Злочин: поняття та класифікація

- підстав кримінальної відповідальності за готування до злочину (ч. 2 ст. 14);

- поняття злочинної організації (ч. 4 ст. 28);

- обставин, що виключають злочинність діяння (ч. 2 ст. 43);

- підстав і умов звільнення від кримінальної відповідальності (ст. 45);

- підстав і умов звільнення від покарання та його відбування (ч. 4 ст. 74, статті 79-83, 97, 105-107);

- застосування окремих видів покарань (ст. 54, ч. 2 ст. 59, стаття 64);

- призначення покарання (статті 69-71);

- встановлення строків погашення судимості (статті 89 і 108);

- визначення підстав кримінальної відповідальності за деякі злочини (зокрема, передбачені статтями 255, 372, 383, 384, 396 КК) тощо.

Крім того, вказана класифікація злочинів має значення для вирішення низки інших правових питань. А саме про: визначення виду кримінально-виконавчої установи, у якій особа має відбувати покарання, здійснення оперативно-розшукової діяльності, провадження у кримінальних справах, застосування амністії, визначення підстав застосування вогнепальної зброї працівниками міліції та інших правоохоронних органів, порядок розміщення осіб, взятих під варту, наявність підстав для встановлення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі, дозвіл чи відмову у наданні допуску до державної таємниці, прийняття до громадянства України, поновлення у громадянстві України і надання статусу біженця, виключення з військового обліку, особисту недоторканність і можливість затримання та арешту консульських посадових осіб у разі вчинення злочину тощо. Зазначена класифікація злочинів може бути врахована у кримінальному судочинстві при визначенні переліку злочинів, розслідування у справах про які проводиться за протокольною формою досудової підготовки матеріалів, при визначенні підслідності, підсудності кримінальних справ тощо. У кримінальній політиці держави вона може мати значення для розробки програм боротьби із злочинністю, кримінальної статистики, організації профілактики злочинів тощо.

4.2 Класифікація злочинів за іншими критеріями

В основу інших класифікацій злочинів можуть бути покладені:

1) родовий об'єкт посягання, який є основою для визначення характеру суспільної небезпеки злочинів;

2) характер суспільне небезпечних наслідків;

3) форма вини;

4) суб'єкт злочину;

5) наявність предмета злочину;

6) наявність потерпілого;

7) територіальна поширеність і країна, на території якої вони вчинені;

8) їх міжнародне визнання саме як злочинів;

9) їх кримінологічна характеристика;

10) їх політико-економічна характеристика тощо.

Низка цих класифікацій має значення для практики застосування кримінального та виправно-трудового законодавства, інші - переважно для теоретичних розробок проблем з кримінального, кримінально-виконавчого права, кримінології, кримінальної статистики тощо.

За родовим об'єктом посягання можна виділити двадцять видів злочинів - відповідно до назв розділів Особливої частини КК.

За характером суспільна небезпечних наслідків можна виділити злочини з наслідками:

а) матеріального характеру (злочини, наслідком яких є майнова чи фізична шкода);

б) нематеріального характеру (злочини, наслідки яких полягають у психологічній шкоді, що заподіюється особі, або створюють дисфункції у певних суспільних відносинах - політичних, економічних, соціальних, правових тощо - і мають, таким чином, дезорганізаційний характер).

Форма вини є критерієм поділу усіх злочинів на:

а) умисні злочини;

б) необережні злочини;

в) злочини, які можуть бути вчинені як умисно, так і через необережність;

г) злочини з так званою складною виною.

Суб'єкт злочину може бути критерієм поділу злочинів на:

а) злочини із загальним суб'єктом;

б) злочини із спеціальним суб'єктом.

За критерієм наявності предмета злочину можна виділити:

а) злочини, обов'язковою ознакою складу яких є предмет;

б) безпредметні злочини.

За наявністю потерпілого виділяються злочини, обов'язковою ознакою складу яких:

а) є потерпілий;

б) потерпілий не є.

При цьому першу із цих категорій злочинів за характеристикою потерпілого можна поділити на злочини: із загальним потерпілим і злочини із спеціальним потерпілим, а за роллю потерпілого в обвинуваченні - на злочини: приватного обвинувачення (передбачені ст. 125, ч. 1 ст. 126 і, у певній частині, ст. 356 КК), приватно-публічного обвинувачення (передбачені ч. 1 ст. 152 КК), публічного обвинувачення (усі інші).

Територіальна поширеність злочинів є критерієм їх поділу на:

а) злочини екстериторіального характеру;

б) інші злочини, а країна, на території якої вони вчинені:

- на території України;

- за межами України.

Перша з цих класифікацій має значення для правильного застосування положень частин 1 і 5 ст. З, ч. 1 ст. 7, статей 8 і 10, а друга - положень статей 6-10 КК.

За критерієм міжнародного визнання їх як злочинів виділяються:

а) міжнародні злочини;

б) інші злочини.

При цьому міжнародні злочини, у свою чергу, поділяються на:

а) злочини за міжнародним правом (це передбачені, зокрема, статтями 433-442 КК України злочини проти миру, воєнні злочини і злочини проти людяності);

б) конвенційні злочини, тобто ті, склади яких встановлені на підставі положень міжнародних конвенцій (зокрема, це злочини, передбачені статтями 147, 149, 209, 215, 258, 266, 278, 284, 285, 307, 323, 333, 443-447 КК України).

Кримінологічна характеристика злочинів створює підстави для їх поділу за критерієм мотивації на насильницькі, корисливі тощо. Але виділення в окрему групу корисливих злочинів має також і певне кримінально-правове значення. Так, згідно з ч. 2 ст. 59 КК конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, в Особливій частині КК міститься понад тридцять складів злочинів, для яких корисливий мотив є обов'язковою ознакою і підлягає встановленню при кваліфікації злочину. Кримінально-правове значення при застосуванні інституту видачі особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, та особи, яка засуджена за вчинення злочину (ст. 10 КК), має політико-економічна характеристика злочинів, за якою серед них виділяються, зокрема, політичні, фінансові та військові злочини. У КК виділяються і такі види злочинів, як:

а) особливо тяжкі злочини проти прав і свобод громадян України і проти інтересів України (згідно зі ст. 8 КК вчинення цих злочинів за межами України іноземцями або особами без громадянства, що не проживають постійно в Україні, тягне відповідальність за КК України);

б) злочини проти миру та безпеки людства (статті 437-439, ч. 1 ст. 442), у разі засудження за які, відповідно до ч. 5 ст. 49 і ч. 6 ст. 80 КК, не застосовується давність;

в) продовжувані злочини (ч. 2 ст. 32 КК) та деякі інші.

Висновки

Отже, злочин, як і інші явища, необхідно розглядати з різних точок зору з метою усвідомлення його сутності. Оскільки злочин - це вчинок людини, то цілком закономірним і важливим є його психологічний аналіз, тобто вивчення злочину як прояву властивостей конкретної особистості, розкриття мотивів та цілей злочинця.

Злочин властиві такі обов'язкові ознаки:

1) це діяння вчинене суб'єктом злочину;

2) воно є винним;

3) вказане діяння є суспільне небезпечним;

4) відповідне діяння передбачене чинним КК. Останнє, крім того, має на увазі, що обов'язковою ознакою поняття злочину;

5) кримінальна караність.

Винність. Вина - це психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої цим Кодексом, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності.

Караність. Злочином є лише ті діяння, які підлягають покаранню, що немає злочину без покарання та покарання без злочину.

Суспільна небезпечність - це властивість, притаманна злочину, яка полягає в тому, що він (злочин) спричиняє тяжку шкоду існуючому в суспільстві правопорядку або ставить правопорядок під загрозу заподіяння такої шкоди.

Протиправність злочину - це юридична характеристика діяння. Зміст цієї ознаки полягає в тому, що злочином визнається тільки суспільне небезпечне діяння, яке передбачене як таке чинним Кримінальним кодексом.

Відсутність хоча б однієї із цих ознак вказує на відсутність злочину.

Саме за цими ознаками здійснюється відмежування злочинів від аморальних вчинків. Залежно від ступеня тяжкості закон поділяє злочини на чотири категорії:

1. злочини невеликої тяжкості. За ці злочини передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років або інше, більш м'яке покарання; юридичний злочин правопорушення

2. злочини середньої тяжкості. За них передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років;

3. тяжкі злочини. Санкція відповідних статей передбачає за ці злочини покарання у виді позбавлення волі на строк не більше десяти років;

4. особливо тяжкі злочини, до яких належать суспільне небезпечні діяння, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років або довічне позбавлення волі.

Размещено на Allbest.ru