Адміністративне право України

Розбудова державності України має супроводжуватися відповідним розвитком та удосконаленням державної служби. Метою реформування цього інституту є становлення справді професійної, високоефективної, стабільної і авторитетної державної служби.

Адміністративне право -- це найоб'ємніша, наймобільніша, найнестабільніша і найскладніша з усіх існуючих юридичних галузей. Немає такої сфери державного або суспільного життя, якої б не зачіпали питання адміністративно-правового регулювання. Його норми регулюють діяльність структур виконавчої влади, місцевого самоврядування, державних і недержавних підприємств, установ, організацій, їх вплив постійно відчувають на собі конкретні особи.

ВИСНОВКИ

Отже, узагальнивши все вищесказане, можна зробити наступні висновки:

Адміністративне право є самостійною галуззю права, за допомогою якої держава регулює однорідні суспільні відносини у сфері державного управління, розвиває та зміцнює його демократичні основи. Адміністративному праву належить особлива роль у механізмі правового впливу -- воно виступає необхідним і важливим інструментом управління соціальними процесами у суспільстві. Інакше кажучи, адміністративне право -- це управлінське право, яке відрізняється від інших галузей права специфікою предмета, методу регулювання та структурними особливостями (системою розміщення нормативного матеріалу).

Предмет адміністративного права складає широкий комплекс суспільних відносин, які виникають у зв'язку з реалізацією функцій державного управління, з приводу здійснення широкої і різноманітної виконавчої та розпорядчої діяльності.

Адміністративне право, зберігаючи своєрідність, виражену в його предметі і методі, тісно взаємодіє практично з усіма існуючими галузями права. Характеризуючи цю взаємодію, треба мати на увазі, що воно охоплює своїм регулятивним впливом найрізноманітніші сфери державного і суспільного життя.

Зрозуміло, що державно-управлінська діяльність перебуває під прямим впливом процесів, які відбуваються у суспільстві, і насамперед, у галузі економіки. Вони неминуче позначаються на змісті адміністративного права і характер адміністративно-правового регулювання.

У той же час не можна ігнорувати той факт, що скорочення державного сектору (особливо у сфері економіки) за рахунок приватизації і акціонування різних об'єктів, спричинило їх "вихід" з-під прямого управлінського впливу з боку суб'єктів державного управління. Проте, це не означає відмову від адміністративно-правового регулювання управлінських відносин у цілому.

За цих умов змінюється юридичний статус структур, які раніше знаходились в організаційному підпорядкуванні численних органів управління галузевого, міжгалузевого, територіального та іншого характеру. Відповідним чином змінюються форми і методи державного управління, зокрема, зростає роль регіональних регуляторів відносин; посилюється значущість норм-програм, рекомендаційних норм, адміністративно-правових дозволень; "виходить" на пріоритетні позиції управлінська діяльність контрольно-наглядового і правоохоронного характеру; частіше використовуються регулюючі можливості адміністративних договорів.

Отже, адміністративне право, змінюючи свій зміст, залишається в ролі одного з найнеобхідніших у ринкових умовах регуляторів суспільних відносин.

Найбільш самостійними є такі правові галузі, як громадянське, адміністративне, кримінальне, міжнародне, конституційне право. В інших випадках помітна взаємодія норм різних галузей права і законодавства. Так, у земельному або природоохоронному праві чітко проявляється взаємодія цивільно-правових, адміністративно-правових і кримінально-правових норм.

Спостерігається "проникнення" адміністративного права в сферу інших правових галузей. В основі такого явища -- фактична наявність управлінських відносин у предметі тієї чи іншої галузі права. Тому навіть у цивільному законодавстві є хоч і невелика, але ж певна кількість адміністративно-правових за своєю сутністю норм.

Адміністративне право з урахуванням специфічних особливостей державно-управлінської діяльності як правової форми реалізації виконавчої влади, охоплює своїм регулятивним впливом надзвичайно широке коло суспільних відносин управлінського типу. Таким чином, чітко проявляється багатоманітність адміністративно-правового регулювання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ НОРМАТИВНИХ АКТІВ ТА ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України. - К., 1996.

2. Кодекс України про адміністративні правопорушення зі змінами і доповненнями станом на 1 червня 1997 р.

3. Коментар до Конституцій України. -- К., 1996.

4. Адміністративне право України. Підручник для юрид. вузів і фак. / За ред. Ю. П. Битяка. - Харків: Право, 2001. - 528 с.

5. Административное право зарубежных стран. -- М., 1996.

6. Бахрах Д. Н. Административное право: Учебник для вузов. - М., 2000.

7. Відомості Верховної Ради України. - 1992. - С. 27 (Ст. 382).

8. Веремеенко И. И. Механизм административно-правового регулирования в сфере охраны общественного порядка. Части 1 и 2. - М., 1991-1992.

9. Драго Р. Административная наука. -- М., 2002.

10. Коваль Л. В. Административно-деликтное отношение. - К., 1999.

11. Козлов Ю. М. Административные правоотношения. -- М., 2001.

12. Колпаков В. К. Адміністративне право України: Підручник. -- К.: Юрінком Інтер, 1999. -- 736 с.

13. Коваль Л. В. Адміністративне право України: Курс лекцій. - К., 1998.

14. Коваль Л. В. Філософські аспекти адміністративного права // Вісник КДУ. - К., 2001. - Вип. 14.

15. Коренев А. П. Нормы административного права и их применение

16. Овсянко Д. М. Административное право. -- М., 2000.

17. Самсонов В. М. Административное законодательство: понятие, содержание, реформа. -- Харьков, 1991.

18. Сорокин В. Д. Метод правового регулирования. -- М., 2001.

19. Тихомиров Ю. А. Курс административного права и процесса. - М., 2001.

20. Юсупов В. А. Теория административного права. -- М., 2000.

Размещено на Allbest.ru