Мета й особливості діяльності державного службовця

Метою Стратегії до 2020 року є вдосконалення системи державного управління і відповідно підвищення рівня конкурентоспроможності країни. З урахуванням європейського вибору та європейської перспективи України ця Стратегія розроблена згідно з європейськими стандартами належного адміністрування в питаннях трансформації системи органів державного управління. Відповідно до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі - Угода про асоціацію) Стратегія до 2020 року ґрунтується на спільних цінностях, а саме дотриманні демократичних принципів, верховенстві права, належному врядуванні. У статті 3 Угоди про асоціацію належне врядування визначається як один з принципів, що є головними для посилення відносин між сторонами. З огляду на важливість реформи державного управління для України до розроблення Стратегії до 2020 року було залучено широке коло заінтересованих сторін.

Європейські стандарти належного адміністрування сформульовані в документі SIGMA “Принципи державного управління”, який містить систему принципів і критеріїв оцінки державного управління (далі - Принципи державного управління). Структура Стратегії відповідає принципам державного управління, розробленим SIGMA у тісній співпраці з Європейською Комісією. Вони визначають, що саме належне врядування означає на практиці, та окреслюють основні вимоги до добре функціонуючої системи органів державного управління. Принципи сформульовані на основі міжнародних стандартів і вимог, а також належних практик держав - членів ЄС та/або країн Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР). Принципи державного управління визнані деякими країнами як перелік стандартів та система принципів і критеріїв для оцінки реформ державного управління.

Стратегія до 2020 року з урахуванням Принципів державного управління визначає такі напрями реформування:

- формування і координація державної політики (стратегічне планування державної політики, якість нормативно-правової бази та державної політики в цілому, включаючи вимоги щодо формування політики на основі ґрунтовного аналізу та участь громадськості);

- модернізація державної служби та управління людськими ресурсами;

- забезпечення підзвітності органів державного управління (прозорість роботи, вільний доступ до публічної інформації, організація системи органів державного управління з чітким визначенням підзвітності, можливість судового перегляду рішень);

- надання адміністративних послуг (стандарти надання та гарантії щодо адміністративних процедур, якість адміністративних послуг, електронне урядування);

- управління державними фінансами (адміністрування податків, підготовка державного бюджету, виконання державного бюджету, система державних закупівель, внутрішній аудит, облік та звітність, зовнішній аудит).

Державна служба є основою державного управління. Створення професійної державної служби має виключне значення для країни з перехідною економікою. Цілі реформування, передбачені Стратегією сталого розвитку “Україна - 2020”, схваленою Указом Президента України від 12 січня 2015р. № 5, не можуть бути досягнуті без професійних, доброчесних та етичних державних службовців.

Принципи, на основі яких створюється державна служба, відображені у Принципах державного управління, а саме:

- сфера охоплення державної служби є належною, чітко визначеною і застосовується на практиці;

- політика і правова база для професійної та чітко впорядкованої державної служби визначені та застосовуються на практиці; інституційна структура дає змогу здійснювати послідовне та ефективне управління людськими ресурсами у всій системі державної служби;

- відбір і призначення на посади державної служби ґрунтується на досягненнях і здобутках та однаковому ставленні до кандидатів на всіх етапах процесу; критерії для переведення на нижчу посаду та припинення державної служби є чіткими та зрозумілими;

- прямий чи непрямий політичний вплив на вищі керівні посади державної служби унеможливлюється;

- система оплати праці державних службовців ґрунтується на класифікації посад, є справедливою і прозорою;

- забезпечується професійний розвиток державних службовців, що включає регулярне навчання, справедливе оцінювання результатів діяльності, а також мобільність і просування по службі на основі об'єктивних, прозорих критеріїв і здобутків;

- здійснюються заходи для сприяння доброчесності, запобігання корупції та забезпечення дисципліни на державній службі.

Основні проблеми державної служби в Україні пов'язані з недотриманням принципів прийняття на державну службу на основі здобутків, політичної нейтральності, відкритості та прозорості в роботі державних службовців, що супроводжується слабкою дисципліною, відповідальністю та незбалансованими процедурами. Не визначено єдині стандарти вступу на державну службу, в тому числі процедури призначення на посади та просування по службі, права і обов'язки державних службовців. Більшість центральних органів виконавчої влади не застосовують сучасні інструменти управління людськими ресурсами та навчання. Незбалансована система оплати праці призвела до нерівності у системі державного управління. Наслідком цього є висока плинність кадрів на державній службі та суб'єктивність у просуванні по службі. Державне управління в Україні також характеризується відсутністю гендерної рівності: в той час як 75 відсотків персоналу є жінками, на рівні прийняття рішень їх частка становить лише 13 відсотків (за даними Глобального звіту Програми розвитку Організації Об'єднаних Націй (ПРООН) з питань гендерної рівності в області державного управління, 2014 рік). В Україні співвідношення між жінками та чоловіками, що є законодавцями, старшими посадовими особами та менеджерами, становить 38 до 62. У цілому Україна посідає 67 місце із 145 за Індексом гендерної рівності на 2015 рік (що означає втрату позицій порівняно з 2014 роком, коли вона посідала 56 місце із 142).

Закон України “Про державну службу” від 10 грудня 2015 р. відповідає Принципам державного управління та спрямований на вирішення основних питань державної служби. Ефективна реалізація зазначеного Закону є найбільшим викликом у наступний період. Необхідно запровадити системи реалізації Закону та забезпечити їх кадрами, які мають відповідний рівень компетентності. Основними складовими елементами реформи, що забезпечуватимуть зазначене, є:

- визначення посад державних службовців, які несуть відповідальність за проведення основних національних реформ і мають право на спеціальні умови оплати праці в рамках загальної системи оплати праці державних службовців (так звані “реформаторські кадри”) (далі - фахівці з питань реформ);

- запровадження принципів державного управління в системі державної служби шляхом ефективної реалізації Закону України “Про державну службу”;

- фінансова стабільність реформування системи оплати праці державних службовців з урахуванням макроекономічних показників;

- оптимізація чисельності працівників у системі органів державного управління;

- утворення структурних підрозділів з управління персоналом або введення посади спеціаліста з питань персоналу в міністерствах та інших центральних органах виконавчої влади з метою розвитку сучасного управління людськими ресурсами з координацією діяльності Нацдержслужбою;

- створення інтегрованої інформаційної системи управління людськими ресурсами на державній службі;

- реформа системи професійного навчання державних службовців, у тому числі в частині володіння іноземною мовою, яка є однією з офіційних мов Ради Європи;

- посилення інституційної спроможності Нацдержслужби.

Для визначення ефективності Закону України “Про державну службу” необхідно систематично аналізувати та оцінювати стан його реалізації шляхом проведення загальної оцінки вихідного стану відповідно до першого напряму реформи, за методологією SIGMA, яка визначає всеохоплюючі критерії для оцінки функціонування державної служби.

Закон України “Про державну службу” передбачає проведення реформування системи оплати праці державних службовців з метою забезпечення її конкурентоспроможності на ринку праці, підвищення рівня прозорості, передбачуваності та справедливості. Встановлення конкурентоспроможного рівня заробітної плати сприятиме залученню кращих фахівців, що є важливою складовою частиною реформування системи державного управління в Україні. Проведення реформування може бути успішним за умови забезпечення збалансованості державного бюджету у середньостроковій перспективі.

Реформування системи оплати праці державних службовців здійснюватиметься на стабільній фінансовій основі відповідно до обґрунтованих макроекономічних показників. Особлива увага зосереджуватиметься на забезпеченні конкурентоспроможного рівня оплати праці державних службовців, які відіграють визначальну роль у проведенні національних реформ.

До кінця 2020 року під час удосконалення організаційної структури та оптимізації чисельності органів державного управління суттєво оновиться склад державних службовців відповідно до встановлених вимог, нової структури та процедури роботи у таких органах. Поступово збільшаться посадові оклади державних службовців та завершиться комплексна реформа системи оплати їх праці, що гарантуватиме державним службовцям прозорість та конкурентоспроможний рівень заробітної плати відповідно до показників загального ринку праці.

Оптимізація та автоматизація внутрішніх процесів, реформа системи надання адміністративних послуг сприятимуть скороченню протягом 2017-2020 років у державних органах чисельності державних службовців та працівників, які виконують функції з обслуговування, не менш як на 10 відсотків порівняно з чисельністю таких працівників станом на 1 січня 2016 року.

Суттєвий перегляд завдань та функцій державних органів, автоматизація процесів їх роботи сприятимуть залученню на державну службу висококваліфікованих фахівців з відповідним досвідом та навичками, що дасть змогу якісно оновити систему державного управління та державної служби відповідно до європейських стандартів та кращих практик управління.

До 2020 року передбачається поступове скорочення чисельності державних службовців та працівників центральних органів виконавчої влади та державних службовців місцевих держадміністрацій шляхом децентралізації функцій та зменшення кількості адміністративно-територіальних одиниць.

Висновки

Дослідження і аналіз мети та особливостей діяльності державного службовця на підставі законодавчих актів, вивчення наукової літератури, порівняння поглядів вчених з проблем, пов'язаних з темою курсової роботи, дали підстави автору дійти до відповідних висновків.

Завдання, розв'язанню якого присвячена дана курсова робота, полягає у здійсненні комплексного аналізу діяльності державного службовця. Здійснене дослідження дозволяє зробити такі підсумкові узагальнення та рекомендації.

1. Аналіз стану наукової розробки теми показав, що діяльність державних службовців є об'єктом постійних наукових досліджень зарубіжних та вітчизняних вчених. Водночас, є нагальна необхідність подальших досліджень в цьому напрямі, здійснення комплексного аналізу сутності та змісту діяльності державних службовців, що й обумовило вибір теми курсової роботи.

Вивчення діяльності державних службовців дозволяє помітити прогалини сучасного законодавства, вивчити нагальні проблеми, що виникають при здійсненні державними службовцями їх обов'язків та повноважень. Глибокий аналіз та вивчення проблематики діяльності державних службовців дає підгрунтя для створення системи пропозицій щодо покращення стану справ у цій сфері.

1. Здійснення професійної діяльністі державними службовцями регламентовано значною базою законодавчих документів - законами України, постановами та розпорядженнями Кабінету Міністрів України, указами Президента України. Діяльність державних службовців, яка полягає у виконанні завдань держави та реалізації її функцій, випливає насамперед із Конституції України. Основним законом натепер, що регламентує діяльність державних службовців, визначає їх права, обов'язки, регулює оплату праці є Закон України “Про державну службу” № 889-VIII від 10.12.2015, який вступив в силу з 01.05.2016. Цей Закон визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства. З ухваленням цього закону в Україні з'явивилися цілком конкретні шанси створити по-справжньому професійний, політично нейтральний і стабільний державний апарат. До 01.05.2016 в Україні діяв Закон про державну службу від 16.12.1993, який було ухвалено до прийняття Конституції незалежної України. До нього багато разів вносилися зміни, текст цього Закону є відносно коротким, багато його положень давно були застарілими, неактуальними та об'єктивно потребували змін. Назріла реформа державної служби з усією необхідністю передбачала прийняття принципово нового закону.

2. З проведеного у даній роботі аналізу щодо сутності діяльністі державного службовця можна зробити висновок, що державна служба - це професійна діяльність, яка є для державного службовця професією - необхідністю виконувати соціальні посадові повноваження. У межах цієї професійної діяльності реалізується компетенція державних органів. Ця діяльність спрямована на забезпечення функціонування державних органів і полягає у виконанні посадових обов'язків. Державний службовець виконує державні функції, повноваження державних органів, а також дії, які викликають певні юридичні наслідки, вирішує державні завдання в економічній, соціальній, адміністративно- політичній сферах.

3. В ході курсової роботи визначено узагальнену структуру діяльності державного службовця, яку характеризують такі складові: мета діяльності, предмет діяльності, об'єкт діяльності, засоби діяльності, функції, виконувані державними службовцями, умови діяльності, результат (продукт) діяльності.

4. В ході роботи розкрито суспільну роль державної служби, яка полягає у виконанні завдань держави та реалізації її функцій. Завдання і функції держави, виконання яких покладається на державну службу, випливають із Конституції та законів України. Суть їх полягає в забезпеченні суверенітету, незалежності, розвитку України як демократичної, соціальної, правової держави, де людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю, а права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

5. Правовий аспект статусу, прав та обов'язків державного службовця визначається Законом України «Про державну службу» та іншими нормативно-правовими актами. Правовий статус державних службовців загалом характеризується тим, що завдання та функції державної служби зумовлюють необхідність закріплювати спочатку службові обов'язки і лише потім - службові права. Обов'язки державного службовця визначають сутність його службової діяльності, окреслюють коло поставлених завдань. Права ж спрямовані на забезпечення належних умов здійснення службової діяльності, створення реальних можливостей для здійснення службових завдань.

6. Досліджуючи тему стратегічних напрямків діяльності державної служби України можна зробити висновок, що реформа державної служби є однією з основних реформ України. Реальним кроком у проведенні реформи є прийняття 10 грудня 2015 року Закону України “Про державну службу”. Також важливим документом у визначенні стратегічних напрямів діяльності державної служби України є Стратегія реформування державного управління України на 2016-2020 роки. Аналізуючи текстовий документ Стратегії можна виділити, зокрема, такі стратегічні напрямки діяльності державної служби України: модернізація державної служби та управління людськими ресурсами; прозорість роботи, вільний доступ до публічної інформації, організація системи органів державного управління з чітким визначенням підзвітності, можливість судового перегляду рішень;

Список використаних джерел

1. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: курс лекций / Г.В. Атаманчук. 4- е изд., стер. М.: Омега-Л, 2006. 584 с.

2. Бачило И.Л. Функции органов управлення. Правовые проблемы формирования и реализации / И.Л. Бачило. М.: Юрид. лит., 1976. 200 c.

3. Битяк Ю.П. Державна служба в Україні: організаційно-правові засади: [Монографія] / Юрій Прокопович Битяк. Харків: Право, 2005. 304с.

4. Волошина В.В. Государственная служба в Российской Федерации: теоретико-правовые аспекти / В.В. Волошина, К.А. Титов. М.: Луч, 1995. 178 с.

5. Державна служба: підручник: у 2 т. / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України; редкол.: Ю. В. Ковбасюк, О. Ю. Оболенський, С. М. Серьогін [та ін.]. К. ; Одеса: НАДУ, 2012. Т. 1. 372 с.

6. Державна служба в Україні: актуальні проблеми та шляхи модернізації: наукова розробка / Р. А. Науменко, Л. М. Гогіна, В. Д. Бакуменко та ін. К.: НАДУ, 2010. 44 с.

7. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. К.: Міністерство юстиції України, 2006. 124 с.

8. Круп'як Л.Б. Організація діяльності державного службовця: [навчальний посібник] / Л.Б. Круп'як. Тернопіль: Крок, 2015. 243с.

9. Лазарев Б.М. Государственная служба / Б.М.Лазарев. М.: Академический правовой университет при Институте государства и права РАН, 1993. 228 c.

10. Лазор О. Д. Державна служба в Україні: [навчальний посібник] / О.Д. Лазор, О.Я. Лазор. К.: Дакор, 2005. 472 с.

11. Наумік К.Г. Організація діяльності державного службовця: [навчальний посібник] / К. Г. Наумік, А. М. Григоренко, В. В. Ушкальов. Харків: Вид. ХНЕУ, 2011. 320 с.

12. Оболенський О. Ю. Державна служба: підручник / О. Ю. Оболенський. К.: КНЕУ, 2006. 472 с.

13. Пашко Л.А. Професійна освіта державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування: акмеологічний підхід [Електронний ресурс] / Л.А. Пашко // Наук.-інформ. вісн. з держ. упр. НАДУ. 2011. № 3. с. 77-84. Режим доступу: http://visnyk.academy.gov.ua.

14. Про державну службу: Закон України від 10.12. 2015 [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради, 2016, № 4, ст.43.Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.

15. Про державну службу: Закон України від 16.12. 1993 [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради, 1993, № 52, ст.490.Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.

16. Разіна, О.І. Особливості правового статусу державних службовців в Україні [Текст] / Разіна О.І., Перевалова Л.В. // Международная научная конференция MicroCAD: Секція №25 - Актуальні проблеми розвитку інформаційного суспільства в Україні - Вісник НТУ "ХПИ", 2013. № 69 (1042).

17. Старилов Ю.Н. Служебное право: учебник/ Ю.Н. Старилов. М.: БЕК, 1996. 290 с.

18. Стратегія реформування державного управління України на 2016-2020 роки від 24.06.2016 р. [Електронний ресурс] // Урядовий кур'єр, 2016 - № 139. Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.

19. Стратегія реформування державної служби та служби в органах місцевого самоврядування в Україні на період до 2017 року від 18.03.2015 [Електронний ресурс] // Урядовий кур'єр, 2015 - № 63. Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.

20. Федоренко В. Новий Закон України «Про державну службу» - «дорожня карта» для формування європейської моделі державної служби [Електронний ресурс]/ В.Федоренко // Журнал Верховної Ради України Віче.- 2016.-№3.][ Режим доступу: http://www.viche.info/journal/5104/.

Размещено на Allbest.ru