Основи виробничої санітарії. Медичні огляди

РЕФЕРАТ

Основи виробничої санітарії. Медичні огляди

План

1. Захист від шуму та вібрації

2. Оптимізація природного та штучного освітлення

3. Медичні огляди

1. Захист від шуму та вібрації

Шум - будь-який небажаний звук, який заважає працювати чи відпочивати.

За характером порушення фізіологічних функцій шум поділяють на:

заважаючий (перешкоджає мовному зв'язку);

подразнюючий (викликає нервове напруження, зниження працездатності, загальну перевтому);

шкідливий (порушує фізіологічні функції на тривалий період, викликає розвиток хронічних захворювань нервової, серцево-судинної системи, системи травлення, погіршення слуху, гіпертонію, туберкульоз);

травмуючий (різко порушує фізіологічні функції організму людини).

Виробничим шумом називають шум на робочих місцях, ділянках або територіях, який виникає під час роботи обладнання чи працівників.

Потрібно пам'ятати, що вплив шуму на організм людини має індивідуальний характер. Під час праці у шкідливих умовах продуктивність ручної праці може знизитись до 60%, а кількість помилок у розрахунках зростає більше, ніж на 50%. Для 30% людей шум є причиною передчасного старіння. Але у деяких людей погіршення слуху не настає і протягом кількох років роботи в шумних умовах. А в інших - настає через кілька місяців.

Вібрація - це механічні коливання навколишніх предметів, обладнання, тканин та органів організму людини.

За способом передачі на тіло людини вібрацію поділяють на: загальну (передається через опорні поверхні на тіло людини); локальну (передається через руки людини); комбіновану.

За напрямком поширення вирізняють вібрацію: вертикальну; горизонтальну.

За джерелом виникнення вирізняють вібрацію:

- транспортну (виникає внаслідок руху транспорту на дорогах);

- транспортно-технологічну (виникає під час роботи машин ,які виконують операції у стаціонарному стані, а також піл час переміщення технологічними майданчиками та приміщеннями);

- технологічну (впливає на операторів стаціонарних машин, передається на робочі місця, які не мають джерел вібрації).

Вібрація викликає порушення фізіологічного та функціонального стану людини-оператора.

Стійкі шкідливі фізіологічні зміни називають вібраційною хворобою. Симптоми вібраційної хвороби - головний біль, заніміння пальців рук, біль у кистях та передпліччях, судоми, підвищена чутливість до охолодження, безсоння. Під час вібраційної хвороби виникають патологічні зміни спинного мозку, серцево-судинної системи, кісткових тканин та суглобів, змінюється капілярний кровообіг.

Функціональні зміни організму, пов'язані з дією вібрації на людину-оператора - це погіршення зору, зміни реакцій вестибулярного апарату, виникнення галюцинацій, швидка стомлюваність. Негативні відчуття від впливу вібрації виникають під час прискорень вже 0,5 м/с2. Особливо шкідливі вібрації з частотами близькими до частот власних коливань тіла людини, більшість із яких знаходиться в межах 6…30 Гц (таблиця 9).

Таблиця 9. Резонансні частоти окремих частин тіла

Очі	22…27	Голова	8…27
Горло	6…12	Обличчя та щелепи	4…27
Грудна клітка	2…12	Живіт	4…12
Руки, ноги	2…8	Поясна частина хребта	4…14

Тиск, який перевищує атмосферний, називають акустичним або звуковим тиском. Чим більший звуковий тиск, тим гучніший звук. Звуковий тиск сприймається людиною у певних межах чутності, поза якими характер сприймання різко змінюється. Нижня межа чутності називається порогом чутності - це найменша зміна звукового тиску, яку відчуває людина. Верхня межа чутності називається больовим порогом - це максимальний звуковий тиск, який сприймається органами слуху, як звук.

У зв'язку з тим, що між слуховим сприйняттям та подразненням існує приблизна логарифмічна залежність, для вимірювання звукового тиску та інших подібних характеристик звуку прийнята логарифмічна шкала. У логарифмічній шкалі кожен наступний ступінь більший від попереднього у 10 разів. Цей проміжок умовно вважається одиницею вимірювання 1 бел (Б). Крім того, використовується одиниця 1 децибел (дб), тобто 0,1 Б. Вираження окремої величини в Б або дБ називають рівнем даної величини. Якщо, наприклад, сила одного звуку більша від іншого у 100 разів, то рівні сили звуку відрізняються на lg 100 = 2 Б або 20 дБ.

Розмежування областей застосування термінів і характеристик відбувається за критерієм “простий - складний звук”. Для характеристики простих звуків у октавних смугах частот застосовують термін “рівень звукового тиску” (дБ); для характеристики складних звуків (не розкладених по октавних смугах) - “рівень звуку” (дБА). Нормування рівня звуку в дБА суттєво скорочує обсяг вимірювань, спрощує обробку результатів, надає інформацію для проектування заходів зі зниження шуму.

Допустимі рівні величин шуму на робочих місцях регламентуються відповідно до класифікації приміщень за їх використанням для трудової діяльності різних видів (таблиця 10, 11).

Дія вібрації на організм людини визначається: інтенсивністю, спектральним складом, тривалістю впливу, напрямком дії. Для оцінки цих показників поряд з розмірними величинами використовують логарифмічну децибельну шкалу .що пов'язано з широким діапазоном зміни параметрів. Особливість цієї шкали - відлік значень від граничного початкового рівня.

Гігієнічні норми вібрації, яка впливає на людину-оператора у середовищі праці, встановлені для тривалості 480 хв (8 год) (таблиця 12). При дії вібрації, яка перевищує встановлені нормативи, тривалість її впливу на людину протягом робочої зміни зменшують.

Таблиця 10. Допустимі рівні звукового тиску та еквівалентні рівні звуку на робочих місцях

Робочі місця	Рівні звукового тиску в октавних смугах, Гц	Еквівалентні рівні звуку
	63	125	250	500	1000	2000	4000	8000
Приміщення програмістів ЕОМ, лабораторій для теоретичних робіт.	71	61	54	49	45	42	40	38	50
Приміщення управління, робочі кімнати.	79	70	68	63	55	52	50	49	60
Кабіни спостереження і керування з мовним зв'язком по телефону.	83	74	68	63	60	57	55	54	65
Приміщення та ділянки точного збирання, машинописні бюро.	83	74	68	63	60	57	55	54	65
Приміщення лабораторій з експериментальних робіт.	94	87	82	78	75	73	71	70	80
Постійні робочі місця і зони у приміщеннях та назовні.	99	92	86	83	80	78	76	74	85
Робочі місця водіїв та обслуговуючого персоналу.	99	92	86	83	80	78	76	74	85

Таблиця 11. Оптимальні рівні звуку на робочих місцях різних категорій

Категорія напруженості праці	Категорія важкості праці
	Легка І	Середня ІІ	Важка ІІІ	Дуже важка ІV
Мало напружена І	80	80	75	75
Помірно напружена ІІ	70	70	65	65
Напружена ІІІ	60	60	-	-
Дуже напружена ІV	50	50	-	-

Таблиця 12. Гігієнічні норми вібрації

Перевищення нормативів, не більше	Допустима тривалість вібраційного впливу, не більше, хв
дБ	разів
0	1,0	480
3	1,4	120
6	2,0	60
9	2,8	30
12	4,0	15

Види нормування вібрації :

1ґ - вертикальна транспортна;

1ґґ - горизонтальна транспортна;

2 - транспортно-технологічна;

3 - технологічна: 3а - у виробничих приміщеннях, 3б - у службових приміщеннях на суднах, 3в - у виробничих приміщеннях без вібруючих машин, 3г - в адміністративно-управлінських та приміщеннях для розумової праці;

4 - локальна.

Боротьба з шумом у джерелі його виникнення - це найбільш дієвий спосіб: мало-шумні механічні передачі; зниження шуму в підшипникових вузлах та вентиляторах.

Зниження шуму звукопоглинанням та звукоізоляцією. Об'єкт який випромінює шум, розміщують у кожусі, внутрішні стінки якого покриваються звукопоглинальним матеріалом. Кожух повинен мати достатню звукопоглинальну здатність, не заважати обслуговуванню обладнання під час роботи, не ускладнювати його обслуговування, не псувати інтер'єр приміщення.

Зниження шуму звукоізоляцією. Суть цього методу полягає в тому, що шумний об'єкт або кілька об'єктів розміщуються окремо, ізольовано від основного, менш шумного обладнання або приміщення звукоізолювальною стінкою або перегородкою. Звукоізоляція також досягається шляхом розміщення найбільш шумного об'єкта в окремій кабіні, розміщення оператора у спеціальній кабіні, встановленням екранів та ковпаків, які захищають робоче місце від шуму, але не знижують його.

Зниження шуму акустичною обробкою приміщення. Акустична обробка передбачає вкривання стелі та верхньої частини стіни звукопоглинальним матеріалом. Внаслідок цього знижується інтенсивність відбитих звукових хвиль. Додатково до стелі підвішують звукопоглинальні щити, конуси, куби, встановлюються резонаторні екрани. Ефективність акустичної обробки залежить від властивостей застосовуваних матеріалів та конструкцій, особливостей їх розташування ,об'єму приміщення, його геометрії, місця розташування джерел шуму.

Роботу щодо знешумлення діючого обладнання у приміщенні починають зі складання шумових карт та спектрів шуму обладнання і робочих приміщень, на підставі яких виноситься рішення про напрямок роботи.

Зниження вібрацій у джерелі виникнення досягається шляхом зменшення сили, яка викликає коливання. На стадії проектування вибирають такі кінематичні схеми, в яких динамічні процеси, викликані ударами та прискореннями, знижені або виключені.

Відлагодження від режиму резонансу. Для послаблення вібрацій істотне значення має запобігання резонансним режимам роботи з метою виключення резонансу з частотою змушувальної сили. Резонансні режими обладнання регулюються на стадії конструювання розрахунковим та експериментальним методами, під час роботи обладнання зміною характеристик системи або встановленням іншого режиму роботи.

Вібродемпферування. Цей метод зниження вібрацій реалізується шляхом перетворення енергії механічних коливань коливної системи в теплову енергію. Добре демпферують коливання мастильні матеріали. шар мастила між двома спряженими елементами усуває можливість їх безпосереднього контакту.

Віброгасіння. Для динамічного гасіння коливань використовуються динамічні пружинні, маятникові, ексцентрикові та гідравлічні віброгасії. Для зниження вібрацій застосовують також ударні віброгасії. Віброгасії камерного типу призначені для перетворення пульсуючого потоку газу в рівномірний. Такі віброгасії встановлюються на компресорах, гідроприводах і забезпечують зниження вібрації газо-, водо- та нафтопроводів.

Віброізоляція полягає у зниженні передачі коливань від джерела збудження до захищуваного об'єкта шляхом введення в коливну систему додаткового пружного зв'язку. Цей зв'язок запобігає передачі енергії від коливного агрегату до основи або від коливної основи до людини чи захищуваних конструкцій.

Для віброізоляції стаціонарних машин з вертикальною змушувальною силою використовують віброізолювальні опори у вигляді прокладок або пружин.

Засоби індивідуального захисту від вібрації застосовують у випадку, коли вищезгадані технічні засоби не дозволяють знизити рівень вібрації до норми. Для захисту рук використовують рукавиці, вкладиші, прокладки. Для захисту ніг - спеціальне взуття, устілки, наколінники. Для захисту тіла - нагрудники, пояси, спеціальні костюми.

З метою профілактики вібраційної хвороби для працівників рекомендується спеціальний режим праці. Наприклад, під час роботи з ручними інструментами загальний час роботи у контакті з вібрацією не повинен перевищувати 2/3 робочої зміни. При цьому тривалість безперервного впливу вібрації, включаючи мікропаузи, не повинна перевищувати 15 - 20 хв. Передбачають ще дві регламентовані перерви для активного відпочинку. Всі, хто працює з джерелами вібрації, повинні проходити медичні огляди перед вступом на роботу і періодично, не рідше 1 разу на рік.

2. Оптимізація природного та штучного освітлення

Серед факторів зовнішнього середовища, які впливають на організм людини в процесі праці, світло займає одне з перших місць. Адже 90 % всієї інформації про довкілля людина сприймає за допомогою органів зору. Під час здійснення будь-якої діяльності втомлюваність очей в основному залежить від напруженості процесів, які супроводжують зорове сприйняття. До таких процесів належать адаптація, акомодація та конвергенція.

Адаптація - пристосування ока до зміни умов освітлення.

Акомодація - пристосування ока до зрозумілого бачення предметів, які знаходяться на неоднаковій відстані від нього, за рахунок зміни кривизни кришталика.

Конвергенція - здатність ока при розгляданні близьких предметів займати положення, при якому зорові осі обох очей перетинаються на предметі.

До основних кількісних характеристик освітлення належать світловий потік, сила світла, яскравість, освітленість, видимість.

Світловий потік Ф - це потужність світлового видимого випромінювання, яке оцінюється оком людини за світловим відчуттям. Одиницею вимірювання світлового потоку є люмен (Лм).

Сила світла І - це величина, яка визначається відношенням світлового потоку до тілесного кута щ, в межах якого світловий потік рівномірно розподіляється: І =Ф/ щ. Одиницею вимірювання сили світла є кандела (Кд), яка рівна відношенню 1 Лм до 1 стерадіана.

Яскравість В - відношення сили світла до площі поверхні, яка освітлюється, та кута між нормаллю до елемента поверхні та напрямком визначення яскравості: В = І/S*cos б. Одиницею вимірювання яскравості є НГГ (НТ).

Освітленість Е - відношення світлового потоку до площі освітленої поверхні: Е = Ф/ S. Одиницею вимірювання освітленості є люкс (Лк).

Видимість v - характеристика здатності ока сприймати об'єкт. Вона залежить від освітленості, розміру об'єкта розпізнавання, його яскравості, контрасту між об'єктом і фоном, тривалості експозиції.

Для створення сприятливих умов зорової роботи, які б виключали швидку втомлюваність очей, виникнення професійних захворювань, нещасних випадків та сприяли підвищенню продуктивності праці, якості продукції, виробниче освітлення повинне відповідати таким вимогам:

- створювати на робочій поверхні освітленість, яка відповідає характеру зорової роботи і не нижча за встановлені норми;

- не чинити засліплюючої дії як від самих джерел освітлення, так і від інших предметів, які знаходяться в полі зору;

- забезпечити достатню рівномірність та постійність рівня освітленості у виробничих приміщеннях, щоб уникнути частої переадаптації органів зору;

- не створювати на робочій поверхні різких та глибоких тіней (особливо рухливих);

- створювати достатній для розрізняння деталей контраст освітлених поверхонь;

- не створювати небезпечних та шкідливих виробничих факторів (шум, теплові випромінювання, небезпеку ураження електрострумом, пожежну та вибухову небезпеку світильників);

- бути надійним та простим в експлуатації, економічним та естетичним.

Найкращою умовою для зорового сприйняття є сонячне світло. Сонячне випромінювання зігріває та знезаражує повітря, очищаючи його від збудників багатьох хвороб. Природному світлу властива оптимізуючи психологічна дія.

Природне освітлення має і недоліки. Воно непостійне у різні пори року, у різну погоду, воно нерівномірно розподіляється по площі виробничого приміщення, у разі незадовільної організації може виникнути засліплення органів зору.

Природне освітлення поділяється на бокове, верхнє, бокове і верхнє (комбіноване).

Природне світло, падаючи у виробниче приміщення через бокові і верхні прорізи, розподіляється всередині приміщення нерівномірно залежно від конструкції світлових прорізів. На рівень освітленості приміщення природним світлом впливають світловий клімат, площа та орієнтація світлових прорізів (отворів), ступінь чистоти скла в отворах, забарвлення стін та стелі приміщення, розміри приміщення.

Оскільки природне освітлення непостійне протягом дня, його кількісну оцінку виконують за відносним показником - коефіцієнтом природного освітлення (КПО): КПО = (Евн / Е зовн) * 100 %, де: Евн - освітленість у певній точці всередині приміщення, Лк;

Езовн - освітленість, яка створюється назовні світлом повністю відкритого небосхилу, Лк.

При односторонньому боковому природному освітленні нормуються мінімальні значення коефіцієнта природного освітлення (КПО) в точці, яка розміщена на відстані 1 м від стіни, найбільше віддаленої від світлових прорізів, на перетині вертикальної площини характерного розрізу приміщення й умовної робочої поверхні (чи підлоги).

При двосторонньому боковому освітленні нормується мінімальне значення КПО в точці посередині приміщення на перетині вертикальної площини характерного розрізу приміщення та умовної робочої поверхні (чи підлоги).

При верхньому та боковому природному освітленні нормується середнє значення КПО в точках, які розміщені на перетині вертикальної площини і характерного розрізу приміщення та умовної робочої поверхні (чи підлоги). Перша й остання точки приймаються на відстані 1 м від поверхні стін чи перегородок. Допускається поділ приміщення на зони з боковим освітленням (зони, які прилягають до зовнішніх стін з вікнами) та зони з верхнім освітленням; нормування і розрахунок природного освітлення в кожній зоні проводиться окремо.

При односторонньому боковому освітленні світло в глибині приміщення зменшується. Освітлення поліпшується при двосторонніх бокових прорізах. Верхнє джерело світла добре освітлює простір усередині прорізу і гірше біля стін. Одночасне використання бокового та верхнього освітлення створює рівномірне освітлення по всій широті прорізу будови.

Нерівномірність природного зовнішнього освітлення протягом року, дня і залежність освітлення приміщення від конструкції світлових прорізів необхідно враховувати при проектуванні природного освітлення й розміщення обладнання всередині приміщення;. Освітлення, яке не відповідає умовам праці, викликає підвищення втоми, уповільнює реакцію людини, а. в деяких випадках може призвести до втрати зору і таким чином стати побічною причиною травматизму. Нормальне освітлення підвищує продуктивність праці, якість продукції і знижує можливість виникнення профзахворювання.

Але значна частина виробничих процесів проходить у темні години доби або в приміщеннях, що потребують штучного освітлення. Норми штучного освітлення, які наведені в СНиП 11-4-79 “Естественное и искусственное освещение” та СН 81-80 “Нормы электрического освещения строительных и монтажных работ”, мають великий діапазон значень залежно від вимог технологічного процесу, розміру об'єктів та характеру зорових робіт.

За функціональним призначенням штучне освітлення поділяють на робоче, евакуаційне, аварійне, охоронне, чергове.

Робоче освітлення призначене для забезпечення виробничого процесу, переміщення людей, руху транспорту, є обов'язковим для всіх виробничих приміщень.

Евакуаційне освітлення призначене для забезпечення евакуації людей із приміщень при аварійному відключенні робочого освітлення. Його потрібно влаштовувати в місцях, небезпечних для проходу людей, у приміщеннях допоміжних будівель, де можуть одночасно знаходитися більше 100 чоловік, в проходах, на сходових клітках, у виробничих приміщеннях, де працюють більше 50 чоловік. Мінімальна освітленість на підлозі основних проходів та на сходах при евакуаційному освітленні повинна бути не менша 0,5 Лк, а на відкритих майданчиках - не менша 2 Лк.

Аварійне освітлення використовують для продовження роботи у випадках, коли раптове відключення робочого освітлення та пов'язані з ним порушення нормального обслуговування обладнання можуть викликати вибух, пожежу, отруєння людей, порушення технологічного режиму. Мінімальна освітленість робочих поверхонь при аварійному освітленні повинна становити 5 Лк від нормальної освітленості робочого освітлення, але не менше 2 Лк.

Охоронне освітлення влаштовують уздовж меж території, яка охороняється у нічний час спеціальним персоналом. Найменша освітленість повинна бути 0, 5 Лк на рівні ґрунту.

Чергове освітлення передбачається у неробочий час, при цьому використовують частину світильників інших видів штучного освітлення.

Розрізняють загальне, місцеве й комбіноване штучне освітлення. Загальне освітлення застосовується тоді, коли необхідно створити рівномірне освітлення по всій площі, де працюють люди, машини та транспорт. Місцеве освітлення призначене для створення нормативного освітлення тільки в зоні виконання робіт, яка має незначну площу. Але застосування тільки одного місцевого освітлення ЗАБОРОНЕНО через те, що різкий контраст між дуже освітленими поверхнями й неосвітленими втомлює очі, а іноді є причиною нещасних випадків. Поєднанням місцевого та загального освітлення називають комбінованим.

За рахунок застосування нових світлотехнічних матеріалів можна досягти підвищення коефіцієнта корисної дії освітлювачів на 20-28%. Чисте віконне скло пропускає 93 % світлового потоку, забруднене - тільки 15-18 %. Установлено, що навіть при високій культурі виробництва джерело світла забруднюється настільки, що їх світловіддача падає на 25-30%.

Найменша освітленість робочих поверхонь у робочих приміщеннях регламентують БНіП ІІ-4-79 і визначають в основному характеристикою зорової роботи. БНіП ІІ-4-79 має 8 розрядів зорової роботи, із яких перші 6 характеризують розмірами об'єкта розпізнавання. Для І - V розрядів, які окрім того мають іще й по 4 підрозряди, нормовані значення залежать не тільки від найменшого розміру об'єкта розпізнавання, але й від контрасту об'єкта з фоном та характеристики фону. Найбільша нормована освітленість становить 5000 Лк (розряд Іа), а найменша - 30 Лк (розряд VІІІв).

Таблиця 13. Норми природного та штучного освітлення (витяг)

Характеристика зорової роботи	Найменший розмір об'єкта розпізнавання, мм	Розряд зорової роботи	Освітлення
			штучне	природне
			освітленість, Лк	КПО, %
			комбіноване	загальне	бічне
Високої точності	0,3...0,5	ІІІ	2000...400	500...200	2
Середньої точності	0,5...1,0	ІV	750...300	300...150	1,5
Малої точності	1...5	V	300...200	200...100	1,8
Спостереження за технологічним процесом	-	VІІІ	-	75...30	0,3

3. Медичні огляди

На підставі статті 19 Закону України "Про охорону праці" та статті 169 КЗпП всі працівники, зайняті на важких роботах, з шкідливими умовами праці або небезпечними умовами праці, або таких, де є потреба у професійному доборі, зобов'язані перед влаштуванням на роботу і періодично протягом трудової діяльності проходити медичний огляд.

Терміни проходження медичних оглядів встановлюються наказом Міністра охорони здоров'я за узгодженням з Державним комітетом України з нагляду за охороною праці.

Особи, молодші за 21 рік, проходять медогляд щорічно. Організацію медичного огляду забезпечує керівник підприємства. Огляди проводяться у робочий час за рахунок коштів підприємства.

Проведення медоглядів покладається на органи та установи охорони здоров'я, на території яких розташовані підприємства. Огляди проводяться з метою встановлення фізичної та психічної придатності осіб до робіт з конкретної професії або посади, а також попередження захворювань і нещасних випадків.

Огляди мають за мету динамічне стеження за станом здоров'я працівників, як зайняті на роботах з шкідливими виробничими факторами.

Порядок організації медоглядів.

Власник (керівник) підприємства спільно з профспілковими комітетами визначає контингент осіб, які підлягають медичним оглядам, складає списки узгоджує їх з санепідемстанцією.

Один екземпляр направляють до лікувального закладу.

На підприємстві видається наказ про проведення чергового медогляду призначаються відповідальні за його проведення, визначається час його проведення.

Медичні огляди (первинні при влаштуванні на роботу та періодичні у процесі трудової діяльності) проводяться за рахунок коштів підприємства, яке направило працівника на медогляд.

Власник зобов'язаний: забезпечити присутність працівників на медогляді у відповідності до плану графіку, якщо потрібно - організувати позачергове проведення медогляду за вимогою працівника.

Власник має право:

організувати позачерговий огляд за своєю ініціативою;

притягати працівника, який не пройшов медогляд, до дисциплінарної відповідальності або не допускати його до роботи без збереження заробітної плати.

Власник несе відповідальність за:

контроль параметрів шкідливих і небезпечних виробничих факторів та речовин, які діють на працівників і вимагають проведення медоглядів;

фінансування витрат, пов'язаних з медоглядами;

допуск до роботи з шкідливими та небезпечними умовами праці осіб, які не пройшли медогляд або мають протипоказання за станом здоров'я;

відшкодування втрати здоров'я працівника у зв'язку з виконанням професійних обов'язків.

Працівник має право отримувати інформацію про:

шкідливі і небезпечні виробничі фактори на робочих місцях;

стан здоров'я на підставі висновків комісії, яка здійснює медогляд.

Працівник може відмовитись від роботи, протипоказаної йому медичним висновком, вимагати переведення на іншу роботу без контакту з шкідливими та небезпечними факторами, а також вимагати направлення на позачерговий медогляд за своїм проханням.

Працівник зобов'язаний: проходити у встановленому порядку і вчасно медичні огляди та виконувати медичні рекомендації.

Працівник несе відповідальність за:

несвоєчасну явку на медичний огляд;

невиконання медичних рекомендацій і продовження роботи в умовах, протипоказаних йому за станом здоров'я.