Охорона авторитету органів державної влади

Предметом злочину є: 1) лінії електрозв'язку (кабельні, радіорелейні, повітряні, проводового мовлення); 2) споруди та обладнання, що входять до складу ліній електрозв'язку.

Об'єктивна сторона злочину полягає у: 1) пошкодженні ліній зв'язку, споруд чи обладнання, що входять до їх складу; 2) тимчасовому припиненні зв'язку і 3) наявності причинного зв'язку між вказаними діянням і наслідками.

Злочин вважається закінченим з моменту припинення зв'язку.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується умисною виною. Психічне ставлення до тимчасового припинення зв'язку може характеризуватися непрямим умислом.

Залежно від мотивів і мети умисного пошкодження ліній зв'язку, споруд і обладнання на них вчинене може кваліфікуватись диверсія (ст. 113), масові заворушення (ст. 294), умисне руйнування або пошкодження засобів зв'язку на транспорті (ст. 277), хуліганство (ст. 296) тощо.

Суб'єкт злочину - загальний Кримінальний кодекс України : Науково-практичний коментар / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, С.Б. Гавриш та ін. - К. : Ін Юре, 2003. - С. 1100..

5. Інші злочини проти авторитету держави, органів місцевого самоврядування та діяльності об'єднань громадян.

Одержання незаконної винагороди працівником державного підприємства, установи чи організації (ст. 354 КК). Одержуючи незаконну винагороду, окремі працівники державних організацій та установ посягають на авторитет органів влади й управління, що і є об'єктом цього злочину.

Об'єктивна сторона складу злочину виражається у незаконному одержанні працівником державного підприємства, установи чи організації у будь-якому вигляді матеріальних благ або вигод майнового характеру у значному розмірі за виконання чи невиконання дій з використанням становища, яке він займає на підприємстві, в установі чи організації. Це дії, які входять в коло його службових обов'язків і прав або в компетенцію іншої особи, яка ці дії вчинила внаслідок вжитих винним, з використанням свого службового становища, заходів (прохання, поради, консультації, підготовка висновків, резолюцій, рішень і т. ін.).

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Мотив корисливий, мета - незаконне збагачення, хоча вони безпосередньо в диспозиції статті не названі.

Суб'єктом злочину можуть бути працівники державних підприємств, установ або організацій, які не є службовими особами.

Самоправство (ст. 356 КК). Суспільна небезпека цього злочину полягає в тому, що його скоєнням порушується певний порядок реалізації громадянами своїх прав та обов'язків, спричиняється значна шкода державним чи громадським інтересам або охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян Малинин В. Капканов В. Уголовная ответственность за самоуправство / В. Малини, В. Капканов // Уголовное право. - 2006. - № 4. - С. 37-41..

Об'єктом злочину є встановлений законом та іншими нормативними актами порядок здійснення громадянами своїх прав та обов'язків, а також права й інтереси громадян та юридичних осіб, що охороняються законом Кузнецов В.В. Кримінальне право України / В.В. Кузнецов, А.В. Савченко. - К., 2006. - С. 453..

Об'єктивна сторона злочину характеризується самовільним, всупереч встановленому законом порядку, вчиненням будь-яких дій, правомірність яких оспорюється окремим громадянином, підприємством, установою чи організацією; заподіянням їм такими діями значної шкоди і причиновим зв'язком між діями винного та значною шкодою, яка настала Александров Ю.В. Кримінальне право України (Особлива частина) : Підручник. / Ю.В. Александров, О.О. Дудоров, В.А. Клименко; За ред. М. І. Мельника, В.А. Клименка. - К. : Юридична думка, 2004. - С. 481..

Суб'єктивна сторона самоправства характеризується умисною формою вини: особа усвідомлює, що вона без належного дозволу, всупереч встановленому законом порядку, здійснює своє дійсне чи гадане право або вчинює завідомо для себе незаконні дії, і що це являє собою певну суспільну небезпечність, передбачає, що її діями може бути завдана значна шкода інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника, і свідомо допускає, а інколи і бажає настання таких наслідків.

Суб'єктом самоправства може бути лише приватна особа, яка досягла 16-річного віку. Службові особи за самоуправні дії несуть відповідальність за перевищення влади або службових повноважень (ст. 365) або за окремі види самоправства, відповідальність за які передбачена іншими нормами (наприклад, статті 162, 163).

3. Покарання за злочин проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об`єднань громадян

В період з 01.01.2014 по 01.05.2014 р. в Єдиному державному реєстрі судових рішень за ст. 338-340, 344, 351, 352, 354 документів не знайдено за злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об`єднань громадян.

Стосовно ст. 341 ККУ «Захоплення державних або громадських будівель чи споруд» в Єдиному державному реєстрі судових рішень за період з 01.01.2014 по 01.05.2014 р. знайдено 23 ухвали, як правило вони стосуються підготовки судового засідання.

За ст. 342 ККУ «Опір представникові влади, працівникові правоохоронного органу, державному виконавцю, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві, уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб» за зазначений період в Єдиному державному реєстрі судових рішень нараховується 21 вирок. Проаналізувавши ці документи констатуємо, що всі вироки винесені за ч. 2, як правило, покарання призначається у вигляді штрафу від 1700 до 3400 гривень (10 справ), арешт на строк 6 місяців (2 справи), позбавлення волі на строк до 1 року (2 справи), обмеження волі на строк до 2 років, як правило (5 справ), дві справи повернені прокурору для усунення недоліків.

За ст. 343 ККУ в Єдиному державному реєстрі судових рішень за період з 01.01.2014 р. по 01.05.2014 р. зареєстровано 5 документів, з них 4 ухвали та 1 вирок; ст. 346 - 5 ухвал; ст. 347 - 3 документи; ст. 348 - 20 документів, з них 1 вирок; ст. 349 - 2 ухвали; ст. 350 - 6 документів, з них 3 ухвали, 1 постанова, 2 вироки (позбавлення волі на строк 3 роки за ч. 2); ст. 353 - 3 документи; ст. 355 - 8 вироків, 1 з них призначення покарання за ч. 1 - 2 місяці арешту, 7 - покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки; ст. 356 - 75 документів, з них 5 вироків, як правило призначено покарання у вигляді штрафу; ст. 358 - 1081 документ; ст. 359 - 57 справ, з них 19 вироків; ст. 360 - 3 справи, з них 2 постанови та 1 вирок.

За ст. 348 ККУ «Посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця» в Єдиному державному реєстрі судових рішень в період з 01.01.2014 р. по 01.05.2014 р. нараховується 328 справ, з них по 96 винесено вироки, як правило, призначене покарання виглядає у позбавленні волі на строк 2 роки.

За ст. 357 ККУ «Викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження» в Єдиному державному реєстрі судових рішень в період з 01.01.2014 р. по 01.05.2014 р. зареєстровано 24 вироків, по 17 з них призначено покарання по ч.3, 2 - ч. 2, 5 - ч. 1 ст. 357 ККУ Єдиний державний реєстр судових рішень Електронний ресурс. - Режим доступу : http://reyestr.court.gov.ua/.

Висновки

За результатами дослідження можна зробити наступні висновки:

Родовим об'єктом злочинів проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об`єднань громадян є певна група суспільних відносин, що виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян і фізичними особами, у зв'язку зі здійсненням адміністративно-розпорядчих функцій із метою захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

З об'єктивної сторони ці злочини можуть бути вчинені як шляхом дії (наприклад наруга над державними символами), так і шляхом бездіяльності (наприклад, незаконне перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, походів і демонстрацій).

Більшість злочинів проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об`єднань громадян сформульовано як злочини з формальним складом. Для визнання їх закінченими достатньо вчинення особою самої дії або бездіяльності, незалежно від настання наслідків (наприклад, незаконне підняття Державного Прапора України на річковому або морському судні, захоплення державних або громадських будівель чи споруд). У деяких випадках для закінченого складу злочину необхідне встановлення певних наслідків (наприклад, при самоправстві, насильстві щодо державного чи громадського діяча, умисному пошкодженні ліній зв'язку). У цих випадках для наявності об'єктивної сторони необхідно встановити причинний зв'язок між діянням і наслідками, що настали.

З суб'єктивної сторони всі злочини цієї групи вчиняються лише умисно, в деяких випадках має місце прямий умисел, поєднаний зі спеціальною метою (при захопленні державних будівель необхідно встановити спеціальну мету, а саме - мету незаконно користуватися ними або перешкодити нормальній роботі підприємств, установ, організацій (ст. 341). злочин влада державний покарання

Суб'єктом злочину є, як правило, будь-яка особа. За деякі злочини знижено вік відповідальності до 14-ти років (наприклад, за заподіяння працівникові правоохоронного органу тяжкого тілесного ушкодження (ч. 3 ст. 345). В деяких випадках суб'єктом може бути і службова особа (наприклад, за незаконне перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій (ст. 340).

Залежно від безпосереднього об'єкта злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об`єднань громадян можна поділити на такі групи:

1. злочини у сфері використання державних символів (статті 338 і 339);

2. злочини, пов'язані із перешкоджанням діяльності організацій та об'єднань громадян (статті 340 і 341);

3. злочини проти представників влади, працівників правоохоронних органів, членів громадських формувань (статті 342-353);

4. злочини у сфері використання документів і засобів отримання інформації (статті 357-360);

5. інші злочини проти авторитету держави і діяльності об'єднань громадян (статті 354-356).

Список використаних джерел

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.

2. Кодексом торговельного мореплавства України : Закон України від 23.05.1995 № 176/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - №№ 47, 48, 49, 50, 51, 52. - Ст. 349.

3. Кримінальний кодекс України : Закон України від 05.04.2001 № 2341-III // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 25-26. - Ст. 131.

4. Про Державний герб України : постанова від 19.02.1992 № 2137-XII // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 40. - Ст. 592.

5. Про Державний гімн України : Указ Президії Верховної Ради України // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 17. - Ст. 217.

6. Про Державний прапор України : постанова Верховної Ради України від 28.01.1992 № 2067-XII // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 19. - Ст. 257.

7. Александров Ю.В. Кримінальне право України (Особлива частина) : Підручник. / Ю.В. Александров, О.О. Дудоров, В.А. Клименко; За ред. М. І. Мельника, В.А. Клименка. - К. : Юридична думка, 2004. - 656 с.

8. Антонов С. Проблемні питання кримінально-правової охорони службової особи, її близьких родичів та громадянина, який виконує громадський обов'язок / С. Антонов // Право України. - 2006. - № 2. - С. 120-125.

9. Баулін Ю.В. Кримінальний кодекс України : науково-практичний коментар / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, С.Б. Гавриш, С.В. Гізімчук та ін. - 4-те вид., перероб. та доповн. - X. : Одиссей, 2008. - 1208 с.

10. Давидович І., Кривобок Ю. Окремі питання кваліфікації посягань на працівників правоохоронних органів у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків / І. Давидович, Ю. Кривобок // Прокуратура. Людина. Держава. - 2005. - № 9. - С. 59-69.

11. Дудоров О.О. Кримінальне право (Особлива частина) : підручник / О.О. Дудоров, Є.О. Письменський. - К. : Юридична думка, 2013. - 786 с.

12. Єдиний державний реєстр судових рішень Електронний ресурс. - Режим доступу : http://reyestr.court.gov.ua/

13. Кримінальний кодекс України : Науково-практичний коментар / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, С.Б. Гавриш та ін. - К. : Ін Юре, 2003. - 1196 с.

14. Кримінальне право України : Навч. посіб. / С.Г. Волкотруб, О.М. Омельчук, В.М. Ярін та ін.; За ред О.М. Омельчука. - К. : Наукова думка; Прецедент, 2004. - 297 с.

15. Кримінальне право України : Особлива частина : підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Ю.В. Баулін та ін.; за ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація; М-во освіти і науки України, Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого. - 4-те вид., пере-робл. і допов. - X. : Право, 2010. - 605 с.

16. Кримінальне право України. Особлива частина : підручник / Ю.В. Александров, О.О. Дудоров, В.А. Клименко та ін.; за ред. М.І. Мельника, В. А. Клименка. - Вид. 5-те, переробл. та доповн. - К. : Атіка, 2009. - 744 с.

17. Кузнєцов В.О. Кримінальне право України (повний курс у схемах та таблицях) : Навчальний посібник / В.О. Кузнєцов, В.К. Гіжевський.- К.: Кондор, 2005. - 459 с.

18. Кузнецов В.В. Кримінальне право України / В.В. Кузнецов, А.В. Савченко. - К., 2006. - 636 с.

19. Лащук Є. Інформація з обмеженим доступом як предмет злочину / Є. Лащук // Право України. - 2001. - № 3. - С. 75-78.

20. Малинин В. Капканов В. Уголовная ответственность за самоуправство / В. Малини, В. Капканов // Уголовное право. - 2006. - № 4. - С. 37-41.

21. Панов М.І. Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (Військові злочини) / М.І. Панов, ВІ. Касинюк, С.О. Харитонов. - Х. : «Харків юрид.», 2006. - 172 с.

22. Савченко А.В. Сучасне Кримінальне право України / А.В. Савченко, В.В. Кузнєцов, О.Ф. Штанько. - К., 2005. - 378 с.

23. Селецький С.І. Кримінальне право України. Особлива частина : Навчальний посібник / С.І. Селецький. - К. : Центр учбової літератури, 2008. - 496 с.

Размещено на Allbest.ru