ-62У), панорамною маскою ППМ-88 або маскою МГП для цивільного протигазу.

Переваги вищезазначених протигазів полягають у багатоваріантності їх використання, високій ефективності захисту, кращих експлуатаційних показниках, взаємозамінності елементів.

Поглинальні елементи (поглинальні коробки) малогабаритні, приєднуються безпосередньо до лицьової частини протигазу. Марки поглинальних елементів, їх забарвлення та призначення аналогічні наведеним у табл. 28.

Протигази ПФМГ-96 з поглинальними коробками марок М, У та ВК можуть використовуватись для евакуації цивільного населення, в тому числі дітей (з маскою МД-4 для дитячого протигазу) з районів техногенних та природних катастроф за наявності шкідливих речовин у повітрі, а також для захисту особового складу рятувальних формувань, які беруть участь у ліквідації НС.

Шлангові протигази

Шланговий самовсмоктувальний протигаз типу ПШ-1 -- це апарат ізолюючого типу, який використовують для захисту органів дихання людини в атмосфері з нестачею кисню або за наявності високих концентрацій ОР. Принцип його дії полягає у тому, що повітря для дихання всмоктується із незабрудненої ОР зони на певній відстані від працюючого. Діє шляхом самовсмоктування повітря.

Найраціональнішим є використання такого протигазу під час проведення робіт з ремонту та очищення усередині різноманітних ємкостей {цистерн, сховищ, баків тощо).

Протигаз складається із:

шланга завдовжки 10 м, по якому відбувається всмоктування чистого повітря;

шолом-маски з двома послідовно з'єднаними гофрованими трубками, які з'єднують її зі шлангом;

рятівного пояса, до якого кріпиться сигнально-рятівна мотузка та хомутик для закріплення гофрованої трубки;

фільтрувальної коробки для очищення повітря, що вдихається, від пилу;

штиря, за допомогою якого кінець шланга кріпиться у зоні з чистим повітрям.

Один кінець шланга через гофровану трубку з'єднується з шолом-маскою, а другий приєднується до фільтрувальної коробки та кріпиться у зоні чистого повітря за допомогою штиря. Роботу у шланговому протигазі повинні забезпечувати двоє працівників: один працює в протигазі у зараженій зоні, а інший знаходиться біля другого кінця шланга біля фільтрувальної коробки з кінцем сигнальної мотузки у руках і у будь-яку мить здатний негайно надати допомогу працюючому у зараженій ОР зоні.

Під час роботи у шланговому протигазі дихання людини повинно бути спокійним та глибоким.

У разі появи стороннього запаху під маскою необхідно негайно вийти із загазованої ОР зони.

Шланговий протигаз ПШ-2 являє собою повітронапірний двоканальний ізолювальний дихальний апарат, у якому повітря для дихання додається повітродувкою. Протигаз складається з двох комплектів шолом-масок для трьох зростів або панорамних масок для двох зростів, двох комплектів гофрованих трубок, двох повітропровідних армованих шлангів завдовжки 20 м, повітродувки та двох комплектів амуніції.

Для протигазу ПШ-2 характерне таке:

подача повітря у лицьову частину за допомогою повітродувки забезпечує постійний надлишковий тиск, що виключає засмоктування забрудненого шкідливими речовинам повітря у випадку негерметичності лицьової частини шолома;

відсутність опору дихання та підвищеного вмісту вуглекислого газу в повітрі що видихається;

подавання свіжого повітря запобігає запотіванню скла лицьової частини;

можливість одномоментної роботи двох працівників.

Ізолювальні протигази та прилади

Використовуються у тих випадках, коли у повітрі є і високі концентрації ОР (СДОР), коли можливе просочення ОР або СДОР і фільтрувальний протигаз не забезпечує захисту, у разі нестачі кисню в повітрі та за умови високих концентрацій окису вуглецю, а також невідомих ОР (СДОР) у повітрі.

За принципом забезпечення кисню ізолювальні протигази та прилади поділяються на дві групи. Протигази 1-ї групи (ІП-4, ІП-46, ІП-46М) забезпечують дихання за рахунок кисню, який вивільняється з регенеративного патрона.

Регенеративний патрон призначений для поглинання вуглекислого газу та водяної пари з повітря, що видихається, та виділення кисню для дихання. Патрон заповнений зернами перекису натрію з додаванням \ гідроокису кальцію, які вступають у хімічну реакцію з вуглекислим газом у присутності водяної пари з виділенням кисню.

У кисневих ізолювальних приладах (КІП-5, КІП-7, КІП-8) дихання відбувається за рахунок кисню, який подається з балона.

Респіратори

Респіратори призначені для захисту органів дихання від аерозолів, пилу, РР, бактеріальних засобів. Респіратор Р-2 для дорослих являє собою фільтрувальну напівмаску. Забезпечує можливість перебування в ньому до 12 год та багаторазового використання. Респіратор Р-2ДІ (для дітей) забезпечує безупинне користування ним протягом 4 год (табл. 29).

Таблиця 29

Характеристика промислових респіраторів

Нині випускаються пилозахисні промислові респіратори Ф-62Ш, РП-91Ш, РП-92СН, У-2К, «Уралец-П», «Лепесток-200» та «Лепесток-200М».

Найпростіші засоби захисту : органів дихання

Використовуються як респіратори. Прості за конструкцією, вони можуть бути виготовлені самим населенням.

Протипилова тканинна маска ПТМ-1 складається з корпусу і кріплення, корпус робиться з 2--4 шарів тканини. У ньому вирізані оглядові отвори, в які вставлені скельця або прозора плівка. Маска кріпиться до голови смугою тканини, пришитою до бокових країв корпусу. Щільне прилягання маски до голови забезпечується за допомогою резинки у верхньому шві та зав'язок у нижньому шві кріплення, а також поперечної резинки, пришитої до верхніх кутів корпусу маски.

Ватно-марлева пов'язка виготовляється із клаптя марлі розміром 100x50 см. У середину марлі кладуть шар вати розміром 30x20 см та завтовшки 2 см. Вільні краї марлі загинають на вату, а кінці розрізають посередині для зав'язки. Пов'язка придатна для разового використання.

За відсутності пов'язки можуть використовуватися рушники, шарфи, хустки тощо, для захисту очей від РР(СДОР) -- протипилові окуляри.

Використана література

1. Алтунин А. Т. Формирования гражданской обороны в борьбе со стихийными бедствиями. -- М.: Строй-издат, 1978. -- 247 с.

2. Антонов В. П. Радиационная обстановка и ее социально-психологические аспекты.-- К.: Знание, 1987, -- 47 с.

3. Антонов В. П. Уроки Чернобыля: радиация, жизнь, здоровье. -- К.: Знание, 1989. -- 78 с.

4. Борчук Н. И. Медицина экстремальных ситуаций. -- Минск: Вышейш. шк, 1998. -- 238 с.

5. Гуськова А, К,, Байсоголов Г. Д. Лучевая болезнь человека (очерк). -- М.: Медицина, 1971. -- 384 с.

6. Дубицкий А. Е. , Семенов И. А., Чепкий А.П. Медицина катастроф. -- К.: Здоров'я, 1993. -- 462 с.