Заміна неналежного відповідача

Ст. 35 ЦК України передбачає, що повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла 16 років і працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, яка записана матір'ю або батьком дитини. Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла 16 років і бажає займатися підприємницькою діяльністю. У цьому разі фізична особа набуває повної цивільної дієздатності з моменту державної реєстрації її як підприємця (ст. 35 ЦК). У законодавстві інших країн такий правовий інститут відомий як "емансипація" (ст. 37 ГПК РФ).

Не вирішено досить чітко і питання про можливість бути представником осіб, обмежених у дієздатності внаслідок зловживання спиртними напоями або наркотичними речовинами, а також осіб, які страждають на психічний розлад. Ці особи можуть вчиняти угоди, що виходять за межі дрібних побутових, за згодою піклувальника. Але відмова піклувальника дати згоду на вчинення правочинів може бути оскаржена до суду особою, цивільна дієздатність якої обмежена, або органу опіки та піклування (ст. 37 ЦК).

За відсутності представника у сторони, обмеженої у цивільній дієздатності, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі та запропонувати органу опіки і піклування призначити або замінити законного представника. Вважаю, що особи, які перебувають під опікою і піклуванням, не можуть бути допущені у процес як судові представники. Такої позиції дотримується і судова практика Російської Федерації.

Європейський суд з прав людини щодо надання безоплатної правової допомоги займає жорстку позицію в контексті ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод. І хоча ч. 3 ст. 6 Конвенції встановлює гарантії надання безоплатного захисника тільки обвинуваченим у кримінальних справах, Європейський суд розширив тлумачення цієї статті, використовуючи тест "рівності двох рук", тобто рівності сторін у змагальному процесі.

У справі "Ейрі проти Ірландії" заявниця звернулася зі скаргою на те, що їй було відмовлено у наданні безплатного адвоката у цивільній справі, коли вона добивалась судового рішення про роздільне проживання з чоловіком. Безплатна допомога щодо таких справ в Ірландії не надавалась, а пані Ейрі не мала коштів для сплати вартості судового процесу. Пані Ейрі вважала, що порушено п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки вона позбавлена права доступу в суд через дорожнечу процесу, а також те, що вона наразилась на дискримінацію (ст. 14 Конвенції), оскільки була позбавлена судового захисту, яким могли користуватись заможні люди.

Європейський суд відкинув аргумент уряду Ірландії, що заявниця сама могла стати перед судом і реалізувати своє право на доступ до правосуддя без допомоги адвоката. "Конвенція спрямована на те, - вказав Європейський суд у своєму рішенні, -- щоб гарантувати не теоретичні або ілюзорні права, а права, здійсненні на практиці й ефективні... Суд вбачає очевидним, що заявниця опинилась би у невигідній ситуації, якщо б її чоловіка представляв адвокат, а її ні. Крім того, на думку суду, було б нереалістичним уважати, що заявниця могла ефективно вести свою справу... Це рішення показове ще й тому, що до нього в Ірландії безоплатна юридична допомога не надавалась у жодній із категорій цивільних справ. Після цього рішення стало очевидним, що Європейський суд покладає на національні держави відповідальність за дотримання принципу рівності у наданні юридичної допомоги в контексті реалізації права на доступ до правосуддя".

На практиці виникають проблеми з вирішенням питань, пов'язаних з відстороненням від участі у справі адвоката у зв'язку з тим, що у нього немає допуску до державної таємниці, а обставини справи стосуються питань, пов'язаних з державною таємницею. Цікавим у цьому контексті є вирішення цього питання в Росії.

Згідно з ухвалою Конституційного суду РФ від 10 листопада 2002 р. № 314-0 за скаргою громадянина Романова Юрія Петровича на порушення його конституційних прав статтями 21 і 21-1 закону Російської Федерації "Про державну таємницю" адвокат не може бути відсторонений від участі у розгляді справи у зв'язку з відсутністю у нього допуску до державної таємниці.

На жаль, в Україні аналогічного рішення Конституційного Суду України немає. А закони юридичної логіки та політичної доцільності іноді ведуть конституційні суди різних країн у протилежних напрямах.

Размещено на Allbest.ur