Правовий режим використання та охорони вод та атмосферного повітря

Обов'язок відшкодувати збитки, завдані у зв'язку з порушенням водного законодавства, може серйозно вплинути на підприємства, установи, організації та громадян, щодо упорядкування їхньої діяльності з метою забезпечення раціонального використання і охорони вод.

У випадку самовільного захоплення водних об'єктів останні повертаються за їх належністю без відшкодування витрат, зроблених за час незаконного користування.

Небажані майнові наслідки для правопорушників має недійсність угоди щодо водних об'єктів. Недійсною визнається угода, яка не відповідає вимогам закону.

За умови недійсної угоди кожна зі сторін зобов'язана повернути іншій стороні все одержане за угодою в натурі, а за неможливості це зробити - відшкодувати його вартість, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Якщо угода складена з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності умислу в обох сторін - у разі виконання угоди обома сторонами - у доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з іншої сторони стягується в доход держави усе одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. За наявності умислу лише в однієї зі сторін усе одержане нею за угодою повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.

Заслуговує на увагу цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, яка передбачена ст. 450 Цивільного кодексу України. В сучасних умовах використання водних ресурсів відбувається здебільшого за допомогою гідротехнічних споруд і механізмів, які належить віднести до джерел підвищеної небезпеки. А тому дії ст. 450 Цивільного кодексу доцільно поширити на водні ресурси. Це значно посилить їх охорону, тому що завдані збитки будуть відшкодовуватися незалежно від наявності вини конкретних суб'єктів.

Кримінальна відповідальність за порушення водного законодавства настає на підставі статей 242 і 243 Кримінального кодексу України.

Стаття 242 Кримінального кодексу передбачає відповідальність за забруднення поверхневих чи підземних вод і водоносних горизонтів, джерел питних, лікувальних вод або зміну їхніх природних властивостей, або виснаження водних джерел, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи для довкілля, - карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або обмеженням волі на той самий строк.

Якщо ті самі діяння спричинили загибель або захворювання людей, масову загибель об'єктів тваринного і рослинного світу або інші тяжкі наслідки, - караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Стаття 243 Кримінального кодексу передбачає відповідальність за такі злочини:

1. Забруднення моря в межах внутрішніх морських чи територіальних вод України або в межах вод виключної (морської) економічної зони України матеріалами чи речовинами, шкідливими для життя чи здоров'я людей, або відходами внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя чи здоров'я людей або живих ресурсів моря чи могло перешкодити законним видам використання моря, а також незаконне скидання чи поховання в межах внутрішніх морських чи територіальних вод України або у відкритому морі зазначених матеріалів, речовин і відходів - караються штрафом від трьохсот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель або захворювання людей, масову загибель об'єктів тваринного і рослинного світу або інші тяжкі наслідки, - караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

3. Неповідомлення спеціально відповідальними за те особами морських та повітряних суден або інших засобів і споруд, що знаходяться у морі, адміністрації найближчого порту України, іншому уповноваженому органу або особі, а у разі скидання з метою поховання - і організації, яка видає дозволи на скидання, інформації про підготовлюване або здійснене внаслідок крайньої потреби скидання чи невідворотні втрати ними в межах внутрішніх морських і територіальних вод України або у відкритому морі шкідливих речовин чи сумішей, що містять такі речовини понад встановлені норми, інших відходів, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей або живих ресурсів моря чи могло завдати шкоди зонам лікування і відпочинку або перешкодити іншим законним видам використання моря, - карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років або обмеженням волі на строк до трьох років.

Кримінальна відповідальність за порушення водного законодавства може наставати і на підставі статей Кримінального кодексу України, які передбачають відповідальність за службові злочини, зокрема: ст. 364 - зловживання владою або службовим становищем; ст. 365 - перевищення влади або службових повноважень; ст. 367 - службова недбалість.

4. Роль органів внутрішніх справ у забезпеченні охорони, використання та відновлення водного фонду

Органи внутрішніх справ зобов'язані охороняти води від забруднення, засмічення, інших згубних впливів на стан вод. У цій роботі беруть участь територіальні органи внутрішніх справ та інші підрозділи. Поширеною формою охорони вод працівниками органів внутрішніх справ є надання всебічної допомоги водогосподарським органам, що регулюють використання і охорону вод.

Представники цих двох органів проводять спільні рейди і перевірки з метою забезпечення виконання підприємствами, організаціями, установами і громадянами вимог законодавства щодо охорони вод. Ці водоохоронні заходи мають здебільшого профілактичну спрямованість, мета яких не допустити забруднення і засмічення вод, або завчасно виявити такі правопорушення для вжиття відповідних заходів.

Водоохоронні дії органів внутрішніх справ нерідко пов'язані з додержанням водокористувачами і всіма громадянами водоохоронних норм, перш за все заборонного характеру. До таких слід віднести, наприклад, правові норми, які забороняють: в'їзд і стоянку автомобілів, мотоциклів, моторолерів, їх миття і ремонт безпосередньо біля води; засмічення берегів і поверхні вод тощо. Працівники органів внутрішніх справ покликані забезпечити додержання зазначених правил.

Вагомим внеском органів внутрішніх справ в охорону вод є забезпечення дотримання встановлених законодавством заборон щодо водних об'єктів. Існуючі правові норми забороняють руйнування русел річок, струмків та водотоків, знешкодження зелених насаджень і трав'яного покриву на берегах водних об'єктів, самовільне проведення гідротехнічних робіт (будівництво ставків, дамб, каналів, свердловин) тощо. Дотримання цих заборон на практиці контролюється і забезпечується співробітниками різних природоохоронних і правоохоронних органів, у тому числі органів внутрішніх справ.

Важливі функції щодо охорони вод покладені на працівників автомобільних інспекцій, які покликані забезпечувати охорону річок та інших водойм від забруднення мастилами, бензином, нафтою та іншими речовинами, що скидаються автобазами і підприємствами по ремонту автомобілів.

Водоохоронні дії органів внутрішніх справ є складовою частиною їх діяльності щодо охорони, і зміцнення громадського порядку в місцях відпочинку і водного туризму громадян. Це підвищує увагу до водоохоронних заходів з боку їх працівників. Вимогливість до водоохоронних дій органів внутрішніх справ підвищує і те, що від них значною мірою залежить санітарно-епідемічне благополуччя населення, бо забруднення вод нерідко стає причиною епідемій.

Об'єктом контролю з боку працівників органів внутрішніх справ є правила користування індивідуальними плавучими моторними засобами. За його здійснення значна увага приділяється питанням охорони вод від забруднення і засмічення.

Водні об'єкти, що мають особливе значення, охороняються міліцією охорони. До таких об'єктів відносяться водосховища, що використовуються для забезпечення населення питною водою. Підрозділам міліції охорони під безпосередню охорону передаються як самі водосховища, так і гідротехнічні споруди, що їх обслуговують. Охорона цих об'єктів здійснюється на підставі договорів, що складаються з відповідними організаціями.

Відомо, що для забезпечення необхідного санітарного режиму водосховищ створюються спеціальні зони їх санітарної охорони. У цих зонах працівники міліції охорони контролюють виконання встановлених обмежень. За виявлення порушень санітарного режиму складаються протоколи, які подаються до відповідних басейнових інспекцій для притягнення до адміністративної відповідальності винних осіб.

У разі необхідності працівники міліції охорони порушують кримінальні справи на підставі ст. 242 Кримінального кодексу України, і проводять невідкладні слідчі дії з наступною передачею таких справ за підслідністю.

Водне законодавство окремо наголошує на необхідності охорони вод, призначених для протипожежних потреб. Згідно зі ст. 69 Водного кодексу України використовувати воду з водних об'єктів спеціально призначених для протипожежних потреб у будь-яких інших цілях забороняється. Нагляд за дотриманням порядку користування водними об'єктами для протипожежних потреб здійснюють місцеві Ради народних депутатів та органи протипожежної безпеки. Органи внутрішніх справ забезпечують правовий захист честі, гідності, здоров'я та життя осіб, які здійснюють охорону вод.

Працівники органів внутрішніх справ допомагають місцевим органам державної влади і управлінням виконувати обов'язки, передбачені для них водним законодавством у галузі використання і охорони вод.

До відання обласних, районних, міських, сільських і селищних Рад народних депутатів та їх виконавчих органів віднесено широке коло питань, що тісно пов'язані з охороною вод:

а) розробка, затвердження та реалізація місцевих програм використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів;

б) встановлення правил користування маломірними судами на водних об'єктах;

в) організація роботи, пов'язаної з ліквідацією наслідків аварій та стихійного лиха, погіршенням якості вод або їх шкідливою дією;

г) організація інформування населення щодо стану водних об'єктів, його змін та проведення водоохоронних заходів;

д) здійснення контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів.

Ефективна і постійна допомога органам державної влади і управління в їх діяльності щодо охорони вод - суттєвий вклад органів внутрішніх справ у вирішення цієї важливої проблеми.

Про участь органів внутрішніх справ у забезпеченні охорони вод свідчать також покладені на них обов'язки захисту прав громадян, підприємств, установ і організацій. Таким чином, вони захищають їх права як водокористувачів. Виконуючи цей обов'язок, органи внутрішніх справ мають можливість істотно вплинути на стан використання і охорони вод.

Крім того, громадяни та їх об'єднання згідно з водним законодавством залучаються до здійснення заходів щодо використання і охорони вод. Вони, наприклад, беруть участь у розгляді місцевими Радами народних депутатів та іншими державними органами питань, пов'язаних з використанням і охороною вод, та відтворенням водних ресурсів; за погодженням з місцевими Радами народних депутатів та іншими державними органами за власні кошти виконують роботи з використання і охорони вод; беруть участь у проведенні перевірок виконання водокористувачами водоохоронних правил і заходів та вносять пропозиції з цих питань; проводять громадську екологічну експертизу і обнародують її результати; подають до суду позови щодо відшкодування збитків, заподіяних державі та громадянам внаслідок забруднення, засмічення та вичерпання вод.

Вклад органів внутрішніх справ в охорону вод полягає в тому, що їх працівники надають громадянам та їх об'єднанням всебічну правову допомогу за умови вживання зазначених заходів.

Охорона вод досягається шляхом контролю, який здійснюють органи внутрішніх справ за додержанням обмежень прав водокористувачів. Водне законодавство, надаючи водокористувачам широкі права, передбачає в ряді випадків і їх обмеження. Зокрема, права водокористувачів можуть бути обмежені у разі загрози виникнення епідемій та епізоотій, під час аварій та за умов, що можуть призвести чи призвели до забруднення вод. Звичайно, працівники органів внутрішніх справ не можуть бути байдужими щодо додержання водокористувачами передбачених законодавством обмежень.

Органи внутрішніх справ та їх працівники здійснюють охорону вод не тільки в зв'язку з виконанням службових обов'язків, але й як водокористувачі. Вони використовують воду для різних потреб: промислових, сільськогосподарських, побутових, культурно-оздоровчих тощо. Від того, як вони здійснюють права та обов'язки водокористувачів, чимало залежить загальний стан охорони вод в Україні. По-перше, органи внутрішніх справ, їх підприємства і господарські організації, всі працівники системи Міністерства внутрішніх справ займають вагоме місце серед водокористувачів. По-друге, вони подають приклад дбайливого використання і охорони вод іншим водокористувачам, тому що є однією із впливових структур в системі державних органів. А прикладу належить важлива роль в досягненні поставленої мети. Це ніколи не треба забувати працівникам органів внутрішніх справ, особливо якщо йдеться щодо охорони вод - одного з найважливіших об'єктів природи.

Об'єктом регулювання в рамках права навколишнього середовища є не повітря взагалі, а атмосферне повітря. Закон "Про охорону атмосферного повітря" не регулює відносини з приводу повітря житлових і виробничих приміщень. До атмосферному повітрю не відноситься також повітря, що знаходиться в компресорах, балонах і т.п. Відносини з приводу повітря приміщень і знаходиться в ємностях регулюються санітарним, в тому числі цивільним, житловим законодавством. Критерієм розмежування атмосферного повітря та іншого повітря служить природний зв'язок першого з природним середовищем.

Атмосферне повітря є одним з основних життєво важливих елементів природи. Насамперед, він служить незамінним джерелом кисню, необхідного для існування всього живого на Землі. При характеристиці особливої важливості повітря в житті людини підкреслюється, що людина може прожити без повітря лише кілька хвилин.

У атмосферного повітря і атмосфери в цілому безліч інших екологічно та соціально корисних властивостей. Він є провідником енергії Сонця, служить захистом від згубних космічних випромінювань, утворює основу кліматичних і погодних умов на Землі. В економічній діяльності товариства атмосфера інтенсивно експлуатується як транспортна комунікація. Нарешті, атмосфера - це середовище для видалення газоподібних і пиловидних відходів людської діяльності.

Однак відомо, що шкідливий вплив на стан озонового шару Землі опиняється при експлуатації озоноруйнуючих речовин на об'єктах, розташованих на землі. Як ніякий інший природний ресурс, атмосферне повітря, "не визнає" політичних кордонів, утворює єдину в глобальному масштабі середовище життя. Якщо відносно таких природних об'єктів, як земля, надра, води, тваринний світ, предмет правового регулювання включає і регулювання використання та охорони, то регулювання використання атмосферного повітря може бути здійснено, лише в самій малому ступені. Так, ст. 40 і 41 Закону "Про охорону атмосферного повітря" передбачають регулювання споживання атмосферного повітря для промислових та інших народногосподарських потреб. При проектуванні підприємств, споруд та інших об'єктів, а також при створенні та вдосконаленні технологічних процесів і обладнання повинні передбачатися заходи, що забезпечують мінімально необхідне споживання атмосферного повітря для виробничих потреб. Споживання повітря для виробничих потреб може бути обмежене, призупинено або заборонено органами, які здійснюють державний контроль над охороною атмосферного повітря, у разі, коли це призводить до змін стану атмосферного повітря, надають шкідливий вплив на здоров'я людей, рослинний і тваринний світ.

Хоча на практиці не встановлюється особливих обмежень на забір повітря для технологічних потреб, атмосферне повітря як природний ресурс експлуатується дуже інтенсивно. Наприклад, сучасний реактивний лайнер при перельоті з Європи до Америки за 8 годин польоту споживає стільки кисню, скільки за цей же час можуть виділити 25 тис. га лісу. Повітря є необхідним елементом виробничих процесів та іншої господарської діяльності людини. Поряд з Законом РРФСР "Про охорону атмосферного повітря", відносини з охорони атмосферного повітря регулюються Законом "Про охорону навколишнього природного середовища", Федеральним законом "Про екологічну експертизу" та

Як видно, все це має на меті попередження деградації атмосфери під впливом людської діяльності. До специфічних вимогам законодавства про охорону атмосферного повітря належить регулювання впливу на погоду і клімат (ст. 42 Закону "Про охорону атмосферного повітря"). Дії, спрямовані на штучні зміни стану атмосфери та атмосферних явищ у народногосподарських цілях, можуть здійснюватися тільки за дозволами спеціально уповноважених на те державних органів і лише за умови, що це не призведе до несприятливого впливу на погоду і клімат. Такі дії на погоду проводяться в сільськогосподарських та інших суспільно значущих цілях - наприклад, для попередження випадіння граду або дощу або, навпаки, для стимулювання опадів.

У воздухоохранітельном законодавстві регламентуються всі види діяльності, супроводжуваної шкідливим впливом на атмосферу, включаючи:

- розміщення, проектування, будівництво і введення в експлуатацію нових і реконструйованих підприємств, споруд та інших об'єктів, вдосконалення існуючих і впровадження нових технологічних процесів і обладнання та їх експлуатацію;

- проектування, виробництво та експлуатацію автомобілів, літаків, суден, інших пересувних засобів і установок;

- розміщення і розвиток міст та інших населених пунктів;

- застосування засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, мінеральних

добрив та інших препаратів, застосування яких дозволяється в народному господарстві;

- видобуток корисних копалин, вибухові роботи, розміщення та експлуатацію териконів, відвалів і звалищ. У законодавстві передбачається ряд заборонних заходів, пов'язаних з охороною атмосферного повітря. Зокрема:

- не допускається виробництво та експлуатація транспортних та інших пересувних засобів і установок, у викидах яких вміст забруднюючих речовин перевищує встановлені нормативи;

- не допускається розміщення в житлових будинках виробництв промислового характеру, а також обладнання, яке є джерелом підвищеного шуму і вібрації;

Основним завданням людства в сучасний період є повне усвідомлення важливості екологічних проблем, і кардинальне їх рішення в короткі терміни. Першим кроком у встановленні шкідливого впливу, пов'язаного із забрудненням повітря, є розробка критерію якості повітря, а також стандартів якості.

Стандарти якості визначають рівні якості повітря і гранично допустимі викиди (ГДВ), які необхідно витримувати для забезпечення безпеки життя.

Контролюючі органи зобов'язані здійснювати кількісний і якісний контроль.

Іншим підходом до поліпшення стану атмосфери є вимога застосування передових технологічних процесів, заміна шкідливих матеріалів нешкідливими, застосування мокрих способів обробки сировини замість сухих. Необхідно розвивати нові методи отримання енергії, засновані не на деструктуризации речовин, а на інших процесах. Людство як єдине ціле має взятися за вирішення цих проблем, адже якщо нічого не робити Земля скоро припинить своє існування як планета придатна для проживання живих організмів.

Так само слід підкреслити, що всі країни на міжнародному рівні повинні, домовиться про зниження викиду діоксиду вуглецю та інших парникових газів; скорочення викидів оксиду сірки та оксиду азоту; заборону використання хлорфторуглеводородов.

1. Екологічне право України. Академічний курс: Підручник/ Ред. Ю.С. Шемшученко. - К.:

2. Юридична думка, 2005. -848с.

3. Екологічне право України: Підручник/ МОН України, НЮА України ім. Я.Мудрого; за ред. А.П. Гетьмана, М.В. Шульги.- Х.: Право, 2005.- 384с

4. Природноресурсове право України: Навч. Посібн./ За ред. І.І. Каракаша. - К.: Істина, 2005. -376 с.

5. Екологічне право: Особлива частина / За ред. В.І.Андрейцева.-К.: Видво ,,Істина'',2001.-543с.

6. Земельний кодекс України (25.10.2001)

7. Закон України "Про меліорацію земель" (14.01.2000)

8. Закон України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (19.06.2003)

9. Цивільний кодекс України (16.01.2003)