Ідеологічний та культурно-освітній колабораціонізм: окремі проблеми тлумачення та вдосконалення законодавства

До внесення відповідних змін ч. 1 ст. 111-1 КК треба тлумачити таким чином, що зазначені в ній заперечення та заклики не є колабораційною діяльністю, якщо вони вчинені поза співпрацею з державою-агресором (окупантом) та не становлять надання допомоги в підривній діяльності проти України Як слушно зауважує у цьому зв'язку М. Хавронюк, попри те, що про співпрацю (взаємодію) згадано лише в ч. 4 і ч. 6 ст. 111-1 КК, у всіх інших частинах цієї статті обов'язковою ознакою діяння також є відверта чи прихована співпраця з державою-агресором, зокрема здійснювана через незаконні органи, які створюються на окупованій території [8].. Наприклад, не можуть кваліфікуватися за ч. 1 ст. 111-1 КК публічні заклики громадянином України до підтримки рішень та/або дій держави-агресора, які вчинені з власної ініціативи такого громадянина та відбивають його внутрішні переконання безвідносно до співпраці з державою-агресором. Відсутність відповідної співпраці може розглядатися як додаткова ознака, за якою рекомендується відмежовувати кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 111-1 КК, від заперечення збройної агресії російської федерації проти України (ст. 436-2 КК).

На жаль, але український правозастосовець, який часто вдається до невиправдано буквального тлумачення закону, чим спотворює правильність (ефективність) його застосування, уже почав рух у напрямку утворення неоднозначної практики застосування ч. 1 ст. 111-1 КК. Принаймні перші повідомлення про підозру за вчинення публічного заперечення здійснення збройної агресії проти України демонструють, що відповідне діяння установлюють навіть у випадках відсутності співпраці з державоюагресором. Як приклад, згідно з повідомленням СБУ діяльність громадянина України, який стверджував, що обстріли українських міст та сіл російськими окупантами - то фейк, видуманий українською владою, одержали правову оцінку за ч. 1 ст. 111-1 КК. Водночас про те, що відповідна діяльність є результатом колаборації (співпраці) з ворогом, не йдеться [9]. Вчинене за викладених обставин потребувало кваліфікації відповідно до ч. 1 ст. 436-2 КК.

Поняття пропаганди, здійснення якої в закладах освіти тягне відповідальність згідно з ч. 3 ст. 111 -1 КК, потрібно тлумачити в негативному (деструктивному) значенні. Це форма комунікації з учасниками освітнього процесу, яка передбачає маніпулювання їхньою свідомістю з метою формування та роз'яснення у них таких уявлень і позицій, що обґрунтовують сприяння здійсненню збройної агресії проти України, встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України, уникнення відповідальності за здійснення державою-агресором збройної агресії проти України. Відповідні уявлення та позиції замість засудження отримують схвальну оцінку, а їх втілення видається за поведінку, яку можна наслідувати та поширювати.

Здійснення громадянином України пропаганди в закладах освіти треба відмежовувати від кримінального правопорушення, передбаченого ст. 436-2 КК, оскільки виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії російської федерації проти України, глорифікація її учасників може бути елементом такої пропаганди. Відмежування зазначених складів кримінального правопорушення у такому разі здійснюється за ознакою суб'єкта, ураховуючи, що суб'єктом колабораційної діяльності є лише громадянин України. Якщо виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії російської федерації проти України, глорифікацію її учасників здійснює громадянин України в межах пропаганди в закладах освіти (один із складників такої пропаганди), то кваліфікація вчиненого має відбуватися за ч. 3 ст. 111-1 КК згідно з правилами кваліфікації кримінального правопорушення у разі конкуренції частини та цілого, відповідно до яких перевага надається кримінальному правопорушенню у цілому. Водночас, ураховуючи, що норма про «частину» становить більш небезпечне діяння, то вчинене потребує кваліфікації за сукупністю ч. 3 ст. 111-1 КК та відповідної частини ст. 436-2 КК.

Дії, спрямовані на впровадження стандартів освіти держави-агресора у закладах освіти, можуть полягати у вчиненні будь-яких актів поведінки з виконання та втілення вимог до обов'язкових результатів навчання та компетентностей здобувачів освіти того чи іншого рівня, що розроблені державою-агресором. Тобто йдеться про забезпечення відповідності певного рівня освіти стандартам освіти держави-агресора через участь в розробленні навчального плану або/та освітньої програми (відповідних складників цих документів), їх затвердження, надання вказівок щодо реалізації.

Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони для зазначених видів дій у межах ідеологічного та культурно-освітнього колабораціонізму є місце злочину, яким визначено заклади освіти.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про освіту» від 05 вересня 2017 р. закладом освіти визнається юридична особа публічного чи приватного права, основним видом діяльності якої є освітня діяльність, яка відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 1 зазначеного закону спрямовується на організацію, забезпечення та реалізацію освітнього процесу у формальній та/або неформальній освіті. Своєю чергою, освітній процес - це система науково-методичних і педагогічних заходів, спрямованих на розвиток особистості шляхом формування та застосування її компетентностей (п. 16 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про освіту» від 05 вересня 2017 р.). Тип (школа, ліцей, гімназія, коледж, університет тощо) та форма власності (комунальна, приватна, державна) закладу освіти на кваліфікацію не впливають.

Якщо йдеться про тимчасово окуповану територію, то освітнім закладом треба вважати будь-яку установу, утворену для здійснення освітньої діяльності.

Під організацією та проведенням заходів політичного характеру розуміється така діяльність, що полягає в її впорядкуванні, ініціюванні та підготовці зазначених заходів, залученні до них визначеного або невизначеного кола осіб, керуванні та модеруванні подальшим процесом. Поняття заходів політичного характеру містить ч. 2 примітки ст. 111-1 КК, відповідно до якої цими заходами є з'їзди, збори, мітинги, походи, демонстрації, конференції, круглі столи тощо.

На погляд М. Хавронюка, використане в ч. 6 ст. 111-1 КК слово «та» - єднальний сполучник, що означає необхідність участі особи і в організації, і в проведенні зазначених заходів. Тому він вважає, що участь лише в їх організації, або лише в їх проведенні не створює складу цього злочину. Проте за наявності підстав може кваліфікуватися відповідно до ч. 6 ст. 111-1 КК за ознаками «здійснення інформаційної діяльності» або «активна участь у заході» [8].

Переконані, будучи єднальним сполучником, «та» використаний у ч. 6 ст. 111-1 КК не виправдано, що може зумовлювати помилкове її застосування. Пропонується у перспективі вжити тут розділовий сполучник «або» та таким чином забезпечити правильну кваліфікацію відповідних актів поведінки. Наразі ж треба виходити з того, що законодавець ставиться до використання єднальних сполучників традиційно недбало, часто застосовуючи їх у кримінально-правових нормах як розділові. У контексті викладеного резонно зауважує З. Загиней-Заболотенко, що для тлумачення кримінально - правових норм особливо важливого значення набуває не лише лінгвістичний аналіз нормативних речень, а й логічний аналіз змісту кримінально-правових понять [1, с. 107108]. Пропонований М. Хавронюком підхід до тлумачення ч. 6 ст. 111-1 КК навряд чи відповідає нормативному змісту цієї кримінально-правової заборони, а отже, зазначений склад злочину слід констатувати в тому випадку, коли здійснюється або організація, або проведення заходів політичного характеру.

Під здійсненням інформаційної діяльності розуміється створення, збирання, одержання, зберігання, використання та поширення відповідної інформації (ч. 3 примітки ст. 111-1 КК), тобто такої, що містить підтримку держави-агресора, її окупаційної адміністрації чи збройних формувань, обґрунтовує уникнення нею відповідальності за збройну агресію проти України.

Активна участь у заходах політичного характеру полягає в точному та повному виконанні вказівок організаторів таких заходів, виступах та закликах до учасників заходів підтримувати державу-агресора, її окупаційні адміністрації чи збройні формування, виключення відповідальності держави-агресора за збройну агресію проти України. Погоджуємось з думкою про те, що лише безпосередня присутність особи на заході політичного характеру (наприклад, з певним плакатом) не може вважатися активною участю [2].

Якщо, наприклад, громадянин України здійснює публічні заклики до підтримки рішень та/або дій держави-агресора, під час активної участі в заході політичного характеру, що проводиться у співпраці з окупаційною адміністрацією держави-агресора, то вчинене утворює ідеальну сукупність кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 і ч. 6 ст. 111-1 КК.

Висновки

Здійснене тлумачення ч. 1, ч. 3, ч. 6 ст. 111-1 КК про ідеологічний та культурно-освітній колабораціонізм дало змогу виявити найбільш складні у плані правозастосування проблеми, які потребують свого розв'язання, та на цьому тлі сформулювати відповідні рекомендації щодо кваліфікації розгляданого кримінального правопорушення. Водночас констатується, що більш ефективному застосуванню відповідної кримінально-правової норми сприятиме внесення запропонованих змін до КК.

Список використаних джерел

1. Загиней З. Кримінально-правова герменевтика: монографія. Київ: Видавничий дім «АртЕк», 2015. 380 с.

2. Кравчук О., Бондаренко М. Стаття «Колабораційна діяльність: аналіз нової статті 111-1 Кримінального кодексу України». Вектор прав людини. URL: hrvector.org/podiyi/22-03-20-mbo.

3. Кузнецов В. В., Савченко А. В. Теорія кваліфікації злочинів: підручник / за ред. В. І. Шакуна. Київ: Алерта, 2013. 320 с.

4. Маслова О. О. Вчинення злочину в обстановці публічності. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія: Юриспруденція. 2017. № 27. С. 98-100.

5. Письменський Є. О. Колабораціонізм як суспільно-політичне явище в сучасній Україні (кримінально-правові аспекти): наук. нарис. Сєвєродонецьк, 2020. 121 с.

6. Пояснювальна записка до проєкту Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів (щодо встановлення кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність). Верховна Рада України. URL: w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=71220.

7. Стефанів Н. С., Орлеан А. М., Берднік І. В. Коментар щодо розмежування складів кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111-1 та ст. 436-2 КК України. Тренінговий центр прокурорів України. URL: drive.google.com/file/d/1rONpTVnBtxuuWrMpFkPFuwf9uU9gzMrm/view?fbclid=IwAR30y90bbbT-DzZAVi5Kt7bPToVzlHBHx_IeL28vFcV4GWdxDiqDNU8orM.

8. Хавронюк М. Колаборанти з точки зору Кримінального кодексу. Ракурс. 2022. URL: racurs.ua/ua/b222-kolaboranti-z-tochki-zoru-kriminalnogo-kodeksu.html.

9. Чергового «іхздєсьнєїа» викрила СБУ на Житомирщині. Пресцентр СБ України в Житомирській області - сторінка у Facebook. URL: facebook.com/ssu.zhytomyr/posts/306413664945102.

References

1. Zahynei, Z. (2015) Kryminalno-pravova hermenevtyka [Criminal legal hermeneutics]: monohrafiia. Kyiv: Vydavnychyi dim «ArtEk»,. 380 p. [in Ukr.].

2. Kravchuk, O., Bondarenko, M. Stattia «Kolaboratsiina diialnist: analiz novoi statti 111-1 Kryminalnoho kodeksu Ukrainy» [Article "Collaborative activity: analysis of the new Article 111-1 of the Criminal Code of Ukraine"]. Vektorprav liudyny. URL: hrvector.org/podiyi/22-03-20-mbo [in Ukr.].

3. Kuznetsov, V. V., Savchenko, A. V. (2013) Teoriia kvalifikatsii zlochyniv [The theory of qualification of crimes]: pidruchnyk / za red. V. I. Shakuna. Kyiv: Alerta, 320 p. [in Ukr.].

4. Maslova, O. O. (2017) Vchynennia zlochynu v obstanovtsi publichnosti [Committing a crime in public]. Naukovyi visnyk Mizhnarodnoho humanitarnoho universytetu. Seriia: Yurysprudentsiia. № 27, pp. 98-100. [in Ukr.].

5. Pysmenskyi, Ye. O. (2020) Kolaboratsionizm yak suspilno-politychne yavyshche v suchasnii Ukraini (kryminalno-pravovi aspekty) [Collaborationism as a socio-political phenomenon in modern Ukraine (criminal and legal aspects)]: nauk. narys. Sievierodonetsk, 121 p. [in Ukr.].

6. Poiasniuvalna zapyska do proiektu Zakonu pro vnesennia zmin do deiakykh zakonodavchykh aktiv (shchodo vstanovlennia kryminalnoi vidpovidalnosti za kolaboratsiinu diialnist) [Explanatory note to the draft Law on Amendments to Certain Legislative Acts (Regarding Establishment of Criminal Liability for Collaborative Activities)]. Verkhovna Rada Ukrainy. URL: w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3 511=71220. [in Ukr.].

7. Stefaniv, N. S., Orlean, A. M., Berdnik, I. V. Komentar shchodo rozmezhuvannia skladiv kryminalnykh pravoporushen, peredbachenykh ch. 1 st. 111-1 ta st. 436-2 KK Ukrainy [Commentary on the delineation of criminal offenses provided for in Part 1 of Art. 111-1 and Art. 436-2 of the Criminal Code of Ukraine]. Treninhovyi tsentr prokuroriv Ukrainy. URL: drive.google.com/file/d/1rONpTVnBtxuuWrMpFkPFuwf9uU9gzMrm/view?fbclid=IwAR30y90bbbTDzZAVi5Kt7bPToVzlHBHx_IeL28vFcV4GWdx-DiqDNU8orM. [in Ukr.].

8. Khavroniuk, M. Kolaboranty z tochky zoru Kryminalnoho kodeksu [Collaborators from the point of view of the Criminal Code]. Rakurs. 2022. URL: racurs.ua/ua/b222-kolaboranti-z-tochki-zorukriminalnogo-kodeksu.html. [in Ukr.].

9. Cherhovoho «ikhzdiesnieta» vykryla SBU na Zhytomyrshchyni [The SBU in Zhytomyr Region exposed another "Ikhzdesneta".]. Prestsentr SB Ukrainy v Zhytomyrskii oblasti - storinka u Facebook. URL: facebook.com/ssu.zhytomyr/posts/306413664945102. [in Ukr.].

Размещено на Allbest.ru