Визнання доказів недопустимими у кримінальному провадженні

2. Недопустимість доказу - це одна з властивостей доказу, яка є складовою оцінки доказу з точки зору нормативної регламентації об'єкта-носія інформації та форми закріплення, слідчим, прокурором, судом під час досудового розслідування та судового розгляду з метою недопущення використання доказів, які не мають юридичної сили. Доказ визнається недопустимим, якщо він отриманий з порушенням встановлених законом вимог КПК України, Конституції та законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з порушенням встановленого порядку здійснення правосуддя, наданий не уповноваженим суб'єктом, отриманий з неналежного джерела або з порушенням процесуальної форми, та підлягає виключенню з матеріалів кримінального провадження. Допустимість доказу - це придатність доказу з точки зору законності джерела фактичних даних, а також способів отримання і форм закріплення фактичних даних, які містяться в такому джерелі, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законом, тобто уповноваженою особою чи органом у результаті проведення ним слідчих (розшукових) дій за суворого дотримання останнім кримінального процесуального закону, який визначає форми відповідної слідчої (розшукової) дії.

3. Критерії недопустимості доказів - це правові положення, які визначають ознаки та підстави визнання доказів недопустимими. Істотними порушеннями, що призводять до визнання доказу недопустимим, є такі, які входять до переліку критеріїв недопустимих доказів та викликають сумніви під час їх оцінки. Неістотними є порушення, які не належать до жодного з критеріїв недопустимості доказів та не викликають сумнівів під час оцінки доказу, не можуть об'єктивно вплинути на зміст доказового матеріалу та його достовірність, технічні й механічні помилки.

4. Порушення прав й основоположних свобод як підстава для визнання доказів недопустимими оцінюється з точки зору неможливості, обмеження можливості, перешкоджання реалізації прав і свобод людини Істотні порушення прав й основоположних свобод, що вважаються безумовною підставою для визнання доказів недопустимими, закріплені в п. 1-5 ч. 2 ст. 87 КПК України. Водночас у п. 1-2 ч. 3 ст. 87 КПК України визначено інші підстави визнання доказів недопустимими, які не є безумовними і потребують дослідження.

5. До типових порушень, які призводять до визнання доказів недопустимими, належать такі: порушення процесуальної форми; одержання доказів на підставі недопустимих доказів; неналежний суб'єкт доказування; неналежне джерело доказів; неналежний спосіб одержання доказів; поєднання декількох порушень.

6. Провокація злочину - це умисні односторонні активні дії особи (провокатора), спрямовані на втягнення особи, яку провокують, у вчинення злочину, та яка не має злочинного умислу до вчинення злочину з метою викриття останньої. Ознаки провокації: 1) порушення порядку підстав проведення негласної слідчої (розшукової) дії; 2) відсутність доказів щодо наміру особи вчинити злочин; 3) зовнішній вплив на особу під час прийняття рішення про вчинення певної дії, що спонукає до вчинення злочину; 3) відсутність документів, що підтверджують ступінь участі співробітників правоохоронних органів у вчиненні злочину, а також ймовірність його вчинення без їх утручання, схильність особи до вчинення злочину

7. У кримінальному процесуальному законодавстві та правозастосовній практиці країн західної Європи (Швейцарія, Франція, Німеччина) підстави (критерії) визнання доказів недопустимими конкретизовано в окремих нормах КПК. У США та Великобританії інститут недопустимості доказів є складовою доказового права та самостійною правовою галуззю. Допустимість доказів оцінюється з точки зору здатності доказу доводити обставини, які підлягають встановленню під час судового розгляду.

У країнах пострадянського простору (Молдова, Білорусь, Казахстан, Вірменія, Грузія) кримінальне процесуальне законодавство має переважно подібну до КПК України структуру, проте інститут недопустимості доказів врегульовано не однаково, зокрема, виявлено розбіжності стосовно правової визначеності допустимості та недопустимості доказів; регламентації критеріїв недопустимості доказів; порядку вирішення питання про недопустимість доказів на стадії досудового розслідування; вимог до обґрунтування допустимості або недопустимості доказів у рішеннях, які приймаються на досудових стадіях.

8. У правових позиціях ЄСПЛ підстави для визнання доказів недопустимими пов'язуються з порушеннями вимог ст. 3, 5, 6 Конвенції щодо нелюдського поводження під час досудового або судового слідства, порушення права на свободу та особисту недоторканність людини, права на справедливий суд, права на захист. До критеріїв, які визначають допустимість або недопустимість доказів, належать: інтенсивність порушень прав і свобод під час отримання доказів; вплив та значення доказу для обвинувачення; підтвердження доказів обвинувачення іншими матеріалами справи.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Осетрова О. С. Про поняття, ознаки та класифікацію допустимості доказів / О. С. Осетрова // Митна справа. Спеціальний випуск. - 2013. - № 4. - С. 69-76.

2. Осетрова О. С. Дотримання процесуальної форми як критерій допустимості доказів / О. С. Осетрова // Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ. - 2014. - № 1 (7). - С. 127-137.

3. Осетрова О. С. Класифікація правил недопустимості доказів / О. С. Осетрова // Науковий вісник Херсонського державного університету : Серія юридичні науки. - 2014. - № 5-2. - С. 87-91.

4. Осетрова О. С. Становление и развитие института недопустимости доказательств в уголовном процессе / О. С. Осетрова // Право и политика : науч.-метод. журн. - Кыргызская Республика, Бишкек. - 2015. - № 1. - С. 199-205.

5. Осетрова О. С. Перевірка та оцінка недопустимості доказів у кримінальному провадженні / О. С. Осетрова // Митна справа : наук.-аналіт. журн. - 2015. - № 3. - С. 93-98.

6. Осетрова О. С. On the concept of admissibility of evidence / О. С. Осетрова // Проблеми сучасної юридичної науки очима молодих вчених : матеріали всеукр. конф. (Харків, 17 квіт. 2014 р.). - Харків : Нац. юрид. ун-т імені Ярослава Мудрого, 2014. - С. 62-63.

7. Осетрова О. С. Процесуальна форма як критерій допустимості доказів / О. С. Осетрова // Актуальні проблеми розслідування злочинів : матеріали третьої Всеукр. наук.-практ. конф. (Київ, 1 лип. 2014 р.). - Київ : Нац. акад. внутр. справ, 2014. - С. 73-74.

8. Осетрова О. С. Недопустимість доказів / О.С. Осетрова // Сучасні проблеми реформування кримінальної юстиції в Україні : матеріали Інтернет-конф. (Київ, 28 листоп. 2014 р.). - Київ : Нац. акад. прокуратури України, 2014. - С. 128-131.

9. Осетрова О. С. Генезис інституту допустимості доказів у кримінальному процесі / О. С. Осетрова // Реформування законодавства України та розвиток суспільних відносин в Україні: питання взаємодії : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (Ужгород, 24-25 квіт. 2015 р.). - Ужгород : Ужгород. нац. ун-т, 2015. - С. 156-169.

10. Осетрова О. С. Проблема допустимості висновку судово-психофізіологічної експертизи із застосуванням поліграфа / О. С. Осетрова, О. В. Таран // Використання поліграфа в правоохоронній діяльності : проблеми та перспективи : матеріали ІІІ Міжнар. наук.-практ. конф. (Київ, 7-8 листоп. 2015 р.). - Київ : Нац. акад. внутр. справ, 2015. - С. 198-203.

Размещено на Allbest.ru