Теоретико-праксеологічне обгрунтування форм і напрямів реалізації експертної ініціативи під час проведення судово-ветеринарної експертизи

Яка видова належність дослідженої тварини? 2. Які ушкодження виявлені на тілі дослідженої тварини? Питання були пронумеровані експертами з 1 по 6».

Наголошуємо, що дослідження об'єктів для відповіді на питання, які вирішувалися за ініціативою експертів, мають знайти своє відображення в дослідницькій частині висновку експерта, а також у відповідях на них у заключній частині висновку. Наприклад: «1. Кіт з кличкою Масік належить до виду кіт свійський (Felis silvestris catus) типу хордових, класу ссавців, тобто є хребетною твариною. 2. У кота з кличкою Масік виявлені такі ушкодження: травматичне видалення (енукліа- ція) лівого очного яблука, садно в ділянці правої лопатки, закритий косий перелом правої виличної кістки, травматичне видалення правого нижнього ікла (404 за одонтологічною картою). На момент проведення судово-ветеринарної експертизи ушкодження, спричинені коту з кличкою Масік, сумісні з життям, а клінічний стан кота з кличкою Масік є задовільним».

Проте в разі невиконання клопотань експерта щодо надання додаткових матеріалів протягом 45 календарних днів з дня направлення клопотання матеріали справи повертаються органу (особі), який (яка) призначив(ла) експертизу (залу- чив(ла) експерта), із зазначенням мотивованих причин неможливості її проведення, відповідно до п.п 5 п. 1.3 відомчої Інструкції № 1 [30]. Наведемо приклад укладання повідомлення про неможливість надання висновку експерта. Цей документ укладають на бланку експертної установи із зазначенням його найменування, наприклад: «Повідомлення про неможливість надання висновку експерта № хххх за матеріалами кримінального провадження № 12020220780000525 від (дата). Складено».

Відповідно до абз. 1 п. 4.19 розділу IV відомчої Інструкції № 1 [30] власне повідомлення про неможливість надання висновку складається з трьох частин: вступної, мотивувальної та заключної. У вступній частині викладаються відомості, наведені в пункті 4.12 цього розділу. У повідомленні про неможливість надання висновку експерт зазначає, що він попереджений (обізнаний) про кримінальну відповідальність за статтею 385 Кримінального кодексу України.

Відповідно до абз. 2 п. 4.19 розділу IV відомчої Інструкції № 1 [30] у вступній частині повідомлення про неможливість надання висновку експерта викладаються такі відомості, як і у вступній частині висновку експерта, наведені в пункті 4.12 цього розділу. До прикладу: «ВСТУПНА ЧАСТИНА. (дата) до Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України з Х...ої місцевої прокуратури № х Х...ої області при супровідному листі № хх-хххх-хх від (дата) надійшла постанова про призначення судової ветеринарної експертизи від (дата) прокурора Х...ої місцевої прокуратури № х Х...ої області Є.М.О. за кримінальним провадженням, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № ххххххххххххххххх від (дата).

На вирішення експертизи поставлені такі питання: (подається їх перелік шляхом цитування з постанови про призначення судово-ветеринарної експертизи, у лапках)».

Далі зазначаємо, кому доручене виконання експертизи, наприклад, «Виконання експертизи доручене (прізвище, ім'я, по батькові експерта) - судовому експерту х-го кваліфікаційного класу, провідному науковому співробітнику сектору біологічних, ветеринарних та ґрунтознавчих досліджень, лабораторії криміналістичних досліджень ННЦ «ІСЕ ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса», доктору ветеринарних наук, професору, який має вищу ветеринарну і юридичну освіту, кваліфікацію судового експерта за спеціальністю 18.1 «Ветеринарні дослідження» (свідоцтво № хххх, видане рішенням ЕКК МЮ України (дата), дійсне до (дата)). Стаж експертної роботи - з 201х року.

Обов'язковим є попередження експерта, який надає повідомлення про неможливість надання висновку, про кримінальну відповідальність. Наприклад: «Про кримінальну відповідальність за ст. 385 КК України судовий експерт попереджений, підпис, ініціали та прізвище».

Відповідно до абз. 3 п. 4.19 розділу IV відомчої Інструкції № 1 [30] у мотивувальній частині цього документа викладаються причини, які зумовили неможливість надання висновку. Наприклад: «МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА. Відповідно ст. 69 КПК України та п. 2.1 «Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (зі змінами та доповненнями), 19.02.2021 (за № 823/06-23/10/5-21 від 19.02.2021) на адресу: (зазначається поштова адреса та прізвище уповноваженої особи, яка призначила судово-ветеринарну експертизу) було направлено клопотання щодо забезпечення проведення даної експертизи, зокрема: (зазначаємо умови, викладені в клопотанні експерта)».

Далі констатуємо результати задоволення клопотання. Наприклад: «Протягом 45 календарних днів клопотання не було задоволене».

Відповідно до абз. 4 п. 4.19 розділу IV відомчої Інструкції № 1 [30] у заключній частині зазначається неможливість надання висновку. Наприклад: «ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА. Керуючись ст. 69 Кримінального процесуального кодексу України та п.п. 1.13, 2.1, 2.2, 4.10 «Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (зі змінами та доповненнями), повідомляю про неможливість надання висновку експерта».

У кінці повідомлення про неможливість надання висновку зазначається посада, науковий ступінь, вчене звання судового експерта, ставиться підпис експерта, і підпис у заключній частині засвідчується відбитком печатки експертної установи.

Згідно з абз. 6 п. 4.19 розділу IV відомчої Інструкції № 1 [30] повідомлення про неможливість надання висновку складається у двох примірниках. Один примірник керівник експертної установи надсилає органу (особі), який (яка) призна- чив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), а другий оформлюється як наглядове провадження і залишається в архіві експертної установи.

Іншою формою реалізації ініціативи судово-ветеринарним експертом є дія, тобто активна форма поведінки під час проведення судово-ветеринарної експертизи. Напрямами її реалізації можуть виражатися в такому:

складанні окремого висновку експерта в разі незгоди з позицією інших членів експертної комісії (урегульовано: абз. 7 п. 2.1 розд. II Інструкції № 1 [30]);

застосуванні новітніх нестандартних методів проведення судово-ветеринарної експертизи;

реалізації експертної профілактики - виявленні в процесі проведення судово-ветеринарної експертизи фактів та обставини, з приводу яких йому не були поставлені запитання, проте які сприяли або могли сприяти вчиненню правопорушення, отже, мали значення для його розслідування та превенції аналогічних правопорушень у майбутньому, що аргументовано зазначає М. Г. Щербаковський [51, с. 446], а також окреслення системи заходів з їх усунення.

Слід наголосити, що фактичні дані та обставини, встановлені судовим експертом у межах реалізації ним права на ініціативу експерта, мають рівноцінне доказове значення поряд із тими, що викладені у висновку експерта як відповіді на прямі запитання суб'єкта призначення судової експертизи чи залучення судового експерта.

Вважаємо, що напрями реалізації ініціативи судово-ветеринарного експерта у формі пропозиції можуть бути такі:

участь у розробці актуальних науково-дослідницьких тем, наприклад, «Розробка методичних рекомендацій з визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень тварин», «Розробка методичних рекомендацій з визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень тварин», «Розробка методики судово-ветеринарної експертизи трупів тварин» тощо;

розроблення експертних методик і методичних рекомендацій;

розроблення нових та участь в удосконаленні чинних нормативно-правових актів із судової експертизи. Зокрема, автором цієї публікації запропоновано доповнення до процесуального законодавства [25-28], базового закону про судову експертизу [29], а також відомчих інструкцій № 1, 2 [30, 31] та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки і призначення судових експертиз [45] в аспектах: правового статусу судового експерта, підготовки судово-ветеринарних експертів у державних наукових установах судових експертиз; призначення судово-ветеринарної експертизи та ін.;

підготовка монографій, підручників, навчальних посібників, довідників, атласів тощо. В рамках виконання науково-дослідної теми в ННЦ ІСЕ автором цієї публікації підготовлено навчальний посібник «Організаційно-правові засади судово-ветеринарної експертизи в Україні»;

керівництво аспірантами та докторантами;

участь у наукових форумах (вебінарах, семінарах, круглих столах, наукових конференціях, симпозіумах);

підготовка дисертаційних робіт, зокрема автор цієї статті зараз виконує дисертаційну роботу з теми «Концептуальні засади судово-ветеринарної експертизи в Україні: теорія, методологія та праксеологія», затвердженої за ініціативою автора вченою радою ННЦ ІСЕ;

участь у наставництві лікарів ветеринарної медицини, які мають намір отримати експертну спеціальність 18.1 «Ветеринарні дослідження»;

вирішення організаційних і нормативно-правових проблем у забезпеченні професійної діяльності та ін.

З огляду на викладене, нами сформульовано авторську дефініцію поняття «ініціатива експерта», зміст якої полягає в такому: це правова категорія, а також явище ініціювання почину суб'єктами судово-експертної діяльності, реалізовуючи право на яку, судовий експерт під час дослідження конкретних об'єктів має можливість вийти за межі експертного завдання, сформульованого суб'єктом призначення судової експертизи у кримінальному провадженні чи суб'єктом його залучення в іншому виді судочинства або суб'єктом її замовлення поза межами судочинства, та реалізує цю можливість шляхом формулювання на власний розсуд додаткових фактів і обставин, що мають значення для встановлення істини і викладені у висновку судового експерта, а також це будь-який почин державної спеціалізованої установи, здійснюваний для реалізації політики щодо експертного забезпечення судочинства.

Таким чином, точне визначення дефініції поняття «експертна ініціатива» та окреслення напрямів її реалізації дало змогу:

сформулювати типові напрями реалізації ініціативи судовим експертом, у т ч. й судово-ветеринарним, у формі клопотання, дій та пропозиції;

розширити коло фактичних даних, які можуть бути установлені під час проведення судово-ветеринарної експертизи, якщо таке завдання судовому експерту не ставилося у процесуальному документі про призначення судової експертизи чи в заяві про залучення судового експерта, зокрема встановити вид травмуючого предмета за характером тілесних ушкоджень, з'ясувати причину тілесних ушкоджень, заподіяних підекспертній тварині, визначити безпечність та якість кормів для тварин, виявити дефекти надання ветеринарної допомоги чи організації ветеринарно-санітарних заходів;

окреслити коло фактичних даних, які можуть бути додатково установлені в результаті реалізації експертної ініціативи під час проведення комплексної судової експертизи шляхом інтеграції спеціальних знань, зокрема із судово-ветеринарної експертизи, судово-біологічної експертизи об'єктів тваринного походження, судової балістики, судової токсикології, судової хімії, мистецтвознавства тощо;

реалізовувати експертну ініціативу під час проведення судово-ветеринарних досліджень лише тих матеріальних об'єктів, що є матеріальними носіями інформації в межах предмета судово-ветеринарної експертизи, наприклад, трупів тварин за різних їх станів, живих тварин, кормів і кормових добавок для тварин, ветеринарних документів;

організувати ефективне й раціональне проведення судово-ветеринарної експертизи у спеціалізованій експертній установі;

виокремити можливості експертної ініціативи під час судово-ветеринарної експертизи щодо виявлення фактичних даних та обставин, які свідчать про загрозу життю та здоров'ю тварин (наприклад, загибель риби, мор бджіл як наслідок отруєння тощо), потребують негайних превентивних заходів;

визначити перспективні напрями наукових досліджень у сфері судово-експертної діяльності в цілому та судово-ветеринарної експертизи зокрема, щодо експертної оцінки дефектів надання ветеринарної допомоги тваринам; експертної оцінки дефектів організації ветеринарно-санітарних заходів, наприклад, щодо профілактики та боротьби з хворобами тварин, особливо заразної етіології; огляду живих тварин та трупів тварин на місці події за різних родів і видів смерті, до прикладу, від дії технічної електрики, різних видів асфіксій, дії біологічних чинників, хімічних речовин, крайніх температур, впливу крайніх температур, від дії вогнепальних та осколкових ушкоджень, ушкоджень від пострілів з гладкоствольної шротової зброї, від дії механічних ушкоджень; судово-ветеринарного дослідження в разі захворювань і смерті тварин через патології аліментарної етіології, наприклад, голодування, годівлі за незбалансованості раціонів, а також неякісними і небезпечними кормами тощо; судово-ветеринарного дослідження в разі захворювань і смерті тварин через порушення їх експлуатації, зокрема фізичної перевтоми, міоглобінурії, експлуатаційної агалактії та гіпогалактії тощо; дослідження ексгумованих, скелетований і гнилісно змінених трупів тварин; судово-ветеринарної експертизи трупів тварин у випадку раптової смерті; морфологічні й біохімічні зміни у трупах різних видів тварин у ранньому та пізньому постмортальному періодах, які можуть бути інформативними та ефективними критеріями для встановлення давності настання смерті; установлення живонарод- женості; виду, віку і статі тварини за окремими фрагментами тваринного походження; визначення давності настання смерті; концепції судово-ветеринарних досліджень за жорстокого поводження з тваринами; виявлення невідповідності кормів та кормових добавок нормативним документам, у т. ч. й шляхом застосування експрес-методів дослідження; окремих візуалізаційних методів дослідження як живих підекспертних тварин, так і трупів тварин; проведення комплексних судових експертиз, у складі яких використовуються спеціальні ветеринарні знання, зокрема судової ветеринарно-біологічної, ветеринарно-медичної, ветеринарної та молекулярно-генетичної, вете- ринарно-трасологічної, ветеринарно-балістичної, ветеринарної та мистецтвознавчої, ветеринарної та екологічної, ветеринарної та пожежо-техніч- ної, ветеринарної та товарознавчої, ветеринарної та транспортно-трасологічної, ветеринарної та електротехнічної, ветеринарної та токсикологічної і хімічної тощо; виявлення окремих отрут у тілі тварини; адаптація окремих методів судово-медичного дослідження для потреб судово-ветеринарної експертизи; деталізації стадій експертного дослідження об'єктів і матеріалів; алгоритмів описання окремих ушкоджень; розроблення методичних рекомендацій щодо окремих процедур судово-ветеринарної діяльності. Частково ці напрями в судово-ветеринарній науці та практиці опрацьовуються вченими Харківської наукової школи судово-ветеринарних експертів [52].

Перспективні наукові напрями судово-ветеринарної діяльності не обмежуються наведеним переліком. Звісно, вони можуть бути розширені іншими за необхідності в конкретній життєвій ситуації.

Водночас за результатами опитування респондентів (50 суддів, 92 слідчих, 50 дізнавачів, 50 адвокатів, 2 судово-ветеринарних експертів) щодо потреби розроблення вчення про феномен експертної ініціативи з огляду на специфіку різних видів судових експертиз, у т. ч. й судово-ветеринарної діяльності, ми отримали такі результати. Більшості опитуваних респондентів відоме поняття «експертна ініціатива» (94-100 %), хоча вони відзначають суттєві особливості у використанні висновку судового експерта, у якому була реалізована експертна ініціатива, порівняно з тими, в яких вона проявлена не була (88-100 %). Також опитувані зауважують підвищення сили доказового значення висновку судового експерта, у якому було реалізовано його право на експертну ініціативу (84-100 %). Крім того, респонденти дотримуються думки, що володіння правом на експертну ініціативу позитивно впливатиме на практичну діяльність судово-ветеринарного експерта (64-100 %). Проте судді, слідчі, дізнавачі та адвокати не володіють поняттям про межі експертної ініціативи судово-ветеринарного експерта (85-98 %).

Дослідження бачення судово-ветеринарними експертами проблеми експертної ініціативи показало, що всі вони усвідомлюють межі цієї ініціативи (100 %); користувалися у своїй практиці правом судового експерта вказувати у висновку експерта на факти, виявлені під час проведення судово-ветеринарної експертизи, які мають значення для провадження (справи), але стосовно яких їм не були поставлені питання на вирішення (100 %); користувалися у своїй практиці правом судового експерта вказувати у висновку експерта на обставини, виявлені під час проведення судово-ветеринарної експертизи, що сприяли або могли сприяти вчиненню правопорушення (100 %), а також обізнані з процесуальними особливостями реалізації права судового експерта на експертну ініціативу (100 %).

Отже, аналіз анкет опитуваних суддів, слідчих, дізнавачів та адвокатів (64-81,5 %), а також судово-ветеринарних експертів (100 %) підтвердив наше твердження щодо необхідність розробляти вчення про феномен ініціативи судового експерта, у т. ч. й судово-ветеринарного, в Україні з урахуванням специфіки національного законодавства, предмета та об'єктів дослідження.

Висновки

1. Сформульовано авторську дефініцію поняття «ініціатива експерта», зміст якої полягає в такому: це правова категорія, а також явище ініціювання почину суб'єктами судово-експертної діяльності, реалізовуючи право на яку, судовий експерт під час дослідження конкретних об'єктів має можливість вийти за межі експертного завдання, сформульованого суб'єктом призначення судової експертизи у кримінальному провадженні чи суб'єктом його залучення в іншому виді судочинства або суб'єктом її замовлення поза межами судочинства та реалізує цю можливість шляхом формулювання на власний розсуд додаткових фактів і обставин, що мають значення для встановлення істини і викладені у висновку судового експерта, а також це будь-який почин державної спеціалізованої установи, що здійснюється для реалізації політики щодо експертного забезпечення судочинства.

Феномен експертної ініціативи може бути реалізований не лише у кримінальному провадженні, а й в інших видах судочинства, зокрема цивільному, господарському, адміністративному, і навіть поза межами судочинства, що дасть змогу розширити межі компетенції суб'єктів судово-експертної діяльності, а також розширити вступну частину висновку судового експерта за рахунок постановки в ній нових питань для вирішення судовим експертом, дослідницьку частину - більшим за обсягом дослідженням, а заключну- окремим пунктом висновків.

Змістом експертної ініціативи є система окремих напрямів судово-експертної діяльності, реалізованої в різних формах (клопотання, дії, пропозиції). Зміст цього поняття охоплює не тільки право судового експерта викладати у своєму висновку виявлені під час проведення судової експертизи відомості, які мають значення для кримінального провадження чи справи в іншому виді судочинства і з приводу яких йому не були поставлені запитання, а й інші його починання, що випливають із комплексу прав судового експерта, передбачених процесуальним законодавством, базовим Законом України «Про судову експертизу», відомчими інструкціями та здійснюються під час реалізації професійних функцій для експертного забезпечення правосуддя.

Межі ініціативи судового експерта зумовлені об'єктом і предметом дослідження, зокрема, під час проведення судово-ветеринарної експертизи. Такими межами є шкода, заподіяна здоров'ю і життю тварини, зокрема характер, механізм, черговість, послідовність, тяжкість, прижиттєвість чи посмертність, давність утворення тілесних ушкоджень; факти виникнення й поширення хвороб тварин; факти каліцтва та смерті тварин; безпечність і якість кормів та кормових добавок для тварин; факти дефектного надання ветеринарної допомоги; факти дефектної організації ветеринарно-санітарних заходів.

У разі задоволення клопотання судового експерта та проведення досліджень з урахуванням додатково поставлених питань у порядку самоініціативи, укладається висновок експерта. Особливістю такого висновку є те, що в його вступній частині зазначаються питання, порушені перед судовим експертом, у т. ч. ті, які вирішуються експертом у порядку його ініціативи. Дослідження об'єктів для відповіді на питання, які вирішувалися за ініціативою експерта, мають знайти своє відображення в дослідницькій частині висновку експерта, а також у відповідях на них у заключній частині висновку.

Обговорювати отримані результати судово-ветеринарних досліджень навіть із замовником судово-ветеринарної експертизи не вважаємо за доцільне до її повного завершення, осмислення, формування внутрішнього переконання експерта, остаточного укладання висновку судового експерта. У такому випадку судовому експерту доцільніше, ніж обговорювати результати судової експертизи з її замовником до укладання свого висновку, сконцентруватись на якнайшвидшому проведенні досліджень об'єктів та матеріалів провадження (справи), укладанні висновку, який відповідає вимогам обґрунтованості, об'єктивності, правильності й правдивості та в якому будуть викладені відповіді на питання, поставлені в постанові (ухвалі) в повному обсязі та остаточному формулюванні, та наданні його замовнику судової експертизи.

Від реалізації права судового експерта на свою ініціативу під час проведення судово-ветеринарної експертизи може змінюватися мета її призначення, тобто вона стає вужчою (коли експерт не може надати обґрунтовану та повну відповідь на питання, поставлені для його вирішення у процесуальному документі) або ж ширшою (якщо він скористався своїм правом на ініціативу експерта).

Доказова сила висновку експерта від реалізації судовим експертом права на свою ініціативу посилиться, оскільки судовий експерт реалізує право на свою ініціативу виключно у випадку суттєвого, іноді вирішального значення для розслідування правопорушення.

Фактичні дані та обставини, встановлені судовим експертом у межах реалізації ним права на ініціативу експерта мають таке ж доказове значення поряд із тими, що викладені у висновку експерта як відповіді на прямі запитання суб'єкта призначення судової експертизи чи залучення судового експерта.

Список використаних джерел

Сімакова-Єфремян Е.Б. Про необхідність удосконалення законодавства щодо здійснення судово-експертної діяльності в Україні. Теорія та практика судової експертизи і криміналістики. Харків, 2019. Вип. 19. С. 118-129. DOI: https: //doi. org/10.32353/khrife.1.2019.09 (дата звернення: 09.06.2023).

Ottinger T., Rasmusson B., Segerstad C.H.A., Merck M., Goot F.V.D., Olsen L., Gavier- Widen D. Forensic veterinary pathology, today's situation and perspectives. 2014. Vol. 175. Is. 18. DOI: 10.1136/vr.102306 (дата звернення: 09.06.2023).

Nation P.N. Forensic submissions in a diagnostic pathology practice: A 10-year review. Can Vet. J. 2021. Vol. 62. Is. 4. Рр. 384-388.

Frederickson R. Demystifying the Courtroom: Everything the Veterinary Pathologist Needs to Know About Testifying in an Animal Cruelty Case. 2016. Vol. 53. Is. 5. Рр. 888-893. DOI: 10.1177/0300985816647439 (дата звернення: 09.06.2023).

Лемішевський В. Судово-ветеринарна експертиза трупа собаки із ознаками насильницької смерті: огляд випадку. Conference «Modern Methods of Diagnostic, Treatment and Prevention in Veterinary Medicine&quot». (Lviv, November 18-19, 2021). Львів, 2021. С. 98-99. URL: https://nvlvet.com.ua/index. php/conference/article/view/4515 (дата звернення: 09.06.2023).

Париловський О.І., Яценко І.В., Богати- рьова А.М. Судово-ветеринарна характеристика ознак шкоди, заподіяної здоров'ю тварини середньої тяжкості. German International Journal of Modern Science.

№ 4. С. 70-75. DOI: 10.24412/27018377-2021-4-1-70-75 (дата звернення: 09.06.2023).

Bartelink E.J., Clinkinbeard S., Spessard C., Kilmartin A., Spangler W.L. Documenting non-accidental injury patterns in a dog abuse investigation: A collaborative approach between forensic anthropology and veterinary pathology. J. Forensic Sci. 2022. Vol. 67. Is. 2. Р. 756-765. DOI: 10.1111/15564029.14948 (дата звернення: 09.06.2023).

Araujo D., Lima C., Mesquita J.R., Amorim I., Ochoa C. Characterization of Suspected Crimes against Companion Animals in Portugal. Animals (Basel). 2021. Vol. 11. Is. 9. DOI: 10.3390/ani11092744 (дата звернення: 09.06.2023).

Newbery S.G., Cooke S.W., Martineau H.M. A Perspective on Veterinary Forensic Pathology and Medicine in the United Kingdom. Vet. Pathol. 2016. Vol. 3. Is. 5. Рр. 894-897. DOI: 10.1177/0300985816654527 (дата звернення: 09.06.2023).

Biedermann A., Kotsoglou K.N. Decisional Dimensions in Expert Witness Testimony - A Structural Analysis. Front Psychol. 2018. Vol. 31. Is. 9. Art. 2073. DOI: 10.3389/ fpsyg.2018.02073 (дата звернення: 09.06.2023).

Kritchevsky J. Adding evidence-based medicine to forensic evidence. Vet. J. 2014. Vol. 199. Is. 3. Рр. 315-316. DOI: 10.1016/j.tvjl.2013.10.039 (дата звернення: 09.06.2023).

Munro R. Viewpoint: Integrity and Limitations of Forensic Veterinary Evidence. J. Comp. Pathol. 2022. 199. Рр. 86-87. DOI: 10.1016/j.jcpa.2022.10.003 (дата звернення: 09.06.2023).

Полянський А.О. Критерії оцінювання ефективності взаємодії судово-експертних установ з правоохоронними органами. Наукові записки. Серія: Право. 2019. Вип. 7. С. 236240. URL: https://www.cuspu.edu.ua/images/ nauk_zapiski/pravo/7_spec_2019/236-240. pdf (дата звернення: 09.06.2023).

Щербанюк Д.В. Теорія та практика реалізації експертної ініціативи у кримінальному провадженні: автореф. дис. ...к.ю.н. / 12.00.09 - кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; опера- тивно-розшукова діяльність. Харків, 2019.

19 с. URL: https://ndekc-zakarpattya.org/ science/758/ (дата звернення: 09.06.2023).

Щербанюк Д.В. Поняття та зміст експертної ініціативи у кримінальному судочинстві. Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. 2017. № 2 (77). С. 95-101. URL: https://dspace. univd.edu.ua/items/966cf4a7-6c2d-4ba8- baec-947932026f0c (дата звернення: 09.06.2023).

Щербанюк Д. Реалізація судовим експертом права на ініціативу в кримінальному провадженні. Национальный юридический журнал: теория и практика. 2018. С. 181185. URL: http://www.jurnaluljuridic.md/ index.php/main/article/view/939 (дата звернення: 09.06.2023).

Щербанюк Д.В. Формування в судового експерта внутрішнього переконання про доцільність реалізації права на експертну ініціативу. Науковий юридичний журнал. 2018. № 4. С. 295-300. URL: http://nbuv. gov.ua/UJRN/prno_2018_4_47 (дата звернення: 09.06.2023).

Щербанюк Д.В. Деякі особливості використання на досудовому розслідуванні висновку експерта, в якому реалізовано право на експертну ініціативу. Сучасні тенденції розвитку криміналістики та кримінального процесу: тези наук.-практ. конф., присвяченої пам'яті Заслуженого професора М.С. Бокаріуса (Харків, 20 грудня 2016 р.). Харків, 2016. С. 313-315. URL: https://univd.edu.ua/general/publishing/ konf/08_11_2017/pdf/106.pdf (дата звернення: 09.06.2023).

Щербанюк Д.В. Особливості тактики використання під час досудового розслідування висновку експерта, в якому реалізовано право на експертну ініціативу. Право і безпека. 2017. № 3 (66). С. 92-97. URL: https://dspace.univd.edu.ua/server/ api/core/bitstreams/0ae12d93-be9c-4201- 94ae-ca1f00028737/content (дата звернення: 09.06.2023).

Дудич А.В. Експертна ініціатива у кримі

нальному провадженні України. Пріоритети національного реформування держави і права: теорія та практика: мат- ли наук.-практ. інтернет-конф. 8 жовт. 2014 р. URL: http://legalactivity.com.ua/ index.php?option=com_content&view=articl e&id=900%3A041014-10&catid = 107%3A5- 1014&Itemid = 132 (дата звернення:

09.06.2023).

Шумаєв Д.Г. Активна процесуальна позиція експерта. Актуальні проблеми держави і права. 2014. Вип. 72. С. 489-497. URL: http://www.apdp.in.ua/v72/70.pdf (дата звернення: 09.06.2023).

Недашківська О.А. Феномен поняття «експертна ініціатива» та сучасні проблеми її реалізації в цифровому суспільстві. Теорія та практика судової експертизи і криміналістики. 2020. № 22. С. 201-210. DOI: 10.32353/khrife.2.2020.15 (дата звернення: 01.06.2023).

Недашківська О.А., Недашківська Т.Є. Експеримент як засіб дослідження конгніції судового експерта щодо експертної ініціативи. Криміналістичний вісник. 2022. № 1 (37). С. 79-89. DOI: 10.37025/19924437/2022-37-1-79 (дата звернення: 01.06.2023).

Великий тлумачний словник сучасної української мови. Київ; Ірпінь: Перун, 2009. 1736 с. (дата звернення: 04.06.2023).

Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13.04.2012 № 4651VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/4651-17#Text (дата звернення: 09.06.2023).

Цивільний процесуальний кодекс України: Закон України від 18.03.2004 № 1618IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/1618-15#Text (дата звернення: 09.06.2023).

Господарський процесуальний кодекс України: Закон України від 06.11.1991 № 1798-XII. URL: https://zakon.rada.gov. ua/laws/show/1798-12#Text (дата звернення: 09.06.2023).

Кодекс адміністративного судочинства України : Закон України від 06.07.2005 № 2747-IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/2747-15#Text (дата звернення: 09.06.2023).

Про судову експертизу: Закон України від 25.02.1994 № 4038-XII. URL: https://zakon. rada.gov.ua/laws/show/4038-12#Text (дата звернення: 20.02.2023).

Інструкція про призначення і проведення

судових експертиз та експертних досліджень. Затверджено наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ z0001-13-n14 26.12.2012 № 1950/5). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/

show/z0705-98#Text (дата звернення: 09.06.2023).

Інструкція про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах. Затверджено наказом Міністерства юстиції України 12.12.2011 р. № 3505/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 грудня 2011 р. за № 1431/20169. URL: https://zakon.rada. gov.ua/laws/show/z1431-11#Text (дата звернення: 09.06.2023).

Бойцов А.А. Право экспертной инициативы с позиции юридической герменевтики. Теория и практика судебной экспертизы. 2019. Т. 14. № 2. С. 115-127. DOI: 10.30764/1819-2785-2019-14- 2-115-127 (дата звернення: 09.06.2023).

Тертишник В.М. Гарантії істини та захисту прав і свобод людини в кримінальному процесі. Дн.: Юрид. акад. МВС України, Арт-Прес, 2002. 432 с.

Щербанюк Д.В. Щодо змісту поняття експертної ініціативи у кримінальному провадженні. Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених. Харків, 2017. С. 191-194. URL: https:// dspace.univd.edu.ua/items/389f1a33-b08f- 4615-9d71-9aa2c109ca97 (дата звернення: 09.06.2023).

Щербанюк Д.В. Щодо змісту експертної ініціативи у судочинстві. Актуальні питання досудового розслідування та тенденціїроз- витку криміналістичної методики. Харків, 2017. С. 218-219. URL: https://univd.edu. ua/general/publishing/konf/21_11_2018/ pdf/103.pdf (дата звернення: 09.06.2023).

Про судово-експертну діяльність в Україні: проєкт закону України від 30.03.2017 № 6264. База даних «Законодавство України». Верховна Рада України. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/ webproc4_1?id=&pf3511=61469 (дата звернення: 09.06.2023).

Ревака В.М. Форми використання спеціальних пізнань в досудовому провадженні: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09. Харків,

197 с.

Ковальов В.В. Взаємодія слідчого з працівниками експертної служби МВС України: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09. Київ,

228 с. URL: http://www.irbis-nbuv. gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C 21COM=S&I21DBN=ARD&P21DBN=ARD&S2 1FMT=briefwebr&S21ALL=(%3C.%3EU%3D %D0%A5893.9(4%D0%A3%D0%9A%D0% A0)41$%3C.%3E)&FT_REQUEST=&FT_PREF IX=&Z21ID=&S21STN = 1&S21REF=10&S21 CNR=20 (дата звернення: 09.06.2023).

Яценко І.В. Правовий статус судово-ветеринарного експерта як суб'єкта судово-експертної діяльності в контексті новітнього законодавства України. Теорія та практика судової експертизи і криміналістики. 2022. Вип. 4 (29). С. 68-109. DOI: 10.32353/khrife.4.2022.04 (дата звернення: 09.06.2023).

Порядок вилучення об'єктів судово-ветеринарної експертизи з трупа тварини для лабораторних досліджень: методичні рекомендації / І.В. Яценко, Р.Г. Казанцев. Харків: ННЦ «ІСЕ ім. Засл. проф. М.С. Бокарі- уса», 2021. 51 с.

Яценко І.В. Предмет судово-ветеринарної експертизи та його значення в теорії і практиці судової експертизи. Науковий вісник Ужгородського національного університету. 2022. Серія: Право. Вип. 73, ч. 2. С. DOI: 10.24144/2307-3322.2022.73.55 (дата звернення: 09.06.2023).

Словник української мови: в 11 томах. Т. 4, 1973. С. 189. URL: ttps://slovnyk.ua/index. php?swrd = %D0%BA%D0%BB%D0%BE% D0%BF%D0 %BE%D1%82 %D0%B0%D0 %BD%D0%BD%D1%8F (дата звернення: 01.06.2023).

Yatsenko I. Principles of forensic expert activities in Ukraine and their implementation in forensic veterinary research. Archives of Criminology and Forensic Sciences.

№ 1 (5). С. 115-142. DOI: 10.32353/acfs.3.2021.0 (дата звернення: 01.06.2023).

Яценко І.В. Проблеми укладання уповноваженою особою постанови про призначення судово-ветеринарної експертизи та шляхи їх вирішення. Форум Права. 2022. Вип. 73, № 2. С. 6-21. DOI: 10.5281/zenodo.6471059 (дата звернення: 01.06.2023).

Науково-методичні рекомендації з питань підготовки і призначення судових експертиз (Наказ Міністерства юстиції України від 08.10.1998 р. № 53/5 у редакції наказу Міністерства юстиції України 26.12.2012 № 1950/5. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/z0705-98#Text (дата звернення: 09.06.2023).

Яценко І.В. Проблеми використання спеціальних ветеринарних знань під час огляду трупа тварини на місці події та шляхи їх вирішення. Юридичний науковий електронний журнал. 2023. № 1. С. 485-505. DOI: 10.32782/2524-0374/2023-1/114 (дата звернення: 09.06.2023).

Сімакова-Єфремян Е.Б. Інтеграційні процеси в судовій експертизі: сутність та проблемні питання комплексних досліджень. Теорія та практика судової експертизи і криміналістики. Вип. 16. Харків, 2016. С. 172-183. URL: http://nbuv.gov.ua/ UJRN/Tpsek_2016_16_25 (дата звернення: 09.06.2023)

Силенок К.П., Грошева О.Ю. До питання про комплексні судові експертизи встановлення факту контактної взаємодії. Вісник ХНУВС-Bulletin of KhNUIA. 2020. № 4 (91). С. 305-313. DOI: 10.32631/v.2020.4.29 (дата звернення: 09.06.2023).

Постанова Пленуму Верховного суду України № 8 від 30 травня 1997 р. «Про судову експертизу в кримінальних та цивільних справах». Судові експертиз в Україні: зб. нормат. актів. Київ: Юрінком Інтер, 2002. С. 23-29. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/v0008700-97#Text (дата звернення: 01.06.2023).

Яценко І.В. Можливості судово-ветеринарної експертизи у забезпеченні відшкодування шкоди, завданої внаслідок ведення агресивної війни. Актуальні питання судової експертології, криміналістики та кримінального процесу: матеріали IV Між- нар. наук.-практ. конф. (м. Київ, 16 грудня 2022 р.). Київ: Університет «Україна», 2022. C. 510-514. URL: https://kndise.gov. ua/conferenceua-2022/ (дата звернення: 01.06.2023).

Щербаковський М.Г. Проведення та використання судових експертиз у кримінальному провадженні: монографія. Харків: В деле, 2015. 560 с. (дата звернення: 09.06.2023).

Яценко І.В. Вплив новітніх наукових здобутків Харківської наукової школи судово-ветеринарних експертів на ефективність призначення та проведення судово-ветеринарної експертизи. Progressive research in the modern world. Proceedings of the 6th International scientific and practical conference. BoScience Publisher. Boston, USA. 2023. Pp. 25-47. URL: https://sci- conf.com.ua/wp-content/uploads/2023/03/ P RO G RE SSI VE - RE S E ARC H-I N-TH E - MODERN-WORLD-2-4.03.23.pdf (дата звернення: 09.06.2023).

Размещено на Allbest.ru