Виплачується матеріальна допомога у зв'язку з професійним навчанням, починаючи з першого дня навчання, її розміри та строки виплати такі ж, як це встановлено для надання допомоги по безробіттю.

Ще одним видом допомог, які виплачується з Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, є допомога по частковому безробіттю.

Це особлива форма соціального захисту громадян України. В основу її надання покладений ризик -- часткове безробіття, яке передбачає втрату застрахованою особою заробітної плати внаслідок простою підприємства, установи, організації. Простій згідно із законом повинен бути невідворотним, тривати не менше одного та не більше 6 місяців, повинен охопити не менше ЗО % чисельності працівників і становити понад 20 % їхнього робочого часу, а його настання не може залежати від волі працівника чи роботодавця.

Правом на допомогу по частковому безробіттю наділені застраховані особи, які протягом 12 місяців, що передували місяцю, в якому почався простій, працювали не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески. Працівникові може бути відмовлено у наданні допомоги по частковому безробіттю, якщо він працює сумісником, проходить альтернативну (невійськову) службу чи відмовився від підходящої роботи на тому самому чи іншому підприємстві.

Виплачується допомога по частковому безробіттю з першого дня простою, але не більше 180 календарних днів протягом року у розмірі 2/3 тарифної ставки за кожну годину простою та не більше прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Насправді цей вид допомог існує поки що лише de jure. Допомога по частковому безробіттю була передбачена Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» ще у 2000 р. Однак у прикінцевих положеннях цього Закону зазначалося, що статті 24-26, що регулюють відносини щодо надання допомоги по частковому безробіттю, наберуть чинності лише за наявності достатніх економічних можливостей держави на підставі окремого рішення Верховної Ради України, яким щорічно затверджуються розміри страхових внесків. Дотепер ще не було прийнято спеціальної ухвали про введення в дію зазначених статей. Отже, допомога по частковому безробіттю у нашій країні не виплачується.

Останнім видом допомог з Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття є допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні. Вона надається з настанням вказаного страхового ризику особам, які здійснили поховання померлого. Розмір цієї допомоги передбачається законодавством України, і виплачується за умови, що звернення заінтересованих осіб надійшло не пізніше 6 місяців після смерті безробітного.

2.3 Страхові допомоги Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань

Страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках члени їхніх сімей та інші особи, страхувальники і страховик.

Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування. Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках -- застраховані особи.

Страховик -- Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (ФСС НВВ).

Об'єктом страхування від нещасного випадку є життя застрахованого, його здоров'я та працездатність.

Обов'язковому страхуванню від нещасного випадку підлягають:

-- особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту);

-- учні та студенти навчальних закладів, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти, залучені до будь-яких робіт під час, перед або після занять; під час занять, коли вони набувають професійних навичок; у період проходження виробничої практики (стажування), виконання робіт на підприємствах;

-- особи, які утримуються у виправних, лікувально-трудових, виховно-трудових закладах та залучаються до трудової діяльності на виробництві цих установ або на інших підприємствах за спеціальними договорами.

Заподіяння шкоди зародку внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання жінки під час її вагітності, у зв'язку з чим дитина народилася інвалідом, прирівнюється до нещасного випадку, який трапився із застрахованим. Така дитина відповідно до медичного висновку вважається застрахованою та до 16 років або до закінчення навчання, але не більш як до досягнення 23 років, їй надається допомога з ФСС НВВ.

При цьому згода або заява від працівника не потрібна, оскільки страхування здійснюється в безособовій формі. Всі названі особи вважаються застрахованими з моменту набрання чинності Закону України про страхування від нещасних випадків -- з 1 квітня 2001 року, незалежно від того, сплачували внески страхувальники чи ні. Для добровільного страхування строк страхування починається з дня, наступного за днем подання (прийняття ФСС НВВ) заяви, при обов'язковій умові -- сплаті страхового внеску. Якщо протягом трьох місяців з дня подання заяви страховий внесок не був перерахований, то страхування припиняється.

Право на страхові виплати відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” виникає у застрахованої особи в разі настання страхового випадку. Страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психологічну травму за обставин, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг.

Нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть.

Професійне захворювання - захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших чинників, пов'язаних з роботою.

Професійне захворювання є страховим випадком також у разі його встановлення чи виявлення у період, коли потерпілий не перебував у трудових відносинах з підприємством, на якому він захворів.

Перелік обставин, за яких настає страховий випадок, а також види професійних захворювань, затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади.

У разі настання страхового випадку ФСС НВВ зобов'язаний у встановленому законодавством порядку:

1) своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові, внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні:

-- допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;

-- одноразову допомогу у разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого;

-- щомісячну грошову суму у разі часткової або повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого;

-- пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

-- пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

-- грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому;

-- допомогу дитині;

2) організувати поховання померлого, відшкодувати вартість пов'язаних з цим ритуальних послуг;

3) сприяти створенню умов для своєчасного надання кваліфікованої першої невідкладної допомоги потерпілому в разі настання нещасного випадку, швидкої допомоги у разі потреби його госпіталізації, ранньої діагностики професійного захворювання;

4) організувати ефективне лікування потерпілого з метою якнайшвидшого відновлення здоров'я застрахованого;

5) забезпечити потерпілому повний обсяг постійно доступної медичної допомоги;

6) вжити заходів для підтримання, підвищення та відновлення працездатності потерпілого;

7) забезпечити домашній догляд за потерпілим, допомогу у веденні домашнього господарства;

8) проводити навчання та перекваліфікацію потерпілого, працевлаштовувати осіб із зниженою працездатністю;

9) організовувати робочі місця для інвалідів самостійно або разом із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування;

10) у разі невідкладної потреби надавати інвалідам разову грошову допомогу;

11) сплачувати за потерпілого внески на медичне та пенсійне страхування;

12) організовувати залучення інвалідів до участі у громадському житті.

Допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю. У разі настання страхового випадку застрахованій особі виплачується допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.

Підставою для виплати допомоги є виданий в установленому порядку листок непрацездатності, в якому повинна бути позначка зв'язку хвороби із страховим випадком, та наявність акта про нещасний випадок або акта розслідування професійного захворювання за встановленою формою.

Оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, пов'язаних з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, призначається і виплачується за місцем роботи застрахованої особи, на якому стався страховий випадок, в розмірі 100% втраченої середньої заробітної плати за робочі дні (години) згідно з графіком роботи, що припадають на дні тимчасової непрацездатності.

Якщо застрахована особа працює за сумісництвом, допомога призначається і виплачується страхувальником за місцем роботи, де стався страховий випадок.

Допомога добровільно застрахованій особі призначається відділенням, в якому вона зареєстрована, з шостого дня тимчасової непрацездатності, пов'язаної з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням.

Допомога призначається, якщо застрахована особа звернулася за нею не пізніше 6 місяців з дня відновлення працездатності або встановлення інвалідності. При зверненні за допомогою після шести місяців вона може бути надана лише у виключних випадках з поважних причин за рішенням постійної комісії правління ФСС НВВ з питань страхових виплат, соціальних послуг потерпілим та їх реабілітації.

Одноразова допомога в разі стійкої втрати професійної працездатності потерпілого

Одноразова допомога потерпілому призначається при встановленні йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. Для розгляду справи про призначення одноразової допомоги до відділення ФСС НВВ подаються: заява потерпілого, акт про нещасний випадок за формою Н-1 (Н-5, П-4), рішення суду про встановлення факту нещасного випадку (якщо було засідання суду), висновок МСЕК про ступінь втрати працездатності, довідка про середню заробітну плату потерпілого, копія трудової книжки, завірена страхувальником.

ФСС НВВ проводить одноразову страхову виплату потерпілому, сума якої визначається із розрахунку середньої заробітної плати (доходу) потерпілого за кожний відсоток втрати потерпілим професійної працездатності, але не вище чотирикратного розміру граничної суми заробітної плати, з якої справляються внески на дату настання права потерпілого на призначення одноразової допомоги.

Коли при подальших обстеженнях МСЕК потерпілому встановлено інший, вищий ступінь стійкої втрати професійної працездатності, з урахуванням іншої професійної хвороби або іншого каліцтва, пов'язаного з виконанням трудових обов'язків, йому провадиться одноразова виплата, сума якої визначається із розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожний відсоток збільшення ступеня втрати професійної працездатності відносно попереднього обстеження МСЕК. При цьому розмір одноразової допомоги не може перевищувати чотирикратного розміру граничної суми заробітної плати, з якої справляються внески.

Потерпілому 22 червня 2003р. встановлено МСЕК стійку втрату професійної працездатності 30% у зв'язку з професійним захворюванням. 11 серпня 2003р. йому встановлено МСЕК стійку втрату професійної працездатності 15% у зв'язку з нещасним випадком на виробництві, який стався 10 вересня 1998р. Повторне ушкодження здоров'я настало з вини одного й того ж роботодавця. Сукупний відсоток стійкої втрати працездатності по двох страхових випадках становить 45% (довідка МСЕК від 11 серпня 2003 p.). Середня заробітна плата перед настанням першого страхового випадку становила 420 грн., перед другим страховим випадком -- 462грн. Потерпілий вперше звернувся із заявою 11 серпня 2003р. про нарахування одноразової допомоги по двох страхових випадках. При цьому він вибрав для розрахунку одноразової допомоги середню заробітну плату 462грн.

1) Розрахунок одноразової допомоги внаслідок професійного захворювання:

462х30=1'3860 грн.;

до виплати належить: 10640 грн. (2660 х 4)

2) Розрахунок одноразової допомоги у зв'язку з нещасним випадком на виробництві:

462х15= 6930 грн.

У разі погіршення здоров'я потерпілого внаслідок раніше одержаного каліцтва або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням трудових обов'язків, при встановленні йому МСЕК вищого рівня стійкої втрати професійної працездатності відносно попереднього обстеження, одноразова допомога не призначається.

При повторному ушкодженні здоров'я працівника з вини іншого роботодавця, страхова виплата провадиться на загальних підставах.

Якщо комісією з розслідування нещасного випадку встановлено, що ушкодження здоров'я настало не тільки з вини роботодавця, а й внаслідок порушення потерпілим нормативних актів про охорону праці, розмір одноразової допомоги зменшується на підставі висновку цієї комісії, але не більш як на 50%.

Потерпілий не має права на призначення одноразової допомоги, якщо МСЕК встановила втрату професійної працездатності до 24 листопада 1992 p. (введення в дію Закону України «Про охорону праці»). Якщо потерпілому встановлено МСЕК втрату працездатності до 1 квітня 2001 р., то за призначенням одноразової допомоги потрібно звернутися до роботодавця.

ФСС НВВ одноразова допомога виплачується потерпілому в місячний строк з дня визначення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності в день, установлений постановою відділення. Якщо справи про страхові виплати розглядаються вперше по закінченні трьох років з дня втрати потерпілим працездатності, страхові виплати провадяться з дня звернення за їх одержанням. Виплати призначені, але не одержані своєчасно потерпілим, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням.

Висновки

Найвищою цінністю сучасного прогресу цивілізації є людина, її права та свободи. Вони є не тільки невідчужуваними та непорушними, але й ще належать людині від її народження і водночас передбачають відповідальність перед самим собою, своєю сім'єю та суспільством.

У комплексі прав і свобод громадян України, закріплених у Конституції України, особлива роль належить захисту праву громадян та їхніх майнових інтересів. Серед таких прав слід особливо виділити право на соціальний захист, а також право на безпечне для життя і здоров'я людини довкілля. Це в свою чергу обумовлює об'єктивну необхідність внесення суттєвих уточнень у політику системних перетворень, що передбачає істотне посилення соціальної спрямованості курсу реформ, перетворення соціального чинника у важливий інструмент прискореного економічного зростання, підвищення дієвості влади, досягнення у суспільстві взаєморозуміння та злагоди. Потрібно враховувати й те, що темпи зростання соціально-економічного добробуту можуть стати реальними тільки за умови жорсткого підпорядкування цій меті основних елементів не лише інвестиційної та структурної політики, а й фінансової, в тому числі страхової.

Система соціального страхування розпочала своє існування ще у 1998 році, коли було прийнято Основи законодавства про соціальне страхування, і відповідно впроваджено чотири системи соціального страхування. Від того часу сформувалась відповідна законодавча основа регулювання відносин, що складаються в сфері соціального страхування. Зокрема відносин, пов'язаних із проведенням соціальних виплат.

Сформувалась відповідна система страхових допомог як виду соціального захисту населення від соціального ризику, що спричиняє втрату доході чи зумовлює необхідність провести додаткові витрати об'єктивного характеру.

Досвід проведення обов'язкових та добровільних видів страхування за роки незалежності України висвітлив необхідність підвищення страхової культури населення, що полягає у здійсненні системи заходів, спрямованих на формування активної та свідомої поведінки громадян під час укладання договорів страхування, а також підвищення їхнього інтересу до питання розвитку страхування.

Недостатнє поширення страхових послуг серед широких верств населення експертами пов'язується не тільки з недосконалістю податкового законодавства, але насамперед з політикою створення загальнодержавного соціального обов'язкового страхування, яка не спрямована на заохочення до розвитку страхування у добровільній формі.

Список використаних джерел

Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради - 1996 р. №30. ст.141.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в зв'язку з втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням від 18 січня 2001року // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - №14. - ст.71

Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23 вересня 1999 року //Відомості Верховної Ради України. - 1999. - №46-47. - ст.403

Закон України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000р. // Відомості Верховної Ради, 2000, №22,ст.171.

Наказ Міністерства праці та соціальної політики України “Про затвердження Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності” від 20.11.2000 // Праця і зарплата. - 2001. - №2. - с.7

Наказ МПСП України “Про затвердження Порядку надання матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації безробітного” від 20.11.2001

Андреев B.C. Право социального обеспечения в СССР. - М., 1980.-С. 21.

Бойко М.Д. Право соціального забезпечення України: Навч. посіб. - К.: Олан, 2004. -

Мачульская Е.Е. Право социального обеспечения: Учеб. пособие. - М.: Книжный мир, 1999. - 253с.

Право социального обеспечения: Учеб. пособие / Под ред. К.Н. Гусова. - М.: Проспект, 1999. - 344 с.

Синчук С.М., Бурак В.Я. Право соціального забезпечення України: Навч. посіб./ За ред. С.М. Синчук. - К.: “Знання”, КОО, 2003. - 306с.

Синчук С. Теорія соціального ризику за правом соціального забезпечення // Право України. - 2003. - № 3. - С. 55 - 59.

Скуратівський В.А., Палій О.М. Основи соціальної політики: Навч. посіб. - К.: МАУП, 2002. - 200с.

Сташків Б. Юридичні факти в праві про допомоги // Проблеми права: науково-практичний збірник. - Випуск І. - Чернігів: Юрист, 1997. - с.21-40

Тучкова З.Г. Право социального обеспечения. Учебно-методическое пособие. - Москва, 1995

Шевчук П.І. Соціальна політка. - Львів: Світ, 2003. - 400с.

Юровська В. Правовий статус застрахованих осіб // Право України. - 2003. - №4. - с.26-29

Размещено на Allbest.ru