Висновки Верховного Суду: формула висновку, його обов'язковість та механізм відступу

Схожим чином і при застосуванні доктрини незмінності власних позицій Верховного Суду в межах однієї справи він міг би формулювати висновок про застосування норм права, однак на додаток до цього враховувати процесуальну особливість конкретної справи і визнавати її вирішальне значення для результату розгляду цієї справи.

Прихований відступ

У здатності завдати шкоду юридичній визначеності з безпідставною зміною правових позицій найвищої судової інстанції може позмагатись практика, за якої позиції змінюються без чіткої ідентифікації цих змін як відступу від попередніх висновків.

Не є несподіванкою також те, що трапляється ця практика навіть у тих правових системах, де традиція верховенства права має міцне коріння, а в її складі й повага до правової визначеності.

З другої половини 2000-х років за застосування практики прихованого відступу (англ. stealth overruling) Верховний Суд США зазнавав критики, в тому числі з боку Р Дворкіна [45]. Суть цього негативного в очах його критиків явища полягає у тому, що Верховний Суд навмисне не бере до уваги певний свій більш ранній висновок, ухвалює рішення, відмінне від цього більш раннього прецеденту, формально не зазначаючи про його зміну [46]. Ця практика, попри те, що вона має певні переваги для суддів найвищої інстанції, а саме дозволяє їм спрямовувати розвиток права у бажаному напрямку без суттєвих потрясінь, однак має також величезний недолік, який полягає у тому, що це «вносить плутанину в право, підриваючи традиційні цінності прозорості та передбачуваності» [47, с. 64]. Варіантом цієї практики у США, до якого, за твердженням Р М. Ре, вдавався практично кожен суддя Верховного Суду, є звуження у наступних рішеннях сфери застосування більш ранніх прецедентів [48, с. 1861].

Вочевидь, в реаліях вітчизняного судочинства прихований відступ також заслуговує, скоріше, на негативне ставлення як такий, що не сприяє правовій визначеності. Проте як явище правової дійсності він потребує окремого, більш детального дослідження.

Висновки

Дослідження дозволило виявити лише частину з того масиву проблем, які виникають у судовій практиці і позначаються на стані загальної правової визначеності внаслідок нечіткого, не експліцитного формулювання Верховним Судом висновків про застосування норм права у своїх постановах, а також внаслідок виходу при формулюванні правових позицій за межі дійсно необхідного у справі без чіткої ідентифікації решти правових позицій, які не становили правове «ядро» справи, як dicta.

Цей виявлений масив переконує у тому, що висновок Верховного Суду про застосування норм права, має формулюватись експліцитно за формулою квазінорми про те, як слід застосовувати відповідну норму права, тобто таким чином, щоб висновок міг слугувати засновком в умовиводі для вирішення цієї та інших подібних справ, де другим (меншим засновком) будуть твердження про існування відповідних фактів, з якими норма пов'язує таке своє застосування.

Дослідження також дозволило запропонувати практичний спосіб розмежування правових висновків, які є «ядром» справи, становлять ratio decidendi і мають обов'язкове для врахування судами значення, приписане процесуальним законом, і dicta (obiter dicta), якими можуть бути інші висновки у питаннях права, що такого значення не повинні мати. Використання у текстах судових рішень цих латинських формул (також терміну per incuriam на позначення висновку, що не відповідає встановленій практиці і не потребує для свого неврахування застосування механізмів відступу) загалом відповідало б завданню покращення техніки оформлення судових рішень Верховного Суду, було б корисне для фахових користувачів пошукових систем, адже дозволяє при коректному використані цих формул відстежувати обов'язкові правові позиції, розмежовувати суперечливу практику і висновки per incuriam, які не свідчать про зміну практики.

Здійснений аналіз також дозволив підкреслити переваги встановлених у сучасному процесуальному праві механізмів палатних відступів від висновків Верховного Суду на противагу узагальнення практики Пленумом. Вдалось також запропонувати принаймні як перший крок на шляху забезпечення перспективної, а не ретроспективної «дії» змін у практиці, впровадження доктрини «права справи», спрямованої на забезпечення стабільності правозастосування принаймні в межах однієї справи.

Важливість та багоаспектність правового феномену обов'язковості висновків Верховного Суду щодо застосування норм права залишає відкритим широке коло проблемних питань, якими є, зокрема, проблема прихованого відступу, проблеми перенесення висновків у неподібні справи, де вони застосовуються mutatis mutandis. Окремого дослідження в контексті запропонованого у цій статті використання латинських формул у текстах судових рішень, та й поза таким контекстом, заслуговує міждисциплінарна проблема алгоритмів пошуку правових позицій, спрощення їх ідентифікації та обробки штучним інтелектом.

Література

1. Bernaziuk O. The role of legal conclusion of the Supreme Court in providing the law principle. Конституційно-правові академічні студії. 2022. № 1. С. 37-46. DOI: 10.24144/2663-5399.2022.1.04.

2. Шумило М. М. Квазірегуляторна роль правових висновків Верховного Суду на прикладі справи про відшкодування моральної шкоди у сімейному спорі. Наукові записки НаУКМА. Юридичні науки. 2021. Том 7. С. 79-86. DOI: 10.18523/2617-2607.2021.7.79-86.

3. Квятковська Б.І. Судовий прецедент: деякі теоретичні аспекти. Науковий вісник Ужгородського національного університету. № 21. С. 52-55.

4. Пільгун Н. В. Місце і роль правового прецеденту в правовій системі України. Юридичний вісник. 2021. № 2 (59). С. 55-61. DOI: 10.18372/2307-9061.59.15595.

5. Попов Ю.Ю. Прецедентне право у контексті загально-обов'язковості судових рішень та українські перспективи. Форум права. 2010. № 3. С. 351-363.

6. Сахнюк В.В. Роль та місце судового прецеденту у системі джерел національного права. Молодий вчений. 2017. № 5.1 (45.1). С. 119-122.

7. Шафарчук В. Судовий прецедент в Україні. Юридична Газета. 2013. № 35. С. 41. URL: https://yur-gazeta.com/publications/practice/ sudova-praktika/sudoviy-precedent-v-ukrayini.html (дата звернення: 22.08.2023).

8. Шацька Б.І. Проблематика запровадження судового прецеденту в Україні у контексті судової реформи. Часопис Київського університету права. 2010. № 4. С. 73-76.

9. Ніколенко Л. М. Щодо можливості визнання судового прецеденту в Україні. Актуальні проблеми держави і права. Вип. 73. С. 261-266.

10. Шумило М. М. Правові висновки касаційного суду: inter praeteritum et futurum. Підприємництво, господарство і право. 2020. № 12. С. 47-54. DOI: 10.32849/2663-5313/2020.12.08.

11. Кібенко О. Перспективна дія правового висновку (позиції) Верховного Суду: чи доцільно запровадити в Україні? Сайт Верховного Суду. 03 березня 2020. URL: https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/zmi/901374/ (дата звернення: 22.08.2023).

12. Крат В. І. Ефективні способи захисту: quo vadis?! Матеріали презентації виступу, 31 березня 2023 року. URL: https://supreme. court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/2023_prezent/Prezentacia_efektivnist_31_03_2023.pdf (дата звернення: 22.08.2023).

13. Гуйван П. Д. Правова визначеність як елемент справедливого судочинства. Темпоральний аспект. Сучасний стан та перспективи розвитку економіки, обліку, менеджменту фінансів та права: тези міжнар. наук.-практ. конфер. Полтава: ЦФЕНД, 2019. С. 52-54.

14. Лазоренко Є.Ю. Визначення темпоральних та суб'єктних меж у рішеннях Верховного Суду як необхідних умов дії правових висновків. Юридичний бюлетень. 2022. Випуск 25. С. 116-125.

15. Пушняк О.В. Дія у часі судових правоположень. Теорія і практика правознавства. 2015. Випуск 1 (7). С. 1-22.

16. Скрипник Д. О. Перспективна дія правових позицій Верховного Суду в кримінальному провадженні: чи варто запроваджувати? Правова позиція. 2022. № 2 (35). С. 97-99. DOI: 10.32782/2521-6473.2022-2.19

17. Пільков К. Питання факту та права: фундаментальне і прикладне розмежування обставин справи, їх юридичної кваліфікації і застосування права. Право України. 2020. № 8. С. 144-194. DOI: 10.33498/louu-2020-08-144.

18. Пільков К. М. Новий розгляд справи після скасування рішення Верховним Судом: проблеми забезпечення змагальності та права на справедливий суд. Юридичний науковий електронний журнал. 2022. № 9. С. 233-242. DoI: 10.32782/2524-0374/2022-9/56.

19. Fowler T L. Law Between the Lines. Campbell Law Review. 2003. Vol. 25, Iss. 2, Art. 1. P 151-179.

20. Верховний Суд, Велика Палата. Окрема думка суддів Ткача І. В., Власова Ю. Л., Катеринчук Л. Й., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М. до ухвали Великої Палати Верховного Суду від 15.03.2023, справа № 909/578/17. URL: https://reyestr.court.gov.ua/ Review/109963758 (дата звернення: 22.08.2023).

21. Верховний Суд, Велика Палата. Ухвала від 19.07.2023, справа № 909/578/17.

22. Abramowicz M., Stearns M. Defining Dicta. Stanford Law Review. 2005. Vol. 57, Issue 4. P 953-1094.

23. Blackman J. Much Ado About Dictum; or, How to Evade Precedent Without Really Trying: The Distinction between Holding and Dictum. SSRN. 2008. 39 p. URL: http://dx.doi.org/10.2139/ssrn.1318389 (дата звернення: 22.08.2023).

24. Holbrook J. Holding or Dicta? North Carolina Criminal Law. A UNC School of Government Blog. August 11, 2020. URL: https://www.sog. unc.edu/sites/www.sog.unc.edu/files/course_materials/holding-or-dicta.pdf (дата звернення: 22.08.2023).

25. Kozel R. J. The Scope of Precedent. Michigan Law Review. 2014. Vol. 113. P 179-199.

26. Верховний Суд, Касаційний господарський суд. Постанова від 28.03.2018, справа № 910/1200/17. URL: https://reyestr.court.gov.ua/ Review/73097988 (дата звернення: 22.08.2023).

27. Верховний Суд, Касаційний господарський суд (об'єднана палата). Постанова від 07.12.2018, справа № 910/7547/17. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/78484783 (дата звернення: 22.08.2023).

28. Верховний Суд, Велика Палата. Постанова від 08.08.2023, справа № 910/19199/21. URL: https://reyestr.court.gov.ua/ Review/112873033 (дата звернення: 22.08.2023).

29. Верховний Суд, Велика Палата. Постанова від 14.06.2023, справа № 448/362/22. URL: https://reyestr.court.gov.ua/ Review/111647957 (дата звернення: 22.08.2023).

30. Stinson J. M. Why Dicta Become Holdings and Why It Matters. Brooklyn Law Review. 2010. Vol. 76. 50 p. URL: https://ssrn.com/ abstract=1661185 (дата звернення: 22.08.2023).

31. Верховний Суд, Велика Палата. Постанова від 26.07.2023, справа № 759/5454/19. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/112516545 (дата звернення: 22.08.2023).

32. Верховний Суд, Велика Палата. Постанова від 13.07.2022, справа № 199/8324/19. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/105624089 (дата звернення: 22.08.2023).

33. Верховний Суд, Велика Палата. Окрема думка судді К. М. Пількова до постанови від 13.07.2022, справа № 199/8324/19. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/105775036 (дата звернення: 22.08.2023).

34. Верховний Суд, Велика Палата. Окрема думка судді І. В. Ткача до постанови від 13.07.2022, справа № 199/8324/19. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/106264706 (дата звернення: 22.08.2023).

35. Верховний Суд, Касаційний цивільний суд. Ухвала від 17.08.2022, справа № 759/5454/19. URL: https://reyestr.court.gov.ua/ Review/105838961 (дата звернення: 22.08.2023).

36. Valentine D. G. The Meaning of “Per Incuriam”. The Modern Law Review. 1955. Vol. 18. P 602-604.

37. Eng S. The Doctrine of Precedent in English and Norwegian Law-Some Common and Specific Features. Scandinavian studies in law. 2000. No. 39. P 275-324. DOI: 10.53292/811382b1.a5b6afe3.

38. Верховний Суд, Касаційний господарський суд. Постанова від 26.01.2021, справа № 910/18285/19. URL: https://reyestr.court.gov. ua/Review/94417512 (дата звернення: 22.08.2023).

39. Верховний Суд, Велика Палата. Постанова від 07.09.2022, справа № 910/22858/17. URL: https://reyestr.court.gov.ua/ Review/106841696 (дата звернення: 22.08.2023).

40. Дояр Є. В. Передумови та значення відступу Верховним Судом від його висновків з питань застосування норм права. Правова позиція. 2022. № 2 (35). С. 5-9. DOI: 10.32836/2521-6473.2022-2.1.

41. Верховний Суд, Касаційний кримінальний суд. Ухвала від 07.03.2023, справа № 761/13685/14-к. URL: https://reyestr.court.gov.ua/ Review/109646051 (дата звернення: 22.08.2023).

42. Верховний Суд, Касаційний кримінальний суд. Ухвала від 12.05.2021, справа № 663/267/19. URL: https://reyestr.court.gov.ua/ Review/97005607 (дата звернення: 22.08.2023).

43. Верховний Суд, Велика Палата. Окрема думка суддів К. М. Пількова, В. В. Британчука, Ю. Л. Власова, І. В. Григор'євої, М. І. Гриціва, Ж. М. Єленіної, О. Б. Прокопенка до постанови від 05.10.2022, справа № 906/513/18. URL: https://reyestr.court.gov.ua/ Review/107064710 (дата звернення: 22.08.2023).

44. Верховний Суд, Велика Палата. Постанова від 28.04.2020, справа № 182/18/17. URL: https://reyestr.court.gov.ua/ Review/89537005 (дата звернення: 22.08.2023).

45. Dworkin R. The Supreme Court Phalanx. The New York Review. 2007. September 27 issue. URL: https://www.nybooks.com/ articles/2007/09/27/the-supreme-court-phalanx/ (дата звернення: 22.08.2023).

46. Horwitz P Reversing by Degrees [reviews]. Jotwell: The Journal of Things We Like (Lots). Vol. 2010. P 1-3.

47. Friedman, Barry, The Wages of Stealth Overruling (With Particular Attention to Miranda v. Arizona). Georgetown Law Journal, NYU School of Law, Public Law Research Paper. 2010. № 10-42. P 1-64. URL: https://ssrn.com/abstract=1647745 (дата звернення: 22.08.2023).

48. Re R. M. Narrowing precedent in the Supreme Court. Columbia Law Review. 2014. Vol. 114, № 7. P 1861-1911.

Размещено на Allbest.ru