Проблемні аспекти правових засобів, методів та принципів, що спрямовані на захист територіальної цілісності держави в межах чинної системи національної безпеки

Фінансовий ресурс на потреби Збройних Сил України та інших складових сил оборони визначатиметься з використанням сучасних методів оборонного планування та управління оборонними ресурсами і з урахуванням можливостей державного бюджету для забезпечення належного утримання існуючих та реалізації пріоритетних проектів розвитку перспективних оборонних спроможностей.

Вивільнення додаткових оборонних ресурсів для розвитку спроможностей сил оборони здійснюватиметься шляхом позбавлення від надлишкових і застарілих спроможностей, впровадження енергоощадних технологій, удосконалення структури та раціонального управління особовим складом, ефективного та прозорого використання матеріальних і енергетичних ресурсів із мінімізацією корупційних ризиків.

Важливим ресурсом для Збройних Сил України та інших складових сил оборони й надалі залишатиметься міжнародна технічна допомога та підтримка держав-партнерів у питаннях військової освіти та підготовки військ (сил), удосконалення систем управління, автоматизації, логістичного, медичного та іншого забезпечення, розвитку військово-технічного співробітництва.

Перспективна модель організації оборони України, Збройних Сил України та інших складових сил оборони в частині визначених завдань з оборони України, стратегія та критерії досягнення спільних оборонних спроможностей

Підготовка та ведення всеохоплюючої оборони України потребують нової моделі організації оборони України, Збройних Сил України та інших складових сил оборони, яка повинна забезпечити:

завчасне планування та підготовку до виконання завдань оборони України органів державної влади, усіх складових сил оборони, органів управління національної економіки та органів місцевого самоврядування, підтримання готовності населення та території держави до всеохоплюючої оборони України, проведення превентивних заходів щодо недопущення ескалації воєнного конфлікту;

швидке розгортання сил і засобів територіальної оборони для своєчасного реагування на загрози воєнній безпеці, вжиття заходів щодо нейтралізації загроз територіальній цілісності України та залучення населення до всеохоплюючої оборони держави;

застосування в першій хвилі відсічі і стримування збройної агресії проти України сил оборони з проведенням усіх видів спеціальних операцій, зокрема на території противника, для недопущення його просування вглиб території України та стримування подальшої ескалації воєнного конфлікту;

використання у другій хвилі відсічі і стримування збройної агресії проти України військового резерву для посилення сил оборони та забезпечення проведення мобілізації в державі, розгортання руху опору в разі тимчасової окупації окремих територій держави;

застосування у третій хвилі відсічі і стримування збройної агресії проти України додаткових військових частин, сформованих за рахунок мобілізаційних ресурсів та мобілізаційних резервів, припинення за сприяння міжнародної спільноти збройної агресії на вигідних для України умовах;

постконфліктне врегулювання, проведення демобілізації, відновлення контролю за дотриманням режиму державного кордону України та реінтеграцію тимчасово окупованих територій у відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Стратегія досягнення спільних оборонних спроможностей базується на прискоренні реформи Збройних Сил України та інших складових сил оборони шляхом упровадження принципів і стандартів НАТО та передбачає набуття таких основних критеріїв:

зміцнення здатності держави до відсічі і стримування збройної агресії проти України, ведення всеохоплюючої оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності в разі, коли потенціалу стримування не буде достатньо;

досягнення та підтримання спроможностей Збройних Сил України та інших складових сил оборони щодо стратегічної мобільності, ведення асиметричних, мережецентричних, багатосферних і непрямих дій, які нівелюватимуть чисельну та технологічну перевагу противника на суші, в повітрі, на морі, в інформаційному просторі та кіберпросторі;

забезпечення стійкого функціонування сил оборони та оборонної промисловості, підтримання правопорядку та життєдіяльності населення під час воєнного конфлікту;

посилення ролі дипломатичної служби в питаннях відновлення територіальної цілісності України політико-дипломатичним шляхом.

Ймовірні сценарії застосування сил безпеки і оборони для виконання завдань з оборони України з розподілом відповідальності складових сектору безпеки і оборони за організацію оборони

України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності

Ймовірними сценаріями, які потребуватимуть застосування сил безпеки і оборони України для виконання завдань з оборони України, є:

ескалація Російською Федерацією збройної агресії проти України, збройна агресія з боку інших держав або коаліцій держав повномасштабне застосування воєнної сили проти України шляхом проведення військових операцій з рішучими діями, що може супроводжуватись інформаційними кампаніями, інформаційно-психологічними операціями, кіберопераціями та спеціальними операціями проти України, а також блокадою її портів, узбережжя, повітряного простору;

спровокований та підтриманий ззовні збройний конфлікт у межах території України, що може супроводжуватися масованим застосуванням засобів збройного насильства, незаконних збройних формувань (приватних військових кампаній), міжнаціональною, міжконфесійною або соціально-політичною нестабільністю;

втягнення України в міжнародний збройний конфлікт, зокрема між державами, які володіють ядерною зброєю, застосування засобів збройного насильства на території України внаслідок воєнного конфлікту між третіми державами;

збройний конфлікт на державному кордоні України.

Розподіл відповідальності складових сектору безпеки і оборони за організацію оборони України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності за ймовірними сценаріями застосування сил безпеки і сил оборони для виконання завдань з оборони України визначається за результатами їх розгляду на засіданнях Ради національної безпеки і оборони України з урахуванням вимог законодавства України.

Управління ризиками у сфері воєнної безпеки Управління ризиками у сфері воєнної безпеки передбачає прийняття відповідних рішень та здійснення заходів, спрямованих на їх зменшення.

Основними ризиками у сфері воєнної безпеки можуть бути: ухвалення стратегічно помилкових рішень у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва на підставі неякісного аналізу реальних і потенційних воєнних загроз національній безпеці;

недостатні інвестиції в розвиток сил оборони, неефективний розподіл видатків на оборону України та витрачання державних ресурсів на утримання безперспективного озброєння, військової та спеціальної техніки;

неспроможність забезпечити відсіч і стримування збройної агресії проти України з боку Російської Федерації традиційними формами і способами збройної боротьби, зважаючи на незрівнянну різницю у воєнних потенціалах;

недостатній рівень взаємодії та неузгодженість заходів, що здійснюються силами оборони, іншими складовими сектору безпеки і оборони України, відсутність належної координації їх дій з іноземними партнерами та міжнародними організаціями в ході підготовки до збройного захисту України у разі збройної агресії або збройного конфлікту, а також відбудовного періоду після закінчення воєнних дій;

недостатні спроможності Збройних Сил України та інших складових сил оборони щодо охорони повітряного простору та протиповітряного прикриття важливих державних і військових об'єктів, недостатні військово-морські спроможності, у тому числі щодо охорони підводного простору в межах територіального моря України, берегової оборони, а також захисту національних інтересів України в Азовському і Чорному морях;

нездатність провести весь комплекс заходів стратегічного розгортання у короткі строки в разі ескалації воєнного конфлікту або здійснення повномасштабної збройної агресії Російською Федерацією чи іншою державою (групою держав) проти України.

Успіх реалізації стратегії залежить від:

узгодженості заходів щодо підготовки до всеохоплюючої оборони України, виконання превентивних і адекватних воєнним загрозам дій;

єдності, патріотизму та готовності держави і суспільства до захисту, зокрема збройного, демократичного ладу, незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України;

рівня довіри українського суспільства до органів законодавчої, виконавчої та судової влади в Україні, дієвої протидії корупції, політичної та правової культури в суспільстві, розвитку доброчесного та недискримінаційного суспільства, об'єднаного як повагою до сил оборони, так і повагою до закону;

достатності економічного розвитку держави для нарощування можливостей оборонної промисловості щодо розроблення, виробництва і постачання силам оборони новітнього озброєння, військової та спеціальної техніки;

рівня боєздатності Збройних Сил України, опанування силами оборони нових форм і способів ведення бойових дій з урахуванням досвіду протидії гібридній війні проти України, ведення бойових дій на Близькому Сході та інших воєнних конфліктів;

політичної, економічної та воєнної підтримки України світовою спільнотою в геополітичному протистоянні Російській Федерації.

Прикінцеві положення

Стратегія ґрунтується на положеннях Стратегії національної безпеки України, затвердженої Указом Президента України від 14 вересня 2020 року №392, враховує звіт щодо результатів проведення Міністерством оборони України оборонного огляду, затверджений рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 24 березня 2020 року «Про звіт щодо результатів проведення оборонного огляду Міністерством оборони України», уведеним у дію Указом Президента України від 24 березня 2020 року №106, та є основою для розроблення Стратегічного оборонного бюлетеня України, плану оборони України, а також державних цільових програм та інших програм, спрямованих на забезпечення реалізації державної політики у сфері оборони, які розробляються з метою посилення обороноздатності держави, зокрема розвитку систем управління військами і зброєю, військово-морських спроможностей, протиповітряної оборони України, авіації, ракетних військ і артилерії, систем розвідки, радіоелектронної боротьби, безпілотних і роботизованих комплексів, удосконалення систем мобілізації, територіальної оборони України та руху опору.

Всеохоплююча оборона України з комплексним використанням усього потенціалу держави і суспільства для реалізації суверенного права України на самооборону, впровадженням сучасних форм і способів застосування сил оборони, організацією територіальної оборони України та руху опору, стримуванням агресора, підтриманням стійкості та забезпеченням взаємодії в ході підготовки до всеохоплюючої оборони України, відсічі і стримування збройної агресії проти України, ліквідації збройного конфлікту та під час відбудовного періоду після закінчення воєнних дій, а також координація заходів оборони України з міжнародними партнерами є найбільш раціональним підходом, який забезпечить воєнну безпеку України, створить сприятливі умови для відновлення її територіальної цілісності та допоможе досягти більш безпечного майбутнього.

Керівник Офісу Президента України А. Єрмак



Додаток 2

Проект

Кабінет міністрів України

Розпорядження від2020 р. N-р Київ

Про схвалення Концепції розвитку законодавства у сфері оборо-ни України та його кодифікації

1. Схвалити Концепцію розвитку законодавства у сфері оборони України та його кодифікації (далі Концепція), що додається.

2. Затвердити Орієнтовний план реалізації Концепції розвитку законодавства у сфері оборони України та його кодифікації, що додається.

3. Міністерству оборони, іншим центральним органам виконавчої влади забезпечити своєчасне виконання Орієнтовного плану, затвердженого цим розпорядженням.

Прем'єр-міністр України Д. Шмигаль

Концепція розвитку законодавства у сфері оборони України та його кодифікації

1. Проблема, яка потребує розв'язання

За останні роки в Україні відбулися динамічні глибинні трансформації в різних сферах (політичній, економічній, воєнній), триває процес реформування правової системи в напрямі її інтеграції в європейський правовий простір, розвиток складових сектору безпеки і оборони з метою досягнення їх взаємосумісності з відповідними структурами держав-членів НАТО. Ці перетворення зумовлюють необхідність та доцільність пошуку нових правових підходів до вдосконалення національного законодавства, розбудови України як сучасної правової держави та розвитку її оборонних і безпекових спроможностей.

Водночас сьогодні є недостатньо розробленими відповідні правові інструменти та механізми, що сприяють реалізації як Конституції України в цілому, так і закріпленого в ній стратегічного зовнішньополітичного курсу України, зокрема. Це стосується гарантування безпеки людини і громадянина, утвердження й забезпечення їхніх прав і свобод, повільного реформування складових сектору безпеки і оборони України, недосягнення передбачених реформами цілей (кінцевих результатів).

Зважаючи на складну військово-політичну обстановку в Україні та враховуючи високий ступінь невизначеності й непередбачуваності розвитку безпекової ситуації у світі, своєчасне і ефективне проведення заходів оборонної реформи вимагає розробки концептуального підходу до розвитку законодавства у сфері оборони України, що має бути втілено у змінах до відповідних законів України.

З урахуванням потреб національної безпеки і необхідності запровадження системного підходу до вирішення проблеми на загальнодержавному рівні створення ефективної системи законодавства у сферах національної безпеки і оборони України є одним із пріоритетів у реформуванні сектору безпеки і оборони України.

Системне вдосконалення законодавства у сфері оборони України є необхідною передумовою для наближення правових норм до потреб сьогодення. Проте з огляду на динаміку сучасних кризових ситуацій законодавство у сфері оборони відстає від розвитку суспільних відносин. Процес удосконалення законодавства в цій сфері здійснюється переважно шляхом внесення чисельних, проте точкових змін без урахування принципу системності.

Пояснюється таке становище тим, що більшість законів у сфері оборони, які приймалися Верховною Радою України у 2014 2019 роках, були спрямовані переважно на внесення змін до раніше прийнятих законів України. У результаті цього в деяких законодавчих актах спостерігається співіснування успадкованих застарілих норм і новітніх положень.

Загалом за кількістю внесених змін до законодавчих актів у сфері оборони законодавство про оборону характеризується певною новизною, проте, враховуючи відсутність системного процесу його оновлення, за рівнем урегульованості воно залишається малоефективним. Така нестабільність та недосконалість законодавчих актів у сфері оборони негативно впливає як на впевненість у своїх діях громадян України, які захищають Вітчизну, так і на прогнозованість ухвалення політико-правових рішень у сфері оборони України, що підвищує вразливість до загроз воєнній безпеці держави.

Разом із тим швидкозмінний характер «гібридних» впливів стимулює відмову від попередніх та вироблення нових правових механізмів реагування на загрози, що виникають. Адже наразі з'явилось розуміння, що основною метою майбутніх «гібридних» війн будуть дії нижче порогу реагування, а ключові цілі досягатимуться ще до того, як буде розгорнуто ефективний захист. Тому на сучасному етапі розвитку законодавства у сфері оборони найбільш актуальним завданням є створення гнучкої, несуперечливої, спрямованої у майбутнє системи правових координат.

Необхідним є також зменшення кількості підзаконних нормативно-правових актів у сфері оборони для полегшення розуміння (знання) цієї сфери та підвищення зручності користування ними. Не менш важливим є питання множинних визначень однакових понять, адже неуніфікованість дефініцій ускладнює як розвиток законодавства, так і його правозастосування.

Водночас потребує уніфікованого законодавчого визначення ряд базових дефініцій, таких як: «законодавство», «законодавство у сфері оборони», «військове законодавство» та інші.

Ускладнюється становище ще й тим, що з ухваленням нових законів України чинні законодавчі акти не приводяться у відповідність із ними. Перш за все, це стосується Закону України «Про національну безпеку України», з прийняттям якого надано старт реформам, що передбачають глибинну трансформацію всієї системи забезпечення національної безпеки і оборони, виведення її на новий рівень. Зокрема, уточнено зміст складових сектору безпеки й оборони, визначено критерії для розмежування їхніх компетенцій. Водночас, ураховуючи складність і різнонаправленість започаткованих реформ, заходи стосовно імплементації положень Закону України «Про національну безпеку України» на сьогодні ще не завершені. При цьому слід відзначити міжгалузевий характер згаданого Закону України, приписи якого стосуються одночасно сфери національної безпеки та сфери оборони держави. Зазначене зумовлює необхідність взаємоузгодження положень законодавчих актів у сфері оборони та цього Закону України.

Основними проблемами, які потребують вирішення, є:

неузгодженість законодавчих актів з питань національної безпеки і оборони, наявність протиріч і прогалин;

надмірність обсягів та неактуальність окремих положень законодавчих актів у сфері оборони;

наявність в положеннях законодавчих актів значної кількості декларативних та/або відсильних (бланкетних) норм, що ускладнює їх реалізацію;

передбачення в законодавчих актах у сфері оборони широких меж розсуду уповноваженим органам під час ухвалення рішень;

дублювання повноважень багатьох органів, у зв'язку з чим іноді важко зрозуміти, хто є уповноваженим органом щодо конкретного питання;

відсутність загальнодержавної системи правового моніторингу законодавчих актів;

відсутність у системі Міністерства оборони (далі Міноборони) підрозділу (установи), відповідального за здійснення наукового та експертно-аналітичного супроводу нормотворчої діяльності Міноборони.

Отже, існує необхідність у комплексному вдосконаленні законодавчих актів у сфері оборони, формуванні якісно нової, ефективної, стабільної та пристосованої до адаптування системи законодавчого регулювання у сфері оборони.

2. Мета і строки реалізації Концепції

Метою Концепції є визначення пріоритетних проектів законодавчих актів у сфері оборони на найближчу перспективу, забезпечення планомірного їх розроблення та прийняття з урахуванням суспільної потреби розвитку законодавства у цій сфері, передбачення можливості створення нормативно-правового алгоритму, який дозволить забезпечити впорядкування та взаємоузгодження як законодавчих актів, так і процесу внесення до них змін, підвищення практичності й ефективності їх правозастосування.

Ця Концепція відображає наявність суспільно значущої проблеми, яка потребує правового врегулювання, і включає в себе загальний задум та першочергові завдання щодо її вирішення. Концепція спрямована на створення правових умов для досягнення мети та на реалізацію передбачених нею заходів, здійснення випереджувальних кроків задля розвитку законодавства у сфері оборони, забезпечення його впровадження в діяльність складових сектору безпеки і оборони держави.

Реалізація Концепції дозволить консолідувати науковий потенціал, скоординувати дії групи розробників-фахівців законодавства у сфері оборони з метою створення ефективної системи законодавства у сфері оборони України та виведення його на новий якісний рівень.

Досягнення мети Концепції базується на таких основних принципах:

координація законотворчої діяльності державних органів, що є складовими сектору безпеки і оборони України;

обмін інформацією між складовими сектору безпеки і оборони України щодо узагальнення практики застосування законодавчих актів у сфері оборони;

сприяння міжвідомчій взаємодії відповідних державних органів у сфері оборони.

Передбачається реалізувати Концепцію протягом 2021 2025 років. За строками досягнення поставлених цілей завдання поділяються на короткострокові (до трьох років), середньострокові (до п'яти років).

До короткострокових завдань належить розроблення та прийняття законодавчих актів, спрямованих на вдосконалення законодавства з метою впорядкування суспільних відносин у сфері оборони України, опрацювання питання щодо можливості створення в установленому порядку в системі Міноборони підрозділу (установи) наукового та експертно-аналітичного супроводу нормотворчої діяльності Міноборони Центру військово-правових досліджень, удосконалення та розвитку законодавства у сфері оборони України.

Виконання середньострокових завдань передбачає завершення формування якісно нової, ефективної, стабільної та пристосованої до адаптування системи законодавчого регулювання у сфері оборони, гармонізацію вітчизняного законодавства із законодавством держав-членів НАТО у сферах безпеки та оборони.

3. Шляхи і способи розв'язання проблеми

Оптимальним шляхом розв'язання проблеми законодавчого впорядкування суспільних відносин у сфері оборони є послідовне опрацювання і прийняття взаємоузгоджених законодавчих актів у сфері оборони.

Основним завданням на першому етапі є розроблення і прийняття законодавчих актів щодо вдосконалення правових засад діяльності Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, зокрема розроблення в новій редакції Законів України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та інших законодавчих актів у сфері оборони.

Основним завданням на другому етапі є запровадження системи правового моніторингу ефективності застосування законодавчих актів у сфері оборони, у тому числі шляхом запровадження функціонування в системі Міноборони Центру військово-правових досліджень, удосконалення та розвитку законодавства у сфері оборони України, у разі його створення.

Динаміка розвитку законодавства у сфері оборони України повинна базуватися на європейських цінностях і підходах, носити превентивний характер, відповідати вимогам національної та загальноєвропейської воєнної безпеки.

4. Прогноз впливу на ключові інтереси заінтересованих сторін

Концепція не вплине на ключові інтереси заінтересованих сторін.

5. Очікувані результати

Реалізація Концепції дасть змогу забезпечити істотне підвищення ефективності законодавства у сфері оборони держави, вивести його на новий якісний рівень, створити нормативно-правовий алгоритм, який дозволить забезпечити впорядкування та взаємоузгодження законодавчих актів, які б передбачали своєчасне та адекватне реагування на всі види загроз національній безпеці у воєнній сфері, що сприятиме підвищенню обороноздатності держави, зміцненню потенціалу Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, та авторитету держави.

Положення законодавчих актів у сфері оборони будуть ґрунтуватися виключно на базових засадах, визначених Конституцією України, а подальший прогресивний розвиток законодавства у сфері оборони відповідно до обраного нашою державою курсу на європейську та євроатлантичну інтеграцію буде орієнтований на гармонізацію національного законодавства із законодавством держав-членів НАТО у сферах безпеки та оборони.

Реалізація Концепції сприятиме:

узгодженню нормативно-правових актів у сфері оборони по горизонталі і вертикалі (за ієрархією та змістом);

створенню цілісної системи нормативно-правового регулювання сектору безпеки і оборони України;

підвищенню якості нормативно-правового забезпечення функції держави щодо оборони України;

вирішенню проблем взаємодії складових сектору безпеки і оборони України;

виробленню механізмів ефективного реагування складових сектору безпеки і оборони України в разі виникнення кризових ситуацій;

удосконаленню механізму військового керівництва та управління Збройними Силами України, іншими складовими сил оборони;

стабілізації законодавства у сфері оборони України, запровадженню систематизації і перспективного прогнозування нормотворчої діяльності Міноборони.

6. Обсяг фінансових, матеріально-технічних, трудових ресурсів Фінансування заходів, спрямованих на реалізацію Концепції, здійснюватиметься за рахунок коштів державного бюджету, передбачених Міноборони на відповідний рік, інших передбачених законодавством джерел.

Матеріально-технічне забезпечення реалізації заходів, передбачених цією Концепцією, здійснюватиметься Міноборони

Орієнтовний план реалізації Концепції розвитку законодавства у сфері оборони України та його кодифікації

№ з/п	Орієнтовна назва законопроекту	Обґрунтування необхідності розроблення законопроекту	Органи, відповідальні за виконання	Строк внесення на розгляд Кабміну
2021 рік
1	Закон України «Про Збройні Сили України» (нова редакція)	Удосконалення правових засад організації та діяльності Збройних Сил України, порядку і підстав їх використання з урахуванням набутого досвіду їх участі у збройних конфліктах. Законодавче закріплення функціональної спроможності Збройних Сил України реагувати на загрози, що виникають поза межами традиційних конвенційних методів ведення війни (гібридного конфлікту)	Міноборони Мін'юст МВС	IV квартал
2	Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (нова редакція)	Удосконалення законодавчих актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації в державі з урахуванням набутого досвіду проведення заходів часткової мобілізації	Міноборони Мінекономіки Мінстратегпром Мінфін, Мін'юст, СБУ (за згодою)	IV квартал
2022 рік
3	Закон України «Про оборону України» (нова редакція)	Удосконалення правових засад підготовки та організації оборони України. Створення правового підґрунтя для гармонізації законодавства України із нормативноправовими актами у сферах оборони державчленів НАТО	Міноборони, Мін'юст, МВС	IV квартал
4	Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» (нова редакція)	Системне вдосконалення законодавчого регулювання правовідносин, пов'язаних із проходженням військової служби та виконанням військового обов'язку в Україні	Міноборони, МВС, Мін'юст, СБУ (за згодою)	IV квартал
2023 рік
5	Закон України «Про розроблення та виробництво озброєння, військової і спеціальної техніки»	Створення умов для формування та реалізації державної політики у сфері розроблення та виробництва озброєння, військової і спеціальної техніки, врегулювання відносин, пов'язаних із провадженням діяльності на всіх стадіях життєвого циклу озброєння, військової і спеціальної техніки	Міноборони, Мін-стратегпром, Мінекономіки МВС, Мін'юст, СБУ (за згодою)	III квартал
6	Закон України «Про оборонно-промисловий комплекс»	Удосконалення процесу управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі України, підвищення ефективності їх функціонування, створення ефективного механізму контролю за їхньою діяльністю	Мін-стратегпром Міноборони Мінекономіки Мін'юст, МВС СБУ (за згодою)	IV квартал
2024 рік
7	Закон України «Про військово-технічне співробітництво України з іноземними державами»	Створення правових засад для активізації військово-технічного співробітництва з іноземними партнерами з метою залучення сучасних технологій в оборонну та суміжні галузі економіки	Міноборони, Мін-стратегпром, МінекономікиМін'юст, СБУ (за згодою)	IV квартал
2025 рік
8	Закон України «Про особливі правові режими у сфері забезпечення національної безпеки і оборони держави»	Визначення змісту правових режимів у сфері забезпечення національної безпеки і оборони (воєнного, надзвичайного, особливого стану та антитерористичної операції), їхніх характерних ознак, меж територій та підстав для настання	Міноборони, МВС, Мін'юст, СБУ (за згодою)	IV квартал

Размещено на allbest.ru