Руська держава: конститутивні основи природного формування та критика посягань на її історичну і правову сутність

4. Post sckiptum.

У період XVII-XX ст., під час тимчасового функціонування на українських землях агресивних політичних режимів держав-протекторів або окупантів, ними в середовищі пересічного населення систематично проводились заходи (шкільне та університетське навчання, поширення недостовірних «спогадів», «переказів», фальшованих «літописів», необгрунтованих «гіпотез», «теорій» та ін), що спрямовувалися на умисне перманентне дезавуювання пам'яті руського (українського) народу про природний процес формування його національної державності, фундованої на вільній прабатьківській території автохтонним народом, який мав і має спільну мову, інші форми матеріальних, інтелектуальних, релігійних (духовних) соціальних надбань тощо. До найбільш агресивних гіпотез і теорій належать: норманська, про походження Руської державності від «Рюрика, через його сина Ігоря»; про спільність правових джерел Руської і Московської держав; про «братскість» двох різних народів, а саме: руського (українського) та московського (який становив сукупність північних і північно-східних племен чуді, весі, меря, мурома, мокша та ін., ідейно об'єднаних в епоху Золотоординської держави), котрі протягом століть систематично намагаються не лише легітимувати протиправне користування назвою першої праукраїнської держави «Русь», але й збройно, у незаконний спосіб заволодіти землями українського народу та присвоїти собі його історію свідомого, культурного буття, представляючи її людству як свою, так звану «русскую-российскую».

Таким чином отримані результати дослідження, на мою думку, дають підстави сформулювати такі висновки:

1. Руська (праукраїнська) державність сформована автохтонним населенням на основі прабатьківських територій, під час перманентного, довготривалого розвитку людини та її суспільства, що відбувався в процесі суспільних відносин, котрі матеріалізовувалися способом продукування певних соціальних культур, які характеризували сутність фізичного, інтелектуального, матеріального, духовного буття етносу, як стійкої спільноти, здатної відстоювати свої інтереси в середовищі інших аналогічних спільнот та живої природи.

1.1. Першооснова людського буття на території сучасної України була закладена представниками таких соціальних культур: ашельскої, мустьєрської, трипільської;

1.2. Базові передумови для виникнення першої Руської (праукраїнської) держави сформували представники зарубинецької, черняхівської, пеньківської та київської культур;

1.3. Формування першої Руської (праукраїнської) держави розпочалося з плем'я полян, котре очолював Кий та його рід, центром якого було обрано старовинне язичницьке поселення, яке пізніше отримало назву за іменем зазначеного засновника держави. Вже на початковому етапі розвитку Руської держави її очільник налагодив зв'язки зі Східною Римською імперією.

2. Управління Руською державою представниками династії «києвичів» (від Кия до Аскольда) було доволі ефективним, зокрема:

2.1. Значна частина слов'янських племен об'єдналась у придніпровський союз;

2.2. Організовано охорону держави від наїздів кочівників та інших агресорів;

2.3. Вирішувались проблеми розподілу сфер економічного впливу в причорноморському регіоні між Східною Римською імперією та Руською державою Аскольда;

2.4. Аскольд та окремі члени руського суспільства прийняли обряд хрещення і стали християнами. Є дані про заснування під час його правління Руської християнської єпархії та будівництво церков;

2.5. У державі діяли звичаї, закони, угоди, завіти. Здійснювалось судочинство, зокрема й кримінально-правове. Види покарань за формою і змістом в основному відповідали описаним у біблійних текстах та інших джерелах греко-римського світу;

2.6. Започатковано писемництво, просвітництво. Переписувалися богослужбові книги.

Проте цей процес був перерваний повстанням язичників, під час якого загинули руські князі Аскольд і Дір, а владу захопили повстанці, яких очолив русич Олег. Його не легітимне князювання в Руській державі умовно тривало з 882 р., але проведеними дослідженнями не встановлено жодних достовірних демографічних даних, які б підтверджували дату, місце народження цієї особи, її смерті, поховання, відомості про батьків, інших родичів, дружину, дітей, якщо вони в неї були. Цьому ж Олегу інкримінують убивство князів Аскольда і Діра.

3. На підставі результатів аналізу літературних, зокрема наукових джерел доведено, що особи на ім'я Олег, Рюрик, Синеус, Трувор, Ігор, котрі були вихідцями з якоїсь із скандинавських держав і заснували Російську державу, - в період другої половини ІХ ст. н.е (розрахунково: 862-879 рр.) або в інший час, - на території Руської (праукраїнської) держави не перебували, участі в управлінні нею не приймали. Їхні імена, державницькі діяння не були відомі навіть Великому князеві Руському Ярославу Володимировичу, митрополиту Київському (Руському) Іларіону та їхнім попередникам.

4. Будь-яких відомостей про існування в ІХ ст. на територіях сучасної Росії держави, що мала назви « Русь «або « Росія «не виявлено, як і ознак сталого проживання там слов'янського, а тим паче руського населення.

5. Достовірно встановлено, що в період VI-XVI ст. на північний схід від Руської держави мешкало мокша-мерянське населення, яке за своїми антропологічними даними не належало до слов'янських народів, а за мовленням відносилось до угро-фінської мовної групи, що не є аналогічною зі слов'янськими мовами.

Список літератури

руський історичний правовий держава

1. Сучасний словник іншомовних слів. Уклад. О.І. Скопненко, Т.В. Цимбалюк. Київ. Довіра, 2006. 789 с.

2. Атлас історії України: науково-довідкове видання. За наук. ред. Г.В. Боряк. Київ. ДНВП «Картографія^, 2012.152 с.

3. Климовский С.И. Замковая гора в Киеве: пять тысяч лет истории. Киев. Стилос, 2005.148 с.

4. Іванченко Р.П. Державницька ідея давньої Руси-України: вид. друге. Київ. Смолоскип, 2007. 376 с.

5. Марченко М.І. Київська Русь у боротьбі з кочовиками до монгольської навали: моногр. Київ. Промінь, 2012. 208 с.

6. Історія України: хрестом. Упоряд. В.М. Литвин. Київ. Наукова думка, 2013. 1056 с.

7. Історія держави і права України: підруч. у 2 част. А.Й. Рогожин В.Д. Гончаренко, М.М. Страхов та ін. Київ. Ін Юре, 1996. ч. 1. 368 с.

8. Брайчевський М.Ю. Вибране: у 2 т. Київ. Вид. ім. Олени Теліги, 2009. Т.2: Хозарія і Русь. Аскольд - цар київський. Упоряд. та імен. покаж. Ю. Кухарчука; передм. та наук. редаг. О. Сухобокова. 816 с.

9. Полонська-Василенко Н.Д. Історія України: у 2 т. Київ. Либідь, 1995. Т.1: До середини ХУІІ століття. Третє вид. 672 c.

10. Брайчевський М.Ю. Вибране: у 2 т. Київ. Вид. ім. Олени Теліги, 2009. Т.1: Суспільно-політичні рухи в Київській Русі. Історична думка в Київській Русі. Упоряд., наук. редаг. та імен. покаж. Ю. Кухарчука. 720 с.

11. Норвич Д.Ю. История Византии. Москва. АСТ Москва, 2010. 542 с.

12. Костомаров Н.М. Русская история в жизнеописаниях её главнейших деятелей. Москва. АСТ: Астрель, 2010. 316 с.

13. Безклубий І.А., Захарченко П.П., Шевченко О.О. та ін. Історія українського права: посіб. Київ. Грамота, 2010. 336 с.

14. Карамзин Н.М. История государства Российского. Харьков. Фолио, 2011. 1151 с.

15. Соловьев С.М. История России с древнейших времен. Москва. Эксмо, 2006. 1024 с.

16. Большой энциклопедический словарь: второе изд. Москва. БРЭ; СПб: Норинт, 2002. 1456 с.

17. Білінський В.Б. Країна Моксель, або Московія: Історичне дослідження. Третє вид.: у 3 кн. Кн. 2. Київ. Вид. ім. Олени Теліги, 2011. 304 с.

18. Аркас М.М. Історія України - Русі. Одеса. Маяк, 1994. 392 с.

19. Грушевський М.С. Історія України - Руси [в 11 т., 12 кн.]. Київ. Наукова думка, 1991. Т.1. До початку ХІ віка. 736 с.

20. Котляр М.Ф. Історія України в особах: ІХ-ХУІІІ ст. Київ. Україна, 1993. 396 с.

21. Голденков М.А. Русь, другая история: Третье изд. Минск. Современная школа, 2010. 384 с.

22. Донской Д.В. Рюриковичи: Исторический словарь. Москва. НПИД «Русская панорама», 2008. 834 с.

23. Балух В.О. Візантиністика: курс лекцій. Чернівці. Книги - ХХІ, 2006. 606 с.

24. Самбор Б.І. Святі землі української. Київ. Вид. «Архангельський глас», 2009. 688 с.

25. Войтович Л.В., Домановський А.М., Козак Н.Б. та ін. Історія Візантії. Вступ до візантиністики. Львів. Вид. «Апріорі», 2011. 808 с.

26. Войтович Л.В. Княжа доба на Русі: портрети еліти. Біла Церква. Вид. О.В. Пшонківський, 2006. 784 с.

27. Сказания Новгорода Великого (ІХ - XIV вв.). Состав., перев., коммент., вступ. ст. Ю.К. Бегунова. СПб. Политехника, 2004. 879 с.

28. Україна: антологія пам'яток державотворення, X-XX ст. у 10-ти томах. Т.1 Києворуська держава: суспільно - політична і художня спадщина доби Середньовіччя (X - ХІІІ ст.). Київ. Вид. Соломії Павличко «Основи», 2009. 440 с.

Размещено на Allbest.ru