Юридична природа адвокатури в системі захисту прав і свобод людини і громадянина

У підрозділі 3.3 «Захист адвокатом прав підозрюваного, обвинуваченого та підсудного в кримінальному процесі» зазначається, що в кримінальному процесі адвокат приймає участь як захисник підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого та як представник потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача. Таким чином, на відміну від цивільного, господарського, адміністративного процесу, в кримінальному судочинстві адвокат виконує не тільки функцію представництва інтересів фізичних та юридичних осіб, а й функцію захисту. Здійснення адвокатом цих функцій є важливою гарантією і формою реалізації конституційного права кожного на правову допомогу, яке в свою чергу є одним з елементів права доступу до правосуддя. При цьому особливого значення набуває забезпечення кваліфікованої правової допомоги, що стає можливим завдяки надання її саме адвокатами. Діяльність адвоката у кримінальному процесі має бути розширена за рахунок нових видів представництва з метою охорони прав інших суб'єктів кримінально-процесуальної діяльності. Процесуальний статус представника потерпілого, його процесуальні права щодо участі у доказуванні мають бути рівними з відповідними правами захисника підозрюваного чи обвинуваченого. Підвищенню гарантованості процесуальних прав захисника-адвоката сприятиме надання йому права на судовий захист. Порушення його професійних прав з боку осіб, які здійснюють провадження по кримінальній справі, має бути підставою для надання йому права звернення за судовим захистом, оскільки в таких випадках він є зацікавленою особою. У зв'язку з цим межі судового контролю на досудовому провадженні по кримінальній справі, встановлені чинним КПК України, мають бути суттєво розширені, а захисник-адвокат визнаний суб'єктом права на судовий захист.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення та вирішення наукового завдання, що полягає у визначенні змісту і особливостей юридичної природи та правового регулювання діяльності адвокатури як інституту забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги. На підставі проведеного дослідження зроблені такі основні висновки.

1.За сутністю своїх завдань, характером форм та видів діяльності, особливостями правового й етичного регулювання, взаємовідносин з громадянами державою, зокрема з органами юстиції, судом і прокуратурою, адвокатура є специфічним професійним громадським об'єднанням, яке покликана виконувати важливе соціальне призначення по забезпеченню права громадян на захист від обвинувачень та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах.

2. Адвокатури недоцільно відносити ні до системи органів юстиції, ні до політичної системи, ні до державних установ, оскільки це суперечило б принципу незалежності. Адвокатура вважається інститутом громадянського суспільства, який є не лише об'єднанням професіоналів-юристів, а й правозахисною інституцією.

3. На наш погляд, обґрунтованим є віднесення адвокатури до системи юстиції в широкому розумінні цього слова чи зокрема системи кримінальної юстиції поряд із судовими установами, органами нотаріату, реєстрації актів громадянського стану, державної виконавчої служби, судово-експертними установами, хоча всі ці інституції мають різне правове становище. З окреслених у Конституції України завдань адвокатури робиться висновок, що остання є одним з важливих інститутів правової системи демократичної держави, який виконує завдання, без здійснення котрих функціонування як системи юстиції, так і правової системи в цілому є неможливим.

4. Виокремлюються особливості адвокатської діяльності, які надають їй правового характеру, оскільки вона спрямована на а) надання юридичних послуг із захисту конституційних прав; б) надання цих послуг виключно стороннім особам; в) надання послуг в сфері досудового слідства та судочинства; г) забезпечення державного замовлення у справах за призначенням слідчих та судів. Тому крім спеціального закону діяльність адвоката регулюється цілою низкою інших законодавчих актів, зокрема такими важливими, як Кримінально-процесуальний кодекс України, Цивільний процесуальний кодекс України, Кодекс адміністративного судочинства України тощо.

5. Функцій адвокатури, які випливають з її конституційних завдань по забезпеченню права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах, як основних напрямків практичної, соціально корисної, професійної діяльності щодо організації надання фізичним та юридичним особам правових послуг з приводу захисту їх прав, свобод та інтересів. Основні функції - це ті, які складаються між адвокатурою і фізичними чи юридичними особами, органами державної влади, місцевого самоврядування з приводу надання правових послуг (представницька, нормотворча, контрольна, реєстраційна, атестаційна). Допоміжні - це функції (внутрішні), які сприяють ефективній діяльності адвокатури - організаційна та інформаційна.

6. До статусу адвоката крім прав, обов'язків, відповідальності, гарантій правозахисної діяльності, відносяться також обмеження, які застосовуються відносно адвокатів та елементи його соціального захисту, матеріального забезпечення. При цьому права, якими користується адвокат можна розділити на дві групи: 1) права, що пов'язані з виконанням ним професійної діяльності - професійні; 2) права, що пов'язані з виконанням трудової діяльності взагалі - соціальні. Професійні права адвокатів поділяються: 1) права, що випливають із статусу адвоката; 2) процесуальні права адвокатів при здійсненні ними представництва в суді або захисту обвинуваченого. У зв'язку з цим, висуваються певні вимоги до осіб, які займаються адвокатською практикою - громадянство, вища юридична освіта, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічником адвоката, кваліфікаційні іспити, одержання свідоцтва на заняття адвокатською діяльністю, прийняття присяги адвоката України.

7. Запропоновано класифікацію принципів організації та діяльності адвокатури - верховенство права, як важлива засада функціонування правової системи, незалежність, що створює умови для належного здійснення професійної діяльності, демократизм, гуманізм, конфіденційність, професіоналізм, охорона законних прав адвоката. До спеціальних принципів діяльності адвокатури можна віднести і такі, як дотримання кодексу професійної поведінки, дисциплінарної юрисдикції, безоплатності правової допомоги тим, хто не в змозі її оплатити.

8. Процесуальною формою участі адвоката у цивільному і господарському судочинстві є інститут судового представництва, через який виконуються функції адвоката у суді. Процесуальне представництво надає адвокатові можливість виконувати три функції - правозахисну (правозаступницьку), представницьку і функцію сприяння здійсненню правосуддя. Представництво адвоката в цивільному і господарському судочинстві є виконанням представницької і правозахисної функції. Функція адвоката щодо сприяння суду в здійсненні правосуддя проявляється у наступному: По-перше, у деяких випадках його діяльність допомагає правильному вирішенню судом правових питань. По-друге, у своїй професійній діяльності адвокати зобов'язані дотримуватися чинного законодавства України, застосовувати свої знання і професіональну майстерність для належного представництва прав і законних інтересів громадян і юридичних осіб з метою сприяння суду у встановлені дійсних обставини справи і в ухваленні законного й обґрунтованого рішення.

9. Підкреслюється, що захисник (адвокат) відповідно до Кодексу адміністративного судочинства може брати участь лише у розгляді справи про адміністративне правопорушення. У зв'язку з цим, допуск адвоката до участі у справі на початкових стадіях, з моменту фіксації факту вчинення правопорушення, дасть змогу істотно посилити процесуальні гарантії прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та створить додаткові умови для повного і правильного розв'язання справи.

10. У кримінальному судочинстві адвокат виконує не лише функцію представництва інтересів фізичних та юридичних осіб, а й функцію захисту. Захисник завжди діє в інтересах обвинуваченого і охороняє його права, є самостійним суб'єктом кримінально-процесуальної діяльності, самостійно обирає засоби захисту, його методику і тактику, але він зв'язаний позицією підозрюваного (обвинуваченого), а тому колізія позицій захисника та обвинуваченого при запереченні останнім свої вини є неможливою.

11. Підвищенню гарантованості процесуальних прав захисника-адвоката сприятиме надання йому права на судовий захист. На нашу думку, порушення його професійних прав з боку осіб, які здійснюють провадження по кримінальній справі, має бути підставою для надання йому права звернення за судовим захистом, оскільки в таких випадках він є зацікавленою особою. У зв'язку з цим межі судового контролю на досудовому провадженні по кримінальній справі, встановлені чинним Кримінально-процесуальним кодексом України, мають бути суттєво розширені, а захисник-адвокат визнаний суб'єктом права на судовий захист.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Тацій Л.В. Стандарти функціонування адвокатури в Україні // Вісник Академії правових наук України: Зб. наук. пр.Х.: Право, 2004. № 3 (38). С. 248 - 253.

2. Тацій Л.В. Функції адвоката в цивільному судочинстві // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. Х.: Нац. юрид. акад. України, 2004. Вип. 67. С. 178 - 182.

3. Тацій Л.В. Адвокат в юридичному механізмі захисту прав людини // Державне будівництво та місцеве самоврядування: Зб. наук. пр. Х.: Право, 2004. Вип. 8. С. 141 - 148.

4. Тацій Л.В. Взаємовідносини органів управління юстиції та адвокатури // Нове законодавство України та питання його застосування: Тези доп. та наук. повідом. учасників наук. конф. молодих учених та здобувачів (м. Харків, 26-27 грудня 2003 р. Х.: Нац. юрид. акад. України, 2004. С. 55 -57.

5. Тацій Л.В. Місцеве самоврядування й адвокатура в Україні як інститути громадянського суспільства // Проблеми удосконалення правового регулювання місцевого самоврядування в Україні: Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., м. Харків, 25 травня 2004 р. Х.: Інститут державного будівництва та місцевого самоврядування АПрН України, 2004. С. 258-263.

6. Огляд регіональної наукової конференції “Конституція Пилипа Орлика 1710 р. і розвиток українського конституціоналізму” // Вісник Академії правових наук України: Зб. наук. пр.Х.: Право, 2006. № 1 (44). С. 229 - 237 (с. 237).

7. Тацій Л.В. Функції та призначення адвокатури як добровільного професійного громадського об'єднання // Правова культура і громадянське суспільство в Україні: стан і перспективи розвитку: Матеріали міжнар. наук. конф., м. Харків, 12 жовтня 2007 р. Х.: Право, 2007. С. 137-138.

АНОТАЦІЯ

Тацій Л.В. Юридична природа адвокатури в системі захисту прав і свобод людини і громадянина. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 - теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень. - Харківський національний університет внутрішніх справ. - Харків, 2008.

У дисертації досліджуються особливості юридичної природи та правового регулювання діяльності адвокатури як інституту забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги.

З позицій понятійного арсеналу загальної теорії держави і права визначено специфіку громадсько-самодіяльного (недержавного) статусу адвокатури; уточнено функції адвокатури в тісному взаємозв'язку з її загальним соціальним призначенням; досліджено особливості правового статусу адвоката у його співвідношенні з правовим статусом громадянина та з урахуванням особливостей, зумовлених адвокатською діяльністю; проаналізовано принципи організації та діяльності адвокатури в Україні в контексті міжнародних стандартів її діяльності; розкрито правові форми участі адвоката в юридичному процесі.

Ключові слова: права людини і громадянина, соціальне призначення і функції адвокатури, статус адвокатури, статус адвоката, права та обов'язки адвоката, принципи організації та діяльності адвокатури, міжнародні стандарти діяльності адвокатури.

SUMMARY

Tatsyi L.V. Legal nature of advocacy in the system of protection of rights and liberties of person and citizen. - Manuscript.

The dissertation paper for obtaining of candidate's law degree, in the field 12.00.01 - theory and history of the state and law; history of the political and legal sciences. - Kharkiv National University of Internal Affairs. ? Kharkiv, 2008.

Characteristics of advocacy's legal nature and legal regulation as an institution of guaranteeing of the right of defense from charge and granting with legal help are researched in the dissertation.

On the grounds of conceptual arsenal of the theory of state and law specific features of community-self organizing (non-governmental) status of advocacy were defined. Functions of advocacy in tight interrelation with its general social purpose were specified. Peculiarities of legal status of advocate in its relation to legal status of citizen, considering features conditioned by advocacy activity, were examined. Principles of organization and functioning of advocacy in Ukraine in the context of international standards were analyzed. Legal forms of participation of an advocate in legal process were disclosed.

Key words: rights of person and citizen, social purpose and functions of an advocate, status of advocacy, status of an advocate, rights and duties of an advocate, principles of organization and functioning of advocacy, international standards of functioning of advocacy.

Размещено на Allbest.ru