Правові засади організації та діяльності Європейського Союзу у сфері зовнішньої політики та безпеки

Незважаючи на те, що в Договорі про Європейський Союз відсутнє положення подібне до статті 210 Римського договору, в якій ясно говориться, що Співтовариство має юридичну персональність (міжнародну правосуб'єктність), з точки зору міжнародного права Союз також володіє юридичними властивостями, які становлять його юридичну персональність. Зумовлені функціональними засадами Союзу в своїй сукупності ці властивості повинні розглядатися в категоріях міжнародної персональності, виходячи з функціонального підходу до визначення природи міжнародних організацій, що перш за все випливає з рішення Міжнародного Суду ООН у справі the Reparations, в якій функціональний та об'єктивний підходи стали вирішальними для визначення міжнародної правосуб'єктності Організації Об'єднаних Націй. Це має бути вирішальним аргументом для формального визнання міжнародної персональності Європейського Союзу за умови, що в цьому є дійсна потреба, оскільки на практиці така персональність значною мірою вже здійснюється ним. У цьому розумінні Союз характеризується не лише існуванням ряду взаємних прав та обов'язків держав-членів, але в правовому значенні та певною мірою займає стосовно них незалежну позицію.

СЗППБ є правовим порядком, що складається з системи дійсних юридичних норм, що походять від Договору про Європейський Союз, тобто випливають з компетенції держав укладати міжнародні угоди. При цьому мають братися до уваги процедури, встановлені договорами, що визначають компетенцію акторів, які діють в межах даного правового порядку, а саме держав-членів та інституційних органів, та ряд договірних норм в якості юридичних проявів мовних актів.

СЗППБ як правовий порядок, що входить до правового порядку Європейського Союзу, взаємодіє не лише з національними правовими порядками, але й з правовими порядками Співтовариств та міжнародним правовим порядком, і тому його норми водночас є нормами міжнародного права.

Цілі СЗППБ є суттєвим елементом для встановленого цією структурою правового порядку. Вони тісно зв'язані з функціями співробітництва держав-членів Європейського Союзу, включаючи функцію зовнішньої політики, кожна з яких проявляється в реалізації спільнотою цілей, встановлених в установчих договорах. Функції та цілі Європейського Союзу є нормативними, тобто є обов'язковими для всіх його акторів, що випливає з правової природи Союзу як міжнародної організації, якій притаманна власна структура, компетенція та спроможність приймати правові норми з метою реалізації зазначених цілей та функцій.

Положення Договору про Європейський Союз визначають останній єдиним актором, який відповідає за визначення та імплементацію СЗППБ, а держави-члени зобов'язуються "підтримувати" його в цьому відношенні (ст.11). Статус Союзу як окремого актора стосовно СЗППБ підтверджується також в таких його формулюваннях, як Союз має слідувати цілям (ст. 12), Союз здійснює зовнішню політику та політику безпеки (п.1 ст. 11 та п. 1 ст. 17), Союз представляє Західноєвропейський Союз (п.3 ст. 17), Союз може мати позицію (п.2 ст. 18) та Союз може вживати заходів (п.3 ст. 13). Це означає, що цілі Союзу, як і ряд інших положень Договору, не зрівнюють Союз з державами, що є сторонами цих договірних відносин.

Спільна політика, що формується в межах СЗППБ, базується на прийнятті відповідних рішень. Ступінь їх зобов'язанності для держав-членів залежить від договірних процедур, в яких виражаються компетенції, зобов'язання цих держав та інституцій, створених ними в рамках Союзу. Статус рішень, як і самого правового порядку СЗППБ, залежить від точно окреслених компетенцій, зобов'язань та інших "юридичних фактів", які становлять правову основу для створення нових юридичних фактів. Таким чином, рішення СЗППБ не можуть прийматися поза зазначеними компетенціями, тобто норми, створені в межах СЗППБ, є дійсними лише тоді, коли знаходять своє джерело в нормах компетенцій, встановлених в договорі.

Основою для рішень СЗППБ може бути як загальна компетенція, так і спеціальні компетенції. Інструментами останніх є "Спільні позиції" та "Спільні дії", в той час як "Основні напрями спільної зовнішньої політики" та "Спільні стратегії" є інструментами для підтримання перших. Розуміння загальної компетенції Союзу стосовно імплементації СЗППБ засновується на "систематичному співробітництві", яке здійснюється не тільки як договірна і цілеспрямована дія, що вжита державами-членами, але й через інформацію, консультації та лояльні зобов'язання, як передбачена можливість використовувати найбільш специфічні компетенції для прийняття рішень.

Хоча компетенції інституцій СЗППБ відрізняються від функцій згідно з правом Співтовариства, прийняття рішень стосовно зовнішньої політики та безпеки цілком вписується в єдину інституційну систему Союзу, в якій різні інституції мають норми, яким слідують, та процедури, яких повинні дотримуватися. Держави-члени підтримують ці норми та процедури, визнаючи компетенції Ради, Комісії та Європейського Парламенту і таких підготовчих органів, як Комітет постійних представників (COREPER) і Політичний комітет (COPO). Незважаючи на те, що не існує сумніву в тому, що держави-члени можуть контролювати кінцевий результат процесу прийняття рішень, і те, що вони мають деяку свободу дій стосовно визначення того, чи має місце спільний інтерес, існують чіткі зобов'язання щодо попереднього надання інформації та проведення консультацій. Положення про "систематичне співробітництво" разом із зобов'язанням лояльності відповідно до п. 2 статті 11 Договору про Європейський Союз є імперативними за своєю природою, а зобов'язання лояльності - обов'язковими згідно з міжнародним правом. Що стосується СЗППБ, то і не члени Європейського Союзу, в тому числі Україна, також можуть приєднуватися до тих чи інших зовнішньополітичних акцій.

У сфері СЗППБ єдина інституційна структура Союзу значною мірою обмежує свободу держав-членів в процесі прийняття рішень. І те, що правовий порядок СЗППБ є частиною Союзу і впливає на його розвиток, так само як існує взаємний вплив на процедури в Співтоваристві та СЗППБ. Усунення певною мірою раніше існуючого поділу між політичними та економічними питаннями також є важливим чинником розвитку СЗППБ в єдиній структурі правового порядку Союзу.

Практика Європейського Союзу у сфері СЗППБ значною мірою є реакцією на численні виклики та загрози, що виникли у 90-х роках XX ст., передусім, стосовно подолання кризових ситуацій на території колишньої Югославії та в Іраку, а також щодо його здатності протидіяти таким викликам сучасній безпеці, як міжнародний тероризм, транснаціональна злочинність, нелегальна міграція та екологія. Це сприяло кращому розумінню державами-членами Союзу його ролі в європейській та глобальній системах безпеки та удосконалення інституційних механізмів реалізації СЗППБ.

В рамках Європейського Союзу створено інституційний механізм у сфері боротьби із злочинністю, головну роль в ухваленні рішень якого відіграє Рада, яка діє переважно на основі міждержавного співробітництва.

Співробітництво держав-членів Європейського Союзу у сфері захисту навколишнього середовища належить до компетенції Європейського Співтовариства, а саме до сфери першої опори, в рамках якої безпосередньо діє наднаціональний режим.

Наднаціональний режим діє також й у сфері боротьби держав-членів Європейського Союзу з нелегальною міграцією. Відповідно його інституційним структурам надано право ухвалювати обов'язкові рішення щодо візової політики, притулку, імміграції. Ці сфери співробітництва розглядаються пріоритетними і підлягають юрисдикції Європейського Суду Справедливості.

Формою співробітництва Європейського Союзу з третіми країнами, включаючи відносини асоціації і сусідства, та міжнародними організаціями, є встановлення з ними договірних відносин. Співробітництво України з Союзом також здійснюється на цих засадах. Основна особливість договірних відносин Союзу з третіми країнами полягає в тому, що вони, як правило, спрямовані на встановлення та розвиток інтеграційних зв'язків з ним, а стосовно європейських держав ці зв'язки можуть створити умови для набуття членства в ньому.

Згідно з практикою СЗППБ до заходів, що вживаються в рамках цієї структури, не члени Європейського Союзу також можуть приєднуватися до тих чи інших його зовнішньополітичних акцій. В цьому плані Україна, використовуючи цю практику, брала участь в ряді таких акцій.

В той же час правовий порядок СЗППБ залишається суворо обмеженим недоліками, зв'язаними з компетенціями та зобов'язаннями, що стосується прийняття рішень. При встановленні складного зв'язку між різними нормами-системами структура Союзу може ставати джерелом правових та фінансових проблем, перешкоджаючи прийняттю ефективних рішень у сфері СЗППБ. Певною мірою залишаються не розв'язаними інституційні проблеми між Європейським Парламентом і Радою, Радою і Комісією та COREPER і COPO. Недостатньо конкретизовані функції таких інструментів, як "Заява", "Спільна позиція" та "Спільна дія", між якими не завжди можна провести чітку різницю. Компетенції інституцій Союзу, зобов'язання держав-членів та процедури прийняття рішень, хоча й відображають намір держав-членів створити спільну політику, однак сьогодні ці механізми ще не можуть беззастережно замінити національні політики індивідуальних держав, оскільки вони дають можливість лише виявити, де і коли така політика можлива. Як тільки спільна політика не доводить свою спроможність бути втіленою в життя, то держави-члени стають вільними слідувати їхнім власним національним зовнішнім політикам.

Основні положення дисертаційного дослідження викладено у таких публікаціях автора

1. Mykievych M. (у співавторстві з М.З. Мальським, Л.Р. Ковтун, Р.Я. Москаликом) Regional Trading Agreements in International Economic Relations. - Lviv: Ivan Franko National University of Lviv, 2003. - 97 p. (самостійно - 40 с.).

2. Микієвич М.М. (у співавторстві з З.М. Мозіль). Правове регулювання торговельних відносин між Україною та Європейським Союзом // Взаємодія міжнародного права з внутрішнім правом України / За ред. В.Н. Денисова. - К.: Юстиніан, 2006. - С.569-590 (самостійно - 15 с.).

3. МикієвичМ.М. (у співавторстві з В.М. Коссаком). Охорона прав іноземних інвесторів в умовах міжнародної інтеграції // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. Громадянське суспільство і правова держава. - Львів, 1996. - Вип.4 - С.138-145.

4. Микієвич М.М. Правове регулювання етапів співробітництва між Україною та Європейським Союзом // Щорічник наукових праць молодих вчених. Держава і право. - К., 1997. - Вип.1. - С.128-133.

5. Микієвич М.М. Розвиток форм та методів політичного співробітництва України з Європейським Союзом // Щорічник наукових праць молодих вчених. Держава і право. - К., 1998-1999. - Вип.2. - С.403-408.

6. Микієвич М.М. Правові форми і засоби співробітництва Європейського Союзу з третіми країнами // Вісник Львівського університету. Серія: міжнародні відносини. - Львів, 1999. - Вип. 1. - С.166-173.

7. Микієвич М.М. Угода про партнерство чи угода про асоціацію? Деякі пропозиції щодо концептуальних підходів до розвитку правових механізмів співпраці між Україною та ЄС // Вісник Львівського університету. Серія: міжнародні відносини. - Львів, 2000. - Вип. 2. - С.278-281.

8. Микієвич М.М. З історії правового регулювання взаємовідносин ЄЕС та РЕВ // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. - Львів, 2000. - Вип.1. -С.72-75.

9. Микієвич М.М. До питання про міжнародну правосуб'єктність Європейського Союзу // Вісник Львівського університету. Серія: юридична. - Львів, 2000. - Вип. 35. - С.66-69.

10. Микієвич М.М. (у співавторстві з Костроміною М.І.). Спільна зовнішня політика та політика безпеки як основні передумови сталого розвитку Європейського Союзу // Вісник Львівського університету. Серія: міжнародні відносини. - Львів, 2001. - Вип. 6. - С.129-135.

11. Микієвич М.М. Становлення спільної зовнішньої політики і політики безпеки Європейського Союзу: міжнародно-правові аспекти // Вісник Львівського університету. Серія: міжнародні відносини. - 2003. - Вип.10. - С.101-107.

12. Микієвич М.М. Європейське право сьогодні // Життя і право. - 2004. - Вип. 1. - С.16-17.

13. Микієвич М.М. Правове регулювання міграційної політики Європейського Союзу в контексті реалізації його стратегії безпеки в регіоні // Вісник Львівського університету. Серія: міжнародні відносини. - Львів, 2004. - Вип. 11. - С.155-159.

14. Микієвич М.М. Правові аспекти реалізації концепції "сусідства" у зовнішній політиці Європейського Союзу // Вісник Львівського університету. Серія: міжнародні відносини. - Львів, 2004. - Вип. 12. - С.167-171.

15. Микієвич М.М. Вступ України в СОТ як етап інтеграції до Європейського Союзу: правові аспекти // Вісник Львівського університету. Серія: міжнародні відносини. - Львів, 2004. - Вип. 13. - С.70-75.

16. Микієвич М.М. (у співавторстві з Мозіль З.М.). Правові основи руху товарів між Україною та ЄС // Вісник Львівського університету. Серія: міжнародні відносини. - Львів, 2004. - Вип. 14. - С.135-148.

17. Микієвич М.М. Правові аспекти розширення Європейського Союзу: досвід для України // Вісник Львівського університету. Серія: міжнародні відносини. - 2005. - Вип.15. - С.174-179.

18. Мыкиевич М.М. Трансграничное сотрудничество между Украиной и ЕС в контексте обеспечения европейской безопасности: организационно-правовые аспекты // Актуальні проблеми міжнародних відносин: зб. наук. праць. - 2005. - Вип.56. - Ч.1. - С.19-22.

19. Микієвич М.М. Правові аспекти співробітництва України з НАТО в контексті реалізації її євроінтеграційної стратегії в сфері безпеки // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія: юридична. - 2006. - Вип. 1. - С.289-298.

20. Микієвич М.М. Правова регламентація діяльності Європейського Союзу у сфері зовнішньої політики // Вісник Львівського університету. Серія: юридична. - Львів, 2006. - Вип. 42. - С.127-133.

21. Микієвич М.М. Нові підходи сучасної правової теорії до аналізу міжнародної правосуб'єктності Європейського Союзу // Вісник Львівського університету. Серія: міжнародні відносини. - 2006. - Вип.16. - С.93-99.

22. Микієвич М.М. Типи юридичних норм в правовому порядку спільної зовнішньої політики і політики безпеки Європейського Союзу // Вісник Львівського університету. Серія: міжнародні відносини. - 2006. - Вип.17. - С.117-123.

23. Микієвич М.М. Деякі аспекти формування правового порядку спільної зовнішньої політики і політики безпеки Європейського Союзу з позиції юридичного позитивізму // Вісник Львівського університету. Серія: міжнародні відносини. - 2006. - Вип.18. - С.124-129.

24. Микієвич М.М. Інституційно-правовий механізм зовнішньої політики Європейського Союзу: сучасний стан та перспективи розвитку // Вісник Академії адвокатури України. 2006. - № 3(7) . - С.90-96.

25. Микієвич М.М. Співпраця між Україною та Європейським Союзом у сфері зовнішньої політики та безпеки: формування нових договірно-правових моделей // Зовнішня торгівля: право та економіка. - 2006, № 6(29). - С. 92-96.

26. Микієвич М.М. Угода про партнерство і співробітництво - правова основа співпраці між Україною та Європейським Союзом. // Збірник наукових праць. Економіка, управління, право. - Чернівці, 1998. - № 1. - С.69-71.

27. Микієвич М.М. Європейський Парламент // Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. - К., 1999. - Т.2. - С.401-402.

28. Микієвич М.М. Право Європейського Союзу // Вісник Львівського університету. Серія: міжнародні відносини. - Львів, 1999. - Вип. №1. - С.435-436.

29. Комерційна дипломатія: торговельна політика і право: Навч. посібник / Доусон Л.Р., Мальський М.З., Микієвич М.М. та ін. - Львів, 2005 - 520 с.

30. Комерційна дипломатія: торговельна політика і право: Навч. посібник. Друге видання, доповнене та перероблене / Доусон Л.Р., Мальський М.З., Микієвич М.М. та ін. - Львів, 2006 - 704 с.

31. Європейське право навколишнього середовища: Навч. посібник / Микієвич М.М., Андрусевич Н.І., Будякова Т.А. - Львів, 2004. - 256 с.

32. Європейський Союз: політика, економіка, право: Навч. посібник / За ред. Н.В. Антонюк, М.М. Микієвич; Антонюк Н.В., Романюк Н.А., Микієвич М.М. та ін. - Львів, 2005. - 532 с.

33. Микієвич М.М. Проблеми та перспективи інтеграції України в Європейський Союз: правові аспекти // Україна і Центральна Європа: проблеми та перспективи інтеграції: Матеріали міжнародної конференції (Львів, 22-24 квітня 1999 р.) - Львів, 1999. - С.116-118.

34. Микієвич М.М. Досвід Польщі для розвитку правових механізмів співпраці між Україною та Європейським Союзом // "Стратегія українсько-польського соціально-економічного партнерства" Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. 7-8 грудня 2000 р. - Львів, 2000. - С.33-34.

35. Микієвич М.М. Проблеми формування міжнародної правосуб'єктності Європейського Союзу в контексті реалізації його зовнішньої політики // Проблеми державотворення і захисту прав людини в України: Матеріали Х регіональної науково-практичної конференції. 5-6 лютого 2004. - Львів, 2004. - С.468-469.

36. Микієвич М.М. Розвиток євроатлантичного партнерства між Україною і НАТО: деякі сучасні політико-правові оцінки // Актуальні проблеми реформування державного управління в Україні: Міжнародна-науково-практична конференція (20 січня 2006 р.). / За наук. ред. Я.Й. Малика:В 2 ч. - Львів, ЛРІДУ НАДУ, 2006. - Ч.2. - С.113-116.

37. Нешатаєва Т.М. Монографія з права Європейського Союзу у сфері зовнішньої політики та безпеки // Право України. - К., 2006.- № 9. - С.155-156.

38. Святоцький О.Д. Актуальна праця з права Європейського Союзу // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична. Зб. наук. праць. - Львів, 2006. - Вип.2. - С.313-315.

Размещено на Allbest.ru