Види міжнародних інвестиційних угод

Практично всі МІУ надають право приймаючій країні експропріювати за умови, що вона повинна бути для громадських цілей, недискримінаційною, відповідно, супроводжуватися належною компенсацією.

Вільний переказ платежів, пов'язаних з інвестиціями, є загальним практично для всіх МІУ. Як приклади можна навести статтю 5 Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Македонія «Про сприяння та взаємний захист інвестицій» [11], статтю 6 Угоди між Урядом України та Урядом Латвійської Республіки «Про сприяння та взаємний захист інвестицій»[12], де передбачено зобов'язання договірних сторін гарантувати інвесторам вільний переказ платежів, пов'язаних з інвестиціями.

МІУ передбачають застосування універсальної процедури врегулювання суперечок шляхом консультацій і переговорів дипломатичними каналами. А у випадку не досягнення згоди переговорами врегулювання спорів у міжнародних арбітражних інституціях.

Крім того, деякі угоди включають у себе один або кілька таких положень:

1. вимога про те, що приймаюча країна повинна гарантувати, що інвестори мають доступ до інформації про національні закони;

2. Б) заборона на застосування вимог до продуктивності, умов експорту та вимог зайнятості як умова для вступу чи використання інвестицій;

3. зобов'язання дозволяти або полегшити в'їзд і перебування іноземних працівників у зв'язку зі створенням та функціонуванням інвестицій.

Як елементи міжнародно-правової бази для регулювання питань залучення й захисту іноземних інвестицій двосторонні інвестиційні угоди є одним із інструментів забезпечення захисту іноземних інвестицій відповідно до міжнародного права. Хоча договори залишаються досить стандартизовані, вони здатні відображати у своїх положеннях різні позиції та підходи багатьох країн, які уклали такі угоди.

ДІД спочатку були регулятором відносин виключно між розвиненими країнами. Тим не менше, протягом багатьох років вони засвідчували чудову можливість для диверсифікації в участі, почали укладатись між країнами, що розвиваються, або з країнами з перехідною економікою або навіть з соціалістичними країнами. Отже, тоді як не вистачає інституціональ- них структур і акцент робиться на розгляді та розробці багатосторонніх і регіональних документів, ДІД виявляються здатними адаптуватися до особливих обставин. вони були успішно використані, наприклад, останнім десятиліттям у всьому процесі переходу країн Центральної та Східної Європи до ринкової типу економіки. Збільшення кількості двосторонніх угод між країнами, що розвиваються, вказує, що вони також можуть бути корисні в боротьбі з проблемами, які можуть виникнути зв'язку зі змінами у внутрішньому законодавстві приймаючої країни. У таких відносинах договірне регулювання дає певну гарантію застосування передбаченого угодою режиму для інвестицій, незалежно від змін, які можуть мати місце у країні-учасниці угоди в майбутньому.

Висновки

Міжнародною інвестиційною угодою (International Investment Agreement) є договір між країнами, де розглядаються питання відносно транскордонних інвестицій, як правило, з метою захисту, заохочення та лібералізації таких інвестицій. Крім внутрішньодержавного регулювання інвестиційних відносин, виділяють двосторонні інвестиційні договори (ДІД), підписані двома державами; регіональні інвестиційні договори, підписані групами держав у межах одного регіону; багатосторонні інвестиційні угоди. До категорії міжнародних договорів, що регулюють міжнародні інвестиційні відносини, належать Вашингтонська конвенція та Сеульська конвенція, Угоди ГАТТ/СОТ, угоди, що лежать в основі створення регіональних економічних союзів держав (Європейський Союз, НАФТА, Південноамериканський спільний ринок (МЕРКОСУР) тощо), Договір до Енергетичної хартії. Великий вплив на формування субстантивних норм міжнародного приватного права надають документи, що розробляються міжнародними економічними організаціями (Міжнародний банк реконструкції та розвитку, Світовий Банк, Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), Міжнародний валютний фонд тощо). Вагоме значення для правового режиму іноземних інвестицій на сучасному етапі мають двосторонні угоди про заохочення і взаємний захист інвестицій, що ввійшли в практику в 50-60-х рр.. минулого століття. Ключовою метою цих угод є створення спеціального механізму правових норм для забезпечення стабільності відтворення і вільного руху капіталів, припливу іноземних приватних інвестицій в інші країни, надавши їм державні гарантії. Усі двосторонні інвестиційні угоди об'єднують два головні пункти для іноземних інвесторів, а саме: (а) основні права стосовно поводження з іноземними інвестиціями і (б) процедури врегулювання суперечок. Іноземні інвестори, які не мають національності сторони договору, традиційно не мають позовної сили зобов'язань за угодою.

Двосторонній або багатосторонній міжнародний договір про захист інвестицій - ключовий елемент сучасної системи міжнародного інвестиційного арбітражу. Договір відіграє подвійну роль: є джерелом правового стандарту поводження з інвестором (матеріально-правові норми договору, такі як заборона експропріації або справедливий і рівний режим) і включає оферту держави, що приймає інвестицію, дозволити розглядати інвестиційний спір в арбітражі (процесуальна складова договору).

Список використаних джерел

4. Theaty between the Federal Republic of Germany and Pakistan for the promotion and protection of investments. Signed at Bonn, on 25 november 1959 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.iisd.org/pdf/2006/investment_pakistan_germany.pdf.

5. North American Free Trade Agreement ( NAFTA) [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.sice.oas.org/trade/ nafta/chap-111.asp.

6. Статті Угоди Міжнародного валютного фонду від 22.07.1944 р. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon1. rada.gov. ua/laws/show/995_921?nreg=995_921&find=1&text=&x=0&y=0.

7. Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947) від 30.10.1947 р. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov. ua/laws/show/995_264/page3?text=%E8%ED%E2%E5%F1%F2%E8%F6%E8%E8.

8. Конвенція про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами від 18.05.1965 р. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_060.

9. Сеульська конвенція про заснування багатостороннього агентства з гарантій інвестицій від 11.10.1985 р. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_268.

10. Генеральна угода про торгівлю послугами СОТ від 15.04.1994 р. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/981_017.

11. Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності СОТ від 15.04.1994 р. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/981_018/page2?nreg=981_018&find=2&text=&x=10&y=9.

12. Договір до Енергетичної Хартії та Заключний акт до неї. Протокол до Енергетичної Хартії з питань [...] від 17.12.1994 р. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_056.

13. Christoph Schreuer, Investment Disputes Max Planck Encyclopedia of Public International Law [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.mpepil.com/> accessed 10.10.2009, paras.22-25.]

14. Угода між Урядом України та Урядом Республіки Македонія про сприяння та взаємний захист інвестицій від 02.03.1998 р. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/807_003.

15. Угода між Урядом України та Урядом Латвійської Республіки про сприяння та взаємний захист інвестицій від 24.07.1997 р. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/428_005.

Размещено на Allbest.ru