Злочини серед працівників ОВС України: їх детермінація та попередження

Підрозділ 2.3 “Характеристика особистості працівників ОВС, які вчинили злочини” містить характеристику основних соціально-демографічних ознак правопорушників (вік, рівень освіти, стаж роботи, сімейний стан тощо) та особливостей їх мотиваційної сфери. Констатується, що за соціально-демографічними ознаками найчисельнішою категорією є працівники зі стажем служби від 6 до 10 років (67 %), які перебували у займаній посаді 1-3 роки (63,5 %) та мали спеціальні звання прапорщика, лейтенанта або старшого лейтенанта міліції (41,4 %). За віком домінує категорія правопорушників від 26 до 30 років; більшість засуджених співробітників (69,2 %) на момент вчинення злочину були одружені й мали дітей.

Розподіл засуджених працівників ОВС за окремими складами злочинів вказує на перевагу неодружених осіб рядового та сержантського складу віком 20-25 років у категорії насильницьких та загальнокримінальних злочинців, у той час як серед категорії засуджених за вчинення службових злочинів перше місце посідають оперуповноважені віком від 26 до 30 років. Серед корупціонерів та осіб, які вчинили дорожньо-транспортні пригоди, відмінною рисою є високий рівень сімейних людей (81 % та 78 % відповідно), які мали щонайменше по одній дитині, що помітно перевищує середній показник для досліджуваної вибірки (69 %).

Мотиваційна сфера середньостатистичного працівника-правопорушника характеризується домінуванням здебільшого корисливих мотивів, що у сфері життєвих цінностей відображається такими провідними категоріями, як "благополуччя родини" (48 % опитаних), "гроші" (38,9 %), "влада" (31,8 %), "власне благополуччя" (29,2 %), "корисні зв'язки, кар'єрний ріст" (24,7 %). Значно нижче рейтингове місце займають цінності, пов'язані з трудовою дисципліною, завданнями й змістом службової діяльності, інтересами інших людей.

Дисертантом обґрунтовується невиправданість тенденції сучасних дослідників до пошуку специфічних мотивів вчинення злочинів працівниками ОВС, оскільки специфіка злочинів цієї категорії полягає не стільки в мотивах, скільки в особливостях їх реалізації з використанням статусу службових осіб правоохоронних органів. Із врахуванням цієї тези у дисертації при вивченні мотиваційної сфери працівників ОВС пропонується віддавати перевагу використанню сталого в кримінології розподілу мотивів протиправної діяльності на корисливі, насильницькі, “ідейні”, конформістські та легковажно-безвідповідальні.

В підрозділі 2.4 “Феномен протиправної поведінки персоналу органів внутрішніх справ: аналіз зарубіжного та вітчизняного досвіду” зроблено огляд загальних негативних тенденцій, що існують у діяльності правоохоронних органів різних країн. Дисертантом аналізуються результати перевірки діяльності поліції США, що були за різних часів здійснені державними комісіями та рядом правозахисних організацій. Одночасно у роботі проводиться порівняльний аналіз результатів внутрішніх розслідувань поліції Великої Британії стосовно неправомірних дій працівників.

Вказані матеріали фіксують наявність у більшості поліцейських підрозділів США та Великої Британії фактів брутальності, свідомого перевищення владних повноважень, корупції, тортур та знущання стосовно затриманих осіб, расизму, участі у кримінальній діяльності. На розповсюдженість серед поліцейського персоналу цих негативних явищ вказують також аналітичні звіти, присвячені огляду дотримання законності в поліції інших країн. Дисертантом самостійно встановлюється наявність значної частки поліцейських правопорушень серед миротворчого контингенту Цивільної поліції ООН в Боснії-Герцеговині та Косово.

Окреме місце займає історичний аналіз вітчизняного досвіду органів внутрішніх справ. У дисертації переконливо доводиться, що кожний етап розвитку органів внутрішніх справ на території України завжди супроводжувався певною кількістю випадків протиправних дій з боку самих правоохоронців. Статистичні дані радянського періоду вказують на поширеність серед особового складу ОВС фактів незаконного арешту та побиття громадян, пияцтва, випадків приховування злочинів, фальсифікації, незаконного застосування зброї, неправомірного убивства, поранення, незаконного затримання громадян. Дисертантом констатується, що за рівнем кримінальної активності тих часів, як і зараз, перші місця посідали працівники карного розшуку та дільничні інспектори міліції.

Розділ третій “Фактори, причини та умови, що обумовлюють існування та відтворення злочинів у підрозділах ОВС України” складається з чотирьох підрозділів. У них розкривається системний зв'язок та зміст детермінаційних чинників різного рівня, що обумовлюють протиправну поведінку працівників ОВС.

У підрозділі 3.1 “Детермінація злочинів, що вчиняються у системі органів внутрішніх справ (загальні положення)” проводиться порівняльний аналіз існуючих теоретичних концепцій, який дозволяє констатувати той факт, що практично кожна філософсько-соціологічна школа має власну позицію щодо пояснення природи протиправної поведінки правоохоронців, проте універсальної теорії наразі не існує. З урахуванням цього при дослідженні природи злочинів, що вчиняються працівниками ОВС, нами акцентовано увагу на доцільності поєднання концепції соціального детермінізму, принципів системного підходу та історизму, вчення про діалектичні протилежності та закону про універсальний зв'язок предметів і явищ навколишнього світу.

З огляду на існуючу неоднорідність категоріального апарату сучасної кримінології розглядається зміст термінів “детермінанта”, “криміногенний фактор”, “причина”, “умова” та пропонується синонімічне їх використання у межах дисертаційного дослідження. При вирішенні питання класифікації детермінант злочинів дисертантом обрано системний підхід. Така позиція дозволяє одночасно розглядати дію детермінант залежно від їх рівня та змісту, через що пропонується їх розподіл на детермінанти загальносоціального, групового (видового) та індивідуального рівнів, а також на детермінанти економічні, соціальні (соціально-політичні), соціально-психологічні, правові, організаційно-управлінські.

Підрозділ 3.2 “Фактори злочинів в органах внутрішніх справ” присвячено аналізу детермінант загального порядку, серед яких в якості соціальних та ідеологічних дисертантом пропонується розглядати активну політизацію суспільного життя, прискорене розшарування населення, відсутність сформованої національної ідеології. Окрема увага акцентується на важливості впливу факторів політичного порядку на загальний стан дотримання законності персоналом ОВС, серед яких окреме місце посідають неузгодженість позиції політичних сил щодо місця та функцій ОВС у суспільстві та схильність політичних лідерів вирішувати проблеми внутрішньої політики переважно силовими методами. До детермінант соціально-психологічного порядку пропонується відносити дисфункцію соціальних інститутів, трансформацію ціннісно-трудових орієнтацій населення, падіння престижу професії правоохоронця, поширення кримінальної субкультури, невисокий рівень довіри до ОВС з боку населення.

Обґрунтовується помилковість погляду на нестачу бюджетного фінансування діяльності ОВС та ліквідацію заходів соціального захисту персоналу як на провідні детермінанти економічного характеру. Такими, на думку дисертанта, слід вважати процеси становлення ринкових відносин, конкуренції між державним та приватним секторами економіки, що стимулює відтік найбільш кваліфікованих кадрів з ОВС та сприяє поповненню силових структур молодими спеціалістами, значна частина яких в умовах загострення економічної ситуації не виявляє моральної стійкості та складає в ОВС групу криміногенного ризику.

Першорядними детермінантами організаційно-управлінського характеру дисертант визначає структурно-функціональну недосконалість правоохоронних органів України, хиби судової практики у справах щодо злочинів, вчинених працівниками ОВС, недостатню розвиненість форм громадського контролю за діями посадовців ОВС.

До блоку правових факторів загального порядку віднесено такі особливості юридичного статусу працівників ОВС, як наявність владних і дискреційних повноважень щодо застосування сили та примусу, особливий порядок притягнення до відповідальності, а також хронічне відставання нормативно-правової бази від потреб правоохоронної діяльності, недоліки правового регулювання трудових відносин в ОВС.

У підрозділі 3.3 “Фактори окремих видів злочинів у підрозділах ОВС України” серед провідних соціальних чинників виділяються висока загальна та внутрішня плинність кадрів з вищою освітою; гендерний дисбаланс серед особового складу підрозділів; зміни соціальної структури абітурієнтів до ВНЗ МВС України, більша частина яких не має мотивації, адекватної для подальшої служби.

Активний вплив на персонал ОВС кримінального середовища формує блок об'єктивних детермінант соціально-психологічного порядку, які посилюються наявними недоліками відомчо-корпоративної етики ОВС та існуванням у підрозділах специфічної міліцейської субкультури з елементами консерватизму, соціальної ізоляції, внутрішньої солідарності, підозрілості та агресивності. Суб'єктивними чинниками дисертантом вважає несприятливу морально-психологічну атмосферу окремих підрозділів, наявність значного обсягу стресових факторів, що супроводжують службову діяльність правоохоронців, невизначеність та понаднормовість режиму їх роботи.

Серед економічних факторів найбільш криміногенне значення, на думку дисертанта, має нелегальна вторинна зайнятість персоналу ОВС, що призводить до розповсюдження корупції через деформацію свідомості працівників та переорієнтацію їх інтересів на отримання максимальних прибутків поза службою.

У роботі проводиться аналіз організаційно-управлінських факторів як найчисельніших серед криміногенних детермінант видового рівня. Констатується, що серед актуальних чинників протиправної поведінки персоналу ОВС залишаються також невирішеність питань оптимізації та відкритості статистичних показників ефективності діяльності ОВС; незабезпеченість на практиці незалежного статусу слідчого апарату; недоліки в підготовці керівних кадрів, незадовільна організація роботи з населенням; недосконалість дисциплінарної політики регулювання правослухняної поведінки персоналу ОВС.

У підрозділі 3.4 “Безпосередні причини та умови конкретних злочинів, що вчиняються працівниками ОВС України” відзначається, що загальні та видові фактори злочинів, переломлюючись на рівні індивідуальної свідомості, породжують комплексні психологічні утворення (мотиви, життєві цінності, стереотипи поведінки та звички), які досить важко віднести до якої-небудь однієї, певної сфери діяльності людини. Тому при загальному аналізі набору криміногенних факторів, що діють на індивідуальному рівні, більш коректним вважається підхід, який враховує, насамперед, об'єктивну й суб'єктивну природу детермінант протиправної поведінки працівників ОВС.

Обґрунтовується висновок про те, що серед об'єктивних чинників індивідуального рівня одне з провідних місць посідають негативні характерологічні особливості керівників підрозділів. Такі особливості не тільки позначаються на кліматі й неформальній структурі колективу, але й є чинником, що спричиняє згодом негативну деформацію особистості конкретного працівника у вигляді агресивності, дратівливості, приступів гніву й депресії, психосоматичних розладів здоров'я.

На другому за значимістю місці розглядаються стреси, що супроводжують професійну діяльність працівників ОВС. Результатом перенесених стресів є поширення граничних форм патології у вигляді психічної дезадаптації та психоемоційної напруги, виникнення психосоматичних захворювань, розвинення реактивної тривожності, психомоторних зривів, неконтрольованої агресивності. Власне дослідження дозволило дисертантові виділити загальний перелік стрес-факторів, дати їх рангову оцінку, звести до десяти найбільш характерних груп, визначити ступінь їх прояву в основних службах ОВС та порівняти з результатами аналогічних досліджень зарубіжних кримінологів.

Криміногенні фактори суб'єктивного порядку пропонується поділити умовно на три складові компоненти: блок психічних патологій і девіацій, які були притаманні індивідам до їх вступу на службу в ОВС і згодом проявляються у період проходження служби; негативні психологічні новоутворення, що виникають у результаті професійної деформації й деградації; незадоволені потреби, що не досягли сили патогенного впливу, але створюють передумови для наступної деформації життєвих установок і ціннісних орієнтацій конкретного індивіда.

У роботі запропоновано розглядати як окрему детермінанту комплексного характеру процес професійної деформації особистості, який на останніх своїх стадіях призводить до гіпертрофії професійно значимих якостей, розвитку низки негативних рис (авторитарності, жорстокості, брутальності, цинізму, почуття вседозволеності) та поступової атрофії особистості. Результатами самостійного дослідження дисертант доводить, що характер негативних особистісних змін залежить як від особистих передумов, так і від специфіки виконуваних працівниками ОВС службових завдань.

Четвертий розділ “Попередження злочинів в ОВС України”, що завершує дисертацію, складається з 4 підрозділів, в яких розглядається існуюча система превентивних заходів (за рівнями та напрямками), а також розкривається зміст заходів, які пропонує дисертант до впровадження у практику ОВС України.

У підрозділі 4.1 “Поняття та система діяльності по попередженню злочинності”, беручи до уваги багатозначність понятійного апарату та численні дискусії у галузі попередження злочинності, дисертант вважає за доцільне дотримуватися точки зору, згідно з якою попередження злочинності розуміється як різновид соціального управління, що має здійснюватися з дотриманням принципів системності, об'єктивності, наукової обґрунтованості, законності, гуманності, оптимальності, комплексності тощо.

Визначаючи поняття об'єкта попереджувальної діяльності, автор поділяє позицію тих науковців, які під об'єктом превентивної діяльності розглядають всю сукупність негативних явищ і процесів, що породжують злочини серед працівників ОВС, а також інші види їхньої делінквентної поведінки. Виділена така особливість об'єкта попередження, як висока латентність детермінант і зовнішніх проявів протиправної поведінки працівників ОВС.

Розгляд системи превентивної діяльності виконується із традиційним розподілом заходів попередження за їх рівнем на загальносоціальні, спеціально-кримінологічні та індивідуальні, відповідно до чого в дослідженні аналізуються статус, повноваження та обсяг функцій суб'єктів попередження злочинів в ОВС України.

У підрозділі 4.2 “Загальносоціальні заходи попередження злочинів в органах внутрішніх справ України” доведено, що рівень злочинів серед працівників ОВС обумовлюється, перш за все, факторами загальносоціального порядку. З цієї причини застосування у практиці вітчизняних органів внутрішніх справ переважно спеціально-кримінологічних заходів превенції не призводить до істотного зниження рівня цього виду злочинів на тривалий період. Дисертант вказує на потребу змінити такий стан речей, оскільки попередження злочинів серед персоналу ОВС потребує заходів, спрямованих, у першу чергу, на зміни у функціонуванні ОВС як одного із соціальних інститутів суспільства.

Аналіз заходів попередження економічного характеру дозволяє констатувати недостатність існуючої тенденції вирішення питань самофінансування правоохоронної діяльності шляхом розвитку ринку платних послуг підрозділів ОВС, оскільки такий підхід повністю не вирішує проблеми попередження корупції та злочинів у сфері службової діяльності. З огляду на це дисертантом додатково пропонується запровадити гарантовану виплату компенсацій потерпілим від протиправних дій персоналу ОВС за рахунок тієї частини державного бюджету, яка призначена для фінансування МВС України, що автоматично має підвищити рівень відповідальності керівництва та особового складу ОВС за дотримання вимог законів та службової дисципліни.

Серед заходів попередження соціального характеру перевага віддається реорганізації традиційно силової діяльності ОВС, орієнтованої переважно на боротьбу зі злочинністю, у напрямку розбудови сервісної моделі, яка передбачає такі принципи стосунків із громадою, як рівноправність, розподіл владних повноважень, швидке й ефективне реагування, відкритість інформації, спільна участь і партнерство в охороні правопорядку. Одночасно пропонується реорганізувати міліцію України в орган виконавчої влади європейського типу - поліцію.

У роботі правова превенція злочинів серед персоналу ОВС вбачається як максимально повна імплементація міжнародних норм, що регулюють діяльність правоохоронних органів та забезпечують соціальний захист персоналу ОВС, удосконалення нормативно-категоріального апарату, посилення мір адміністративної та кримінальної відповідальності стосовно правопорушників.

Наголошується на необхідності встановлення системи державного і міжнародного моніторингу за дотриманням законності у сфері правоохоронної діяльності, ефективного поєднання при цьому форм громадського та відомчого контролю, поступової децентралізації та муніципалізації ОВС як провідних заходах в організаційно-управлінській сфері. Окрему увагу приділено необхідності визначення системи показників, за якими має оцінюватися діяльність персоналу ОВС.

Підрозділ 4.3 “Спеціально-кримінологічні заходи попередження злочинів у підрозділах ОВС України” містить обґрунтування доцільності такого антикорупційного заходу фінансового характеру, як централізована вторинна зайнятість персоналу ОВС, що має здійснюватися під безпосереднім контролем керівництва підрозділів як самостійний напрям роботи з особовим складом. Одночасно не заперечується ефективність заходів, запропонованих іншими дослідниками - встановлення підвищеної зарплати, запровадження систем преміювання та соціальних пільг тощо.

Соціальні заходи попередження на відомчому рівні передбачають перехід від реактивного до проактивного способу діяльності ОВС в цілому з одночасним формуванням дійових етичних принципів, дотримання яких має запобігти вчиненню правопорушень серед персоналу ОВС. Окреме місце посідають заходи з формування соціальної самоідентифікації правоохоронців, врахування в роботі підрозділів стану громадської думки, залучення громади та ЗМІ до виконання контрольно-ревізійних і допоміжних функцій.

У сфері організаційно-управлінських заходів відстоюється необхідність переходу від ціннісно-орієнтованого підходу при відборі персоналу до відбору, заснованому на оцінці сформованих умінь і навичок індивіда, його способах реагування у різних ситуаціях. В межах вказаного підходу дисертантом пропонується нова система оцінки якостей та вмінь працівників ОВС при призначенні їх на посади керівників підрозділів, а також заходи щодо попередження порушень дисципліни й законності серед особового складу. Для нейтралізації криміногенних детермінант правового характеру дисертант пропонує провести ревізію нормативної бази ОВС з метою максимальної регламентації дій службових осіб та обмеження їх дискреційних повноважень; розробити комплексний кодекс поведінки персоналу, що має встановлювати офіційні норми поведінки працівників і систему їх дисциплінарного регулювання.

Підрозділі 4.4. “Індивідуальні заходи попередження злочинів серед працівників ОВС України” містить огляд превентивних заходів, більшість з яких зорієнтована на діагностику та корекцію девіацій. Дисертантом також підтримується позиція щодо необхідності подальшого вдосконалення заходів індивідуального впливу залежно від суб'єкта попереджувальної діяльності.

ВИСНОВКИ

За результатами дисертаційного дослідження сформульовано теоретичні узагальнення та запропоновано вирішення наукової проблеми - визначення детермінаційної природи протиправної поведінки працівників ОВС України з одночасним створенням теоретичної моделі взаємодії криміногенних чинників, що призводять до вчинення персоналом ОВС злочинів, розробка вдосконалених заходів щодо їх попередження. Найбільш важливі результати дослідження відображено у наступних висновках, що мають наукове та практичне значення:

1. У поліцейських підрозділах різних країн світу констатується широка розповсюдженість таких правопорушень, як корупція, брутальність, свідоме перевищення силових повноважень, тортури та знущання стосовно затриманих осіб, участь у кримінальній діяльності, расизм. Історико-правовий аналіз діяльності правоохоронних органів радянського періоду на території України також свідчить про постійну наявність серед особового складу ОВС широкого спектру таких видів злочинів та правопорушень, як незаконне застосування зброї, побиття громадян, приховування злочинів, фальсифікація, незаконний арешт та затримання, хабарництво, пияцтво тощо.

2. Злочини, які вчиняються працівниками органів внутрішніх справ, мають певні відмінності у кожній країні за своїм складом, рівнем та структурою, проте існування їх як негативного явища у країнах з різними політичними режимами, економічними та соціальними умовами, різним статусом та повноваженнями поліції (міліції) дозволяють розглядати протиправну поведінку правоохоронців як постійне негативне явище соціального порядку, що витікає з недоліків функціонування органів внутрішніх справ як силового інституту та обумовлюється специфікою виконуваних ними задач у суспільстві.

3. Динаміка загального рівня злочинів, вчинених працівниками органів внутрішніх справ України, в цілому відповідає загальним негативним тенденціям, що існують у діяльності поліцейських підрозділів інших країн, а також відповідає закономірностям, за якими змінюється рівень сучасної злочинності в країні. З урахуванням цього масив злочинів працівників ОВС пропонується розглядати як стохастичну сукупність деліктів, яка характеризується сталістю пропорційних співвідношень між основними їх видами і має ознаки системності.

4. З огляду на реальний масштаб суспільної небезпеки злочинів серед працівників ОВС України вважається за необхідне систематичне вивчення феномена протиправної поведінки персоналу правоохоронних органів як самостійного напрямку кримінологічних досліджень.

5. Органи внутрішніх справ України, хоча і з помітним запізненням, але в цілому повторюють усі етапи трансформації європейських поліцейських структур від закритих організацій тоталітарного ґатунку до відкритих правоохоронних агенцій сервісного типу. Проте, будучи найчисельнішими серед правоохоронних органів, ОВС України мають ряд суттєвих недоліків у сфері правового та соціально-економічного забезпечення, визначення суті та функцій службової діяльності, встановлення оптимальної структури та специфіки управління. Багато в чому вони спричинені невирішеними проблемами, які дісталися у спадщину від радянського періоду щодо суспільного призначення цієї частини правоохоронної структури держави та кола контрольно-примусових функцій, що мають знаходитися під юрисдикцією органів внутрішніх справ.

6. Констатується, що дії працівників ОВС України наразі регулюються нормативною базою, що відрізняється надзвичайною різноманітністю законодавчих, міжвідомчих та відомчих норм з дисбалансом на користь останніх, що призводить до суперечностей між законним і підзаконним рівнями регулювання поведінки конкретного працівника. З огляду на процеси євроінтеграції у дисертації аргументується необхідність приведення відомчо-нормативної бази ОВС України у відповідність до основних міжнародних принципів, що регулюють діяльність правоохоронних органів у демократичному суспільстві. Проведений дисертантом аналіз документів ООН та Європейського Союзу дозволяє дійти висновку, що міжнародні та національні вимоги нормативно-правової бази повинні розглядати персонал ОВС як особливу категорію громадян з обмеженим обсягом прав, до якої суспільство має пред'являти більш суворі вимоги та обмеження, оскільки від професіоналізму дій персоналу органів внутрішніх справ залежить авторитет державної влади та виконання принципу верховенства прав людини.

7. Протиправність дій працівників ОВС має власну специфіку, яка знаходить свій прояв у структурі, динаміці, ситуації та способах вчинення незаконних дій. У дисертації констатується поява нових форм кримінальної активності працівників ОВС України, таких як прикриття нелегальної діяльності, вимагання, участь у контрабанді та незаконному обігу наркотиків, постачання кримінальним колам оперативно-службової інформації, внутрішня корупція. Окрема увага акцентується на фактах катування та жорстокого поводження з громадянами, які здебільшого не відображаються у відомчій статистиці, проте є досить розповсюдженим явищем - 28 % від загальної кількості злочинів (за даними дисертанта).

8. Аналіз основних рис особистості злочинців з числа колишніх працівників органів внутрішніх справ дозволив дисертанту встановити, що найчисленнішою категорією серед них є здебільшого одружені особи молодшого начальницького складу від 26 до 30 років, зі стажем служби в органах 6-10 років, перебуванням на посаді 1-3 роки та чітким домінуванням у мотиваційній сфері корисливих мотивів.

9. Вивчення чинників протиправної поведінки персоналу органів внутрішніх справ дозволяє серед найбільш вагомих детермінант загального порядку виділити конкуренцію між державним та приватним секторами економіки; відсутність сформованої національної ідеології; дисфункцію соціальних інститутів; трансформацію ціннісно-трудових орієнтацій населення; поширення кримінальної субкультури; структурно-функціональну недосконалість правоохоронних органів України; недостатню розвиненість форм громадського контролю; наявність у персоналу ОВС владних та дискреційних повноважень; недоліки правового регулювання правоохоронної діяльності.

10. Як провідні на видовому рівні визначаються такі детермінанти, як нелегальна вторинна зайнятість персоналу ОВС; висока загальна та внутрішня плинність кадрів з вищою освітою; наявність гендерного дисбалансу серед особового складу підрозділів; нерозробленість відомчої та корпоративної етики ОВС; наявність специфічної міліцейської субкультури з елементами консерватизму, соціальної ізоляції, внутрішньої солідарності, підозрілості та агресивності; підвищена стресогенність та наднормативність режиму роботи; неузгодженість положень законодавчих та відомчих нормативних актів, що регулюють діяльність ОВС. Окрема увага звертається на найчисленнішу категорію, яку складають організаційно-управлінські детермінанти: недоліки в підготовці керівних кадрів та в організації роботи з населенням; незабезпеченість на практиці незалежного статусу слідчого апарату; невирішеність питань оптимізації та відкритості статистичних показників ефективності діяльності ОВС; недосконалість відомчої дисциплінарної політики.

На рівні індивідуальних криміногенних факторів дисертантом пріоритетне значення віддається стресам, що супроводжують професійну діяльність працівників ОВС, негативним характерологічним особливостям керівників підрозділів та негативним психологічним факторам суб'єктивного порядку.

11. Акцентуючи увагу на пріоритетності превентивних заходів загальносоціального рівня, дисертантом запропоновано наступні зміни у функціонуванні ОВС України як одного з соціальних інститутів суспільства: створення сервісної моделі органів внутрішніх справ, їх поступова децентралізація та реорганізація у поліцію, встановлення системи державного і міжнародного моніторингу за дотриманням законності у сфері правоохоронної діяльності, вдосконалення системи показників ефективності діяльності персоналу ОВС, введення гарантованої виплати компенсацій жертвам протиправних дій персоналу ОВС за рахунок бюджету МВС України.

12. На рівні спеціально-кримінологічних та індивідуальних заходів попередження порушень дисципліни та законності дисертантом обґрунтовується перспективність централізованої вторинної зайнятості персоналу ОВС як ефективного антикорупційного заходу. Одночасно заходами превентивного характеру можуть стати перехід ОВС від реактивного до проактивного способу діяльності; формування дійових етичних принципів; відмова від використання виключно ціннісно-орієнтованого підходу при відборі персоналу; максимальне обмеження дискреційних повноважень працівників; запровадження нової системи призначення працівників на керівні посади.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗДОБУВАЧА ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії

Детерминация и предупреждение преступности среди персонала органов внутренних дел Украины: Монография. - Х.: Изд-во ХНУВС, 2005. - 468 с.

Протизаконне насильство в органах внутрішніх справ: соціологічний та історико-правовий аналіз / За заг. ред. Ярмиша О.Н. - Х.: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, Харківська правозахисна група, 2005. - 212 с. (участь автора - 28 с.)

Навчальні посібники

1. Соціально-психологічний аналіз дисципліни в адміністративній службі міліції: Науково-практичний посібник / За заг. ред. проф. Бандурки О. М. - Х.: Ун-т внутр. справ, 1998. - 92 с. (у групі авторів).

2. Историко-криминологический анализ становления системы предупреждения правонарушений в деятельности ОВД Украины (1880-1936 гг.): Учебное пособие. - Х.: Изд-во Нац. ун-та внутр. дел, 2002. - 180 с.

3. Права людини у діяльності міліції: Посібник з активних методів навчання/ За заг.ред.проф. Ярмиша О.Н. - Х.: ХНУВС, 2006. - 139 с. (участь автора - 19 с.)

4. Права людини у діяльності міліції: Навч. посібник / За заг. ред. проф. Погрібного О.О. - Х.: ХНУВС, 2006. - 216 с. (участь автора - 19 с.)

Статті у наукових фахових виданнях

Проблеми професійної адаптації жінок у системі правоохоронних органів // Вісник Луганського ін-ту внутр. справ. - 1998. - № 4. - С. 205-213.

Профессиональная деформация сотрудников ОВД: роль стрессовых факторов // Вісник Ун-та внутр. справ. - 1999. - Вип. 8. - С. 151-155.

Проблема кримінологічного вивчення суб'єктивних чинників правопорушень серед особового складу ОВС // Вісник Луганського ін-ту внутр. справ. - 2000. -№ 2. - С. 191-197.

Кримінологія службових правопорушень в ОВС України // Вісник Нац. ун-ту внутр. справ - 2002. - Спецвипуск. - С. 166-171.

Громадський контроль як засіб кримінологічної превенції службових правопорушень в діяльності ОВС України // Українське право. - 2002. - № 1(15). - С. 206-210.

Завдання кримінологічної науки у розбудові органів внутрішніх справ // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ. - 2002. - №2. - С. 189-194.

Органы внутренних дел в зеркале криминологических исследований // Право и политика. -2002. - № 4 (28). - С. 62-69.

Поліцейська корупція: кримінологічний зміст та визначення // Вісник Нац. ун-ту внутр. справ. - 2003. - Вип. 23. - С. 19-24.

Кримінологія злочинності в органах внутрішніх справ // Право України. - 2004. - №4. - С. 83-85.

Проблеми дотримання законності у діяльності поліції США // Вісник Нац. ун-ту внутр. справ. - 2004. - Вип. 25. - С. 66-71.

Кримінологічна характеристика правопорушень, що вчиняються працівниками ОВС України // Право і безпека. - 2004. - Т. 3, № 2. - С. 78-82.

Стан дотримання законності у діяльності британської поліції // Вісник Нац. ун-ту внутр. справ. - 2004. - Вип. 26. - С. 70-75.

Корпоративна етика як превентивний фактор правопорушень в ОВС України // Вісник Нац. ун-ту внутр. справ. - 2004. - № 28. - С. 102-105.

Дискреційні повноваження органів внутрішніх справ: кримінологічний аналіз // Право України. - 2004. - №11. - С. 91-94.

Теоретичні концепції детермінації злочинності серед працівників органів внутрішніх справ // Вісник Запорізького юрид. ін-ту. - 2004. - №2. - С. 173-178.

Феномен правопорушень серед працівників міліції: питання кримінально-правової дефініції // Право України. - 2005. - №1. - С. 60-63. (у співавторстві з Ігнатовим О.М.)

Державна превенція злочинності у системі органів внутрішніх справ // Право України. - 2005. - № 6. - С. 58-61.

Экономические детерминанты правонарушений в органах внутренних дел Украины // Право і безпека. - 2005. - Т. 4, № 2. - С. 82-86.

Меры предупреждения преступлений среди персонала ОВД Украины: социально-психологический аспект // Право і безпека. - 2005. - Т. 4, № 4. - С. 84-88.

Регіональний розподіл злочинів, що вчиняються працівниками органів внутрішніх справ // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених. - 2005. - Вип. 8. - С. 16-23. (у співавторстві з Ігнатовим О.М.)

Кримінологічний вимір ціни та рівня латентності злочинів, що вчиняються працівниками ОВС України // Вісник Нац. ун-ту внутр. справ. - 2005. - Вип. 31. - С. 31-36.

Правові детермінанти правопорушень в органах внутрішніх справ // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ. - 2005. - № 3 (22). - С. 349-356.

Злочини серед персоналу ОВС України: перспективні напрямки відомчої превенції // Право України. - 2006. - №2. - С. 67-70.

Предупреждение преступлений среди персонала ОВД Украины: организационно-управленческий аспект // Право і безпека. - 2006. - Т. 5, №1. - С. 78-82.

Статті, виступи, тези доповідей, які додатково відображають наукові результати дисертації

Розробка наукових засад контролю за дотриманням законності в діяльності правоохоронних органів // Вісник Харків. держ. ун-ту. Наука і соціальні проблеми суспільства. - 1998. - № 414"98. - С.210-212.

Корупція в органах внутрішніх справ: кримінологічний аналіз явища // Проблеми боротьби з корупцією, організованою злочинністю та контрабандою: Президенту України, Верховній Раді України, Уряду України, органам центральної та місцевої виконавчої влади: Аналітичні розробки, пропозиції наукових та практичних працівників / Під ред. А.І. Комарової. - К., 1999. - Т. 18. - С. 101-108.

Оцінка розповсюдженості фактів корупціїї в діяльності органів внутрішніх справ // Організаційні та правові проблеми боротьби з корупцією: Матер. “круглого столу” (м. Харків, 5 червня 1998 р.). - Х: Нац. юрид. академія ім. Я. Мудрого, 1999. - С. 43-45.

Особливості соціально-психологічної підтримки жінок у правоохоронних органах. // Дотримання прав жінок та завдання правоохоронних органів України: Спеціалізований випуск Вісника УніВС. - Харків-Київ: Ун-т внутр. справ, 1999. - С. 168-173.

Кримінологічний аналіз правопорушень серед особового складу органів внутрішніх справ України // Концепція формування законодавства України: Матер. 4-ої міжрегіональної наук.- практич. конф. - Запоріжжя: Запорізький держ. ун-т, 2000. - С. 93-101.

Місце кримінології у розбудові органів внутрішніх справ // Вісті Кримінологічної асоціації України: Матеріали наук.-практич. конф. “Економічна злочинність в Україні: причини та заходи протидії”( м. Харків, 19 червня 2004). - 2004. - Вип. 1. - С.114-117.

Идеология и корпоративная этика органов внутренних дел: проблемы современного состояния // Проблеми формування позитивного іміджу міліції: Збірник матер. конф. (м. Херсон, 30 вересня 2004 р.). - Херсон: Херсонський юрид. ін-т НУВС, 2004. - С. 29-32.

Нейтралізація гендерного дисбалансу в роботі з персоналом ОВС України // Впровадження гендерних підходів у діяльність правоохоронних органів України: Матер. міжнар. наук.-практич. конференції (м. Євпаторія, 18-20 травня 2005 р.). - К.: Міленіум, 2005. - С. 49-51.

Правовые меры предупреждения преступлений и иных правонарушений в системе ОВД Украины // Вісник Запорізького нац. ун-ту. Юридич. науки: Зб. наук. статей. - 2005. - № 2. - С. 142-146.

Проблема жорстокого поводження з громадянами // Громадянська освіта (Бюлетень Харківської правозахисної групи). - 2005. - №33 (397). - С. 7-12.

Основи діяльності міліції у сучасному суспільстві // Забезпечення правопорядку та безпеки громадян у контексті реформування міліції громадської безпеки: Матер. наук.-практич. конф. (м. Харків, 17 березня 2006 р.). - Харків: Вид-во ХНУВС, 2006. - С. 26-28.

Перспективні напрямки організаційно-правового забезпечення дотримання прав людини персоналом ОВС України // Права людини в діяльності органів внутрішніх справ України: Матер. наук.-практич. конф. (м. Євпаторія, 11-13 травня 2006 р.). - К., 2006. - С. 16-19.

Насильство і злочинність в органах внутрішніх справ України // Права людини в діяльності органів внутрішніх справ України: Матер. наук.-практич. конф. (м. Євпаторія, 11-13 травня 2006 р.). - К., 2006. - С. 65-71 (у співавторстві з Кобзіним Д.О.).

Размещено на Allbest.ru