Фінансове право України в ринкових умовах: проблеми формування, розвитку, застосування

У підрозділі 4.4. "Банківський режим фінансового кредитування в ринкових умовах" розглядаються ті негаразди і вади, які в банківському секторі загострила нинішня фінансова криза. Серед них - недостатній рівень капіталізації, відсутність ефективних механізмів управління ризиками, необґрунтовано високий рівень банківських витрат, недосконала структура ресурсної бази, низька рентабельність активів, слабкість банківського нагляду та контролю. Обсяги кредитних ресурсів та кредитних послуг залишаються дуже обмеженими, а потреби реального сектору в кредитній підтримці залишаються незадоволеними навіть мінімальною мірою. З усіх різновидів банківської діяльності фінансове кредитування мало б бути визначальним, тому що без стабільного (особливого довгострокового) кредитування національне господарство розвиватися не може. Насправді, і особливо в умовах нинішньої фінансової кризи, - це одна з найболючіших проблем, і її вирішення мало б стати визначальною стратегічною лінією. Назрілим завданням держави є твереза, об'єктивна оцінка ролі комерційних банків. Без цього неможливо буде вирішити найважчу проблему - повернення довіри до цих фінансових інституцій. Адже довіра населення - найцінніший, найвагоміший капітал. Однак на сьогодні понад 90% населення не довіряють комерційним банкам. Ні для кого не секрет, що деякі комерційні (фактично "кишенькові") банки до початку фінансової кризи в погоні за доходністю активно займалися сумнівними операціями, надавали "бланкові" (виходячи з дружніх відносин) кредити, а де інде прямо вплутувалися в злочинні схеми тіньового ґатунку. За роки незалежності населення практично втретє залишається сам на сам з абсолютною безвідповідальністю комерційних банків. Центральний банк, як основний і єдиний регулятор усієї банківської системи, не виконав конституційного завдання (ст. 99 Основного закону) - "забезпечення стабільності грошової одиниці", не забезпечив формування ефективної грошово-кредитної та професійне регулювання валютно-курсової політики в країні.

Розділ п'ятий "Центральний банк як „особливий орган” фінансово - правового регулювання" присвячено комплексному аналізу місця і ролі Національного банку України (НБУ) у формуванні та здійсненні грошово-кредитної та валютно-курсової політики в країні. Розділ складається із чотирьох підрозділів.

У підрозділі 5.1. "Правова регламентація статусу Центральних банків (світовий досвід)" автор системно узагальнив цивілізаційний досвід правової регламентації центральних банків та їх роль у регулюванні банківською системою, виходячи з факту появи Європейського Центрального Банку (ЄЦБ) в країнах ЄС. Практично більшість центральних банків Західної Європи залежні від уряду і, як правило, підпорядковані міністерству фінансів або державному казначейству. Здійснений у процесі дослідження скрупульозний аналіз правової регламентації Центральних банків в далекому зарубіжжі і співставлення статусу Національного банку України зумовлює практично єдиний висновок. Розробниками Закону України "Про Національний банк України" було взято до уваги й абсолютизовано лише ті положення зарубіжної практики функціонування центральних банків, де йдеться про свободу і незалежність даної загальнодержавної інституції. Інші, не менш важливі аспекти правової регламентації статусу центрального банку, фактично були зігноровані.

У підрозділі 5.2. "Публічно-правовий статус Національного банку України: місце і роль в фінансово-правовій ієрархії" досліджено законодавчий казус а саме невідповідність Закону України "Про Національний банк України" Конституції України. За змістом прерогатив та привілеїв, набором функцій і повноважень законодавець вийшов за межі, визначені й окреслені змістом статей 99 і 100 Конституції України. Таким чином має місце грубе порушення ст.8 Основного закону країни (який має найвищу юридичну силу) про те, що, що закони та інші нормативно-правові акти "приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй". Не може бути такого стану, коли центральний банк без будь-якого контролю з боку суспільства розпоряджається первинною грошовою емісією, на свій розсуд розпоряджається золотовалютним резервом держави. Водночас повну відповідальність за стан економіки і добробут населення несуть уряд і парламент. У нашій державі НБУ здійснює самостійну політику, яка в багатьох випадках відрізняється від позиції уряду.

У підрозділі 5.3. "Комерційна діяльність та фінансові операції НБУ: проблеми податкової правосуб'єктності" аналізується проблема, яка у вітчизняному правознавстві практично не вивчена і не обговорюється навіть у дискусійному аспекті. Нині превалює одна позиція - НБУ, як самостійний суб'єкт правовідносин особливого роду, не є (і не може бути) платником податків при здійсненні ним функцій, передбачених Законом України „Про Національний банк України”. НБУ не підлягає реєстрації як юридична особа в податкових органах. Водночас прибуткова комерційна діяльність та високодохідні фінансові операції НБУ не є секретом. Закон про НБУ також містить статтю прямої дії, яка забороняє центральному банку „надавати прямі кредити як у національній, так і в іноземній валюті на фінансування витрат Державного бюджету України”(ст.54). Цим самим зумовлена необхідність зовнішніх валютних запозичень та нарощування зовнішнього державного боргу. Дисертант виходить з необхідності внесення кардинальних змін та доповнень у нині чинний закон про НБУ.

У підрозділі 5.4. "Емісія пам'ятних монет як різновид тіньової діяльності" вперше у вітчизняній фінансово-правовій науці проведено аналіз монетарної емісії (в формі пам'ятних монет), який дав підстави вважати, що в даному процесі має місце суттєва складова тіньових фінансових відносин. Важливо зауважити, що жоден з центральних банків цивілізованих країн подібними проектами не займається. Очевидним є те, що має місце своєрідна грошова емісія не на користь державі. Фінансово-правовий парадокс в тому, що саме законодавець дозволив (див. ст. 42, п.7 закону про НБУ) торгувати на внутрішньому і зовнішньому ринках без квотування і ліцензування пам'ятними й інвестиційними монетами із дорогоцінних металів" і в такому ж режимі ("без ліцензування й за межами будь-яких квот") продавати також банківські метали, дорогоцінні метали й каміння та ін. дорогоцінності. За останні 10 років Монетний двір НБУ здійснив емісію 140 найменувань пам'ятних монет із дорогоцінних металів та 156 найменувань з інших металів та їх сполук. У ринково розвинутих країнах нумізматичний бізнес - це завжди приватний бізнес. Тому є достатньо дискусійним те, що в Україні ним активно займається центральний банк держави.

Розділ шостий "Сфери та ринки фінансово-правового регулювання в сучасних умовах" охоплює фінансово-правові проблеми, що потребують юридичного упорядкування у контексті назрілих змін, зумовлених викликами та загрозами світової фінансової кризи. Ключовою метою наукових узагальнень у даному розділі є така: виходячи з цивілізаційного досвіду ринково розвинутих країн та базуючись на вітчизняній фінансово-правовій базі (прийнятих фінансових законах та ін. нормативно-правових актах, які юридично упорядковують ринки фінансових послуг, ринок цінних паперів, фондовий ринок, сферу похідних фінансових інструментів, ринок фіктивно-спекулятивного капіталу, гральний бізнес), - необхідно вважати зазначені ринки та сегменти фінансової сфери об'єктами фінансово-правового регулювання, а суспільні відносини, що тут виникають, включати до предмету фінансового права. Розділ поділено на п'ять підрозділів.

У підрозділі 6.1. "Сфера фінансових послуг і перспективи її фінансово-правового регулювання" досліджено формування правових основ для захисту інтересів продуцентів і споживачів фінансових послуг, фінансово-правове супроводження розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг, юридичне забезпечення єдиної державної політики у даному сегменті фінансової системи України. Дисертант підтримує тих дослідників, хто трактує сферу фінансових послуг, як складне фінансово-правове утворення, що зосереджує ряд важливих ринків і сегментів фінансової системи, які знаходяться в певній ієрархії та взаємодії і мають врегульовуватися фінансовим правом. Йдеться про банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання широкого спектру фінансових послуг. У рамках сфери фінансових послуг здійснюється обіг фінансових активів та фінансових інструментів. На відміну від зарубіжної практики, в Україні все ще відсутнє необхідне законодавче та нормативно-правове забезпечення комплексного розвитку фінансово - послугових інститутів, які фактично спеціалізуються в розповсюдженні найбільш актуальних різновидів фінансових послуг, але не визнані фінансово-правовою наукою в якості свого предмету і тому все ще знаходяться поза рамками ефективного фінансово-правового регулювання.

У підрозділі 6.2. "Фінансово-правове регулювання фондового ринку та похідних фінансових інструментів" досліджується один з основних мультиплікаторів фінансового капіталу та найважливіший сегмент фінансового ринку. Постійна еволюція та ускладнення фондового ринку стимулює розвиток фінансово-правових відносин. Дисертант аргументує висновок про те, що фондовий ринок - це система фінансових правовідносин, яка знаходиться в регуляторній орбіті фінансового права. У дисертації здійснюється широкий та поглиблений аналіз фінансово-правових засад діяльності фондових бірж ринково розвинутих країнах та в Україні. Особлива увага приділена впливу на функціонування фондових бірж світової фінансової кризи. Реагуючи на виклики останньої, фондові біржі США і Європи останнім часом демонструють активність у комерціалізації своєї діяльності, всупереч усталеним юридичним канонам, відповідно до яких "фондова біржа є інститутом, що створюється без мети отримання прибутку та займається виключно організацією укладання угод купівлі-продажу цінних паперів та їх похідних". Країни ЄС, реагуючи на світову фінансову кризу, яка першочергово і найбільш негативно вплинула на фондовий ринок, здійснюють комплекс заходів з метою вироблення й формування єдиних правил біржової торгівлі та створення загальноєвропейського фондового ринку. Навіть за цих умов фондовий ринок України не має перспектив у найближчій перспективі бути учасником даного ринку.

У підрозділі 6.3. "Ринок фіктивно-спекулятивного капіталу: ексклюзивність фінансово-правового позиціювання" сформульовані теоретико-методологічні засади формування даного ринкового явища, проаналізовані базові чинники його розвитку та територіального розповсюдження, запропоновані наукові узагальнення щодо юридичного обмеження валютних й фінансових спекуляцій в умовах світової фінансової кризи. Ключові положення здійсненого дослідження були апробовані в авторській статті, опублікованій в одному з найбільш авторитетних видань на пострадянському просторі - журналі "Государство и право" (2009.- № 1).

У підрозділі 6.4. "Ринок азартних ігор - особлива сфера круговороту тіньового капіталу" досліджено проблему, яка перетворилася з вузькогалузевої на публічну і потребує фінансово-правового супроводження. За роки незалежності дана проблема практично не була винесена на загальнодержавний рівень з тим, щоб якщо не заборонити зовсім, то хоча б відчутно обмежити поширення і розвиток даного суспільно небезпечного явища (бізнесу) в країні. У розвинутих демократичних державах нормативно-правова база грального бізнесу будується на трьох основних принципах: жорстке і високе оподаткування; ліцензуванням обмежується коло бізнесменів, яким дозволено ведення грального бізнесу, недопущення до цієї справи осіб, помічених у шахрайстві чи здирстві; розміщення гральних закладів допускається майже завжди у важкодоступних місцях, куди треба спеціально добиратися довгий час із значними витратами. На жаль, в Україні зазначені і апробовані цивілізаційним досвідом принципи та правила коригування діяльності ігорного бізнесу заземлити не вдається. Подальше зволікання з належним законодавчим врегулюванням ринку азартних ігор (а воно, на наше переконання, не є випадковим, бо знаходиться під жорстким лобістським контролем, адже прибутковість від грального бізнесу на порядки перевищує любу сферу товаропродукуючого підприємництва) уже найближчим часом призведе до остаточної тінізації та повної корумпованості даного процесу. Дисертант вважає, що на часі кардинальне рішення щодо заборони азартних ігор на всій території держави, окрім спеціально виділених територій. Подальше ігнорування даної публічної загрози недопустиме. Чітке й вагоме слово тут має сказати фінансово-правова наука.

У підрозділі 6.5. "Фінансово-правові механізми детінізації фінансових ринків (у контексті вимог FATF)" показано, що законодавчо чи нормативно не артикульовані (тобто, які не мають чіткої правової основи) фінансові явища і процеси автоматично освоюються в тіньовій сфері. Фінансове право ринкового типу являє найбільш ефективну систему протидії так званому „тіньовому праву”. Усі спроби держави (у радянські часи) силою, і подекуди максимально агресивно, викорінити тіньове злочинне право, бажаних результатів не принесли. Певний позитив наступив лише з появою ринкових регулятивних механізмів, системно підкріплених нормами та методами фінансового права. Під тиском FATF Верховна Рада України прийняла базовий закон, який започаткував розбудову логічної та прозорої системи фінансового моніторингу в нашій державі. Закон „Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” відчутно обмежив можливості тих, хто професійно й цілеспрямовано займається відмиванням грошей. Однак державне регулювання і нагляд у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) тіньових доходів відповідно до чинного законодавства непомірно розпорошене, розмите і тому не ефективне. Надмірна розпорошеність фінансово-правового контролю не дає змоги виробити єдину й ефективну стратегію протидії відмивання брудних коштів за тіньовими схемами. Дана проблема може бути вирішена при постійному й органічному поєднанні зусиль фінансово-правової науки та фінансово-контролюючих органів.

ВИСНОВКИ

У дисертації вирішено нову наукову проблему - сформульовано ринкову доктрину фінансового права України, запропоновані шляхи його формування, розвитку та застосування в сучасних умовах. Автор визначає низку наукових понять та категорій; аналізує та здійснює експертизу окремих фінансово-правових явищ і процесів, тлумачить чинне фінансове законодавство, міжнародні нормативно-правові акти, а також формулює висновки та рекомендації щодо подальшого удосконалення фінансового права України. Основні науково-теоретичні узагальнення, висновки та рекомендації даного дисертаційного дослідження є такі:

1. Серйозні обмеження і труднощі в фінансовому праві, як публічній галузі вітчизняної юриспруденції, породжує усталена у наукових працях позиція, за якою об'єктом фінансового права виступають лише державні фінанси, а суб'єктом юридичні особи, що представляють державну власність. Ретрансляція даної догми права на сучасну фінансову систему провокує серйозні обмеження та труднощі в публічній юриспруденції, однією з галузей якої є фінансове право. Об'єктом регулюючого впливу фінансового права України на нинішньому етапі виступає (так має бути) вся фінансова система країни, що функціонує в режимі розширеного відтворення, а не лише її державний сектор. Суб'єктами фінансово-правових відносин у ринковій системі є активні учасники загальнонаціональної фінансової системи.

2. У ринкових системах коректно виокремлювати фінансову систему держави і недержавну фінансову систему, які в своїй єдності складають загальнонаціональну фінансову систему. Фінансовим правом регулюються відносини з приводу фінанси держави і та частина недержавних фінансів, яка запускається в подальший круговорот як фінансовий капітал й інвестиційний ресурс, тобто демонструють свою публічність. В умовах ринку фінансово-правова система являє собою комплекс законодавчо і нормативно врегульованих фінансових відносин між державою, юридичними особами, відповідними інституціями, завдяки яким здійснюється круговорот та розширене відтворення фінансових ресурсів і фінансового капіталу, що функціонує і відтворюється в публічній сфері.

3. У ринкових умовах замість терміно-поняття "державні грошові фонди", запровадженого в науковий оборот радянською авторитарною системою, більш коректно вживати категорію - "фінансові ресурси". Це - національні грошові кошти, вільно конвертована валюта, золотовалютні резерви, спеціальні права запозичення (СПЗ), цінні папери, їх похідні (деривативи), високоліквідні фондові інструменти, банківський капітал, тощо. Позитивною рисою запропонованої моделі є її ринкова адекватність і практична значимість.

4. Ототожнення окремими теоретиками фінансового права "державного" і "публічного" не є плідною позицією. Державні фінанси - завжди публічні. Водночас публічні фінанси не обмежуються лише "державними фондами грошових коштів". Органічне поєднання фінансових ресурсів держави і публічного фінансового капіталу являє собою загальнонаціональні фінансові ресурси, які все більш явно виступають об'єктом фінансово-правового (публічного) регулювання.

5. У ринкових системах реальним власником фінансового капіталу виступають різного роду "взаємозалежні організації" та "масивні фінансово-економічні утворення", роль яких в ринковій економіці стає все більш значимою. Неадекватність юридичних норм, покликаних врегульовувати фінансову діяльність полісистемних утворень, сучасним ринковим реаліям, зумовлює необхідність запровадити у вітчизняне фінансове законодавство категорію "юридична особа публічного права". Остання потребує серйозної наукової розробки

6. Стратегічно актуальною, що потребує системної наукової розробки, має стати саме ринкова (розгорнута) концепція й модель фінансового права. Уперше необхідність і доцільність подібного підходу продемонстрували, як зазначалося вище, теоретики фінансового права так званого "дореволюційного періоду" (параграф 1.1.). Проведене нами дослідження дає всі підстави вважати, що в сучасних умовах ринкові максими об'єктивно зумовлюють потребу визнати розгорнуту модель фінансового права. Зінтегрованість й універсалізм фінансово-правової системи об'єктивно потребує регулювання, що здійснюється не за галузями права, а виходячи з предмету регулювання. Предметом фінансового права України в ринкових умовах є відносини з приводу розширеного відтворення, тобто акумуляції, розподілу й використання, фінансових ресурсів і публічного фінансового капіталу в інтересах прогресуючого розвитку національного господарства.

7. Необхідно визнати, що кризові явища та нинішні провали в фінансовій політиці держави не в останню чергу зумовлені слабкістю впливу на реальні процеси з боку фінансового законодавства. Тому автор підтримує ідею щодо розробки та запровадження конституційної моделі регулювання фінансових (публічних) правовідносин, як це має місце у Конституціях багатьох європейських держав. Отже, збагачення Основного закону України системою норм, які б закладали фундаментальні основи фінансового права в нормативно-правовому акті найвищої юридичної сили, - нагальна потреба вітчизняного законотворення.

8. Виклики та загрози глобальної фінансової кризи загострили потребу фінансово-правового регулювання ринків фінансових послуг, ринку цінних паперів, фондового ринку, похідних фінансових інструментів, фіктивно-спекулятивного капіталу, грального ринку. Необхідно вважати зазначені ринки та сегменти фінансової сфери об'єктами фінансово-правового регулювання, а суспільні відносини, що тут виникають, включати до предмету фінансового права.

9. На ХХІІ Всесвітньому конгресі "Право і справедливість у глобальному суспільстві" обґрунтовувалась модель так званого "м'якого права", до якого було віднесено такі різновиди права, як торгове і комерційне. На переконання автора, до типу "м'якого права" відноситься і фінансове право. Фінансове право сучасного типу максимально націлене на врахування викликів та вимог ринкової економіки визначальною мірою завдяки тому, що базується на законодавчих актах та нормах, які з об'єктивною необхідністю випливають (так має бути) з потреб та інтересів суб'єктів і учасників фінансово-правових відносин.

10. Вітчизняна практика фінансово-правового регулювання має формуватися таким чином і в такий спосіб, щоб досягнення суб'єктами фінансових правовідносин принципово важливих цілей досягалося не лише завдяки імперативним (владним) приписам, а і через використання більш широкого спектру важелів, зокрема економічних інструментів. Фінансові правовідносини ринкового типу демонструють стан, коли в системі чинних фінансово-правових норм усе більшою мірою набуває місце збалансованість імперативного впливу з диспозитивністю. Водночас фінансово-правове регулювання визнає обов'язковим юридичний алгоритм: "зобов'язання - відповідальність".

11. Практична дієвість фінансового права не в останню чергу залежить від того, якою мірою використовуються такі інфраструктурні інструменти, як юридичні факти та юридичні конструкції. Їх активне застосування - найбільш знаковий момент, що підтверджує наявність необхідної фінансово-правової інфраструктури, яка, в свою чергу, інтегрує багато численні зв'язки, дозволяє уникати формалізму в оцінці конкретної ситуації і, таким чином, посилити дієвість фінансового права. Фінансове право у конкретиці юридичних фактів посилює свій правозастосовний потенціал, набуває властивостей ефективного регулятора чинних фінансових правовідносин.

12. Важливим надбанням правової теорії є терміно-поняття "правовий режим". "Правовий режим" відноситься до розряду тих загально правничих понять, які заслуговують бути задіяними в системі фінансових правовідносин. Фінансово-правовий режим - це різновид правопорядку, що є системним виразом певних принципів, правил і норм, які в своїй сукупності працюють на утвердження ідеї верховенства права.

13. На часі запровадження в українську фінансово-правову систему такої категорії, як "фінансово-правова позиція". У найбільш загальному вимірі можна стверджувати, що "фінансово-правова позиція" - це науково умотивовані правила, версії, гіпотези, рекомендації, базуючись на яких можливо системно врегульовувати фінансово-правові проблеми. Фінансово-правова позиція передбачає, перш за все, системну оцінку аргументів, узагальнень, висновків щодо наявних фактів і конкретних реалій, спираючись на які пропонується алгоритм найбільш об'єктивних дій. У найбільш узагальненому виразі це юридична конструкція, що виражає відношення до конкретної проблеми чи ситуації через систему фінансового права та його норм.

14. Ринкові умови передбачають таку систему фінансово-правового регулювання, яка органічно включає наявність як норм-заборон, владних приписів, так і систему дозволів, узгоджень, позитивних зобов'язувань, норм-рекомендацій, можливість варіантних дій тощо. Дієвість норм-наказів, норм-приписів, норм-санкцій в ринкових системах часто уступає диспозитивному режиму регулювання. Пануючою формою відповідальності в фінансовому праві має виступати не кримінальна чи адміністративна, а в першу чергу і головним чином, матеріально-фінансова відповідальність.

15. У ринкових системах фінансові стосунки між юридичними особами, мають будуватися якраз на засадах рівноправ'я й однакової правоздатності. Існує нагальна потреба не у фрагментарних удосконаленнях окремих складових бюджетного процесу на регіональному рівні, а у створенні його нової узагальненої концепції на принципово нових засадах. У ринкових умовах податки є не єдиним джерелом покриття фінансових потреб як держави в цілому, так і місцевої влади. Нині недостатньо покладатися на дотації і субвенції з централізованих ресурсів держави. Виникають фінансово-правові можливості застосування такого інструменту, як місцеві (облігаційні) запозичення.

16. Суспільні відносини, спрямовані на здійснення довгострокових фінансових інвестицій в межах загальнонаціонального проекту, і в основі яких закладені рівність між суб'єктами правовідносин, право на самостійний вибір, ініціативність та невідворотна фінансова (матеріальна) відповідальність, - є за своєю природою і суттю фінансово-правовими. Саме потребу в таких фінансово-правових умовах ринкове середовище відтворює постійно, однак ця остання має бути підкріплена законодавчо. На жаль, вітчизняне фінансове право не отримує адекватного підтвердження такій закономірності у чинних нормативно-правових актах.

17. Окремі підрозділи фінансового права (податкове, бюджетне, банківське, страховий бізнес та ін.) потребують особливого різновиду юридичної підтримки. В Україні фактично правотворча практика чинного судочинства поки що ставиться лише в дискусійному аспекті. При цьому аргументом (і все більш настійним) виступає те, що вітчизняна фінансово-правова практика фактично безперервно стикається з необхідністю застосування судових прецедентів, типових при розгляді фінансово-правових спорів.

18. Виходячи з цього, все частіше робляться заяви з боку теоретиків та практиків фінансового права про необхідність використання так званого "прецедентного права". Однак, попри те, що правотворча функція судів підтримується сьогодні багатьма дослідниками, на практиці подібна практика поки що не є узаконеною. Відсутність найменших спроб визнати прецедентне право зумовлює необхідність весь час опиратися на "свіже" законодавство. Це, в свою чергу, змушує законодавця знаходитись в режимі перманентного продукування законів та адекватних відповідній ситуації фінансово-правових норм. Діючи саме таким чином і знаходячись в режимі екстенсивної нормотворчості, законодавець у кінцевому підсумку, захлинається проблемами, що спонтанно виникають у фінансовій системі країни. На наше переконання, необхідна “критична маса” фінансового законодавства в основному нагромаджена - час перейти до його якісного вдосконалення.

19. Фінансова криза оголила приховані вади вітчизняної банківської системи. Ці останні проявляються в недостатньому рівні капіталізації, непрозорості діяльності банківських установ, необґрунтовано високому рівні банківських витрат, недосконалій структурі ресурсної бази з переважанням дорогих залучених коштів, низькій рентабельності активів тощо. Фінансова криза також виявила украй низький рівень банківського менеджменту та корпоративного управління. Явно недостатнім є нагляд та контроль за вітчизняною банківською системою з боку регулятора, яким за законом є НБУ.

20. Висновок про назрілу потребу реформування фінансово-кредитної (банківської) системи стосується перш за все кардинального перегляду та оновлення Закону України "Про Національний банк України", який на сьогодні суперечить вимогам Основного закону країни. Абсолютний монополізм в сфері регулювання і нагляду, практична безконтрольність й законодавчо захищена безвідповідальність за результати валютно-курсової політики породжують украй негативні наслідки для фінансової системи, які в кінцевому підсумку загрожують національній безпеці країни. Виходячи з вищевикладеного необхідно невідкладно внести такі принципово важливі зміни до Закону України "Про Національний банк України":

20.1. Внести зміни в ст.3, яка передбачає необхідність формування та розмір статутного капіталу. Закон про НБУ не передбачає категорію "власний капітал", однак, ігноруючи загальнодержавні проблеми, центральний банк, займаючись високоприбутковими комерційними операціями перманентно накопичує й безконтрольно розпоряджається так званим "власним капіталом".

20.2. Змінити редакцію ст. 5 закону про Нацбанк, чітко записавши про обов'язок Центрального банку відраховувати до Державного бюджету не менше 50 % одержаного за поточний рік доходу, як робить, напр., Центробанк Російської Федерації. За всі роки незалежності НБУ лічені рази дійсно вносив пристойний внесок до бюджету. До того ж економічна ситуація протягом року коливається, і фактична сума позитивного балансу по факту майже кожного року не співпадає з прогнозованою.

20.3. Запровадити оподаткування на види комерційної діяльності та послуг, зазначені в статтях 7, 31, 42, 50, на які НБУ "має право встановлювати плату" та зняти ст. 4 і ст. 5, які гарантують НБУ (під прикриттям законодавчо формалізованою константи про неприбуткову діяльність) податковий імунітет навіть на його суто комерційні операції.

20.4. Посилити відповідальність НБУ перед Верховною Радою України, вдосконаливши редакцію пункту 1 ст. 9 та пункт 5 ст.51, якими обумовлено лише інформування парламенту країни щодо Основних засад грошово-кредитної політики, які розробляє Рада НБУ і сама ж контролює їх виконання.

20.5. Доповнити ст.34, яка надає НБУ виключне право емісії гривни, положенням, яке чітко вказувало б, що первинна емісія є власністю держави, а не Центрального банку. Принципово змінити емісійну політику НБУ, згідно з якою випуск гривни повністю обумовлюється лише притоком на український ринок доларів США.

20.6. Звернути увагу на законодавчу некоректність пункту 7 ст. 42, яким дозволяється фактично тіньова торгівля (без квотування та ліцензування) банківськими металами, дорогоцінним камінням, пам'ятними й інвестиційними монетами з дорогоцінних металів та ін. цінностями.

20.7. Змінити редакцію пункту 8 ст. 42, яка дозволяє НБУ на свій розсуд (в тому числі й уповноваженим банкам), не узгоджуючи ані з Верховною Радою, ані з Кабінетом Міністрів, здійснювати зарубіжні розміщення золотовалютних резервів країни.

20.8. Заборонити центральному банку та його підрозділам займатися нумізматичною діяльністю.

20.9. Відмінити нині чинні ст.53 та ст.54. Стаття 53 не допускає втручання органів законодавчої (Верховної Ради України) та виконавчої влади (Кабінету Міністрів України) в діяльність Правління та Ради НБУ. Це - безпрецедентно з огляду на практику ринково цивілізованих країн, Центральні банки яких підпорядковані Міністерству фінансів або ж Державному казначейству. Стаття 54 забороняє НБУ не лише фінансувати, але й надавати прямі кредити на фінансування державних бюджетних витрат. Таким чином змушує державу йти на зовнішні запозичення, та нарощувати зовнішній борг.

21. У фінансовій системі України діє фінансовий нормативний акт вищої юридичної сили - Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”, який врегульовує надзвичайно важливий сегмент ринкових відносин: по-перше, створює правові засади для тих, хто надає фінансові послуги, а також для споживачів фінансових послуг, по-друге, забезпечує розвиток конкурентоспроможного ринку фінансових послуг і, по-третє, встановлює єдину державну політику у фінансовому секторі економіки. Тим не менше, серед теоретиків відсутня єдність щодо включення сфери фінансових послуг в коло фінансово-правового регулювання. Ігнорування Україною досвіду західноєвропейських країн щодо фінансово-правового регулювання ринків фінансових послуг має своїм наслідком тінізацію відносин у даній сфері.

21. Недосконале, недостатньо ефективне законодавче охоплення та супроводження базових сегментів фінансової системи породжує невпевненість вітчизняних бізнес-груп. Унаслідок цього посилюється їх прагнення зберігати левову частку свого капіталу (в формі високоліквідних, але малопродуктивних активів) за межами України. Ці тенденції з наступом фінансової кризи перетворилися в закономірність. Неможливість домогтися „правди” у процесі захисту фінансових інтересів у судових інстанціях, очевидність їх суб'єктивізму є переконливим фактором для „евакуації” фінансового капіталу за межі України, в тому числі й в офшорні зони.

22. Україна здійснили лише перші кроки по формуванню законодавчої та нормативно-правової бази на засадах фінансового права для регулювання ринку цінних паперів та фондового ринку. Фондовий ринок - один з основних мультиплікаторів та найважливіший сегмент фінансового ринку. Однак стрімке (понад 70%) падіння курсу "голубих фішок" в умовах фінансової кризи продемонстрував слабкість даної сфери залучення інвестиційних ресурсів. Причина цьому - украй низька капіталізація, недостатня ліквідність, слабке законодавче та юридичне супроводження, низька фінансово-правова озброєність інвесторів та учасників фондових угод, переслідування мети отримання спекулятивного доходу, нерозвинута інфраструктура.

23. Світова фінансова криза фактично продемонструвала „дефолт фінансово-правової відповідальності”. Колосальне перенасичення світових фінансових ринків фіктивно-спекулятивним капіталом ставало в останні роки домінуючим. Надмірна наповненість компаній-лідерів в освоєнні фіктивного капіталу віртуальними фінансами, насправді, означало ніщо інше, як фактичне поглинання й нівелювання реального капіталу. Однак фінансово-правових застережень з цього приводу на фондові ринки не поступало. Заманлива перспектива отримання швидких і відчутних доходів стимулювала професійних фінансових ділків проявляти підприємливість й особливу активність на пострадянському просторі, в тому числі в Україні, де тінізація відносин у фінансовій сфері є традиційно великою. Розрахунок на ліберальне законодавство і відсутність постійного фінансово-правового контролю стало своєрідним стимулом та примітною ознакою віртуальних трансакцій в Україну (особливо в корпоративний сектор) з боку міжнародного фіктивно-спекулятивного ринку. Діюча в Україні система фінансово-правового контролю поки що не практично не застосовує такий поширений в ринкових системах фінансовий інструмент, як сек'юритизація, що являє собою досить ефективний засіб для посилення контролю на ринку капіталів, де акумулюються й обертаються довгострокові фінансові інструменти.

26. Необхідно визнати, що національна система протидії відмиванню тіньових доходів в Україні потребує серйозної законодавчої роботи саме у сфері фінансового права. Важливим державним заходом є підписання рамкових угод із закордонними інститутами відповідно до рекомендацій та вимог FATF та на основі Закону України „Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом”. Водночас закладені в ньому, на наш погляд, завищені права щодо надання Уповноваженому органу конфіденційної інформації несе при недостатній правовій культурі виконавців потенційну загрозу завдавати шкоди чесним суб'єктам фінансово-правових відносин.

27. Якби в Україні існували надійні інструменти збереження заощаджень на зразок облігацій Казначейства США, то значна частка грошових нагромаджень українських громадян залишилася б всередині країни замість того, щоби наповнювати в якості інвестиційного джерела світову фінансову систему.

фінансовий правовий регулювання ринковий

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії

1. Ковальчук А.Т. Финансовое право в рыночных системах: монография / Ковальчук А.Т. - К.: Парламентськое издательство, 2008. - 506 с. (31,5 д.а.)

2. Ковальчук А.Т. Фінансове право України. Стан та перспективи розвитку: монографія / Ковальчук А.Т. - К.: Парламентське видавництво, 2007. - 488 с. (30,5 д.а.)

3. Ковальчук А.Т. Банки. Кредит. Фінанси: законодавчо-правовий вимір: монографія / Ковальчук А.Т. - К.: Парламентське видавництво, 2004. - 259 с. (16,25 д.а.)

4. Ковальчук А.Т. Банківський кредит. Правові засоби повернення: монографія / Ковальчук А.Т. - К.: Знання, 2001. - 152 с. (8,0 д.а.)

5. Боротьба з відмиванням коштів: правовий, організаційний та практичний аспекти / [Гуржій С.Г., Копиленко О.Л., Янушевич Я.В., Фещенко О.Ю., Ковальчук А.Т.]; за ред. М.Я.Азарова. - К.: Парламентське видавництво, 2005.- 216 с. (14,0 д.а.) (авторський внесок - 37 стор. (с.4-25, с.194-210), 3,1 др.арк.); автором розглянуто правовий аспект боротьби з відмиванням коштів, отриманих злочинним шляхом).

Науково-практичні видання

1. Ковальчук А.Т. Правове забезпечення кредитної діяльності / Ковальчук А.Т. - К.: Парламентське видавництво, 2003. - 405 с. (26,6 д.а.)

2. Ковальчук А.Т. Фінансовий словник / Ковальчук А.Т. - К.: Знання, 2005. - 288 с. (15,12 д.а.)

3. Ковальчук А.Т. Фінансовий словник / Ковальчук А.Т. - [2-ге видання]. - К.: Знання, 2006. - 288 с. (15,12 д.а.)

Статті в наукових фахових виданнях

1. Ковальчук А.Т. Рынок фиктивно-спеклятивного капитала: эксклюзивность финансово-правового позиционирования / А.Т. Ковальчук // Государство и право. - 2009. - № 1. - С. 52-58.

2. Ковальчук А.Т. Истоки и перспективы развития финансового права / А.Т. Ковальчук // Государство и право. - 2008. - № 5. - С. 5-11.

3. Матіос А.В. Особливості податкової реформи в Україні / А.В. Матіос, А.Т. Ковальчук // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2008. - № 11-12. - С. 71-82. (доля автора 50%).

4. Ковальчук А.Т. Фінансове право: теоретичні узагальнення та реальна дійсність / А.Т. Ковальчук // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2007. - № 1. - С. 68-73.

5. Ковальчук А.Т. Консорціумне кредитування підприємницьких проектів (фінансово-правовий аспект) / А.Т. Ковальчук // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2007. - № 2. - С. 66-75.

6. Ковальчук А.Т. Законодавчо-правові засади розвитку банківського сектора в Україні / А.Т. Ковальчук // Бюлетень Міністерства юстиції України. -2006. - № 8. - С. 51-58.

7. Ковальчук А.Т. Незалежність центрального банку як проблемний фактор подолання фінансової кризи (правовий контекст) / А.Т. Ковальчук // Юридична Україна. - 2009. - № 1. - С. 32-39.

8. Матіос А.В. Проблеми правового регулювання азартних ігор на території Україні / А.В. Матіос, А.Т. Ковальчук. // Юридична Україна. - 2008. - № 8. - С. 14-21. (доля автора 50%).

9. Ковальчук А.Т. Майбутнє фінансового права / А.Т. Ковальчук // Юридична Україна. - 2007. - № 1. - С. 40-43.

10. Ковальчук А.Т. Дискусійність питання щодо визначення предмета фінансового права / А.Т. Ковальчук // Юридична Україна. - 2006. - № 6. - С. 29-36.

11. Ковальчук А.Т. Щодо правового статусу і податкових зобов'язань НБУ / А.Т. Ковальчук, А.В. Матіос // Вісник прокуратури. - 2007.- № 8. - С.16-26. (доля автора 50%).

12. Ковальчук А.Т. Законодавчо-правове забезпечення руху фінансового капіталу в ринкових системах / А.Т. Ковальчук // Право України. - 2008. - № 1. - С. 41-46.

13. Матіос А.В. Сфера фінансових послуг: проблеми детінізації (нормативно-правовий аспект) / А.В. Матіос, А.Т. Ковальчук // Право України. - 2008. - № 7. - С. 47-53. (доля автора 50%).

14. Матіос А.В. Законодавчі засади оптимізації валютно-курсової та емісійної політики в Україні / А.В. Матіос, А.Т. Ковальчук // Право України. - 2008. - № 12. - С. 78-81. (доля автора 50%).

15. Ковальчук А.Т. Роль і місце фінансового права за ринкових умов / А.Т. Ковальчук // Право України. - 2007. - № 2. - С. 45-48.

16. Ковальчук А.Т. Ринкові перспективи розвитку фінансового права / А.Т. Ковальчук // Право України. - 2007. - № 5. - С. 108-112.

17. Ковальчук А.Т. Полеміка, що не має наукових перспектив / А.Т. Ковальчук // Право України. - 2007. - № 11. - С. 135-138.

18. Ковальчук А.Т. Податкова реформа: законодавчо-правовий вимір / А.Т. Ковальчук // Право України. - 2006. - № 2.- С. 86-90.

19. Ковальчук А.Т. Ефективність законодавчого забезпечення фінансової політики в Україні / А.Т. Ковальчук // Право України. - 2006. - № 4. - С. 44-48.

20. Ковальчук А.Т. Щодо правової природи майна акціонерних товариств / А.Т. Ковальчук // Право України. - 2006. - № 6. - С. 45-48.

21. Ковальчук А.Т. Про необхідність наукового розуміння базових категорій правознавства і юриспруденції / А.Т. Ковальчук // Право України. - 2006. - № 9. - С. 103-106.

22. Ковальчук А.Т. Законодавчі проблеми бюджетного процесу в Україні / А.Т. Ковальчук // Право України. - 2005. - № 3. - С. 31-34.

23. Ковальчук А.Т. Фінансове право: усталений термін з невизначеним предметом / А.Т. Ковальчук // Право України. - 2005. - № 8. - С. 100-104.

24. Ковальчук А.Т. Законодавче забезпечення управління державною власністю / А.Т. Ковальчук // Право України. - 2005. - № 12. - С. 29-32.

25. Ковальчук А.Т. Законодавча протидія відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом / А.Т. Ковальчук // Право України. - 2004. - № 11. - С. 21-26.

26. Ковальчук А.Т. Правові колізії в законодавчому забезпеченні кредитної діяльності / А.Т. Ковальчук // Право України. - 2003. - № 5. - С. 62-65.

27. Ковальчук А.Т. Правові проблеми розвитку іпотеки в Україні / А.Т. Ковальчук // Право України. - 2002. - № 9. - С. 64-68.

28. Ковальчук А.Т. Грошово-кредитна сфера як об'єкт правового регулювання / А.Т. Ковальчук // Підприємництво, господарство і право. - 2003. - № 10. - С.63-65.

29. Ковальчук А.Т. Незалежність НБУ і проблеми подолання фінансової кризи / А.Т. Ковальчук // Науковий часопис НПУ імені М.П.Драгоманова: Економіка і право. - Серія 18. - 2009. - Вип. 7 - С. 70-75.

Статті, тези, виступи на наукових конференціях, семінарах та круглих столах, що додатково відображають результати дослідження

1. Ковальчук А.Т. Фінансово-правовий статус і перспективи податкової суб'єктності НБУ / А.Т. Ковальчук // Фінансовий ринок України. - 2007. - № 12. - С. 7-11.

2. Ковальчук А.Т. Щодо фінансово-правового забезпечення консорціумних проектів / А.Т. Ковальчук // Економічний часопис ХХІ. - 2007. - № 3-4. - С. 44-47.

3. Ковальчук А.Т. Фінансово-економічна криза в Україні: причини, особливості та законодавчо-правові шляхи подолання / А.Т. Ковальчук // Економіка і управління. - 2008. - № 4. - С.42-47.

4. Іванов С.Є. Основні принципи та напрями вдосконалення податкової системи України / С.Є. Іванов, А.Т. Ковальчук // Банківська справа. - 2006.- № 4. - С. 46-54. (доля автора 50%).

5. Ковальчук А.Т. Грошово-кредитна сфера у правовому вимірі / А.Т. Ковальчук // Банківська справа. - 2003. - № 3. - С. 38 - 45.

6. Ковальчук А.Т. Ціноутворення як важлива сфера фінансово-правових відносин / А.Т. Ковальчук // Законодавчі засади управління національною ціновою політикою: Збірник наукових праць за матеріалами круглого столу, 6 грудня 2008 р. - К.: Парламентське видавництво, 2008. - С.53-57.

7. Ковальчук А.Т. Финансовое право: необходимость новых подходов и рыночных оценок / А.Т. Ковальчук // Сучасний стан та перспективи розвитку фінансового права: Тези доповідей Міжнародної науково-практичної конференції, м. Ірпінь, 23-24 листопада 2007 р. - Ірпінь: Національний університет ДПС України. - 2007. - С.46-48.

8. Ковальчук А.Т. Финансовое право в рыночных системах: проблема адаптации / А.Т. Ковальчук // Тенденции и перспективы развития рыночных систем: Материалы УП Международной научной конференции, 13-14 декабря 2006 г. - М.: МГУ им. М.В.Ломоносова, 2006. - С. 267-269.

9. Ковальчук А.Т. Правові колізії в системі кредитних відносин як фактор їх тінізації: Збірник матеріалів науково-практичної конференції, 20 квітня 2003 р. / А.Т. Ковальчук. - К.:УАФР, 2003. - С. 63-65.

10. Ковальчук А.Т. Фінансово-правове регулювання в Україні: законодавчо-нормативні засади. Матеріали ІV Міжнародної науково-практичної конференції “Тенденції та перспективи розвитку фінансової системи України”, м. Київ, 4-6 жовтня 2007 р. / А.Т. Ковальчук. - К.: КНУ, 2007. - С. 34-37.

11. Проблемы и пути сближения законодательств европейских государств по конкретным проблемам финансово-правового регулирования // Выступление на семинаре под эгидой ПАРЕ "Демократия и верховенство права", 5-7 декабря 2008 г. - Страсбург.

АНОТАЦІЇ

Ковальчук А.Т. Фінансове право України в ринкових умовах: проблеми формування, розвитку, застосування. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Інститут законодавства Верховної Ради України. - Київ, 2009.

У дисертації здійснена системна періодизація процесу формування базових засад фінансового права в дореволюційні часи, в радянській системі та у ринковий період. Концептуально обґрунтована ринкова доктрина формування, розвитку та сфер застосування фінансового права України. Автор пропонує власне визначення ринкової (розгорнутої) моделі фінансового права України. Доведено широке розуміння предмета фінансового права України, який в ринкових умовах являє відносини з приводу розширеного відтворення - формування, акумуляції, розподілу й використання - фінансових ресурсів держави і публічного фінансового капіталу в інтересах прогресуючого розвитку національного господарства. Аналізуються ринкові принципи фінансового права. Обґрунтовано правовий режим ("юридичну матрицю") упорядкування фінансових відносин в сучасних умовах. Визначено місце і роль юридичних фактів та юридичних конструкцій в структурі фінансово-правового регулювання. Розроблено проект назрілих змін та доповнень до закону про Національний банк України. Досліджена сфера фінансових послуг і перспективи її фінансово-правового регулювання. Обґрунтована нагальна потреба законодавчого забезпечення державного регулювання фондового ринку та похідних фінансових інструментів, ринку фіктивно-спекулятивного капіталу та ринку азартних ігор.

Ключові слова: фінансове право, фінансове законодавство, предмет фінансового права, фінансові правовідносини, фінансова правосуб'єктність, фінансово-правові конструкції, фінансово-правовий режим, фінансово-правовий інститут, фінансово-правова система, фінансово-правова доктрина.

Ковальчук А. Т. Финансовое право Украины в рыночных условиях : проблемы формирования, развития, применения. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Институт законодательства Верховного Совета Украины. - Киев, 2009.

В диссертации проведена системная периодизация процесса формирования базовых элементов финансового права в дореволюционные времена, в советской системе и в рыночный период. Концептуально обоснована рыночная доктрина формирования, развития, сфер применения финансового права Украины.

Финансовая система есть тот реальный базис, на котором возвышается юридическая надстройка - финансовое право. С рыночными изменениями экономической (финансовой) основы адекватно должны изменяться механизмы финансово-правового регулирования. В этом - ключ стратегических перспектив для финансового права, функционирующего на постсоветском пространстве.

Автор предлагает собственное определение рыночной (развернутой) модели финансового права Украины. Рыночные реформы привнесли с собой то, что значительная часть финансов отошла от государства в сферу корпоративных и частных отношений. Таким образом, отечественная система финансово-правовых отношений пополнилась проблематикой доселе ей не привычной. Отныне не только бюджетная и налоговая тематика, а также проблемы банковской деятельности и финансового контроля являются предметом финансово-правового регулирования, но не в меньшей мере и такие сегменты, как рынки финансовых услуг, фондовый рынок и рынок призводных финансовых инструментов, финансовый мониторинг, депозитарная система и т.п. атрибуты финансового рынка.

Доказано широкое понимание предмета финансового права Украины, который в рыночных условиях являет собой отношения по расширенному воспроизводству - формированию, аккумуляции, распределению и использованию - финансовых ресурсов государства и публичного финансового капитала в интересах прогрессирующего развития национального хозяйства. Анализируются рыночные принципы финансового права.

Обосновано правовой режим («юридическую матрицу») упорядочивания финансовых отношений в современных условиях. Определено место и роль юридических фактов и юридических конструкций в структуре финансово-правового регулирования. Разработано проект необходимых изменений и дополнений к закону о Национальном банке Украины. Предложено юридически дезавуировать Закон Украины "О реструктуризации долговых обязательств Кабинета Министров перед Национальным банком Украины" (№1697-ІІІ от 20.04 2000 г.).

Исследовано сферу финансовых услуг и перспективы ее финансово-правового регулирования. Обоснована необходимая потребность законодательного обеспечения государственного регулирования фондового рынка и производных финансовых инструментов, рынка фиктивно-спекулятивного капитала и рынка азартных игр. В рыночных системах финансовое право является таким системным регулятором, который принципально нацелен закрепить в предусмотренные законом позитивные обязывания, рекомендации, согласования, разрешения, гарантировать их фактическое применение и действенность.

Финансовое право рыночного толка обязано активно осваивать «пограничные зоны», двигаться по финансовому полю навстречу другим смежным отраслям - хозяйственному, торговому, коммерческому и т.п. Поэтому в дополнительном анализе нуждается позиция, в соответствие с которой «границы финансового права определяются границами публичных финансов». Применение расширенной концепции к пониманию предмета финансово-правового регулирования в рыночных системах неизбежно даст необходимый толчок к рассмотрению процедурных и процессуальных возможностей финансового права.

Ключевые слова: финансовое право, финансовое законодательство, предмет финансового права, финансовые правоотношения, финансовая правосубъектность, финансово-правовые конструкции, финансово-правовой режим, финансово-правовой институт, финансово-правовая система, финансово-правовая доктрина.

Kovalchuk A.T. Financial Law of Ukraine in Market: Problems of Formation, Development and Application. - Manuscript.

Thesis for a Doctorate in Law with the speciality 12.00.07 - Administrative Law and Process; Financial Law; Informational Law. - Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine. - Kyiv, 2009.

In the thesis the author has carried out a systematic periodization for the process of forming basic principles of the financial law in the prerevolutionary, Soviet and market periods. There has conceptually been grounded the market doctrine concerning formation, development and application fields of the financial law in Ukraine. The author suggests his own definition of a market (detailed) model of the financial law in Ukraine. There has been shown a deep insight into the object of the financial law in Ukraine that represents relations concerning a wide-ranging reproduction, namely formation, accumulation, distribution and usage, of the state financial resources and the public financial capital for the benefit of the progressive development of the national economy. In this paper the market principles of the financial law have been analyzed. The author has substantiated a legal regime (“a legal matrix”) of financial relationship ordering under present-day conditions and has also defined a place and role of legal facts and legal constructions in the infrastructure of the financial and legal regulation. The project of important changes and additions to the Law on the National Bank of Ukraine has been developed and the scope of financial services and prospects of its financial and legal regulation have been studied in the thesis. The urgent necessity of the legislative support for the state regulation of the stock market and derivative financial instruments, the market of the fictitious and speculative capital and the market of gambling games has been substantiated in the research. There has also been proposed a chain of theoretical general conclusions, summaries, recommendations and measures that can provide efficiency of the financial law in the system and, in such a way, can give the national economy a way out the crisis.