Міжнародно-правові аспекти відповідальності за забруднення морського середовища в результаті аварійного випадку

В підрозділі 3.1 «Мирне врегулювання міждержавних спорів щодо забруднення морського середовища в результаті аварійного випадку» досліджується порядок врегулювання спорів за забруднення морського середовища в результаті аварійного випадку, в тому числі в досудовому порядку.

В міжнародному морському праві відокремлюють способи реалізації відповідальності або способи забезпечення реалізації багатосторонніх договорів: добровільний або неконфронтаційний. Головна мета, яка переслідується державами при заснуванні таких механізмів, - це неконфронтаційність, до того ж, примусові заходи реалізації зобов'язань при забрудненні морського середовища в результаті аварійного випадку сьогодні майже не застосовуються.

Загалом розрізняють два основних способи мирного вирішення міжнародних спорів щодо аварійного забруднення морського середовища: дипломатичний і судовий. Дипломатичні процедури не завжди приводять до ефективного й остаточного розв'язання спорів, оскільки держави, що беруть участь у спорі, залишають за собою право прийняття остаточного рішення. Однак, на сьогодні цей спосіб фактично є єдиним реально діючим способом покладення міжнародно-правової відповідальності на державу за забруднення морського середовища в результаті аварійного випадку. Підтвердженням цього є повна відсутність судової практики МС ООН в цій сфері, всього лише одна справа була розглянута Міжнародним Трибуналом з морського права (МТМП), інші справи в цій сфері або розглядаються внутрішньодержавними судами і не мають ознак публічності, або вирішуються в дипломатичному порядку.

Існує декілька засобів мирного вирішення міжнародних суперечок: добрі послуги і посередництво; міжнародні слідчі комісії; міжнародне третейське розслідування; переговори; обслідування та примирення. В сфері запобігання і ліквідації забруднення морського середовища в результаті аварійного випадку найчастіше застосовуються переговори між урядами постраждалої держави та держави-порушниці. Це підтверджується аналізом практики вирішення спорів в цій сфері, зокрема, аварійного випадку з нафтовою платформою Deepwater Horizon в Мексиканському заливі 2010 року, в результаті якого перемовини відбувалися між урядами США та Великобританії.

Ще одним прикладом застосування позасудового методу реалізації міжнародної відповідальності за забруднення морського середовища є аварійний випадок на судні в 2008 році на Ліванському узбережжі, в результаті якого ГА ООН винесла припис добровільно відшкодувати шкоду, завдану морському середовищу Лівану зі сторони Ізраїлю.

В підрозділі 3.2 «Практика розгляду приватноправових спорів щодо забруднення навколишнього морського середовища в результаті аварійного випадку» проаналізовано практику застосування судової процедури щодо спорів про забруднення морського середовища в результаті аварійного випадку.

Прикладом цього є аварійний випадок з танкером «Престиж» на узбережжі Іспанії 2002 р. В результаті цього аварійного випадку уряду Іспанії не вдалося відшкодувати збитки, подавши позов проти винної держави, і реалізація відповідальності відбулася відповідно до Міжнародної конвенції про цивільну відповідальність за шкоду від забруднення нафтою 1969 р.

Аналіз практики судового і позасудового врегулювання спорів щодо забруднення моря в результаті аварійного випадку показує, що вибір процедури відшкодування шкоди державою залежить від розміру понесеного збитку. У випадку, коли йде мова про екологічну катастрофу світового масштабу, збільшується вірогідність того, що спір буде врегульовано за допомогою публічно-правових позасудових процедур. Якщо йдеться про локальне забруднення морського середовища держави, яке не носить довготривалий характер і може бути ліквідоване в короткі строки, тоді частіше держави обмежуються внутрішньоправовим судовим розглядом справи із застосуванням додаткового способу вирішення спору мирним шляхом - міждержавні дипломатичні перемовини. Так відбулося при аварійному випадку з нафтовою платформою Deepwater Horizon в Мексиканському заливі 2010 р.

Прикладом того, що застосування судової процедури вирішення спору у випадку забруднення морського середовища не завжди призводить до адекватної компенсації є аварійний випадок в Керченській протоці із судном «Волгонефть-139», який відбувся в 2007 р. Танкер «Волгонефть-139» належить судноплавству «Волготанкер», яке визнане банкрутом в 2008 р. Тому основний фінансовий тягар із забезпечення першочергових заходів із ліквідації наслідків аварії розподілився таким чином: місцевий бюджет (2 млн. грн.), решта необхідної суми (9 млн. грн.) - державний бюджет України. В результаті, РФ, яка є державою судна, та Україна, як постраждала сторона, намагалися врегулювати це питання політичними методами на міждержавному рівні.

У Висновках сформульовані теоретичні узагальнення й нове розв'язання наукового завдання, яке полягало у з'ясуванні особливостей міжнародно-правової відповідальності за забруднення морського середовища в результаті аварійного випадку. Відповідно до завдань дослідження, сформульовано низку важливих висновків, зокрема:

1. Поняття «аварійного випадку на морі» присутнє в великій кількості міжнародно-правових актів, а також в законодавчих актах окремих держав, єдиний понятійний апарат, який застосовувався до однакового змісту аварійного випадку на морі відсутній. Саме це призводить до низки колізій при застосуванні норм права щодо відповідальності за аварійний випадок на морі і інших проблем. Аварійний випадок охоплює найбільш широке коло аварій на морі і включає в себе усі різновиди, типи і види аварій. В контексті цього запропоновано авторське визначення аварійного випадку, яке розширює коло аварійних випадків, що включаються за даним поняттям до аварійних випадків на морі, не обмежуючись лише аваріями з суднами чи іншими плавучими засобами.

Аварійний випадок - це подія із судном або іншим плавучим засобом чи спорудою, що призвела до його краху в результаті впливу нездоланних природних явищ або екстремально тяжких гідрометеорологічних умов плавання, різні ушкодження судна або іншого плаваючого засобу чи споруди, зміщення вантажу, що перевозиться або зміна його фізико-хімічних властивостей в процесі морського перевезення, посадка судна або іншого плаваючого засобу чи споруди на мілину, або торкання до ґрунту, намотування тросів або сіток на гребний гвинт або інші випадки, які призвели до втрати морехідних властивостей і такі, що перешкоджають нормальній експлуатації судна або іншого павучого засобу чи споруди, пошкодження судном або іншим плавучим засобом іншого судна або плавучого засобу, засобів навігаційного обладнання, берегового спорудження, підводного кабелю, підводного трубопроводу, втрата судном об'єкта, що знаходиться на буксирі, а також подію, пов'язану із потраплянням до морського середовища об'єктів и речовин із суші, атмосфери чи космосу, що призвело до негативних наслідків для морського середовища.

2. Класифікація аварійних випадків, запропонована в міжнародному морському праві не охоплює усе коло аварійних випадків, які призводять до забруднення морського середовища, обмежуючись лише аваріями з суден, що на практиці спричинює проблеми реалізації міжнародної відповідальності за забруднення морського середовища.

Запропоновано авторську класифікацію аварійних випадків на морі, які призводять до забруднення морського середовища, а саме: аварійний випадок із суден і інших плавучих засобів; аварійний випадок із інших споруд на морі, які не мають ознак плавучості; аварійний випадок, пов'язаний з потраплянням в морське середовище об'єктів чи речовин з атмосфери, космосу чи суші.

3. В міжнародно-правових актах немає єдиної класифікації і переліку джерел забруднення морського середовища в результаті аварійного випадку. Оскільки створення вичерпного списку усіх джерел забруднення морського середовища не представляється можливим, то наукою міжнародного морського права створено перелік особливо небезпечних речовин для морського середовищ. Для встановлення відповідальності за забруднення морського середовища і застосування санкцій до держав необхідним є встановлення чіткого переліку особливо небезпечних речовин в міжнародно-правових актах.

4. Доведено необхідність прийняття єдиного акту, який би містив чіткі стандарти і норми щодо обладнання і стану суден, які перевозять небезпечні вантажі та забезпечував повну заборону здійснення перевезення небезпечних вантажів за допомогою однокорпусних суден, не лише на території Європейського Союзу чи США, де схожі норми сьогодні вже діють, але і в усьому світі.

5. Спори в сфері забруднення морського середовища в результаті аварійного випадку носять в переважній більшості приватноправовий характер. Це пов'язано також із особливою важливістю об'єкта правового захисту, що спонукає держави, які опосередковано чи прямо винні в завданні шкоди морському середовищу іншої держави, добровільно компенсувати збитки і нести відповідальність на майбутнє, досліджуючи зміни в морському середовищу, які настають в результаті аварійного випадку. В той же час, механізм застосування міжнародної відповідальності до держави є в міжнародному праві. Може бути застосована як процедура позасудового вирішення спору, так і реалізовано звернення до міжнародних судових органів, в першу чергу МС ООН та МТМП.

6. Ризик поряд з виною є суб'єктивною підставою для відповідальності за забруднення морського середовища за умови протиправності діяння, оскільки відповідальність за забруднення морського середовища в результаті аварійного випадку часто настає з причини здійснення перевезення небезпечних вантажів, що саме по собі є ризикованою діяльністю, а в контексті відповідальності постає питання обґрунтованого і законного ризику, а не ризику загалом.

7. Шкода є складовим елементом міжнародного правопорушення, пов'язаного із забрудненням моря, а сама міжнародно-правова відповідальність держави за таке правопорушення може наставати лише за умови, що заподіяна внаслідок забруднення шкода є істотною, однак цей важливий критерій є недостатньо чітко сформульований в міжнародному морському праві.

8. Застосування позасудових методів розгляду спорів, які виникли в результаті аварійного випадку на морі і стали причиною забруднення морського середовища, є першочерговим і найбільш доцільним шляхам врегулювання питань в цій сфері, враховуючи обопільне співробітництво держав і намагання добровільно, усіма можливими засобами, розуміючи відповідальність і важливість Світового океану, вирішити питання з найменшими збитками для морського середовища.

9. Ухилення винної держави від відповідальності за аварійність на морі є результатом безсистемності міжнародного морського права саме в сфері захисту і охорони морського середовища, тому особливу увагу слід приділити регулюванню відносин щодо аварійності на морі починаючи з етапу запобігання забрудненню морського середовища до відшкодування збитків в результаті аварійного випадку, який вже стався.

Чіткої регламентації потребує питання порядку, процедури самостійного реагування держави на аварійний випадок, який вже стався. Це зобов'язання передбачено ст. 195 Конвенції ООН з морського права 1982 р., яка вимагає від держав гарантії того, що забруднення внаслідок інцидентів і дій під державною юрисдикцією або контролем, не поширювалося за межі суверенних прав цих держав.

10. Істотність шкоди як критерій, відповідно до якого визначається необхідність застосування міжнародної відповідальності держави за забруднення морського середовища є недостатньо ефективним і на практиці призводить до неправильної оцінки аварійного випадку, особливо якщо йдеться про речовини, дія яких на морське середовище з часом змінюється, наприклад, радіація.

11. Для підвищення ядерної безпеки і більш ефективної співпраці держав в сфері забруднення морського середовища в результаті ядерного аварійного випадку, необхідно встановити чіткі межі і умови настання міжнародної відповідальності за транскордонний збиток, заподіяний ядерною аварією шляхом прийняття Проекту Європейської конвенції про відповідальність за збитки, спричинені радіаційною аварією при перевезенні спрацьованого ядерного палива від АЕС різних європейських держав.

12. В результаті інтенсифікації судноплавства і збільшення кількості аварійних випадків постала необхідність систематизації норм щодо відповідальності за забруднення і формування в міжнародних актах механізму щодо її здійснення, а також встановлення чіткого розмежування застосування неконфронтаційних заходів міжнародної відповідальності за забруднення морського середовища в результаті аварійного випадку та судової процедури, шляхом надання їй обов'язкової юрисдикції в певних випадках.

13. У більшості випадків процедура міжнародного вирішення спору за допомогою позасудових чи судових механізмів відбувається при великому впливі аварійного випадку на морське середовище не лише в межах конкретної постраждалої держави, але і в усьому світі. В той же час, якщо забруднення морського середовища внаслідок аварійного випадку на морі носить локальний, місцевий характер, то відшкодування шкоди відбувається частіше в контексті приватноправового спору. Це також пов'язано із сумою необхідної компенсації, яка при вирішенні локального спору, як правило, покривається страховкою судновласника, з вини якого настав аварійний випадок. Якщо ж аварійний випадок має великі масштаби і транскордонний вплив, то страхова сума є недостатньою для покриття збитків морському середовищу.

14. Для України є надзвичайно важливим питання набуття членства в Міжнародному Фонді для компенсації за збитки від забруднення нафтою та в Міжнародному Додатковому Фонді для компенсації за збитки від забруднення нафтою, які створено під егідою Міжнародної морської організації з метою полегшення можливості отримання державою компенсації за забруднення морського середовища та отримання такої компенсації в розмірі, співрозмірної нанесеній морському середовищу шкоді.

забруднення морський міжнародний відповідальність

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Ярова А. О. Правова природа аварійного випадку в міжнародному морському праві: поняття, класифікація // Держава і право: зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. Київ: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2015. Вип. 67. С. 395-408.

2. Ярова А. О. Міжнародно-правова відповідальність держав за забруднення морського середовища в аварійному випадку (практика держав) // Прикарпатський юридичний вісник: зб. наук. праць. Івано-Франківськ: Національний ун-т «Одеська юридична академія», 2016. Вип. 2(11). С. 144-147.

3. Ярова А. О. Міжнародно-правовий захист щодо механізму запобігання забрудненню морського середовища // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: «Право». 2016. Вип. 39. Т. 2. С. 150-155.

4. Ярова А. О. Відповідальність держав за забруднення морського середовища // Jurnalul juridic national: teorie єi practic. 2015. № 6 (16). С. 259-264.

5. Ярова А. О. Практика розгляду спорів щодо забруднення морського середовища в результаті аварійного випадку // Oxford Journal of Legal Studies. Oxford: Oxford University Press, 2017. Issues 4 (2). Volume 37. P. 923-933.

6. Ярова А. О. Міжнародно-правова відповідальність за забруднення морського середовища відповідно до Конвенції ООН з морського права 1982 року // Актуальні завдання та напрямки розвитку юридичної науки у ХХІ столітті: матеріали Міжнар. наук.- практ. конф., Львів, 16-17жовтня 2015 р. Львів: Західноукраїнська організація «Центр правничих ініціатив», 2015. С. 98-102.

7. Ярова А. О. Захист морського середовища від забруднення на прикладі регіональних міжнародних угод // Пріоритетні напрямки розвитку правової системи України:матеріали ІV Міжнар. наук. - практ. конф., Одеса, 14-15 жовтня 2015 р. Херсон: Видавничий дім «Гельветика», 2016. С.45-49.

8. Ярова А. О. Проблеми забруднення внаслідок аварійного випадку в міжнародному морському праві // Особенности адаптации законодательства Молдовы и Украины к законодательству Европейского Союза: материалы Междунар. науч.-практ.конф.,Кишенев(Республика Молдова), 27-28 марта 2015 г. Кишенев: Ин-т юрид. И полит. Исследований АН Республики Молдова, 2015. Ч.2. С. 122-125.

Ярова А.О. Міжнародно-правові аспекти відповідальності за забруднення морського середовища в результаті аварійного випадку

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.11 - міжнародне право - Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, Київ, 2017.

Дисертація присвячена комплексному теоретико-правовому аналізу міжнародно-правових аспектів відповідальності за забруднення морського середовища в результаті аварійного випадку, з'ясуванню особливостей правової природи аварійного випадку, видів джерел забруднення морського середовища в результаті аварійного випадку, дослідженню проблем міжнародно-правової відповідальності за забруднення морського середовища та контролю, підвищення ефективності відповідальності з боку держави при забрудненні морського середовища в результаті аварійного випадку.

Досліджено правову природу аварійного випадку та джерела забруднення морського середовища, проаналізовано особливості регламентації поняття «аварійний випадок» в міжнародному законодавстві. В цьому контексті виявлено велику кількість класифікацій, які запропоновані науковцями і міжнародним морським правом. Сформульовано висновки щодо необхідності прийняття єдиного уніфікованого поняття аварійний випадок та розроблення класифікації аварійних випадків, які призводять до забруднення морського середовища. Досліджено поняття, види та принципи міжнародної відповідальності за забруднення морського середовища в результаті аварійного випадку та сформульовано важливі висновки щодо необхідності прийняття єдиного міжнародного нормативно-правового акту, який би регулював обов'язок судновласників щодо устаткування, обладнання та стану суден, а також акту, в якому містилися би норми щодо процедури дій держави, постраждалої внаслідок аварійного випадку на морі.

Окремий підпункт присвячено характеристиці міжнародно-правової відповідальності в результаті аварійного випадку, який носить характер підвищеної небезпеки. Виявлено особливості настання міжнародно-правової відповідальності в цій сфері. Розглянуто питання підвищення ефективності міжнародно-правової відповідальності, вдосконаленню норм міжнародного морського права в цій сфері і конкретизації повноважень держав.

Проаналізовано практику застосування міжнародних судових і досудових процедур в результаті виникнення спору щодо забруднення морського середовища в результаті аварійного випадку. Проаналізовано практику Міжнародного Суду ООН, Міжнародного трибуналу ООН з морського права, практику інших судових інстанцій щодо спорів в цій сфері. Сформульовано висновки щодо застосування мирних способів врегулювання спорів щодо забруднення морського середовища в аварійному випадку, а також науково - обґрунтовані пропозицій та рекомендації щодо перспектив розвитку та підвищення ефективності та реформування міжнародно-правової відповідальності за забруднення морського середовища в результаті аварійного випадку.

Ключові слова: морські спори, контроль за забруднення морського середовища, відповідальність за забруднення моря, морські спори в результаті аварій, аварійний випадок, аварії на морі.

Яровая А.А. Международно-правовые аспекты ответственности за загрязнение морской среды в результате аварийного случая

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.11 - международное право - Институт государства и права им. В. М. Корецкого НАН Украины, Киев, 2017.

Диссертация посвящена комплексному теоретико-правовому анализу международно-правовых аспектов ответственности за загрязнение морской среды в результате аварийного случая, исследованию особенностей правовой природы аварийного случая, видов источников загрязнения морской среды в результате аварийного случая, проблем международно-правовой ответственности за загрязнение морской среды в результате аварийного случая и контроля. Исследована правовая природа аварийного случая и источники загрязнения морской среды, проанализированы особенности регламентации понятия «аварийный случай» в международном законодательстве. Выявлено необходимость принятия единого понятия «аварийный случай», в котором предусматривались бы все возможные случаи загрязнения морской среды.

Не выявлено единой унифицированной классификации морских аварийных случаев, несмотря на большое количество классификаций, предложенных исследователями и международным морским правом. В научной литературе наиболее применимой является классификация, в соответствии с которой разделяют все морские инциденты на: катастрофы суден, аварии суден, аварии технических средств и других средств на суднах, аварийные случаи. Но такая классификация использует термины, которые не в достаточной мере характеризую понятие «аварийный случай», поскольку рассматривает его лишь одним из видов аварийности.

Отдельный пункт посвящен международно-правовой ответственности в результате аварийного случая, который носит характер повышенной опасности. Выявлены особенности наступления международно-правовой ответственности в этой сфере, рассмотрен вопрос повышения эффективности международно-правовой ответственности, усовершенствованию норм международного морского права в этой сфере и конкретизации полномочий государств.

В исследовании международно-правовой ответственности за загрязнение морской среды в результате аварійного случая предложены конкретные пути решения этой проблемы, а именно принятие отдельного международного нормативно-правового акта, в котором бы находились стандарты и нормы по состоянию суден, а также в отношении того, как они должны быть оборудованы. Это касается, в особенности суден, которые перевозят небезопасные грузы.

Исследовано понятие, виды и принципы международной ответственности за загрязнение морской среды в результате аварийного случая и сформулированы важные выводы о необходимости принятия единого международного нормативно-правового акта, который бы регулировал обязанность судовладельцев по оборудованию и состояния судов, а также акта, в котором содержались бы нормы относительно процедуры действий государства, пострадавшего в результате аварийного случая на море.

Также проанализирована практика применения международных судебных и досудебных процедур в результате спора относительно загрязнения морской среды в результате аварийного случая. В результате анализа выявлено, что выбор процедуры возмещения ущерба государством зависит от размера понесенного ущерба. Если речь идет об экологической катастрофе мирового масштаба, повышается вероятность того, что спор будет урегулирован при помощи публично-правовых процедур. Если аварийное загрязнение морской среды имеет локальный характер и носит недлительный характер может быть быстро ликвидировано, то повышается вероятность то, что спор будет урегулирован по внутреннему праву государства, которое стало жертвой такого загрязнения и чаще всего ограничивается судебным процессом, который носит частный характер.

Проанализирована практика Международного Суда ООН, Международного трибунала ООН по морскому праву, практика других судебных инстанций по спорам в этой сфере. Сформулированы выводы по применению мирных способов урегулирования споров относительно загрязнения морской среды в аварийном случае, а также сделаны научно - обоснованные предложения и рекомендации относительно перспектив развития и повышения эффективности и реформирования международно-правовой ответственности за загрязнение морской среды в результате аварийного случая.

Ключевые слова: морские споры, контроль за загрязнение морской среды, ответственность за загрязнение моря, морские споры в результате аварий, аварийный случай, аварии на море.

Iarova A.O. Legal aspects of international liability of marine pollution as a result of emergency cases

Thesis for the degree of Candidate of Sciences on specialty 12.00.11 - Institute of State and Law after V. M. Koretsky of the National Academy of Sciences of Ukraine. Kyiv, 2017.

The thesis is devoted to complex theoretical - analysis of the legal aspects of international legal responsibility of the head of marine pollution resulting from emergency event features clarify the legal nature of the emergency event types of sources of pollution of the marine environment as a result of an emergency case to the problems of international legal responsibility for marine pollution resulting in emergency case and control, increasing the efficiency of liability of the state at pollution the marine environment as a result of the emergency event. The legal nature of the emergency case and sources of marine pollution, regulation peculiarities term "emergency case" in international law. In this context, a large number of classifications proposed by researchers and international maritime law have been identified.

The conclusions about the need for a single unified concept avarinyy case and develop a classification of emergency cases that lead to pollution of the marine environment. The concept, types y principles of international responsibility for marine pollution as a result of the emergency event and formulated important conclusions about the need for a single international legal act regulating the obligation of shipowners on the equipment and condition of vessels, as well as act in which contained provisions on the procedure to actions of the state affected by the disaster event at sea. Also analyzed the practice of international judicial pre-trial procedures y as a result of a dispute regarding marine pollution resulting from emergency cases.

Analyzed the practice of international judicial pre-trial procedures y as a result of a dispute regarding marine pollution resulting from emergency cases. Analyzed the practice of the International Court of Justice, the UN International Tribunal for the Law of the Sea, the practice of other courts in disputes in this area.

Analyzed the practice of the International Court of Justice, the UN International Tribunal for the Law of the Sea, the practice of other courts in disputes in this area. The conclusions on the use of peaceful methods of resolving disputes regarding marine pollution in case of emergency and scientifically - grounded proposals and recommendations regarding the development and increase the efficiency and reform of international legal responsibility for the pollution of the marine environment as a result of the emergency event.

Keywords: maritime disputes, control pollution of the marine environment, responsible for marine pollution, maritime disputes in accidents, emergency incident, an accident at sea.

Размещено на Allbest.ru