Співвідношення формаційного і цивілізаційного підходів у сучасному світі

Висновок

Співвідношення формаційного і цивілізаційного підходів у сучасному світі.

Розглядаючи питання про співвідношення і суперництві цивілізаційного та формаційного підходів, необхідно відзначити, перш за все, що це дві різні категорії: перша - соціокультурна, друга - соціоекономічний. За формацією варто переривчастість, дискретність, історичного процесу, за цивілізацією - його наступність, безперервність. Формація розкриває природу суспільного ладу, цивілізація - повноту його історичного буття. Формація концентрує увагу, на універсальному, загальному, повторюючись, стійкому; цивілізація - на локально-регіональному, особливому, своєрідному, неповторному. Формація може бути якісно певним періодом або фазою в розвитку цивілізації: рабовласництво, феодалізм, капіталізм у рамках західної цивілізації. У той же час одна й та ж формація може об'єднувати різні цивілізації: США і Японія, наприклад, - різні цивілізації, але одна, єдина формація.

Разом з тим треба сказати, що цивілізація і формація дуже близькі один до одного. В однаковій мірі вони можуть бути застосовані як до людства в цілому, так і до окремих континентах, регіонам, громадам. Цивілізація і формація багато в чому доповнюють і взаємно обмежують одне одного. Більш того, то скоріше, що формація є економічно структурованої (зведення всіх суспільних детермінацій до матеріального виробництва) цивілізацією. У даному плані вона здається навіть більш стрункою і послідовною, ніж цивілізація, яка крихка і аморфна щодо того, чим конкретно визначається її цілісність, де беруть початок силові лінії її інтеграції. У цій пухкості і аморфності, однак, є і своя перевага: вибираючи цивілізацію, ми відчуваємо себе більш вільними і розкутими - не взагалі, звичайно, а у вивченні або аналізі історії. І тому в даному відношенні вже цивілізаційний підхід, в порівнянні з формаційним, є більш привабливим, тому що в ньому більше методологічного потенціалу та дослідницької евристики.

Таким чином, не можна говорити про явну перевагу будь-якого з підходів - формаційного або цивілізаційного. Кожен з розглянутих підходів необхідний і важливий, але недостатній сам по собі. Цивілізаційний підхід не може сам пояснити причини і механізми переходу від однієї фази цивілізаційного розвитку до іншої, а в рамках формаційного підходу важко описувати відмінність країн Заходу і Сходу. Чітко видно, що кожен з них має свої переваги і недоліки по відношенню до іншого, але, як зазначалося вище, обидва підходи грають важливу роль в розумінні і розвитку типології держави.

Ці два підходи не виключають, а, навпаки, взаємно доповнюють один одного і даний час все більш посилюється тенденція, і здійснюються пошуки в напрямку їх взаємного синтезу. Однією з передумов такого синтезу формаційного і цивілізаційного підходів є складний, спіралевидний характер формаційної теорії суспільного розвитку (а не лінійно-стадіальний, як це багато хто собі уявляють). Вона може багато дати цивілізаційної теорії, вказуючи на єдність розвитку світової сукупності цивілізацій як цілісної системи, а також може бути плідно прикладена до завдань великомасштабного членування історичного процесу, і до аналізу історичної діяльності різних народів, що протікає в певних географічних, соціально-економічних і культурних умовах.

Використані джерела

Підручник Судові та правоохоронні органи України (А.П. Гель, Г.С. Семаков, С.П. Кондракова)

Підручник Теорія держави і права (Волинка К.Г.)

Размещено на Allbest.ru