Адміністративно-правові засади регулювання відносин у сфері державної безпеки України

ВИСНОВКИ

Даним дослідженням вирішено важливу наукову проблему щодо напрацювання адміністративно-правових механізмів регулювання правових відносин у сфері державної безпеки, що відповідають вимогам сьогодення, удосконалення внутрішніх зв'язків між суб'єктами зазначеної сфери. Новими науковими результатами роботи є: детальна та об'єктивна оцінка ситуації у сфері державної безпеки; виявлено причинно-наслідкові зв'язки існуючих негативних явищ та недоліків, визначено правові та організаційні заходи щодо їх усунення, вдосконалення законодавства та структури адміністративно-правового регулювання у сфері державної безпеки.

Результати дисертації застосовні при плануванні та розробці законопроектів, доктринальних документів у сфері державної безпеки, удосконалення регулювання безпекових відносин.

Найбільш суттєвими науковими та практичними результатами роботи є:

1. На підставі здійснення аналізу існуючих доктринальних підходів щодо адміністративно-правових відносин у вітчизняній науці, робиться висновок про те, що в адміністративній науці суспільні відносини, в яких перебувають суб'єкти адміністративного права, переважно сприймаються як такі, що мають «управлінський» характер і які виникають у сфері реалізації державної виконавчої влади. Існує також концепція «зникнення» державного управління в сучасних управлінських системах, а також що в умовах ринкових перетворень та демократизації суспільного життя, в суспільних відносинах, які регулюються адміністративним правом, домінантою вже не є управлінський їх вид. Поряд з управлінським їх видом, і при цьому не домінуючим, існують і інші їх види, так званого публічно-сервісного характеру. Однак для сфери державної безпеки «управлінський» характер згаданих відносин залишається основним.

2. Застосування відповідних наукових методів дослідження дозволило зробити висновок, що об'єктами державного захисту у сфері державної безпеки мають бути її основні ознаки (насамперед інститути державної влади, територіальна цілісність, суверенітет, грошово-кредитна та податкова системи), які мають бути захищені від існуючих загроз і є своєрідною «критичною масою» безпечного існування будь-якої держави.

3. Дослідження ґенези понять «безпека» та «державна безпека» дозволило сформулювати наступний понятійний апарат сфери державної безпеки:

«безпека» - збалансований стан функціонування соціальної системи (людини, держави, світового співтовариства), антропогенних, природних систем тощо, за якого людина завдяки знанням про навколишнє природне середовище і тенденції його розвитку своїми діями спроможна своєчасно виявити та мінімізувати вплив існуючих та потенційних загроз або уникнути їх, що надає системі можливість зберігати комплекс своїх цінностей і забезпечувати подальший їх розвиток;

«безпека України» - збалансований стан функціонування людини, суспільства і держави, за якого існуючі суспільні правовідносини спрямовані на прогнозування, запобігання, своєчасне виявлення та мінімізацію впливу існуючих та потенційних загроз або уникнення їх як в середині держави, так і за її межами, що дає змогу зберегти систему людських, суспільних та державних цінностей і забезпечити подальший їх розвиток;

«державна безпека» - збалансований стан функціонування держави як політичного інституту влади, який досягається шляхом прогнозування, запобігання, виявлення та мінімізації негативного впливу існуючих і ймовірних загроз основним ознакам держави (насамперед інститутам державної влади, територіальній цілісності, суверенітету, грошово-кредитній та податкові системам) та дає змогу державі ефективно реалізовувати своє соціальне призначення щодо забезпечення подальшого розвитку особи (громадянина), суспільства і держави в цілому;

«сфера державної безпеки» - середовище, яке включає в себе основні ознаки держави (насамперед інститути державної влади, територію, суверенітет, грошово-кредитну та податкову системи), а також відповідні інституції держави, які здійснюють заходи із управління та забезпечення безпечного і належного функціонування зазначених ознак та їх подальшого розвитку. Визначальною ознакою цих понять є не критерій «захищеність» як сталість, а критерій «функціонування», який забезпечує розвиток відповідної системи;

«безпекові правовідносини» - правові відносини сфери державної безпеки, які врегульовані адміністративно-правовими нормами.

4. Дослідження загальної характеристики та сучасного стану відносин у сфері державної безпеки, які врегульовані адміністративними нормами (безпекові правовідносини), вирізнення їхніх особливих ознак, дозволило провести класифікацію зазначених правовідносин та виділити спеціальні відносини, що виникають між суб'єктом (державою, органами держави, службовими особами) та представниками зовнішнього соціального середовища, які можуть мати як правовий характер (у тому числі агентурний, що регулюється спеціальним законодавством), так і позаправовий (що не узгоджується з нормами права).

5. Розкриття підстав та умов виникнення правовідносин між суб'єктами сфери державної безпеки дозволило зробити висновок, що безпекові правовідносини можуть виникати з ініціативи однієї сторони або з ініціативи обох сторін. Однак їхня сутність залишається незмінною - вирішальною стороною у цих правовідносинах є той суб'єкт відносин, що представляє виконавчу владу як носій юридично-владних повноважень. Адміністративні спори, конфлікти тощо, що виникають у процесі діяльності суб'єктів сфери державної безпеки, вирішуються, як правило, в адміністративному порядку вищим державним органом або в суді.

Підставами започаткування безпекових правовідносин є події і дії. Найбільш характерними діями є видання актів управління, адміністративний правочин, найпоширенішим різновидом якого є адміністративний договір, та адміністративний делікт. Між громадянином та суб'єктом сфери державної безпеки може укладатися різновид індивідуального адміністративного договору - конфіденційний адміністративний договір про співробітництво в інтересах забезпечення державної безпеки. Між суб'єктами договору виникають взаємні права і обов'язки, а також юридична відповідальність за його недотримання.

6. Специфічним для об'єкту системи адміністративно-правового регулювання сферою державної безпеки є його поділ на внутрішній і зовнішній. Внутрішнім об'єктом при забезпеченні державної безпеки є люди, соціальні групи, навколишнє природне середовище, а також державні інституції. Зовнішній об'єкт - зовнішнє соціальне середовище та його інституції, на яке здійснюється спеціальний державний управлінський вплив - застосовуються спеціальні засоби та методи з метою протидії негативним явищам, спрямованим проти держави. Під час здійснення спеціального державного управлінського впливу започатковуються спеціальні суспільні відносини, що виникають між суб'єктом (державою, органами держави, службовими особами) та представниками зовнішнього соціального середовища. Зазначені відносини можуть мати як правовий характер (у тому числі агентурний, що регулюється спеціальним законодавством), так і позаправовий (що не узгоджується з нормами права), який включає в себе певну силову основу, і яка використовується активно або пасивно.

7. Правовому регулюванню безпекових відносин у сфері державної безпеки притаманна відповідна специфіка, яка полягає, насамперед, у функціонуванні інститутів військової та спеціальної служб. Зазначене породжує настання низки особливих юридичних наслідків, які не можуть виникати у інших сферах життєдіяльності. Так, за службову необхідність і доцільність військового наказу відповідає командир (начальник); подана скарга не може зупинити виконання наказу; у разі відкритої відмови підлеглого підпорядковуватися наказу командир (начальник) зобов'язаний застосувати всі заходи примусу, у тому числі арешт і притягнення до кримінальної відповідальності, а в окремих випадках і зброю; жоден орган державної влади не може втручатися в законну діяльність військового командування.

8. Система регулювання безпекових правовідносин у сфері державної безпеки є дворівневою. Її складають вищі органи державної влади держави, що здійснюють управлінський вплив на інші органи державної влади - суб'єкти нижчого рівня зазначеної сфери. Законодавчим регулятором зазначених відносин є Верховна Рада України, яка шляхом прийняття законів, здійснює формалізацію підстав, механізмів, умов тощо виникнення безпекових правовідносин. Однак Верховна Рада України не є суб'єктом зазначених правовідносин, оскільки між парламентом і іншими суб'єктами сфери державної безпеки не існує адміністративного підпорядкування.

Зроблений аналіз дає підстави дійти висновку про наявність істотного недоліку, що полягає у відсутності в парламенту повноваження щодо розробки та затвердження загальнодержавних програм, які стосуються питань державної безпеки, здійснюючи при цьому лише затвердження бюджетних сум на їх виконання. Парламенту не притаманна також функція здійснення контролю за кадровою політикою у сфері державної безпеки. Зазначене мінімізує роль парламенту у регулюванні функціонування зазначеної сфери.

9. Розкриття місця і ролі Президента України у здійсненні адміністративно-правового регулювання відносин у сфері державної безпеки дало змогу зробити висновок, що саме Президент України є головним суб'єктом їх регулювання, є своєрідним генератором управлінських безпекових правовідносин, який для здійснення своїх повноважень створює консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби. Водночас, надмірна концентрація повноважень у сфері державної безпеки в Президента України, яка існувала до 2014 року, створила передумови для авторитаризму, нівеляції демократичних засад державного управління.

10. Місце і роль Кабінету Міністрів України (Уряду) у системі адміністративно-правового регулювання сферою державної безпеки зводиться, в основному, до виконання функції забезпечення (адміністративно-господарської функції). Заходи забезпечення державної безпеки з боку Кабінету Міністрів України полягають насамперед у керуванні діяльністю підпорядкованих йому органів та організацій щодо матеріально-технічного та фінансового забезпечення суб'єктів сфери державної безпеки.

11. Суддівська державна влада та прокуратура призначені для забезпечення обмеження владних повноважень державних органів, недопущення зловживань, неправильного застосування чи перевищення влади тощо. Водночас робиться висновок, що за умов нинішніх реалій в Україні, судовий контроль та прокурорський нагляд за суб'єктами сфери державної безпеки потребує вдосконалення, насамперед через здійснення ефективної реформи судової системи та визначення місця прокуратури в системі гілок державної влади.

12. Аналіз організації адміністративно-правового регулювання функціонування сектору безпеки і оборони в економічно розвинутих державах дозволяє зробити висновок про відсутність існування єдино можливої моделі регулювання функціонування зазначеного сектору, єдиної системи здійснення демократичного контролю за діяльністю суб'єктів сектору, прийнятної для всіх держав, а також про прийняті єдині міжнародні норми демократичної відповідальності в діях цих суб'єктів. Однак визначальна роль щодо управління сектором в частині здійснення за ним контролю (адміністративного), належить виконавчій гілці державної влади за функціонування ефективної системи стримувань і противаг.

13. Застосування системного підходу до визначення терміна «державна безпека» дозволило визначити систему державних органів, які виконують функцію держави щодо її захисту. Спеціально уповноваженим таким органом є Служба безпеки України, яка має декілька правових статусів, насамперед військового формування. Окрім того, зазначену функцію здійснюють такі військові формування, як: Управління державної охорони України; розвідувальні органи; Збройні Сили та Державна прикордонна служба України. Іншу групу складають органи, які не є правоохоронними органами спеціального призначення, і не є військовими формуваннями. Вони не наділені ні правоохоронними, ні юрисдикційними функціями (за окремим виключенням), і меншою мірою наділені владними повноваженнями. Однак кожен з них у межах наділених державою повноважень є суб'єктом адміністративно-правових відносин сфери державної безпеки і відіграє вагому роль у системі загальнодержавного механізму забезпечення державної безпеки.

14. Особливості, які притаманні безпековим правовідносинам, зумовлені, насамперед функціонуванням в середовищі суб'єктів забезпечення державної безпеки мілітаризованих політико-правових інститутів - військової служби та спеціальної державної служби, що обумовлює встановлення в кожному конкретному випадку особливого статусу службовця (його прав, обов'язків та відповідальності).

15. Аналіз стану механізму адміністративно-правового регулювання відносин у зазначеній сфері, розкриття ключових проблем його ефективності, що мають системний характер, дозволило напрацювати конкретні пропозиції концептуального, організаційного, політичного і правового характеру щодо його вдосконалення. Виділені такі недоліки, як деформація системи стримувань і противаг, корупція у всіх сферах життєдіяльності, правовий нігілізм. Обґрунтовано необхідність об'єднання зусиль усіх державних структур у протистоянні сучасним і майбутнім загрозам і викликам в інформаційній сфері та кіберпросторі, гострою проблемою використання інформаційних технологій у терористичній діяльності, що пов'язано з особливою роллю інформації у функціонуванні об'єктів енергетики, транспорту, телекомунікацій, фінансових та банківських установ.

Запропоновані механізми концептуальних змін потребують належного розуміння щодо необхідності їх застосування з боку тих, хто ці зміни впроваджує в життя - представників політичного керівництва держави, запропоновано авторське визначення наступних термінів:

«правова безпека держави» - спроможність суб'єктів права держави реалізувати та забезпечити свої життєво важливі інтереси за допомогою суспільних відносин, що охороняються та захищаються сукупністю здійснюваних у держави заходів, засобів та способів правового регулювання;

«правова аберація» - викривлення змісту правової норми нормативно-правового акта нижчого рівня після імплементації в нього відповідної правової норми нормативно-правового акта вищого рівня;

«інформаційна безпека» - збалансований стан функціонування держави, за якого держава, здійснюючи заходи щодо прогнозування і виявлення загроз інформаційній сфері, спроможна їх уникнути або мінімізувати їхній негативний вплив на відповідні сфери життєдіяльності суспільства, захистити свій інформаційний суверенітет та розвивати свій інформаційний простір.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії:

1. Корж І. Ф. Військова служба в Україні: правове регулювання: монографія / І. Ф. Корж. - В. : Видання НКЦ СБ України, 2006. - 208 с.

2. Корж І. Ф. Адміністративно-правове регулювання відносин у сфері державної безпеки України: монографія / І. Ф. Корж. - В. : Видання ТОВ «Нілан-ЛТД», 2013. - 383 с.

Рецензії: Крутов В. В. Інноваційне дослідження з актуальних проблем управлінського процесу забезпечення державної безпеки України юридичною наукою та практикою // Інформація і право. - 2014. - № 1 (10). - С. 147-149.

Нагребельний В. П. Адміністративно-правові засади державної безпеки України // Держава і право. - 2014. - Вип. 62. - С. 149-150.

Трофімов С. А. Відгук на монографію Коржа І. Ф. «Адміністративно-правове регулювання відносин у сфері державної безпеки України» // Митна справа. - 2014. - № 2 (92). - С. 302-304.

Статті у фахових виданнях з юридичних наук:

3. Корж І. Ф. Класифікація посад секретаріату комітету парламенту України: порівняльно-правовий аналіз / І. Ф. Корж // Право України. - 2006. - № 5. - С. 26-29.

4. Корж І. Ф. Явище аберації в українському законодавстві / І. Ф. Корж // Право України. - 2006. - № 11. - С. 89-94.

5. Корж І. Ф. Добір кандидатів на державну службу: порівняльний аналіз / І. Ф. Корж // Право України. - 2007. - № 3. - С. 84-89.

6. Корж І. Ф. Професіоналізм і компетентність - основні критерії оцінки діяльності державних службовців / І. Ф. Корж // Держава і право. - 2008. - Вип. 42. - С. 277-283.

7. Корж І. Ф. Проблеми функціонування інституту матеріальної відповідальності у сфері національної безпеки / І. Ф. Корж // Вісник Львівського університету. - 2009. - Вип. 48. - С. 189-196.

8. Корж І. Ф. Дієвість міжнародно-правових принципів гласності й транспарентності в процесі реалізації права доступу громадян до державної служби / І. Ф. Корж // Проблеми законності: Академічний збірник наукових праць Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого. - 2009. - Вип. 102. - С. 3-11.

9. Корж І. Ф. Мова й нація як важливі чинники безпеки держави / І. Ф. Корж // Віче. - 2009. - № 13. - С. 37-39.

10. Корж І. Ф. Політична корупція та правова безпека України / І. Ф. Корж // Право України. - 2009. - № 6. - С. 55-60.

11. Корж І. Ф. Зарубіжний досвід боротьби з корупцією / І. Ф. Корж // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. Серія «Економіка і право». - 2010. - Вип. 10. - С. 181-187.

12. Корж І. Ф. Політична корупція як загроза державній безпеці України / І. Ф. Корж // Науковий часопис Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова. Серія «Економіка і право». - 2010. - Вип. 11. - С. 78-84.

13. Корж І. Ф. Розбалансованість системи державної влади в Україні / І. Ф. Корж // Віче. - 2010. - № 23. - С. 36-39.

14. Корж І. Ф. Засади управління у сфері державної безпеки України / І. Ф. Корж // Науковий часопис Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова. Серія «Економіка і право». - 2012. - Вип. 20. - С. 173-178.

15. Корж І. Ф. Формалізація і реалізація права громадян України на отримання публічної інформації / І. Ф. Корж // Інформація і право. - 2012. - № 3. - С. 57-62.

16. Корж І. Ф. Державна безпека: методологічні підходи до системи складових поняття / І. Ф. Корж // Інформація і право. - 2012. - № 4. - С. 72-78.

17. Корж І. Ф. Принципи обмеження доступу до публічної інформації / І. Ф. Корж // Правова інформатика. - 2013. - № 1. - С. 64-69.

18. Корж І. Ф. Принципи національного права в контексті правової безпеки країни / І. Ф. Корж // Інформація і право. - 2013. - № 2. - С. 105-112.

19. Корж І. Ф. Дієвість в Україні основних принципів інформаційного суспільства / І. Ф. Корж // Правова інформатика. - 2013. - № 3. - С. 20-25.

Статті у зарубіжних періодичних виданнях:

20. Корж И. Ф. Радикализм общественных отношений - угроза безопасности государства / И. Ф. Корж // 21-й ВЕК: Информационно-аналитический журнал. Ереван. - 2013. - № 2. - С. 103-114.

21. Корж И. Ф. Безопасность: методологические подходы к определению / И. Ф. Корж // Актуальные проблемы частного права и практика его применения. Славянский университет. - Кишинев. - 2013. - С. 14-20.

22. Корж И. Ф. Особенности административно-правовых отношений в сфере государственной безопасности / И. Ф. Корж // Право.by. Национальный центр правовой информации Республики Беларусь. - 2013. - № 4. - С. 100-104.

23. Корж И. Ф. Связь категорий «функция права» и «правопорядок» с правом граждан на доступ к публичной информации / И. Ф. Корж // Журнал научных публикаций аспирантов и докторантов. - Курск. - 2013. - № 5. - С. 35-39.

Публікації, які додатково відображають результати дисертації:

24. Корж І. Ф. Адміністративно-правове регулювання соціального забезпечення у сфері державної безпеки: науково-практичний посібник / І. Ф. Корж. - К. : Видання НКЦ СБ України, 2007. - 252 с.

25. Корж І. Ф. Демократичні засади державного управління та адміністративне право : монографія / Демократична спрямованість контролю у сфері державного управління - розд. / Ю. С. Шемшученко, В. Б. Авер'янов, І. Ф. Корж та ін.; за заг. ред. д. ю. н. В. Б. Авер'янова. - К. : Видавництво «Юридична думка», 2010. -С. 269-288.

Тези доповідей і виступів:

26. Корж І. Ф. Практика дотримання прав людини в діяльності спецслужб / І. Ф. Корж // Захист демократичних цінностей і дотримання прав людини в діяльності спецслужб: матеріали ІІ Міжнародної конференції (м. Київ, 24 квітня 2009 р.). - К. : ДП «НВЦ «Євроатлантикінформ», 2009. - С. 10-11.

27. Корж І. Ф. Основні тенденції проявів радикалізму й екстремізму / І. Ф. Корж // Запобігання радикалізації і тероризму: міжнародний досвід і національний вимір: збірник матеріалів «круглого столу» (м. Київ, 13 березня 2012 р.). - К., 2012. - С. 38-46.

28. Корж І. Ф. Безпека: основні поняття та визначення / І. Ф. Корж // Информационные технологи и безопасность: оценка состояния: материалы Международной научной конференции ИТБ-2013 (г. Киев, 18 июня 2013 г.). - К. : ИПРИ НАН Украины, 2013. - С. 78-86.

Размещено на Allbest.ru