Конституційно-правовий статус людини і громадянина в Україні

Якщо узагальнити все вище сказане, то можна сказати, що обов'язки - це складова частина правового статусу особи. Вони пов'язані з правами і свободами людини і громадянина, і цим можна пояснити ту обставину, що обов'язки закріплені в розділі ІІ Конституції України "Права, свободи та обов'язки людини і громадянина". Важко уявити людину, яка має тільки обов'язки, як неможливим є й права особи без обов'язків. Конституційні обов'язки законодавцем встановлюються для забезпечення інтересів інших людей, держави і суспільства, самих носіїв обов'язків.

Конституція України виходить із принципу рівності обов'язків, який означає, що жоден громадянин не повинен звільнятись або ухилятися від обов'язків, вони рівномірно мають поширюватися на всіх громадян, іноземців та осіб без громадянства. Однак деякі обов'язки на останні дві категорії осіб не поширюються (зокрема, захист Вітчизни).

Вважаю доцільним коротко охарактеризувати конституційні обов'язки людини і громадянина в Україні.

Обов'язок додержуватися Конституції України і законів України є одним із найважливіших обов'язків людини і громадянина. Він передбачений ст. 68 Основного Закону і стосується всіх осіб, які перебувають на території України. Цей конституційний обов'язок не обмежується виконанням тільки Конституції і законів, а означає, що кожен повинен додержуватися і підзаконних актів, актів органів місцевого самоврядування. Йдеться про дотримання принципу законності. У Конституції містяться заборонні норми у вигляді заборони для громадян здійснювати ті чи інші дії. Так у ст. 37 Конституції передбачена заборона утворення і діяльності політичних партій та громадських об'єднань, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки тощо. Встановлюється, що на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.

Обов'язок захищати Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, шанувати її державні символи встановлений ст. 65 Конституції України. Більш детально обов'язок захисту Вітчизни врегульовано Законом "Про оборону України" від 6 грудня 1991 р. Порядок проходження військової служби встановлений Законом України "Про загальний військовий обов'язок та військову службу" від 25 березня 1992 року. Альтернативна служба існує для тих громадян, які за своїми світоглядними та релігійними переконаннями не можуть нести військову службу. У цих та інших установлених законом випадках громадяни України мають право на заміну військової служби альтернативною громадянською службою, порядок якої врегульовано Законом України "Про альтернативну (невійськову) службу".

Шанування державних символів уперше закріплюється як конституційний обов'язок громадян України. Державні символи - прояв суверенітету нашої держави, і тому вони підлягають особливій охороні з її боку.

Обов'язок заподіювати шкоду природі і відшкодовувати завдані їй збитки встановлений ст. 66 Конституції України. Збереження навколишнього середовища визнається світовою спільнотою як основне завдання і обов'язок не тільки кожної держави, а й кожної людини планети. Екологічні обов'язки громадян України деталізовані в поточному законодавстві, зокрема в Законі України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25 червня 1991 р. Проблема охорони цього середовища в Україні після катастрофи на Чорнобильській АЕС є досить важливою. У зв'язку з цим у ст. 16 Конституції України закріплено, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави. Обов'язок дотримання вимог екологічної безпеки, раціонального природокористування й охорони навколишнього середовища - це завдання не тільки державних інституції, а й кожного громадянина.

Обов'язок охороняти культурну спадщину, що передбачений ст. 66 Конституції України, спрямований на збереження матеріальних і духовних цінностей Українського народу, його історичних надбань. Порядок здійснення цього обов'язку врегульовано Основами законодавства України про культуру, законами "Про охорону культурної спадщини" від 8 червня 2000 р., "Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей" від 21 вересня 1991 року.

Обов'язок набуття повної загальної середньої освіти, встановлений ст. 53 Конституції України, означає обов'язок кожного мати таку освіту. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої освіти в державних і комунальних навчальних закладах. Загальна середня освіта є обов'язковою основною складовою безперервної освіти. ЇЇ набуття спрямоване на забезпечення всебічного розвитку особистості шляхом навчання та виховання, які ґрунтуються на загальнолюдських цінностях та принципах науковості, полі культурності, світського характеру освіти, системності, інтегративності, єдності навчання і виховання, на засадах гуманізму, демократії, громадянської свідомості, взаємоповаги між націями і народами в інтересах людини, родини, суспільства, держави.

Обов'язок поважати честь і гідність людей, не посягати на їх права і свободи, що закріплений у ст. 68 Конституції України, є важливою умовою свободи, її необхідним обмеженням і фундаментальним принципом забезпечення правопорядку. Повага до прав інших осіб потребує високої правосвідомості громадян. Реалізація своїх прав за рахунок інших є одночасно порушенням як норм права, так і моралі. Додержання цього конституційного обов'язку мінімізує конфлікти між людьми або навіть унеможливлює їх.

Обов'язок піклування про дітей та непрацездатних батьків передбачено ст. 51 Конституції України. Батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття, а повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Цей обов'язок громадян відображає особисту відповідальність кожної людини за долю своїх батьків і дітей, коли вони вже або ще не в змозі забезпечити свої життєві потреби. Більш детально ці питання регламентуються Сімейним кодексом України та нормами поточного законодавства.

Обов'язок сплати податків і зборів вперше в Україні закріплюється на конституційному рівні (ст. 67). Конституція зобов'язує кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Платниками податків є фізичні та юридичні особи, на яких, згідно із законами України, покладено обов'язок сплачувати податки. Громадяни сплачують податок зі свої доходів відповідно до Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22 травня 2003 року та інших нормативно-правових актів.

Отже, конституційні обов'язки - це встановлені в інтересах усіх членів суспільства та гарантовані державою і суспільством, закріплені в Конституції і законах України необхідні моделі поведінки людини і громадянина, що обмежують їх права і за невиконання чи неналежне виконання яких передбачена юридична відповідальність.

Висновок

Конституція України вперше у практиці державотворення України визначила принципове положення про те, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а утвердження та забезпечення цих прав складають головний обов'язок державної влади.

Конституційно-правовий статус людини і громадянина - це визначені Конституцією України та іншими правовими актами конституційного права місце, положення і роль людини та громадянина в суспільстві й державі. Сутність правового статусу людини обумовлюється, насамперед, соціальним статусом людини, який визначається характером праці і власності у державі і суспільстві.

До конституційних принципів, що складають третій елемент статусу людини і громадянина, відносять: рівноправність, тобто рівність у правах і свободах взагалі; невід'ємність і невідчужуваність прав; гуманістичну спрямованість прав і свобод; загальнодоступність; безпосередню дію прав і свобод; гарантованість; заборону незаконного обмеження конституційних прав і свобод; відповідність міжнародно-правовим актам.

Центральне місце у структурі конституційне-правового статусу людини і громадянина належить конституційним (основним) правам, свободам та обов'язкам людини і громадянина. Усі інші елементи правового статусу ґрунтуються і об'єднуються навколо. Свобода людини - це отримана від самої природи можливість людини мати власний (активний чи пасивний) вибір поведінки (спілкування і діяльності), що не залежить від будь-якої зовнішньої сили і може здійснюватися у межах верховенства права, зафіксованих (чи не зафіксованих) законом але не заборонених ним.

Список використаної літератури

1. Кондратов В.А. Новейший философский словарь / В.А. Кондратов, Д.А. Чекалов, В.Н. Копорулина; под общ. ред. А.П. Ярещенко. - Изд. 3-є. - Ростов н / Д.: Феникс, 2008. - 668 с.

2. Головистикова А.Н. Толковый словарь юридических терминов / составители: А.Н. Головистикова, Л.Ю. Грудцына. - М.: Эксмо, 2008. - 448 с.

3. Шукліна Н.Г. Поняття та структура конституційно-правового статусу людини і громадянина в Україні: питання теорії і практики / Н.Г. Шукліна // Наук, вісник Чернівецького університету. Правознавство. - 2004. - Вип. 227. - С. 41-45.

4. Мартинюк Р.С. Теорія прав людини. Навчальний посібник. - Острог, 2008. -301 с.

5. Арановский К.В. Государственное право зарубежных стран: Учебник для вузов. - М.: Издательская группа "ФОРУМ" - "ИНФРА-М", 1998. - С. - 356.

6. Тертышник В. М., Марченко А.В., Тертышник А.И. Защита прав и свобод человека: научно-практическое издание. Харьков: Арсис, 2000. - 110 с.

7. Прудников А. С., Андриашин X. А. Административно-правовое обеспечение прав и свобод человека и гражданина: Учебник для вузов/Предисловие проф. В.П. Лозбякова. - М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1998. - 380 с.

8. Кравчук М.В. Теорія держави і права. Проблеми теорії держави і права: Навчальний посібник. - 3-тє вид., змін, й доп. - Тернопіль: Карт-бланш, 2002. -С. 247.

9. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави: навч. посібник. - Вид. 10-е, доповнене / П.М. Рабінович. - Львів: Край, 2008. - 224 с.

10. Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. - м., 1984.

11. Хрестоматія з правознавства: 36. нормат. Документів. - К., 1998.

12. Основи Конституційного права України. - К., 1997.

13. Основи Конституційного права України. - К., 1998.

14. Алексеев С.С. Философия права. - М.,1998.

15. Орлов М. Верховенство права в захисті прав людини // Міжнародні поліцейська енциклопедія: у 10 т. - К. 2005. - Т.2. Права людини у контексті поліцейської діяльності. - С. 44-45.

16. Букач В.В. Конституційні політичні права та свободи людини і громадянина в Україні: Монограф. - Дніпропетровськ, 2006.

17. Негодченко О.В. Організаційно-правові засади діяльності органів внутрішніх справ щодо забезпечення прав і свобод людини: Монограф. Дніпропетровськ,2003.

18. Берлач А.І., Бичкова С. С., Карпенко Д.О. та ін. Правознавство: Підруч. - 2009.

19. Погопілко В.Ф., Федоренко B.JI. Конституційне право України. Підруч. 2007.

20. Конституційне право України: Підруч. - К., 2002.

21. Кравченко В.В. Конституційне право України: Навч. посіб. - К., 2004.

22. Рабінович П.М., Хавронюк М.І. Права людини і громадянина: Навч. посіб. - К.2004.

23. Погорілко В. Свободи конституційні // Міжнародна поліцейська енциклопедія: У 10 т. - К., 2005. - Т. 2. Права людини у контексті поліцейської діяльності.

Размещено на Allbest.ru