Організація роботи з охорони праці у підрозділах зв’язку

РЕФЕРАТ

Організація роботи з охорони праці у підрозділах зв'язку

План

1. Методи аналізу стану травматизму та професійних захворювань

2. Методи розслідування нещасних випадків

2.1 Ознайомлення з обставинами нещасного випадку

2.2 Виявлення причин нещасного випадку

2.3 Складання акту про нещасний випадок

3. Планування заходів з охорони праці у підрозділах зв'язку

1. Методи аналізу стану травматизму та професійних захворювань

Для аналізу травматизму застосовують такі основні методи:

статистичний;

топографічний;

монографічний;

економічний;

метод анкетування;

метод експертних оцінок;

психофізіологічний.

Статистичний метод базується на вивченні травматизму за документами: звітами, актами, журналами реєстрації. Це дозволяє групувати випадки травматизму за певними ознаками: статтю, віком, стажем роботи, часом, типом нещасних випадків, особливостями отриманих травм, причинами травматизму, обладнанням, яке спричинило травму.

Динаміку травматизму вивчають за допомогою таких показників:

де Кч - показник частоти травматизму, А - кількість випадків травматизму за звітний період, В - середньоспискова чисельність військовослужбовців.

де Кт - показник тяжкості травматизму, С - сумарна кількість днів непрацездатності, А - кількість випадків травматизму за звітний період.

де Кн - показник непрацездатності (число людино-днів непрацездатності, яке припадає на 1000 працівників).

Топографічний метод ґрунтується на тому, що на плані розташування підприємства (установи, організації) систематично наносять умовними знаками усі нещасні випадки. Це дозволяє наочно бачити місця, де сталися нещасні випадки, тобто виявити місця з підвищеною небезпекою, які вимагають ретельного обстеження та профілактичних заходів. Повторення нещасних випадків у певних місцях свідчить про незадовільний стан охорони праці на даних об'єктах. На ці місця звертають особливу увагу, вивчають причини травматизму. Шляхом додаткового обстеження згаданих місць виявляють причини, які викликали нещасні випадки, формулюють поточні та перспективні заходи щодо запобігання нещасним випадкам для кожного окремого об'єкта.

Монографічний метод полягає в детальному обстеженні всього комплексу умов праці, процесу праці, обладнання робочого місця, прийомів праці, санітарно-гігієнічних умов, засобів колективного та індивідуального захисту. Тобто цей метод полягає в аналізі небезпечних та шкідливих факторів, притаманних тій чи іншій ділянці роботи, обладнанню, процесу праці. За цим методом поглиблено вивчають всі обставини нещасного випадку, якщо необхідно, то виконують відповідні дослідження та випробування. Дослідженню підлягають місце нещасного випадку, процес праці, основне та допоміжне обладнання, трудові прийоми, засоби захисту, умови середовища праці, метеорологічні умови у приміщенні, освітленість, загазованість, запиленість, шум, вібрація, випромінювання, причини нещасних випадків, які сталися раніше на даному робочому місці.

Економічний метод полягає у вивченні та аналізі втрат, які спричинені травматизмом. Аналіз виконується за такими показниками:

де Е - економічна ефективність від впровадження заходів з охорони праці, Е1 - приріст обсягу продукції за рахунок підвищення продуктивності праці та скорочення втрат від плинності кадрів, Е2 - зниження собівартості продукції за рахунок економії витрат на підготовку та перепідготовку кадрів, Е3 - економія коштів за рахунок скорочення оплат днів тимчасової непрацездатності, Е4 - економія коштів за рахунок скорочення виплат пільгових пенсій, Е5 - економія коштів бюджету медичного обслуговування особового складу.

де Е - ефективність від впровадження заходів з охорони праці, В - щоденний середній виробіток (на одну людину), Кдд - кількість днів непрацездатності до впровадження заходів, Кдп - - кількість днів непрацездатності після впровадження заходів.

де З - сума збитків від кожного нещасного випадку, З1 - оплата лікарняного листка, З2 - вартість клінічного лікування, З3 - вартість амбулаторного лікування, З4 - пенсія за непрацездатністю (інвалідністю), З5 - оплата різниці між попереднім заробітком та пенсією, З6 - виплата пенсії у зв'язку з втратою годувальника, З7 - втрати від зупинки обладнання та процесу праці, З8 - умовні втрати від невиплаченої заробітної платні, З9 - оплата штрафів.

Деякі з цих показників обчислюються за власними формулами:

З5 = Р0 * Т1 (1 + (Кв + Кф)/2),

де Р0 - середній денний виробіток продукції, який припадає на один відпрацьований людино-день у розрахунковому періоді;

Т1 - час перебування на пенсії за розрахунковий період в робочих днях;

Кв - тарифний коефіцієнт вищого розряду за даною професією;

Кф - тарифний коефіцієнт фактичного розряду за даною професією.

З7 = Р0 * Т2 + Зп + Ст,

де Р0 - середній денний виробіток продукції, який припадає на один відпрацьований людино-день у розрахунковому періоді;

Т2 - втрати часу оточуючих потерпілого осіб під час надання допомоги і транспортування, в людино-днях;

Зп - заробітна плата цих осіб за період простою;

Ст - вартість транспортування потерпілого на технологічному транспорті.

З8 = (В/n) * Т3,

де В - сума заробітної плати за три місяці, які передували н/в;

n - кількість відпрацьованих днів за ці місяці;

Т3 - тривалість періоду непрацездатності в робочих днях.

Втрати національного доходу внаслідок тимчасового зниження продуктивності праці до повного відновлення у потерпілого навичок роботи розраховується за формулою:

Снд = 9,5 * Ь * Р0 + (S1 - S2),

де 9,5 - коефіцієнт, який враховує зниження кількості виробленої продукції протягом трьох місяців після виходу на роботу при тривалості хвороби більше 20 робочих днів (при тривалості хвороби 5 - 10 робочих днів коефіцієнт = 3,а при 11 - 20 днях = 5);

Ь - коефіцієнт, який враховує поправку до кількості виробленої продукції до різниці між кваліфікацією потерпілого та усередненого розряду середньоспискового працівника (військовослужбовця);

Р0 - середній денний виробіток продукції, який припадає на один відпрацьований людино-день у розрахунковому періоді;

S1 - заробітна плата за три місяці до нещасного випадку;

S2 - заробітна плата після виходу на роботу.

Ь = Кф/Кс,

де Кф - тарифний коефіцієнт розряду потерпілого;

Кс - тарифний коефіцієнт розряду середньоспискового працівника (військовослужбовця).

Вартість розслідування нещасного випадку визначають за формулою:

С = Sп + Р0 * Т4 + S3,

де Sп - сума позову судово-слідчих органів за участь у проведенні розслідування;

Р0 - середній денний виробіток продукції, який припадає на один відпрацьований людино-день у розрахунковому періоді;

Т4 - втрата часу працівниками за період розслідування в людино-днях;

S3 - заробітна плата працівників за період розслідування причин і обставин нещасного випадку.

Математично-статистична обробка матеріалів за нещасним випадком з тимчасовою непрацездатністю потерпілих дозволяє знайти таку залежність:

,

де l - економічні втрати за рік;

N - сумарне число нещасних випадків за рік (без мікротравм);

D - сумарний час непрацездатності з причини нещасного випадку;

B - середня денна заробітна плата потерпілого.

Метод анкетування. Розробляються анкети для працівників. На підставі анкетних даних (відповідей на питання) розробляють профілактичні заходи щодо попередження нещасних випадків.

Метод експертних оцінок базується на експертних висновках (оцінках умов праці), на виявленні відповідності обладнання, пристроїв, інструментів, процесів до вимог стандартів ергономіки, які встановлюються до машин, механізмів, обладнання, інструментів, пультів керування.

Психофізіологічний метод дозволяє визначити найбільш небезпечні дні у житті людини за допомогою розрахунків її біологічних ритмів. На підставі таких розрахунків розробляються відповідні режими праці та відпочинку.

2. Методи розслідування нещасних випадків

2.1 Ознайомлення з обставинами нещасного випадку

Метою розслідування нещасного випадку є:

з'ясування умов, обставин та причин виникнення небезпечної чи аварійної ситуації;

виявлення причин нещасного випадку;

визначення кола винуватців та складу вини кожного;

розробка заходів з попередження аналогічних випадків.

Розслідування має вестися у такій послідовності:

огляд місця пригоди, його фотографування, складання схеми та ескізів;

опитування потерпілих, свідків, посадових осіб;

вивчення технічної документації;

технічна експертиза, слідчий експеримент;

медична експертиза;

складання акту, висновку технічного інспектора у разі необхідності.

Всі випадки мають бути ретельно вивчені, адже легкі нещасні випадки можуть бути причинами значних аварій.

Про кожний нещасний випадок очевидець або сам потерпілий повинен негайно сповістити безпосереднього начальника чи керівника робіт і вжити заходів щодо надання необхідної допомоги потерпілому. У разі, якщо про нещасний випадок повідомлено несвоєчасно або непрацездатність настала не відразу, то розслідування проводиться на підставі заяви потерпілого чи іншої особи.

Для розслідування нещасного випадку керівник підприємства наказом призначає комісію з розслідування нещасного випадку у складі голови комісії (одного з своїх заступників),та її членів - начальника відповідної дільниці та фахівців відповідних служб (охорони праці, пожежної, автомобільної, медичної тощо). Комісія проводить розслідування протягом трьох діб.

До обставин нещасних випадків належать такі події:

дорожньо-транспортні пригоди (в тому числі наїзд транспортних засобів);

падіння під час пересування, з висоти, в ями колодязі тощо;

падіння, зсув предметів, матеріалів, породи, ґрунту;

вплив деталей машин, які рухаються, обертаються, розлітаються;

ураження електрострумом (у тому числі при доторку до ЛЕП);

вплив екстремальних температур (крім пожеж);

вплив небезпечних та шкідливих речовин;

вплив шкідливих випромінювань (іонізуючих, ЕМВ);

фізичні перевантаження;

нервово-психічні перевантаження;

ушкодження від контакту з тваринами, комахами, рослинами;

утоплення;

асфіксія;

вбивство або травма, заподіяна іншою особою;

ушкодження від стихійного лиха;

ушкодження від пожежі;

ушкодження від вибуху.

Огляд місця нещасного випадку.

Вчасний і ретельний огляд місця нещасного випадку - один з головних моментів у розслідуванні. Саме огляд незмінної або змінної первинної обстановки місця випадку допомагає об'єктивно розібратися в тому, що сталося на робочому місці та сприяло виникненню нещасного випадку.

Під час розслідування нещасних випадків ретельному огляду та експертизі підлягають:

робоче місце, машини, механізми, транспортні засоби, на яких стався нещасний випадок;

частини або деталі будівель, споруд, обладнання, машин, а також матеріали, інструменти чи інші предмети, якими була нанесена травма;

засоби індивідуального захисту, спецодяг, спецвзуття, якими користувався потерпілий;

захисні огорожі, блокування, сигналізація, інші захисні засоби;

в цілому ділянка роботи (з метою визначення технічного стану робочих місць, машин, механізмів, аналогічних до тих, де стався нещасний випадок), а також рівень організації безпеки праці на ній.

Для того, щоб матеріали розслідування були більш наочними, рекомендується під час огляду місця нещасного випадку зробити кілька фотознімків. Кількість знімків визначається обставинами нещасного випадку. Крім виконання фотознімків обов'язково складається схема місця нещасного випадку і робиться креслення чи ескіз із найбільш важливих вузлів деталей машин і механізмів, захисних огорож та інших пристроїв.

Опитування потерпілих, свідків та посадових осіб.

У процесі розслідування нещасного випадку важливе значення мають покази потерпілих та свідків.

По-перше, потерпілий повинен якомога правильніше, точніше і послідовніше розповісти про обставини і причини нещасного випадку, уточнити:

операцію, яку він виконував;

положення, в якому він перебував безпосередньо перед нещасним випадком;

у якому стані перебували інструмент, обладнання, машина перед нещасним випадком;

які порушення правил охорони праці він помітив.

Необхідно встановити кваліфікацію потерпілого, час і місце навчання та інструктажу потерпілого з охорони праці, з'ясувати стан його самопочуття перед нещасним випадком.

При опитуванні свідків встановлюють:

місце перебування очевидця в момент нещасного випадку;

зміст його діяльності в цей час;

спостереження свідка за перебігом нещасного випадку (поведінка потерпілого до, під час та після нещасного випадку, можливі причини нещасного випадку);

Крім того, потрібно опитати безпосередніх керівників робіт, де стався нещасний випадок, а також інших керівників. У розмові з цими співробітниками (командирами) потрібно з'ясувати:

їх власне уявлення про причину нещасного випадку;

їх обов'язки з нагляду за безпечною роботою та якість виконання цих обов'язків до нещасного випадку;

заходи, вжиті для профілактики порушень правил охорони праці, за якими стався даний нещасний випадок.

Результати опитувань потерпілих, очевидців та інших свідків обов'язково фіксувати у формі письмових пояснень.

За результатами розслідування на облік беруться нещасні випадки, які сталися:

під час виконання службових обов'язків (у тому числі під час відряджень), а також дій в інтересах виконання роботи без доручення керівника роботи;

на робочому місці або в іншому місці роботи протягом робочого часу, включаючи встановлені перерви;

протягом часу, необхідного для упорядкування знарядь праці, засобів захисту, одягу перед початком або після закінчення роботи, а також для особистої гігієни;

під час проїзду на роботу або з роботи на власному транспорті або чужому (наданому згідно з договором чи заявкою), який використовувався в інтересах виконання завдань;

під час аварій або їх ліквідації на об'єктах та робочих місцях;

під час надання шефської допомоги;

на транспортному засобі, стоянці транспортних засобів з особами, які перебували на змінному відпочинку;

у робочий час при прямуванні пішки, на громадському, власному чи іншому транспорті з метою виконання роботи, пов'язаної з переміщенням між об'єктами обслуговування;

під час прямування пішки або на транспортному засобі до місця роботи чи назад за разовим завданням без оформлення посвідчення про відрядження.

2.2 Виявлення причин нещасного випадку

Для полегшення цього завдання застосовують поділ причин нещасних випадків на такі основні групи:

організаційні:

незадовільне функціонування, недосконалість або відсутність системи управління охороною праці;

відсутність у посадових інструкціях функціональних обов'язків з питань охорони праці;

відсутність або неякісне проведення медичного обстеження (профвідбору);

залучення до роботи осіб, які не мають відповідної спеціальності (професії);

недоліки під час навчання безпечних прийомів праці (відсутність або неякісне проведення інструктажу, допуск до роботи без навчання та перевірки знань з охорони праці);

недосконалість або відсутність інструкцій з охорони праці;

порушення трудової дисципліни (невиконання посадових обов'язків, невиконання вимог інструкцій з охорони праці);

порушення вимог безпеки під час експлуатації обладнання, інструментів, пристроїв;

порушення вимог безпеки під час експлуатації транспортних засобів;

порушення режиму праці та відпочинку;

порушення правил дорожнього руху;

виконання робіт з відключеними, несправними засобами колективного захисту, системами сигналізації, вентиляції, освітлення тощо;

невикористання засобів колективного та індивідуального захисту за їх наявності або через їх відсутність.

технічні:

неякісна розробка або відсутність проектної документації на будівництво та реконструкцію об'єктів, будівель, споруд, обладнання тощо;

конструктивні недоліки, недосконалість, недостатня надійність засобів праці, транспортних засобів та засобів захисту;

невідповідність технологічного процесу до вимог безпеки праці;

незадовільний технічний стан (несправність) об'єктів, будівель, споруд, транспортних засобів, засобів колективного та індивідуального захисту.

санітарно-гігієнічні:

незадовільний стан середовища праці (перевищення ГДР та ГДК наявності в навколишньому середовищі шкідливих випромінювань та речовин, невідповідність до нормативних вимог умов мікроклімату, шуму, вібрації, освітлення);

порушення правил особистої гігієни.

психофізіологічні:

незадовільні фізичні дані або стан здоров'я;

низька нервово-психічна стійкість;

незадовільний “психологічний” клімат у колективі;

травмування внаслідок дій інших осіб;

алкогольне, наркотичне сп'яніння, токсичне отруєння.

До процесу виявлення причин нещасного випадку належать такі ж самі дії комісії, як і до вивчення обставин нещасного випадку.

Технічна експертиза і слідчий експеримент.

Багатофакторний вплив і складна обстановка середовища праці можуть не дати повну картину у виявлення причин нещасного випадку. Виникає потреба у глибоких спеціальних знаннях з галузі будівельної механіки, електротехніки, хімії тощо.

Технічному інспектору надано право залучати спеціалістів для розслідування нещасного випадку і використовувати їх консультантами з окремих питань або експертами. На основі технічних розрахунків і лабораторних випробувань експерти дають письмові висновки, які додаються до справи.

Для перевірки окремих факторів (показів свідків і потерпілих), для перевірки висновків необхідно проводити слідчий експеримент. Його проводять в умовах, аналогічних до умов нещасного випадку.

Медична експертиза.

Це додаткове джерело інформації у з'ясуванні причини нещасного випадку. Медична експертиза дає відповіді на такі питання як уточнення ролі у виникненні небезпечної ситуації:

умов праці;

обстановки процесу праці;

потерпілого.

За її допомогою встановлюють:

характер травми, ступінь важкості, причини смерті;

небезпечний фактор середовища праці і механізм його дії на організм потерпілого;

час травмування (смерті);

пошкодження, які сталися при житті і посмертно;

наявність алкоголю або наркотичних речовин в організмі потерпілого;

наявність в організмі потерпілого промислових отруйних речовин, в результаті дії яких людина могла втратити контроль над своїми діями, свідомість;

наявність патологічних змін в організмі людини, які в результаті раптової дії несприятливих факторів довкілля (тиск, температура, відносна вологість повітря) могли викликати відхилення психофізіологічного стану потерпілого від норми;

наявність у потерпілого схильності до нервово-психічних розладів.

2.3 Складання акту про нещасний випадок

Комісія з розслідування нещасного випадку зобов'язана:

обстежити місце нещасного випадку, опитати свідків та причетних осіб, отримати пояснення потерпілого;

встановити обставини і причини нещасного випадку, визначити осіб, які допустили порушення вимог нормативно-правових актів, розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам;

скласти акт про нещасний випадок і передати його на затвердження керівнику підприємства.

Акт про нещасний випадок - офіційний документ встановленої форми Н-1. Порушення цієї форми можуть викликати різні ускладнення при вирішенні питання про відшкодування матеріальних збитків потерпілих, а також значною мірою утруднює аналіз нещасний випадок.

Опис обставин нещасного випадку.

Чим повніше і об'єктивніше буде проведено розслідування і з'ясування обставин нещасного випадку, тим менша ймовірність помилок у визначенні причин і більша гарантованість прийняття правильного рішення про заходи з попередження нещасного випадку у майбутньому.

Найбільш поширеним недоліком у описі обставин є неконкретність опису різних фактів, які безпосередньо не стосуються конкретного нещасного випадку, упущення моментів, які визначають сутність нещасного випадку, та його причин. Тому під час розслідування нещасного випадку необхідно дотримуватися таких вимог:

вся увага при описуванні обставин має бути зосереджена на повному розкритті причин нещасного випадку. Обставини потрібно викладати коротко в логічній послідовності, не загромаджувати дрібницями, вже відомими даними, які не стосуються справи. В акті потрібно записувати те, що встановлено комісією, і ні в якому разі - передбачення і домисли;

коли неможливо вказати місце нещасного випадку з необхідною точністю, то це можна оформити, назвавши ту частину обладнання, споруди, де потерпілий отримав ушкодження;

при описуванні роботи, яку виконував потерпілий в момент нещасного випадку, необхідно вказати не тільки загальне визначення технологічної операції (ремонт машини), але й конкретно елемент роботи, при якому виникла травма (знімання колеса);

якщо нещасний випадок стався внаслідок неправильних прийомів роботи осіб, які працювали поряд, необхідно вказати, в чому полягало порушення;

потрібно вказати положення (позу) потерпілого при виконанні операції у момент нещасного випадку;

якщо нещасний випадок не пов'язаний із застосуванням обладнання, інструментів чи пристроїв, то описувати їх стан не потрібно;

потрібно вказати вид і стан майданчика, на якому велася робота (підлога, підставка, драбина тощо);

якщо нещасний випадок не пов'язаний з факторами умов праці (температура повітря, вологість, тиск, освітленість приміщення, наявність пари, газу, пилу, шуму тощо), то їх описувати не потрібно;

необхідно вказати, чим саме нанесена травма потерпілому (деталь обладнання, інструменту, частина будівлі, нагріті предмети, пил, газ, окалина та ін.);

необхідно вказати характер травми, нанесеної потерпілому (перелом, розтягнення, опік, поранення, гостре отруєння тощо).

Визначення причини нещасного випадку.

Визначення причини - головна мета розслідування, оскільки тільки за умови, що причина визначена правильно, можна упевнитися в ефективності профілактичних заходів. Найбільш типові помилки визначення причини:

причина не встановлена;

причина встановлена неправильно;

записані надумані причини;

записані причини, які не витікають з обставин;

порушено послідовність опису основних та другорядних причин;

записано наслідок, а не причину.

Заходи щодо усунення причин нещасного випадку.

Визначення заходів щодо усунення причин нещасного випадку - завершальний етап складання акту за формою Н-1. У процесі розробки та запису заходів потрібно:

формулювати заходи конкретно і технічно грамотно;

зберігати послідовність у записах заходів (спочатку технічні, потім інші);

спрямовувати заходи насамперед на ліквідацію порушень правил і норм охорони праці;

виконати дорозслідування, якщо заходи з усунення причин нещасного випадку в акті не вказані.

До акта додаються письмові пояснення свідків, потерпілого, а в разі потреби також схеми, фотографії, витяги з експлуатаційної документації, інші документи, які характеризують місце події, медичний висновок щодо діагнозу ушкодження здоров'я потерпілого, наявності в його організмі алкоголю, отруйних чи наркотичних речовин.

Акт (затверджений керівником підприємства у 5 або 6 примірниках) разом з матеріалами розслідування підлягає зберіганню протягом 75 років, з яких потрібно вирахувати вік потерпілого на момент закінчення справи. У разі ліквідації підприємства акти про нещасні випадки разом з матеріалами розслідування передаються правонаступнику або до державного архіву.

Нещасний випадок з студентом вищого навчального закладу, який стався під час проходження стажування на підприємстві, розслідується і береться на облік підприємством. У розслідуванні повинен брати участь представник вищого навчального закладу.

Контроль за своєчасним і правильним розслідуванням, документальним оформленням та обліком нещасних випадків, виконанням заходів щодо усунення їх причин та вирішення спірних питань здійснюється вищими керівниками та відповідними органами державного нагляду чи контролю залежно від їх функцій, компетенції та повноважень.

За результатами розслідування не складається акт і не беруться на облік нещасні випадки, які сталися з працівниками:

внаслідок отруєння алкоголем, наркотичними або іншими отруйними речовинами з вини потерпілого;

під час скоєння працівниками злочинів або правопорушень, якщо ці дії зафіксовані і на них є рішення суду або прокуратури;

у разі природної смерті, самогубства, якщо це не було наслідком впливу небезпечних і шкідливих факторів під час виконання службових обов'язків;

у разі навмисного заподіяння людиною шкоди своєму здоров'ю;

під час виконання дій, які не входять до службових обов'язків.

Спеціальному розслідуванню підлягають:

нещасні випадки зі смертельним наслідком;

групові нещасні випадки, які сталися одночасно із двома і більше працівниками незалежно від тяжкості ушкодження їх здоров'я;

випадки смерті під час виконання службових обов'язків.

Керівник підприємства призначає своїм наказом комісію для спеціального розслідування, до складу якої включаються: голова комісії - один із заступників керівника вищої установи чи організації, члени комісії - начальники відповідних служб вищої організації або їх заступники, начальники відповідних служб підприємства, де стався нещасний випадок та інші необхідні фахівці. Якщо нещасний випадок пов'язаний із порушенням вимог нормативно-правових актів про охорону праці та техніку безпеки, з пожежею, отруєнням чи автокатастрофою, то до складу комісії залучається представник відповідного державного органу нагляду чи контролю.

Спеціальне розслідування групового нещасного випадку, під час якого загинуло 5 і більше осіб, травмовано 10 і більше осіб, проводиться комісією, яка призначається наказом Міністра зв'язку України.

До матеріалів спеціального розслідування включаються:

- копія наказу керівника підприємства про утворення комісії зі спеціального розслідування;

- акт спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком, групових нещасних випадків, випадків смерті та аварій;

- протокол огляду місця нещасного випадку;

- копія акта на кожного потерпілого окремо;

- ескіз місця нещасного випадку, необхідні плани, схеми, фотознімки;

- висновок експертизи (якщо вона проводилась);

- протокол опитування та пояснювальна записка свідків та інших причетних осіб;

- копії документів про проходження потерпілими навчання, інструктажу і перевірки знань щодо охорони праці;

- медичний висновок;

- довідка про матеріальну шкоду, заподіяну нещасним випадком;

- копії актів перевірок та приписів, які стосуються нещасного випадку, виданих керівнику підприємства до настання нещасного випадку та під час його розслідування.

Матеріали розслідування підлягають зберіганню протягом 75 років, з яких потрібно вирахувати вік потерпілого на момент закінчення справи. У разі ліквідації підприємства акти про нещасні випадки разом з матеріалами розслідування передаються правонаступнику або до державного архіву.

3. Планування заходів з охорони праці у підрозділах зв'язку

Функція планування, в основі якої лежить прогностичний аналіз, має вирішальне значення у системі управління охороною праці працівників підприємств зв'язку, профілактики та ліквідації наслідків нещасних випадків, аварій та катастроф.

Планування роботи з охорони праці поділяється на перспективне, поточне та оперативне.

Перспективне планування містить найбільш важливі, трудомісткі і довгострокові за терміном виконання заходи з охорони праці, виконання яких вимагає, як правило, сумісної роботи кількох структурних підрозділів. Можливість виконання заходів перспективного плану повинна бути підтверджена обґрунтованим розрахунком необхідного матеріально-технічного забезпечення і фінансових витрат із зазначенням джерел фінансування. Основною формою перспективного планування роботи з охорони праці є розробка комплексного плану по підприємству щодо покращення стану охорони праці.

Поточне планування здійснюється у межах календарного року через розробку заходів з охорони праці у розділі «Охорона праці» річного плану роботи підприємства.

Оперативне планування роботи з охорони праці здійснюється за підсумками контролю стану охорони праці в структурних підрозділах та на підприємстві в цілому. Оперативні заходи щодо усунення виявлених недоліків зазначаються безпосередньо у наказі керівника підприємства, який видається за підсумками контролю, або у плані заходів, як у додатку до наказу.

Відповідно до Закону України «Про охорону праці» фінансування охорони праці здійснюється державою. Працівники підприємств зв'язку не несуть ніяких витрат на заходи щодо охорони праці. На підприємствах, в галузях, на регіональному та державному рівнях створюються фонди охорони праці відповідно до Положення про державний, галузеві, регіональні, інші фонди охорони праці (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.99. р. № 335).

Управління державним фондом охорони праці здійснює Держнаглядохоронпраці. Кошти державного охорони праці використовуються на виконання національної програми покращення стану безпеки, гігієни праці та середовища праці, а також інших найважливіших робіт з охорони праці відповідно до переліку заходів, які можуть здійснюватися за рахунок фондів охорони праці.

Управління галузевими фондами охорони праці здійснюється міністерствами, іншими органами державної виконавчої влади, концернами, корпораціями, іншими об'єднаннями, створеними за галузевим принципом та здійснюють координацію діяльності з питань охорони праці. Кошти галузевих фондів використовуються на виконання погоджених з Держнаглядохоронпраці галузевих програм покращення стану безпеки, гігієни праці та середовища праці, а також інших найважливіших робіт відповідно до визначеного переліку.

Управління регіональними фондами охорони праці здійснюється Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями. Кошти регіональних фондів використовуються на виконання погоджених з територіальними органами Держнаглядохоронпраці регіональних програм покращення стану безпеки, гігієни праці та середовища праці, а також інших найважливіших робіт відповідно до визначеного переліку.

Керівник підприємства (організації, установи) визначає порядок управління фондом підприємства, призначає відповідальних за це осіб. Кошти фондів використовуються на виконання комплексних заходів, які забезпечують досягнення встановлених нормативів з охорони праці, а також на подальше підвищення рівня охорони праці на підприємстві відповідно до визначеного переліку.

Держнаглядохоронпраці здійснює загальний контроль за надходженням і витрачанням за призначенням коштів фондів.

Державний, галузеві, регіональні фонди формуються за рахунок добровільних перерахувань підприємств, організацій та установ з коштів, які знаходяться у їх розпорядженні, коштів, повернених за отриману раніше допомогу на становлення і розвиток спеціалізованих виробництв, науково-технічних центрів, творчих колективів, експертних груп, коштів інших фондів, організацій, які надійшли у порядку надання допомоги, а також інших надходжень.

Крім того, до державного, галузевих та регіональних фондів спрямовуються кошти, отримані від застосування штрафів за порушення нормативних актів про охорону праці, невиконання розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці з питань безпеки, гігієни праці та середовища праці, нещасні випадки на робочому місці та випадки професійних захворювань, які сталися з вини роботодавця, а також штрафів, накладених на посадових осіб, винних у порушенні вимог щодо охорони праці. Кошти від оплати вищезгаданих штрафів перераховуються до державного фонду в розмірі 50 % загальної суми штрафу, до галузевого та регіонального фондів - по 25 %. Відповідальність за перерахування коштів до відповідних фондів покладається на керівників або власників підприємств, організацій та установ.