Механізми публічного управління інноваційним розвитком сфери зайнятості населення України

Можна констатувати, що серед основних факторів погіршення економічної ситуації в країні в умовах продовження воєнних дій на Сході України є: руйнація інфраструктури на територіях промислових регіонів, де відбуваються бойові дії, та дезорганізація усталених виробничих зв'язків і критично важливих постачань ресурсів; ускладнення, внаслідок загострення політичної ситуації, відносин з основними торгівельними партнерами, що призвело до часткової втрати зовнішніх ринків; погіршення інвестиційного клімату, зменшення обсягів інвестиційних потоків; скорочення внутрішнього попиту внаслідок спаду виробничих процесів та падіння купівельної спроможності.

Для покращення соціально?економічної ситуації Уряд України продовжує планово підвищувати соціальні стандарти, відновлювати економіку з одночасним підвищенням соціальних показників. Середній розмір заробітної плати штатних працівників в Україні у липні 2021 року, порівняно з відповідним місяцем минулого року, зріс на 22% та становив 14,3 тис. гривень.

Зауважимо, що з метою сприяння у працевлаштуванні та соціальної інтеграції учасників антитерористичної операції (АТО) та операції Об'єднаних сил (ООС) державною службою зайнятості забезпечується надання повного комплексу соціальних послуг, зокрема із працевлаштування, профорієнтаційних послуг та з професійного навчання [6?, [8?, [9?, [12].

Характерним є те, що частка переселенців з вищою освітою є переважаючою у більшості регіонів, а структура безробітних з числа ВПО у професійному розрізі відрізняється від структури інших категорій безробітних, де переважають представники робітничих професій, а питома вага некваліфікованих працівників становить 15 відсотків.

Разом з тим, отримуючи кваліфіковану соціальну підтримку у вигляді додаткової (другої) освіти, навчання на курсах підвищення кваліфікації або перепідготовки, особистість зможе отримати достатньо високооплачувану роботу, започаткувати власний бізнес, підвищити свій соціальний статус, відчути себе затребуваним у суспільстві й тим самим здобути повагу та довіру членів своєї родини та суспільства. А це своєю чергою, дозволить відновити своє психологічне та соматичне здоров'я. Необхідно також відновити систему підготовки і підвищення кваліфікації фахівців з реабілітаційної та соціальної роботи.

Отже, з нашої точки зору, головною підтримкою для громадян має стати не допомога з безробіття, а сприяння працевлаштуванню, можливість безоплатно навчатися новій професії або підвищувати свою кваліфікацію. А держава буде безкомпромісно домагатися, щоб кожен, хто працює, був захищений, мав достойний соціальний пакет, гарантії відповідної оплати за працю відповідної кваліфікації. Так само важливо спонукати і зацікавити місцеву владу, яка найближче до потреб людей, практично покращувати інвестиційний клімат у регіоні, на перше місце в оцінюванні роботи державних органів виконавчої влади та самоврядування поставити створення нових робочих місць. При цьому важливим завданням органів публічного управління є формування державної політики зайнятості, сутність якої виявляється тоді, коли вона набуває характеру відповідних управлінських дій, здатних вирішувати наявні проблеми суспільства і держави.

Усі вищеозначені проблеми, безперечно, знижують рівень життя більшості населення країни, збільшують кризові явища в економіці, стримують структурні перетворення, перешкоджають створенню умов для стабілізації й економічного зростання, а тому потребують невідкладного державного вирішення.

Слід зазначити, що у системі соціально?економічних відносин зайнятість населення є досить важливим макроекономічним показником розвитку країни. Функція управління зайнятістю покладається на державу і регіональні органи влади.

Ураховуючи потреби регіонального ринку праці, будуть упроваджуватися елементи дистанційного навчання. Організація роботи з підтвердження результатів неформального професійного навчання передбачатиме розширення переліку професій, відповідне інформування громадян і роботодавців. Для тих, хто дійсно бажає працювати, на період пошуку роботи є можливість долучитися до участі в оплачуваних громадських роботах та роботах тимчасового характеру. Громадяни отримують тимчасову роботу, а роботодавці - працівників для її виконання.

Оскільки рівень кваліфікації значної кількості працівників не відповідає вимогам сучасного виробництва, то проблемним і важливим постає питання професійного розвитку персоналу на виробництві. Професійне навчання на виробництві, зокрема незайнятого населення, вважається найбільш повною взаємодією науки, освіти і виробництва. Періодичність підвищення кваліфікації в середньому по Україні залишається у 2,5-3 рази нижчою від необхідної. Вся система підвищення кваліфікації потребує докорінних змін та удосконалення.

Оскільки ринок праці був і залишається одним із найбільш чутливих у соціальному плані ринків, то будь?які зміни, що відбуваються на ньому, створюють безпосередній суспільний резонанс і можуть приводити до соціального напруження. Держава повинна безкомпромісно домагатися, щоб кожен, хто працює, був захищений, мав достойний соціальний пакет, гарантії відповідної оплати за труд відповідної кваліфікації. Так само важливо спонукати і зацікавити місцеву владу, яка найближче до потреб людей, практично покращувати інвестиційний клімат у регіоні, на перше місце в оцінці роботи державних органів виконавчої влади та самоврядування поставити створення нових робочих місць.

Головним завданням публічного управління процесом зайнятості населення має стати вироблення науково обґрунтованого прогнозування процесів, що відбуваються на ринку праці, переорієнтація курсу вирішення соціальних проблем на розширення ринку праці, а це, своєю чергою, вимагає чіткої організації допомоги в наданні або пошуку роботи усім, хто бажає працювати. І тільки комплексне вирішення цих проблем може призвести до їх успішного вирішення.

У нових соціально?економічних умовах та інституційних перетворень в Україні, лише сучасний підхід до зайнятості у державній політиці, публічне управління інноваційними процесами у сфері зайнятості і, що особливо важливо, системний підхід щодо формування моделей публічного управління та адміністрування на загальнодержавному, регіональному та місцевому рівні надасть можливість вирішення всіх складних питань зайнятості населення. Насамперед, головними функціями органів публічного управління щодо здійснення політики зайнятості населення є: визначення мети і завдань державного управління зайнятістю населення; формування стратегії, поточних і довгострокових програм зайнятості; координація інтересів всіх суб'єктів державного управління процесом зайнятості; стимулювання процесів соціально?економічного розвитку для вирішення проблем зайнятості; моніторинг і аналіз результатів політики зайнятості; контроль виконання визначених завдань.

В умовах розвитку глобалізаційних процесів, інтеграції України до ринку праці Європейського Союзу, безперечно суттєвого підсилення потребують такі функції публічного управління працею та зайнятістю населення, як: складання прогнозу динаміки ринку праці; організація постійного моніторингу створення робочих місць; визначення обсягу і напрямів професійної підготовки кваліфікованих кадрів; створення повноцінної системи їх навчання і підвищення кваліфікацій впродовж всього трудового життя; створення і постійне оновлення в регіонах єдиної інформаційної бази про ринок праці, найбільш необхідні і перспективні професії, можливості їх здобуття і працевлаштування.

Таким чином, зайнятість населення можна забезпечити в результаті економічного зростання, що дозволяє безпосередньо підвищити попит на працю, розвиток малого підприємництва, створення тимчасових робочих місць, при цьому знижуючи рівень безробіття і зменшуючи соціальну напругу, впроваджувати політику субсидування підприємств і організацій, які сприяють найму безробітних або підготовці на вільні робочі місця при наявності гарантій, що здобувачі освіти будуть вчитися новим спеціальностям (професіям), а безробітні будуть закріплені в штаті підприємства після закінчення субсидії.

Безумовно важливою умовою реалізації цих функцій є ефективна діяльність всіх інституцій, котрі визначаються як суб'єкти здійснення політики зайнятості, вироблення науково обґрунтованого прогнозування процесів, що відбуваються на ринку праці.

Відповідним індикатором ефективності державної соціально? економічної політики на сучасному етапі розвитку України є здійснення публічного управління та адміністрування процесом зайнятості населення, рівень якого безпосередньо визначається станом економіки, в якому нині знаходиться країна. Водночас головним завданням публічного управління та адміністрування процесом зайнятості населення має стати вироблення науково обґрунтованого прогнозування процесів, що відбуваються на ринку праці, формування відповідної стратегії, поточних і довгострокових програм зайнятості; координація інтересів всіх суб'єктів державного управління процесом зайнятості; стимулювання процесів соціально?економічного розвитку для вирішення проблем зайнятості; переорієнтація курсу вирішення соціальних проблем на розширення ринку праці, організацію допомоги в наданні або пошуку роботи усім, хто бажає працювати; моніторинг і аналіз результатів політики зайнятості; контроль виконання визначених завдань.

Відтак, тільки комплексний, системний розгляд вищезазначеної проблематики, сучасний підхід до зайнятості населення у державній політиці, публічне управління та адміністрування інноваційними процесами у сфері зайнятості на загальнодержавному, регіональному та місцевому рівні може призвести до успішного вирішення всіх складних питань у сфері зайнятості населення України.

Висновки та перспективи подальших досліджень

Отже, сьогодні в Україні нагальною є необхідність формування ефективної політики зайнятості, з використанням адекватних заходів активізації населення, які повинні враховувати наявний незадовільний стан використання заходів та механізмів забезпечення зайнятості населення, безробіття, а також зміни в економічному, соціальному та політичному житті країни.

Державна політика зайнятості повинна бути дієвою системою механізмів та заходів державного впливу на соціально?економічний розвиток суспільства в цілому і кожного з його членів зокрема. Безробіття спричиняє за собою як громадські, так і економічні наслідки. Виробляючи стратегічні напрями державної політики зайнятості, слід розглядати державне управління процесом зайнятості як один з важливих чинників забезпечення соціально?економічного зростання країни, виокремлюючи такі важливі форми інституалізації державної політики, як: вибір і конкуренція, децентралізація, підзвітність та контроль.

Виявлено, що для удосконалення державного управління зайнятістю населення необхідним є забезпечення соціальної орієнтації активної державної економічної політики на збереження та розвиток усього працездатного населення, формування ефективної структури зайнятості та достатнього рівня ресурсного забезпечення: правового, фінансового, адміністративного, організаційного, наукового, інформаційного.

Доведено, що у нових соціально?економічних умовах та інституційних перетворень в Україні, лише сучасний підхід до зайнятості населення у державній політиці, публічне управління інноваційними процесами у сфері зайнятості і, що особливо важливо, системний підхід щодо формування моделей публічного управління на загальнодержавному, регіональному та місцевому рівні надасть можливість вирішення всіх складних питань формування політики модернізації у сфері зайнятості населення країни.

Упровадження проектного менеджменту та створення національних інноваційних проектів сприятимуть досягненню позитивних результатів, в тому числі, пов'язаних із покращенням якості надання послуг безробітним громадянам, удосконаленням освітньої діяльності у сфері зайнятості населення. Освітня проектна діяльність має важливе значення не тільки як інструмент антикризового регулювання зайнятості, але і як інвестиції в якість майбутнього економічного зростання та посилення спроможності територіальних громад.

Ефективним способом вирішення проблеми зайнятості є опанування громадянами професій, які б мали попит на ринку праці, або набуття ними додаткових компетенцій для кар'єрного зростання. Відтак, державна служба зайнятості забезпечує організацію професійного навчання безробітних відповідно до замовлення роботодавців на конкретні робочі місця як у закладах освіти різних типів та форм власності, так і у мережі підпорядкованих центрів професійно?технічної освіти, а також на виробництві, зокрема, за індивідуальною формою навчання та за допомогою стажування.

Узагальнюючи, можна констатувати, що з метою вдосконалення державної політики зайнятості як інструмента соціально?економічного розвитку країни необхідно: передбачити подальше вдосконалення законодавчої і нормативної бази, зокрема із моніторингу й оцінювання якості зайнятості; запровадити реальні дієві механізми для забезпечення працевлаштування молодих фахівців, дорослого та незайнятого населення; розробити параметри оцінювання процесів і результатів сфери зайнятості; запровадити ефективне довгострокове прогнозування потреби у кваліфікованих працівниках та спеціалістах для галузей економіки країни з урахуванням загальнодержавних та регіональних потреб ринку праці; створити умови для підвищення конкурентоспроможності молоді на ринку праці; забезпечити взаємодію між зацікавленими сторонами в розвитку ринку праці та освітніх послуг органами державного управління, системою професійної освіти, роботодавцями та працівниками; забезпечити послідовність і системність у процесі реалізації державної освітньої політики та політики зайнятості.

Для розвитку людського капіталу, як провідного чинника соціально? економічного розвитку країни, слід спрямовувати державну політику зайнятості на створення ефективної системи нормативно?правового регулювання цього процесу, відповідного забезпечення ефективності інвестування в освіту, професійну підготовку та розвиток виробництва, що забезпечить ефективний соціально?економічний розвиток держави.

Суттєвим недоліком у державній освітній політиці є те, що головна увага приділяється збільшенню видатків на освіту для більш повного охоплення населення навчанням без урахування надання якісних знань. Неефективна система підвищення кваліфікації та професійного розвитку персоналу на виробництві потребує докорінних змін та удосконалення.

Формування системи принципів регулювання ринку праці повинне ґрунтуватися на загальноосновних принципах державної регуляторної політики, оскільки саме регуляторними актами впроваджуються в життя найбільш важливі рішення щодо регулювання ринку праці та забезпечення зайнятості населення.

У майбутньому політика зайнятості в Україні повинна бути спрямована на формування необхідних організаційних і соціальних умов для забезпечення гарантій зайнятості; здійснення заходів, спрямованих на попередження безробіття; державну підтримку малого і середнього бізнесу; підвищення ролі держави у вирішенні проблем створення та захисту робочих місць, а також на залучення до вирішення цього питання комерційних структур.

Прагнення України до інтеграції у європейський простір, серед усього іншого, вимагатиме гармонізації національної міграційної політики з політикою Європейського Союзу, моніторингу кількісних та якісних складових міграційних процесів та прогнозування їхнього потенційного впливу на темпи соціально?економічного розвитку країни.

Незважаючи на інтерес науковців до питань зайнятості населення України, теоретичні та методологічні розроблення у цій сфері слід поглибити з урахуванням структурних, організаційних, змістових та інших змін, що відбуватимуться у сфері зайнятості в сучасних умовах соціально? економічного розвитку України. Тому розроблення сучасних програм забезпечення зайнятості населення та удосконалення механізму регулювання ринку праці повинні спиратися на моніторингові та фундаментальні дослідження сучасного стану розвитку та визначеному рівню соціально?економічної ефективності.

Перспективи подальших досліджень. Потребують подальшого дослідження та імплементації перспективні напрями зарубіжного досвіду щодо державного регулювання ринку праці, зокрема удосконалення робочої сили, через запровадження адаптованого законодавчо? нормативного та організаційно?економічного інструментарію (конвергенція, державне регулювання, професійна підготовка, трудові права та гарантії, програми зайнятості, соціальний захист тощо.

Безумовно, що необхідно вивчити кращий досвід міжсекторального партнерства, визначити кращі практики для їх подальшого запровадження в закладах освіти та на виробництві, у сфері послуг. Важливим є дослідити діалог та співробітництво закладів та установ освіти з роботодавцями, замовниками підготовки кадрів; розробити пропозиції щодо їх участі в формуванні політики зайнятості населення тощо.

Важливим є обґрунтування теоретико?методологічних засад і розробка практичних рекомендацій з формування стратегії та механізмів розвитку економічної активності населення (удосконалення робочої сили) в умовах трансформації регіонального ринку праці та сталого розвитку економіки.

Список використаних джерел

1. Д. Г. Безуглий, Ю. П. Шаров, «Проектний підхід в управлінні розвитком та співробітництвом укрупнених територіальних громад», Аспекти публічного управління, № 9(23), с. 64-71, 2015.

2. Верховна Рада України. (2012, Лип. 05). Закон № 5067?VI «Про зайнятість населення». [Електронний ресурс]. Доступно: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067?17#Text

3. І. А. Колесник, «Ефективність політики у сфері трудової міграції в контексті євроінтеграційних прагнень України», Економіка та держава, № 1, с. 25-28, 2017.

4. В. Негода, «Нова державна регіональна політика в Україні - шлях до успіху», Інформаційний вісник РЕГІОНЕТ. «Стратегія розвитку», № 2, с. 4-8, 2017.

5. Кабінет Міністрів України. (2019, Груд. 24). Розпорядження № 1396?р «Про затвердження Основних напрямів реалізації державної політики у сфері зайнятості населення та стимулювання створення нових робочих місць на період до 2022 року». [Електронний ресурс]. Доступно: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1396?2019?%D1%80#Text

6. Кабінет Міністрів України. (2014, Жовт. 01). Постанова № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб». [Електронний ресурс]. Доступно: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/509?2014?%D0%BF#Text

7. Про участь центральних та регіональних органів виконавчої влади, об'єднань роботодавців у формуванні трудового потенціалу держави та професійній підготовці кваліфікованих робітників для сучасної економіки України: матеріали слухань у Комітеті Верховної Ради України з питань науки і освіти (21 груд. 2011 р.); В. П. Головінова, Ред. Київ: Парлам. вид?во, 2012, 480 с., с. 15.

8. Кабінет Міністрів України. (2015, Берез. 31). Розпорядження № 359?р «Про затвердження плану заходів щодо медичної, психологічної, професійної реабілітації та соціальної адаптації учасників антитерористичної операції». [Електронний ресурс]. Доступно: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/359?2015?%D1%80#Text

9. Кабінет Міністрів України. (2016, Січ. 13). Розпорядження № 10?р «Про затвердження плану міжвідомчих заходів з адаптації до мирного життя учасників антитерористичної операції». [Електронний ресурс]. Доступно: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/10?2016?%D1%80#Text

10. «Ситуація на зареєстрованому ринку праці та діяльність Державної служби зайнятості у січні?серпні 2021 року», Державний центр зайнятості. Аналітична та статистична інформація. [Електронний ресурс]. Доступно: https://www.dcz.gov.ua/analitics/all

11. К. В. Супрун, «Проектна освітня діяльність у сфері зайнятості як інструмент посилення спроможності територіальних громад», Форум прямої демократії: матеріали доп. та тез Всеукр. наук.?практ. конф. (Київ, 4 груд. 2018 р.); Р. В. Войтович, П. В. Ворони, Ред. Київ: ТОВ «Видавничий дім «АртЕк», 2019, 409 с., с. 253-257.

12. Верховна Рада України. (2015, Берез. 18). Указ Президента № 150/2015 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту учасників антитерористичної операції». [Електронний ресурс]. Доступно: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/150/2015#Text

References (translated and transliterated)

1. D. H. Bezuhlyi, Yu. P. Sharov, «Proektnyi pidkhid v upravlinni rozvytkom ta spivrobitnytstvom ukrupnenykh terytorialnykh hromad», Aspekty publichnoho upravlinnia, № 9(23), s. 64-71, 2015.

2. Verkhovna Rada Ukrainy. (2012, Lyp. 05). Zakon № 5067?VI «Pro zainiatist naselennia». [Elektronnyi resurs]. Dostupno: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067?17#Text

3. Kolesnyk, «Efektyvnist polityky u sferi trudovoi mihratsii v konteksti yevrointehratsiinykh prahnen Ukrainy», Ekonomika ta derzhava, № 1, s. 25-28, 2017.

4. V. Nehoda, «Nova derzhavna rehionalna polityka v Ukraini - shliakh do uspikhu», Informatsiinyi visnyk REHIONET. «Stratehiia rozvytku», № 2, s. 4-8, 2017.

5. Kabinet Ministriv Ukrainy. (2019, Hrud. 24). Rozporiadzhennia № 1396?r «Pro zatverdzhennia Osnovnykh napriamiv realizatsii derzhavnoi polityky u sferi zainiatosti naselennia ta stymuliuvannia stvorennia novykh robochykh mists na period do 2022 roku». [Elektronnyi resurs]. Dostupno: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1396?2019?%D1%80#Text

6. Kabinet Ministriv Ukrainy. (2014, Zhovt. 01). Postanova № 509 «Pro oblik vnutrishno peremishchenykh osib». [Elektronnyi resurs]. Dostupno: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/509?2014?%D0%BF#Text

7. Pro uchast tsentralnykh ta rehionalnykh orhaniv vykonavchoi vlady, obiednan robotodavtsiv u formuvanni trudovoho potentsialu derzhavy ta profesiinii pidhotovtsi kvalifikovanykh robitnykiv dlia suchasnoi ekonomiky Ukrainy: materialy slukhan u Komiteti Verkhovnoi Rady Ukrainy z pytan nauky i osvity (21 hrud. 2011 r.); V. P. Holovinova, Red. Kyiv: Parlam. vyd?vo, 2012, 480 s., s. 15.

8. Kabinet Ministriv Ukrainy. (2015, Berez. 31). Rozporiadzhennia № 359?r «Pro zatverdzhennia planu zakhodiv shchodo medychnoi, psykholohichnoi, profesiinoi reabilitatsii ta sotsialnoi adaptatsii uchasnykiv antyterorystychnoi operatsii». [Elektronnyi resurs]. Dostupno: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/359?2015?%D1%80#Text

9. Kabinet Ministriv Ukrainy. (2016, Sich. 13). Rozporiadzhennia № 10?r «Pro zatverdzhennia planu mizhvidomchykh zakhodiv z adaptatsii do myrnoho zhyttia uchasnykiv antyterorystychnoi operatsii». [Elektronnyi resurs]. Dostupno: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/10?2016?%D1%80#Text

10. «Sytuatsiia na zareiestrovanomu rynku pratsi ta diialnist Derzhavnoi sluzhby zainiatosti u sichni?serpni 2021 roku», Derzhavnyi tsentr zainiatosti. Analitychna ta statystychna informatsiia. [Elektronnyi resurs]. Dostupno: https://www.dcz.gov.ua/analitics/all

11. K. V. Suprun, «Proektna osvitnia diialnist u sferi zainiatosti yak instrument posylennia spromozhnosti terytorialnykh hromad», Forum priamoi demokratii: materialy dop. ta tez Vseukr. nauk.?prakt. konf. (Kyiv, 4 hrud. 2018 r.); R. V. Voitovych, P. V. Vorony, Red. Kyiv: TOV «Vydavnychyi dim «ArtEk», 2019, 409 s., s. 253-257.

12. Verkhovna Rada Ukrainy. (2015, Berez. 18). Ukaz Prezydenta № 150/2015 «Pro dodatkovi zakhody shchodo sotsialnoho zakhystu uchasnykiv antyterorystychnoi operatsii». [Elektronnyi resurs]. Dostupno: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/150/2015#Text

Размещено на Allbest.ru