Правотлумачне аргументування у конституційному судочинстві в Україні (загальнотеоретичні аспекти)

Специфіка суб'єктного складу правотлумачного аргументування, як ознака останнього, зумовлена тим, що здійснює уповноважений на таку діяльність суб'єкт, а інші учасники цієї діяльності, якими є суб'єкти звернення до КСУ з конституційним поданням про необхідність надати офіційне тлумачення конституції України, йому допомагають: крім обґрунтування необхідності надати офіційне тлумачення Конституції України, вони конкретизують питання, на яке, на їхню думку, має відповісти КСУ. Суспільство виступатиме правовою авдиторією. На завершальній стадії відповідної юридичної діяльності саме КСУ як уповноважений на офіційну правотлумачну діяльність колективний суб'єкт створює та об'єктивує в правотлумачному акті підтриманий правовою аргументацією ін- терпретаційно-правовий припис, що містить правило розуміння змісту норми Конституції України.

Кінцева мета правотлумачного аргументування, як його сутнісна ознака, полягає у тому, що уповноважений на здійснення офіційного правотлумачення суб'єкт (КСУ) прагне переконати адресатів офіційної правотлумачної аргументації та правову авдиторію у підставності (обґрунтованості) сформованого інтерпретаційно-правового припису - правила розуміння змісту юридичної норми.

Об'єктом офіційного правотлумачного аргументування виступає правило розуміння змісту норми права, зафіксоване в інтерпретаційно-правовому приписі, який і завершує діяльність з офіційного правотлумачення. Він конкретизується у предметах правового аргументування у різних аргументувальних ситуаціях.

Змістом діяльності з правотлумачного аргументування є наведення саме правотлумачних аргументів у формі тверджень чи, ймовірно, заперечень, які допомагають обґрунтувати інтерпретаційно-правовий припис.

Найважливішими засобами правотлумачного аргументування є саме правотлумачні аргументи, які, зрештою, отримують об'єктивацію у правотлумачному акті - рішенні КСУ про офіційне тлумачення Конституції України. Такі аргументи допомагають сформувати правило розуміння змісту юридичної норми. Крім них засобами правотлумачного аргументування є його правила, встановлені у процесуальних та процедурних нормах.

Аргументи в отриманій правотлумачній аргументації об'єднані в аргументувальні структури, у яких вони підтримують одне одного й/або висновок, надаючи переконливості правотлумачній аргументації. Саме створена правотлумачна аргументувальна конструкція (але не всі аргументи у своїй сукупності, а кожен окремо взятий) підтримує один висновок - інтерпретаційно-правовий припис. Тому найчастіше у правотлумачній аргументації створюють конвергентну аргументувальну структуру, що, безперечно, можна вважати особливістю офіційної правотлумачної аргументації (в широкому сенсі).

Ще однією важливою ознакою правотлумачних аргументів є те, що вони дозволяють застосувати певні способи тлумачення норм права. Такі аргументи мають бути застосовані у певній послідовності: якщо лінгвістичних та системних аргументів недостатньо для формулювання правила розуміння змісту норми права, тоді вдаються до телеологічно-оцінювальних (зокрема щодо наслідків дії норми права) чи історичних аргументів. Правотлумачні аргументи можуть змінити поширення нормативно-правового припису на факти через конкретизацію змісту норми права. У цьому сенсі вони впливають на юридичну кваліфікацію фактів.

Результатом правотлумачного аргументування є аргументованість створеного інтерпретаційно-правового припису, яка забезпечує те, що цей припис не є свавільним. Аргументованість такого припису може бути оцінена за певними критеріями, які стосуються послідовності, узгодженості й когерентності правової аргументації, як слабка, часткова, недостатня, достатня та сильна. Лише достатньо та сильно аргументований правовий припис можна вважати переконливим. Для оцінювання переконливості правотворчої аргументації крім тих критеріїв, які використані для оцінювання ступеня аргументованості правового припису, потрібно враховувати ще й інші, які стосуються можливості універсалізації правової аргументації на інші аналогічні норми права, якщо б такі ставали предметом офіційного тлумачення.

Правотлумачне аргументування здійснюють на різних стадіях правотлумачної діяльності. КСУ тлумачить норму права не цілком абстрактно, а з огляду на конкретизоване питання суб'єкта конституційного подання. На стадії тлумачення-з'ясування КСУ підшукує аргументи для виправдання правила розуміння змісту норми права, застосовуючи певні способи тлумачення норм права. Такі аргументи, якщо вони будуть об'єктивовані на стадії тлумачення-роз'яснення, можуть приховувати справжні мотиви формулювання саме певного правила розуміння змісту норми права.

На стадії тлумачення-роз'яснення КСУ об'єктивує аргументи, щоб показати, що правило розуміння змісту норми права не є свавільним. При цьому, формулювання він здійснює так, щоб продемонструвати логічне висновування такого правила розуміння юридичної норми з запропонованих аргументів. Саме аналіз таких аргументів дозволяє виснувати, які способи тлумачення змісту норм права використав КСУ.

Наукова цінність статті зумовлена тим, що запропоноване загальнотеоретичне бачення правотлумачного аргументування дозволяє окреслити напрями його вдосконалення у практиці КСУ, зокрема його засобів, послідовності їх використання на різних її стадіях, у частині процесуальних правил здійснення аргументування для посилення якості його правотлумачної аргументації.

Список використаних джерел

1. Dyevre A., Jakab A. Foreword: Understanding of Constitutional Reasoning. German Law Journal. 2013. № 87. Vol. 14. P 983-1015.

2. Berkmanas T. On the Academic Understanding of Legal Interpretation in Lithuania. International Journal of Baltic Law. 2005. Vol. 2, № 1. P 53-72.

3. Medar S. Opseg logike u tumacenju prava. Zbornik radovapravnogfakulteta u Nisu. Broj 66. Godina LII. 2014. S. 238-257.

4. Козюбра М. Теорія юридичної аргументації та її особливості в конституційному судочинстві. Вісник Конституційного Суду України. 2016. № 6. С. 167-180.

5. Кістяник В. Правова аргументація в діяльності Конституційного Суду України.

Право і суспільство. 2014. № 1-2. С. 20-24.

6. Савенко М.Д. Юридична аргументація в конституційному судовому процесі: методологічний аспект. Наукові записки НаУКМА. Юридичні науки. 2012. Том 129. С. 11-15.

7. Меленко О., Стратій О. Аргументація в конституційному судочинстві: засади та проблеми реалізації в Україні. Юридичний вісник. 2021. № 5. С. 7-16.

8. Меленко О., Гриндей Л. Конституційна аргументація: теоретико-правовий аспект. Amparo. 2021. № 4. С. 5-15.

9. Різник С.В. Конституційність нормативних актів: сутність, методологія оцінювання та система забезпечення в Україні : дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.02. Київ, 2021. 472 с.

10. Luts L. Argumentation in legal interpretation activity. Entrepreneurship, Economy and Law. 2022. № 4. P 63-76.

11. Walton D.N. Legal argumentation and evidence. Pennsylvania: Pennsylvania State University, 2002. 368 р.

12. Щербанюк О. Принципи права в аргументації рішень конституційних судів. Вісник Конституційного Суду України. 2021. № 5. С. 102-109.

13. Кістяник В.І. Судова аргументація: особливості, порівняльний аналіз та вітчизняна і зарубіжна практика : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01. Київ : Нац. ун-т «Києво-Могилянська Академія», 2021. 215 с.

14. Peczenik A. On Law and Reason. Dordrecht: Springer, 1989. 443 p.

15. Aarnio A. The Rational as Reasoneble. A Treatise on Legal Justification. Dordrecht: Springer, 1986. 276 р.

16. MacCormick N. Rhetoric and the Rule of Law. A Theory of Legal Reasoning. Oxford Oxford University Press, 2010. 287 p.

17. Alexy R. Juristische Interpretation. Recht, Vernunft, Diskurs. Studien zur Rechts-philosophie. Frankfurt/M., 1995. 292 s.

18. Конституційний Суд України. Відкрита частина розгляду справи за конституційним поданням 99 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення статті 4 Конституції України у формі усного провадження [відео]. 27 квітня 2023.

19. Про Конституційний Суд України: Закон України від 13.07.2017 № 2136-VIII.

20. Про Регламент Конституційного Суду України: Постанова Конституційного Суду України від 22.02.2018 у справі № 1-пс/2018

21. Рабінович П.М., Дудаш ТюІ. Аргументи у правовій аргументації: деякі загальнотеоретичні аспекти. Вісник Національної академії правових наук України. 2022. Т. 29. № 3. С. 47-68.

22. Рішення Другого сенату Конституційного Суду України у справі № 1-р(ІІ)/2022 від 06.04.2022.

23. Dudash T. Analyzing Legal Argumentation: What Theoretical Model is the Most Comprehensive? Studia Iuridica Lublinensia. 2022. Vol. 31. № 3. P 85-103.

24. Рішення Конституційного Суду України у справі № 1-182/2019(4165/19) від 02.12.2019.

25. Рабінович П.М., Дудаш Т.І. Правозастосовче аргументування у судовому процесі (загальнотеоретичні аспекти). Вісник Національної академії правових наук України. 2022. Т 29. № 4. С. 15-36.

References

1. Dyevre A., Jakab A. (2013). Foreword: Understanding of Constitutional Reasoning. German Law Journal, 87 (14), 983-1015.

2. Berkmanas T. (2005). On the Academic Understanding of Legal Interpretation in Lithuania. International Journal of Baltic Law, 2 (1), 53-72.

3. Medar S. (2014). Opseg logike u tumacenju prava. Zbornik radova pravnog fakulteta u Nisu, 66 (LII), 238-257.

4. Koziubra М. (2016). Theory of legal argumentation and its peculiarities in constitutional judicature. Journal of the Constitutional Court of Ukraine, 6, 167-180.

5. Kistianyk V. (2014). Legal argumentation in the activity of the Constitutional Court of Ukraine. Law and Society, 1-2, 20-24.

6. Savenko M.D. (2012). Legal Argumentation in constitutional procedure: methodological aspect. NAUKMA Research Papers. Law, 129, 11-15.

7. Melenko O., Stratiy O. (2021). Argumentation in constitutional judiciary: principles and problems of implementation in Ukraine. Law Herald, 5, 7-16.

8. Melenko O., Hydei L. (2021). Constitutional argumentation: theoretical legal aspect. Amparo, 4, 5-15.

9. Riznyk S.V. (2021). Constitutionality of legal acts: essence, evaluation methodology and providing system in Ukraine (Doctoral thesis, Kyiv, Ukraine).

10. Luts L. (2022). Argumentation in legal interpretation activity. Entrepreneurship, Economy and Law, 4, 63-76.

11. Walton D.N. (2002). Legal argumentation and evidence. Pennsylvania: Pennsylvania State University.

12. Shcherbaniuk O. (2021). Legal principles in the reasoning of the constitutional courts' judgements. Journal of the Constitutional Court of Ukraine, 5, 102-109.

13. Kistianyk V.I. (2021). Judicial argumentation: features, comparative analysis, domestic and foreign practice. (Candidate thesis, Kyiv, Ukraine)

14. Peczenik A. (1989). On Law and Reason. Dordrecht: Springer.

15. Aarnio A. (1986). The Rational as Reasonable. A Treatise on Legal Justification. Dordrecht: Springer.

16. MacCormick N. (2010). Rhetoric and the Rule of Law. A Theory of Legal Reasoning. Oxford: Oxford University Press.

17. Alexy R. (1995). Juristische Interpretation. Recht, Vernunft, Diskurs. Studien zur Rechts-philosophie. Frankfurt/M.

18. Constitutional Court of Ukraine. Open hearing in the case of the official interpretation of Article 4 of the Constitution of Ukraine [video] (2023, April).

19. On the Constitutional Court of Ukraine: Law of Ukraine (2017, July, No 2136-VIII).

20. On the Rules of the Constitutional Court of Ukraine : Resolution of the Constitutional Court of Ukraine (2018, February, № 1-пс/2018).

21. Rabinovych P.M., Dudash T.I. (2022). Arguments in Legal Argumentation: Some Theoretical Aspects. Journal of the National Academy of Legal Sciences of Ukraine, 29(3), 47-68.

22. Judgement of the Constitutional Court of Ukraine in the case 1-р(ІІ)/2022 (2022, April).

23. Dudash T. (2022). Analyzing Legal Argumentation: What Theoretical Model is the Most Comprehensive? Studia Iuridica Lublinensia, 31 (3), 24-34.

24. Judgement of the Constitutional Court of Ukraine (2019, December, No1-182/2019(4165/19).

25. Rabinovych P.M., Dudash T.I. (2022). Arguing in Judicial Application of Law (Theoretical Aspects). Journal of the National Academy of Legal Sciences of Ukraine, 29(4). 15-36.

Размещено на Allbest.ru