Духовно-моральне виховання молоді як запорука прогресивного розвитку кримінології: попереджувальний аспект злочинності на основі ідей православ’я

Тут важливо усвідомити, що у наш час лунає критика на адресу Церкви Христової, звучить обурення щодо її діяльності. Однак це лише спроба очорнити боголюдський організм, - Храм Божий з боку сучасної вседозволеності, коли поки вдосталь їжі і багатств, а у випадку тривоги будемо звертатись до Бога, подібно як це відбулось у понад трирічну засуху за життя пророка Іллі (на війні атеїстів немає, і голод, піст допомагає прийти до тями). Коли лунають вибухи сотні, тисячі поранених і вбитих, там інша атмосфера царить. Церква як Дім Божий утворює свою певну богословську і духовну систему та атмосферу, як соціальний організм і в умовах доступності, відкритості суспільного життя кожен може відвідати той Храм, який йому до вподоби, близький по духу, коли зручно пристосовувати своє життя до системи критеріїв і вимог священнослужителя у міру свого духовного зростання. Священнослужителі повинні зробити усе можливе, щоб на Страшному Суді сказати благочестиві слова, - ми зробили все від себе залежне задля справи людського спасіння, перебували і молились у Храмі постійно, адже обрали богорятівну місію людей на землі.

Особливості церковного життя безпосередньо впливають на державно-управлінські процеси. Причому соціально-економічні та ідеологічні умови особливим чином не позначаються на церковній атмосфері. Церква Христова одна, єдина і неподільна. Гріховна система просто не має ні природного, ні морального права на існування, у протилежному разі вона повинна переродитися з безблагодатної інституції у Церкву як боголюдський організм, яка також багато залежить від милості Божої, бажання противитись єретичним поглядам тощо. Свідченням безблагодатності Церкви є велика кількість храмів Європи, які тотально закриваються або перелаштовуються під найрізноманітніші установи, часто не християнського типу, що і є наслідком морального зубожіння народу. Тут пролягають дуже тонкі соціальні та богословські грані. Необхідно оглянутись у минуле, те, як жили християни у перші віки. Головне розвинути у собі бажання прибігати до покаяння, не оскверняти світ власними нечестивими справами.

Висновки

В умовах краху державної ідеології, зубожіння духовності, в аспекті істинності та справжності віри, яка найчастіше трансформується в обрядовість та підмінюється ідеологією - такий стан наповнює новим змістом різноманітні види суспільних відносин і створює аргументовані підстави для осмислення кримінології з позицій духовно-ціннісної складової, що є необхідним та закономірним процесом, адже кримінологія є чи не єдиним науковим утворенням філософського спрямування дисциплін кримінально-правового блоку і покликана й надалі торувати цей шлях у напрямку вироблення кримінологічної та кримінально-правової політики держави крізь призму духовно-культурної та ціннісної складової, пріоритетом якої є найкращі досягнення світових цивілізацій у боротьбі зі злом, покликані бути трансформаційним майданчиком якісних змін, особливо що стосується подолання негативних проявів злочинності, використовуючи комплексно-дослідницький методологічний інструментарій у руслі міждисциплінарності, заради вироблення, встановлення, оформлення юридично значущих фактів у найрізноманітніших галузях і сферах людської діяльності, наукового і практичного життя. Така діяльність вже давно і стабільно виходить за межі боротьби, направлена на профілактику, що сприяє дедалі більшому розширенню предметної сфери досліджень суспільно значущих відносин, що потребують конкретного ситуаційного правового врегулювання.

Говорячи про духовно-моральне виховання молоді, слід зазначити, що основний принцип і девіз кожного педагога «навчаючи - виховуй, а виховуючи - навчай». Студентів духовних шкіл (семінарій та академій), як відомо, звуться вихованцями. Бачимо, що сучасна система освіти усіма можливими способами бореться з вихованням. Виховання в освіті - це земля, яку треба підготувати для посіву зерна, тобто навчання. Тестів не достатньо, щоб бути спеціалістом. Значно важливішими є людські та професійні якості виховання, котрі дають навчальні заклади. Цим хочеться привернути увагу до виховання в освітніх закладах, відходу від закостенілих за своєю суттю послуг і переходу до служіння, котре у всі часи є найвищим благом і цінністю людства. Держава має служити людині, а людина, своєю чергою, зобов'язана служити державі. Така взаємодія, власне, і є основою сучасної юриспруденції, що забезпечить формування нової концепції право- розуміння в аспекті виявлення духовної сутності права як засадничої підвалини, подальшого розвитку сучасної системи наук.

Навчально-виховні процеси у всі часи є визначальним завданням та змістом, тим майданчиком, де твориться майбутнє народностей, націй; визначається смислове навантаження існування людини на Землі. Неабияке значення мають вихователі на шляху солідарності українського суспільства, щоб скрізь і у всьому свідчити про високі ідеї Божественного задуму, служіння усім. Раніше повага до старших була надзвичайно великою через силовий підхід у вихованні. Сьогодні ж вседозволеністю змінені пріоритети, коли повага до Вчителя у школі зведена нанівець, а головним, як виявляється, є права дитини, а не людини, яка прожила життя та має багатий досвід. Виховання дітей на благочесті, пам'яті предків, їхніх героїчних подвигів і протистоянь негативу є тим добрим ґрунтом, де зароджується істинність навчання на основі духовно-ціннісних начал.

Література

1. Бандурка О. М., Литвинов О. М. Кримінологічний вимір сучасності : зб. тез доп. наук.-практ. конф. (14 квітня 2022 р., м. Харків) / МВС України, Харків. нац. ун-т внутр. справ; Кримінол. асоц. України; Харків, Наук. парк «Наука та безпека»: ХНУВС, 2022. С. 9-12.

2. Ясин Е. Государство и экономика на этапе модернизации. Вопросы экономики. 2006. № 4.

3. Номоконов В. А., Судаковая Т. М. Криминология будущего - позитивная криминология?. Lex russica (Русский закон). 2018. № 9 (142). С. 29-38.

4. Алиханова Р. А. Аксиологическая модель духовно-нравственного воспитания школьников. МНИЖ. 2021. № 6-4 (108).

5. Ильинская И. П. Духовно-нравственное воспитание младших школьников в условиях полиэтнической образовательной среды. Ярославский педагогический вестник. 2014. №1. С. 209-215.

6. Кузнецов А. Е. Преступность несовершеннолетних: развитие и кризис (западной) криминологической теории. Вестник Пермского университета. Философия. Психология. Социология. 2020. № 2. С. 29-306 с.

7. Прозументов Л. М., Шеслер А. В. Предмет отечественной криминологии. Всероссийский криминологический журнал. 2019. № 3. С. 369-384.

8. Гомонов Н. Д., Труш В. М., Пирогов П. П., Тимохов В. П. Детерминанты преступного поведения. Юридическая наука. 2020. №1. С.44-47.

9. Bonta James, Andrews D. A. The psychology of criminal conduct. New York, NY: Routledge, 2017.

10. Гомонов Н. Д. Криминологические понятия «преступность» и «преступник». Юридическая наука: история и современность. 2013. № 11. С. 89-97.

11. Gottfredson M. R., Hirshi T. The general theory of crime. Stanford, California : Stanford University Press, 1990. Р. 89.

12. Гомонов Н. Д., Труш В. М., Тимохов В. П. Плюсы и минусы общей теории преступности. Концепт. 2019. № 5. С. 1-8.

13. Куприяновский В. П., Климов А. А., Алень- ков В. В., Намиот Д. Е., Шнепс-Шнеппе М.А. Новое поколение Интернета вещей - стандарты и спецификации онтологий ETSI. International Journal of Open Information Technologies. 2019. Т. 7. № 9. С. 73-81.

14. Шарипов Ф. Ф. Экосистемы управления знаниями в отраслях отечественной промышленности. Экономика. Налоги. Право. 2020. № 2. С. 54-60.

15. Панченко А. Е. О вредоносных программах для мобильных телефонов в свете уголовного законодательства РФ. Известия ЮФУ. Технические науки. 2006. № 7. С. 223-226.

16. Сабуров Х. М, Кадирова Г. А. Отображение способов формирования профессиональной компетенции будущих специалистов в научных исследованиях. Ученые записки Худжандского государственного университета им. академика Б. Гафурова. Гуманитарные науки. 2018. № 2 (55). С. 214-222.

17. Осмоловская И. М. О научном статусе дидактики. Образование и наука. 2014. № 9 (118). С. 85-97.

18. Вознюк О. В. Психолого-педагогічні механізми розвитку особистості як творчої трансцендентної сутності. [Навчальний матеріал]. 2013. 16 с.

19. Раушенбах Б. А. Логика троичности. Вопросы философии. 1993. № 3. С. 62-67.

20. Слово св. Иоанна Кронштадтского о Божественной Литургии. Храм в честь Святой Живоначальной Троицы.

Размещено на Allbest.ru