Концептуальний зміст суб'єктивного права в умовах правової інтеграції

Встановлення в законі правових гарантій реальності прав громадян не зводиться і не може бути зведене виключно до забезпечення реального здійснення суб'єктивних прав тільки управомоченої особи. Поряд з цим право повинне також гарантувати і правовий захист інтересів всього суспільства в цілому, прав та інтересів інших громадян і організацій, які можуть бути порушені при здійсненні права управомоченою особою. Тобто поведінка особи щодо здійснення суб'єктивних прав характеризується, як вже зазначалося, єдністю об'єктивного та суб'єктивного моментів, оскільки і вимоги закону стосуються саме цих двох його аспектів. Об'єктивний критерій поведінки суб'єктів права має на меті встановлення відповідності їх поведінки приписам закону і знаходить своє вираження в поняттях правомірної або протиправної поведінки. Суб'єктивна ж оцінка поведінки суб'єкта права виражається в закріпленому законом принципі вини, що відповідно є відправним началом відповідальності суб'єкта згідно із законом.

Однією з правових форм забезпечення інтересів суб'єктів права є законодавче закріплення певних меж здійснення суб'єктивних прав та встановлення обов'язку кожної управомоченої особи здійснювати свої права належним чином у відповідності з законом. Визначення меж здійснення суб'єктивних прав не слід розглядати як обмеження цих прав, а як юридичний вираз вже існуючого рівного положення людей в системі суспільних відносин, правове забезпечення, юридичну гарантію цієї дієвої рівності. Спроби окремих осіб вийти за межі такої правової рівноваги шляхом використання належних їм суб'єктивних прав, порушення меж їх здійснення являють собою зловживання правом, особливий вид неправомірної поведінки, спрямованої на реалізацію суб'єктом правових відносин свого суб'єктивного інтересу із негативним змістом, який проявляється в порушенні суб'єктивних прав інших осіб та в умисному заподіянні їм шкоди [10, с. 31]. В правовій системі України основними причинами, що можуть призводити до зловживанням правом є: фактори нормативного регулювання; наявність значної кількості підзаконних нормативно-правових актів; наявність в законодавстві здебільшого диспозитивних норм; соціальні фактори; рівень освіти і правових знань; рівень правової культури; моральні та релігійні переконання тощо [11, с. 17].

Категорія зловживання правом є одним із правових феноменів, що створює перешкоди для злагодженого функціонування правової системи, встановлення правопорядку в суспільстві та відповідно реалізації суб'єктивних прав. Закріплення в законі принципу неприпустимості зловживання суб'єктивними правами передбачає необхідне доповнення правових гарантій реальності здійснення суб'єктивних прав, своєрідну форму правового забезпечення правильного співвідношення суспільних та особистих інтересів.

Висновки

В результаті проведеного аналізу сучасних підходів до визначення змісту суб'єктивного права та сутності здійснення суб'єктивних прав доведено, що питання призначення суб'єктивних прав має важливе теоретичне та практичне значення. Оскільки суб'єктивне право становить міру можливої та дозволеної законом поведінки управомоченої особи, здійснюваної з метою задоволення власних потреб та інтересів. І з теоретичної точки зору розуміння необхідності кореляції потреб людини з нормативно-правовим регулюванням суспільних відносин дає більше можливостей для розуміння сутності суб'єктивного права, зокрема пізнання його природи. З точки зору практики, пов'язування потреб людини з конкретним суб'єктивним правом сприятиме закріпленню необхідного змісту об'єктивного права та встановленню правомочностей особи, необхідних для задоволення конкретних інтересів. Мова йде про роль суб'єктів права як у формуванні національного права, так і виробленні норм міжнародного права стосовно захисту прав людини [12].

З урахуванням основного призначення права, яке полягає у забезпеченні регулюючого впливу на поведінку учасників суспільних відносин, в правовій регламентації їхньої діяльності, а також розуміння поняття реалізації суб'єктивних прав як регламентованого нормами права процесу самостійного здійснення прав особи з метою досягнення конкретного інтересу чи самовираження особистості, варто зробити висновок, що здійснення суб'єктивних прав повинне базуватися на тих вимогах і принципах, які суспільство ставить перед управомоченим суб'єктом. До основних із них доцільно відносити принципи: законності, добросовісності, здійснення суб'єктивних прав у відповідності з їх призначенням; реального здійснення суб'єктивних прав тощо.

Література

1. Sartori G. Concept misformation in comparative politics. The American Political Science Review. 1970. Vol. 64. № 4. С. 1033-1053. https://doi.org/10.2307/1958356