Динаміка розвитку політичних режимів у рамках різних типів напівпрезиденталізму: порівняльний аналіз на прикладі країн Європи

Доповнюється це тим, що негативно на перспективи розвитку демократії в тому чи іншому кейсі напівпрезиденталізму впливає здатність дуже уповноваженого і сильного президента контролювати субординованого собі прем'єр-міністра й загалом більшість у легіслатурі Kim, Y. (2015), «A Troubled Marriage? Divided Minority Government, Cohabitation, Presidential Powers, President-Parliamentarism and Semi-Presidentialism», Government and Opposition, Vol. 50 No. 4, pp. 652-681.. Це співпадає зі спостереженням деяких вчених Elgie, R., and Moestrup, S. (2007), «The Choice of Semi-Presidentialism and Its Consequences», In: // Elgie, R., and Moestrup, S. (Eds.) Semi-Presidentialism Outside Europe: A comparative study. Routledge, pp. 237-248.; Elgie, R., and Moestrup, S. (2008), «The impact of semi-presidentialism on the performance of democracy in Central and Eastern Europe», In: Elgie, R., and Moestrup, S. (Eds.) Semi-Presidentialism in Central and Eastern Europe. Manchester University Press, p. 257., згідно з якими демократії та демократизації в напівпрезиденталізмі (незалежно від його формальної чи фактичної класифікації) сприяють його прем'єризовані або парламентаризовані і здебільшого збалансовані опції, а натомість автократії та автократизації - президенціалізовані і зрідка збалансовані варіації. Однак із ремаркою про те, що, з одного боку, надмірно формально і фактично уповноважені президенти можуть і не бути причиною «ерозії» чи краху демократії й, відповідно, автократизації політичного режиму в напівпрезиденталізмі, а з іншого боку, - що деконсолідація демократії та паралельна автократизація політичного режиму можуть бути внутрішніми чинниками вибору напівпрезиденталізму.

Враховуючи різні варіанти зіставлення різновидів напівпрезиденталізму та типів і динаміки розвитку політичних режимів, доцільно спрогнозувати, що при виборі напівпрезиденталізму мотиви й інтереси політичних акторів та творців конституцій можуть суттєво розрізнятись. Якщо вони шукають інструментарія та механізму розвитку і консолідації демократії й забезпечення міжінституційних стримувань і противаг, то увага повинна бути передусім зосереджена на такому усередненому варіанті напівпрезиденталізму, котрий: формально (інституційно) окреслюється як прем'єр-президенталізм, причому бажано у його класичній, а не парламент - подібній формі; формально та фактично (інституційно і політично) виявляється як прем'єризований/парламентаризований чи хоча б збалансований, але не президенціалізований, тобто визначається посадами помірно або слабо уповноваженого президента та натомість помірно або сильно уповноваженого прем'єр-міністра й урядового кабінету, колективно відповідальних (таких, що можуть бути відправлені у відставку) винятково перед легіслатурою; максимально уникає чи навіть унеможливлює систему повністю уніфікованої більшості, а тому характеризується значними конфліктами у системі дуалізму виконавчої влади.

Якщо ж політичні актори та конституційні «інженери» шукають механізму й інструментарія забезпечення стабільності, консервації й автократизації режиму і централізації влади з максимальним уникненням міжінституційних рівноваг, тоді їхня увага повинна бути зосереджена на такому усередненому варіанті напівпрезиденталізму, який: формально (інституційно) окреслюється як президент-парламентаризм, причому у його класичній, а не президент-подібній формі; формально і фактично (інституційно та політично) є президенціалізованим чи принаймні прем'єризованим/парламентаризованим, однак не збалансованим, тобто визначається посадами сильно уповноваженого президента чи прем'єр-міністра й урядового кабінету, а не їхнім балансуванням; максимально сприяє чи навіть гарантує системи повністю уніфікованої більшості, а тому характеризується незначними конфліктами у системі дуалізму виконавчої влади. Більше того, напівпрезиденталізм може бути повністю усвідомлений політичними елітами як цілеспрямований варіант творення сильної держави Elgie, R., and McMenamin, I. (2008), «Semi-presidentialism and Democratic Performance», Japanese Journal of Political Science, Vol. 9 No. 3, pp. 323-340. Rub, F. (1994), «Schach dem Parlament! Uber semi-prasidentielle Regierungssysteme in einigen postkommunistischen Gesellschaften», Leviathan, Vol. 22 No. 2, s. 286., забезпечення компромісу, становлення та «виживання» автократичного режиму Wu, Y.-S. (2011), «Clustering of Semi-Presidentialism: A First Cut», In: Elgie, R., Moestrup, S., and Wu, Y.-S. (Eds.) Semi-Presidentialism and Democracy. Palgrave, pp. 21-41. й навіть заохочення та кооптації опозиції і контреліти, завуальовано та штучно вирішуючи собою всі ризики і недоліки інших систем правління. Це, приміром, може відбуватись через формальне «додавання» до президенталізму інститутів прем'єр-міністра й уряду, повністю або частково колективно відповідальних (таких, що можуть бути відправлені у відставку) перед легіслатурою Elgie, R. (2011a), «Semi-Presidentialism: An Increasingly Common Constitutional Choice», In: Elgie, R., Moestrup, S., and Wu, Y.-S. (Eds.) Semi-Presidentialism and Democracy. Palgrave, p. 13., але гіпотетично «винних» у всіх невдачах і прорахунках президента Duverger, M. (1980), «A New Political System Model: Semi-Presidential Government», European Journal of Political Research, Vol. 8 No. 2, p. 172..

Водночас простежено й інші інституційні та неінституційні залежності, які впливають на демократичність чи автократичність типів напівпрезиденталізму. Зокрема, демократії і демократизації напівпрезиденталізму, незалежно від його класифікації, сприяє приріст показників соціально-економічного розвитку, в тім числі внутрішнього валового продукту на душу населення та національного багатства в тій або іншій країні Elgie, R. (2011b), «Varieties of Semi-Presidentialism and Democratic Survival», In: Elgie, R. (Ed.) Semi- Presidentialism: Sub-Types and Democratic Performance. Oxford University Press, pp. 54-79.; Elgie, R. (2011c), «Varieties of Semi-Presidentialism and the Performance of Democracy», In: Elgie, R. (Ed.) Semi- Presidentialism: Sub-Types and Democratic Performance. Oxford University Press, pp. 80-105.. Адже колапси демократії та автократичні розвороти напівпрезиденталізму частіше відбуваються у відносно несприятливих соціально-економічних і фінансових обставинах Elgie, R. (2007a), «Varieties of Semi-Presidentialism and Their Impact on Nascent Democracies», Taiwan Journal of Democracy, Vol. 3 No. 2, pp. 53-71.. Крім того, демократичність напівпрезиденталізму збільшується в разі помірної поляризації і фракціоналізації партійних систем, а тому й усталення помірного (а не обмеженого або надмірного) рівня міжпартійної змагальності. Натомість автократичність напівпрезиденталізму інтенсифікується надмірним рівнем поляризації партійних систем й усталюється завдяки обмеженому рівню міжпартійної змагальності Elgie, R., and Schleiter, P. (2011), «Variation in the Durability of Semi-Presidential Democracies», In: Elgie, R., Moestrup, S., and Wu, Y.-S. (Eds.) Semi-Presidentialism and Democracy, Palgrave, pp. 55-56.; Jung- hsiang, T. (2009), «Semi-presidentialism and Democratic Breakdown», Paper prepared for International Political Science Association World Congress (July 12-16, 2009), IPSA Santiago de Chile, 15 pp..

Висновки

Підсумовуючи особливості зіставлення напівпрезиденталізму загалом та окремих його видів зокрема з типами (демократією, автократією) і динамікою розвитку (демократизацією, автократизацією) політичних режимів на прикладі країн Європи, аргументуємо, що для напівпрезиденталізму властиві інституційні і політичні ризики (негативи) та перспективи (позитиви). Вони є надійнішими і валіднішими індикаторами вибору того чи іншого формату напівпрезиденталізму на тлі інших систем правління, зокрема у контексті інституційних, політичних, економічних, соціальних, культурних умов і наслідків їхнього функціонування, ніж жорстка критика чи схвалення напівпрезиденталізму як такого, бо в різних ситуаціях - залежно від класифікаційної логіки - можуть виявлятись по-різному, підводячи чи віддаляючи від оцінювання напівпрезиденталізму як «хорошого» або «поганого» вибору системи правління тієї чи іншої держави. Інакше кажучи, це означає, що напівпрезиденталізм завжди повинен визначатись, уточнюватись і детермінуватись як гетерогенна система правління, різні формальні і фактичні опції якої (як своєрідні незалежні аналітично -порівняльні змінні) зумовлюють різні наслідки, в тому числі щодо типів і динаміки розвитку політичних режимів. Це надзвичайно актуально в контексті оцінювання та систематизації розвитку напівпрезиденталізму і окремих його типів в Україні у минулому та поточно, а також з приводу вироблення релевантних рекомендацій на предмет його розвитку, реформування й оптимізації у майбутньому (що потребує окремого розгляду).

Водночас, навіть попри наявність усереднених припущень і підрахунків, надійної відповіді на запитання про те, який же формат і різновид напівпрезиденталізму «найкращий», у тому числі найдемократичніший або найменш автократичний, поки що немає. Так само, як немає «чарівного інгредієнта» для цілком успішної демократичної консолідації в рамках будь -якої системи правління Schmitter, P. (2010), «Twenty-Five Years, Fifteen Findings», Journal of Democracy, Vol. 21 No. 1, p. 24.. Адже вибір різних інститутів і формату міжінституційних відносин може призводити до різних результатів, які підраховуються не арифметично, а алгебрично, а також встановлюються не як одноразовий акт, а як тривалий процес, за допомогою якого та чи інша система правління або той чи інший тип напівпрезиденталізму набуває цінності і стійкості, а тому й інституціоналізується. Причому у випадку напівпрезиденталізму виробити певні незаперечні висновки найскладніше, бо критиці найчастіше піддаються особливості і структури «виживання» демократій і відкатів до автократій, а схваленню - передумови якості демократій. Саме тому критики напівпрезиденталізму твердять, що ця система правління (а точніше, як вказано вище, її певні різновиди) впливає на колапс демократії, а натомість прихильники напівпрезиденталізму - що ця система правління (тобто її інші різновиди) посилює шанси демократичного розвитку і консолідації демократії.

Список джерел

1. Кармазіна, М. (2007) Президентство: Український варіант. Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України.

2. Литвин, В. (2017), «Гетерогенність і фактори та індикатори типологізації напівпрезидентської системи державного правління: теоретико-методологічний зріз», Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, № 2 (88), сс. 318-345.

3. Литвин, В. (2018) Атрибути та різновиди напівпрезидентської системи правління в Європі: інституційно-процесуальний і політично-поведінковий аспекти: монографія.

4. Львівський національний університет імені Івана Франка.

5. Литвин, В. (2019), «До структуризації та оновлення типології напівпрезиденталізму на підставі особливостей дуалізму, партійної приналежності і відповідальності виконавчої влади та композиції легіслатур», Історико-політичні проблеми сучасного світу: Збірник наукових статей, Вип. 40, сс. 26--33.

6. Романюк, А., & Мельник, В. (2009), «Інститут когабітації та політичні наслідки його реалізації в Україні», Сучасна українська політика: Політики і політологи про неї, Вип. 17, сс. 69-73.

7. Amorim Neto, O., and Stram, K. (2006), «Breaking the Parliamentary Chain of Delegation: Presidents and Non-partisan Cabinet Members in European Democracies», British Journal of Political Science, Vol. 36 No. 4, pp. 619-643.

8. Bayram, S. (2016), «Intra-Democracy Regime Change: Transitions Between Presidential, Parliamentary and Semi-Presidential Systems», Politologicky Casopis, Vol. 23 No. 1, pp. 3-22.

9. Beliaev, M. (2006), «Presidential Powers and Consolidation of New Postcommunist Democracies», Comparative Political Studies, Vol. 39 No. 3, pp. 375-398.

10. Blondel, J. (1984), «Dual Leadership in the Contemporary World: A Step towards Executive and Regime Stability», In: Blondel, J. (Ed.) Comparative Government and Politics. Boulder, pp. 162-172.

11. Chang, C.-H. (2014), «Cohabitation in semi-presidential countries», Social Sciences, Vol. 3 No. 2, pp. 31-43.

12. Cheibub, J.A., and Chernykh, S. (2008), «Constitutions and Democratic Performance in Semi-Presidential Democracies», Japanese Journal of Political Science, Vol. 9 No. 3, pp. 269-303.

13. Duverger, M. (1980), «A New Political System Model: Semi-Presidential Government», European Journal of Political Research, Vol. 8 No. 2, pp. 165-187.

14. Ecevit, Y., and Karako?, E. (2017), «The perils of semi-presidentialism: Confidence in political institutions in contemporary democracies», International Political Science Review, Vol. 8 No. 1, pp. 4-20.

15. Elgie, R. (1999), «Semi-Presidentialism and Comparative Institutional Engineering», In: El- gie, R. (Ed.) Semi-Presidentialism in Europe. Oxford University Press, pp. 281-299.

16. Elgie, R. (2004), «Semi-Presidentialism: Concepts, Consequences and Contesting Explanations», Political Studies Review, Vol. 2 No. 3, pp. 314-330.

17. Elgie, R. (2005), «A Fresh Look at Semi-Presidentialism: Variations on a Theme», Journal of Democracy, Vol. 16 No. 3, pp. 98-112.

18. Elgie, R. (2007a), «Varieties of Semi-Presidentialism and Their Impact on Nascent Democracies», Taiwan Journal of Democracy, Vol. 3 No. 2, pp. 53-71.

19. Elgie, R. (2007b), «What is Semi-presidentialism and where is it Found», In: Elgie, R., and Moestrup, S. (Eds.) Semi-presidentialism Outside Europe: A Comparative Study. Routledge, pp. 1-13.

20. Elgie, R. (2008), «The perils of semi-presidentialism. Are they exaggerated?», Democratization, Vol. 15 No. 1, pp. 49-66.

21. Elgie, R. (2010), «Semi-presidentialism, Cohabitation and the Collapse of Electoral Democracies, 1990-2008», Government and Opposition, Vol. 45 No. 1, pp. 29-49.

22. Elgie, R. (2011a), «Semi-Presidentialism: An Increasingly Common Constitutional Choice», In: Elgie, R., Moestrup, S., and Wu, Y.-S. (Eds.) Semi-Presidentialism and Democracy. Palgrave, pp. 1-20.

23. Elgie, R. (2011b), «Varieties of Semi-Presidentialism and Democratic Survival», In: Elgie, R. (Ed.) Semi-Presidentialism: Sub-Types and Democratic Performance. Oxford University Press, pp. 54-79.

24. Elgie, R. (2011c), «Varieties of Semi-Presidentialism and the Performance of Democracy», In: Elgie, R. (Ed.) Semi-Presidentialism: Sub-Types and Democratic Performance. Oxford University Press, pp. 80-105.

25. Elgie, R. (2014), «Executive Leadership in Semi-Presidential Systems», In: Hart, P., and Rhodes, R.A.W. (Eds.) Oxford Handbook of Political Leadership. Oxford University Press, pp. 472486.

26. Elgie, R., and McMenamin, I. (2008), «Semi-presidentialism and Democratic Performance», Japanese Journal of Political Science, Vol. 9 No. 3, pp. 323-340.

27. Elgie, R., and McMenamin, I. (2011), «Explaining the Onset of Cohabitation under Semi- presidentialism», Political Studies, Vol. 59 No. 3, pp. 616-663.

28. Elgie, R., and Moestrup, S. (2007), «The Choice of Semi-Presidentialism and Its Consequences», In: // Elgie, R., and Moestrup, S. (Eds.) Semi-Presidentialism Outside Europe: A comparative study. Routledge, pp. 237-248.

29. Elgie, R., and Moestrup, S. (2008), «The impact of semi-presidentialism on the performance of democracy in Central and Eastern Europe», In: Elgie, R., and Moestrup, S. (Eds.) Semi- Presidentialism in Central and Eastern Europe. Manchester University Press, pp. 239-258.

30. Elgie, R., and Moestrup, S. (2016), «Semi-presidentialism in Democracies, Quasidemocracies, and Autocracies», In: Elgie, R., and Moestrup, S. (Eds.) Semi-Presidentialism in the Caucasus and Central Asia. Palgrave Macmillan, pp. 1-28.

31. Elgie, R., and Schleiter, P. (2011), «Variation in the Durability of Semi-Presidential Democracies», In: Elgie, R., Moestrup, S., and Wu, Y.-S. (Eds.) Semi-Presidentialism and Democracy, Palgrave, pp. 42-60.

32. Freeman, M. (2000), «Constitutional Frameworks and Fragile Democracies: Choosing Between Parliamentarism, Presidentialism and Semi-Presidentialism», Pace International Law Review, Vol. 12, pp. 253-282.

33. Fruhstorfer, A. (2016), «Recent debates and advances in the scholarly examination of presidential institutions», French Politics, Vol. 14 No. 2, pp. 254-271.

34. Gandhi, J. (2013), «The role of presidential power in authoritarian elections», In: Ginsburg, T., and Simpser, A. (Eds.) Constitutions in Authoritarian Regimes. Cambridge University Press, pp. 206-213.

35. Gunther, R. (1999), «The Relative Merits (and Weaknesses) of Presidential, Parliamentary and Semi-Presidential Systems: The Background to Constitutional Reform», Journal of social sciences and philosophy, Vol. 88 No. 3, pp. 61-92.

36. Jung-hsiang, T. (2009), «Semi-presidentialism and Democratic Breakdown», Paper prepared for International Political Science Association World Congress (July 12-16, 2009), IPSA Santiago de Chile, 15 pp.

37. Kim, Y. (2015), «A Troubled Marriage? Divided Minority Government, Cohabitation, Presidential Powers, President-Parliamentarism and Semi-Presidentialism», Government and Opposition, Vol. 50 No. 4, pp. 652-681.

38. Kirschke, L. (2007), «Semipresidentialism and the Perils of Power-Sharing in Neopatrimonial States», Comparative Political Studies, Vol. 40 No. 11, pp. 1372-1394.

39. Lijphart, A. (2004), «Constitutional Design for Divided Societies», Journal of Democracy, Vol. 15 No. 2, pp. 96-109.

40. Lijphart, A. (1999) Patterns of Democracy. Government Forms and Performance in Thirty-Six Countries. Yale University Press.

41. Linz, J. (1995), «Presidential Versus Parliamentary Democracy», Philippine Studies, Vol. 43 No. 1, pp. 105-123.

42. Linz, J. (1994), «Presidential or Parliamentary Democracy: Does It Make a Difference?», In: Linz, J., and Valenzuela, A. (Eds.) The Failure of Presidential Democracy: Comparative Perspectives. Johns Hopkins University Press, pp. 3-87.

43. Lytvyn, V. (2019), «The Evolution, Logics, Variations and Improving of the Actual (Political and Behavioural) Typology of Semi-Presidentialism: Theorisation and Manifestations on the Example of European Countries», Studium Europy Srodkowej i Wschodniej: Wydawnictwo Wyzszej Szkoly Gospodarki Krajowej w Kutnie, No. 11, pp. 90-118.

44. Lytvyn, V. (2020), «Conditionality, factors and indicators of heterogeneity and typologization of semi-presidential system of government», Studium Europy Srodkowej i Wschodniej: Wydawnictwo Wyzszej Szkoly Gospodarki Krajowej w Kutnie, No. 13, pp. 31-55.

45. Lytvyn, V., and Romanyuk, A. (2021), «Types and effects of European semi-presidentialism: Based on the features of dualism, party affiliation and responsibility of the executive and the composition of legislatures», The Annals of the University of Bucharest: Political Science Series, Vol. XXIII No. 1, pp. 87-116.

46. Moestrup, S. (2007), «Semi-presidentialism in young democracies: Help or hindrance?», In: Elgie, R., and Moestrup, S. (Eds.) Semi-presidentialism outside Europe: A comparative study. Routledge, pp. 30-55.

47. Pasquino, G. (1997), «Nomination: Semi-presidentialism: A Political Model at Work», European Journal of Political Research, Vol. 31 No. 1, pp. 128-146.

48. Pasquino, G. (2007), «The Advantages and Disadvantages of Semi-presidentialism: A West European Perspective», In: Elgie, R., and Moestrup, S. (Eds.). Semi-presidentialism outside Europe: A comparative study. Routledge, pp. 14-29.

49. Protsyk, O. (2011), «Semi-Presidentialism under Post-Communism», In: Elgie, R., Moestrup, S., and Wu, Y.-S. (Eds.) Semi-Presidentialism and Democracy. Palgrave, pp. 98-116.

50. Rub, F. (1994), «Schach dem Parlament! Uber semi-prasidentielle Regierungssysteme in einigen postkommunistischen Gesellschaften», Leviathan, Vol. 22 No. 2, ss. 260-292.

51. Sartori, G. (1997) Comparative Constitutional Engineering. An Inquiry into Structures, Incentives and Outcomes. New York University Press.

52. Schleiter, P., and Morgan-Jones, E. (2008), «Russia: The Benefits and Perils of Presidential Leadership», In: Elgie, R., and Moestrup, S. (Eds.) Semi-Presidentialism in Central and Eastern Europe, Manchester University Press, pp. 159-179.

53. Schmitter, P. (2010), «Twenty-Five Years, Fifteen Findings», Journal of Democracy, Vol. 21 No. 1, pp. 17-28.

54. Sedelius, T., and Linde, J. (2018), «Unravelling Semi-Presidentialism: Democracy and Government Performance in Four Distinct Regime Types», Democratization, Vol. 25 No. 1, pp. 136-157.

55. Shugart, M. (2005), «Semi-presidential systems: Dual executive and mixed authority patterns», French Politics, Vol. 3 No 3, pp. 323-351.

56. Shugart, M., and Carey, J. (1992) Presidents and Assemblies: Constitutional Design and Electoral Dynamics. Cambridge University Press.

57. Skach, C. (2005), Borrowing Constitutional Designs. Constitutional Law in Weimar Germany and the French Fifth Republic. Princeton University Press.

58. Skach, C. (2007), «The «newest» separation of powers: semi-presidentialism», International Journal of Constitutional Law, Vol. 5 No. 1, pp. 93-121.

59. Wu, Y.-S. (2011), «Clustering of Semi-Presidentialism: A First Cut», In: Elgie, R., Moestrup, S., and Wu, Y.-S. (Eds.) Semi-Presidentialism and Democracy. Palgrave, pp. 21-41.

References

1. Karmazina, M. (2007) Prezydentstvo: Ukrainskyi variant. Instytut politychnykh i etnonatsionalnykh doslidzhen im. I.F. Kurasa NAN Ukrainy.

2. Lytvyn, V. (2017), «Heterohennist i faktory ta indykatory typolohizatsii napivprezydentskoi systemy derzhavnoho pravlinnia: teoretyko-metodolohichnyi zriz», Naukovi zapysky Instytutu politychnykh i etnonatsionalnykh doslidzhen im. I.F. Kurasa NAN Ukrainy, No. 2 (88), ss. 318-345.

3. Lytvyn, V. (2018) Atrybuty ta riznovydy napivprezydentskoi systemy pravlinnia v Yevropi: instytutsiino-protsesualnyi i politychno-povedinkovyi aspekty: monohrafiia. Lvivskyi natsionalnyi universytet imeni Ivana Franka.

4. Lytvyn, V. (2019), «Do strukturyzatsii ta onovlennia typolohii napivprezydentalizmu na pidstavi osoblyvostei dualizmu, partiinoi prynalezhnosti i vidpovidalnosti vykonavchoi vlady ta kompozytsii lehislatur», Istoryko-politychni problemy suchasnoho svitu: Zbirnyk naukovykh statei, Vol. 40, ss. 26-33.

5. Romaniuk, A., & Melnyk, V. (2009), «Instytut kohabitatsii ta politychni naslidky yoho realizatsii v Ukraini», Suchasna ukrainskapolityka: Polityky ipolitolohypro nei, Vyp. 17, ss. 69-73.

6. Amorim Neto, O., and Stram, K. (2006), «Breaking the Parliamentary Chain of Delegation: Presidents and Non-partisan Cabinet Members in European Democracies», British Journal of Political Science, Vol. 36 No. 4, pp. 619-643.

7. Bayram, S. (2016), «Intra-Democracy Regime Change: Transitions Between Presidential, Parliamentary and Semi-Presidential Systems», Politologicky Casopis, Vol. 23 No. 1, pp. 3-22.

8. Beliaev, M. (2006), «Presidential Powers and Consolidation of New Postcommunist Democracies», Comparative Political Studies, Vol. 39 No. 3, pp. 375-398.

9. Blondel, J. (1984), «Dual Leadership in the Contemporary World: A Step towards Executive and Regime Stability», In: Blondel, J. (Ed.) Comparative Government and Politics. Boulder, pp. 162-172.

10. Chang, C.-H. (2014), «Cohabitation in semi-presidential countries», Social Sciences, Vol. 3 No. 2, pp. 31-43.

11. Cheibub, J.A., and Chernykh, S. (2008), «Constitutions and Democratic Performance in Semi-Presidential Democracies», Japanese Journal of Political Science, Vol. 9 No. 3, pp. 269-303.

12. Duverger, M. (1980), «A New Political System Model: Semi-Presidential Government», European Journal of Political Research, Vol. 8 No. 2, pp. 165-187.

13. Ecevit, Y., and Karako?, E. (2017), «The perils of semi-presidentialism: Confidence in political institutions in contemporary democracies», International Political Science Review, Vol. 8 No. 1, pp. 4-20.

14. Elgie, R. (1999), «Semi-Presidentialism and Comparative Institutional Engineering», In: El- gie, R. (Ed.) Semi-Presidentialism in Europe. Oxford University Press, pp. 281-299.

15. Elgie, R. (2004), «Semi-Presidentialism: Concepts, Consequences and Contesting Explanations», Political Studies Review, Vol. 2 No. 3, pp. 314-330.

16. Elgie, R. (2005), «A Fresh Look at Semi-Presidentialism: Variations on a Theme», Journal of Democracy, Vol. 16 No. 3, pp. 98-112.

17. Elgie, R. (2007a), «Varieties of Semi-Presidentialism and Their Impact on Nascent Democracies», Taiwan Journal of Democracy, Vol. 3 No. 2, pp. 53-71.

18. Elgie, R. (2007b), «What is Semi-presidentialism and where is it Found», In: Elgie, R., and Moestrup, S. (Eds.) Semi-presidentialism Outside Europe: A Comparative Study. Routledge, pp. 1-13.

19. Elgie, R. (2008), «The perils of semi-presidentialism. Are they exaggerated?», Democratization, Vol. 15 No. 1, pp. 49-66.

20. Elgie, R. (2010), «Semi-presidentialism, Cohabitation and the Collapse of Electoral Democracies, 1990-2008», Government and Opposition, Vol. 45 No. 1, pp. 29-49.

21. Elgie, R. (2011a), «Semi-Presidentialism: An Increasingly Common Constitutional Choice», In: Elgie, R., Moestrup, S., and Wu, Y.-S. (Eds.) Semi-Presidentialism and Democracy. Palgrave, pp. 1-20.

22. Elgie, R. (2011b), «Varieties of Semi-Presidentialism and Democratic Survival», In: Elgie, R. (Ed.) Semi-Presidentialism: Sub-Types and Democratic Performance. Oxford University Press, pp. 54-79.

23. Elgie, R. (2011c), «Varieties of Semi-Presidentialism and the Performance of Democracy», In: Elgie, R. (Ed.) Semi-Presidentialism: Sub-Types and Democratic Performance. Oxford University Press, pp. 80-105.

24. Elgie, R. (2014), «Executive Leadership in Semi-Presidential Systems», In: Hart, P., and Rhodes, R.A.W. (Eds.) Oxford Handbook of Political Leadership. Oxford University Press, pp. 472486.

25. Elgie, R., and McMenamin, I. (2008), «Semi-presidentialism and Democratic Performance», Japanese Journal of Political Science, Vol. 9 No. 3, pp. 323-340.

26. Elgie, R., and McMenamin, I. (2011), «Explaining the Onset of Cohabitation under Semi- presidentialism», Political Studies, Vol. 59 No. 3, pp. 616-663.

27. Elgie, R., and Moestrup, S. (2007), «The Choice of Semi-Presidentialism and Its Consequences», In: // Elgie, R., and Moestrup, S. (Eds.) Semi-Presidentialism Outside Europe: A comparative study. Routledge, pp. 237-248.

28. Elgie, R., and Moestrup, S. (2008), «The impact of semi-presidentialism on the performance of democracy in Central and Eastern Europe», In: Elgie, R., and Moestrup, S. (Eds.) Semi-Presidentialism in Central and Eastern Europe. Manchester University Press, pp. 239-258.

29. Elgie, R., and Moestrup, S. (2016), «Semi-presidentialism in Democracies, Quasidemocracies, and Autocracies», In: Elgie, R., and Moestrup, S. (Eds.) Semi-Presidentialism in the Caucasus and Central Asia. Palgrave Macmillan, pp. 1-28.

30. Elgie, R., and Schleiter, P. (2011), «Variation in the Durability of Semi-Presidential Democracies», In: Elgie, R., Moestrup, S., and Wu, Y.-S. (Eds.) Semi-Presidentialism and Democracy, Palgrave, pp. 42-60.

31. Freeman, M. (2000), «Constitutional Frameworks and Fragile Democracies: Choosing Between Parliamentarism, Presidentialism and Semi-Presidentialism», Pace International Law Review, Vol. 12, pp. 253-282.

32. Fruhstorfer, A. (2016), «Recent debates and advances in the scholarly examination of presidential institutions», French Politics, Vol. 14 No. 2, pp. 254-271.

33. Gandhi, J. (2013), «The role of presidential power in authoritarian elections», In: Ginsburg, T., and Simpser, A. (Eds.) Constitutions in Authoritarian Regimes. Cambridge University Press, pp.206-213.

34. Gunther, R. (1999), «The Relative Merits (and Weaknesses) of Presidential, Parliamentary and Semi-Presidential Systems: The Background to Constitutional Reform», Journal of social sciences and philosophy, Vol. 88 No. 3, pp. 61-92.

35. Jung-hsiang, T. (2009), «Semi-presidentialism and Democratic Breakdown», Paper prepared for International Political Science Association World Congress (July 12-16, 2009), IPSA Santiago de Chile, 15 pp.

36. Kim, Y. (2015), «A Troubled Marriage? Divided Minority Government, Cohabitation, Presidential Powers, President-Parliamentarism and Semi-Presidentialism», Government and Opposition, Vol. 50 No. 4, pp. 652-681.

37. Kirschke, L. (2007), «Semipresidentialism and the Perils of Power-Sharing in Neopatrimonial States», Comparative Political Studies, Vol. 40 No. 11, pp. 1372-1394.

38. Lijphart, A. (2004), «Constitutional Design for Divided Societies», Journal of Democracy, Vol. 15 No. 2, pp. 96-109.

39. Lijphart, A. (1999) Patterns of Democracy. Government Forms and Performance in Thirty-Six Countries. Yale University Press.

40. Linz, J. (1995), «Presidential Versus Parliamentary Democracy», Philippine Studies, Vol. 43 No. 1, pp. 105-123.

41. Linz, J. (1994), «Presidential or Parliamentary Democracy: Does It Make а Difference?», In: Linz, J., and Valenzuela, A. (Eds.) The Failure of Presidential Democracy: Comparative Perspectives. Johns Hopkins University Press, pp. 3-87.

42. Lytvyn, V. (2019), «The Evolution, Logics, Variations and Improving of the Actual (Political and Behavioural) Typology of Semi-Presidentialism: Theorisation and Manifestations on the Example of European Countries», Studium Europy Srodkowej i Wschodniej: Wydawnictwo Wyzszej Szkoly Gospodarki Krajowej w Kutnie, No. 11, pp. 90-118.

43. Lytvyn, V. (2020), «Conditionality, factors and indicators of heterogeneity and typologization of semi-presidential system of government», Studium Europy Srodkowej i Wschodniej: Wydawnictwo Wyzszej Szkoly Gospodarki Krajowej w Kutnie, No. 13, pp. 31-55.

44. Lytvyn, V., and Romanyuk, A. (2021), «Types and effects of European semi-presidentialism: Based on the features of dualism, party affiliation and responsibility of the executive and the composition of legislatures», The Annals of the University of Bucharest: Political Science Series, Vol. XXIII No. 1, pp. 87-116.

45. Moestrup, S. (2007), «Semi-presidentialism in young democracies: Help or hindrance?», In: Elgie, R., and Moestrup, S. (Eds.) Semi-presidentialism outside Europe: A comparative study. Routledge, pp. 30-55.

46. Pasquino, G. (1997), «Nomination: Semi-presidentialism: A Political Model at Work», European Journal of Political Research, Vol. 31 No. 1, pp. 128-146.

47. Pasquino, G. (2007), «The Advantages and Disadvantages of Semi-presidentialism: A West European Perspective», In: Elgie, R., and Moestrup, S. (Eds.). Semi-presidentialism outside Europe: A comparative study. Routledge, pp. 14-29.

48. Protsyk, O. (2011), «Semi-Presidentialism under Post-Communism», In: Elgie, R., Moestrup, S., and Wu, Y.-S. (Eds.) Semi-Presidentialism and Democracy. Palgrave, pp. 98-116.

49. Rub, F. (1994), «Schach dem Parlament! Uber semi-prasidentielle Regierungssysteme in einigen postkommunistischen Gesellschaften», Leviathan, Vol. 22 No. 2, ss. 260-292.

50. Sartori, G. (1997) Comparative Constitutional Engineering. An Inquiry into Structures, Incentives and Outcomes. New York University Press.

51. Schleiter, P., and Morgan-Jones, E. (2008), «Russia: The Benefits and Perils of Presidential Leadership», In: Elgie, R., and Moestrup, S. (Eds.) Semi-Presidentialism in Central and Eastern Europe, Manchester University Press, pp. 159-179.

52. Schmitter, P. (2010), «Twenty-Five Years, Fifteen Findings», Journal of Democracy, Vol. 21 No. 1, pp. 17-28.

53. Sedelius, T., and Linde, J. (2018), «Unravelling Semi-Presidentialism: Democracy and Government Performance in Four Distinct Regime Types», Democratization, Vol. 25 No. 1, pp. 136-157.

54. Shugart, M. (2005), «Semi-presidential systems: Dual executive and mixed authority patterns», French Politics, Vol. 3 No 3, pp. 323-351.

55. Shugart, M., and Carey, J. (1992) Presidents and Assemblies: Constitutional Design and Electoral Dynamics. Cambridge University Press.

56. Skach, C. (2005), Borrowing Constitutional Designs. Constitutional Law in Weimar Germany and the French Fifth Republic. Princeton University Press.

57. Skach, C. (2007), «The «newest» separation of powers: semi-presidentialism», International Journal of Constitutional Law, Vol. 5 No. 1, pp. 93-121.

58. Wu, Y.-S. (2011), «Clustering of Semi-Presidentialism: A First Cut», In: Elgie, R., Moestrup, S., and Wu, Y.-S. (Eds.) Semi-Presidentialism and Democracy. Palgrave, pp. 21-41.

Размещено на Allbest.ru