Відшкодування завданої шкоди

Субсидіарність даної відповідальності полягає в тому, що основна вимога про відшкодування завданої шкоди пред'являється до неповнолітнього, і лише у разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої шкоди, як співвідповідачі будуть факультативно притягуватися до відповідальності батьки й інші вказані особи.

Коли майна неповнолітнього виявиться цілком достатньо для того, щоб відшкодувати завдану ним шкоду в повному обсязі, питання про притягнення до відповідальності інших осіб не виникає взагалі.

При цьому батьки (усиновлювачі), піклувальники та заклад, що виконує функції піклувальника, будуть відшкодовувати завдану неповнолітнім шкоду лише у тій частці, яка залишилася після того, як шкоду відшкодувала неповнолітня особа, а у разі, коли у неповнолітнього взагалі немає майна, -- у повному обсязі.

Протиправність поведінки вказаних осіб полягає у тому, що вони неналежно виконали покладений на них обов'язок виховання та нагляду за неповнолітнім. При цьому вина батьків (усиновлювачів), піклувальників та закладу, що викопує функції піклувальника, за неналежне виховання та нагляд за неповнолітнім презюмується, тобто вони будуть відповідати за завдану ним шкоду, якщо не доведуть, що вона завдана не з їхньої вини.

Певна специфіка притаманна випадку відшкодування шкоди, завданої спільними діями кількох неповнолітніх осіб. У цьому разі шкода відшкодовується ними у частці, яка визначається за домовленістю між; ними або за рішенням суду (ч. 1 ст. 1182 ЦК України), а у разі, коли один із них на момент завдання шкоди перебував у закладі, який за законом здійснює щодо неповнолітніх функції піклувальника, цей заклад відшкодовує завдану шкоду у частці, що визначається за рішенням суду (ч. 2 ст. 1182 ЦК України).

На відміну від відшкодування шкоди, завданої малолітніми особами, момент припинення відповідальності батьків (усиновлювачів), піклувальників та закладу, який здійснює щодо неповнолітнього функції піклувальника, залежить від досягнення ним повноліття та певних інших обставин.

У зв'язку з цим ці особи звільняються від субсидіарної відповідальності за протиправне діяння неповнолітнього у разі:

1) якщо неповнолітня особа, яка завдала шкоди, досяг повноліття (ч. 3 ст. 1179 ЦК України);

2) якщо неповнолітня особа, яка завдала шкоди, стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди до досягнення повноліття (ч. 3 ст. 1179 ЦК України).

Така позиція законодавця пов'язується насамперед з тим, що у зазначених випадках неповнолітня особа фактично набуває повної дієздатності або стає спроможною відшкодувати завдану нею шкоду в повному обсязі. [22, c. 395] Шевченко Цивільне право України/ Підручник. Ч.2.

3. Відповідальність за завдання моральної шкоди

3.1 Нормативне закріплення на відшкодування моральної шкоди

У правових державах компенсація моральної шкоди доволі ефективно використовується для захисту особистих немайнових прав громадян вже досить давно.

Неправомірність ситуації, за якої злочинець, відбувши покарання. Збував про злочин, а життя його жертви залишалось понівеченим навічно, призвела до того, що судді Франції та Великої Британії стали призначати винагороду «за сльози, муки і безсонні ночі» При цьому, найбільш «зручним» способом її відшкодування вважалася грошова форма.

Ще у ХVІІ ст. голландський юрист Гуго Грацій писав ... гроші при бажання потерпілого можуть оплатити ... завдану гідності шкоду, адже гроші є загальним мірилом корисності речей...»

Цивільне законодавство дореволюційних часів не містило загальних норм, які б передбачали можливість відшкодування моральної шкоди. Компенсація за особисту образу могла бути стягнута в порядку цивільного судочинства тільки у випадку, якщо вона побічно відображалась на майнових інтересах потерпілого. Законодавчому впровадженню відшкодування моральної шкод в грошовій формі перешкоджали погляди панівного класу - дворянства, яке було виховане в дусі нетерпимості до можливості збагачення за рахунок своєї приниженої честі та гідності.

Після революції 1917 року менталітет суспільства істотно змінився, але не змінилось негативне ставлення до відшкодування моральної шкоди в грошовій формі. Принцип компенсації моральної шкоди визнавався класово чужим соціалістичній правосвідомості. Така доктрина ґрунтувалась на твердженнях про неможливість вимірити гідність радянської людини в нікчемному металі.

У зв'язку з цим цивільне законодавство СРСР, а відповідно і УРСР не передбачало ані самого поняття моральної шкоди, ані зрозуміло, можливості її відшкодування. Суди також незмінно відмовляли в задоволенні позовів про компенсацію моральної шкоди в грошовій формі.

Поняття «моральна шкода» було легалізоване в цивільному праві лише з прийняттям 12 червня 1990 р. Закону СРСР «Про пресу та інші засоби масової інформації». Хоча він і не розкривав зміст цього питання, ст. 39 закріплювала, що моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянинові результаті поширення засобом масової інформації відомостей, які не відповідають дійсності, принижують честь та гідність громадянина або які заподіюють йому іншу немайнову шкоду, відшкодовується за рішенням суду засобами масової інформації, а також винними посадовими особами та громадянами. Передбачалося, що відшкодування моральної шкоди здійснюється в грошовій формі, в розмірі, визначеному судом.

Істотний крок уперед було зроблено прийняттям. Основ цивільного законодавства Союзу РСР і республік 31.05.1991 року, д нарешті моральна шкода було визначена як «фізичні або моральні страждання». З розпадом Радянського союз Україна розпочала будівництво демократичної, правової, соціально держави, яка неможлива без створення дієвого механізму захист прав і свобод громадян, а також забезпечення відшкодування шкод завданої їх порушенням. З урахуванням цього, 6 травня 1993 р. було прийнято закон «Про внесення змін і доповнень до положень законодавчих актів України, що стосується захисту честі, гідності та ділової репутації громадян і організацій» яким передбачено новий спосіб захисту цивільних прав особистих прав - компенсацію моральної шкоди.

Під шкодою в цивільному праві розуміють несприятливі зміни охоронюваного законом блага, яке може бути як майновим, так і немайновим (нематеріальним).

Немайнові блага, які охороняються законом, перераховані в Конституції та Цивільному кодексі України. Це право на життя і охорону здоров'я, право на свободу та особисту недоторканість, та недоторканість житла та свободу пересування, право на сім'ю, безпечне довкілля, право на повагу до гідності та честі, право на недоторканість ділової репутації, на особисте життя та його таємницю, на інформацію, на особисті папери, таємницю кореспонденції та інші.

У п.3 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 р. наводиться наступне поняття моральної шкоди - «втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб». Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкод №4 від 31.0.1995 р. - п.3.

У ст. 23. ЦК України відсутнє визначення поняття «Моральна шкода». На думку окремих вчених, це правильно, оскільки кожне визначення такої шкоди. Що міститься у літературних джерелах, є неповним.

А значить, неодмінно неповним було б і легальне визначення цього поняття. Тому законодавець правильно вчинив, перелічивши у ст. 23 ЦК України лише способи прояву такої шкоди.

Так, згідно з ч. 2 ст. 23 ЦК моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я4

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Визначення змісту моральної шкод через поняття страждань означає, що дії заподіювача шкоди повинні знайти своє відображення у свідомості потерпілого, викликати певну психічну реакцію. При цьому несприятливі зміни в охоронюваних законом благах визначаються у свідомості людини у формі негативних відчуттів (фізичних страждань) або переживань (душевних страждань). Змістом переживань можуть бути страх, сором, приниженні або інший несприятливий психологічному аспекті стан. Очевидно, що будь-яка неправомірна дія або бездіяльність можуть викликати у потерпілого душевні страждання різного ступеня і позбавити його повністю або частково психічного благополуччя.

Однією їх форм моральної шкоди є фізичні страждання, поняття яких не збігається за своїм змістом з поняттям «фізична шкода» або «шкода здоров'ю». Адже фізична шкода (яку, на думку російського правознавця О.Ерделевського доцільно було б назвати» трагічною шкодою») - це будь-які негативні зміни в організмі людини, які перешкоджають її благополучному біологічному функціонуванню. Фізична (органа) шкода є шкодою матеріальною з природничо-наукової точки зору: разом з тим немайновою шкодою; негативні зміни відбуваються в організмі, тобто в матеріальній сфері потерпілого, під впливом певних зовнішніх чинників. Ці зміни, у свою чергу призводять або можуть призвести до негативних змін у стані психічного благополуччя та в майновій сфері особистості.

Негативні зміни в стані психічного благополуччя виражаються в обох видах страждань (моральна шкода), а негативні зміни в майновій сфері - у витратах, пов'язаних з корекцією або функціональною компетенцією недоліків в організмі потерпілого і втраті доходу (майнова шкода). Таким чином, будь-яка фізична шкод з точки зору її відшкодування розпадається на моральну та майнову шкоду. А оскільки опосередковане через відшкодування майнової шкоди відшкодування фізичної шкод виражається, як і відшкодування моральної шкод у грошовій формі, то постає питання про їх розмежування.

Говорячи про відмежування моральної шкоди від інших її видів, слід зазначити, що у разі порушення немайнових прав або благ виникає немайнова шкода. Поняття останньої ширше поняття «фізична шкода» і повністю охоплює його. Так, приниження честі і гідності, порушення недоторканості особистого життя, утворюючи немайнову шкоду знаходяться за межами фізичної шкоди. Найбільш вичерпний розподіл шкоди за видами - це на майнову і немайнову шкоду.

При цьому моральна шкода є (або може бути) одним із наслідків заподіяння будь-якого з цих двох видів шкоди.

За визначенням, даним П.Робіновичем, моральна шкода - це приниження оцінки гідності людини, яка викликає в її психіці негативні стани та процеси.

Відшкодування моральної шкоди - це вчинення стосовно людини, котрій спричинено таку шкоду порушенням її загально соціальних (природних) прав чи свобод, певних дій, які спрямовані на усунення або ж послаблення у неї негативних психічних станів і процесів, викликаних приниженням її гідності внаслідок цього порушення.[24, c.9] Історія розвитку “моральної шкоди та співвідношення її з іншими видами” - Юридичний вісник України №23 10-16 червня 2006 р. ст. 9.

Слід зазначити, що основним документом, який визнаний багатьма країнами і який закріплює і гарантує основні права та свободи людини є Конституція про захист прав та свобод 1950 р. Будучи визнаною і Україною, вона є частиною її національного законодавства, а тому потребує неухильного дотримання та застосування національними судами. Тим більше, що відомо: майже всі рішення Європейського суду з прав людини т основоположних свобод, в яких держава-відповідач визнається порушником Конвенції про захист прав людини та основоположник свобод, торкаються у тій або іншій формі питання саме про компенсацію моральної шкод.

Право на відшкодування моральної шкоди закріплено і в Конституції України, згідно з якою громадяни мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкод:

- завданої збиранням, зберіганням, використанням і поширенням недостовірної інформації про громадянина та членів його сім'ї (ст. 32);

- завданої громадянам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади (ст. 56);

- завданої безпідставним засудженням громадян (ст. 62);

- завданої фізичним і юридичним особам актами і діями, які визнані Конституцією Судом неконституційними (ст. 152).

У ЦК містяться правові норми, в яких закріплено, що відшкодування моральної шкоди є одним із способом захисту цивільних прав (п.9 4.2 ст.16), визначено, в чому може бути виражена моральна шкода, форми її відшкодування та критерії визначення розміру (ст.23), перелічено підстави відповідальності за завдану моральну шкоду, а також випадки її "безвинного" відшкодування (ст. 1167).

Слід зазначити, що чинний ІДК України, у порівнянні з Цивільним кодексом УРСР 1963 p., передбачає значно більшу кількість випадків можливого відшкодування моральної шкоди, їх перелік, сформований на підставі норм ЦК України (Додаток №2) .

Необхідно зауважити, що вимоги про відшкодування заподіяної фізичній або юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються не тільки, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено або випливає з положень Конституції України чи закріплено Цивільним кодексом України, а також у випадках, передбачених іншими актами законодавства, які встановлюють відповідальність за заподіяння моральної шкоди. Такими актами зокрема, є закони України "Про державну податкову службу в Україні", "Про захист прав споживачів", "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про інформацію",

"Про охорону праці", "Про телебачення і радіомовлення", "Про авторське право і суміжні права", "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", "Про інформаційні агентства", "Про телекомунікації", "Про боротьбу з корупцією", "Про режим іноземного інвестування", "Про звернення громадян", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" та інші.

Постановления судами рішень про стягнення моральної шкоди у випадках, не передбачених законодавчими актами, є підставою для їх скасування Верховним Судом У v ни. Так, наприклад, 18 листопада 2004 року Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України скасувала рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду в частині задоволення позову колишнього працівника органів внутрішніх справ, що звільнився з МВС за станом здоров'я, до страхової компанії про стягнення з останньої моральної шкоди. Як було відзначено Судовою палатою, позивача було застраховано відповідно до Закону України "Про міліцію", страхова компанія виступала лише уповноваженою на виплату страхових виплат організацією, а тому на відносини останньої із застрахованим працівником МВС Закон України "Про захист прав споживачів" не поширюється. У зв'язку з цим, підстави для стягнення відшкодування моральної шкоди зі страхової компанії відсутні.

Питання процедури розгляду судами справ про відшкодування моральної шкоди врегульовані процесуальними кодексами України. Суди враховують також постанови Пленуму Верховного Суду України:

- "Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій" від 28.09.1990р. №7;

- "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.1992 р. № 6;

- "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 р. № 4;

- "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів" від 12.04.1996 р. № 5;

- "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" від 01.11.1996р. №9;

- "Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів" від 02.07.2004 р. № 13;

роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням моральної шкоди" від 29.02.1996 р. № 02-5/9ь та його листи від 27.04.1995 р. № 01-8/281, від 16.05.1996 р. № 01-8/187 та інші.

3.2 Визначення розміру відшкодування моральної шкоди

Право на відшкодування моральної шкоди виникає за наявності передбачених законом умов або підстав відповідальності за заподіяну шкоду.

Виходячи з аналізу ст. 1167 Цивільного кодексу України (далі -- ЦК) "Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду", зобов'язання з відшкодування моральної шкоди виникає за наявності:

1) моральної шкоди як наслідку порушення особистих немайнових прав або посягання на інші нематеріальні блага;

2) неправомірних рішень, дій чи бездіяльності заподіювача шкоди;

3) причинного зв'язку між неправомірною поведінкою і моральною шкодою;

4) вини заподіювача шкоди.

Необхідно підкреслити, що характер шкоди (моральної) не визначається об'єктом, якому вона завдається. Моральна шкода може мати місце як при порушенні особистих прав, так і майнових інтересів. Як зазначено у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 р. № 4, у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями (бездіяльністю) її заподіяно та якими доказами вона підтверджується. Факт заподіяння моральної шкоди повинен довести позивач.

Отже, як вважає український правознавець З.Ромовська, наявність моральної шкоди не визнана прямим наслідком кожної протиправної поведінки. З такою позицією не погоджується ряд правників. На їх думку, слід застосовувати принцип презумпції заподіяння моральної шкоди неправомірною дією і передбачати, що потерпілий відчуває страждання, якщо правопорушник не доведе зворотне. Моральна шкода має розглядатися постійним супутником кожної протиправної поведінки щодо фізичної особи.

На сьогодні застосування принципу презумпції моральної шкоди прямо не випливає з чинного законодавства. Загальне правило про розподіл тягаря доказування, встановлене ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України (далі -- ЦПК), передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. І з цієї точки зору потерпілий повинен довести факт спричинення йому моральної шкоди, щоб суд вирішив питання про відшкодування на його користь. Однак огляд судової практики показує зворотне. Суди фактично застосовують презумпцію заподіяння моральної шкоди: встановивши факт вчинення неправомірної дії, суди передбачають, що моральна шкода заподіяна, і в подальшому розглядають питання про розмір її відшкодування в грошовій чи в іншій формі.

І така практика навіть за сьогоднішнього стану законодавства не позбавлена законних підстав. Згідно з ч. 2 ст. 57 ЦПК засобами доказування є: пояснення сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показання свідків, письмові докази, речові докази, зокрема звуко- і відеозаписи, висновки експертів.

Тому заява позивача про те, що він відчував фізичні або душевні страждання, є прямим доказом факту заподіяння моральної шкоди, а оцінка цього доказу -- прерогатива суду. Прямих доказів протилежного відповідач, природно, надати не може. Показання свідків чи висновок експертизи можуть бути лише непрямими доказами заподіювача шкоди.

Наступною умовою відповідальності за заподіяння моральної шкоди є протиправність поведінки -- невиконання юридичного обов'язку, встановленого нормою права. Відповідно до форм юридичних обов'язків протиправність виступає у формі дії і бездіяльності. При цьому, під протиправною дією розуміють поведінку, що заборонена законом, а під протиправною бездіяльністю -- невчинення особою дій, які вона була зобов'язана за законом вчинити.

Норми, які передбачають захист цивільних прав за допомогою такого способу, як відшкодування моральної шкоди, містяться не лише в нормах цивільного, а й інших галузей права.

Наявність причинного зв'язку між протиправним діянням і моральною шкодою, що є третьою підставою відповідальності за завдану моральну шкоду, виражає зв'язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода -- наслідком. Заподіювач несе відповідальність лише за ту шкоду, яка є необхідним наслідком його поведінки. Неправомірне діяння повинно бути головною причиною, що з неминучістю тягне за собою заподіяння моральної шкоди, необхідною умовою настання негативних наслідків у вигляді фізичних або душевних страждань.

Встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою і моральною шкодою дає можливість визначити суб'єкта І відповідальності та її межі, тобто 1 особа має нести відповідальність лише за ту шкоду, яка викликана саме її поведінкою.

Моральна шкода підлягає відшкодуванню лише за наявності вини особи, яка її завдала (ч. 1 ст. 1167 ЦК), у формі як умислу, так і необережності. Необхідність врахування вини закріплюється також у законах України "Про інформацію" (ст.49), "Про туризм" (ст. 33) та інших.

Особа звільняється від відповідальності з відшкодування моральної шкоди, якщо доведе, що остання завдана не з її вини. Це є наслідком дії в цивільному законодавстві презумпції (припущення) винуватості, сутність якої полягає в тому, що особа, яка завдала шкоди, вважається винною в цьому до тих пір, поки не доведе відсутність своєї вини. Якщо у процесі дослідження всіх матеріалів справи не вдасться спростувати цю презумпцію, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

У разі завдання моральної шкоди неправомірно вчиненими діями кількох осіб, розмір відшкодування визначається з урахуванням ступеня вини кожної з них. При цьому, якщо шкоду завдано спільно, тобто взаємопов'язаними, сукупними діями або діями з єдиним наміром, заподіювачі шкоди несуть перед потерпілим солідарну відповідальність (ст. 1190 ЦК).

У ч. 2 ст. 1167 ЦК встановлюються випадки так званої безвинної відповідальності органу державної влади, органу влади.

Автономної геспуоліки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи за завдану ними моральну шкоду, а саме:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

При цьому слід зазначити, що коли шкода завдана життю або здоров'ю фізичних осіб -- володільців джерел підвищеної небезпеки -- внаслідок їх взаємодії, то моральна шкода підлягає відшкодуванню залежно від ступеня їхньої вини за правилами ст. 1188 ЦК. Якщо ж шкода завдана майну фізичної особи, то права на відшкодування моральної шкоди без вини заподіювача шкоди у потерпілого не виникає;

2) якщо шкоди завдано особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

З в інших випадках, встановлених законом.

Таким чином, підставою відповідальності за завдану моральну шкоду є цивільне правопорушення, структурними елементами якого є чотири вищеописані складові (за винятками, встановленими чинним законодавством України).

Визначення розміру відшкодування моральної шкоди -- це елемент цивільно-правового спору, що вирішується судом.

Оскільки випадки та обставини, за яких може бути заподіяна шкода, мають широке коло, законодавець допускає відшкодування завданої моральної шкоди грішми, іншим майном або в інший спосіб (абз.1 ч.3 ст.23 ЦК Укарїни). Потерпілі, які самостійно здійснюють свої цивільні права, мають право дати згоду на пропозицію відповідача про відшкодування шкоди в натуральному вигляді, тобто певними товарами чи послугами.

Однак у законодавстві та у судовій практиці, а також у теоретичних розробках провідним визнається грошове відшкодування моральної шкоди.

Важливою проблемою, що і постає перед судом під час вирішення справи про відшкодування моральної шкоди, є обчислення розмірів грошової (майнової) компенсації. Однак якщо обсяг і розмір компенсації майнової шкоди визначений законом (більш того, розмір такої шкоди об'єктивно існує у вигляді ціни речі або розміру витрат), то розмір відшкодування моральної шкоди має визначити суд.

Принцип еквівалентного відшкодування, який взагалі властивий цивільному праву, не застосовується при відшкодуванні шкоди, заподіяної особистим немайновим правам і благам: обсяг шкоди неможливо точно вирахувати, оскільки моральна шкода не має вартісного еквіваленту. Будь-яка компенсація такої шкоди не буде адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її , розмір може мати суто умовний вираз.

Критерії оцінки, якими можна керуватися при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, різноманітні. Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 23 ЦК розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Зокрема, згідно з п. постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 р. № 4 враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне -- за власної ініціативи чи за зверненням потерпілого -- спростування інформації редакцією засобу масової інформації.

Президія Вищого арбітражного суду України в п. 6 роз'яснення від 29.02.1996 р. № 02-5/95 вказала, що розмір компенсації моральної шкоди залежить від характеру діяння особи -- заподіювача шкоди, а також від негативних наслідків через порушення немайнових прав позивача.

При цьому в судових рішеннях обов'язково мають наводитися мотиви визначення розміру відшкодування моральної шкоди.

Слід пам'ятати, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування (ч.4 ст. 23 ЦК).

Відповідно до ст. 1190 ЦК, у разі завдання моральної шкоди неправомірно вчиненими діями кількох осіб, розмір відшкодування визначається з урахуванням ступеня вини кожної з них.

Згідно зі ст. 1193 ЦК розмір відшкодування моральної шкоди може бути зменшений судом з урахуванням ступеня вини потерпілого та матеріального стану відповідача (фізичної особи).

Моральна шкода, як правило, відшкодовується одноразово, але у випадках, встановлених договором або законом, платежі по її , відшкодуванню можуть мати періодичний характер.

У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначають у кратному співвідношенні з розміром мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання повинен брати до уваги той їх розмір, що діяв на час розгляду справи.

При цьому суд має виходити) із засад розумності та справедливості (ч. З ст. 23 ЦК). Невипадково компенсація моральної шкоди є єдиним цивільно-правовим інститутом, де законодавець спеціально наказав ураховувати вимоги розумності і справедливості при визначенні розміру компенсації.

Очевидно, перш за все бралася до уваги відсутність інструментів для точного) виміру абсолютної глибини 5 страждань людини, а також підстав для вираження глибини цих страждань у грошах.

Як уже згадувалось, ЦК України не визначає розмірів відшкодування моральної шкоди. На відміну від ЦК УРСР 1963 р., у ст. 440і якого було передбачено мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди -- п'ять мінімальних розмірів заробітної плати, він не встановлює і меж розміру (мінімального та максимального) відшкодування моральної шкоди.

Верховна Рада України неодноразово розглядала законопроекти про визначення максимального відшкодування за моральну шкоду, завдану поширенням неправдивої інформації, але жоден із них не був прийнятий. На їх відхиленні наполягали представники засобів масової інформації, вважаючи, що позови на мільйонні суми можуть звести нанівець право на свободу слова, розорити "невигідні" видання.

Політики, навпаки, вважають, що тільки за допомогою великих за розміром грошових відшкодувань можна застерегти представників преси від поширення неправдивої інформації.

У результаті закон, який би встановлював певну граничну межу розміру можливого відшкодування моральної шкоди, завданої засобами масової інформації, прийнято не було.

Однак все ж таки були запроваджені механізми (у вигляді державного мита, пропорційного розмірам заявлених вимог -- від 1 до 10% ціни позову), які змусили позивачів реально оцінювати заподіяну їм моральну шкоду і не висувати до засобів масової інформації необгрунтованих мільйонних позовів.

Повертаючись до визначення судами розмірів відшкодування моральної шкоди, слід зазначити, що чинне законодавство не містить способів їх обчислення.

На думку значної кількості юристів-практиків та науковців, для визначення сум відшкодування потрібні спеціальні знання, адже кожен випадок має свої відмінні риси.

Людина -- істота біопсихосоціальна, порушення функціонування однієї зі складових її організму тягне за собою погіршення (або порушення) функціонування всього організму.

Тому розмір відшкодуванні моральної шкоди буде більші адекватним, якщо у процес оцінки будуть застосовані спеціальні психологічні, медичні та інші знання, для чого під час судового розгляду доцільно було б призначати відповідну судову експертизу.

Для обчислення розміру відшкодування на сьогодні пропонуються різні методики, які намагаються виробити універсальну формулу, застосування якої дало б можливість приймати більш-менш однакові за розміром відшкодування судові рішення у справах з подібними правопорушеннями.

Наприклад, російський вчений О. Ерделевський запропонував методику визначення розміру компенсації моральної шкоди, яка грунтується на:

- презюмуванні моральної шкоди -- страждань, які повинна відчувати "середня", "нормально" реагуюча на протиправні щодо неї діяння людина;

- визначенні базисного рівня розміру компенсації за страждання, спричинені заподіянням тяжкої шкоди здоров'ю, що приймається в розмірі 720 мінімальних розмірів заробітної плати (дохід працюючої людини за 10 років);

- розробленій шкалі співвідношень розмірів компенсації моральної шкоди на основі співвідношень максимальних санкцій норм Кримінального кодексу, що передбачають відповідальність за посягання на аналогічні права людини;

- розробленій формулі, за допомогою якої можна визначати розмір компенсації та яка враховує критерії, що повинен прийняти до уваги суд при вирішенні відповідного питання. Ця формула має наступний вигляд:

D = d * fv* i * c * (l- fc),

де:

D (від англ. damage -- збиток) -- розмір компенсації дійсної моральної шкоди;

d (від англ, damage -- збиток) -- розмір компенсації презюмованої моральної шкоди;

fr (вія англ. fault -- вина, violator -- заподіювач шкоди) -- ступінь вини заподіююча шкоди, при цьому 0 < fr < 1;

і (від англ, individual -- індивідуальний) -- коефіцієнт індиві-дуалн-'"-' особливостей потерпілого, при цьому 0 < і < 2;

с (від англ. circumstances -- обставини) -- коефіцієнт урахування обставин, що заслуговують на увагу, при цьому 0 < с < 2;

fs (від англ, fault -- вина, survivor -- потерпілий) -- ступінь вини потерпілого, при цьому 0<fe< 1.

Однак ці розробки все ще залишаються теорією.

А в судовій практиці поки що, на жаль, існують непоодинокі приклади, коли розмір відшкодування моральної шкоди, стягненої різними судами не лише в подібних справах, а й різними судовими інстанціями за однією справою значно різниться як в абсолютному, так і у відносному значенні. При цьому, в судових рішеннях не наводиться такого обгрунтування розміру відшкодування моральної шкоди, яке було б абсолютним і безапеляційним.

Таким чином, питання як вдосконалення чинного законодавства, що регулює визначення розміру відшкодування моральної шкоди, так і забезпечення однакового його застосування судами України потребують вирішення в першочерговому порядку.

Список використаної літератури

1. Конституція України /Із змінами внесеними згідно із Законом №2222-ІV від 08.12.2004 р. К.: Велес, 2006. - 48 с.

2. Про порядок відшкодування шкоди, заподіяної громадянам незаконними діями органів дізнання, досудового слідства та суду»: Закон України від 1.12.1994 р. ст. 1 №226/94-ВР.

3. Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди Поставна Пленуму ВСУ від 31.03.1995 р. № 4 - п.4.

4. Про судову практику в справах по позовам про захист права приватної власності - Постанова Пленуму ВСУ від 22 грудня 1995 р. п. 12.

5. Цивільний кодекс України - К.: Видавничий дім «Скіф», 2005 - 272 с. (Серія Кодекси і закони України) с. 271.

6. Цивільне право України6 Підручник: У 2 т/ Борисова В.І. (кер. Авт. Коп.) Баранова Л.М., Жилінкова І.В. та ін. - К. Юрінком інтер 2004 р. - т. 2. 332с.

7. Цивільне право України: Навч. посібник (За заг. ред. І.Я. Бірюкова, Ю.О.Заіка. - К. Істина 2004 - 224 с.

8. Цивільне право України. Підручник у 2 кн./О.В. Дзера (керівн.авт. коп..) Д.В. Довгерт, О.В. Кузнєцова - К. - Юрінков інтер - 2002 р. с. 458.

9. Цивільне право України і Підручник за зар. Ред. Панченко М.І. - к.: Знання 2005 р. - 583 с. (Вища освіта ХХІ ст.)

10. Цивільне право/ за ред. О.А. Підопригори Д.В. Бобрової навч. посіб. для студ. юр. вузів. -К.: Вен тур. 1996 р. 480с.

11. Цивільне право України: Підручнк / Є.О.Харитонов, Н.О. Саніахметова - К.: Істина, 2003 - 476 с.

12. Цивільне право України Академічний курс: Підручник: у 2 т./За ред.М.Я. Шевченко. Особлива частина - Х. Видав. Дім «Ін. Юре» 2003 р. - 408 с.

13. К.Б. Ярошенко «Спеціальні випадки відповідальності за заподіяння шкоди» - М. Юрид. літ. - 1997 р.

14. М.Лікуліна. Відшкодування майнової та моральної (немайнової) шкоди завданої незаконними діями ретроспектива і сьогодення. - Право України 2004 р. №12 ст. 109.

15. І.Багірова. Застосування судами законодавства України щодо відшкодування моральної шкоди: проблемні питання/ Про Україну 2006 р. №5 ст. 8.

16. «Історія розвитку моральної шкод та співвідношення її з іншими видами» - Юридичний вісник України №23 10-16 червня 2006 р. ст. 9.

17. Випадки відшкодування моральної шкоди - Юридичний вісник України № 24 17-23 червня 2006 р. ст. 18.

18. Солодко Е. Моральний в ред. Поняття и порядок возмещения // Бізнес - 1996 р. - №8.

19. І.Боровска. Право фізичних осіб на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення права на безпечне для життя і здоров'я довкілля. - Право України 2004 р. № 9 ст. 58.

Додатки

Додаток 1 (2)

Зразок позовної заяви про відшкодування завданих збитків

До Кіровського місцевого районного суду м. Дніпропетровська

Позивач: Кирпа Микола Степанович, який мешкає за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Тиха, 14/3

Відповідач: закрите акціонерне товариство "Січ", юридична адреса: М.Дніпропетровськ, вул. Пархоменка, 100

Третя особа: Ющенко Семен Сидорович, який мешкає: М.Дніпропетровськ, вул. Довженко, 11

Ціна позову: 2800 (дві тисячі вісімсот) грн..

Позовна заява

10 квітня 2004 р. на перехресті вул. Дніпровської і проспекту Гагаріна сталася дорожньо-транспортна пригода. При цьому я на автомобілі ВАЗ-2110, 2001 р. випуску, державний реєстраційний номер А 65-11 ЯА, рухався по вул. Дніпровській і проїжджав перехрестя на дозволений сигнал світлофора, а водій Ющенко С.С. на автомобілів ГАЗ, мікроавтобус, державний реєстраційний номер 30-15 ЯАА, рухався по проспекту Гагаріна і проїжджав перехрестя на заборонений сигнал світлофора.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілю ВАЗ-2110, 2001 р. випуску, державний реєстраційний номер

A 65-11 ЯА, що належить мені на праві приватної власності, завдані технічні пошкодження.

Дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія Ющенка С.С., який керував автомобілем ГАЗ, державний реєстраційний номер 30-15 ЯАА, що належить відповідачу. Про це свідчать матеріали перевірки, проведеної Державтоінспекцією Кіровського району м. Дніпропетровська.

Згідно зі складеною калькуляцією вартість ремонту мого автомобіля становить:

а) вартість робіт -- п'ятсот грн..;

б) вартість замінених деталей і використаних матеріалів -- тисяча шістсот грн.;

в) за послуги зі складання калькуляції - сто грн.

Всього -- дві тисячі грн.

Крім того, за висновком експерта у мого автомобіля погіршився товарний вигляд на 10 %, що у грошовому еквіваленті становить вісімсот грн від його вартості.

Загальна сума завданої матеріальної шкоди становить 2800 (дві тисячі вісімсот) грн.

Відповідно до ст. 1188 Цивільного кодексу України

Прошу:

Стягнути з відповідача -- закритого акціонерного товариства "Січ" -- на мою користь як відшкодування завданої шкоди дві тисячі вісімсот грн. і судові витрати.

Додаток:

1. Довідка ДАІ про відмову в порушенні кримінальної справи.

2. Калькуляція вартості ремонту автомобіля.

3. Висновок експерта про втрату товарного вигляду автомобіля.

4. Квитанція про сплату витрат за складання експертного висновку.

5. Квитанція про сплату державного мита.

6. Копія позовної заяви.

21 травня 2004 р. Кирпа М.С.

Додаток 2

Випадки відшкодування моральної шкоди, передбачені ЦК України

№ з/п	Норма ЦК України	Сутність протиправної дії (бездіяльності)	Особа, яка має право вимагати відшкодування моральної шкоди	Особа, зобов'язана відшкодувати моральну шкоду
1	ч.З ст.39	Недобросовісне без достатньої підстави подання до суду заяви про визнання фізичної особи недієздатною, у задоволенні якої було відмовлено	Фізична особа, щодо якої було подано заяву про визнання її недієздатною	Заявник, який недобросовісно без достатньої для цього підстави подав заяву про визнання особи недієздатною
2	4.2 СТ.200	Порушення права суб'єкта відносин у сфері інформації	Суб'єкт відносин у сфері інформації, права якого порушені	Порушгіик прав у сфері інформаця
3	4.2 СТ.216	Вчинення недійсного правочину, в результаті чого завдано моральної шкоди	Друга сторона або третя особа	Винна сторона такого правочмну
4	ч.З ст-225	Вчинення визнаного в подальшому недійсним правочину дієздатною фізичною особою, що в момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними	Особа, яка в момент вчинення правочину не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними	Сторона, яка знала про стан фізичної особи
5	4.4 ст.226	Вчинення визнаного в подальшому недійсним правочину з недієздатною фізичною особою дієздатною стороною, яка знала про психічний розлад або недоумство другої сторони або могла припустити такий її стан	Опікун недієздатної особи або члени її сім'ї	Дієздатна сторона, яка знала про психічним розлад або недоумство другої сторони або могла припустити такий її стан
6	4.2 ст.230	Вчинення визнаного в подальшому недійсним правочину під впливом обману	Друга сторона	Сторона, яка застосувала обман
7	4.2 СТ.231	Вчинення визнаного в подальшому недійсним правочину під впливом насильства	Друга сторона	Винна сторона чи інша особа, яка застосувала фізичний або психічний тиск до другої сторони
8	4.2 СТ.232	Вчинення визнаного в подальшому недійсним правочину внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною	Довіритель	Представник та друга сторона (солідарне)
9	4.2 ст.233	Вчинення визнаного в подальшому недійсним правочину під впливом тяжкої обставини	Друга сторона	Сторона, яка скирисі шися тяжкою обставиною
10	4.2 ст.276	Невчинення дій для негайного поновлення порушеного особистого немайнового права фізичної особи	Фізична особа, особисті немайнові права якої порушені	Орган державної впади, орган впади Автономної Республіки Крим, орган місцевого фізична або юридична особа, рішеннями, діями або бездіяльністю яких порушено права
11	сг.280	Порушення особистого немайнового права фізичної особи	Фізична особа, права якої порушені	Порушник прав фізичної особи
12	ч.3 ст.298	Глум над тілом померлої особи або місцем її поховання	Члени ам7 померлої особи та її близькі родичі	Особа, яка вчинила глум
13	4.4 ст.332	Самочинна переробка чужої речі, в результаті якої вартість переробки та нової речі істотно перевищує вартість матеріалу, а нова річ переходить у власність перероблювана	Власник переробленого матеріалу	Особа, яка самочинно переробила чужу річ
14	ч.3 ст.386	Порушення прав власності	Власник, права якого порушені	Особа, яка порушила права власності
15	4.2 ст.393	Порушення внаслідок видання правового акта, визнаного у подальшому судом незаконним, прав власника майна у разі неможливості відновлення попереднього стану	Власник майна, права якого порушені	Орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, які видали незаконний правовий акт
16	п.4 ч.1 ст.611	Порушення зобов'язання, за яке договором чи законом передбачено такий правовий наслідок, як відшкодування моральної шкоди	Інша сторона договору або третя особа, на користь якої укладено договір	Особа, що порушила зобов'язання
17	ч.3 ст.700	Ненадання покупцю можливості негайно одержати повну і достовірну інформацію про товар у місці його продажу, якщо внаслідок цього покупець відмовляється від укладеного договору	Покупець, який уклав договір	Продавець, який не надав можливість одержати інформацію про товар
18	4.2 ст. 1076	Розголошення банком відомостей, що становлять банківську таємницю	Клієнт банку	Банк, що розголосив банківську таємницю
19	4.1 ст.1168	Завдання фізичній особі каліцтва, іншого ушкодження здоров'я	Фізична особа, здоров'ю якої заподіяно шкоду	Заподіювач шкоди
20	4.2 ст.1168	Завдання фізичній особі смерті	Чоловік (дружина) померлого, батьки (усиновлювачі), діти (усиновлені), особи, які проживали з ним однією сім'єю	І Заподіювач шкоди

Размещено на Allbest.ru