Особливості Магдебурзького права в Україні

Роблячі висновок, можна зазначити, що якщо в містах з повним магдебурзьким правом (магістратських містах) самоврядування мало опору в представницьких установах, то в містах з неповним магдебурзьким правом (ратушних містах) опора для самоврядування була надзвичайно мала із-за всевладдя війта та тиску і впливу козацьких городових отаманів, сотників і полковників.

Висновки

міський самоврядування магдебурзький

Підводячи підсумки дослідження теми, необхідно узагальнити увесь викладений матеріал.

Магдебурзьке право - феодальне міське право, за яким міста звільнялися від управління і суду феодалів, що склалося в німецькому місті Магдебурзі в XIII ст. і згодом поширилося спочатку на інші міста Східної Німеччини, а пізніше - разом з німецькою колонізацією - на Східну Прусію, Сілезію, Чехію, Угорщину, а далі на Польщу, Литву, звідки перейшло до України, ставши символом феодального міського самоврядування.

Головними джерелами магдебурзького права були збірник “Саксонське зерцало” та “Вайхбільд”.

Слід зазначити, що шляхи проникнення норм магдебурзького права на територію сучасної України були доволі складними і суперечливими. Є підстави припускати, що перші паростки німецького міського права з'являються в Україні з кінця XIII століття разом зі німецькими колоністами-поселенцями у Львові та Володимирі. Однак масштабне проникнення магдебурзького права в українські міста припадає на XIV - XVIІ століття. Магдебурзьке право українським містам надавали спочатку Галицько-Волинські королі і князі, потім це право перейшло до польського короля або великого князя Литовського, пізніше - до українського гетьмана або російського царя.

Спочатку Магдебурзьким правом користувалися лише німецькі колоністи і поляки-католики, але згодом, після тривалої боротьби православного населення (українців і вірмен), воно було поширене на все населення міста. Воно надавалося окремим містам спеціальним привілеєм суверена держави, і надання його вилучало місто з юридичної та фінансової залежності від місцевої адміністрації.

Як правило, самоврядування на підставі німецького права потрапляло в Україні на підготовлений грунт і приймалось в тих містах, де були зацікавлені в ньому соціальні сили. Спроби нав'язати його силою навряд чи мали б успіх.

Міста-магдебургії набували нового правового статусу. Вони отримували самоврядність, судову незалежність і податковий імунітет, право власності на землю, пільги щодо торгівлі і ремесла. Магдебурзьке право регламентувало процедуру обрання міських представницьких органів влади, визначало їх повноваження і функції, встановлювало норми цивільного і кримінального права.

Міщанство переводилося на окремий суспільний стан, що мав свої станові органи самоуправління. Таким органом була у великих містах міська рада (магістрат), що, як правило, складалася з війта (очолював магістрат), його помічників (бургомістрів) і двох колегій - ради (райці, ратмани, радники) й лави (лавники, засідателі), що їх обирало міське населення.

Магістрат керував справами міської адміністрації, суду, господарства, фінансів, поліції тощо. Судова компетенція належала і до ради і до лави. Їх розмежування було не завжди виразне; але, як правило, лава виступала як судова колегія насамперед у кримінальних справах, а рада -- як колегія в справах адміністративних та цивільних справах.

Що стосується судового процесу, то він був усний, гласний та мав змагальний характер.

За рівнем панування міста України поділялися на магістратські та ратушні. Магістратське самоврядування було більш самостійним. Ратушу, як орган міського самоврядування, у кінці XVIII ст. мали майже всі міста лівобережної України.

Слід відзначити, що в Україні, як і на території Польщі та Литви, практично не набули розповсюдження автентичні правові збірники створені в Німеччині (“Саксонське Дзеркало”, “Вайхбільд”) й міське самоуправління здійснювалося на основі польських перекладів та “переспівів” оригінального магдебурзького права. Найпопулярнішими збірниками муніципального права, що застосувалися в українських містах протягом століть залишалися праці польських правників Б. Ґроїцького (“Порядок”) та П. Щербича (“Саксон”). Поряд з тим, слід наголосити, що в українських містах дуже часто (особливо в судовій практиці) поряд із використанням норм магдебурзького права застосували норми українського звичаєвого права при винесенні вироків.

Усвідомлення своїх прав, відповідальності та зобов'язаності перед законом, повага до закону і права та до виконання певних громадянських обов'язків - це ставало визначальним в свідомості суспільства, яке жило за магдебурзьким правом. Таке суспільне буття пов'язувало українське населення із західною політичною і правовою культурою, сприяло формуванню та розвитку на теренах України громадянського суспільства й цивілізованої політичної культури (демократії).

Вносячи певні риси західноєвропейського міського устрою в організації самоврядності українських міст, дане право створило правову основу становлення і розвитку місцевого самоврядування в Україні.

Історичний досвід міського самоврядування в Україні ХІІІ-XVIІІ ст. слід врахувати в сучасній науці та в процесі вирішення сучасних проблем розбудови системи самоврядування незалежної України.

Література

1. Гамбург Л. Магістратські і ратушні суди у самоврядуванні міст України-Гетьманщини XVII-XVIII століть // Право України. - 2000. - № 4. - С. 107-134.

2. Грабовський С., Шкляр Л. Українська державність: політико-правовий аспект // Вісник АН України. - 1993. - № 5 - С. 43-59.

3. Грабовський С. та ін.. Нариси з історії українського державотворення / С. Грабовський, С. Ставрояні, Л. Шкляр. - К.: Генеза, 1995. - 608 с.

4. Грушевський М. С. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. / Редкол.: П. С. Сохань (голова) та ін. - К.: Наук. Думка, 1991. - Т. 5. - 1994. - 704 с.

5. Делімарський Р. Магдебургзьке право у Києві. - К.: Видавничий Дім “СОБОРНА УКРАЇНА”, 1996. - 144 с.

6. Котенко Т. Особливості поширення магдебурзького права у слов'янських народів.

7. Музыченко П.П. История государства и права Украины: Учебник. - К.: О-во “Знання”, КОО, 2001. - 487 с.

8. Популярна юридична енциклопедія / Кол. Авт..: В.К. Гіжевський, В.В. Головченко… В.С. Ковальський (кер.) та ін.. - К.: Юрінком Інтер, 2002. - 528 с.

9. Юридичні терміни. Тлумачний словник / В.Г. Гончаренко, П.П. Андрушко, Т.П. Базова та ін..; за ред. В.Г. Гончаренка. - 2-ге вид., стереотипне. - К.: Либідь, 2004. - 320 с.

Размещено на Allbest.ru