Умисне вбивство. Необхідна оборона

3. Необхідно враховувати, що необхідна оборона можлива тільки проти посягань, вчинених активною дією, а випадки заподіяння шкоди при бездіяльності потрібно розглядати по правилам крайньої необхідності.

4. Необхідна оборона є суспільно корисною обставиною, тому заподіяння нападаючому певних збитків необхідно розглядати не як шкоду, а як змушений результат відбиття його суспільно небезпечного посягання, тому той, хто нападав, не повинний визнаватися потерпілим і завжди повинно обговорюватися питання про можливість притягнення його до кримінальної відповідальності за вчинений злочин.

5. Під час обговорення питання про наявність або відсутність перевищення меж необхідної оборони судово-слідчі органи повинні оцінювати всі отримані обставини справи в сукупності.

6. При оцінці захисту від посягання варто пам'ятати, що нападаючий, має значні переваги перед тим, хто обороняється, що виражається в раптовості нападу, у можливості заздалегідь вибрати місце, час, спосіб, знаряддя і жертву посягання.

7. Заподіяння наслідків по необережності не кримінально каране, тому варто завжди з'ясовувати суб'єктивну сторону діяння особи, яка оборонялося, пам'ятаючи, що відповідальність по ст. 118, 124 КК наступає при наявності наміру на заподіяння тяжких наслідків без будь-якої на те необхідності.

До того ж законодавець доцільно додав у число обставин, що виключають злочинність діяння новий інститут, більш деталізуючи вже наявний інститут необхідної оборони, а саме “затримання особи, що вчинила злочин”. На жаль, до останнього часу переважає думка про те, що затримання особи, що вчинила злочин, є прерогативою діяльності органів держави, зокрема, представників органів міліції, що певною мірою звужує обсяг прав інших осіб; так само застосування спеціальних засобів та методів, в тому числі вогнепальної зброї, є пріоритетним напрямком діяльності лише органів міліції, що в умовах криміналізації суспільства є вкрай недоречним, адже розширення сфери діяльності окремих осіб, не міліціонерів, могло б покращити становище в сфері боротьби зі злочинністю.

Аналізуючи все вище зазначене, автор в цілому погоджується з положенням, що визначає необхідну оборону уявну оборону, викладеному у статтях 36, 37 Кримінального Кодексу України в редакції від 5 квітня 2001 року.

Література

1. Конституція Украины (Основний Закон). К., 2001.

2. Кримінальний кодекс України. Офіційне видання // Відомості Верховної Ради України. 2001. № 25-26 (441-528).

3. Науковий коментар Кримінального кодексу Україи / Проф. Коржанський М.Й. -- К., 2001

4. Бажанов М.І. Кримінальне право України. Особлива частина. - Київ-Харків, 2002.

5. Борисов В.И., Куц В.Н. Преступления против жизни и здоровья: вопросы квалификации. X., 1995.

6. Брайнин Я.М. Уголовный закон и его применение. - К., 1967.

7. Брич Л.П., Навроцъкий В.О. Кримінальне право України. Особлива частина. Тести: Навчальний посібник. К., 2000.

8. Гуторова Н.А., Харченко В.Б. Уголовное право Украины. Особенная часть. X., 1998.

9. Коржанский М.Й. Кваліфікація злочинів. К., 1998.

10. Коржанский Н.И. Квалификация преступлений против личности и собственности. - Волгоград, 1984.

11. Коржанский Н.И. Очерки теории уголовного права. - Волгоград, 1992.

12. Коржанський М.Й. Кримінальне право і законодавство України. - Київ, 2001.

13. Коржанський М.Й. Нариси кримінального права. - Київ, 1999.

14. Кривоченко Л.Н. Классификация преступлений. Учебное пособие. X., 1983.

15. Кримінальне право України. Особлива частина. Підручник. - Київ, 1998.

16. Кругликов Л. Совершение преступление под влиянием сильного душевного волнения. М. - 1998.

17. Куц В.М. Новий Кримінальний кодекс України: яким йому бути. X., 1999.

18. Рогачевский Л.А. Особенности субъективности стороны преступлений, совершенных в состоянии физиологического аффекта. М - 1997.

19. Стан злочинності в Україні та результати боротьби з нею. Інформаційний випуск МВС України. - К., 1993.

20. Флетчер Дж., Наумов А.В. Основные концепции современного уголовного права. М., 1998.

Размещено на Allbest.ru