Зміна прокурором підслідності: проблеми правозастосування

Виходом із цієї ситуації може стати запровадження судового контролю як на стадії досудового розслідування, так і під час підготовчого провадження. Така ідея не є новою в науковому просторі України, але відсутність очікуваної підтримки з боку держави змушує нас нагадувати про це. Так, вчені М.А. Погорецький і С.Г. Волкотруб (2017) вважають негативним явищем і таким, що впливає на забезпечення належного захисту прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, незабезпечення сторони захисту правом оскарження постанови прокурора про доручення здійснення досудового розслідування. При цьому дослідники звертають увагу на непоодинокі випадки звернення сторони захисту під час судового провадження у першій інстанції з клопотаннями про визнання доказів недопустимими через необґрунтоване, на їх думку, визначення прокурором підслідності. О.Ю. Татаров (2018) та М.С. Городецька (2022) також вважають, що оскарження відповідної постанови прокурора на стадії досудового розслідування унеможливить порушення прокурором правил визначення підслідності. А.А. Благодир, В.С. Благодир та С.М. Благодир (2019) запропонували закріпити у ст. 216 КПК України положення про недопустимість доказів, отриманих унаслідок порушення правил підслідності, а п. 6 ч. 2 ст. 412 КПК України назвати «Порушення правил підслідності або підсудності».

Необхідно визнати, що законодавче сприйняття зазначених позицій у цілому не вирішує порушеного проблемного питання, оскільки слідчий суддя з урахуванням його повноважень є «заручником» позиції сторони захисту і потерпілого. Н.А. Макаренко та І.О. Крицька (2020) спрогнозували високу ймовірність за таких умов зловживання процесуальними правами, оскільки сторона захисту може умисно не заявляти скарг, щоб якомога більше доказів було надалі визнано недопустимими. Проте навіть такий крок міг би сприяти належному виконанню завдань кримінального провадження.

досудовий розслідування прокурор правозастосування

Висновки

Зміни у кримінальному процесуальному законодавстві, які набули чинності після введення в Україні воєнного стану, вплинули за зміст повноважень прокурора у кримінальному провадженні, зокрема і на дискреційне повноваження, пов'язане з визначенням ним підслідності. Підслідність як одне із загальних положень досудового розслідування в умовах воєнного стану втратило своє первинне категоричне значення, сутність якого полягає в чіткому унормуванні у ст. 216 КПК України правил визначення підслідності за органами досудового розслідування. Зміна прокурором підслідності, передбаченої законом, має розглядатись як виняткова процедура порівняно із загальним порядком застосування правил її визначення.

Вимога, закріплена у ч. 5 ст. 36 КПК України щодо вмотивованості постанови уповноваженого прокурора про доручення здійснення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування, повинна відповідати вимогам п. 2 ч. 5 ст. 110 КПК України і містити підстави та мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на відповідні положення КПК України. Зазначення в такій постанові прокурором відповідного рівня таких обставин, як відсутність утвореного спеціалізованого підрозділу дізнання чи велике навантаження, не є підставами для прийняття такого рішення.

Постанова прокурора про доручення здійснення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування та її вмотивування має бути предметом дослідження суду в кожному кримінальному провадженні. Результати такого дослідження дають підстави для подальшої оцінки отриманих у результаті проведеного досудового розслідування доказів із точки зору їх допустимості.

Наслідком недотримання належної правової процедури як складового елементу принципу верховенства права є визнання доказів, одержаних у ході досудового розслідування, недопустимими на підставі ст. 86, п. 2 ч. 3 ст. 87 КПК України як таких, що зібрані (отримані) неуповноваженими особами (органом) у конкретному кримінальному провадженні з порушенням установленого законом порядку. У разі доручення Генеральним прокурором, керівником обласної прокуратури, їх першими заступниками та заступниками здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування без обґрунтування умов, визначених у ч. 5 ст. 36 КПК України, зазначені уповноважені особи діятимуть поза межами своїх повноважень. У такому випадку матиме місце недотримання належної правової процедури застосування ч. 5 ст. 36 КПК України та порушення вимог статей 110, 214, 216 КПК України.

З урахуванням суспільної небезпечності кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена частинами 1 та 2 ст. 111-1 КК України, та тимчасової відсутності в органах безпеки спеціалізованого підрозділу дізнання слід скористатися положеннями

ч. 4 ст. 39 КПК України, відповідно до змісту яких «керівник органу досудового розслідування під час дії воєнного стану має право своєю вмотивованою постановою, погодженою

з керівниками відповідних органів досудового розслідування, утворювати міжвідомчі слідчі групи та визначати у їх складі старшого слідчого, який керуватиме діями інших слідчих». Переваги такої взаємодії очевидні, оскільки ресурси одного органу досудового розслідування (Національна поліція) можуть компенсувати забезпечення компетентності іншого органу (органи безпеки).

Список бібліографічних посилань

1. Благодир А.А., Благодир В.С., Благодир С.М. Деякі питання щодо підслідності кримінального провадження. Молодий вчений. 2019. № 12.1. С. 5-9.

2. Гнатюк А.Ю. Функціональна структура кримінальної процесуальної діяльності прокурора у досудовому провадженні : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09. Кривий Ріг, 2016. 187 с.

3. Городецька М.С. Щодо розподілу підслідності на досудовому розслідуванні. Правовий часопис Донбасу. 2022. № 2 (79). С. 136-143. DOI: https://doi.org/10.32366/2523-4269-2022-79-2-136-143.

4. Крапивін Є. Оцінка впровадженості кримінальних проступків в Україні. Київ, 2021. 53 с. URL:

https://rm.coe.int/ukr-criminal-misdem-research-final-main-body/1680a1e989 (дата звернення:

20.06.2022).

5. Лобойко Л.М. Кримінально-процесуальна компетенція : монографія. Дніпропетровськ : Дніпропетровськ. держ. ун-т внутр. справ, 2006. 188 с.

6. Макаренко Н.А., Крицька І.О. Окремі питання визначення підслідності прокурором у кримінальному провадженні. Знання європейського права. 2020. Вип. 3. С. 135-139. DOI: https://doi.org/ 10.32837/chern.v0i3.114.

7. Омаров А.А. Інститут підслідності в кримінальному провадженні : дис. . канд. юрид. наук : 12.00.09. Харків, 2017. 214 с.

8. Особливий режим досудового розслідування, судового розгляду в умовах воєнного стану: науково-практичний коментар Розділу IX-1 Кримінального процесуального кодексу України. Станом на 3 травня 2022 / І. Гловюк, О. Дроздов, Г. Тетерятник та ін. Дніпро ; Львів ; Одеса ; Харків, 2022. 80 с.

9. Погорецький М.А., Волкотруб С.Г. Удосконалення кримінального процесуального законодавства України щодо підслідності органів досудового розслідування. Вісник кримінального судочинства. 2017. № 1. С. 71-80.

10. Смоляк І. Співвідношення поняття «незмінність прокурора» та зміна підслідності. Юридичний вісник. 2022. № 2. С. 182-189. DOI: https://doi.org/10.32837/yuv.v0i2.2337.

11. Татаров О. Ваші докази недопустимі або чому розслідування може стати незаконним // ЛІГА.БЛОГИ : сайт. 16.11.2018. URL: https://blog.liga.net/user/otatarov/article/31640 (дата звернення: 20.06.2022).

12. Тетерятник Г. К. Кримінальне провадження в умовах надзвичайних правових режимів: тео- ретико-методологічні та праксеологічні основи : монографія. Одеса : Гельветика, 2021. 500 с.

13. Шевцова К.В. Повноваження прокурора щодо визначення підслідності та місця проведення досудового розслідування. Науковий вісник публічного та приватного права. 2019. Вип. 5, т. 2. С. 235240. DOI: https://doi.org/10.32844/2618-1258.2019.5-2.42.

14. Butler А., Zakimi N., Greer A. Total systems failure: police ofcers' perspectives on the impacts of the justice, health, and social service systems on people who use drugs. Harm Reduction Journal. 2022. No. 19. DOI: https://doi.org/10.1186/s12954-022-00629-1.

15. Min X., Li W., Yang J., Xie W., Zhao D. An Improved AdaBoost for Prosecutorial Case Workload Estimation via Case Grouping. International Journal of Computational Intelligence Systems. 2022. No. 15. DOI: https://doi.org/10.1007/s44196-022-00101-9.

References

1. Blahodyr, A.A., Blahodyr, V.S., & Blahodyr, S.N. (2019). Some issues of criminal investigation jurisdiction. Young Scientist, 12.1, 5-9.

2. Butler, А., Zakimi, N., & Greer, A. (2022). Total systems failure: police ofcers' perspectives on the impacts of the justice, health, and social service systems on people who use drugs. Harm Reduction Journal, 19. https://doi.org/10.1186/s12954-022-00629-1.

3. Hloviuk, І., Drozdov, O., Teteriatnyk, H., Fomina, T., Rohalska, V., & Zavtur, V. (2022). Special regime of pre-trial investigation, trial under martial law: scientific and practical commentary on Section IX-1 of the Criminal Procedure Code of Ukraine. As of May 3. Dnipro; Lviv; Odesa, Kharkiv.

4. Hnatiuk, A.Yu. (2016). The Junctional structure of the prosecutor's criminal procedural activity in pretrial proceedings [Candidate dissertation, Donetsk Law Institute of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine].

5. Horodetska, M. S. (2022). On the distribution of jurisdiction in the pre-trial investigation. Law Journal of Donbass, 2(79), 136-143. https://doi.org/10.32366/2523-4269-2022-79-2-136-143.

6. Krapyvin, Ye. (2021). Assessment of the implementation of criminal offenses in Ukraine. Kyiv. https://rm.coe.int/ukr-criminal-misdem-research-final-main-body/1680a1e989.

7. Loboiko, L.M. (2006). Criminal procedural competence. Dnipropetrovsk State University of Internal Affairs.

8. Makarenko, N.A., & Krytska, I.O. (2020). Some aspects of determination of jurisdiction in criminal proceedings by the prosecutor. Juris Europensis Scientia, 3, 135-139. https://doi.org/10.32837/ chern.v0i3.114.

9. Min, X., Li, W., Yang, J., Xie, W., & Zhao, D. (2022). An Improved AdaBoost for Prosecutorial Case Workload Estimation via Case Grouping. International Journal of Computational Intelligence Systems, 15. https://doi.org/10.1007/s44196-022-00101-9.

10. Omarov, A. A. (2017). Institute of investigation in criminal proceedings [Candidate dissertation, Yaroslav Mudryi National Law University].

11. Pogoretskyi, M.A., & Volkotrub, S. H. (2017). Improvement of the criminal procedure legislation of investigative jurisdiction of the preliminary investigation bodies. Herald of Criminal Justice, 1, 71-80.

12. Shevtsova, K.V. (2019). Powers of the prosecutor to determine the jurisdiction and place of pretrial investigation. Scientific Journal of Public and Private Law, 5(2), 235-240. https://doi.org/10.32844/ 2618-1258.2019.5-2.42.

13. Smoliak, I. (2022). Correlation of the concept of “irremovability of the prosecutor” and change of investigative jurisdiction. Law Herald, 2, 182-189. https://doi.org/10.32837/yuv.v0i2.2337.

14. Tatarov, O. (2018). Your evidence is inadmissible or why the investigation may become illegal. LIGA.BLOGS. https://blog.liga.net/user/otatarov/article/31640.

15. Teteriatnyk, H.K. (2021). Criminal proceedings in the conditions of extraordinary legal regimes: theoretical, methodological and praxeological foundations. Helvetica.

Размещено на Allbest.ru