Адміністративно-правове регулювання діяльності Військової служби правопорядку у Збройних Силах України

Взаємодія органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України з органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, правоохоронними органами і громадськістю здійснюється на загальних принципах норм права, які виокремилися як законність, обґрунтованість, доцільність, соціальна справедливість і партнерство.

Ефективність взаємодії Служби правопорядку була б більш високою, якби порядок такої взаємодії, передбаченої законом, був додатково врегульований підзаконними нормативними актами, як-от: спільні накази, інструкції, плани і програми спільних заходів, взаємна звітність тощо.

Розділ 4 «Адміністративно-правові заходи забезпечення примусу в діяльності Військової Служби правопорядку у Збройних Силах України» присвячено науковому аналізу правового регулювання застосування військовослужбовцями Служби правопорядку примусових заходів, умов і меж застосування військовослужбовцями Служби правопорядку спеціальних засобів під час виконання ними службових обов'язків, підстав і порядку застосування військовослужбовцями Служби правопорядку вогнепальної зброї. Крізь призму виконання норм адміністративного права, військових статутів та інших законодавчих актів досліджено виключні права військовослужбовців на використання засобів державного примусу з метою виконання поставлених перед ними завдань щодо забезпечення законності, правопорядку, військової дисципліни та захисту конституційних прав військовослужбовців.

У підрозділі 4.1 «Правове регулювання застосування військовослужбовцями Служби правопорядку примусових заходів» зазначається, що примусові заходи, які відповідно до закону можуть використовувати військовослужбовці Служби правопорядку під час виконавчо-розпорядчої діяльності, належать до виключно спеціальних заходів адміністративного впливу і розглядаються як заходи фізичного впливу для припинення протиправної поведінки; примусові заходи можуть призвести до обмеження особистої безпеки правопорушника.

Військовослужбовці Служби правопорядку наділені державно-владними повноваженнями, їх статус регулюється нормами публічного права, вони мають право на юридично обов'язкові для інших осіб рішення і виступають як носії, представники державної влади, маючи право видавати певні правові акти й ухвалювати управлінські рішення. Перевищення повноважень під час застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Військовослужбовці Служби правопорядку виконують різні функції адміністративно-розпорядчого характеру, що є умовою реалізації їх обов'язків щодо забезпечення законності, правопорядку і військової дисципліни серед військовослужбовців та захисту конституційних прав військовослужбовців.

Реалізовуючи повноваження на застосування примусу, військовослужбовці Служби правопорядку мають спиратись на норми права, видаючи для інших військовослужбовців та громадян, з якими вони вступають у військово-службові правовідносини, різного роду розпорядження та ставлячи перед ними певні вимоги, обов'язкові до виконання всіма, кому вони адресовані.

Військовослужбовці Служби правопорядку, застосовуючи заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю, здійснюють функції представника державної влади постійно чи тимчасово на підставі адміністративного акта - наказу командування, виконують організаційно-розпорядчі обов'язки згідно з повноваженнями за посадою. Можна зробити висновок, що військовослужбовець Служби правопорядку, який обіймає постійну чи тимчасову військову посаду в Службі правопорядку, здійснює у встановленому законом порядку спеціальні повноваження стосовно юридичних чи фізичних осіб незалежно від їх службового підпорядкування із правом застосування до них заходів юридичного та фізичного примусу.

У підрозділі 4.2 «Умови і межі застосування військовослужбовцями Служби правопорядку спеціальних засобів під час здійснення службових обов'язків» указується, що застосування військовослужбовцями Служби правопорядку спеціальних засобів під час здійснення службових обов'язків в адміністративно-правовій літературі до нашого часу є найменш дослідженою темою. Це пояснюється специфікою такого виду заходів припинення і тим, що вони не розголошуються в засобах масової інформації чи в інших доступних джерелах.

Заходи з використанням спеціальних засобів військовослужбовцями Служби правопорядку під час здійснення службових обов'язків являють собою винятковий, екстраординарний вид адміністративно-правового впливу.

Під спеціальними засобами розуміють сукупність технічних засобів, застосовуваних уповноваженими посадовими особами Служби правопорядку при виконанні службових обов'язків щодо забезпечення законності, правопорядку та військової дисципліни у військово-службових відносинах, а також в інших передбачених законом випадках (фізичний вплив на правопорушника за спротиву з його боку, захист особового складу чи інших осіб, якщо їм загрожує небезпека).

Використання спеціальних засобів визначає специфіку умов, мети та підстав їх застосування військовослужбовцями Служби правопорядку. Це, як правило, невідкладні випадки, коли необхідно припинити правопорушення, небезпечні для життя і здоров'я людей. Засоби спеціального призначення можуть застосовуватися і тоді, коли були використані і не дали бажаного результату інші форми адміністративно-правового впливу на правопорушників.

Право на застосування військовослужбовцями Служби правопорядку спеціальних засобів надається не всім військовослужбовцям указаної служби, а лише тим, які пройшли спеціальну професійну підготовку, обізнані з відповідними нормативними актами, здали заліки і за своїм службовим становищем мають право на їх застосування.

Спеціальні засоби спрямовані безпосередньо на особу правопорушника і здатні завдати йому певної фізичної шкоди і навіть позбавити його життя. У зв'язку з цим нормативні акти, що регламентують умови і порядок застосування військовослужбовцями Служби правопорядку спеціальних засобів під час здійснення службових обов'язків, вимагають застосовувати силу і спеціальні засоби у межах необхідності і лише тоді, коли уникнути їх застосування неможливо.

У підрозділі 4.3 «Підстави і порядок застосування військовослужбовцями Служби правопорядку вогнепальної зброї» зазначається, що вогнепальна зброя може застосовуватись військовослужбовцями Служби правопорядку у випадках, передбачених ст. 11 Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України», коли застосування зброї є крайнім заходом і допускається у разі, коли інші заходи виявилися неефективними або за умовами обстановки застосування інших заходів є неможливим. Винятковість застосування вогнепальної зброї обумовлюється наступним:

а) наслідки застосування зброї порівняно з іншими спеціальними примусовими заходами є найбільш суворими;

б) підстави застосування вогнепальної зброї визначені в законі детально і вичерпно;

в) про застосування зброї військовослужбовець Служби правопорядку протягом 24 години зобов'язаний письмово доповісти безпосередньому начальникові для повідомлення прокурора у встановленому порядку;

г) в усіх випадках застосування вогнепальної зброї військовослужбовцем Служби правопорядку проводиться службове розслідування.

При виконанні правоохоронної функції, припиненні правопорушень та протиправних посягань військовослужбовці Служби правопорядку за ступенем ризику для життя, здоров'я, честі та гідності виділяються серед інших військовослужбовців. Правове регулювання підстав та порядку застосування вогнепальної зброї військовослужбовцями Служби правопорядку має на меті не лише виконання законних вимог представника Служби правопорядку, але й захист їх життя та здоров'я від злочинних посягань правопорушників.

Чинне законодавство та інші нормативно-правові акти дають різне визначення вогнепальної зброї та спеціальних засобів, різний порядок застосування та використання зброї. Потрібно прийняти базовий закон «Про зброю» («Про обіг вогнепальної і пневматичної зброї в Україні»), в який слід включити дві групи зброї: військову (бойову) й охоронну, зброю безпеки (поліцейську, міліцейську), а також цивільну, куди будуть входити всі інші види зброї - мисливська, спортивна, службова, зброя самозахисту.

Удосконалення правового регулювання застосування і використання вогнепальної зброї в Україні сприятиме і дотриманню законності щодо застосування і використання зброї у Збройних Силах України взагалі, і в діяльності Служби правопорядку зокрема.

У розділі 5 «Соціально-правові гарантії військовослужбовців Служби правопорядку» досліджується комплекс правових норм із соціального забезпечення військовослужбовців Служби правопорядку, правовий захист військовослужбовців Служби правопорядку та їх юридична відповідальність.

У підрозділі 5.1 «Соціальне забезпечення військовослужбовців Служби правопорядку» визначається, що соціальний і правовий захист військовослужбовців і працівників Служби правопорядку та членів їх сімей згідно зі ст. 14 Закону України «Про Військову Службу правопорядку в Збройних Силах України» здійснюється відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до нього.

Соціальне забезпечення військовослужбовців Служби правопорядку полягає в здійсненні системи економічних, правових, організаційних та інших заходів держави із забезпечення соціальних прав і гарантій військовослужбовців.

Система соціального захисту військовослужбовців Служби правопорядку передбачає виплату пенсій, різні види матеріальної допомоги і компенсацій, медичне обслуговування військовослужбовців під час хвороби, забезпечення охорони здоров'я, освіти, надання житла.

Соціальні державні стандарти і нормативи, встановлені законом, цілком і повністю поширюються і на військовослужбовців Служби правопорядку.

Вивчення соціальних потреб і запитів у життєдіяльності Військової служби правопорядку у Збройних Силах України дозволяє більш глибоко бачити сутність і зміст сучасного соціального захисту у військовій сфері взагалі. Їх не можна розглядати відокремлено від процесів, що відбуваються в державі й суспільстві. Проблеми політичної і соціальної стабільності, цілісності й розвитку економічних реформ, реформування органів влади і військових інститутів є однією з найскладніших і довгострокових проблем у державі. Соціальна напруженість і конфлікти, кризові ситуації, які мають місце в суспільстві, не оминають і систему Збройних Сил України, у тому числі й Військову Службу правопорядку, якій доводиться або брати участь у вирішенні таких соціальних конфліктів, або безпосередньо відчувати на собі їх вплив.

На підставі аналізу стану соціального забезпечення військовослужбовців Служби правопорядку автор дійшов висновку, що соціальне забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, у т.ч. і військовослужбовців Служби правопорядку, які не користуються ніякими пільгами, є недостатнім, чинне законодавство з питань соціального забезпечення військовослужбовців виконується не повністю, воно швидше декларує, ніж гарантує соціальні права військовослужбовців, зокрема на гідну і таку, що відповідає фізичним і психологічним навантаженням, зарплату, на забезпечення житлом, на соціальні виплати у зв'язку зі звільненням тощо.

У підрозділі 5.2 «Правовий захист військовослужбовців Служби правопорядку» констатується, що як громадянин України, військовослужбовець Служби правопорядку користується всіма правами і свободами, передбаченими Основним законом - Конституцією України.

Правовий захист військовослужбовців Служби правопорядку, як і інших військовослужбовців Збройних Сил України, поширюється на всі їх громадянські, політичні, економічні, духовні та інші права, встановлені Конституцією України.

Правовий захист військовослужбовців Служби правопорядку спрямований головним чином на забезпечення ефективного виконання військовослужбовцями Служби правопорядку своїх посадових обов'язків.

Військовослужбовці Служби правопорядку перебувають під захистом держави, що здійснюється в порядку та у випадках, передбачених законом. Держава гарантує захист життя, здоров'я, честі й гідності, житла, майна військовослужбовців Служби правопорядку, членів їх сімей та близьких родичів від злочинних посягань та інших протиправних дій. Образа військовослужбовця Служби правопорядку, опір, погроза, насильство та інші дії, які перешкоджають виконанню покладених на нього завдань, тягнуть за собою встановлену законом відповідальність.

Констатуючи загалом широкий спектр засобів правового захисту військовослужбовців Служби правопорядку, необхідно відмітити, що захист прав і свобод людини і громадянина процесуально-правовими нормами є найслабкішою ланкою у механізмі правового захисту громадян. Система процесуально-правових норм захисту прав і свобод залишається застарілою, громіздкою, такою, що не відповідає завданням побудови громадянського суспільства в Україні. Необхідною є більш детальна регламентація діяльності державних органів та їх посадових осіб, що значною мірою дисциплінувало б їхню поведінку, спонукало б до відповідального виконання своїх обов'язків, забезпечило б подолання багатьох штучно створених проблем та усунення причин та умов, що сприяють порушенням прав і свобод людини. Нагальним є прийняття Кримінально-процесуального Кодексу України, Адміністративно-процедурного кодексу, внесення змін і доповнень до окремих чинних законів і нормативних актів.

У підрозділі 5.3 «Юридична відповідальність військовослужбовців Служби правопорядку» на підставі комплексного аналізу норм адміністративного й кримінального права, цивільного законодавства та вимог військових статутів досліджуються питання адміністративно-правової, кримінально-правової, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності військовослужбовців Служби правопорядку.

Загальне поняття відповідальності полягає в обов'язку, передбаченому законом, відповідати за свої дії чи бездіяльність.

Характеризуючи особливості юридичної відповідальності військовослужбовців Служби правопорядку, автор відмічає, що останнім часом проблема відповідальності в соціально-правовому плані набула особливого значення у зв'язку з корупцією, хабарництвом, безвідповідальністю в усіх структурах державної влади й управління, зокрема й у сфері військової служби. Мають місце факти безкарності за вчинення корупційних діянь, інших службових правопорушень військовослужбовцями, що викликає відчуження громадян, підриває авторитет Воєнної організації держави.

Юридична відповідальність військовослужбовців Служби правопорядку здійснюється шляхом застосування до них заходів впливу, в т.ч. і примусового характеру, та відшкодування шкоди, заподіяної військовослужбовцями.

Стаття 15 Закону Україні «Про Військову Службу правопорядку у Збройних Силах України» передбачає, що військовослужбовець Служби правопорядку у межах своїх повноважень, наданих указаним законом та іншими законами, самостійно ухвалює рішення, крім випадків, передбачених законодавством, і несе за свої протиправні дії або бездіяльність відповідальність у встановленому законом порядку.

Юридична відповідальність завжди передбачає застосування тієї або іншої норми відповідної галузі права, і при встановленні відповідальності військовослужбовця Служби правопорядку можуть використовуватись норми різних галузей права.

Юридична відповідальність виникає з моменту вчинення правопорушення, закон пов'язує її появу саме з правопорушенням, оскільки відновлення порушеного права здійснюється шляхом притягнення правопорушника до юридичної відповідальності, відшкодування шкоди та відновлення первісного стану порушених правовідносин.

Головна мета юридичної відповідальності військовослужбовців Служби правопорядку - забезпечити якість та ефективність діяльності підрозділів Служби правопорядку та виконання поставлених перед нею завдань із забезпечення правопорядку, законності та військової дисципліни у Збройних Силах України.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення важливої наукової проблеми, що полягає у з'ясуванні теоретичних, практичних та законодавчих засад адміністративно-правового регулювання діяльності Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.

Становлення правової держави, подальше зміцнення законності, правопорядку та військової дисципліни у Збройних Силах України, забезпечення конституційних прав військовослужбовців, які і всіх громадян України, набуває особливої актуальності. Важливість дослідження зміцнення законності, правопорядку та військової дисципліни в Збройних Силах України набуває особливого значення з огляду на майже повну відсутність спеціальних досліджень адміністративно-правових засад регулювання діяльності Військової служби правопорядку в Збройних Силах України - спеціального правоохоронного формування, призначеного для забезпечення правопорядку і військової дисципліни серед військовослужбовців Збройних Сил України у місцях дислокації військових частин, у військових навчальних закладах, установах та в організаціях, військових містечках, на вулицях і в громадських місцях для запобігання злочинам та іншим правопорушенням у Збройних Силах України, їх розкриття і припинення, для захисту життя та здоров'я, прав і законних інтересів військовослужбовців, військовозобов'язаних під час проходження ними зборів, працівників Збройних Сил України, а також для захисту майна Збройних Сила України від розкрадання та інших протиправних посягань, а так само для участі у протидії диверсійним проявам і терористичним актам на військових об'єктах.

Предметом правоохоронної діяльності Служби правопорядку є зміцнення законності, правопорядку та військової дисципліни в Збройних Силах України.

Правове становище Служби правопорядку як суб'єкта адміністративного права характеризується її адміністративно-правовим статусом. Виходячи із загального розуміння категорії правового статусу в юридичній науці, адміністративно-правовий статус - це регламентоване нормами адміністративного права становище Служби правопорядку, яке характеризується сукупністю її прав, обов'язків і гарантій діяльності. Статус, головні завдання, організація та принципи діяльності Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, права, обов'язки, заходи соціального і правового захисту, відповідальність її військовослужбовців і відповідність військовослужбовців Служби правопорядку професійним вимогам визначені Законом України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України».

Завдання Служби правопорядку полягає в подальшому зміцненні законності, правопорядку та військової дисципліни у Збройних Силах України й у забезпеченні конституційних прав військовослужбовців. Компетенцію Служби правопорядку можна визначити як сукупність юридично встановлених прав та обов'язків, що визначають її місце у системі Збройних Сил України як правовий засіб, форму розподілу дальності із зміцнення законності, правопорядку та військової дисципліни у Збройних Силах України та забезпечення конституційних прав військовослужбовців, а повноваження - як право та можливості діяти в різних ситуаціях відповідно до обставин, функцій та завдання, спрямоване на виконання компетенції Служби правопорядку.

Обов'язки Військової служби правопорядку в Збройних Силах України є найважливішою складовою її правового статусу. Їх закріплення розпочинається з формування цієї юридичної конструкції, для функціонування якої створюється необхідна правова основа. Обов'язки Служби правопорядку є первинними щодо прав, останні спрямовані на забезпечення їх реалізації. Проте у чинному законодавстві обов'язки та права Служби правопорядку чітко не визначено, викладено в призначеннях, функціях та правах служби, тому доцільно було б доповнити Закон України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» положеннями, що чітко визначатимуть обов'язки зазначеного органу у сфері повноважень на обмеження прав людини при здійсненні Службою правопорядку правоохоронної діяльності.

У правах та обов'язках фіксуються межі, стандарти поведінки, котрі держава визначає як обов'язкові, бажані, корисні та доцільні для нормального функціонування суб'єкта права. У їх змісті й обсязі розкриваються правовідносини між державою та особою. Саме тому до структури правового статусу включають також загальну правоздатність, гарантії, законні інтереси та юридичну відповідальність. Закон України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України», який є базовим у правовій основі діяльності Служби правопорядку, не забезпечує всіх вимог адміністративно-правового регулювання функціонування вказаного суб'єкта управління, що породжує певні складнощі в його діяльності.

У тривалому реформуванні Збройних Сил України важливе значення відводиться подальшому зміцненню законності, правопорядку та військової дисципліни серед військовослужбовців, забезпечення конституційних прав військовослужбовців, вжиття заходів щодо їх соціального і правового захисту та відповідальності. Подальший шлях перетворень у військовій справі обумовлює необхідність оптимізації структури й чисельності Збройних Сил України, окремих родів і видів військ та їх структурних підрозділів, посилення правового регулювання їх діяльності, підвищення ефективності у справі гарантування безпеки державі та її громадян на тлі останніх викликів часу. У зв'язку з цим необхідно уточнити компетенцію і повноваження Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, удосконалити адміністративно-правові засади регламентування діяльності Служби правопорядку, визначити основні завдання та права Служби правопорядку у контексті адміністративної, судової та військової реформи в Україні, поглибити рівень структурної та змістовної перебудови вказаного правоохоронного органу.

Правове регулювання та організація військової служби у Службі правопорядку Збройних Сил України здійснюється відповідно до Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» та Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу». Правове регулювання військової служби у Службі правопорядку - це здійснюваний державою за допомогою всіх юридичних засобів владний вплив на суспільні відносини, що виникають під час проходження військовослужбовцями служби у Військовій службі правопорядку Збройних Сил України з метою їх упорядкування, закріплення, охорони і розвитку, а також вплив на поведінку та свідомість військовослужбовців шляхом проголошення їх прав та обов'язків, встановлення певних дозволів та заборон, затвердження певних правових актів.

Права Служби правопорядку визначають її правомочність, передбачену законом можливість учасника правовідносин здійснювати певні дії або вимагати цього від іншого учасника цих самих правовідносин. Правомочність Служби правопорядку належить до сфери суб'єктних прав, що означає закріплену нормами права можливість не тільки здійснювати певні дії, але й вимагати певної поведінки від громадян та організацій. Така можливість забезпечується відповідними обов'язками військовослужбовців та інших осіб, покладеними на них нормами права. Якщо вказані особи не виконують покладені на них обов'язки, Служба правопорядку може застосовувати передбачені її повноваженнями заходи контролю, переконання та примусу, звернутися до інших державних органів та суду, які забезпечать виконання відповідних правових обов'язків. Правомочність Служби правопорядку, яка реалізується через її права та функції, забезпечує правомірну поведінку суб'єктів права, на яких поширюється юрисдикція Служби правопорядку.

Діяльність Військової служби правопорядку є частиною державного управління, яке забезпечується виконанням низки функцій, під якими розуміють конкретні напрямки діяльності Служби правопорядку, які реалізуються шляхом безпосередніх взаємопов'язаних дій, спрямованих на досягнення мети управління.

Функції Служби правопорядку можна поділити на функції основні, загальні, специфічні, спеціальні та додаткові.

Основними є ті функції, для виконання яких політична влада запроваджує військову службу і зокрема Службу правопорядку у Збройних Силах України, що відображає сутність і зміст управлінської діяльності у військовій сфері з питань керівництва, організації, координації, формування, контролю, регулювання, інформаційного забезпечення діяльності по зміцненню законності, правопорядку та військової дисципліни у Збройних Силах України.

Загальні функції забезпечують повсякденну діяльність Служби правопорядку. Серед загальних функцій можна виділити здійснення кадрової політики, комплектування структурних підрозділів Служби правопорядку з урахуванням професійної підготовки, здібностей, особистих і моральних якостей військовослужбовців; організацію проходження військової служби у Службі правопорядку, бойової підготовки.

Специфічні військові функції Служби правопорядку - це функції, що притаманні саме цій службі; це функція правоохоронна, функція протидії злочинності, попередження правопорушень, розкриття злочинів, усунення причин та умов, що сприяють правопорушенням у військовій справі.

Спеціальні функції Військової служби правопорядку відображають особливості об'єкта управління; вони реалізуються, як правило, в окремих конкретних напрямках діяльності й обумовлені головним чином потребами Збройних Сил України у зміцненні законності, правопорядку та військової дисципліни серед військовослужбовців. Спеціальною функцією буде забезпечення охорони військових об'єктів, забезпечення транспортної дисципліни, забезпечення військової таємниці.

Додаткові функції Військової служби правопорядку забезпечують діловодство, юридичне обслуговування, матеріально-технічне та фінансове забезпечення Служби правопорядку.

З урахуванням призначення, мети та функцій Військової служби правопорядку у Збройних Силах України визначаються її завдання, у яких проявляються сутність, зміст і призначення Служби правопорядку та які втілюються в життя через реалізацію функцій.

Одним із головних завдань Служби правопорядку є забезпечення високої боєготовності Збройних Сил України специфічними повноваженнями, якими наділена Служба правопорядку з питань зміцнення законності, правопорядку та військової дисципліни серед військовослужбовців.

Залежно від спрямування завдання Військової служби правопорядку у Збройних Силах України можна поділити на зовнішні та внутрішні. Внутрішні завдання полягають у забезпеченні внутрішньоорганізаційної діяльності підрозділів Служби правопорядку, підготовки кадрів, розподілу обов'язків, відомчого контролю, забезпечення життєдіяльності органів управління Служби правопорядку. Зовнішні завдання полягають у здійсненні заходів із забезпечення законності, правопорядку та військової дисципліни у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону.

Обов'язки військовослужбовців Служби правопорядку характеризують сутність їх службової діяльності та являють собою систематично здійснювані військовослужбовцями Служби правопорядку функції й основні дії, що в сукупності становлять сутність професійної діяльності щодо забезпечення повноважень структурних підрозділів Служби правопорядку. Обов'язки військовослужбовців Служби правопорядку, так само як і права, є необхідною правовою основою їх повсякденної діяльності, одним з дієвих засобів забезпечення їх правомірної поведінки, а також високої ефективності щодо попередження правопорушень серед військовослужбовців Збройних Сил України.

Правопорушення серед військовослужбовців Збройних Сил України характеризуються підвищеною небезпекою, оскільки вони торкаються державних інтересів, правопорядку, встановленого військового управління, непорушності прав і свобод людини і громадянина, і мають підвищену юридичну відповідальність.

Під юридичною відповідальністю слід розуміти заходи примусового характеру, що передбачені законом як реакція держави на здійснення військовослужбовцем правопорушення. Підставою для застосування заходів юридичної відповідальності є порушення військовослужбовцем своїх службових чи посадових обов'язків. Юридична відповідальність військовослужбовця Служби правопорядку настає на загальних підставах, які включають рівність перед законом, єдину процесуальну форму розгляду справи про правопорушення, притягнення до одного виду відповідальності без звільнення від іншого виду відповідальності, і відзначається підвищеною караністю.

Для того, щоб військовослужбовці Служби правопорядку виконували свої повноваження зі зміцнення законності, правопорядку та військової дисципліни, їх військова служба має бути належним чином гарантована, а правовий захист військовослужбовців Служби правопорядку має враховувати специфіку їх діяльності.

З'ясування правових основ адміністративно-правового статусу Військової служби правопорядку у Збройних Силах України дозволяє зробити висновок, що основоположним для загальнотеоретичного розуміння Військової служби правопорядку у Збройних Силах України є поняття військовослужбовця як суб'єкта військово-службових правовідносин, правовий статус котрого характеризується ознаками як державної особи, наділеної відповідними повноваженнями, що здійснює державні функції, так і можливістю мати особливі владні організаційно-розпорядчі повноваження, наявністю суб'єктивних прав та юридичних обов'язків, пов'язаних зі здійсненням службових функцій, наявністю статусу особливого суб'єкта кримінальної, адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності.

Адміністративно-правове регулювання діяльності Служби правопорядку є складовою військово-службових правовідносин і визначає правове становище служби, її обов'язки та відповідальність, роль, місце і призначення у забезпеченні обороноздатності держави.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Ринажевський Б. М. Військова служба правопорядку : монографія / Б. М. Ринажевський. - Х. : Основа, 2010. - 348 с.

2. Ринажевський Б. М. Компетенція та повноваження Військової служби правопорядку (Служби правопорядку) у Збройних Силах України / Б. М. Ринажевський // Право і безпека. - 2010. - № 1 (33). - С. 15-21.

3. Ринажевський Б. М. Права та завдання Служби правопорядку у Збройних Силах України / Б. М. Ринажевський // Наше право. - 2010. № 2. - Ч. 1. - С. 26-32.

4. Ринажевський Б. М. Правове регулювання діяльності Військової Служби правопорядку у Збройних Силах України / Б. М. Ринажевський // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. - 2010. - № 1 (48). - С. 99-107.

5. Ринажевський Б. М. Відповідальність військовослужбовців Служби правопорядку / Б. М. Ринажевський // Форум права. - 2010. - № 2. - С. 425-434 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http: // www. nbuv. gov. ua. / e-journals FP-2010-2/1 orbmver.pdf.

6. Ринажевський Б. М. Комплектування особового складу Військової служби правопорядку у Збройних Силах України / Б. М. Ринажевський // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. - 2010. - № 2 (49). - С. 152-161.

7. Ринажевський Б. М. Поняття особового складу Служби правопорядку / Б. М. Ринажевський // Право і суспільство. - 2010. - № 1. - С. 50-55.

8. Ринажевський Б. М. Психолого-правове супроводження військової служби / Б. М. Ринажевський // Наше право. - № 1. - 2010. - С. 32-40.

9. Ринажевський Б. М. Правове регулювання військової служби в Україні / Б. М. Ринажевський // Європейські перспективи. - 2010. - № 1. - С. 65-71.

10. Ринажевський Б. М. Військово-службові відносини в діяльності Служби правопорядку [Електронний ресурс] / Б. М. Ринажевський // Форум права. - 2010. - № 3. - С. 371-379. - Режим доступу : http: // www. nbuv. gov. ua. / e-journals/ FP/2010-3/10 orbmdcp.pdf.

11. Ринажевський Б. М. Основні завдання Служби правопорядку у Збройних Силах України / Б. М. Ринажевський // Кримський юридичний вісник. - 2010. - № 2. - С. 55-62.

12. Ринажевський Б. М. Права та обов'язки військової служби правопорядку / Б. М. Ринажевський // Центральноукраїнський правничий часопис Кіровоградського юридичного інституту ХНУВС. -- 2010. -- № 2. -- С. 108--115.

13. Ринажевський Б.М. Поняття та сутність функцій державного управління / Б. М. Ринажевський // Наше право. - 2010. - № 3. - С. 33-37.

14. Ринажевський Б. М. Профілактична функція військової служби правопорядку у Збройних Силах України / Б. М. Ринажевський // Європейські перспективи. - 2010. - № 3. - С. 101-107.

15. Ринажевський Б. М. Правові підстави застосування військовослужбовцями служби правопорядку вогнепальної зброї / Б. М. Ринажевський // Право і суспільство. - 2010. - №. 1. - С. 24-31.

16. Ринажевський Б. М. Соціальне забезпечення військовослужбовців Служби правопорядку / Б. М. Ринажевський // Вісник Запорізького юридичного інституту. - 2010. - №. 1. - С. 76-83.

17. Ринажевський Б. М. Правовий захист військовослужбовців служби правопорядку / Б. М. Ринажевський // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету. - 2010. - № 1. - С. 26-33.

18. Ринажевський Б. М. Взаємодія Військової Служби правопорядку у Збройних Силах України з органами державної влади, місцевого самоврядування і громадськістю / Б. М. Ринажевський // Вісник Академії управління МВС. - 2010. - № 3. - С. 92-108.

19. Ринажевський Б. М. Правоохоронна функція Військової служби правопорядку у Збройних Силах України / Б. М. Ринажевський // Південноукраїнський правничий часопис. - 2010. - № 2. - С. 151-153.

20. Ринажевський Б. М. Військова дисципліна, законність та правопорядок - необхідні умови забезпечення військової служби / Б. М. Ринажевський // Віче. - 2010. - № 18 (вересень) - С. 29--32.

21. Ринажевський Б. М. Правове регулювання застосування примусових заходів військовослужбовцями Військової Служби правопорядку у Збройних Силах України / Б. М. Ринажевський // Науковий вісник Національного університету державної податкової служби України. - 2010. - № 3 (50). - С. 196-202.

22. Ринажевський Б. М. Організація Військової служби у Службі правопорядку Збройних Сил України / Б. М. Ринажевський // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична. - 2010. - Вип. 3. - С. 109-118.

23. Ринажевський Б. М. Права військовослужбовців Служби правопорядку / Б. М. Ринажевський // Вісник Луганського університету внутрішніх справ. - 2010. - № 3. - С. 257-266.

24. Ринажевський Б. М. Порядок застосування військовослужбовцям Служби правопорядку спеціальних засобів при виконанні службових обов'язків / Б. М. Ринажевський // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. - 2010. - № 2. - С. 64-68.

АНОТАЦІЇ

Ринажевський Б.М. Адміністративно-правове регулювання діяльності Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук зі спеціальності 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Харківський національний університет внутрішніх справ, Харків,. 2010.

У дисертації досліджено адміністративно-правове регулювання Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, схарактеризовано адміністративно-правовий статус Служби правопорядку, розглянуто правову основу функціонування Військової Служби правопорядку у Збройних Силах України та її основні завдання та права у сфері зміцнення законності, правопорядку та військової дисципліни серед військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до закону, захисту конституційних прав військовослужбовців. Визначено, що Військова служба правопорядку є головним суб'єктом забезпечення законності, правопорядку та військової дисципліни серед військовослужбовців, що її діяльність є важливим елементом національної безпеки України.

Детально досліджено організацію Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, порядок її комплектування, правове регулювання проходження військової служби у Службі правопорядку та заходи забезпечення законності в діяльності Служби правопорядку.

З наукових позицій проаналізовано поняття, зміст та сутність функцій Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, зокрема профілактичної функції, правоохоронної функції та функції взаємодії Служби правопорядку з органами державної влади, місцевого самоврядування і громадськістю; обґрунтовано необхідність законодавчого уточнення повноважень Служби правопорядку та функціональних напрямків її діяльності.

Особливу увагу приділено дослідженню адміністративно-правових заходів забезпечення процесу діяльності Служби правопорядку, правового регулювання застосування військовослужбовцями Служби правопорядку спеціальних засобів під час виконання службових обов'язків, вивчено підстави і порядок застосування військовослужбовцями Служби правопорядку вогнепальної зброї.

У дисертації доведено, що для забезпечення високої ефективності діяльності Служби правопорядку необхідно посилити соціально-правові гарантії військовослужбовців, а саме: покращити матеріально-технічне забезпечення військовослужбовців Служби правопорядку; упорядкувати їх юридичну відповідальність.

У дисертації сформовано напрямки вдосконалення адміністративно-правового регулювання діяльності Служби правопорядку шляхом внесення змін до чинного законодавства та прийняття низки відомчих нормативно-правових актів.

Ключові слова: військова служба, Збройні Сили України, Служба правопорядку, законність, військова дисципліна, статути, повноваження, права і завдання, військовий обов'язок.

Ринажевский Б.Н. Административно-правовое регулирование деятельности Военной службы правопорядка в Вооруженных Силах Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Харьковский национальный университет внутренних дел, Харьков, 2010.

В диссертации исследовано административно-правовое регулирование деятельности Военной службы правопорядка у Вооруженных Силах Украины, охарактеризован административно-правовой статус Службы правопорядка, проанализирована правовая основа функционирования Военной службы правопорядка в Вооруженных Силах Украины и ее основные задачи и права в сфере обеспечения законности, правопорядка и воинской дисциплины среди военнослужащих Вооруженных Сил Украины, других воинских формирований, созданных в соответствии с законом, защиты конституционных прав военнослужащих. Определено, что Военная служба правопорядка в системе Вооруженных Силах Украины является главным субъектом обеспечения законности, правопорядка и воинской дисциплины, что ее деятельность является важнейшим элементом национальной безопасности Украины.

Детально исследована организация Военной службы правопорядка в Вооруженных Силах Украины, порядок ее комплектования, правовое регулирование прохождения воинской службы в Службе правопорядка и меры обеспечения законности в деятельности самой Службы правопорядка.

С научных позиций проанализированы понятие, содержание и сущность функций Военной службы правопорядка в Вооруженных Силах Украины, в частности, профилактической функции, правоохранительной функции и функции взаимодействия с органами государственной власти, местного самоуправления, общественностью; аргументирована необходимость законодательного уточнения полномочий Службы правопорядка и функциональных направлений ее деятельности.

Особое внимание уделено исследованию административно-правовых средств по обеспечению процесса деятельности Службы правопорядка, правового регулирования применения таких принудительных мер, рассмотрены условия и порядок применения военнослужащими Службы правопорядка принудительных мер, рассмотрены условия и границы применения военнослужащими Службы правопорядка специальных средств во время исполнения служебных обязанностей, изучены правовые основания применения военнослужащими Службы правопорядка огнестрельного оружия.

В диссертации доказано, что для обеспечения высокой эффективности деятельности Службы правопорядка необходимо усилить социально-правовые гарантии военнослужащих, а именно улучшить социальное обеспечение, упорядочить их юридическую ответственность.

В диссертации сформулированы направления усовершенствования административно-правового регулирования деятельности Военной службы правопорядка в Вооруженных Силах Украины путем внесения изменений в действующее законодательство и принятия ряда ведомственных нормативно-правовых актов.

Ключевые слова: военная служба, Вооруженные Силы Украины, Служба правопорядка, законность, воинская дисциплина, уставы, полномочия, права и задания, воинская обязанность.

Rynazhevskiy B.M. Administrative and Legal Regulation of Military Law Enforcement Agency's Activity in Ukrainian Military Forces. - Manuscript.

Thesis for a doctoral degree by specialty 12.00.07. - administrative law and procedure; financial law; informational law. - Kharkiv National University of Internal Affairs, Kharkiv, 2010.

Administrative and legal regulation of military law enforcement agency in Ukrainian Military Forces is researched in the thesis; administrative and legal status of law enforcement agency is characterized; legal ground of military law enforcement agency's in Ukrainian Military Forces and its main tasks and rights in the sphere of strengthening law, public order, armed forces personnel's constitutional rights protection and military discipline among armed forces personnel of Ukrainian Military Forces and other military units formed according to the law are considered.

Organization of military law enforcement agency's in Ukrainian Military Forces, the order of its recruitment, legal regulation of military service at law enforcement agency and measures guaranteeing legality at law enforcement agency's activity are researched in details.

The notion, contents and essence of military law enforcement agency's functions in Ukrainian Military Forces, namely preventive function, law enforcement function and function of cooperation between law enforcement agency and state power bodies, local authorities and public organizations are analyzed. Necessity of legislative specification of law enforcement agency's authorities and functional directions of its activity is grounded.

Special attention is paid to the research of administrative and legal measures of guaranteeing the process of law enforcement agency's activity, legal regulation of using special equipment by armed forces personnel of law enforcement agency under fulfilling their duties. Some grounds and the order of using firearms by armed forces personnel of law enforcement agency are studied.

It has been proved that guaranteeing high efficiency of law enforcement agency's activity it is necessary to strengthen social and legal guarantees for armed forces personnel, namely to improve material and technical provision of armed forces personnel within law enforcement agency, to streamline its legal liability.

Ways of improving administrative and legal regulation of law enforcement agency's activity by means of alterations to the legislation in force and adopting a number of departmental normative and legal acts are formed in the thesis.

Key words: military service, Military Forces of Ukraine, law enforcement agency, legality, military discipline, statutes, authorities, rights and tasks, military duty.

Размещено на Allbest.ru