Загальний огляд концепції прав людини в мусульманському світі

Захист прав жінок в рамках ОІС також заслуговує окремої уваги. Нормативним фундаментом механізму захисту прав жінок є План дій щодо захисту жінок ОІС, (далі - ПДЗЖ). Даний документ був прийнятий в рамках 6-ї Міністерської конференції щодо ролі жінок у розвитку країн-членів ОІС (далі - МКРЖР) у 2016 році. МКРЖР - це міжурядова платформа, мета якої є забезпечення зміцнення ролі жінок в ісламському суспільстві. Орган був створений резолюцією №3/32-C, прийнятої під час 32 сесії РМЗС у 2005 році [45, с.15]. Відповідно до частини b), пункту 3 резолюції: «Рада просить Генерального секретаря ОІС підтримувати зв'язок з державами- членами з метою проведення міністерської конференції щодо жінок з метою розробки заходів, спрямованих на підвищення ролі жінок у розвитку мусульманського суспільства та створення більших можливостей для жінок в усіх сферах суспільного життя»[45, с.17].

План дій щодо захисту жінок є програмним документом, головна мета якого: «Усунення всіх форм дискримінації жінок з метою зменшення нерівності між жінками та чоловіками відповідно до ісламських цінностей соціальної справедливості та гендерної рівності»[46, с.3-4]. Програма визначає низку цілей, реалізація яких зумовить покращення жінок у всіх соціальних інститутах ісламського суспільства: 1) участь у прийнятті рішень, забезпечення представництва жінок у політичній, економічній соціальній і культурній сфері; 2) забезпечення рівного доступу до освіти; 3) покращення доступу до якісної медицини; 4) забезпечення соціального захисту; 5) захист жінок від будь-яких протиправних посягань, зокрема боротьба з усіма формами сексизму і шкідливими традиційними практиками (як приклад - жіноче обрізання); 6) захист жінок під час природних катакліз- мів та збройних конфліктів [46, с.4-5]. План дій також визначає міри його виконання (імплементації), які поділяються на «А) Заснування механізму ПДЗЖ» та «Б) Виконавчі дії, які повинні бути здійсненні на рівні держав-членів та органів і спеціалізованих установ ОІС». Частина А) передбачає механізм реалізації даної Програми, головним чином через консолідацію органів ОІС (Генеральний секретаріат, Директорат з культурних, соціальних та сімейних питань) та держав-членів. Частина Б) містить певні форми дій, направлені на реалізацію ПДЗЖ, наприклад: 1) визначення національних інституцій (координатора) для скерування діяльності по реалізації Програми; 2) забезпечення співробітництва і організації проведення зустріч, конференцій; 3) підтримувати поширення належних практик серед дер- жав-членів стосовно тематик ПДЗЖ та інші форми діяльності [46, с.11-12]. У заключенні Програми, зазначається про важливість положень, визначених у Десятирічній програмі дії ОІС, де також підтверджується необхідність покращення соціального статусу жінок. У висновку також підкреслюється імператив дотримання Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації стосовно жінок у відповідності з ісламськими цінностями [46, с.13]. План дій містить додаток, де визначається конкретний механізм реалізації даної програми [46, с.14].

Для ефективної реалізації механізму захисту жінок в рамках ОІС також функціонує Організація жіночого розвитку (далі - ОЖР). ОЖР діє на підставі власного статуту, проект якого був прийнятий у 2010 році на 37 сесії Ради міністрів закордонних справ ОІС. Відповідно до п.2, резолюції №2/37-ORG: «РМЗС приймає проект Статуту про створення Організації жіночого розвитку у державах-членах ОІК»[47, с.2]. Статут ОЖР набрав юридичну силу лише у 2020 році, оскільки відповідно до частини 2 статті 12 Статуту, для його чинності необхідно депонування Генеральному секретаріату 15 ратифікаційних грамот від країн-членів ОІС [48, с.7]; [49]. Статут визначає статус організації, її цілі, компетенцію та внутрішньо-організаційну структуру. Відповідно до ст.3 Статуту, ОЖР має статус: «міжнародної спеціалізованої організації з правосуб'єктністю, яка діє в рамках ОІС» [48, c.3]. Ціль організації визначена досить лаконічно, відповідно до ст.5: «Ціллю Організації є розвиток жінок» [48, c. 3]. Разом з тим, у даній статті визначенні заходи які необхідно реалізувати заради досягнення цілі ОЖР, тобто її компетенція. Відповідно до змісту ст.5: «Вона повинна провадити діяльність для реалізації цілі, зокрема: 1. Розкрити роль ісламу у збереженні прав мусульманської жінки, особливо на міжнародних форумах у яких бере участь Організація; 2. розробка планів, програм та проектів, необхідних для реалізації політики, рішень ОІС у сфері розвитку жінок; 3. Організовувати конференції, симпозіуми, семінари та зустрічі в області розвитку жінок в державах-членах;

Проводити курси та навчальні програми, спрямовані на зміцнення та нарощування спроможності, навиків та компетенцій у галузі розвитку жінок та дати їм можливість виконувати власну місію в сім'ї та суспільстві тощо» [48, c.3]. В силу наявності формулювання «зокрема», на нашу думку, даний перелік повноважень не є вичерпним, що зумовлює статутне закріплення доктрини додаткової, а саме іманентної компетенції даної організації, оскільки вона має вживати певні заходи, які направленні на реалізацію її цілей. Відповідно до положень ст.8-10 ОРЖ складається з Ради, яку утворюють міністри країни-членів до компетенції яких належить жіноче питання у власних країнах та Виконавчого директора, який призначається на 4 роки та має повноваження у сфері реалізації політики ОРЖ [48, c.6].

Організація жіночого розвитку провела першу сесію у 2020 році, в місті Каїр (яке відповідно до ст.4 Статуту є містом її базування). На зустрічі було обговорено кілька важливих питань та актів, які будуть сприяти ефективному старту діяльності Організації. На даний момент Організація налічує 15 країн-чле- нів ОІС: Буркіна-Фасо, Камерун, Джибуті, Єгипет, Габон, Гамбія, Гвінея, Кувейт, Мальдіви, Мавританія, Нігер, Пакистан, Саудівська Аравія, Палестина та Об'єднані Арабські Емірати [49].

Висновок. Таким чином, концепція прав людини у ісламському світі досить неоднорідна, навіть в порівнянні між країнами, де шаріат займає домінуючі позиції. Саме Організація ісламського співробітництва є провідним базисом в ісламській доктрині прав людини, оскільки вона об'єднує всі мусульманські країни в один монолітний блок, що зумовлює формування єдиної мусульманської автономної волі, об'єм якої містить урахування всіх національних доктрин та підходів. Окрім даної обставини, Організація ісламського співробітництва зумовлює прогресивний розвиток ісламської концепції прав людини, що сприяє гармонізації даної ісламської думки з міжнародними стандартами прав людини.

Література

1. The World Factbook. CIA.

2. Сюкияйнен Л. Р Мусульманское право. Вопросы теории и практики. Москва : Издательство «Наука», 1986. 235 с.

3. Malin Delling. Islam and Human Rights. School of Economics and Commercial Law, Goteborg University Department of Law.

4. Lakshmi Narayana. B. Muslim Law of Inheritance.

5. Петренко Н. И. Юридическая формула Ханафитского Мазхаба (Правовая школа Абу Ханифы). Марийский юридический вестник. 2015. №1 (12). C. 4-7.

6. The Constitution of the Islamic Republic of Pakistan.

7. Status of Ratification Interactive Dashboard.

8. Enforcement of Shari'ah Act. 1991

9. Ihsan Yilmaz. Pakistan Federal Shariat Court - Human Rights. Islam and Christian-Muslim Relations. 2014. Vol. 25, No. 2, 181-192.

10. Saudi Arabia, Islam in. The Oxford Dictionary of Islam.

11. Минниахметов Р. А. Ханбалитская школа в исламском праве. Правовая политика и правовая жизнь. 2014. №2. С. 43-48.

12. Основной низам (положение) Королевства Саудовская Аравия. 1992.

13. АбдуЛлах ибн Абд аль-Мухсин ат-Турки. Ислам и права человека. г. Эр-Рияд : Офис по содействию в призыве и просвещении этнических меньшинств в районе Рабва, 2008. 54 с.

14. Члены Организации Объединенных Наций.

15. Сто восемьдесят третье пленарное заседание (Стенограмма ГА ООН).

16. Людмила П. Современная концепция прав и свобод человека и ее трактовка Всеобщей декларацией прав человека 1948 г. Белорусский журнал международного права и международных отношений. 1998. № 5. 1998.

17. Конституция Исламской Республики Иран.

18. Познание шиизма / пер. и сост. Айрат Баешев. Издательство Али ибн Абу Талиб, 2011. 358 с.

19. Валиев Гурбан Закир Оглы. Акл как источник мусульманского права шиитского направления. 2014.

20. Duties and powers of the Guardian Council. 2016.

21. The Iranian Regime: Human Rights and Civil Liberties Under Siege. Bureau of Democracy. Human Rights, and Labor. 2007.

22. Leadership Experts Election Law.

23. Совет по правам человека Сороковая сессия. Положение в области прав человека в Исламской Республике Иран. 2019.

24. Жданов Н. В. Исламская концепция морового порядка. Москва : Международные отношения, 1991.

25. Всеобщая исламская декларация прав человека.

26. History of the Organisation of Islamic Cooperation.

27. Абашидзе А. Х., Солнцев А. М., Воробьев Д. В. Компетенция Организации исламского сотрудничества в сфере защиты прав человека. Вести Волгоградского государственного университета. 2013. №2 (19).

28. Устав организации исламского сотрудничества.

29. Каирская декларация о правах человека в исламе. 1990.

30. Abdul Azeez, Abdul Azeez Maruf Olayemi, Abdul Majeed, Hamzah Alabi. Islamic Human Rights Law: A Critical Evaluation of UIDHR & CDHRI In Context Of UDHR. Journal Of Islam. Ser. Law And Judiciary. 2015. Vol. 1.

31. Иванов А. С. СМИ, исламофобия и дети.

32. Иванов Ф. Л. Постоянная независимая комиссия по правам человека организации «Исламская Конференция»: смена парадигм? Актуальные проблемы экономики и права. 2011. №3. С. 273-275.

33. Resolutions on legal affairs adopted by the 38th session of the Council of Foreign Ministers. 2011.

34. OIC-IPHRC 14 th Session outcome document of thematic debate on «Promoting and protecting the rights of refugees and migrants; An Islamic and international human rights obligation». 2018.

35. Report on the OIC independent permanent human rights commission (IPHRC) visit to Palestine. 2016.

36. Istanbul Declaration On Unity and Solidarity for Justice and Peace. 13th Session of the Islamic Summit Conference. 2016.

37. Makkah Al-Mukarramah Declaration. 14th Session of the Islamic Summit Conference. 2019.

38. The OIC - 2025 Programme Of Action. 2016.

39. Resolutions on Legal Affairs. 42nd session of the Council of Foreign Ministers. 2015.

40. Covenant of the Righrs of the Child in Islam. 2004.

41. Outcome document of thematic debate on «Protecting and promoting rights of children during situations of armed conflict, foreign occupation, emergencies and disasters». OIC-IPHRC 10th session. 2016.

42. Outcome document of thematic debate on «Revisiting the OIC Covenant on the Rights of Child in Islam to Reinforce the Rights of Children in Member States». OIC-IPHRC 13th session. 2018.

43. Resolution on matters pertaining to the work of the OIC independent permanent human rights commission. 47th Session of the Council of Foreign Ministers. 2020.

44. International Human Rights Day. Press of the Organisation of Islamic Cooperation. 2020.

45. Resolutions on cultural and social affairs. 32nd Session of the Islamic Conference of Foreing Ministers. 2005.

46. OIC plan of action for the advancement of women (OPAAW). Sixth Session of the Ministerial Conference on the Role of Women in the Development of OIC Member States. 2016.

47. Resolution on statutory and organic matters. The thirty-seventh session of the council of foreign ministers. 2010.

48. Statute of the OIC Women Development Organization.

49. Activities of OIC Women Development Organization launched in Cairo. The Union of News Agencies (UNA). 2020.

References

1. The World Factbook. CIA.

2. Syukiyaynen L. R. (1986). Musulmanskoye pravo. Voprosy teorii i praktiki. Moskva : Izdatelstvo «Nauka» [in Russian].

3. Malin Delling. Islam and Human Rights. School of Economics and Commercial Law, Goteborg University Department of Law.

4. Lakshmi Narayana. B. Muslim Law of Inheritance.

5. Petrenko N. I. (2015). Yuridicheskaya formula Khanafitskogo Mazkhaba (Pravovaya shkola Abu Khanify). Mariys- kiy yuridicheskiy vestnik - Mari legal bulletin, 1 (12), 4-7.

6. The Constitution of the Islamic Republic of Pakistan.

7. Status of Ratification Interactive Dashboard.

8. Enforcement of Shari'ah Act. 1991

9. Ihsan Yilmaz. (2014). Pakistan Federal Shariat Court - Human Rights. Islam and Christian-Muslim Relations, Vol. 25, No. 2, 181-192.

10. Saudi Arabia, Islam in. The Oxford Dictionary of Islam.

11. Minniakhmetov R. A. (2014). Khanbalitskaya shkola v islamskom prave. Pravovaya politika i pravovaya zhizn - Legal policy and legal life, 2, 43-48.

12. Osnovnoy nizam (polozheniye) Korolevstva Saudovskaya Araviya. 1992.

13. AbduLlakh ibn Abd al-Mukhsin at-Turki. (2008). Islam i prava cheloveka. g. Er-Riyad : Ofis po sodeystviyu v prizyve i prosveshchenii etnicheskikh menshinstv v rayone Rabva [in Russian].

14. Chleny Organizatsii Obyedinennykh Natsiy.

15. Sto vosemdesyat tretye plenarnoye zasedaniye (Stenogramma GA OON).

16. Lyudmila P (1998). Sovremennaya kontseptsiya prav i svobod cheloveka i eye traktovka Vseobshchey deklaratsiyey prav cheloveka 1948 g. Belorusskiy zhurnal mezhdunarodnogo prava i mezhdunarodnykh otnosheniy - Belarusian Journal of International Law and International Relations, 5.

17. Konstitutsiya Islamskoy Respubliki Iran.

18. Poznaniye shiizma. Ayrat Bayeshev (Ed.). (2011). Izdatelstvo Ali ibn Abu Talib.

19. Valiyev Gurban Zakir Ogly. (2014) Akl kak istochnik musulmanskogo prava shiitskogo napravleniya.

20. Duties and powers of the Guardian Council. (2016).

21. The Iranian Regime: Human Rights and Civil Liberties Under Siege. Bureau of Democracy. Human Rights, and Labor. (2007).

22. Leadership Experts Election Law.

23. Sovet po pravam cheloveka Sorokovaya sessiya. Polozheniye v oblasti prav cheloveka v Islamskoy Respublike Iran. 2019.

24. Zhdanov N. V. (1991). Islamskaya kontseptsiya morovogo poryadka. Moskva : Mezhdunarodnyye otnosheniya.

25. Vseobshchaya islamskaya deklaratsiya prav cheloveka.

26. History of the Organisation of Islamic Cooperation.

27. Abashidze A. Kh.. Solntsev A. M.. Vorobyev D. V. (2013). Kompetentsiya Organizatsii islamskogo sotrudnichestva v sfere zashchity prav cheloveka. Vesti Volgogradskogo gosudarstvennogo universiteta - News from Volgograd State University, 2 (19).

28. Ustav organizatsii islamskogo sotrudnichestva.

29. Kairskaya deklaratsiya o pravakh cheloveka v islame. 1990.

30. Abdul Azeez, Abdul Azeez Maruf Olayemi, Abdul Majeed, Hamzah Alabi. Islamic Human Rights Law: A Critical Evaluation of UIDHR & CDHRI In Context Of UDHR. Journal Of Islam. Ser. Law And Judiciary. 2015. Vol. 1.

31. Ivanov A. S. SMI. islamofobiya i deti.

32. Ivanov F. L. (2011). Postoyannaya nezavisimaya komissiya po pravam cheloveka organizatsii «Islamskaya Konfer- entsiya»: smena paradigm. Aktualnyye problemy ekonomiki i prava - Actual problems of economics and law, 3, 273-275.

33. Resolutions on legal affairs adopted by the 38th session of the Council of Foreign Ministers. 2011.

34. OIC-IPHRC 14 th Session outcome document of thematic debate on «Promoting and protecting the rights of refugees and migrants; An Islamic and international human rights obligation». 2018.

35. Report on the OIC independent permanent human rights commission (IPHRC) visit to Palestine. 2016.

36. Istanbul Declaration On Unity and Solidarity for Justice and Peace. 13th Session of the Islamic Summit Conference. 2016.

37. Makkah Al-Mukarramah Declaration. 14th Session of the Islamic Summit Conference. 2019.

38. The OIC - 2025 Programme Of Action. 2016.

39. Resolutions on Legal Affairs. 42nd session of the Council of Foreign Ministers. 2015.

40. Covenant of the Righrs of the Child in Islam. 2004.

41. Outcome document of thematic debate on «Protecting and promoting rights of children during situations of armed conflict, foreign occupation, emergencies and disasters». OIC-IPHRC 10th session. 2016.

42. Outcome document of thematic debate on «Revisiting the OIC Covenant on the Rights of Child in Islam to Reinforce the Rights of Children in Member States». OIC-IPHRC 13th session. 2018.

43. Resolution on matters pertaining to the work of the OIC independent permanent human rights commission. 47th Session of the Council of Foreign Ministers. 2020.

44. International Human Rights Day. Press of the Organisation of Islamic Cooperation. 2020.

45. Resolutions on cultural and social affairs. 32nd Session of the Islamic Conference of Foreing Ministers. 2005.

46. OIC plan of action for the advancement of women (OPAAW). Sixth Session of the Ministerial Conference on the Role of Women in the Development of OIC Member States. 2016.

47. Resolution on statutory and organic matters. The thirty-seventh session of the council of foreign ministers. 2010.

48. Statute of the OIC Women Development Organization.

49. Activities of OIC Women Development Organization launched in Cairo. The Union of News Agencies (UNA). 2020.

Размещено на Allbest.ru