Законотворчий процес в Україні: проблеми вдосконалення

З метою активізації контрольної функції комітетів пропонується закріпити в Законі України "Про комітети Верховної Ради України" положення про функцію головного комітету здійснювати контроль за виконанням тих законів, проекти яких готувались комітетом. Для здійснення контрольної діяльності Верховної Ради України доцільно було б створити спеціальну Комісію з парламентського контролю за впровадженням законодавства, яка б узагальнювала досвід застосування законодавства, готувала пропозиції щодо необхідних змін. Автором пропонується також розглянути питання про створення розгалуженої мережі спеціалізованих структурних підрозділів з питань моніторингу.

5. Питання ефективності законотворчості слід розглядати також через призму наукового, нормативно-правового та організаційного забезпечення діяльності її учасників.

Особливу увагу необхідно звернути на шляхи підвищення ефективності діяльності Парламенту як єдиного законодавчого органу в державі, вдосконалення його внутрішньої структури. З цією метою потребує уточнення правовий статус комітетів Верховної Ради України, зменшення їх кількості для забезпечення принципу пропорційного представництва у комітетах членів фракцій, створення умов для залучення до законопроектної роботи комітетів вчених-юристів; залучення (на тендерних засадах) до підготовки законопроектів за кошти державного бюджету неурядових організацій, що займаються дослідницькою та аналітичною діяльністю; визначення правового статусу парламентської меншості (шляхом прийняття закону "Про парламентську опозицію"); закріплення на законодавчому рівні діяльності Погоджувальної ради депутатських фракцій Верховної Ради України; вдосконалення структури Апарату Верховної Ради України для забезпечення оптимального балансу між кількісним складом тієї частини Апарату, яка забезпечує діяльність органу законодавчої влади в цілому, а також кількісним складом секретаріатів комітетів, депутатських фракцій та особистих апаратів народних депутатів України.

З метою забезпечення реалізації принципу демократизму у законотворчості актуальним уявляється питання щодо надання громадянам статусу субєктів законотворчої діяльності. Потребує закріплення на законодавчому рівні правосубєктність народу як учасника законотворчого процесу шляхом прийняття Закону України "Про всеукраїнський референдум". Також має бути створена спеціальна структура по запровадженню інформаційних заходів щодо правової освіти громадян з питань законотворчого процесу, їхньої безпосередньої участі у зазначеному процесі на різних стадіях його протікання.

Запропоновано розширення кола субєктів права законодавчої ініціативи за рахунок Верховного Суду України, комітетів Верховної Ради, а також вивчення питання про конституційне закріплення права народної законодавчої ініціативи.

6. Одним із емпіричних показників ефективності законотворчого процесу є стан чинного законодавства. Однак слід зазначити, що правове поле України не є досконалим, країна знаходиться в процесі формування якісно нової правової системи. Можливі шляхи щодо подолання існуючих проблем вбачаються у прийнятті Верховною Радою України: а) Класифікатора нормативно-правових актів України; б) Державної програми розвитку законодавства України (на 10 років); в) Національної програми кодифікації українського законодавства, створенні Національної кодифікаційної комісії; г) Зводу законів.

7. Ефективна робота щодо створення законів потребує вироблення та уніфікації єдиних техніко-юридичних правил та вимог їх підготовки, тому, на думку дисертанта, актуальним є вироблення та затвердження "Правил законодавчої техніки". Ця проблема набуває особливого значення за умов інтенсивної законотворчої діяльності, характерної для сучасної України. Від її вирішення значною мірою залежать ефективність законодавства в цілому, правильне розуміння, обґрунтоване застосування законів, їх належний облік та систематизація.

Для ефективного використання законодавчої техніки як елементу законотворчої діяльності важливо, на думку дисертанта, закріпити на науково-теоретичному і практичному рівнях саме поняття "законодавча техніка" як системи юридичних засобів і прийомів створення, оформлення та систематизації законів.

Актуальним є дослідження та розвиток питання юридичної (законодавчої) термінології, оскільки поняття та терміни, які використовуються, утворюють своєрідний вихідний базис національного законодавства, є відправною точкою формування законодавчого масиву. Тому доцільним уявляється: 1) узагальнення термінологічних напрацювань (а) створення "Реєстру термінів української правничої мови, які мають застосовуватися при розробці законів та інших нормативно-правових актів"; б) періодичного видання "Словника термінів і понять, що вживаються у законах та інших нормативно-правових актах" на базі названого Реєстру; в) підтримка комп'ютерних мережевих баз даних); 2) поповнення української юридичної термінології новими термінами та визначеннями, запровадження обов'язкової мовно-термінологічної експертизи проектів законів (для цього доцільно створити спеціалізовану Державну мовно-термінологічну комісію); 3) спрощення доступу розробників проектів законів до результатів досліджень.

Вартим уваги є також питання наближення й уніфікація вимог законодавчої техніки до міжнародних стандартів.

Подальша розробка питань законодавчої техніки дозволить обґрунтувати критерії якості законів, виявити та систематизувати типові законотворчі помилки, розробити дієві засоби щодо їх подолання.

8. Якісний рівень стану та розвитку законотворчого процесу значною мірою обумовлюється рівнем правової культури суспільства, суб'єктів законотворчості, оскільки правова культура суспільства відображає певний рівень правосвідомості і законності, досконалості законодавства та юридичної практики. Окреслені питання можуть знайти своє відображення в Законі України "Про правову культуру".

З огляду на це пропонується розробити та запровадити науково-методичні програми освітнього напрямку для всіх учасників законотворчого процесу. Для підвищення правової культури законотворчості нагальним є питання підвищення професіоналізму фахівців у сфері законотворчості, зокрема, шляхом підготовки законотворців, як це робиться в європейських країнах.

Підвищенню професіоналізму законотворчої діяльності, рівня правової культури, покращенню якості законопроектів буде сприяти створення спеціалізованих підрозділів по розробці законопроектів при центральних органах виконавчої влади та Верховній Раді України.

Подальший розвиток в Україні системи професійного навчання у сфері законотворчості дозволить створити належні умови для формування єдиної спеціалізованої законопроектної служби.

9. Важливого значення для успішної реалізації законотворчого процесу набуває використання позитивного досвіду законотворчої діяльності зарубіжних країн.

Автором пропонується розпочати дослідницьку програму щодо вивчення досвіду законотворчої діяльності зарубіжних країн з використанням методів порівняльного аналізу, зокрема підготувати серію видань "Законотворчий процес. Зарубіжний досвід", а також включити до навчальних програм вищих учбових юридичних закладів дисципліну "Порівняльне правознавство".

Підтримання належного рівня імплементації міжнародних норм права у законодавство України, додержання принципів і норм міжнародного права, гармонізація українського законодавства з європейським правом, з актами і нормами, що діють у рамках СНД, ГУАМ тощо потребує розробки та введення чітких процедурних правил імплементації, підготовки та опублікування "Тезаурусу, що міститиме терміни, які використовуються в міжнародних угодах України". Також необхідно розробити "Рекомендації щодо застосування порівняльного методу, принципів і норм міжнародного права у законотворчому процесі".

10. Для створення та відображення цілісної картини проблемних питань законотворчої діяльності в Україні та шляхів її вдосконалення автором запропоновано розробити відповідну "Концепцію розвитку законотворчого процесу". Прийняття та впровадження концепції обумовлене необхідністю вирішення низки першочергових проблем законотворчої діяльності, а також вивчення та теоретичного усвідомлення проблем, що накопичились. Обов'язковою умовою ефективності державної політики у сфері законотворчої діяльності має стати комплексна реалізація передбачених у концепції заходів.

Змістовне наповнення концепції може визначатися її відповідністю трьом базовим критеріям: а) адекватністю існуючим умовам; б) її комплексністю; в) теоретико-методологічним потенціалом для розвитку та регулювання відповідної сфери відносин.

На думку автора, така концепція може складатися з двох основних частин:

а) безпосередньо присвяченої питанням вдосконалення законотворчого процесу як інструменту створення ефективного законодавства. Цю тематику може бути представлено через розкриття теоретико-методологічних засад законотворчості, питань її нормативно-правового забезпечення, функціональних повноважень суб'єктного складу, послідовності змістовного наповнення - відображення етапів та стадій законотворчого процесу, наукових, правових, організаційних та правоосвітніх заходів з його вдосконалення;

б) спрямованої на висвітлення проблем розвитку законодавства, відображення, зокрема, питань розвитку системи права, загальних засад побудови системи українського законодавства, основних напрямків його розвитку та вдосконалення.

Список опублікованих автором праць на тему дисертації

2. Богачова О.В. Вдосконалення професійної підготовки учасників законотворчого процесу - нагальна потреба часу // Вісник господарського судочинства. - 2006. - № 1. - С. 163 - 168.

3. Богачова О.В. Удосконалення законодавства - основна мета законотворчого процесу // Юридична Україна. - 2006. № 5. - С. 10-15.

Збірники науково-практичних та інформаційних матеріалів

4. Богачова О., Федорін М. До питання стратегії законотворчості: Україна та Європейський Союз // Законотворчість. Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним та європейським правом / Бібліотека Української школи законотворчості. - К.: "АТОПОЛ інк", 2005. - С. 9-13.

5. Олена Богачова, Федорін М. Про антикорупційне законодавство України // Законотворчість: Суспільство. Людина. Інформаційний бюлетень з питань діючого законодавства. Випуск 1. - К.: Реферат, 2005. - С. 27-33.

6. Словник термінів і понять, що вживаються у чинних нормативно-правових актах України /Упорядники: Богачова О.В., Винокуров К.С., Крусь Ю.І., та інші. - К.: "Оріони", 1999. - 502 с.

7. Законотворча діяльність: Словник термінів і понять / За ред. Акад. НАН України В.М. Литвина. Упорядники: Богачова О.В., Задорожній О.В., Тихонова Є.А. та інші. - К.: Парламентське вид-во, 2004. - 344 с.

8. Законотворчість: Словник термінів і понять з міжнародного та європейського права / Бібліотека Української школи законотворчості / Автори-упорядники: Богачова О.В., Денисов В.М., Зайцев Ю.Є., Муравйов В.І. та інші. - К.: "АТОПОЛ інк", 2005. - 160 с.

9. Законотворчість. Конституційні засади законотворчої діяльності / Бібліотека української школи законотворчості /Ред. кол.: О.В. Богачова, В.О. Зайчук (голова), О.Л. Копиленко, С.В. Шевчук. - К.: ТОВ "АСТ-Прес-Дік-Сі", 2005. - 162 с.

Свідоцтва про державну реєстрацію прав автора на твір

10. Богачова О.В., Станік С.Р. та інші. Словник правових термінів та понять, що містяться у чинному законодавстві (Свідоцтво про державну реєстрацію прав автора на твір № ПА 1843 від 16.03.1999 р.).

11. Богачова О.В, Зайчук В.О. та інші. "Положення про Українську школу законотворчості" (Свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір № 7332 від 26.03.2003 р.).

12. Богачова О.В., Зайчук В.О. та інші. "Програма навчального курсу "Законотворча діяльність" (Свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір № 7333 від 26.03.2003 р.).

Участь у розробці нормативно-правових актів, методичних рекомендацій, концепцій

13. Проект Закону України "Про нормативно-правові акти" (1997 р.).

14. Проект Концепції правової реформи в Україні (1998 р.).

15. Проект Концепції державної правової політики у галузі прав людини (1998 р.).

16. Проект Кодексу основних правил поведінки державного службовця (1998 р.).

17. Проект Єдиного класифікатора галузей законодавства України (1999 р.).

18. "Порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності", затверджений Указом Президента України від 10.06.1997 р. № 503/97.

19. "Правила обліку нормативно-правових актів та матеріалів судової і нотаріальної практики в судах, органах та установах юстиції України", затверджені наказом Міністерства юстиції України від 03.07 1998 р. № 39/5.

20. "Концепція боротьби з корупцією на 1998-2005 роки", затверджена Указом Президента України від 24.04.1998 р. № 367/98.

21. "Засади державної політики України в галузі прав людини", затверджені Постановою Верховної Ради України від 17 червня 1999 р. № 757-XIV.

22. "Положення про Національну юридичну бібліотеку", затверджене Указом Президента України від 23.07.1999 р. № 921/99.

23. "Національна програма правової освіти населення", затверджена Указом Президента України від 18.10.2001 р. № 992/2001.

24. "Методичні рекомендації щодо розроблення проектів законів та дотримання вимог нормопроектної техніки", схвалені постановою колегії Міністерства юстиції України 27.11.2000 р. № 41.

25. "Методичні рекомендації щодо проведення правової експертизи проектів нормативно-правових актів", схвалені постановою колегії Міністерства юстиції України 27.11.2000 р. № 41).

26. Концепція формування системи професійного навчання та підвищення кваліфікації у сфері законотворчого процесу та нормотворчості органів місцевого самоврядування. (Затверджена вченою радою Інституту законодавства Верховної Ради України № 25 від 14.10.2005 р.).

Размещено на Allbest.ru