Історико-правовий аналіз зобов’язань із відшкодування шкоди, завданої тваринами

Щоб відмежувати диких тварин від решти, варто дослідити, які ж тварини не належать до диких, однак залучення яких у діяльність атракціонів може завдати шкоди відвідувачам.

Безумовно, ступінь підконтрольності дикої і домашньої тварини істотно різниться. Поведінка домашніх тварин у силу історично сформованого спільного існування з людиною достатньою мірою підконтрольна волі людей. Однак природні особливості будь-якої тварини як живого організму виключають абсолютний контроль. Сільськогосподарські тварини, особливо племінні, часто примхливі й агресивні, практично не піддаються дресируванню, деякі його зовсім не проходять. Як правило, відновити контроль над твариною, що вирвалась з-під влади людини, не завжди є можливим.

Водночас, як визначено у ст. 12 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», шкода, завдана особі або майну фізичної особи, а також шкода, завдана майну юридичної особи твариною, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує [27], чим і обумовлена запропонована нами класифікація.

Відзначимо, що діяльність атракціонів з використанням тварин, навіть добре видресируваних (наприклад, циркова тварина), не може повністю контролюватися людиною, оскільки поведінка тварини обумовлена природними рефлексами та інстинктами. Тварина сприймає людину, перш за все, як загрозу, часто агресивно налаштовану стосовно неї. Навіть максимально можливий ступінь дбайливості з боку власника не гарантує повного контролю над твариною, що і визначає високу ймовірність завдання шкоди.

Щодо атракціонів з використанням тварин, варто відзначити декілька важливих моментів.

По-перше, поведінка тварини не може перебувати під абсолютним контролем людини і може створювати підвищену небезпеку для оточуючих. Це обумовлено тим, що тварина, а особливо «дика» -- це особливий біологічний об'єкт, що діє на основі різноманітних рефлексів, його поведінка підпорядкована природним інстинктам.

По-друге, далеко не всіх тварин варто вважати ДПН (наприклад, зайці, білки тощо). З урахуванням природних особливостей такими повинні вважатися вовк, ведмідь, тигр, крокодил, кобра та ін.

По-третє, питання про віднесення диких тварин до ДПН повинно вирішуватися з урахуванням «матеріального» і «юридичного» критеріїв, що характеризують володільця джерела завдання шкоди.

Спираючись на юридичний критерій, потрібно відзначити, що як ДПН можна розглядати атракціон з використанням не будь-якої дикої тварини, а тільки тієї, яка є об'єктом права власності, іншого речового права, права, набутого на підставі договору з відповідною особою тощо. Отже, розваги з небезпечними для людини тваринами, що знаходяться на волі, не можуть кваліфікуватися як ДПН. Наша позиція знаходить підтвердження в положеннях досліджуваних нами античних норм законодавства. Так, зокрема § 244 Законів Хаммурапі проголошував: «Якщо людина орендує вола чи осла, а лев вбиває його на відкритому просторі, це є втратою господаря» [3, с. 127].

Згідно з матеріальним критерієм власником тварини, що є ДПН, визнається лише той власник або інший титульний володілець, який використовує тварину, здійснюючи над нею як об'єктом відповідного права фактичне панування.

Так, можна навести приклад з судової практики Канади. Дуглас Крі- сті описує судову справу за позовом Девіда Белека і Дженніфер-Енн Коулес до Сафарі-парку (African Lion Safari & Game Farm) про відшкодування шкоди, завданої дикими тваринами. Суть справи полягає в тому, що Белек і Коулес були атаковані трьома агресивними тигрицями в Сафарі-парку в секції тигрів, в яку вони заїхали на мототранспортних засобах, і їхньому здоров'ю було завдано шкоди. Суд встановив, що тварини перебували у володінні і під контролем відповідача. Суд також зазначив, що очевидно, що ці дикі тварини контролювалися відповідачем неефективно, оскільки вільно бродили парком. І як результат, деякі з цих тварин завдали шкоди громадянам Белек і Коулес. Ці три істотні елементи склали підстави для застосування інституту суворої відповідальності. Д. Крісті приходить до висновку, що у випадку з Сафарі-парком, як і з іншими виставками, позиція яких полягає в тому, щоб показати тварин у їхньому природному середовищі існування, парк знехтував обов'язком контролю над тваринами, ризикуючи завданням шкоди відвідувачам. У цивільній доктрині Канади принцип суворої відповідальності застосовується також під час втечі тварин із зоопарку та утримання екзотичних тварин як домашніх улюбленців [39].

Визначення тварини ДПН має основоположне місце в зобов'язаннях з відшкодування шкоди, завданої атракціонами з використанням тварин, адже є тварина ДПН чи ні, впливатиме на необхідність наявності в конструкції зобов'язань із відшкодування шкоди поняття вини. Так, якщо шкода, завдана діяльністю атракціону з використанням тварин, визнаних ДПН, наявність вини утримувача тварини є необов'язковою, якщо ж тварину не можна визнати ДПН, наявність вини -- обов'язкова.

Прогресивним етапом у діяльності атракціонів з використанням тварин ми пропонуємо запровадити обов'язкову реєстрацію цих тварин у Єдиному державному реєстрі тварин [40] в новоствореному розділі «атракціонні тварини».

Х. А. Григор'єва відзначала, що «на правовий механізм ідентифікації та реєстрації тварин покладено виконання кількох важливих функцій: охоронної, інформаційної, прогностичної, уніфікаційної, статистичної, правопідтверджувальної. Остання функція була породжена потребами практики та набуває все більшого значення» [41, с. 115]. Введення категорії «атракціонних тварин» в Єдиний державний реєстр тварин дозволить щодо кожної зареєстрованої тварини встановити не тільки правову підставу використання тварини, але й уніфікувати в єдиному доступному місці всю необхідну інформацію щодо тварин, що використовуються в діяльності атракціонів.

На сьогодні реєстр містить відомості лише щодо сільськогосподарських тварин.

А.Л. Правдюк зазначав, що «необхідність удосконалення правового регулювання функціонування Реєстру тварин актуалізується у зв'язку з внесенням таких змін через ратифікацію Україною Європейської конвенції про захист домашніх тварин [42] та підготовку проєкту Закону № 3593 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо ідентифікації та реєстрації тварин», яким пропонується запровадити ідентифікацію та реєстрацію домашніх тварин (котів, собак) та диких тварин, які перебувають у неволі чи в напіввільних умовах, з метою їх державного обліку та контролю за їх переміщенням і проведеними ветеринарно-санітарними заходами» [43, с. 163].

Водночас п. 4.1 та 4.2 Порядку утримання та розведення диких тварин, які перебувають у стані неволі або в напіввільних умовах, який затверджений наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 429 від 30 вересня 2010 р., проголошують, що в місцях, де утримуються та розводяться дикі тварини, які перебувають у стані неволі, має бути забезпечено їх облік шляхом ведення відповідного прошитого та пронумерованого журналу [44].

Переведення такого журналу на сучасний інформаційний лад з доопрацюванням у напрямку створення категорії «атракціонних тварин» дозволить з легкістю відслідкувати кількість тварин, що використовується в діяльності атракціонів. Водночас введення категорії «атракціонних тварин» повинно містити електронні розділи з інформацією щодо: видів тварин; їхнього віку, розміру та маси; володільця; правової підстави володіння; місця діяльності атракціону, де використовується тварина; виду та назви атракціону. Вказана інформація дозволить перевести діяльність атракціонів з використанням тварин в більш сучасне, контрольоване, цивілізоване русло та підвищити правову свідомість володільців тварин.

Враховуючи нашу пропозицію, доцільним є визначення правової категорії «атракціонних тварин». Спочатку варто визначити ознаки «атракціонної тварини».

Перш за все, ми відзначимо, що такими тваринами можуть бути як дикі, так і домашні та сільськогосподарські тварини.

По-друге, основною метою утримання такої тварини є її використання в атракціонах для надання послуг розваг відвідувачам.

По-третє, тварина повинна належати володільцю на конкретній правовій підставі.

Враховуючи викладене, пропонуємо внести зміни до Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» [27], шляхом доповнення ст. 1 абзацом шостим такого змісту: «Атракціонні тварини -- це домашні, дикі чи сільськогосподарські тварини, що утримуються людиною на конкретній правовій підставі, для задоволення потреб відвідувачів у розвагах, шляхом залучення їх у діяльність атракціонів».

1. Barmash P. The Laws of Hammurabi. At the Confluence of Royal and Scribal Traditions. Oxford university press. Oxford, 2020. Google books. URL: https://bit.ly/3IsrkR4.

2. VanDrunen D. Natural Law, the Lex Talionis, and the Power of the Sword. Liberty University Law Review. 2008. Vol. 2, Iss. 3. URL: https://bit.ly/3qVDNH5.

3. Roth M. T. Law Collections from Mesopotamia and Asia Minor. Scholar Press. Atlanta, Georgia. 1995. 276 p. Genesis to Revelation Project. URL: https://bit.ly/3FV8zUD.

4. Jackson B. S. Modelling Biblical Law: The Covenant Code. Chicago-Kent Law Review. 1995. Vol. 70, Iss. 4. Chicago-Kent College of Law Research. URL: https://bit.ly/343amKm.

5. Oosthuizen M. Law and theology in the Covenant Code. Verbum et Ecclesia. 1996. Vol. 17, Iss. 1. Pp. 160-190. https://doi.org/10.4102/ve.v17i1.1118.

6. Gerhard T. Law of procedure in Attic inscription. Law, rhetoric and comedy in classical Athens: essays in honor of Douglas M. MacDowell. The Classical Press of Wales. Swansea. 2004. CORE. URL: https://bit.ly/3fPoNUW.

7. Scott-Kilvert I. The rise and fall of Athens: Nine Greek lives by Plutarch. Harmondsworth: Penguin. 1960. Wecabrio.com. URL: https://bit.ly/3nT8c76.

8. Wolff H. J. Commentary: Greek Legal History -- Its Functions and Potentialities. Washington University Law Review. 1975. Vol. 1975, Iss. 2. URL: https://bit.ly/3FYN5pU.

9. Carugati F., Hadfield G. K., Weingast B. R. Building Legal Order in Ancient Athens. Journal of Legal Analysis. 2015. Vol. 7, No. 2. Pp. 291-324.

10. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV. Верховна Рада України. Законодавство України. URL: http://bit.ly/2w1seVb.

11. Гринько С. Д. Деліктні зобов'язання римського приватного права: поняття, система, рецепція / за наук. ред. Є. О. Харитонова. Хмельницький: Хмельницький університет управління та права, 2012. 724 с.

12. Digesta. English. The digest of Justinian / transl. ed. by Alan Watson. Nicholas Bacon Law Society. URL: https://bit.ly/3nVZSDE.

13. Bьrgerliches Gesetzbuch. Bundesamt fьr Justiz. URL: https://bit.ly/3rKXXD1.

14. Гринько С. Д. Поняття та підстави виникнення зобов'язань із відшкодування шкоди, завданої правомірними діями. Університетські наукові записки. 2008. № 3 (27). С. 65-73.

15. Статути Великого князівства Литовського: У 3-х т. / за ред. С. Ківа- лова, П. Музиченка, А. Панькова. Одеса: Юридична література, 2002. Том І. Статут Великого князівства Литовського 1529 року. 464 с.

16. Статути Великого князівства Литовського: У 3-х т. / за ред. С. Ківа- лова, П. Музиченка, А. Панькова. Одеса: Юридична література, 2003. Том II. Статут Великого князівства Литовського 1566 року. 560 с.

17. Статути Великого князівства Литовського: У 3 т. Том III. Статут Великого князівства Литовського 1588 року: У 2 кн. Кн. 2 / За ред. С Ківа- лова, П. Музиченка, А. Панькова. Одеса: Юридична література, 2004. 568 с.

18. Чистяков О. И., Маньков А. Г Российское законодательство Х-ХХ веков. Москва: Юридическая литература, 1985. Том 3. Акты Земских соборов. Online библиотекаpadaread.com. URL: https://bit.ly/3fR04iP.

19. Права, за якими судиться малоросійський народ 1743 року / за ред. Ю. С. Шемшученка. Київ, 1997. 547 с.

20. Собрание малороссийских прав 1807 г. / [сост.: К. А. Вислобоков и др. ; отв. ред. Б. М. Бабий, А. Н. Мироненко]. Киев: Наукова думка, 1993. 366 с. Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського НАН України. URL: https://bit.ly/3KEUoXn.

21. Allgemeines bьrgerliches Gesetzbuch fьr die gesamten deutschen Erblдnder der Цsterreichischen Monarchie. Austrian Literature Online. URL: https://bit.ly/3tW6W74.

22. Гражданское уложение. Проект. Высочайше учрежденной редакционной комиссии по составлению проекта гражданского уложения. URL: https://bit.ly/3Aqulid.

23. Полное собрание законов Российской Империи. В 48 Томах. Государственная типография. СПб., 1885. 1916 гг. URL: https://bit.ly/3AGv5zC. Про надання чинності Цивільному кодексу Української РСР. Постанова ЦВК УРСР від 16.12.1922 р. (ЗУ УРСР, 1922, № 55, Ст. 780). Google Drive. URL: https://bit.ly/3KSiYnZ.

24. Яременко В. В., Сліпушко О. М. Новий тлумачний словник української мови: У 3-х томах: 42000 слів. Київ: Аконіт, 2003. Том 3. 862 с.

25. Про затвердження Правила тримання собак, котів і хижих тварин у населених пунктах Української РСР. Постанова Міністерства житлово-комунального господарства УРСР, Міністерства сільського господарства УРСР, Міністерства охорони здоров'я УРСР від 17.06.1980 року. Верховна Рада України. Законодавство України. URL: https://bit.ly/3BBztQZ.

26. Про захист тварин від жорстокого поводження. Закон України від 21.02.2006 р. № 3447-IV. Верховна Рада України. Законодавство України. URL: https://bit.ly/3LMelfp.

27. Animals Act. UK Public general acts. 1971. Legislation.gov.uk. URL: https://bit.ly/358gH7F.

28. Про мисливське господарство та полювання. Закон України від 22.02.2000 р. № 1478-III. Верховна Рада України. Законодавство України. URL: https://bit.ly/34XjYqB.

29. Великий тлумачний словник сучасної української мови: 250000 / уклад. та голов. ред. В. Т. Бусел. Київ; Ірпінь: Перун, 2005. VIII, 1728 с. Килимник О. М. Зоологія хордових. Одеса: ОДЕКУ, 2009. 97 с. Борейко В. Е. История охраны дикой природы в США. Киев: КЭКЦ, 2003. 80 с.

30. Aplet G. H., Thomson J., Wilbert M. Indicators of Wildness: Using Attributes of the Land to Assess the Context of Wilderness. USDA Forest Service Proceedings RMRS-P-15-VOL-2. 2000. P. 89-98. US Forest Service. URL: https://bit.ly/3p3pbnH.

31. Львов И. А. Дикая природа: грани управления. Очерки биотехнии. Москва: Мысль, 1984. 191 с.

32. Про тваринний світ. Закон України від 13.12.2001 р. № 2894--ІІІ. Верховна Рада України. Законодавство України. URL: https://bit.ly/3ipOV8A.

33. Біологія: комплексний довідник / за ред. Р. В. Шаламов, Ю. В. Дмит- рієв, В. І. Подгорний. Харків: Ранок, Веста, 2006. 624 с. Тепан-які. Вікіпедія. URL: https://bit.ly/3g8H93j.

34. Смертельно небезпечна. Як готують і за що люблять в Японії рибу фугу (07.03.2013). Кореспондент.шЬ. URL: https://bit.ly/3KYwgPF.

35. Christie D. Wild Animals and Strict Liability. The African Lion Safary Case. March, 2005. Zoocheck. URL: https://bit.ly/3ufFOjo. Єдиний державний реєстр тварин. Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин. URL: https://bit.ly/3v4pl1Y.

36. Григор'єва Х. А. Правове забезпечення ідентифікації та реєстрації тварин: термінологічні та функціональні питання. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право. 2016. Вип. 39 (1). С. 112--116. Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського НАН України. URL: https://bit.ly/3g6lEAf.

37. Історико-правовий аналіз зобов'язань із відшкодування шкоди, завданої тваринами. Європейська конвенція про захист домашніх тварин від 13.11.1987 р. Верховна Рада України. Законодавство України. ИЛЬ: https://bit.ly/33UVJJr.

38. Правдюк А. Л. Правове регулювання функціонування Єдиного державного реєстру тварин. Вчені записки Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського. Серія: Юридичні науки. 2020. Том 31 (70), № 4. С. 158-166.

39. Про затвердження Порядку утримання та розведення диких тварин, які перебувають у стані неволі або в напіввільних умовах. Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 30.09.2010 р. № 429. Верховна Рада України. Законодавство України. https://bit.ly/3p2CdBN.

Размещено на Allbest.ru