Відповідальність в Конституційному праві України

У сфері місцевого самоврядування, Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» не лише закріпив у статті 4 серед основних принципів місцевого самоврядування принцип підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб, а й передбачив у частині другій статті 75 можливість територіальної громади як первинного суб'єкта місцевого самоврядування, основного носія його функцій і повноважень у будь-який час достроково припинити повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування, якщо вони порушують Конституцію або закони України, обмежують права і свободи громадян, не забезпечують здійснення наданих їм законом повноважень. Так, відповідно до частини третьої статті 78 Закону не менш як одна десята частина громадян, що проживають на відповідній території і мають право голосу, можуть порушити питання про дострокове припинення повноважень сільської, селищної, міської, районної в місті ради за рішенням місцевого референдуму. Також на вимогу не менш як однієї десятої частини громадян, що проживають на відповідній території і мають право голосу, сільська, селищна, міська рада повинна прийняти рішення про проведення місцевого референдуму щодо дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови (частина четверта статті 79 Закону). Відповідно до частини другої статті 80 Закону загальні збори громадян, що утворили відповідний орган самоорганізації населення, можуть прийняти рішення про дострокове припинення його повноважень. Також виборці можуть відкликати депутата місцевої ради в передбачених законом випадках.

Отже, на підставі всіх вказаних поглядів можна зробити висновок, що суб'єктами конституційно-правової відповідальності є всі органи державної влади, їх посадові особи, місцеве самоврядування та інші суб'єкти конституційно-правових відносин, які в тій чи іншій мірі можуть нести відповідальність за порушення у сфері конституційних правовідносин, а також суб'єкти політичного життя країни, які відповідають за свої суспільно-політичні дії.

4. ПРОБЛЕМАТИКА ЗДІЙСНЕННЯ ЗАХОДІВ КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ В УМОВАХ СУЧАСНОЇ ПОЛІТИКО-ПРАВОВОЇ ПЕРЕБУДОВИ ДЕРЖАВИ

Проблематика інституту конституційно-правової загалом, і здійснення заходів та застосування санкцій зокрема, є дуже поширеним питанням. Насамперед потрібно окреслити основні проблеми, які виникли на сьогодні щодо питання конституційно-правової відповідальності.

По-перше, сучасний стан законодавства про відповідальність за порушення виборчого законодавства демонструє розпорошеність правових норм у всьому масиві нормативних актів і відсутність спеціальних законів, які б призначалися для регулювання проблем відповідальності, зокрема, конституційно-правової. На необхідність прийняття такого роду акта вказують як теоретики, так і практики, наголошуючи на нагальній потребі встановлення загальних принципів, юридичних підстав для настання несприятливих наслідків конституційно-правової відповідальності, порядку притягнення суб'єктів-правопорушників до конституційної відповідальності, а також закріплення механізму паралельного застосування заходів відповідальності різного ступеня тяжкості, встановлення меж відповідальності, заміни одних видів відповідальності іншими тощо.

По-друге, причинами, які гальмували й гальмують включення конституційно-правової відповідальності у традиційний набір видів юридичної відповідальності як у науковому, так і в нормативному закріпленні, є особливості конституційно-правових відносин. З одного боку - це їх комплексний, різнобічний характер, у зв'язку з яким конституційно-правова відповідальність може носити характер відповідальності влади в цілому перед громадянами, відповідальності конкретних органів і посадових осіб, відповідальності фізичних і юридичних осіб. А саме тому гостро постають питання розмежування конституційно-правової та політичної, цивільно-правової та адміністративної відповідальності. З іншого - це латентний (прихований) характер конституційно-правових відносин: щоб виявити конституційний делікт, необхідний комплексний аналіз конституційних норм. Також мають місце особливості санкцій (багато з них, наприклад скасування актів, психологічно буває складно сприйняти як санкцію).

По-третє, складність розмежування конституційно-правової від інших видів юридичної відповідальності. Н. М. Колосова досліджуючи юридичну природу конституційної відповідальності в якості її особливостей виділяє амбівалентний і комплексний характер. Аналізуючи відмінність конституційної від інших видів юридичної відповідальності, автором визнається наявність труднощів у цьому питанні. Зокрема, це зумовлено фрагментарністю законодавчого закріплення інституту конституційної відповідальності, що деякою мірою залежить від політичної волі. Тому тільки завершеність формування інституту конституційної відповідальності дозволить остаточно вирішити проблему розмежування конституційної та інших видів юридичної відповідальності

По-четверте, існує проблема розмежування відповідальності органу влади і відповідальності його посадових осіб. У своїй монографії «Відповідальність держави» професор Боннського університету Ф. Оссенбюль розглянув дану проблему. Він зробив висновок про опосередковану відповідальність державних органів у разі неправомірних дій його штатних посадових осіб, які мають місце в межах компетенції. Таким чином, розмежування відповідальності органу державного управління і посадової особи визначається межами наявної компетенції. За дії посадової особи, здійснені нею поза рамками компетенції, орган управління не повинен нести відповідальність.

Що стосується застосування заходів конституційно-правової відповідальності, то майже не виникає проблем щодо застосування їх до фізичних чи юридичних осіб, а от що стосується вищих органів державної влади, то такі труднощі виникають постійно.

У системі органів здійснення публічної влади інститут президентства видається найбільш проблемним і таким, що потребує концептуальної розробки. Цей інститут досліджується доволі широко, проте концепція відповідальності, зокрема, конституційної відповідальності Президента України розвинута недостатньо. Це пов'язано з тим, що проблему конституційної відповідальності Президента необхідно вирішувати в аспекті його конституційного статусу, який також становить відповідну наукову проблему. Сутність цих наукових і науково-прикладних проблем зводиться до інстанціювання інституту президентства у структурі публічної, зокрема державної, влади.

Скасування Конституційним Судом нормативних актів Президента трактується деякими науковцями як відповідальність Президента перед цим судом. Також стверджується, що конституційно-правовою санкцією може бути скасування акта державного органу або посадової особи іншим органом чи посадовою особою. Проте, це доволі дискусійна позиція, адже скасування акта необхідно трактувати в аспекті законності та відновлення порушеного права, тому не може трактуватися як негативна санкція.

Виключенням із загального правила про безвідповідальність глави держави за дії стосовно виконання ним своїх функцій є випадки, коли його можна буде притягнути до відповідальності й усунути з поста в порядку імпічменту. Умовою усунення Президента України з поста в порядку імпічменту є вчинення ним тільки державної зради або іншого злочину.

Проте сучасні події дають можливість стверджувати, що й процедура імпічменту та усунення президента з поста може відбуватися хаотично і не відповідати законодавству України. Також складню процедурою є притягнення особи, яку усунуто з поста Президента України, і до інших видів відповідальності. Тому, я вважаю, що інститут конституційно-правової відповідальності в питаннях застосування санкцій до Президента України є абсолютно недієвим.

Відповідальність Верховної Ради України також, як показує практика, є доволі проблематичним питанням. Парламент -- Верховна Рада України -- може виступати суб'єктом конституційно-правової відповідальності, яка виникає внаслідок порушення конституційно-правової норми і реалізується у застосуванні до винного суб'єкта заходів державного впливу, стягнень нематеріального та/або організаційного характеру. У дечому можна погодитися з висловленою у літературі позицією, що для застосування санкцій конституційно-правової відповідальності достатньою підставою є неспроможність органу державної влади та посадової особи впоратися з покладеним на них завданням виробити курс політики, який би відповідав інтересам суспільства.

Напрям, зміст і масштабність державотворчих процесів значною мірою залежать від діяльності парламенту України в особі його органів та народних депутатів. Тому, безперечно, санкції конституційно-правової відповідальності є своєрідною політичною оцінкою діяльності тих суб'єктів, до яких застосовуються. Засоби державного впливу виконують правовідновлюючу роль і забезпечують належне, згідно з конституційно-правовим статусом, функціонування Верховної Ради України.

Проте проблема виникає тоді, коли позиції Президента України збігаються з інтересами депутатів, які перешкоджають нормальному функціонуванню Верховної Ради. В такому випадку відповідальність може і не наступити, адже Президент не розпустить Верховну Раду.

За період існування інституту конституційно-правової в національному законодавстві найбільш повноцінно реалізовувалася лише відповідальність уряду. Правда іноді Кабінет Міністрів України йшов у відставку не з підстав доцільності такого заходу як заходу конституційно-правової відповідальності, а з політичних підстав - для захисту інтересів тих чи інших політиків.

Якщо говорити про проблематику застосування заходів конституційно-правової відповідальності, то основна проблема полягає в тому, що такі заходи потрібно не лише закріплювати юридично, а й розробляти механізми їх застосування. Тоді питання відповідальності органів державної влади становитиме проблеми.

ВИСНОВОК

Інститут відповідальності в конституційному праві це широкий комплекс засобів та заходів, що застосовуються до осіб - суб'єктів конституційно-правової відповідальності, які вчинили правопорушення у конституційно-правових та політико-правових відносинах.

Даний вид відповідальності характеризується такими особливостями, як:

· особливість санкцій конституційно-правової відповідальності;

· особливе коло суб'єктів конституційно-правової відповідальності;

· тісний взаємозв'язок із політичною діяльністю суб'єктів;

· можливість застосування даної відповідальності як до колективних так і до одноособових суб'єктів.

Також однією із характерних особливостей є те, що розрізняються два аспекти такої відповідальності: позитивний (перспективний) та негативний (ретроспективний). При позитивній конституційно-правовій відповідальності суб'єкт владних повноважень несе відповідальність за свої вчинки в майбутньому, за виконання покладених на них обов'язків. Негативна відповідальність настає при вчиненні суб'єктом конституційно-правового правопорушення.

Підставою конституційно-правової відповідальності є вчинення конституційно-правового делікту при ретроспективній та покладення на суб'єкта владних зобов'язань при перспективній відповідальності.

Різноманітність санкцій, що застосовуються у конституційному праві та застосування інших видів юридичної відповідальності за порушення у конституційно-політичній сфері є характерною особливістю конституційно-правої відповідальності. Проте несистематизованість та нормативна незакріпленість даних санкцій становлять труднощі в застосуванні даного виду відповідальності.

Суб'єктами конституційно-правової відповідальності є всі суб'єкти конституційно-правових відносин крім українського народу. Дані суб'єкти несуть як безпосередньо конституційно-правову так і іншу відповідальність у сфері конституційно-правових відносин.

Проблематика даного інституту полягає у недостатньому розвитку, нормативному незакріпленню, відсутністю механізмів реального застосування даного виду юридичної відповідальності.

Отже, можна зробити висновок, що інститут конституційно-правової відповідальності - це особливий інститут конституційного права, який тісно межує із політичною діяльністю, здійсненням публічної влади, і полягає у застосуванні заходів впливу на осіб-порушників та формуванні позитивного ставлення суб'єктів до покладених на них обов'язків.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Батанова Н. Конституційно-правова відповідальність у сфері місцевого самоврядування// Вісник Центральної виборчої комісії, -№4 (14), - 2008 р., - С. 61-67.

2. Батанова Н. М. Конституційно-правова відповідальність, як вид конституційно-правових відносин // Часопис Київського університету права, - 2009/2, - С. 60-65

3. Батанова Н.М. Конституційно-правова відповідальність: концептуальні проблеми теорії // Юридичний вісник, -2010/2, - С. 21-28

4. Булатов А.С. Юридическая ответственность (общетеоретические проблемы): Автореф. дис. канд. юрид. наук. -Л., 1985. - С. 12.

5. Виноградов В. А. Конституционная ответственность: вопросы теории и правового регулирования / В. А. Виноградов. -- М. : Тип. «Далона-П», 2000. -- С. 20--21.

6. Відповідальність органів публічної влади: політичні та правові аспекти: наук, розробка / С. Д. Дубенко, В. І. Мельниченко, Н. Г. Плахотнюк та ін. - К. : НАДУ 2011. - 60 с.

7. Гецко В. Конституційно-правова відповідальність депутатів: Окремі аспекти// [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.pap.in.ua/1_2013/Getsko.pdf

8. Годованець В. Ф. Конституційне право України: Конспект лекцій. -- 2-ге вид., стереотип. -- К.: МАУП, 2001. -- 216 с -- Бібліогр.: С. 207-213.

9. Колосова Н. М. Теория конституционной ответственности: природа, особенности, структура: автореф. дис. ... д-ра юрид. наук / Н. М. Колосова. -- М., 2006

10. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. Т. 3 / Отв. ред. Б. А. Страшун. М., 1997. С. 693-744.

11. Конституція України //Відомості Верховної Ради України (ВВР), -1996, № 30, ст. 141, - ст. 11.

12. Кравченко В. В. Конституційне право України/ В. В. Кравченко: навч. посіб. /Вид. 4-те, випр. та допов. -- К. : Атіка, 2006. -- С. 28.

13. Кримінальний Кодекс України //Відомості Верховної Ради України (ВВР), -2001, N 25-26, ст.131, - ст. 110

14. Лагнюк О. Уряд як суб'єкт конституційно-правової та політичної відповідальності// Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка, - 86/2011, - С. 84-87

15. Майданник О. О Конституційне право України/О. О. Майданник; Навч. посіб. - К: Алерта, 2011. - 380 с.

16. Мінаєва І. Конституційно-правова відповідальність органів публічної влади// [Електронний Ресурс], -Режим доступу: http://www.dridu.dp.ua/vidavnictvo/2009/2009-02(2)/Minaeva.pdf

17. Наливайко Л. Р. Юридична відповідальність президента України: Актуальні питання// [Електронний Ресурс], - Режим доступу: http://www.lex-line.com.ua/?go=full_article&id=910

18. Опришко В. Конституція України - основа розвитку законодавства// Право України. - 2002. - №8, -С.108

19. Павловська Н. В. Сучасний стан розвитку інституту конституційно-правової відповідальності// Правове регулювання економіки, - № 9, -2009, - С. 110-116

20. Погорілко В. Ф., Федоренко В . Л. Конституційне право України// Акад. курс: Підруч.: У 2 т. - Т. 1 / За ред . В. Ф. Погорілка. - К.: Юридична думка, 2006. - 544 с.

21. Соловська І. Верховна Рада України як суб'єкт конституційно-правової відповідальності// [Електронний Ресурс], - Режим доступу: http://www.info-pressa.com/article-1023.html

22. Теліпко В. Е. Конституційне та конституційно-процесуальне право України: навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / В. Е. Теліпко -- К.: Центр учбової літератури, 2009. -- 568 с.

23. Теория государства и права : курс лекций / под ред. Н. И. Матузова, A.В. Малько. - М. : Юристъ, 1997. - 627 с., - С. 225

24. Тимошенко І. В. Особливості конституційно-правової відповідальності за порушення виборчого законодавства україни// [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://lib.uabs.edu.ua/library/P_Visnik/Numbers/2_5_2011/05_02_13.pdf

25. Ткаченко Ю. В. Особливості конституційно-правової відповідальності /Ю. В. Ткаченко// Форум права. -- 2013. -- № 3. -- С. 652--656 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://nbuv.gov. ші/j-pdf/FPindex. htm_2013_3_l 0 7. pdf

26. Ткаченко Ю. В. Форми (види) конституційно-правової відповідальності./ Форум права, - №2, - 2013, - С. 549-555.

27. Федоренко В. Конституційно-правова відповідальність президента у демократичних державах//Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - 95/2013, - С. 87-92

28. Шаповал В. Д. Конституційно-правові підстави відповідальності представницьких органів та посадових осіб органів місцевого самоврядування// Право і суспільство, - №6/13, - С. 78.

29. Шон Д. Т. Конституционная ответственность //Государство и право. -- № 7. -- 1995.

Размещено на Allbest.ru